Главная
Коллекция "Otherreferats"
Экономика и экономическая теория
Контроль та аналіз дебіторської та кредиторської заборгованості в діяльності підприємства
Контроль та аналіз дебіторської та кредиторської заборгованості в діяльності підприємства
Основне завдання проведення економічного аналізу. Економічна суть управління дебіторсько-кредиторською заборгованістю в системі господарського механізму торговельного підприємства. Інформаційна база, система показників та методика економічного аналізу.
| Рубрика | Экономика и экономическая теория |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 14.01.2012 |
| Размер файла | 72,0 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
1
Контроль та аналіз дебіторської та кредиторської заборгованості в діяльності підприємства
Содержание
- Вступ
- 1. Економічна суть управління дебіторсько-кредиторською заборгованістю в системі господарського механізму торговельного підприємства
- 2. Економіко-правовий аналіз та огляд нормативної бази та спеціальної літератури
- 3. Коротка організаційно-економічна характеристика підприємства
- 4. Інформаційна база, система показників та методика економічного аналізу
- 5. Аналіз дебіторської та кредиторської заборгованості на підприємстві
- 6. Управління дебіторською та кредиторською заборгованістю на підприємстві
- Висновки
- Література
- Додатки
Вступ
В сучасних економічних умовах діяльність кожного господарюючого суб'єкта являється предметом уваги широкого кола учасників ринкових відносин (організацій і осіб), які зацікавленні в результатах його функціонування. На основі доступної їм звітно-облікової інформації вказані особи намагаються оцінити фінансове положення підприємства. Основним інструментом для цього слугує економічний аналіз, за допомогою якого можна об'єктивно оцінити внутрішні і зовнішні відносини об'єкта, що аналізують: охарактеризувати його платоспроможність, ефективність і прибутковість діяльності, перспективи розвитку, а потім по цим результатам прийняти обґрунтовані рішення.
Економічний аналіз являє собою процес, побудований на вивченні даних про фінансовий стан підприємства і результатах його діяльності в минулому з метою оцінки майбутніх умов і результатів діяльності. Таким чином, головною метою економічного аналізу є зниження неминучої невідомості, пов'язаної з прийняттям економічних рішень, орієнтованих на майбутнє.
Економічний аналіз дає можливість оцінити:
майновий стан підприємства
степінь підприємницького ризику, наприклад, можливість погашення зобов'язань перед третіми особами
достатність капіталу для поточної діяльності і довгострокових інвестицій
потребу в додаткових джерелах фінансування
здатність до нарощування капіталу
раціональність залучення займаних коштів
обґрунтованість політики розподілу і використання прибутку
обґрунтованість вибору інвестицій та ін.
Сучасний економічний аналіз має певні відмінності від традиційного аналізу фінансово-господарської діяльності. Насамперед, це пов'язано із зростаючим впливом зовнішнього середовища на роботу підприємства. Посилилась залежність фінансового стану господарського об'єкту від зовнішніх економічних процесів, надійності контрагентів (постачальників і покупців), ускладнення організаційно-правових форм функціонування. В результаті інструментарій сучасного економічного аналізу розширюється за рахунок нових прийомів і засобів, які дозволяють враховувати ці явища.
Не дивлячись на значну невизначеність в роботі підприємств, в останній час посилюється роль прогнозного аналізу, який дозволяє складати бізнес-плани.
Намагаючись вирішити конкретні питання і отримати кваліфіковану оцінку фінансового стану, керівники підприємств все частіше вдаються до допомоги економічного аналізу. При цьому, як правило, вже не задовольняються констатуванням величини показників звітності, а розраховують отримати конкретний висновок про достатність платіжних засобів, нормальних співвідношень власного і залученого капіталу, швидкості обігу капіталу і причинах її зміни, типах фінансування тих чи інших видів діяльності.
В цих умовах змінюється роль бухгалтерії, в чиї функції все частіше входить не лише ведення поточного обліку і складання звітності, а й економічний аналіз виключно в цілях управління підприємством. Задовольнити нові вимоги адміністрації може лише бухгалтер-аналітик, який здатний розібратися в економіці підприємства, виявити всі її хворі місця на основі фінансово-облікових даних, зрозуміло і чітко встановити міри впорядковуючого характеру.
В умовах постійної зміни інформації багато фінансово-економічних показників розрахованих на певний час, можуть надалі втратити свою цінність для аналізу у зв'язку з нестабільністю національної валюти, по якій розраховувався цей показник.
Певну перешкоду для аналізу фінансового стану підприємства складають:
різні форми власності, наприклад, чимало показників, що характеризують фінансовий стан акціонерних підприємств не можуть бути розраховані через відсутність або слабкий розвиток у державі ринку цінних паперів, де б оберталися акції цих підприємств і по яким можна б було судити про положення емітентів.
нестабільність законодавчої бази (фінансового і податкового права), це також ускладнює проведення аналізу фінансового стану підприємства.
Основним завданням проведення економічного аналізу є оцінка результатів господарської діяльності за попередній та поточні роки, виявлення факторів, які позитивно чи негативно вплинули на кінцевий показник роботи підприємства, прийняти рішення про визнання структури балансу задовільною (незадовільною), а підприємство платоспроможним (неплатоспроможним) та подання пропозицій Кабінету Міністрів України щодо доцільності внесення цього підприємства до Реєстру неплатоспроможних підприємств та організацій.
При написанні курсової роботи були використані звітні дані колективного підприємства “Фарм-Інвест”.
дебіторська кредиторська заборгованість економічний
1. Економічна суть управління дебіторсько-кредиторською заборгованістю в системі господарського механізму торговельного підприємства
На сучасному етапі Україна переживає економічну кризу, яка має всеохоплюючий характер. Одним із атрибутів економічної кризи являється криза неплатежів, який проявляться у тому, що підприємства не здійснюють платежі одне одному за товари, роботи і послуги. Цей процес супроводжується ростом дебіторсько-кредиторської заборгованості при розрахунках між суб'єктами підприємницької діяльності. За 1997р. за даними Мінстату сума кредиторської заборгованості досягла 1, 6 мільярда гривен (що більше всього ВВП за той же період), а дебіторської - 1, 2 мільярда гривен. Однак, одна з найзначніших частин цих неплатежів у дійсності сплачена у тіньовому секторі. За даними НБУ об'єм неповернутої готівки у банк досяг 160 мільйонів гривен.
