Основи макроекономіки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Предмет та функції макроекономіки. Основні макроекономічні проблеми

Є спільні риси між мікро- і макроекономікою. Вони є теоретичними науками. Як в мікро - так і в макроекономіці головним напрямком є дослідження ринків.

В мікроекономіці аналізується поведінка окремих господарських суб'єктів та аналізуються галузеві ринки продуктів та ресурсів.

Навідміну від цього в макроекономіці досліджується національна економіка як єдине ціле. Ринки, які вивчаються в макроекономіці є національними.

Наприклад якщо в мікроекономіці розглядається ринок окремого товару, то в макроекономіці розглядається товарний ринок (в цей ринок включаються всі товари разом: як предмети споживання, так і засоби виробництва).

Разом з тим в макроекономіці розглядаються такі ринки, які не вивчаються в мікроекономіці. Це фінансові ринки. Фінансові ринки складаються з таких ринків: позичковий, валютний, фондовий (ринок цінних паперів), ринок грошей.

В макроекономіці докладно аналізується економічна політика держави.

Політика держави аналізується за напрямками:

1. фіскальна (бюджетно-податкова політика);

2. монетарна (кредитно-грошова політика);

3. соціальна.

В курсі макроекономіки розглядаються зовнішньо-економічні відносини. Основні проблеми, що розглядаються в курсі макроекономіки:

1. Інфляція.

2. Безробіття.

3. Економічне зростання.

Можна порівняти структуру мікроекономіки та макроекономіки. Мікроекономіка складається з таких розділів: теорія попиту, виробництва, конкуренції, загальноекономічні рівноваги, факторного розподілу національного доходу.

Макроекономіка складається: з теорії грошей, інфляції, зайнятості, циклів, економічного зростання, економічної політики, зовнішньо-економічних відносин.

Відрізняють 2 види макроекономічного аналізу:

1. ex post - макроекономічне рахівництво, макроекономічна статистика;

2. ex ante - власне макроекономіка, теоретичний аналіз, який полягає в формулюванні певних теоретичних концепцій, на основі яких створюються певні теоретичні моделі, на базі цих моделей здійснюються певні практичні економічні прогнози.

Функції:

1. Пізнавальна.

2. Прогнозтична.

3. Практична.

Практична функція:

1) макроекономіка виступає, як теоретична основа для економічної політики держави. Особливість макроек.: з будь-якого питання існують різні точки зору.

2) Макроекономічна модель та прогнози можуть використовуватися окремими господарюючими суб'єктами. В цьому зацікавлені банки та інші фінансові компанії, великі корпорації.

2. Методологія макроекономічного аналізу. Типи макроекономічних величин

В макроекономіці використовуються як загальнонаукові, так і специфічні методи. Загальнонаукові: індукції та дедукції, аналіз та синтез, абстрагування (нехтування чимось), математичні та статистичні.

Специфічні: використовується припущення при інших «рівних умовах», це означає що при аналізі певного процесу одна з величин вважається змінною, а решта сталими.

Відрізняють позитивний та нормативний макроекономічний аналіз.

Позитивний аналіз передбачає розгляд економіки такою, як вона є, або може бути внаслідок певних процесів.

Нормативний аналіз розглядає питання якою повинна бути економіка.

Макроекономічні величини можна класифікувати різними способами.

I спосіб.

Ендогенні величини

Екзогенні величини

Ендогенні - це такі величини, які можна визначити з даного рівняння або системи рівнянь, що складають дану модель.

Екзогенні - це такі величини, які не можна визначити з даної моделі.

На практиці такі величини визначаються статистичним шляхом і називаються параметрами. А в теорії такі величини розглядаються або в алгебраїчному вигляді, або підставляються довільні числові значення.

В графічних моделях ендогенними величинами будуть ті, що позначаються на осях координат. Решта величин буде екзогенними.



P - рівень цін

Y - обсяг національного виробництва

AD - сукупний попит

P, Y - ендогенні величини

M - грошова маса (екзогенна величина)

T - податки (екзогенна величина)

C - державні закупки

i - номінальна ставка%

e - номінальний валютний курс.

II спосіб.

Макроекономічні величини поділяються:

Запаси

Потоки

Запаси - це сукупні величини, що вимірюються на певний момент часу (певну дату).

