Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ім. Г.С.Сковороди

Кафедра економічної теорії

Курсова робота з курсу

“Соціальна економіка”

Держава і тіньова економіка в транзитивному суспільстві

студентки економічного факультету

52-ої групи 5-го курсу

Маслюк О. О.

Науковий керівник:

Радченко Л. П.

Харків 2005

Зміст

Вступ

I. Економічна природа і форми тіньової економіки

1.1 Соціально-економічні умови формування тіньової економіки

1.2 Особливості тіньової економіки в транзитивному суспільстві

1.3 Взаємозв'язок: держава - тіньова економіка

II. Вплив держави на обмеження тіньової економіки

2.1 Проблеми боротьби з тіньовою економікою

2.2 Обмеження корупції у сфері оподаткування

2.3 Роль держави та економічної культури населення у подоланні тіньової економіки

Висновки

Використана література

Додаток

Вступ

Однією з найважливіших проблем сучасного розвитку економіки є розширення обсягів її тінізації. Термін “тіньова економіка” прийшов в український словесний оббіг із Заходу, де під цим терміном розуміють частину економіки, яка не обраховується національною статистикою, не включається до валового національного продукту, а доходи від цієї діяльності приховуються.

Як суспільне явище тіньова економіка притаманна усім країнам незалежно від моделі та рівня соціально-економічного розвитку. На протязі сторіч всі країни світу ведуть нескінченну боротьбу з тіньовою економікою. Її вивчають, з нею домовляються, умовляючи вийти на світ, з нею борються. І все ж вона існує. Практика засвідчує, що доки існуватиме державна форма організації суспільного життя, а держава у той чи інший правовий спосіб впливатиме на економічний розвиток шляхом реалізації бюджетної, податкової, грошово-кредитної, валютної політики тощо, доти зберігатиметься й тіньова економіка. Суттєво може змінюватися лише її питома вага, роль, яку вона відіграє у суспільному житті, а також механізм її взаємодії з легальною економікою.

Треба зауважити, що різке зростання інтересу до проблеми тіньової економіки збігається, як правило, в часі з кризовими тенденціями або затяжним економічним спадом у ряді країн, у тому числі й економічно розвинених.

Тіньова економіка в Україні - це не відокремлене явище, а результат системної кризи економіки. При переході від соціалістичних форм організації економіки до ринкових відбулася реструктуризація тіньового сектора економіки, відбувся його масштабний розвиток і його пристосування до нових умов соціального існування. Тіньова економіка в Україні має суттєве поширення у всіх сферах економічної діяльності. Тіньова економіка у поєднанні з організованою злочинністю та корупцією становлять загрозу для економічної та національної безпеки держави.

Ситуація, що склалася на цей час в Україні внаслідок масштабно-вибухового поширення такого явища, як тіньова економіка, потребує глибоких і комплексних наукових досліджень цього найбільш своєрідного феномена перехідної (і не тільки перехідної) економіки.

Проте, наукові дослідження тіньової економіки пов'язані з чималими труднощами як теоретичного, так і практичного характеру. Це пояснюється тим, що тіньова економіка являє собою значно складніший об'єкт дослідження, ніж економіка офіційна. Вагомою проблемою, що ускладнює дослідження тіньової економіки, є суттєва нестача, а нерідко і повна відсутність необхідних інформаційно-статистичних даних. Дослідженням перешкоджає або кон'юнктурне відомче приховування необхідної наявної інформації, або фактична неможливість застосування загальноприйнятих підходів до предметного дослідження суб'єктів і об'єктів системи тіньових економічних відношень та характерних особливостей функціонування внутрішніх структур і складових механізмів зазначеного економічного укладу.

Легалізація тіньових капіталів і ліквідація механізмів їх виникнення є вкрай актуальними для України. По-перше, без цього неможливо досягти стратегічної мети розбудови відкритої конкурентоспроможної економіки та забезпечити входження держав до ЄС. По-друге, засилля тіньової економіки гальмує процеси іноземного інвестування, підриває міжнародний авторитет країни. По-третє, тіньові методи господарювання перебувають в опозиції до здійснення комплексу демократично орієнтованих трансформацій.

Метою роботи буде вивчення поняття тіньової економіки; на підставі яких чинників вона набула форми великомасштабного всепроникаючого явища? Які причини, закономірності, форми проникнення у всі сфери організаційно-управлінського і суспільно-економічного життя? Наслідки діяльності тіньового сектору.

