Статистика населення та ринку праці

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Вирішення основних соціальних, економічних і культурних проблем суспільства здійснюється для населення, яке є визначальним елементом продуктивних сил. Тому потрібно знати чисельність населення країни, його склад, територіальний розподіл, темпи та інтенсивність демографічних процесів. Саме статистика населення дає змогу визначити ці показники, визначити їх тенденцію росту чи спаду.

Досягнення високого рівня зайнятості - одна з основних цілей макроекономічної політики держави. Економічна система, що створює додаткову кількість робочих місць, ставить завдання збільшити кількість суспільного продукту і тим самим більшою мірою задовольнити матеріальні потреби населення. При неповному використанні наявних ресурсів робочої сили система працює не досягаючи межі своїх виробничих можливостей. Чималу утрату безробіття наносить і життєвим інтересам людей, не даючи їм прикласти своє уміння в тому роді діяльності, в якому людина може найбільшим чином проявити себе, чи ж позбавляючи їх такої можливості, із-за чого люди переносять серйозний психологічний стрес. З вищесказаного можна зробити висновок, що показник безробіття є одним з ключових показників для визначення загального стану економіки, для оцінки її ефективності.

1. Значення статистики населення. Джерела статистичних даних населення

Предметом статистики населення чи демографічної статистики є само населення, вся сукупність людей, що населяє земну кулю, або будь-яку країну, чи її частину. Матеріали статистики населення важливі для характеристики соціального ладу країни, її економічного і культурного рівня.

Використовуючи такі джерела даних про населення, як перепис населення, а також матеріали поточної реєстрації статистика розробляє такі питання:

1) чисельність населення та його розміщення на території

країни;

2) склад населення;

3) рух населення.

Важливим джерелом статистичних даних про населення є переписи населення, які дають найбільш повні і точні дані про чисельність в складі населення на певну дату.

Проведення перепису населення велика і відповідальна робота. Підготовка до цієї роботи проводиться за кілька років. Сюди відноситься підготовка переписного листа, складання плану, програми, встановлення дати проведення, контрольний обхід населення, підготовка працівників перепису, що включає в проведення інструктажу, курсів, проводиться роз'яснювальна робота по радіо, телебаченню і т.д.

Переписи населення проводяться приблизно через 10_р. Але для характеристики населення в між переписні періоди необхідне інше джерело-поточна статистика населення, що дає характеристику і природнього і механічного руху населення.

Природній рух (народження, смертність, шлюб, розлучення) обліковується ЗАГС (в записах актів громадського стану), чи в сільських, місцевих радах. Другі екземпляри цих актів передаються в органи ЦСУ.

Механічний рух населення обліковується при прописуванні, або виписуванні на спеціальних адресних листках, відривні талони яких передаються в органи статистики для подальшої статистичної обробки.

Матеріали поточної статистики поряд із даними попереднього перепису дають можливість визначити фактичну чисельність.

2. Показники чисельності населення і його розміщення на території країни. Показники руху населення

статистичний ринок праця чисельність населення

Чисельність населення встановлюють проведенням його періодичних перезаписів, звичайно через кожних 10 років. В період між переписами населення користуються даними реєстрації померлих, народжених, а також даними про механічний рух населення,

Для визначення щорічної чисельності населення потрібно застосовувати формулу:

S₁ = S₀ + (N - M) + (K₁ - K₂),

Де

S₀ - чисельність населення на початок року;

S₁ - чисельність населення на кінець року;

N - кількість народжених за рік;

М - кількість померлих за рік;

К₁, К₂ - кількість населення відповідно прибулого та вибувшого;

(N - M) - результати природного руху населення;

(К₁ - К₂) - результати механічного руху населення.

При встановленні чисельності населення по окремих територіях (областях, районах, міських та сільських населених пунктах) відграничують населення наявне та постійно проживаюче. До категорії наявного населення відносять всіх осіб, які знаходяться на момент обліку населення на даній територіальній одиниці, а до постійного населення відносять тільки тих осіб, які постійно проживають у даному населеному пункті. Тих же осіб, які мають постійне місце проживання у даній місцевості, але на момент обліку населення відсутні, відносяться до категорії тимчасово відсутніх, а постійно проживаючих у наших територіальних одиницях, але тимчасово присутніх на даній території відносять до тимчасово проживаючих.

