Задачі підвищення конкурентоспроможності підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Задачі підвищення конкурентоспроможності підприємства

1. Постановка задачі підвищення конкурентоспроможності підприємства

У сучасних перехідних умовах, що визначають трансформацію економічних стосунків, усе більш актуальними стають питання функціонування і розвитку підприємств в ринкових умовах господарювання. Особливістю ринкових умов, зокрема, являється наявність конкуренції між підприємствами на ринках товарів або послуг, спрямованою на закріплення свого положення, залучення нових споживачів товарів або послуг і підвищення вартості бізнесу.

До основних показників діяльності підприємства можна віднести показник ефективності виробничої діяльності, показник фінансового положення, показник ефективності організації збуту і просування товарів або послуг на ринку і показник конкурентоспроможності товару або послуги. Таким чином, на основі цих показників пропонується виробляти розрахунок інтегрального показника конкурентоспроможності.

Структура інтегрального показника конкурентоспроможності, зокрема, враховує показник ефективності організації збуту і просування товару або послуги на ринку. Цей показник є функцією потенціалу рекламної діяльності підприємства. На сьогодні значення потенціалу рекламної діяльності дорівнює нулю (підприємство на займалося проведенням рекламних кампаній). Керівництво підприємства розраховує, що проведення рекламних кампаній дозволить збільшити потенціал рекламної діяльності, а отже поліпшити показник ефективності організації збуту і просування товару або послуги на ринку за інших рівних умов.

Таким чином, для вирішення завдання підвищення конкурентоспроможності підприємства у рамках цієї роботи необхідно вирішити наступні завдання:

1) розробити математичне забезпечення завдання оцінки конкурентоспроможності підприємства;

2) визначити дію, що управляє, з метою підвищення конкурентоспроможності підприємства за рахунок проведення рекламної кампанії і розробити відповідне математичне забезпечення.

3) спроектувати інформаційне та програмне забезпечення для задачі на підвищення конкурентоспроможності підприємства;

4) розробити інформаційне та програмне забезпечення, яке буде забезпечувати автоматизацію прийняття рішення при розгляданні задачі підвищення конкурентоспроможності підприємства;

5) провести численні експерименти та виконати аналіз отриманих результатів, які б підтвердили коректність виконаної роботи;

2. Комплексна оцінка конкурентоспроможності підприємства

При оцінці конкурентоспроможності підприємства дуже зручним є інтегральний показник конкурентоспроможності. Це обумовлено тим, що інтегральний показник враховує характеристики приватних показників, кожен з яких характеризує окрему сторону підприємства.

Найбільш поширено представлення інтегрального показника конкурентоспроможності виду

,(1)

де - i-й показник конкурентоспроможності підприємства;

- кількість показників, по яких оцінюється конкурентоспроможність підприємства;

- важливість i-го приватного показника конкурентоспроможності підприємства.

Таким чином, для розрахунку інтегрального показника конкурентоспроможності підприємства необхідно визначити порядок розрахунку :

1) показники конкурентоспроможності товару або послуги;

2) показники конкурентоспроможності персоналу;

3) показники конкурентоспроможності фінансового положення підприємства;

4) показники конкурентоспроможності ефективності організації збуту і просування товару або послуги на ринку.

3. Модель оцінки конкурентоспроможності товару або послуги

При викладі матеріалу по побудові моделі оцінки конкурентоспроможності товару або послуги поняття товару і послуги вважатимемо тотожними.

Кожне підприємство, для того, щоб об'єктивно оцінити конкурентоспроможність товару, що виготовляється, повинне використовувати ті ж критерії, якими оперує споживач. Отже, спочатку необхідно визначити перелік параметрів, істотних з точки зору покупців.

Щоб товар мав інтерес для споживача, товар повинен мати певні техніко-експлуатаційні і економічні параметри. Умовою придбання товару є відповідність цих параметрів основним характеристикам задоволеної потреби покупця. В процесі купівлі споживач здійснює вибір товару, встановлює відмітні ознаки, що характеризують перевагу цього товару над аналогічними за значенням товарами конкурентів, що знаходяться на ринку. Придбаючи товар, покупець тим самим оцінює його привабливість, можливу міру задоволення своєї конкретної потреби і свою готовність нести витрати, пов'язані з придбанням і використанням цього товару.