Говорячи про причини неплатежів, слід звернути увагу на те, що в кінці 1996 року у виробничих запасах було зосереджено 52,7% оборотних засобів, і 72,7% ВВП за цей період було поглинуто за рахунок збільшенням запасів ТМЦ. Постійно зростаюче переливання оборотних засобів у запаси - це безумовно суттєва причина росту кредиторської заборгованості. В цих запасах приховано збитковість підприємств України. На збільшення запасів також впливають інфляційні очікування. Ймовірно, що значна доля того, що числиться в запасах, у дійсності давно перероблена і не один раз продана, і все в тому ж безподатковому секторі. А гроші за ці запаси дійсно, реально не сплачені. Частина з "тіньових" коштів недоотримана бюджетом, звідси ще одна причина неплатежів в цілому.
Кредиторська заборгованість - це сума заборгованості підприємства кредиторам на певну дату. Кредиторська заборгованість складається із боргів підприємства іншим підприємствам, організаціям або окремим особам, наприклад, постачальникам - за отримані, але не оплачені сировину і матеріали, підрядникам - за виконані роботи і надані послуги, які також не оплачені. Кредиторами можуть виступати і окремі особи, яким підприємство за що-небудь заборгувало грошові суми, наприклад, утримало аліменти, але ще не перерахувало їх отримувачам.
Заборгованість по утриманим, але ще не перерахованим сумам податків також розглядається, як кредиторська заборгованість. Тимчасову нестачу засобів підприємство покриває за рахунок банківських кредитів - так виникає ще один вид кредиторської заборгованості підприємств.
За визначенням Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 “Дебіторська заборгованість” дебіторська заборгованість - це сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату. Вона складається з боргів перед підприємствами покупців - за відвантажену їм, але не оплачену ними продукцію, наприклад, сировину і матеріали, а також із боргів перед підприємством замовників - за попередньо сплачені і не виконані роботи і не надані послуги.
Підприємство може одночасно мати кредиторську і дебіторську заборгованості. Покривати одну заборгованість іншою забороняється. Дебіторська заборгованість показується в активі, кредиторська - в пасиві бухгалтерського балансу.
Мета і задачі аналізу дебіторсько-кредиторської заборгованості - це виявлення подібних недоліків, якщо вони мають місце в балансі; визначення достовірної інформації про дебіторсько-кредиторську заборгованість і перевірка правильності її віднесення з метою недопущення безпідставного зменшення оподаткованого прибутку підприємств, тобто, перевірка законності операцій з дебіторсько-кредиторською заборгованістю.
Призначення аналізу дебіторсько-кредиторської заборгованості - допомогти підприємству сформулювати рекомендації і визначити заходи по ліквідації заборгованості не лише як засобів покращення розрахункових операцій, але і фінансового положення підприємства. А в державних масштабах з'являється можливість ліквідувати ланцюг неплатежів, тобто обминути платіжну кризу.
Дебіторська і кредиторська заборгованість може виникати в результаті здійснення розрахунків, які по своїй економічній суті поділяються:
розрахунки по товарним операціям (рахунки 63, 371, 36, 374);
розрахунки по фінансовим зобов'язанням (рахунки 65, 641, 642, 65);
розрахунки з робітниками (рахунки 66, 37, 68, 52).
На рахунку 63 "Розрахунки з постачальниками і підрядниками" дебіторська заборгованість виникає по попередній оплаті постачальнику за непоставлення ТМЦ (матеріали в дорозі). Кредиторська заборгованість виникає по отриманим від постачальника, але не оплачених йому ТМЦ, по невідфактурованим поставкам.
На рахунку 371 "Розрахунки за виданими авансами" дебіторська заборгованість виникає по сумам виданих постачальникам і підрядчикам авансів, Кредиторська заборгованість - по сумам отриманих від покупців і замовників авансів.
На рахунку 374 "Розрахунки за претензіями" дебіторська заборгованість виникає по виставленим, але не сплаченим претензіям, по штрафам, пеням, неустойкам, по помилково знятим з розрахункового рахунка сумам. КЗ виникає по отриманим претензіям, по помилково зарахованим на розрахунковий рахунок сумам.
На рахунку 66 "Розрахунки по оплаті праці" субрахунок 2 "Розрахунки з депонентами" кредиторська заборгованість (депонентська заборгованість) виникає по сумам не виданої депонованої заробітної плати. Дебіторської заборгованості на рахунку 66 бути не повинно.
На рахунку 372 "Розрахунки з підзвітними особами" дебіторська заборгованість виникає по сумам, виданим під звіт, по яким не дано звіту. Кредиторська заборгованість виникає по сумам перевитрат підзвітної особи, не відшкодованих йому на дату складання балансу.
На рахунку 375 "Розрахунки по відшкодуванню завданих збитків" дебіторська заборгованість виникає по сумам, що підлягають відшкодуванню з винних осіб за недостачу грошових коштів і ТМЦ, а також псування (брак, лом) і збитки (від простоїв, неправильних витрат підзвітних сум, штрафи, пені, неустойки) і по іншим сумам збитків, відшкодованим по закону винними особами. Кредиторська заборгованість виникає тоді, коли нестачу віднесли на винну особу, але потім суд відмовив по утриманню з неї. Кредиторської заборгованості по рахунку 375 бути не повинно.
На рахунках 65, 68, 69 дебіторська заборгованість виникає по переплаті, кредиторська заборгованість - по заборгованості відповідно позабюджетним організаціям, бюджету і органам соцстраху.
Всю дебіторську і кредиторську заборгованість можна згрупувати за видами:
Поточні дебіторська і кредиторська заборгованості, які виникають в ході нормального операційного циклу або буде погашена протягом 12 місяців з дати балансу.
Довгострокові дебіторська і кредиторська заборгованості, які не виникають в ході нормального операційного циклу і будуть погашені після 12 місяців з дати балансу.
Безнадійні дебіторська і кредиторська заборгованості - поточні заборгованості, щодо яких існує впевненість про її неповернення або щодо яких минув термін позовної давності.
Сумнівні борги - поточна заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги, щодо якої існує сумнів у погашенні боржником.
Дебіторська заборгованість визнається активом, якщо існує ймовірність отримання підприємством економічних вигод та може бути достовірно визначена її сума.
Поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги визнається активом одночасно з визнанням доходу від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг та оцінюється за первісною вартістю.
Поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги включається до підсумку балансу за чистою реалізаційною вартістю. Чиста реалізаційна вартість - це сума поточної дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги з вирахуванням резерву сумнівних боргів. Для визначення чистої реалізаційної вартості на дату балансу обчислюється величина резерву сумнівних боргів. Величина резерву визначається, виходячи з платоспроможності окремих дебіторів або на основі класифікації дебіторської заборгованості.