Кількість наявного населення визначають вирахуванням з чисельності постійного населення, тимчасово відсутнього населення з додаванням до цієї різниці кількості тимчасово проживаючих осіб. [4]

Кількість постійного населення обчислюють відніманням від наявного населення тимчасово проживаючих осіб, з додаванням до цієї різниці кількості тимчасово відсутнього населення.

Для характеристики інтенсивності природного а механічного руху населення обчислюють середню чисельність населення за визначений період.

В залежності від вихідних даних про чисельність населення застосовують формули середньої хронологічної та середньої арифметичної простої.

3. Ринок праці та його структура

Ринок праці - це система соціально-економічних відносин між державою, роботодавцями і працівниками у всьому комплексі трудових відносин, купівлі-продажу трудових послуг, у т.ч. підготовка, перепідготовка, підвищення кваліфікації і залучення людей до процесу виробництва. Термін «ринок праці» означає, що як товар найманий робітник пропонує власникові робочого місця свою працю, а не робочу силу, тобто здатність до праці. Але праці на ринку продавати не можна, оскільки на момент продажу робочої сили її ще немає як такої. Насправді на ринку пропонується не праця, а робоча сила.

Поняття «ринок трудових ресурсів» розширює межі соціально-трудових відносин до масштабів трудових ресурсів суспільства. В умовах ринкових відносин він охоплює не тільки економічно активне населення, але й близький до нього трудовий резерв, насамперед випускників загальних, проФесійно-технічних, середніх спеціальних і вищих навчальних закладів, а також ту частину зайнятих у домашньому господарстві, складне матеріальне становище яких спонукує їх виходити на ринок для продажу своєї здатності працювати. На відміну від інших ринків, на ринку трудових ресурсів об'єктом купівлі-продажу є право на використання робочої сили чи сили здатності до праці, причому предметом торгу є не тільки певний вид здібностей, але й тривалість їх використання. Таким чином, поняття «ринок трудових ресурсів» є більш загальним порівняно з поняттям «ринок праці».

У широкому плані механізм регулювання ринку трудових ресурсів охоплює весь спектр економічних, юридичних, соціальних і психологічних чинників, що визначають функціонування цього ринку. Всі зазначені чинники у різних країнах залежать від економічних та історичних умов розвитку економіки. [1]

Центральне місце нині займає поняття «ринок праці», в якому розкриваються відносини обміну функціональних здатностей до праці (функціональної робочої сили) на засоби життя, тобто на заробітну плату. у більш загальному значенні ринок праці є конкретним вираженням системи суспільної організації найманої праці в умовах товарно-грошових відносин.

Ринок праці забезпечує функціонування ринкової економіки на основі чинності закону попиту та пропозиції. Основна функція ринку-забезпечити перерозподіл робочої сили між галузями і сферами виробництва і забезпечити роботою незайняте в даний момент населення через сферу обігу.

На ринку праці взаємодіють роботодавці (суб'єкти власності на засоби виробництва) і наймані робітники, формуючи обсяг, структуру і співвідношення попиту та пропозиції на робочу силу.

Основними компонентами ринку праці є:

· сукупний попит, чи загальна потреба економіки в найманій робочій силі;

· сукупна пропозиція, у т. ч. вся наймана робоча сила від усього економічно активного населення;

· вартість робочої сили;

· ціна робочої сили;

· конкуренція (між працівниками, роботодавцями, працівниками і роботодавцями);

· резервування робочої сили.

Сукупна пропозиція охоплює всі категорії працездатного населення, що претендує на роботу за наймом (чоловіки, жінки, молодь, пенсіонери), а також осіб, що бажають працювати не за наймом, а на правах само зайнятості чи підприємництва.

Пропозиція робочої сили на ринку праці має три основні складові: особи, не зайняті трудовою діяльністю і такі, що шукають роботу; особи, що мають намір змінити місце роботи; особи, що бажають працювати у вільний від роботи чи навчання час.