Потоки - це величини, які вимірюються за певний проміжок часу.

Потоки - це швидкості з якими змінюються запаси.

Відрізняють вхідний та вихідний потік.

Запаси - це накопичені потоки.

Наприклад. Обсяг основних фондів - це запаси.

Введення в дію та вибуття з дії основних фондів - це потоки.

Чисельність зайнятих - запас.

Кількість найнятих та звільнених з роботи - це потоки.

Всі доходи та видатки є потоками.

Держбюджет є потоком.

Державний борг є запасом.

III спосіб.

Макроекономічні величини поділяються:

Номінальні

Реальні

Номінальні - це вартісні величини, що вимірюються при поточному рівні цін. Містять в собі вплив інфляції або дефляції.

Реальні величини - це величини, що вимірюються при сталому рівні цін і таким чином очищені від впливу інфляції та дефляції.

IV спосіб.

Макроекономічні величини поділяються:

Фактичні

Очікувані

Заплановані.

На практиці видатки можна планувати більш надійно ніж доходи.

В цілому величини, які використовуються в макроекономіці є агреговані (сукупні).

3. Історія розвитку макроекономіки

Однією з таких праць була праця Ф. Кене 1758 р. «Економічна таблиця».

Ф. Кене представив економіку Франції XVIII ст. у вигляді сукупних запасів та потоків.

Ф. Кене все суспільство поділив на 3 класи:

1) власники землі (король, аристократія, церква);

2) продуктивний клас (фермери, всі хто займався с/г);

3) безплідний, непродуктивний клас (ремісники).

Ф. Кене представив економіку у вигляді схеми, в якій ці класи обмінюються між собою потоками грошей та продуктів.

К. Маркс поділив все виробництво на дві великі галузі:

1. Перший підрозділ (виробництво засобів виробництва).

2. Другий підрозділ (виробництво предметів споживання).

Маркс в складі валового продукту виділив 3 вартісні частини:

c + v + m

c - постійний капітал (вартість використаних засобів виробництва);

v - змінний капітал (зарплата);

m - додаткова вартість або прибуток.

Умови простого відтворення:

1) I (v + m) = II c (перший v + m дорівнює другому c)

Ліва частина рівняння - національний дохід, що створюється в першому підрозділі

II c. - фонд відшкодування використаних засобів виробництва II підрозділу.

2) I (v + m) + II (v + m) = II (c + v + m)

Ліва частина рівняння - національний дохід всього суспільства.

Права частина рівняння - фонд споживання продукт. II підрозділу.

При простому відтворенні ввесь національний дохід витрачається виключно на споживання.

3) I (c + v + m) = I c + II c

Ліва частина рівняння - продукти I підрозділу (засоби виробництва).

Права частина рівняння - фонд відшкодування обох підрозділів.

В умовах простого відтворення вся продукція I підрозділу використовується виключно для відшкодування використаних засобів виробництва.

Умови розширеного відтворення:

1) I (v + m) > II c

2) I (v + m) + II (v + m) > II (c + v + m)

3) I (c + v + m) > I c + II c

Маркс першим дослідив економічниї цикл і з'ясував його причину і показав, що капіталізм роз-ся циклічно.

В. Леонтьєв в 30-ті роки XIX ст. розробив модель «Витрати-Випуск».

X = AX + B + c

X - викор. валового продукту X=, де - валовий випуск першого продукту.

A - матриця коеф. Прямих витрат A=

показує скільки одиниць першого продукту необхідно затратити, щоб випустити одиницю другого продукту.

B - матриця коеф. граничної (прирісної) фондомісткості.

- приріст валового продукту

с - вектор споживання

X - ендогенна величина

решта екзогенні.

Дж.М. Кейнс 1936 р. «Загальна теорія зайнятості відсотків та грошей». Зробив висновок, що ринкова система не спроможна забезпечити стабільний розвиток національної економіки при повній зайнятості, тому необхідним є державне регулювання.

4. Суть та засади національного рахівництва. Показники обсягу виробництва та методи їх обчислення

Метою національного рахівництва є дати корисну інформацію про виникнення, розподіл та використання національного доходу.

Система національного рахівництва складається з національних рахунків та балансів.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

В рахунках відображено потоки, а в балансах запаси.