Джерелами інформації для проведення аналізу дебіторської та кредиторської заборгованості є:
1. Нормативні документи по бухгалтерському обліку.
2. Річна і квартальна звітність:
баланс Ф N1;
зведена ДКЗ Ф N1-Б;
аналітична відомість-розшифровка ДКЗ к Ф N1-Б;
розрахунки і декларації.
3. Головна книга.
4. Касова книга.
5. Регістри синтетичного і аналітичного обліку:
ЖО N6, 7, 8, 10, 11;
відомості N 7, 8, 16;
розроблена таблиця N5 "Підсумок по нарахованій, виданій і утриманій зарплаті";
розроблена таблиця N1 "Розрахунок розподілу зарплати і відрахувань по шифрам виробничих затрат".
6. Первинні документи за період.
Об'єктами аналізу дебіторської та кредиторської заборгованості є сама заборгованість по товарним операціям, по фінансовим зобов'язанням і по розрахунках з працюючими; стан розрахунково-платіжної дисципліни на підприємстві; стан організації обліку дебіторської та кредиторської заборгованості при журнально-ордерній формі бухобліку.
2. Економіко-правовий аналіз та огляд нормативної бази та спеціальної літератури
Аналіз (грец. analisis) - розчленування, розклад об'єкта на окремі функціональні частини і елементи, виявлення внутрішніх зв'язків між ними і встановлення їх значимості.
Сучасні економічні системи відрізняються великою складністю, а відповідно значними динамічно змінними в часі зв'язками. Для вибору раціональних або оптимальних економічних або технічних рішень у виробництві та торгівлі необхідно володіти інформацією. Тезис про необхідність використання повної, достатньої і достовірної інформації для оптимального управління господарськими системами став життєво важливим. Отримати ж технічну або економічну інформацію по заданим факторам можна тільки при детальному аналізі працездатності підприємства за окремими напрямками і функціями. А для цього слід мати знання про правила і методи аналізу економічної діяльності підприємства. Аналіз економічної діяльності підприємства передбачає послідовний розгляд його стану по функціям: господарської діяльності, фінансового стану, а також аналізу нововведень та інвестицій. Такий аналіз досить повно характеризує результативність роботи підприємства і вимагає знань в областях теоретичної економіки, філософії, математики, бухгалтерського обліку, теорії статистики, основ менеджменту.
Предметом економічного аналізу є господарські процеси підприємств, об'єднань, асоціацій, що складаються під дією об'єктивних і суб'єктивних, зовнішніх і внутрішніх факторів господарської системи. Ці процеси можуть характеризуватись певними результатами: об'ємом продаж, їх ефективністю, витратами, фінансовим станом. Об'єктивні зовнішні та внутрішні фактори, що впливають на господарську діяльність підприємств, пов'язані з дією економічних законів. Дійсна користь економічного аналізу у виявленні невикористаних резервів на всіх стадіях господарського процесу, підвищенні темпів розвитку економіки, найкращому використанні резервів.
Аналіз, як і бухгалтерський облік, регулюється певною нормативною базою, а саме:
Національні стандарти бухгалтерського обліку:
Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 99-XIV від 16 липня 1999 р.
Закон № 168/97-ВР від 03.04.97 р. “Про податок на додану вартість”.
Закон України № 283/97-ВР від 22,05,97 р. “Про внесення змін до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.
Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом МФУ № 88 від 24.05.95 р.
Вказівки про склад та порядок заповнення облікових регістрів малими підприємствами, затверджені наказом МФУ № 112 від 31.05.96 р.
Наказ Міністерства Фінансів України “Про зміни та доповнення до нормативних документів з бухгалтерського обліку” № 244 від 19.11.96 р.
Типові положення КМУ.
Рекомендації по бухгалтерському обліку валових витрат і валових доходів, затверджені наказом МФУ № 168 від 04.08.97 р.
Порядок ведення Книги обліку придбання товарів та Порядок ведення Книги обліку продажу товарів, затверджений наказом ДПА України №165 від 30.05.97 р.
Наказ Мінфіну України “Про затвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку та Інструкції з його застосування” №291 від 30.11.99 р.
Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань та господарських операцій, затверджена наказом МФУ № 291 від 30.11.99 р.
Згідно з наказом МФУ №248 від 01.12.98 р. з січня 2000 р. були введені в дію такі Національні Положення (стандарти) бухгалтерського обліку (П (С) БО):
№1 “Загальні вимоги до фінансової звітності”.
№2 “Баланс”.
№3 “Звіт про фінансові результати”.
№4 “Звіт про рух грошових коштів”.
№5 “Звіт про власний капітал”.
№6 “Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах”.
№7 “Основні засоби”.
№8 “Нематеріальні активи”
№9 “Запаси”.
№10 “Дебіторська заборгованість”.
№15 “Дохід”.
№16 “Витрати”.
№19 “Об'єднання підприємств”.
№20 “Консолідована фінансова звітність”.
№11 “Обов'язки”.
№25 “Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємства”.
Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 99-XIV від 16 липня 1999 р. визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.
3. Коротка організаційно-економічна характеристика підприємства
При написанні курсової роботи були використані звітні дані колективного спільного російсько-українського підприємства “Фарм-Інвест”. Торговельне підприємство “Фарм-Інвест” є товариством з обмеженою відповідальністю (далі товариство) - створено згідно закону України “Про підприємства і підприємницьку діяльність” для організації підприємницької діяльності й одержання прибутку.
СП є юридичною особою, діє згідно законодавства України, має самостійний баланс, розрахунковий і валютний рахунки, фірмову назву, круглу печатку. СП набуло права юридичної особи з моменту державної реєстрації. СП для досягнення мети своєї діяльності має право від свого імені укладати угоди, придбавати майно і нести зобов'язання, бути позивачем і відповідачем у суді. Має усі права підприємства і несе передбачені законодавством обов'язки.
Товариством з обмеженою відповідальністю визнається засноване одним чи декількома особами товариство, статутний капітал якого розділений на частки певних установчими документами розмірів; учасники товариства з обмеженою відповідальністю не відповідають по його зобов'язаннях і несуть ризик збитків, зв'язаних з діяльністю суспільства, у межах вартості внесених ними внесків.
Товариство здійснює свою діяльність в області торгівлі фармацевтичними товарами. СП “Фам-Інвест" займається оптовою торгівлею з фірмами з усіх областей України, з Росії та з інших країн колишнього СРСР, з Польщі та інших європейських країн. Товариство постачає ліки в переважну більшість аптек Чернівецької області.