I. Економічна природа і форми тіньової економіки

1.1 Соціально-економічні умови формування тіньової економіки

Економіка України знаходиться у перехідному періоді становлення ринкового середовища. Недосконалість законодавчого забезпечення, залишки минулої командно-адміністративної системи породили феномен “тіньової” економіки, яка набула значних масштабів, що становить загрозу економічній безпеці країни. Спад економіки, посилення соціальної напруги пояснюються впливом тіньового сектора.

За суперечками останнього років про реформи і контрреформи, про те, що перетворення йдуть погано чи взагалі зупинилися, перестали зауважувати зовсім нову соціально-економічну реальність. Реальність не стільки переходу від централізованої до ринкової системи господарювання, скільки формування стійкої відтворюваної системи висококриміналізованих економічних відносин, що характеризується переліком ознак.

Це насамперед величезна вага тіньового сектора, величезна роль неформальних і позаправових відносин. Колосальні проблеми -- майже тотальна корумпованість держапарату, низька роль права і судової системи, її підпорядкованість адміністративному апарату і тіньовому капіталу. Це, утворення в економічній сфері кланів -- стійких владних-господарських структур, що мають, використовуючи специфічну мову, «дах» у виді того чи іншого органа державної влади, що розпоряджаються великими сумами накопиченого різними шляхами капіталу і ведучих широкомасштабну комерційну діяльність. Один з наслідків виникнення подібних кланів -- блокування конкуренції на фінансових ринках, на ринках основних товарних груп і навіть у зовнішній торгівлі.

Інший сумний наслідок -- формування відповідної олігархії -- вузького прошарку людей, що привласнює пов'язані з клановим монополізмом колосальні доходи, і разом з тим -- зубожіння величезної частини населення.

Третій наслідок -- деградація бюджетної системи (на якій ці кланові структури паразитують, використовуючи таке головне джерело сверхдоходів, як маніпулювання з бюджетними ресурсами і державною власністю), ріст державного боргу, як вимушений в подібних умовах засіб рішення фінансових проблем у суспільстві. А з цим, як і з відзначеними вище моментами, пов'язане звуження реального сектора економіки, руйнування значної частини підприємств (відповідно до наявних оцінок, до двох їхніх третин у реальному секторі не мають шансів вижити в сформованій економічній ситуації, а не менш третини уже фактично знаходяться в стані банкрутів).

Четвертий наслідок -- перерозподіл національного доходу на користь паразитичного споживання. Ми бачимо, як воно росте в розглянутої елітної групи, включаючи «підставне» споживання, зв'язане з розгортанням охоронних і інших структур, що обслуговують клани, тоді як народногосподарські сфери, що забезпечують добробут більшої частини населення (індустрія народного споживання, охорона здоров'я, утворення і т.п.), занепадають.

Про те, що практично вся міць держапарату підкоряється інтересам відзначених кланів, свідчить урядова грошово-кредитна політика, політика невтримного нарощування державного боргу, а також приватизаційна політика, що явно робиться за замовленням конкретних комерційних структур. У цій ситуації весь бюджет спрямований на обслуговування відповідних інтересів.

Що ж розуміють під тіньовою економікою? Існує чимало визначень "тіньової" економіки. Незважаючи на певні розходження, всі спеціалісти сходяться на тому, що до неї слід віднести ті види діяльності, які не піддаються прямому контролю і спостереженню. Це:

1) види економічної діяльності, що приховуються їх учасниками у зв'язку з небажанням афішувати її, а з нею - і одержувані при цьому прибутки, з метою приховування останніх від оподаткування;

2) сукупність легальних, але не виявлених відкритими перевірочними методами фінансово-господарських операцій;

3) протизаконну криміногенну діяльність, спрямовану на особисте збагачення;

4) неформальну економіку, в якій офіційний облік діяльності є утрудненим у зв'язку з її непостійним характером і малим обсягом, а також з відсутністю об'єктивних вимірників.

Якщо ж "тіньову" економіку розглядати як економічну категорію, то можна зупинитись на її визначенні як сукупності специфічних економічних відносин, пов'язаних з діяльністю по виробництву, розподілу, обміну і споживанню товарів і послуг, прихованих від державного контролю з метою одержання доходів і особистого збагачення.

Тіньова економіка - це економічна діяльність, яка не враховується і не контролюється офіційними державними органами, а також діяльність, спрямована на отримання доходу шляхом порушення чинного законодавства. Тіньова економіка повинна охоплювати весь спектр доходів, отриманих від нерегламентованої державою економічної діяльності, починаючи від доходів дрібних ремісників-кустарів і закінчуючи доходами організованих та індивідуальних злочинців.

З філософської точки зору тіньова економіка - це економіка в чистому вигляді, не „спотворена” втручанням держави і яка це втручання заперечує.