Рахунки та баланси за основними макроекономічними суб'єктами.

Національні рахунки будуються шляхом подвійного запису, як в бухобліку.

Рахунок товарів та послуг:

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рахунок використання національного доходу:

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рівень (норма) безробіття , де

U - кількість безробітних

L - чисельність робочої сили

Показники обсягу виробництва.

Можна дати декілька визначень ВВП:

1) Це сума доданих вартостей створених за певний період часу всіма виробниками на території даної країни.

Додана вартість - це різниця між вартістю створеної продукції та вартістю сировини і матеріалів.

Додана вартість - це сума амортизаційних відрахувань, зарплати та прибутку.

Звідси випливає, що валовий продукт дещо занижує обсяг виробництва (не включає вартість сировини).

Це пояснюється тим, що при підрахунку валового продукту необхідно уникати подвійного обліку.

Додана вартість - вартість, що додається обробкою сировини та матеріалів.

2) Валовий внутрішній продукт - це сукупна ринкова вартість всього кінцевого обсягу виробництва, створеного за певний період часу на території даної країни.

Кінцеві продукти - це такі, що купуються для кінцевого використання.

Проміжні продукти купуються для подальшої обробки, переробки та перепродажу.

Навідміну від ВВП в складі ВНП рахується дана вартість, що створена усіма вітчизняними фірмами як в даній країні, так і за її межами і не враховується додана вартість, що створена іноземними фірмами на території даної країни.

Оскільки будь-яка ринкова угода має дві сторони, то ВНП можна рахувати за доходами та за видатками.

(за видатками)

Валовий продукт з доходами складається з амортизаційних відрахувань та чистого національного продукту.

Чистий національний продукт складається з непрямих податків та національного доходу.

Непрямі податки - це податки, що збільшують вартість товару. Фірма розглядає їх як витрати виробництва (ПДВ, акцизи, збори).

Національний дохід складається з таких видів податків: оплата праці, рента, відсоток, прибуток.

Чисті податки - це податки мінус трансферні платежі (це однобічні платежі, які не є оплатою товарів та послуг).\ пенсії, стипендії.

5. Показники соціально-економічного стану країни. Суспільний добробут. Індекси людського

1. розвитку та економічної свободи. Рівень глобалізації. (Міненко Маргарита Вікторівна гр. БО - 95)

Показники соціально-економічного стану країни

Показники умовно поділяють на три групи: потокові, запасів та економічної кон`юктури.

Потокові показники відображають передачу цінностей одними суб`єктами економічної діяльності іншим. Вони вимірюються за певний проміжок часу (між двома часовими точками).

Показики запасiв - це економiчнi змiннi, якi вiдображають нагромадження та використаттня цiнностей економiчними суб'єктами. Вони визначаються на певну дату.

Показники економічної кон`юктури - це змiннi, пов'язанi з коливанням дiлової активностi.

ПОКАЗНИКИ
ПОТОКІВ	ЗАПАСІВ	ЕКОНОМІЧНОЇ КОНЮКТУРИ
· валовий внутрішній продукт; · валовий національний дохід; · чистий внутрішній продукт; · чистий національний дохід; · дохід кінцевого використання; · споживчі витрати; · інвестиційні витрати; · державні витраоти; · витрати закордону отщо	· майно (активи реальні та фінансові); · національне багатство; · реальні ргошові залишки	· процентна ставка; · норма дохідності активів; · рівень цін; · рівень інфляції; · рівень безробіття

Розглянемо нiайважливiшi показники ретельнiше.

Валовий випуск - це сумарна вартiсть усiх товарiв та послуг, вироблених екокомiкою за певний проміжок часу. Вiн вмiщує всi товари та послуги, включаючи i тi, що використовуються для виробництва iнших товарiв i послуг, тобто промiжне споживання.

Обсяг валового випуску, досягнутий в умовах повної зайнятостi, називають потеiщiйнам або рiвнем природного випуску.

ВНП - вартiсть кінцевих товарiв i послуг, вироблених в межах нацiональної територiї певної країни за певний перiод (за рiк) як нацiональними, так і iноземними ресурсами (резидентами та нерезидентами). Використовують три способи визначення ВВП:

1. Виробничий метод визначає ВВП як суму доданих вартостей.