Товариство є власником:
майна, переданого йому учасниками;
товарів, придбаних товариством у результаті господарської діяльності;
отриманих доходів, а також іншого майна, придбаного за іншими підставами, що допускається законодавством.
В даний час на балансі підприємства складаються наступні основні фонди: ксерокс, 11 персональних комп'ютерів, Жигулі, 6 Газелей - активна частина основних засобів, і, офіс (половина цегельного будинку, з окремим входом) і склад - пасивна частина. Підприємство постійно розширюється і зараз будує новий офіс.
Офіс підприємства обставлений меблями, що знаходяться також на балансі підприємства: книжкові шафи, столи, меблі під комп'ютери, картотека, тумбочки, кухонна шафа, електрична плита, жалюзі.
У товаристві створений резервний (страховий) фонд у розмірі 5% відрахованої від прибутку.
Відсоток на розвиток матеріально-технічної бази встановлюється в розмірі 15% відрахувань від прибутку і може бути збільшений вирішенням зборів.
Після сплати податків вироблятися відрахування від прибутку у фонд розвитку і страховий. Частина, що залишилася, выплачивается виплачується у виді дивідендів вкладам внескам кожного вкладника.
Вищим органом товариства є збори.
Збори складаються з чи учасників призначувані ними обличчя.
Учасник товариства вправі передати свої повноваження іншому чи учаснику представнику іншого учасника товариства. Представники можуть бути постійними чи призначуваними на певний строк. Учасник вправі в будь-який час замінити свого представника в правлінні, поставивши в популярність інших учасників.
Кількість голосів кожного з учасників визначається у відповідності його внеску в статутний фонд.
У випадках, коли вирішенням може бути безпосередньо порушені інтереси одного чи декількох членів збори, ці обличчя в голосуванні не участвуют.
Поточне керівництво діяльністю товариства здійснюється генеральним директором, у якого є два заступники: заступник директора з комерції і заступник директора з матеріальної частини. Заступник директора з комерції керує комерційним відділом, який складається з дилерів, претензіоністів та працівників складу. Також є управлінський відділ, який включає бухгалтерію, юристів, інженерів-програмістів та керівний апарат.
Договори, зобов'язання і доручення від імені товариства підписуються чи директором його заступником і головним бухгалтером.
Директор діє без доручення від імені товариства.
Товариство зобов'язане проводити ревізію своєї фінансово-господарської діяльності власними чи силами залучених аудиторських організацій не рідше одного разу в два роки, а позачергові ревізії - за вимогою хоча б одного з учасників.
Трудові відносини працівників з товариством регулюється законодавством про працю й заключення контрактів України. Наразі на підприємстві працюють 92 особи.
Товариство самостійно визначає структуру підприємства, чисельність працівників, штатний розклад. Форма і система оплати праці передбачає в трудових договорах розміри тарифних ставок і окладів, розглядаючи при цьому державні тарифи як мінімальну гарантію оплати праці працівників, що відповідає кваліфікації, а також вводять стимулюючі оплати, надбавки, премії й інші форми матеріального заохочення.
Трудові доходи кожного працівника визначається кінцевим результатом його праці, особистим трудовим внеском, максимальними розмірами не обмежуються й обкладаються прибутковим податком згідно законодавства України.
Товариство в праві на підставі договору підряду залучати для виконання робіт окремих фахівців і тимчасові творчі робочі колективи.
Працівники товариства підлягають обов'язковому соціальному страхуванню і соціальному забезпеченню. Товариство вносить у державний фонд соціального страхування відрахування від своїх доходів у порядку і розмірах, встановлюваних у законодавчому порядку.
Товариство несе відповідальність за своїми обов'язками усім своїм майном у порядку, передбаченому законодавством України.
Для аналізу фінансово-господарської діяльності і державного контролю за доходами, товариство здійснює облік результатів своєї діяльності, веде бухгалтерську і статистичну звітність у встановленому державному порядку.
4. Інформаційна база, система показників та методика економічного аналізу
Основними даними для проведення економічного аналізу є дані бухгалтерської звітності. Для проведення аналізу іноді використовується додаткова інформація оперативного характеру, однак вона носить лише допоміжний характер.
Серед даних доступних для фінансового аналізу особливо важливі зведення з фінансових звітів, оскільки вони конкретні і вимірні кількісно. Властивість вимірності додає ще одну важливу особливість: усі дані виражені через загальний знаменник - гроші, що дозволяє підсумовувати і комбінувати ці дані, співвідносити їх з іншими чи даними інакше маніпулювати ними.
Джерелами інформації для проведення аналізу є:
баланс підприємства за попередній рік та за звітний період, (форма №1)
звіт про фінансові результати та їх використання за звітний період та попередній рік (форма №2)
звіт про фінансово-майновий стан (форма №3)
звіт з праці
звіт про витрати на виробництво продукції, робіт, послуг
розрахунок нормативу власних оборотних коштів
розшифрування дебіторської та кредиторської заборгованості
звіт про наявність та рух основних фондів, амортизацію (знос)
зведена таблиця основних показників
звіт про рух коштів в іноземній валюті
бізнес-план
матеріали маркетингових досліджень
висновки аудиторських перевірок
інша інформація.
Система аналітичних коефіцієнтів - провідний елемент аналізу фінансового стану, застосовуваний різними групами користувачів: менеджери, аналітики, акціонери, інвестори, кредитори й ін.
Розрахунок коефіцієнтів, називаних фінансовими показниками, заснований на існуванні визначених співвідношеннях між окремими статтями звітності.
Коефіцієнти дозволяють:
визначити коло даних, які важливі для користувачів фінансової звітності з точки зору прийняття рішень;
оцінити положення даної одиниці звітності в системі господарювання і простежити динаміку.
Перевагою коефіцієнтів є і те, що вони елімінують спотворюючий вплив інфляції на звітний матеріал, що актуально при аналізі в довгостроковому аспекті.
Існують десятки цих показників, тому для зручності їх підрозділяють на декілька груп. Найчастіше виділяють п'ять груп показників по різних напрямках фінансового аналізу.
Аналіз ліквідності. Показники цієї групи дозволяють проаналізувати здатність підприємства відповідати по своїм поточним зобов'язанням. У результаті розрахунку встановлюється, чи достатньо забезпечене підприємство оборотними коштами, необхідними для розрахунків із кредиторами по поточним операціях. Оскільки різні види оборотних коштів мають різний ступінь ліквідності, розраховують декілька коефіцієнтів ліквідності.