Виділяють дві класичні форми тіньової економіки: 1) ухиляння від сплати податків та 2) виробництво антигромадських товарів та послуг (наркобізнес, проституція, торгівля зброєю та ін). Основний спонукальний мотив - ухиляння від податків та особисте збагачення.

Через ухиляння від сплати податків держава щороку недотримує 15-30% запланованих прибутків до бюджету, а звідси - обмежене фінансування соціальної сфери, освіти, культури, медицини, захист малозабезпечених та ін. Крах цієї галузі в Україні пов'язаний в основному із масовим ухиляння від сплати податків, яке набуло нечуваних розмірів.

Розростання сфери тіньової економіки, дедалі більше її зрощування з економікою викликає низку соціальних явищ:

1) зниження керованості економіки;

2) зростання диференційованості рівня життя населення;

3) падіння моралі, правовий нігілізм, культивування споживацьких настроїв, оскільки у масовій свідомості зростає впевненість у можливості безкарно існувати поза межами офіційної економіки.

Аналізуючи структуру тіньової економіки можна виділити наступні види тіньової економіки:

Сектор домашніх господарств, що виробляє товари та послуги, які споживаються всередині домашніх господарств. Найважливішою характерною ознакою цього сектора є те, що матеріальні блага та послуги, що тут виробляються, не продаються, тобто не є об'єктами ринкових відносин, що робить оцінку вартісних обсягів виробництва товарів та послуг в домашніх господарствах надзвичайно важким завданням. В усіх країнах, що мають ринкову економіку, робота у домашніх господарствах практично повністю виключається з розрахунків обсягів валового внутрішнього продукту або враховується умовно і в дуже обмежених обсягах.

Неформальний сектор економіки („світло-сіра” економіка) складається з дрібних виробників та їх найманих робітників разом із самостійними виробниками товарів та послуг (наприклад, транспортних, будівельних, ремонтних тощо), а також комерсантів-посередників. Діяльність вуличних торговців є найбільш поширеним і видимим проявом діяльності неформального сектора. Неформальний сектор, на відміну від сектора домашніх господарств, пов'язаний з купівлею - продажем товарів та послуг, тобто він обов'язково повинен бути врахований у складі ВВП. Слід зазначити, що цей сектор у багатьох країнах, що розвиваються або тих, які знаходяться у стані ринкової трансформації, на цей час практично не враховується.

“Темно-сірий” сектор тіньової економіки пов'язаний з більш серйозними порушеннями діючих законів (наприклад, про реєстрацію підприємницької діяльності та найманої робочої сили; ухилення від сплати податків із значних доходів; про мінімальну заробітну плату; про охорону праці та соціальне забезпечення). Тобто це сектор свідомо прихованих видів діяльності. Оцінка розмірів цього сектора особливо складна, оскільки порушники законів ретельно приховують інформацію. У деяких країнах продукцію тіньового сектора враховують в національному доході, хоча ці оцінки базуються не на точній статистиці, а на експертних оцінках. Зростання розмірів цього сектора в багатьох країнах дуже турбує органи влади саме через великі втрати в офіційних цифрах національного доходу. Тому основні зусилля влади спрямовуються на забезпечення повноти сплати податків, запобігання порушень законодавства, а не на припинення випуску продукції. Продукція цього сектора легальна, проте виробництво і (або) розподіл товарів та послуг завжди мають протиправні і навіть кримінальні ознаки.

“Чорний” (в т. ч. кримінальний) сектор тіньової економіки має справу з виробництвом, розподілом і споживанням продукції та послуг, руйнівних для розвитку особистості продукції та послуг, до яких перш за все відносяться: крадіжки і перепродаж краденого, рекет, наркотики, корупція, „відмивання” та фальшування грошей, „кіллерські послуги”, торгівля живим товаром тощо. Тому природним є те, що надвисокі протиправні доходи цього сектора уникають участі у податковій системі. Однак, владу більш цікавить припинення виробництва товарів та послуг цього сектора, ніж сплата податків від них. „Чорна” економіка має тенденцію до постійного втручання (диверсифікації) у „світлу” економіку, бруднить легальні виробничі відносини, що сприяє утворенню корумпованої бюрократії, мафії. До проявів диверсифікованих часток „чорної” економіки можна віднести всі види корупції, всі прояви використання та привласнення державної, кооперативної, акціонерної, корпоративної та інших форм власності, фінансових ресурсів держави, як для особистого збагачення окремих осіб, у розпорядженні яких вони знаходяться (чиновників), так і для наживи суб'єктів кримінальної злочинності та мафіозних кланів, джерела доходів яких пов'язані з використанням вищезазначених методів. Тому, зазначене явище потребує системних наукових досліджень, що особливо актуальні для умов країн, які знаходяться у стані ринкової трансформації.