2. Розподільчий метод: ВВП = W + p + і_ч + R + T_нч + A.

3. Визначення за потоком витрат: ВВП = С + І_в + G + NE.

Майновi права - це придбанi економiчними суб'єктами права користування. Активи в СНР подiляють на фiнансовi та нефiнансовi.
Фiнансовi активи вiдображаються у фiнансовому рахунку СНР і включають:
* грошовi засоби;

* фiнансовi вимоги;

* дебiторськi зобов'язання у рiзних формах.

До нефiнансових активiв вiдносять:

· виробничі активи

· невиробничі активи

Узагальнюючим показником засобiв багаторiчної дiяльностi крїани є показник нацiонального багатства.

Нацiональне багатство - це сума активiв, якi є власнiстю домогосподарств, фiрм i держави, нагромаджених суспiльством (нацiональною державою) за всю iсторiю його iснування. Вартiсна оцiнка нацiонального багатства визначається, як правило, на початок i кiнець року. Вартiсне вимiрювання цього показника ускладнюсться неможливiстю оцiнити у грошовiй формi деякi його складовi.

Реальнi грошовi (касовi) залишки - це запас платiжних засобiв, утворених у зв'язку з вiдстрочкою або зменшенням витрат, достроковим або збiльшеним надходженням доходiв, акумуляцiєю реальних резервiв, який економiчнi суб'єкти бажають утримувати у формi готiвки.

Суспільнийй добробут - повнота забезпеченостi крани життєво необхiдними засобами: матерiальними, соцiальними, культурними, духовними та екологiчними благами. З огляду на таке визначення суспiлъний добробут, звiсно, визначасться обсягом виробленого ВВП, але не в цiлому, а на душу населення. Це узагальнюючий показник рiвня добробуту країни. Але як ринковий показник вiн залишас поза увагою багато iнших дуже важливих аспектiв добробуту, спотворюючи його реальний стан. Розглянемо їх детальніше.

По-перше, показник ВВП, а тому i всi похiднi вiд нього показники, не враховують стан природного довкiлля.

По-друге, показник ВВП iгнорує такий важливий компонент добробуту, як вiльний час. Адже люди можуть мати досить високi доходи, але їм нiколи їх витрачати.

По-третє, це послуги сектору домогосподарств, якi надаються на платних умовах iншим домогосподарствам, дiяльнiсть яких не зареєстрована (послуги будiвельникiв будiвництва гаражiв, дач, ремонту квартир, послуги з пошиття одягу, репетиторства, надання медичної допомоти тощо).

З метою здійснення точнішого виміру рівня добробуту американські вчені Вільям Нордхауз і Джеймс Тобін зопропонували показник чистого економічного добробуту (ЧЕД).

ЧЕД = ВВП - (Негативні еоклогічні ефекти у грошовому вираженні) + (Позаринкова діяльність підприємств у грошовому вираженні) + (Результати тіньової діяльності підприємств, що виробляють блага) - (Резальтати тіньової діяльності підприємств, що виробляють антиблага) + (Грошове вираження збільшення вільного часу та якості відпочинку) - (Негативні наслідки свавілля монополій та урбанізації).

Пiдсумовуючи сказане, слiд зазначити, що країни з однаковим рiвнем ВВП на душу населення можуть мати рiзний рiвень суспiльного добробуту, оскiльки вiн характеризується, окрiм названого вище показника, ще багатьма не менш важливими: тривалiсть життя, рiвень освiти, рiвень законослухняностi, збалансованiсть харчування тощо. Цi показники значною мiрою залежать не тiльки вiд обсягу ВВП, а i вiд ступеня диференцiацiї доходiв у суспiльствi, соцiальної полiтики держав i т. iн. У зв'язку з цим з'являються новi макроекономiчнi показники, призначенi для вiдображення нових цiннiсних характеристик економiчного буття.

Індекси дюдського розвитку та економічної свободи

1. Iндекс людського розвцтку (ІЛР) - iнтегральний показник, який акумулує в собі такі показники:

1) тривалiсть життя;

2) грамотнiсть та охоплення навчанням;

3) ВВП на одну особу за паритетами валют, спiввiдношенням цiн на «споживчий кошик», що складасться з декiлькох сотень товарiв та послуг.