Аналіз поточної діяльності. Діяльність будь-якого підприємства являє собою процес безупинної трансформації одних видів активів в інші:
… > ГК > СС > НВ > ГП > ЗР > ДС > …,
де ГК - грошові кошти;
СС - сировина на складі;
НВ - незавершене виробництво;
ГП - готова продукція;
ЗР - засоби розрахунку.
Ефективність фінансово-господарської діяльності оцінюється довжиною операційного циклу, що залежить від оборотності засобів у різних видах активів. За інших рівних умов прискорення оборотності свідчить про підвищення ефективності. Тому основними показниками цієї групи є показники ефективності і використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів: фонд віддачі, оборотність засобів у запасах і розрахунках.
Аналіз фінансової стійкості. За допомогою цих показників оцінюється склад джерел фінансування і динаміка співвідношення між ними. Аналіз заснований на тому, що джерела засобів розрізняються рівнем собівартості, ступенем доступності, рівнем надійності, ступенем ризику й ін.
Аналіз рентабельності. Показники цієї групи призначені для оцінки ефективності вкладення засобів у дане підприємство. На відміну від показників другої групи тут абстрагуються від конкретних видів активів, а аналізує капітал у цілому. Основними показниками є рентабельність авансованого капіталу і рентабельність власного капіталу.
Аналіз положення і діяльності на ринку капіталів. Цей аналіз передбачає зіставлення просторово-часових показників, що характеризують положення капіталів на ринку цінних паперів: дивідендний доход, доход на акцію, цінність акції й ін. Цей фрагмент аналізу виконується головним чином у компаніях, зареєстрованих на ринку цінних паперів і реалізуючих там свої акції. Будь-яке підприємство, що має тимчасово вільні кошти і бажаюче вкласти їх у цінні папери, також повинне орієнтуватися на показники даної групи.
Метод фінансового аналізу - це система теоретико-пізнавальних категорій, наукового інструментарію і регулятивних принципів дослідження фінансової діяльності підприємств
Категорії фінансового аналізу - це найбільш загальні, основні поняття даної науки. У їхньому числі: фактор, модель, ставка, відсоток, дисконт, ризик і т.п.
Науковий інструментарій фінансового аналізу - це сукупність загальнонаукових і конкретно-наукових способів дослідження фінансової діяльності суб'єктів, що хазяюють.
Принципи фінансового аналізу регулюють процедурний бік його методології і методики. До них відносяться: системність, комплексність, регулярність, наступність і ін.
Існують різні класифікації методів економічного аналізу. Перший рівень класифікації виділяють:
неформалізовані;
формалізовані методи аналізу.
Неформалізовані методи - грунтуються на описі аналітичних процедур на логічному рівні, а не на строгих аналітичних залежностях. Це методи експертних оцінок, сценаріїв, морфологічні, порівняння й ін. Застосування цих методів характеризується визначеним суб'єктивізмом, оскільки велике значення мають інтуїція, досвід і знання аналітика.
Формалізовані методи - у їхній основі лежать досить строгі формалізовані аналітичні залежності. Відомі десятки цих методів. Перелічимо деякі з них.
Класичні методи аналізу господарської діяльності і фінансового аналізу: ланцюгових підстановок, арифметичних різниць, балансовий, виділення ізольованого впливу факторів, процентних чисел, диференціальний, логарифмічний, інтегральний, простих і складних відсотків, дисконтування.
Традиційні методи економічної статистики: середніх і відносних величин, групування, графічний, індексний, елементарні методи обробки рядів динаміки.
Математично-статистичні методи вивчення зв'язків: кореляційний аналіз, регресійний аналіз, дисперсійний аналіз, факторний аналіз, метод головних компонентів, коваріаційний аналіз, метод об'єкто-періодів, кластерний аналіз і інші методи.
Економічні методи: матричні методи, гармонійний аналіз, спектральний аналіз, методи теорії виробничих функцій, методи теорії міжгалузевого балансу.
Методи економічної кібернетики й оптимального програмування: методи системного аналізу, метод машинної імітації, лінійне програмування, нелінійне програмування, динамічне програмування, опукле програмування й ін.
Методи дослідження операцій і теорії прийняття рішень: методи теорії графів, метод дерев, методи байєсового аналізу, теорія ігор, теорія масового обслуговування, методи сіткового планування і керування.
Безумовно, не усі з перерахованих методів можуть знайти безпосереднє застосування в рамках фінансового аналізу, оскільки основні результати ефективного аналізу і керування фінансами досягаються за допомогою спеціальних фінансових інструментів, проте деякі їхні елементи уже використовуються.
Для прийняття рішень по керуванню підприємством потрібна постійна ділова поінформованість по відповідним питаннях, що є результатом добору, аналізу, оцінки і конкретизації вихідної інформації. Тому необхідно аналітичне прочитання вихідних даних.
Основним принципом аналітичного читання фінансових звітів є дедуктивний метод, тобто від загального до часткового. У ході такого аналізу виробляється логічна послідовність господарських факторів і подій, їхня спрямованість і сила впливу на результати діяльності.
Практика фінансового аналізу уже виробила основні методи аналізу фінансових звітів. Виділяють шість основних методів:
1 Горизонтальний (часовий) аналіз - порівняння кожної позиції звітності з попереднім часовим періодом.
2 Вертикальний (структурний) аналіз - визначення структури підсумкових фінансових показників з виявленням впливу кожної позиції звітності на кінцевий результат.
3 Порівняльний (просторовий) аналіз - це аналіз, що включає в себе внутрішньогосподарський аналіз вільних показників звітності за окремими показниками фірми, дочірніх фірм, підрозділів, цехів, і міжгосподарський аналіз показників аналізованої фірми з показниками фірм конкурентів, зі середньогалузевими і середньогосподарськими даними.
4 Факторний аналіз - це аналіз впливу окремих факторів на результативний показник за допомогою детермінованих прийомів дослідження. Факторний аналіз може бути як прямим, коли результативний показник дроблять на складові частини, так і зворотнім, коли окремі елементи з'єднують у загальний результативний показник.
5 Трендовий аналіз - порівняння кожної позиції звітності з поруч попередніх періодів і визначення тренда, тобто основної тенденції динаміки показника, очищеної від випадкових впливів і індивідуальних особливостей окремих періодів. За допомогою тренда прогнозуються можливі значення показників у майбутньому, а відповідно, ведеться перспективний прогноз аналізу.
6 Аналіз відносних показників (коефіцієнтів) - це розрахунок відношення між окремими позиціями чи звіту позиціям різних форм звітності, визначення взаємозв'язків показників.