1.2 Особливості тіньової економіки в транзитивному суспільстві

тіньовий економіка корупція оподаткування

Світовий досвід свідчить про те, що вийти з пастки тотальної криміналізації соціально-економічних відносин дуже важко. Адже якщо національне багатство розподіляється між кланами, має місце деякий варіант феодалізму, при якому не діють механізми економічного росту.

Аналіз причин того, що відбуває приводить, на жаль, до висновку про лідируючу ролі держави.

Домінуючими причинами посилення тіньового сектора економіки на різних етапах розвитку держави є зацікавленість у цьому процесі представників правлячого режиму і звуження мотивації у фізичних і юридичних осіб до усунення тотального контролю за всіма громадянами, властивого комуністичному режиму, що призвело до хаотичного, неконтрольованого, вибухового зростання масштабів і впливу тіньового сектора економіки. Реструктуризація тіньової економіки та відсутність реальних механізмів, здатних обмежити її зростання і проникнення до всіх шпарин держави, не змінила самої сутності цього явища. Тіньова економіка залишається альтернативною економіці офіційній, і посилення першої може здійснюватися тільки за рахунок послаблення другої. Наслідком цього стала безрезультатність численних спроб стабілізації економіки держави, які зводилися лише до різних спроб впливу на її офіційну складову.

Офіційний сектор економіки швидко руйнувався, обумовлюючи наростання соціально-економічної дестабілізації. Разом з руйнуванням економіки руйнувалися правові та морально-етичні підвалини суспільного нехтування законами, криміналізація економічних і соціально-політичних відносин стала нормою функціонування молодої держави.

Тотальна тінізація стала загрожувати не тільки наближенням економічної катастрофи, але й розколом нації, втратою державної незалежності. В Україні при переході від соціалістичних форм організації економіки до ринкових відбулася реструктуризація тіньового сектора економіки, відбувся його масштабний розвиток і його пристосування до нових умов соціального існування.

На першому етапі становлення України як незалежної держави (1991-1993 рр.) в економіці країни повністю домінував держсектор. На внутрішньому і зовнішньому ринку широкого поширення набули такі механізми отримання тіньових доходів:

- передача приміщень і технологічного обладнання в оренду на пільгових умовах недержавним підприємствам. При цьому підприємство-орендатор контролювалося керівництвом орендодавця (реальним власником) через довірених осіб чи керівництво орендодавця, отримувало велику одноразову винагороду (хабар) або брали постійну участь у розподілі прибутків;

- передача приміщень і технологічного обладнання статутного фонду новостворюваних малих і спільних підприємств (схема, аналогічна оренді);

- приватизація у вигляді викупу за безцінь об'єктів і технічних засобів, реальна вартість яких багаторазово перевищувала ціну продажу.

В сучасних умовах господарювання одним із способів тінізації є ухилення від оподаткування, яке проявляється в:

- навмисному зниженні у звітності суми заробітної плати, яка фактично виплачена. 90 - 100% співробітників підприємницьких структур одержують частину зарплати по відомості, а решту - без оформлення бухгалтерської документації. Поширений засіб, коли заробітна плата видається по двох відомостях (наприклад на виплату авансу і получки), а в подальшому одна з цих відомостей або приховується від обліку, або взагалі знищується. Майже 100% виконавців тимчасових робіт не укладають договору найма і отримують оплату без оформлення. В цілому в підприємницьких структурах зарплата, що відбивається по бухгалтерському обліку, складає не більш 30% від фактично виплаченої;

- приховуванні виручки. Запровадження на підприємствах роздрібної торгівлі касових апаратів ускладнило, але аж ніяк не ліквідувало можливості приховування виручки від реалізації товару. Вироблено безліч шляхів обходу обліку і звітності. У великих магазинах гроші від покупців приймаються через касові апарати, але в магазині їх ставиться декілька, з яких 1 - 2 відповідним чином не реєструється, що дозволяє безконтрольно вилучати виручку. Практично всі великі магазини застосовують так звану виносну торгівлю через ларьки, лотки і т. ін. Згідно з експертними оцінками в магазинах, де встановлені касові апарати, не оприбутковуються не менш 20% виручки, а там, де надійний “дах”, - від 60 до 80%. Розміри приховування виручки залежать від номенклатури товарів, що реалізуються, та їх постачальників. Аналіз статистичної звітності дозволяє виявити зі значною вірогідністю товари, реалізація яких в тій чи іншій пропорції виробляється через тіньовий ринок. Це перш за все самий першочерговий продукт - хліб і хлібобулочні вироби, молочна продукція, в тому числі кисломолочна, масло рослинне;