Вона якісно і кількісно змінюється залежно від змін у віковій структурі населення, у системі професійної і загальної підготовки, від сили впливу зовнішнього ринку праці на внутрішній та ін. Диференціація в масштабах пропозиції робочої сили підсилюється тим, що працівники однакового віку і професії різняться статтю, станом здоров'я, якістю професійної підготовки, досвідом, а це, без сумніву, позначається на здатності виконувати конкретну роботу.

Сукупний попит на робочу силу визначається кількістю і структурою робочих місць, що є в економіці і мають бути заповнені. Попит на робочу силу охоплює всю сферу суспільної праці і поєднує як укомплектовані працівниками, так і вільні робочі місця. При цьому розрізняють: ефективний попит, зумовлений кількістю економічно доцільних робочих місць, і сукупний попит, у т.ч. заповнені працівниками неефективні робочі місця. Різниця між ефективним і сукупним попитом _~ це зайва кількість зайнятих, складовою частиною якої є приховане безробіття. Попит на робочу силу на ринку визначається потребою у працівниках для заповнення вакантних робочих місць на умовах основної діяльності чи діяльності за сумісництвом, а також для виконання разових робіт. [2]

Основна частина сукупної пропозиції та попиту на працю У кожний певний момент задоволена, що іза6езпечує функціонування суспільного виробництва (задоволеного попиту). Менша його частина через природний і механічний рух робочої сили і робочих місць (вибуття людей із працездатного віку і вступ до працездатного віку, звільнення і переходи на нове місце роботи, вибуття старих і створення нових робочих місць) виявляється вакантною і вимагає поєднання пропозиції та попиту. ця частина сукупного ринку праці відповідає поняттю поточного ринку праці, суть якого визначається кількістю вакансій і кількістю осіб, зайнятих пошуком роботи.

Для глибокого розуміння суті ринку праці, або ринку робочої сили, його місця і ролі в системі соціально-економічних відносин потрібно застосувати системний підхід як концептуальне бачення місця економічних відносин у системі всієї сукупності соціальних відносин і взаємозв'язків. [3]

Ринок треба розглядати як своєрідний соціально-економічний простір, у якому суб'єкти господарської діяльності реалізують свої інтереси відповідно до об'єктивних економічних законів товарного виробництва.

Специфічність ринку праці визначається також тим, що:

1) специфічність реалізованого товару пов'язана з його безпосередньою єдністю з особистістю робітника, що значно соціалізує економічні процес» на ринку праці;

2) на товарному ринку і ринку послуг контакт між агентами угоди короткий і діловий. Угода ж, яку укладають на ринку праці, передбачає початок тривалих стосунків між працедавцями і продавцями;

3) на ринку праці важливу роль відіграє широке коло негрошових аспектів, серед яких: суть та умови праці; гapaнтiї збереження робочого місця; перспективи професійного зростання; внутрішньо колективні відносини. Роль цих аспектів у деяких випадках може бути вагомішою за рівень заробітної плати;

4) всі угоди, що укладаються між продавцями і покупцями трудового потенціалу дуже різноманітні. Кожен працівник унікальний, а кожне робоче місце певною мірою відрізняється від іншого і визначає специфічні вимоги до претендентів;

5) велика кількість особливих інститутів, своєрідність відносин, що Виникають між агентами ринку праці, зумовлюють потребу у більш чіткій і детальній регламентації різних аспектів їх діяльності, ніж за умов звичайного ринку. Звідси значна структурованість ринку праці, а саме:

· система трудового законодавства, що регламентує умови найму, оплати праці та звільнення працівників;

· різноманітність організацій і служб зайнятості;

· державні програми у галузі праці та зайнятості населення;

· профспілки інші організації найманих робітників різних рівнів.

Практично для всіх концепцій управління характерним є загальне спрямування економічної теорії на людину у всій сукупності її соціально-економічних, державних і моральних характеристик.

Таким чином, концепції нової економічної парадигми є теоретичною базою для розуміння місця і ролі проблем становлення ринку праці, його взаємозв'язків з ринками взагалі і ринком капіталу та ринком товарів зокрема.