5. Аналіз дебіторської та кредиторської заборгованості на підприємстві
Дебіторська заборгованість має значну питому вагу в складі поточних активів і впливає на фінансовий стан підприємства. Тому на підприємстві при аналізі фінансового стану значне місце приділяється аналізу дебіторської заборгованості. Джерелом аналізу є баланс підприємства та форма 1-Б термінова (місячна) “Звіт про фінансові результати і дебіторську та кредиторську заборгованість”, для внутрішнього аналізу застосовують відомості аналітичного обліку (журнал-ордер або відомість обліку розрахунків з покупцями і замовниками). Дебіторська заборгованість детально аналізується з метою прийняття поточних управлінських рішень, спрямованих на її скорочення, і для застосування своєчасних заходів по стягненню сумнівної дебіторської заборгованості.
В загальному вигляді зміни в об'ємі дебіторської заборгованості за рік можуть бути охарактеризовані даними горизонтального та вертикального аналізу балансу.
Як видно з таблиці 1 дебіторська заборгованість підприємства за рік збільшилась на 60 % і на кінець року склала 5190,3 тис. грн. Збільшення дебіторської заборгованості призводить до виникнення потреби в додаткових джерелах засобів, погіршує фінансовий стан підприємства. Воно може бути викликане:
необачною кредитною політикою підприємства щодо покупців, нерозбірливим вибором партнерів;
настанням неплатоспроможності і банкрутства деяких споживачів;
надто високими темпами нарощування об'ємів продаж;
труднощами в реалізації продукції.
На підприємстві, що аналізується, ріст дебіторської заборгованості зумовлений труднощами в реалізації продукції і, як наслідок, відповідною кредитною політикою підприємства.
Різке скорочення дебіторської заборгованості може бути наслідком негативних моментів у взаємовідносинах з клієнтами (скорочення продажу в кредит, втрата споживачів продукції).
Як видно з таблиці підприємство не має простроченої дебіторської заборгованості.
В торгівлі основне місце займає дебіторська заборгованість за товари, для підприємства вона складає відповідно 99 % і 99,6 % на початок і кінець року. Тому її аналізують особливо детально. Окрім цієї заборгованості є ще незначна заборгованість з бюджетом та інша поточна заборгованість, які складають 25,6 тис. грн. (0,78 %) і 7,6 тис. грн. (0,23 %) на початок року та 2,3 (0,044%) і 17,4 (0,33 %) на кінець.
Отже, дебіторська заборгованість за рахунками з бюджетом зменшилась на 91%, а інша поточна заборгованість зросла на 129%. І, хоча суми порівняно із загальною заборгованістю незначні, нехтувати цими змінами не треба.
Оскільки найбільшу частку дебіторської заборгованості складає заборгованість за товари, то вона аналізується більш детально у розрізі окремих покупців, замовників, дат виникнення, роблячи акцент на тривалих неплатежах, що надовго відволікають засоби з господарського обороту. За термінами виникнення ДЗ можна поділити на такі групи: до одного місяця, від одного до трьох місяців, від трьох до шести місяців, до року і більше року.
Від тривалості періоду погашення дебіторської заборгованості залежить доля безнадійних боргів.
Проведене Мінторгівлі США дослідження показало, що в загальній сумі ДЗ з терміном погашення до 30 днів до безнадійних відноситься 4% боргів, 31-60 днів - 10%, 61-90 днів - 17%, 91-120 днів - 26%, при подальшому збільшенні терміну погашення на чергові 30 днів доля безнадійних боргів збільшується на 3-4%.
|
Дебіторська заборгованість |
Всього |
По термінах виникнення |
|||||
|
До 1 міс. |
1-3 міс. |
3-6 міс. |
6-12 міс. |
Більше року |
|||
|
На поч. періоду |
3245,2 |
2723,9 |
307,2 |
101,1 |
113 |
0 |
|
|
На кін. періоду |
5190,3 |
4033,4 |
826,5 |
330,4 |
0 |
0 |
Як видно з таблиці, за звітний рік частка середньострокових боргів суттєво зменшилась і на кінець періоду в основному залишились заборгованості до трьох місяців. Це сталось через укріплення становища підприємства на ринку, налагодження більш тісних зв'язків з партнерами.
Такий аналіз дебіторської заборгованості здійснюється за даними внутрішньої звітності підприємства і використовується для потреб управління. Зовнішні ж користувачі за даними бухгалтерської звітності можуть визначити цілий ряд показників, що характеризують стан дебіторської заборгованості.
До цих показників належать:
Оборотність дебіторської заборгованості
,
де Од - оборотність дебіторської заборгованості,
Вр - виручка від реалізації,
Дз* - середня дебіторська заборгованість,
.
На аналізованому підприємстві середня дебіторська заборгованість за звітний рік складає 4244,2 тис. грн., а коефіцієнт оборотності - 16,8. Цей коефіцієнт відображає збільшення або зменшення комерційного кредиту, який надається підприємством, відповідно збільшення оборотності означає скорочення продаж у кредит, а його зменшення - збільшення об'єму наданого кредиту. За даними минулого року коефіцієнт оборотності 1999 року складав 14,2. Отже підприємство почало більше відпускати товару в кредит.
Середній строк обороту дебіторської заборгованості
,
де Т = 360.
Чим триваліший період обороту заборгованості, тим вище ризик її непогашення. В нас Соб = 360/16,8 = 21 день, для минулого року Соб = 360/14,2 = 25 днів.
Частка дебіторської заборгованості в майні підприємства
,
де М - майно підприємства (валюта балансу).
Для аналізованого підприємства частка дебіторської заборгованості в майні підприємства на початок звітного періоду складала 36%, а на кінець - 43%.
Одночасно розраховується частка дебіторської заборгованості у загальному об'ємі оборотних засобів:
,
де ПА - поточні активи.
Для аналізованого підприємства Да=38% на початок року і Да=46% на кінець року. Збільшення цього показника сигналізує про зменшення мобільності структури майна підприємства.
Частка сумнівної заборгованості у складі дебіторської заборгованості
,
де Сз - сумнівна заборгованість.
Цей показник характеризує якість дебіторської заборгованості. Тенденція до його росту свідчить про зниження ліквідності. На підприємстві "Фарм-Інвест" частка сумнівної заборгованості на початок періоду складала 7,5%, а на початок 6,8%. Зменшення частки сумнівної заборгованості пов'язано із зменшенням середнього терміну обороту заборгованості, внаслідок чого зменшився ризик її непогашення.
Значну питому вагу в складі джерел коштів підприємства займають позикові кошти, в тому числі і кредиторська заборгованість. Тому необхідно також вивчати, аналізувати поряд з дебіторською заборгованістю і кредиторську, її склад, структуру, а потім провести порівняльний аналіз з дебіторською заборгованістю.