Отже, сукупність якісних і вартісних характеристик товару сприяє створенню переваги цього товару перед товарами-конкурентами в задоволенні конкретної потреби покупця і, тим самим, дозволяє кількісно оцінити конкурентоспроможність товару.

Серед якісних показників можна виділити дві категорії параметрів: "жорсткі" і "м'які".

"Жорсткі" параметри описують найважливіші функції товару і пов'язані з ним основні характеристики, зміна і, тим більше, заміна яких можуть здійснюватися у визначених, відносно стабільних межах, заданих конструктивними принципами виробу. Найбільш показною групою "жорстких" параметрів є технічні параметри, які включають показники призначення і показники эргономічності.

Особливу групу "жорстких" параметрів складають параметри відповідності міжнародним і національним стандартам, нормативам, законодавчим актам і так далі, причому для товаровиробника цей аспект надзвичайно важливий, оскільки, передусім, необхідно оцінити принципову можливість реалізації вироблюваного товару або послуги на даному ринку з позицій відповідності характеристик товару нормативним параметрам, що регламентуються стандартами і нормами. Якщо не усі параметри вироблюваного виробу відповідають регламентованим вимогам покупця, то це свідчить про його неконкурентоспроможність.

"М'які" параметри характеризують естетичні властивості товару (дизайн, колір, упаковку і так далі). Нині, коли ринок заповнений різноманітними товарами, у тому числі з схожими "жорсткими" показниками, зростає значення "м'яких" параметрів, що надають товарам особливу привабливість. Причому ця тенденція проявляється не лише на ринках товарів масового попиту, але і для товарів виробничого призначення.

Встановлення сукупності якісних параметрів товару - початковий пункт оцінки його конкурентоспроможності. Далі необхідно ці параметри кількісно визначити, що просто здійснити для "жорстких" параметрів, кожен з яких має певні значення (діапазон граничних величин), виражені в тих або інших одиницях виміру, наприклад, технічні параметри: точність, потужність, сила світла і так далі.

Складнішою проблемою є кількісне визначення "м'яких" параметрів, які не мають, як правило, природної фізичної міри, і тому важко піддаються безпосередній кількісній оцінці. Ці параметри характеризують деякі особливості эргономичности виробу, а також усі його естетичні достоїнства.

Для вирішення цієї проблеми можлива оцінка на базі органолептичних методів, побудованих на суб'єктивному сприйнятті людиною тієї або іншої властивості об'єкту і вираженні результатів сприйняття в кількісній формі.

Інший спосіб вирішення проблеми ґрунтується на використанні експертних методів, що орієнтуються на досвід роботи і інтуїтивне розуміння кваліфікованими фахівцями ролі тієї або іншої властивості в задоволенні конкретної потреби. На основі узагальнення висловлених експертами думок будується загальна кількісна оцінка "м'якого" параметра.

Оскільки конкурентоспроможність товару характеризує не само по собі його якість, а міра відповідності якості цього товару показникам якості аналогічного за призначенням товару конкурента, то оцінка конкурентоспроможності товару має на увазі зіставлення значень показників якості продукції підприємства з показниками якості товару конкурента (базовим або еталонним зразком). Причому вибір товару-еталону представляється одним з найбільш відповідальних етапів процедури оцінки конкурентоспроможності товару.

Правильність результату, отриманого в процесі оцінки конкурентоспроможності, значною мірою залежить від вибору оцінної бази. Як базові можуть бути вибрані наступні параметри: потреба покупців, конкуруючий товар, гіпотетичний зразок товару, група аналогічних товарів, величина корисного ефекту.

Якщо базою порівняння виступає потреба покупців, необхідно вибрати номенклатуру і встановити величини параметрів потреби покупців відносно оцінюваної і конкуруючої продукції. Перелік цих параметрів складається з тих показників, якими споживач користується при оцінці продукції на ринку. При цьому необхідно враховувати ваговитість цих параметрів в їх загальному наборі.