- бартерний операціях. Бартерні операції повинні здійснюватись на базі еквівалента вартості товарів чи продукції, які обмінюють. Фактична ціна товарів і продукції, які постачаються підприємцями державним підприємствам і організаціям, завищується на 50 - 300%. До 70% продукції, що одержує підприємець по бартеру, реалізується по цінам нижче цін заводу-виробника. Багаторазове завищення цін на продукцію, що постачається підприємствами по бартеру державним підприємствам, стало однією з причин зростання матеріальних витрат в собівартості продукції багатьох галузей економіки;

- безприбуткових “операціях”. Використовується безліч способів штучного завищення витрат і приховування отриманого прибутку. Існує великий перелік продукції, ціни на яку змінюються в залежності від сезону, упаковки, способу транспортування;

- поступці боргу. Існують фірми, які спеціалізуються на операціях по поступці боргів. Як мінімум 50 - 60% цих боргів були б повернені без участі посередника, решта вимагає відносно нескладних комерційних операцій;

- безнадійних боргах. По змові з керівниками державних підприємств створюються так звані “фірми-хлопавки” - це дрібні приватні підприємства з обмеженою відповідальністю, які засновують від імені осіб померлих, але посвідчення яких були здані в установленому порядку, чи так званих бомжів, які мають прописку, але не мають постійного місця проживання. Використовуються також посвідчення загублені, викрадені, фальшиві. На такі фірми перекладається велика кількість грошей в якості передплати на виконання якихось робіт, які обготівковуються і привласнюються. Через три місяці фірма закривається;

- підпільних касах позики. Одержання кредитів в банку пов'язано з великими труднощами і високими ставками оподаткування. Існує мережа фірм, які спеціалізуються на видачі кредитів, не фіксованих в звітності. Механізм наступний: утворюється мережа підприємств, які затримують розрахунки з контролерами, а гроші переводяться фірмі - “банкруту”. “Банкір”, в свою чергу, видає кредити під великий відсоток. По загальному правилу такі фірми організуються кримінальними структурами з могутнім апаратом для примушення до дотримання обов'язків договору;

- неприхованому ухиленні від сплати податку. Практично повсюдно має місце ухилення від сплати податку за результатами діяльності. В бухгалтерських документах результати діяльності перекручуються або навіть і відповідають дійсності, але суми, які підлягають оподаткуванню, довільно зменшуються. Взаєморозуміння з перевіряючими досягається за допомогою хабара.

1.3 Взаємозв'язок: держава - тіньова економіка

Розвинута бюрократія стала живильним ґрунтом для бурхливого розвитку корупції, що охопила всі рівні владних структур, у тому числі правоохоронні органи, прокуратуру і суди, у результаті чого держава виявилася нині нездатною вести ефективну боротьбу з тіньовою економікою.

Будучи “розроблювачем і реалізатором” криміногенної економічної політики, держава, звисайно, утратила можливість виконувати свою основну функцію в умовах реформи - служити надійним бар'єром на шляху зростаючої криміналізації. Вона виявилася занадто слабкою для того, щоб справитися з розвитком кримінального бізнесу. Більш того, вона сама виявилася учасником цього бізнесу. Інакше кажучи, оскільки державні чиновники входять до складу кримінального бізнесу, хабарничають і працюють “на себе”, то держава не має можливості реалізувати управлінські функції і не може розраховувати, що її рішення будуть виконуватися. Держава як апарат влади, керування і гарант національної безпеки спрямована проти самої себе в умовах зрощування бізнесу і політики і породила новий тип керування - кримінальна держава, відповідальна за свою участь у тіньовій економіці.

Держава розбестила служби МВС і інших силових структур, не проведена результативна реформа судових і правоохоронних органів, а сам характер управлінської діяльності виявився протиправним. “Букет криз” - бюджетний, неплатіжний, розрахунковий, інвестиційний, борговий, банківський - це прямий наслідок нинішнього курсу уряду.

У ряді випадків найважливіші складові державної політики йдуть врозріз із правовими і моральними нормами. Найбільш яскравий приклад - приватизація, де нова економічна еліта і політичне керівництво, цілком ймовірно, змогли досягти домовленості. Сьогодні уже важко говорити про чітке розмежування між державним і приватним сектором економіки, у якій відбулася “повна дифузія” форм власності.