Перш ніж аналізувати кредиторську заборгованість, необхідно перевірити достовірність інформації за видами і строками заборгованості. Для цього використовуються пряме підтвердження, вивчення контрактів і договорів, особисті бесіди з робітниками, які мають інформацію про борги і зобов'язання підприємства.
В процесі аналізу необхідно дати оцінку умов заборгованості - умов заборгованих договорів з точки зору їх реальності і повноти. Треба звернути увагу на строки, обмеження використання ресурсів, можливості залучення додаткових джерел фінансування.
Аналіз кредиторської заборгованості починається з вивчення складу і структури кредиторської заборгованості за даними форми №1 “Баланс”.
Для цього розраховується питома вага кожного виду кредиторської заборгованості в загальній сумі. В таблиці 2 відображено зміну структури кредиторської заборгованості за звітний рік. Як видно кредиторська заборгованість за 2000 рік зросла на 62% і на кінець року склала 8913,1 тис. грн. На кінець року підприємство позбулось заборгованості з оплати праці, із страхування, з позабюджетних платежів. Але зросла заборгованість перед бюджетом на 1,7 тис. грн., перед постачальниками і підрядчиками на 3362,5 тис. грн. і перед іншими кредиторами на 48,8 тис. грн.
Основне місце в кредиторській заборгованості торговельних підприємств займає заборгованість постачальникам за товари і тару, в нашому випадку за товари. Як видно з таблиці питома вага заборгованості постачальникам як на початок так і на кінець періоду складає більше 99%. За рік ця заборгованість зросла на 61% і склала 3362,5 тис. грн. Питома вага змінилась незначно на десяті відсотка. Постійна наявність кредиторської заборгованості позитивно впливає на фінансовий стан підприємства, оскільки в умов інфляції вона обезцінюється, а головне зменшується потреба в отриманні кредитів і позик. Як правило, основною причиною змін структури кредиторської заборгованості є взаємні неплатежі. Це може підтвердити порівняльний аналіз кредиторської і дебіторської заборгованості.
Деталізація аналізу кредиторської заборгованості може проводитись з використанням запропонованої вище методики аналізу дебіторської заборгованості. Оборотність кредиторської заборгованості розраховується за тією самою формулою, що і дебіторської, з тією лиш різницею, що в знаменнику відображається сума обороту по закупці сировини, матеріалів тощо.
.
За звітний період оборотність кредиторської заборгованості складала Ок = 71524,6/7206,9 = 9,9, а середній період обороту - 36 днів. Це більше ніж в минулому році, що свідчить про правильну кредитну політику підприємства.
Частка кредиторської заборгованості в структурі пасивів підприємства за звітний період збільшилась із 60% до 73% і склала 8913,1 тис. грн.
Дебіторська та кредиторська заборгованості повинні аналізуватись комплексно, що дозволяє повніше і глибше оцінити їх та вивчити. Порівняння дебіторської та кредиторської заборгованостей показано в таблицях 3 та 4.
Як видно з аналітичних таблиць, на підприємстві є взаємні неплатежі, але це не шкодить підприємству, оскільки кредиторська заборгованість перевищує дебіторську. На початку року це перевищення складало 2222,2 тис. грн., причому дебіторська заборгованість в розрахунках з бюджетом та інших розрахунках перевищувала кредиторську, а на кінець звітного періоду підприємство повністю покрило дебіторську заборгованість кредиторською, збільшивши розрив між ними. Така ситуація не викликає погіршення фінансового стану, бо підприємство використовує заборгованість як позикові джерела.
На підставі проведеного в дипломній роботі аналізу можна зробити наступні висновки:
Підприємство розвивається, постійно збільшується об'єм реалізації товарів, збільшується кількість партнерів. Внаслідок цього спостерігається зростання як дебіторської (на 1931,6 тис. грн. - 59%), так і кредиторської (на 3412,4 тис. грн. - 62%) заборгованостей, причому треба відзначити і зростання їх частки в майні підприємства на 7-8% за звітний рік. Це відбувається внаслідок завойовування нових ринків і відповідної кредитної політики підприємства.
Кредиторська заборгованість перевищує дебіторську, що є важливим фактором фінансової стабільності підприємства.
За звітний рік покращились показники оборотності кредиторської та дебіторської заборгованостей. Термін погашення дебіторської заборгованості зменшився, а кредиторської - збільшився, що в умовах інфляції веде до збільшення вигоди підприємства.
6. Управління дебіторською та кредиторською заборгованістю на підприємстві
Оскільки кредиторська та дебіторська заборгованості суттєво впливають на фінансовий стан підприємства на підприємстві повинен вестись постійний контроль за ними.
Всі заходи для цього можна підрозділити на наступні:
Для підвищення якості дебіторської заборгованості:
Всебічна оцінка партнерів підприємства, які реально або потенційно є його дебіторами з урахуванням їх організаційного статусу; майнового та фінансового стану, ділової репутації; терміну роботи та ін. На підприємстві це завдання покладено в основному на дилерів під керівництвом комерційного директора. Якщо якась фірма зарекомендувала себе погано з боку виконання зобов'язань, то вона заноситься в “чорний список” і робота з нею надалі провадиться тільки під серйозні гарантії.
Визначення максимальної суми боргу, яка надається одному дебітору для зниження ризику фінансових втрат у разі невиконання ним своїх зобов'язань.
Використання різних форм забезпечення повернення боргу (застава, гарантії банків або третіх осіб, страхування). На жаль, підприємство в угодах не оговорює ці питання, покладаючись на законодавство.
Для захисту ДЗ від інфляції:
Визначення в договорах з партнерами-дебіторами максимального терміну оплати продукції за договірною ціною. Для партнерів, які купують товар по післяоплаті, встановлюються ціни скориговані на інфляцію.
Використання в договорах “валютних застережень" або фіксації ціни у твердій валюті (у. о.). З іноземними партнерами та з місцевими покупцями, які на це згодні, підприємство укладає угоди з фіксацією цін в доларах.
Обов'язкове включення в договірні умови штрафних санкцій за несвоєчасну оплату або поставку, розмір яких повинен компенсувати вплив інфляції та неотриманий прибуток.
Для оптимізації обсягів дебіторської та кредиторської заборгованостей:
Мінімізація обсягів авансової оплати або оплати за фактом отримання товарів при їх закупівлі та максимізація обсягів закупівлі товарів з відстрочкою платні.