Другий варіант оцінної бази - наявність конкуруючого товару. В цьому випадку товар-зразок моделює потребу і виступає матеріалізованими вимогами покупців, яким повинна задовольняти продукція, що підлягає оцінці.

Використання як порівняльна база гіпотетичного зразка, що є усередненим значенням для групи виробів, застосовується у тому випадку, коли інформації по конкретному зразку-аналогу недостатньо. Фактично, йдеться про аналіз неіснуючої потреби, тому ця оцінка зазвичай розглядається як орієнтовна і підлягаюча подальшому уточненню.

На практиці за базу береться група аналогів, відібраних з точки зору узгодження класифікаційних параметрів зразка і оцінюваної продукції. Спочатку з них вибираються найбільш показні, а потім - найбільш прогресивні вироби, що мають найкращі перспективи для наступного розширення об'єму продажів. У тому випадку, коли за базу порівняння береться величина необхідного споживачеві корисного ефекту продукції, як еталон виділяється сам корисний ефект. Оцінка конкурентоспроможності товару виробляється шляхом зіставлення параметрів аналізованої продукції з параметрами бази порівняння. При цьому можуть використовуватися диференціальний, комплексний і змішаний методи оцінки [22]. Диференціальний метод оцінки конкурентоспроможності, заснований на використанні одиничних параметрів аналізованої продукції і бази порівняння і їх зіставленні.

Якщо за базу оцінки береться зразок, розрахунок одиничного показника конкурентоспроможності товару проводиться по формулі:

, , (2)

де - одиничний параметричний показник конкурентоспроможності j-го товару по i-му параметру;

- кількість товарів;

- кількість параметрів;

- значення i-го параметра для аналізованої j-ої продукції;

- значення i-го параметра аналогічного базового j-го товару з яким виробляється порівняння.

Оскільки параметри можуть оцінюватися різним способом, то при оцінці по нормативних параметрах одиничний показник може набувати тільки два значення - 1 або 0. При цьому якщо аналізована i-я продукція відповідає обов'язковим нормам і стандартам, показник дорівнює 1, якщо параметр j-ої продукції в норми і стандарти не укладається, то показник дорівнює 0.

Якщо технічні параметри продукції не мають кількісної оцінки, для надання цим параметрам кількісних характеристик використовуються експертні методи оцінки в балах.

Диференціальний метод дозволяє лише констатувати факт конкурентоспроможності аналізованої продукції або наявності у неї недоліків в порівнянні з товаром-аналогом. Проте метод не враховує вплив на перевагу споживача при виборі товару ваговитості кожного параметра. Для усунення цього недоліку використовується комплексний метод оцінки конкурентоспроможності товару. Він ґрунтується на застосуванні комплексних показників або зіставленні питомих корисних ефектів аналізованої продукції і зразка. Розрахунок групового показника по нормативних параметрах для i-го товару виробляється по формулі

(3)

де - груповий показник конкурентоспроможності j-го товару по нормативних параметрах;

- одиничний показник конкурентоспроможності по i-му нормативному параметру j-го товару, що розраховується по формулі (2).

Відмітною особливістю цієї формули є те, що якщо хоч би один з одиничних показників дорівнює 0, що означає невідповідність параметра обов'язковій нормі, то груповий показник також дорівнює 0. Очевидно, що товар при цьому буде неконкурентоздатний.

Розрахунок групового показника j-го товару по технічних параметрах виробляється по формулі

,(4)

де - груповий показник конкурентоспроможності j-го товару по технічних параметрах;

- одиничний показник конкурентоспроможності по i-му технічному параметру j-го товару;

- важливість i-го параметра в загальному наборі з технічних параметрів, що характеризують j-й товар.