Середньостатистичний житель України, що не мав раніше великих і позбавлений унаслідок «шокової лібералізації» останніх заощаджень, не може бути активним учасником нових, ринкових відносин. Основна частина великих капіталів створювалася і створюється за рахунок тіньової діяльності, хабарництва, злодійства, тому ведуче положення в економічному житті об'єктивно зайняли тісно пов'язані з тіньовою економікою представники корумпованого державного апарата. Сотні ваучерних і інвестиційних фондів акумулюють нагромадження довірливих громадян, здебільшого нічого не розуміючих у ринкових фінансових операціях. Багато фондів виявилися створеними напівкарними і карними елементами, які скористалися відсутністю якого-небудь контролю за їхньою діяльністю з боку держави.

Однак найбільш важливим важелем господарської влади є фінансовий контроль. Більшість підприємств протягом останніх 10 років знаходиться в стані твердої фінансової кризи. Немає грошей на податки, зарплату, сировину, матеріали, енергію, не говорячи вже про інвестиції. Криза платежів і необхідність за будь-яку ціну вимолювати у держави чи банку кредити - усе це стало правилом. У таких умовах спрацьовує “ланцюжок” фінансової залежності. У самому низі знаходиться працівник, якому можуть видати, а можуть і не видати зарплату. Затримки складають від одного до п'яти місяців, а звільнення з роботи проблеми не вирішить: за роки реформ частка безробітних зросла в 7 разів. Набагато вище - залежна від банку адміністрація: дасть чи не дасть він кредит, а якщо дасть, то на яких умовах? Ще вище - державні органи: від дрібного чиновника в адміністрації регіону до адміністрації президента і парламенту, усі вони розподіляють і перерозподіляють різні державні ресурси і пільги.

Як правило, юридично зафіксовані форми власності неадекватні їх дійсному економічному змісту. На ділі великі пакети акцій у руках держави рідко служать інструментом реального контролю держави над діяльністю підприємств. Утручання держави чаще приймає форму втручання лише конкретних чиновників, що переслідують особисті вигоди від прийняття тих чи інших рішень - наприклад від продажу державних пакетів акцій.

В даний час державна власність як і раніше, якщо не в більшому масштабі, обіцяє надзвичайні прибутки чиновнику, що продовжує виконувати роль “квазівласника”. В умовах перехідної економіки приватна власність, що дає суб'єкту волю господарської діяльності, по суті, стала мати на увазі не стільки правову відповідальність, скільки відповідальність перед власне кримінальними структурами в державному обличчі.

Корупція проникла практично в усі сфери громадського життя. Засоби масової інформації регулярно повідомляють про факти корупції серед депутатів, держчиновників, працівників правоохоронних і податкових органів, суддів.

Форми корупції в системі державної, муніципальної і недержавної служби включають:

* влаштування на роботу в підлеглі - друзів, родичів і знайомих;

* субсидування політичних кампаній;

* винагорода за одержання вигідних контрактів (“чорні” комісійні й оплата псевдоконсультаційних послуг);

* службове шахрайство;

* установлення плати за послуги, надання яких входить у коло службових обов'язків чиновника;

* одержання “комісійних” за розміщення державного замовлення на тій чи іншій фірмі (на будівництво будинків, доріг, комунікацій, придбання автомобілів і комп'ютерів для чиновників);

* надання чиновникам надмірного “гостинності” і інших “знаків уваги” з боку бізнесменів (наприклад, надання дітям чиновника стипендії для навчання в іноземному університеті);

* відправлення “самих себе” у закордонні відрядження з довільно встановленим розміром добових;

* вимагання хабарів службовцями податкових і митних органів з експортерів чи імпортерів за допомогою настирливої демонстрації свого права довільно встановлювати розміри податку в рамках визначених законом;

* “державний дорожній рекет”, тобто вимагання хабарів у водіїв співробітниками органів, що забезпечують безпеку дорожнього руху, під погрозою накладення штрафу за нібито чи дійсне порушення правил дорожнього руху (при цьому розмір хабара найчастіше менше суми штрафу, установленої законом);

* вимагання незаконних винагород за прискорену видачу документів чи ухвалення рішення (наприклад, за видачу посвідчення водія транспортного засобу, паспорта, виділення торгового місця на ринку).

Розвиток корупції тісно позв'язаний з пануванням бюрократії, завдяки якій одержують розвиток господарські процеси, фактично непідконтрольні керуючим органам, а самі чиновники стають активними учасниками і навіть ідеологами тіньової економіки.

Бюрократизм є ефективним інструментом прямого вимагання. Побори здійснюються в трьох основних формах: легальних, напівлегальних і нелегальних.

По даним, не менш 70% чиновників - хабарники. З опитаних громадян більш половини або самі, або їхні родичі і знайомі в тій чи іншій ситуації були змушені давати хабара. Серед опитаних комерсантів цей показник перевищує 75%. За різними оцінками, для забезпечення “особливих” відносин із представниками державного апарата комерційні структури направляють від 30 до 50% свого прибутку.