4. Статистика ринку праці

При всій значущості матеріальних ресурсів основною продуктивною силою суспільства, вирішальним чинником економічної діяльності виступає праця. Праця - джерело всякого багатство і головна умова самого людського життя. І чим краще праця оснащена технічно і забезпечений ресурсами, тим ефективніше він виконує цю роль.

Статистика ринку праці належить до найбільш розвинених в міжнародній статистиці, де в основному зосереджена в Міжнародній організації праці. В даний час вітчизняна статистика ринку праці в основному перейшла на міжнародні стандарти, і почала з того, що визнала саме це поняття. Під ринком праці розуміється система економічних, соціальних, організаційних і правових заходів і інститутів, що координують і регулюючих розподіл і використання робочої сили. Товаром на цьому ринку виступає робоча сила, проти чого так різко виступала радянська політична економія. [5]

Статистика ринку праці включає три аспекти: статистику трудових ресурсів і економічно активного населення, статистику продуктивності праці і статистику оплати праці, послідовно розглядаючи показники кількості, якості і оплати праці по його кількості і якості.

Статистика використовує наступні показники для вивчення трудових ресурсів і структури всього населення на макрорівні: загальна численність трудових ресурсів, їх склад і галузева структура; динаміка (абсолютний приріст, темпи зростання і приросту з виділенням природного і механічного руху ресурсів), інтенсивність їх відтворення (співвідношення абсолютного приросту трудових ресурсів за рік до середньої річної їх чисельності); коефіцієнти загального (демографічної) і пенсійного навантаження населення в працездатному віці; коефіцієнти працездатності всього населення і населення в працездатному віці; коефіцієнти зайнятості всього населення і працездатного населення. [1]

У економічній теорії і практиці розроблена система показників, яка відображає ефективність зайнятості. Звичайно застосовуються чотири групи показників:

* перша група - це пропорції розподілу трудових ресурсів суспільства по характеру їх участі в суспільно корисній діяльності;

* друга група - рівень зайнятості працездатного населення в суспільному господарстві. Економічно цей показник показує, з одного боку, потреба суспільного господарства в робітниках, а з іншою - потреба населення в робочих місцях;

* третя група - структура розподілу тих, що працюють у галузі народного господарства;

* четверта група - це професійно-кваліфікаційна структура тих, що працюють. Вона показує розподіл працюючого населення по професійно-кваліфікаційних групах і відображає ступінь збалансованості системи підготовки кадрів з потребою економіки в кваліфікованих працівниках.

Висновок

Статистика населення - дуже важлива, оскільки використовуючи статистичні методи допомагають розрахувати не тільки кількість населення, а й його спад чи зростання, кількість людей різних соціальних класів.

В даний час ринок праці країн, яких я розбирав в цій курсовій не збалансований, про що свідчать серйозні структурні перекоси як з боку попиту, так і з боку пропозиції.

Найважливішим показником стану ринку праці є рівень безробіття. Гостро проблема безробіття стоїть зараз перед Україною. Величезного економічного спаду, розваливши промисловість, не міг не торкнутися ринок праці.

Формування ринку праці в Україні, його прогнозування, є невід'ємною частиною становлення ринкового механізму. Основними напрямами його регулювання повинні стати: боротьба проти подальшого спаду виробництва; недопущення масового безробіття; вживання заходів по підвищенню рівня життя населення та ін.

Статистика ринку праці дозволяє визначити сучасний стан ринку праці та стан його сегментів. Вивчення рівня та причин безробіття. Також використовуючи зібрані статистичні данні можна використовувати для розрахунку можливих шляхів покращення стану ринку праці, зменшення рівня безробіття.

Список використаних джерел

1. Липсиц И.В. «Экономика: учебник для вузов». - М.: Омега-Л, 2006. - 656 с. - (Высшее экономическое образование).

2. Октябрьский П.Я. «Статистика: Учебник». - М.: ТК Велби, Изд-во Проспект, 2005.-328 с.

3. http://www.ancor.ru/

4. http://ua.wikipedia.org

5. http://stat.cwx.ru

Размещено на Allbest.ru