Отриманий груповий показник характеризує міру відповідності цього товару існуючій потребі по усьому набору технічних параметрів, чим він вищий, тим в цілому повніше задовольняються запити споживачів. Основою для визначення ваговитості кожного технічного параметра в загальному наборі є експертні оцінки, що ґрунтуються на результатах маркетингових досліджень. Розрахунок групового показника по економічних параметрах виробляється по формулі

,(5)

де - груповий показник конкурентоспроможності по економічних параметрах для j-го товару; - кількість економічних параметрів;

- одиничний показник конкурентоспроможності по i-му економічному параметру j-го товару;

- ваговитість i-го параметра в загальному наборі економічних параметрів для j-го товару.

Бажане значення < 1, оскільки, чим нижче ціна споживання, тим вище рівень конкурентоспроможності товару.

Показник конкурентоспроможності товару характеризує узагальнену конкурентоспроможність j-ої продукції, за чисельними характеристиками якої можна зробити висновок про конкурентоспроможність продукції. Цей показник розраховується по формулі

(6)

Аналізуючи формулу (6) можна зробити наступні висновки: якщо > 1, товар вважають конкурентоздатним, якщо < 1 - товар програє конкурентові, якщо = 1, то товар знаходиться на одному рівні з конкурентом. Безумовно, мета виробника полягає отримати інтегральний показник конкурентоспроможності товару більше одиниці, цілеспрямовано збільшуючи і зменшуючи .

З урахуванням асортименту вироблюваних товарів узагальнений показник конкурентоспроможності товарів можна розрахувати по формулі

,(7)

де - доля j-го найменування товару в номенклатурі продукції, що випускається.

Якщо метою оцінки конкурентоспроможності товару є рішення про виведення товару на ринок, прогнозована оцінка конкурентоспроможності товару :

1) при = 1,6 і більше - дуже перспективно;

2) при від 1,40 до 1,59 - перспективно;

3) при від 1,20 до 1,39 - малоперспективно;

4) при від 1,00 до 1,19 - неперспективно.

Змішаний метод оцінки є поєднанням диференціального і комплексного методів. При змішаному методі оцінки конкурентоспроможності використовується частина параметрів розрахованих диференціальним методом і частина параметрів розрахованих комплексним методом. Цей підхід є загальновживаним і зустрічається у вітчизняній літературі. Слід помітити його істотний недолік - споживчі властивості товару і їх набір визначаються без урахування думки споживача. Дійсно, як випливає з приведених вище розрахункових значень, апріорі передбачається, що поліпшення будь-якої з характеристик товару автоматично підвищує його конкурентоспроможність.

Таким чином, модель (1) -(7) однозначно визначає модель оцінки конкурентоспроможності усієї номенклатури товарів, вироблюваних підприємством.

4. Модель оцінки конкурентоспроможності персоналу

Оцінку конкурентоспроможності персоналу слід здійснювати виходячи з його конкурентних переваг, які бувають зовнішніми по відношенню до персоналу і внутрішніми. Зовнішня конкурентоздатна перевага персоналу визначається конкурентоспроможністю підприємства, в якому працює конкретний робітник або фахівець. Якщо у підприємства високий рівень конкурентоспроможності, то і персонал має хороші зовнішні умови для досягнення високого рівня конкурентоспроможності. Внутрішні конкурентні переваги персоналу можуть бути спадковими і придбаними. Тільки виключно обдаровані люди в меншій мірі залежать від зовнішніх умов.

Оцінку конкурентоспроможності персоналу рекомендується здійснювати по формулі

,(8)

де - кількість експертів, що оцінюють конкурентоспроможність персоналу;

- кількість оцінюваних якостей персоналу;

- важливість v-ої якості персоналу;

- оцінка l-м експертом v-ої якості персоналу за пятибалльной шкалою;

- максимально можлива кількість балів, яка може отримати оцінюваний індивідуум (5 балів, L- число експертів).

При формуванні оцінок можна скористатися наступною шкалою:

1) 1 бал - якість відсутня;

2) 2 бали - якість проявляється дуже рідко;

3) 3 бали - якість проявляється не сильно і не слабо;

4) 4 бали - якість проявляється часто;

5) 5 балів - якість проявляється систематично, стійко і наочно.