Наслідки впливу корупції на економіку очевидна: корупція не дозволяє державі домогтися здійснення стратегічних задач, що стоять перед нею, якщо ці задачі суперечать інтересам олігархічних груп, що мають величезні вільні ресурси для підкупу. Вона впливає на відношення населення до непопулярних рішень, що можуть бути спрямовані на стратегічне поліпшення економічного становища в країні, у зв'язку з переконанням, що складається, що продажний чиновник чи політик діє в особистих інтересах і малоймовірно, що він працює на процвітання країни.

Корупція сприяє загальній соціально-політичної нестабільності, тому що на багатьох чиновників мається так називаний “компромат”, що може бути обнародуваний у будь-який момент. Це неминуче веде до судових справ і наклепницьких висловлень, що торкають навіть чесних чиновників, що на цій хвилі загальних компроматів можуть піддаватися шантажу з метою сприяння економічним інтересам деяких персон.

Корупція об'єктивно приводить до необґрунтованого перерозподілу бюджетних засобів на користь силових структур, тим самим скорочуючи фінансову основу для реалізації перспективних соціальних програм (насамперед в області освіти, охорони здоров'я, соціального забезпечення).

II. Вплив держави на обмеження тіньової економіки

2.1 Проблеми боротьби з тіньовою економікою

Важливими стратегічними напрямками боротьби з економічною злочинністю варто вважати: удосконалювання правової основи і формування здорової регульованої ринкової економіки, умови якої стали б невигідними для тіньового бізнесу; більш ліберальне податкове законодавство; спрощення системи реєстрації для малого і середнього бізнесу; жорсткість покарання за використання службового становища в особистих цілях; прирівнювання корупції і хабарництва до найбільш тяжких злочинів.

До якого рівня можливо реально знизити гігантські розміри тіньової економіки? Оскільки цілком ліквідувати останню просто неможливо, то обґрунтованим параметром у стратегії повинна стати її питома вага, що не перевищує 10% валового внутрішнього продукту. Цього рівня держава повинна досягти шляхом різкого скорочення тіньових операцій олігархічних структур, корупції і хабарництва держапарату. Необхідно прийняти міри для легалізації значної частини змушеної позалегальної економіки.

Не менш важливими напрямками є проведення політики глибоких адміністративних реформ із метою упорядкування організаційних структур влади, правоохоронних органів, координації їх діяльності; реформування корпуса госслужбовців, розвиток міждержавного співробітництва в боротьбі з економічною злочинністю; посилення виховної функції держави у формуванні етичної основи підприємництва.

При виборі механізмів реалізації стратегічних цілей важливо знайти оптимальне співвідношення між економічними й адміністративними заходами державного впливу на тіньову економіку.

Практично ні в кого не викликає сумніву, що існуюча податкова система - це гальмо для подальших фінансово-економічних перетворень. Опоненти податкової реформи часто приводять такий приклад: зменшимо податки - завалимо бюджет. На жаль, вони не зауважують, что саме через високі податки бюджет порожній. До того ж, крім податків, є й інші джерела поповнення скарбниці.

У державних владних структурах, суспільних і наукових організаціях мають місце два протилежних підходи до рішення проблем тіньової економіки. Перший, що став уже традиційним радикально-ліберальний, діє з початку 1992 р. Він зв'язаний з цільовими установками на надвисокі темпи формування приватних капіталів. Результати такого підходу в країні в наявності: це критичні масштаби росту тіньової складової економіки й утворення могутніх фінансово-виробничих кланів, що проникають у вищі ешелони влади, з одного боку, і придушення нормальної підприємницької діяльності, насамперед малого бізнесу, - з іншої. У рамках цього підходу в деяких політиків з'являються ідеї щодо проведення повної легалізації всієї тіньової економіки. Навряд чи такі віяння одержать нині суспільну підтримку, у тому числі з боку тіньовиків-господарників, оскільки вони знову будуть зрівняні з представниками “кримінальної” економіки, що теж захочуть легалізуватися.

Другий - репресивний. Він припускає розширення і посилення відповідних підрозділів МВС, податкової інспекції.