1) тривалість життя. Цей показник визначасться як очiкуваний при народженнi. Вiн вимiрюється кiлькiстю рокiв, якi може прожити новонароджений, якщо впродовж його життя рiвень смертностi залишатиметься таким самим, яким вiн був при народженнi.

2) грамотнiсть та охоплення навнчанням.

Грамотність - показник, що застосовується до населення вiком вiд 15 рокiв i старше 1 передбачас умiння читати й писати нескладнi тексти.
Охоплення навчанням - показник, який характеризує вiдношення кiлькостi тих, хто навчасться (незалежко вiд вiку) в навчальних закладах І - ІІІ рiвнiв освiти (початкової, середнъої та вищої) до чисельностi тих вiкових груп, якi мали бути охопленi цiсю освiтою.

3) ВВП на одну особу - найслабша ланка в структурi ІЛР для України. За цим показником наша країна займає 96 мiсце серед 162 кран свiту. Цей
показник становить менше свiтового рiвня (49,5%) i в грошовому доларовому вираженнi за паритетом купiвельної спроможностi в кiнцi ХХ ст. дорiвнював 3458 дол. США.

Причина такого вразливого для України становища полягає насамперед у двократному зниженнi ВНП з 1990 до 1999 рр. Пожнавлення економiки нашо країни, яке розпочалось у 2000 р., сприяє позитивним эрушенням у ІЛР Украни.

Рiвень глобалізації - агрегований показник, який включає чотири параметри:

1) рiвень економiчноi iнтеграцiї, який визначасться обсягом зовнiшньої торгiвлi, iноземних iнвестицiй та «закордонних виплат», включаючи і заробiтну плату;

2) Персональнi контакти:

* кiлькiсть мiжнародних поздок;

* кiлькiсть туристичних поїздок;

* кiлькiсть користувачiв мiжнародною поштою та iнтенсивнiсть обмiну iнформацiєю цим способом;

* мiжнароднi телефоннi зв'язки (кiлькiсть користувачiв та частота i тривалiсть контактiв);

3) технологiя:

* загальна кiлькiсть Iнтернет-серверiв;

* кiлькiсть користувачiв Iнтернетом;

4) ступінь участi країни у мiжнародних зв'язках та дiяльнiсть міжнародних органiзацiй.

Чим бiльшi зазначенi показники, тим вищий рiвень глобалiзацiї.
Важливим новим макроекономiчним показником є рiвень тiнiзацiї економiки. Цей показник визначасться за формулою:

РТ = (ВВП_т.с. / ВВП_оф)*100%

де РТ - рiвень тiнізацiї економiки;

ВВП_т.с. - обсяг ВВП, створений у тiньовому секторi;

ВВП_оф - офiцiйний обсяг ВВП кран.

Визначений таким чином рівень тінізації точніший, оскільки відображає рівень тінізації використання національних ресурсів не тільки всетедені націогальної економіки, а й за кордоном.

Австрiйський економiст Ф. Шнайдер дослiдив дей показник стосовно сфери в 110 кранах свiту. «Сiра» сфера охоплює неоподаткованi доходи, отриманi при виробництвi легальних продуктiв у формах речових i неречових (послуг). Її слiд вiдрiзняти вiд нелегальної дiяльностi (торгiвлi наркотиками, краденими товарами i т. iн.).

макроекономіка валютний курс рахівництво

6. Номінальні та реальні величини. Валютний курс та ставка відсотку. Паритет купівельної спроможності валют. Показники рівня цін

На макрорівні в якості показників рівня цін використовуються агрегатні індекси цін.



Індекс Ласпейрес - номер товару або послуги - ціна -го товару - обсяг виробництва -го товару Нулем позначаються дані за базисний період часу, одиницею - за звітний період часу. Індекс ласперса будується для незмінного набору товарів. За такою методикою рахується індекс споживчих цін.	Індекс Паоше Індекс паоше будується для змінного набору товарів. За такою методикою будується дифлятор валового продукту. В чисельнику - номінальна величина валового продукту. В знаменнику - реальна величина валового продукту. В умовах інфляції реальна величина менша ніж номінальна.

Рівняння Фімера:

(номінальна ставка% = реальна ставка% + темп інфляції)

Нехай є сума грошей S. Наприкінці і знецінення, під реальну ставку

Номінальний валютний курс - це відносна ціна двох валют. Показує скільки одиниць іноземної валюти можна отримати за одну одиницю національної валюти.