Таким чином, модель (8) однозначно визначає модель оцінки конкурентоспроможності персоналу підприємства.

5. Модель оцінки конкурентоспроможності фінансового положення підприємства

Для визначення фінансової конкурентоспроможності підприємства рекомендується використовувати абсолютні показники, що характеризують фінансову діяльність підприємства. У роботі використовуватимемо модель Альтмана. Модель Альтмана належить до найбільш поширених.

У загальному вигляді модель має вигляд

,(9)

де - частка чистого оборотного капіталу в активах;

- відношення накопиченого прибутку до активів;

- рентабельність активів;

- відношення ринкової вартості усіх звичайних і привілейованих акцій підприємства до позикових засобів;

- оборотність активів.

Залежно від значення за певною шкалою виробляється оцінка вірогідності настання банкрутства протягом двох років:

1) якщо <1.81, то вірогідність банкрутства дуже велика;

2) якщо 1.81 < _< 2.675, то вірогідність банкрутства середня;

3) якщо = 2.675, то вірогідність банкрутства дорівнює 0.5.

4) якщо 2.675 < _ < 2.99, то вірогідність банкрутства невелика;

5) якщо > 2.99, то вірогідність банкрутства нікчемна.

Таким чином, модель (9) однозначно визначає модель оцінки конкурентоспроможності фінансового положення підприємства.

6. Модель оцінки конкурентоспроможності ефективності організації збуту і просування товарів або послуг на ринку

конкурентоспроможність збут фінансовий ринок

Найбільш точне визначення ефективності маркетингової діяльності можна сформулювати таким чином - це міра використання інструментів маркетингу в сукупності із засобами і можливостями підприємства. У вартісній формі ця характеристика може бути оцінена відношенням комерційних результатів і витрат на маркетингову діяльність.

Даними по валовому доходу і валовим витратам є інформація, що міститься в бухгалтерській і фінансовій звітності підприємства, тому отримання такої інформації не викликає особливих труднощів.

Кінцева формула для визначення ефективності маркетингової діяльності підприємства, з використанням параметрів маркетингового потенціалу і результуючих параметрів комерційної діяльності (валовий дохід, витрати на маркетинг, валові витрати) може мати наступний вигляд

,(10)

де - потенціал маркетингу;

- валовий дохід;

- витрати на маркетинг;

- валові витрати.

У свою чергу, потенціал маркетингу пропонується розраховувати таким чином

,(11)

де - потенціал маркетингових досліджень;

- потенціал маркетингової інформаційної системи;

- потенціал сегментації (вибору) цільового ринку;

- потенціал товарної політики підприємства;

- потенціал процесу ціноутворення;

- потенціал збутової політики підприємства;

- потенціал персональних (особистих) продажів;

- потенціал рекламної діяльності підприємства;

- потенціал стимулювання збуту продукції (наприклад, купонних продажів);

- потенціал формування громадської думки.

Щоб кількісно оцінити ефективність маркетингової діяльності якого-небудь підприємства, необхідно спочатку описати характеристики підкритеріїв, які адекватно відбивають маркетингові можливості цієї групи підприємств. В процесі апробації усі підкритерії можна оцінювати за наступною шкалою:

1) 0 - підприємство у своїй маркетинговій діяльності не використовує інструмент маркетингу, описаний цим підкритерієм;

2) 2 - підприємство у своїй маркетинговій діяльності не повною мірою використовує інструмент маркетингу, описаний цим підкритерієм;

3) 4 - підприємство у своїй маркетинговій діяльності повною мірою використовує інструмент маркетингу, описаний цим підкритерієм.

4) 1, 3 - проміжні значення, відповідні компромісу.

Для об'єктивної оцінки кожного підкритерію сформульовані характеристики, розроблені для визначення ефективності маркетингової діяльності підприємств, залежно від галузі господарювання вони можуть бути скоректовані або змінені.

Таким чином, модель (10) -(11) однозначно визначає модель оцінки конкурентоспроможності ефективності організації збуту і просування товару або послуги на ринку

Размещено на Allbest.ru