Використання форми продажу товарів з відстрочкою платні своїм покупцям лише тоді, коли за рахунок цього відбувається збільшення обсягів реалізації.
Для підвищення швидкості погашення дебіторської заборгованості:
Постійний контроль за ходом виконання дебіторами своїх зобов'язань та інформування їх у разі затримки оплати або поставки. На підприємстві працює ряд претензіоністів та юристів, які займаються стягненням боргів.
Застосування системи цінових знижок (надбавок) при виконанні зобов'язань у означений термін.
Використання різних форм рефінансування дебіторської заборгованості (факторинг, форфейтинг, вексельний обіг).
Висновки
Курсова робота була присвячена аналізу кредиторської та дебіторської заборгованості на підприємстві “Фарм-Інвест” за 2000 рік.
Торгові підприємства та їх асоціації мають різноманітні економічні зв'язки з іншими суб'єктами господарювання, безпосередньо вступаючи з ними в розрахунки. Економічні розрахунки повинні бути побудовані таким чином, щоб всі платежі проходили в стислі строки. Дотримання платіжної дисципліни передбачає своєчасне виконання зобов'язань по платежам за товари та послуги, розрахункам з банком, фінансовими органами, з усіма юридичними та фізичними особами. Нормальною вважається дебіторська та кредиторська заборгованості, що виникли внаслідок встановленої системи розрахунків, термін погашення якої ще не настав. В умовах ринкового механізму господарювання існують певні принципи взаємовідносин з покупцями і постачальниками, які спрощено можна викласти наступним чином: продавай з негайною наступною або попередньою оплатою, купуй в кредит (з розстрочкою платежу); кредитуй покупця на термін менший, ніж той, на який отримуєш кредит у постачальника; при угоді обов'язково визначай і вивчай платоспроможність партнера. В ході аналізу слід встановити, як дотримуються ці вимоги, як підприємство вдосконалює розрахунково-платіжні відносини і облік розрахунків з постачальниками, покупцями, іншими юридичними та фізичними особами. В наших умовах дебіторська заборгованість відноситься до найменш ліквідної частини активів; значна її частина може бути віднесена до безнадійної заборгованості, оскільки при взаєморозрахунках в більшості випадках неможливо досягти повного і якісного виконання зобов'язань з боку контрагентів.
Наявність ДЗ, а тим більше її ріст ведуть до виникнення потреби в додаткових джерелах засобів, погіршують фінансовий стан підприємства. Мета аналізу - виявлення шляхів, можливостей і резервів оптимізації розрахунків, вдосконалення їх обліку, забезпечення збереження засобів, вкладених в розрахунки, і на цій основі попередження утворення, а тим більше росту ДЗ, особливо простроченої і безнадійної.
При аналізі дебіторської та кредиторської заборгованості підприємства можна зробити висновки, що підприємство у своїй діяльності має високі позитивні показники і активно розвивається. Так, порівнюючи результати фінансової діяльності підприємства за 1999 рік з аналогічним періодом 2000 року, можна зробити наступні висновки:
Підприємство збільшує обсяги своєї діяльності, так ріст валюти балансу підприємства за 2000 рік склав 33%.
Разом з зростанням майна підприємства зростає його кредиторська і дебіторська заборгованість, причому значно швидшими темпами - за звітний рік вони зросли на 60% і склали 8913,1 і 5210 тис. грн. відповідно. Внаслідок цього зросла частка заборгованості в структурі майна підприємства: для дебіторської заборгованості - на 7% і склала 43%; для кредиторської - на 13% і склала 73%.
Подобные документы
Економічна сутність та місце обліку, аналізу та аудиту в управлінні товарними ресурсами. Аналіз інформаційного забезпечення управління товарними ресурсами. Інформаційна база і методи економічного аналізу товарних ресурсів торговельного підприємства.
дипломная работа [6,7 M], добавлен 16.06.2011Сутність та класифікація дебіторської заборгованості підприємства. Фактори, що визначають обсяг дебіторської заборгованості підприємства. Управління дебіторською заборгованістю ТОВ "Юнігран". Ліквідність дебіторської заборгованості та її погашення.
курсовая работа [124,1 K], добавлен 03.06.2008Розгляд поняття екологія, економіка, система. Досліджено складові еколого-економічної системи. Огляд складових, послідовності та видів проведення еколого-економічного аналізу діяльності підприємства. Оцінка застосування еколого-економічного аналізу.
статья [22,9 K], добавлен 31.08.2017Методика проведення аналізу фінансового стану та детальний розгляд системи обліку дебіторської заборгованості в умовах ПП "Логос". Оцінка основних показників діяльності даного підприємства. Головні аспекти ведення обліку дебіторської заборгованості.
отчет по практике [77,6 K], добавлен 13.05.2012Діяльність підприємств як предмет економічного аналізу. Структурно-динамічний аналіз коштів підприємства за ступенем ліквідності та їх джерел. Аналіз показників платоспроможності та фінансової стійкості. Шляхи вдосконалення фінансового стану підприємства.
контрольная работа [149,1 K], добавлен 18.08.2010Сутність економічного аналізу, об'єкти і суб'єкти його вивчення. Завдання економічного аналізу в умовах ринкової економіки, класифікація його аналітичних прийомів. Абстрактно-логічні прийоми економічного дослідження. Використання способу порівняння.
контрольная работа [155,4 K], добавлен 25.11.2010Види економічного аналізу, його методичні прийоми, інформаційна база та організація. Аналіз попиту, стану ринку та обсягу реалізації продукції, виробничих ресурсів і організаційно-технічного рівня підприємства. Виробництво продукції, робіт і послуг.
краткое изложение [125,4 K], добавлен 28.11.2010Зміст, предмет, види, фактори економічного аналізу. Задачі економічного аналізу: оцінка факторів зовнішнього середовища, вивчення кон’юнктури ринку, оцінка конкурентоспроможності продукції. Зв’язок економічного аналізу з іншими науками і дисциплінами.
реферат [19,5 K], добавлен 18.08.2009Система економічної інформації, її характерні особливості. Сутність процесу забезпечення економічного аналізу інформацією і вимоги до неї. Особливості класифікації і характеристика основних джерел інформаційного забезпечення економічного аналізу.
курсовая работа [1,1 M], добавлен 26.06.2014Аналіз показників господарської діяльності підприємства ВАТ "Криворізький хлібокомбінат": склад, структура та динаміка активів і пасивів підприємства; динаміка кредиторської і дебіторської заборгованості; оцінка платоспроможності і фінансової стійкості.
контрольная работа [30,1 K], добавлен 15.06.2011