Реальний обмінний курс - це відносна ціна двох товарів вироблених в різних країнах. Реальний курс показує скільки одиниць одного товару можна отримати за одну одиницю національного товару.

E - реальний курс

e - номінальний курс

p - національний рівень цін

- світовий рівень цін

Підставимо до формули одиниці вимірювання даних величин.

Відповідно до закону єдиної ціни, один і той же товар на різних ринках має продаватися за однаковою ціною.

У застосуванні до міжнародних ринків цей закон називається принципом паритету купівельної спроможності валюти.

Принцип паритету - покупець, конвертувавши певну силу однієї валюти в іншу, повинен мати можливість придбали такий же самий набір товарів.

- вітчизняні товари більш дорогі, іноземні - дешеві ;

- паритет

- вітчизняні товари дешеві, іноземні - дорогі

7. Модель кругообігу доходів та видатків. Вилучення та ін'єкції

Макроекономічний кругообіг представляє функціонування економіки у вигляді замкнених грошових потоків. Цей кругообіг - це сукупність бюджетів економічних суб'єктів в їх взаємозв'язку.

Розглянемо найпростішу модель макроекономічного кругообігу. В такій моделі економіка поділяється на два сектори:

І сектор - фірми, бізнес;

ІІ сектор - домашні господарства.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Цю схему можна ускладнити шляхом включення інших секторів (держави, закордону, фінансові ринки).

Макроекономічний кругообіг та економіка в цілому перебуватимуть в стані рівноваги - сума всіх створених доходів буде дорівнювати сумі всіх видатків.

Коли фірми створюють продукти, то вони для цього використовують ресурси. Власникам ресурсів вони повинні заплатити. В результаті вартість продукту буде складатися з доходів власників ресурсів. Отже, дохід є іншим вираженням продукту.

В макроекономіці виходять з припущення, що дохід і продукт є тотожними поняттями.

У-обсяг національного виробництва вимірюється або валовим продуктом, або національним доходом.

РЕ - сукупні планові видатки. Сума грошей, яку люди хочуть потратити.

РЕ = С + І + G + X_n

С - споживання;

І - інвестиції;

G - державні закупки;

X_n - чистий експорт товарів (різниця експорту та імпорту товарів);

X_n - сальдо торговельного балансу країни.

Аналогічно для фактичних видатків:

АЕ = С + І + G + X_n

Інвестиції - це видатки на відновлення та збільшення капіталу.

Капітал - вид активу, який може приносити дохід.

Відрізняють реальний або фізичний капітал. Відповідно реальні інвестиції. Фінансовий капітал - фінансові інвестиції.В даному рівнянні враховують інвестиції в реальні капітал (це основні фонди та товарно-матеріальні запаси).

Основні виробничі фонди - це засоби виробництва, які беруть участь у декількох циклах виробництва і внаслідок цього поступово переносять свою вартість вироблення продуктів.

Товарно-матеріальні запаси - (для компанії, зайнятої у виробничій сфері) це сировина, незавершене виробництво, готові вироби та запасні частини.

Вирізняють валові, чисті та реноваційні інвестиції. Валові - це сума чистих та реноваційних інвестицій. Реноваційні - на відновлення основних фондів. Чисті - на приріст капіталу. Їх поділяють на інвестиції на приріст основних фондів та інвестиції на приріст товарно-матеріальних запасів. Вони можуть бути додатніми і від'ємними.

З першої умови випливає:

2) AS = AD (сукупна пропозиція = сукупному попиту)

3) X_n = 0 (припустимо, що економіка закрита)

G = 0

T = 0

4) PE = C + I

Y = C + I

Y - C = I

S = I (заощадження = інвестиціям) - умова рівноваги в закритій приватній економіці.

Потоки грошей в макроекономічному кругообігу можна поділяти на вилучення та ін'єкції.

Вилучення - це такі потоки, які зменшують макроекономічний кругообіг.

Ін'єкції - потоки грошей, що збільшують кругообіг порівняно із споживанням.

Економіка буде в стані рівноваги, якщо сума всіх вилучень буде дорівнювати сумі всіх ін'єкцій.

Размещено на Allbest.ru