Стосовно тіньової економіки особливо актуальні зусилля банківського співтовариства по боротьбі з відмиванням грошей. Одинадцять найбільших світових банків затіяли новий похід проти відмивання грошей. Офіційне оголошення боротьби “брудним” грошам і країнам, поміченим в активному їхньому відмиванні, відбулося в Цюріху, неофіційній столиці світу номерних рахунків і недоторканної досі банківської таємниці. Альянс банків, що поставила підписи під кодексом банківської поведінки, виглядає так: DBS, Ваrсlау's, City-group, Deutsche Bank, HSBC, JP Morgan, Chase Manhattan, Societe Generale, Bankers Trust, Banco Santander Oedif Suisse. Саме ці банки визначають фінансовий клімат Європи й Америки, вони керують у сумі більш ніж половиною внесків світу. Тим часом обсяг “брудних грошей”, що обертаються у світовій фінансовій системі, за деякими оцінками, складає 590 млрд. доларів.

“Загальні правила протидії відмиванню грошей”, вироблені групою експертів, що зібралися у швейцарському місті Вольфсберг на березі Боденськ озера, включають п'ять ключових позицій: протидія відкриттю номерних чи іменних рахунків не установленим власникам рахунка і власнику засобів на ньому; клієнту з країни підвищеного ризику; відкриття рахунків офшорним компаніям, активам, діяльність яких одночасно могла б бути використана для відмивання грошей; відкриттю рахунків обличчям, що займають чи займали державні посади, їх родичам і близьким знайомим.

Підозрілим буде вважатися рух грошей по рахунках, що не відповідає спочатку задекларованим намірам власника рахунка.

Для виявлення “підозрілих операцій” використовуються спостереження руху по рахунку за допомогою спеціальних комп'ютерних програм і контактів із клієнтом.

2.2 Обмеження корупції у сфері оподаткування

Державна податкова служба України не є безпосереднім суб'єктом боротьби з корупцією. Але відповідно до чинного законодавства України веде боротьбу з “тіньовою” економікою, протидіє створенню фінансових ресурсів, що живлять корупцію.

Практичні результати такої діяльності можна представити цілком конкретними цифрами: у 1998 р. податкова міліція повернула до бюджету 1,1 млрд грн., у 1999 р. -- вже 2,3 млрд грн, у 2000 р. -- 3,5 млрд грн, у 2000 р. було порушено 10,8 тис. кримінальних справ, припинено діяльність 74 “конвертаційних центрів” і 3,5 тис. фіктивних фірм, з-за кордону було повернуто 55 млн дол. США

Специфікою українського “тіньового” сектору можна вважати те, що основним джерелом одержання нелегальних надмірних доходів є ухилення від оподатковування. З цією метою використовуються згадані “фіктивні фірми” і “конвертаційні центри”. Як правило, “конвертаційний центр” є стійким злочинним угрупованням з чітким розмежуванням ролей його учасників. І найчастіше таке кримінальне угруповання заручається “прикриттям” посадових осіб органів законодавчої або виконавчої влади.

Основною ланкою в системі нелегальної конвертації стає комерційний банк, на який покладено контрольні функції і який на основі наданих документів приймає рішення про перерахування або неперерахування засобів.

В українській фінансово-кредитній сфері склалася ситуація, коли деякі підприємства за сприяння посадових осіб банків займалися незаконною конвертацією коштів через кореспондентські рахунки банків-нерезидентів. Лоро-рахунки в національній валюті використовувалися як інструмент незаконного переказу коштів за межі України з метою ухилення від сплати податків.

Аналіз “тінізації” економіки України, як вже було зазначено, свідчить про те, що значною мірою формування “тіньових” капіталів здійснюється шляхом ухилення від оподатковування. Підтверджується це зростанням питомої ваги злочинів у сфері оподатковування в загальному обсязі економічної злочинності.

При цьому злочини у сфері оподатковування стають все більш кваліфікованими, відбуваються в організованій формі.

Податковою службою напрацьований і постійно удосконалюється досвід розкриття подібних економічних злочинів.

З проблемою групової злочинності та діяльності фіктивних підприємств тісно пов'язане незаконне відшкодування податку на додану вартість, яке набуло масштабів окремого сектору “тіньового” бізнесу. У 2000 році до бюджету надійшло 6,5 млрд грн ПДВ, а відшкодовано цього податку 9,2 млрд грн.

Щоб незаконно одержати відшкодування, ділки вигадують заплутані схеми, в яких беруть участь безліч фізичних і юридичних осіб. У ряді випадків йдеться вже не про попередню змову групи осіб, а про організовані стійкі злочинні групи.

Враховуючи велику загрозу економіці, яку утворює така діяльність, у складі податкової міліції створено спеціальні підрозділи по боротьбі з фіктивними підприємствами і незаконним відшкодуванням ПДВ.

Вже у поточному році вони попередили задоволення понад 1,7 тис. необґрунтованих заяв на відшкодування ПДВ на суму 211,2 млн грн і виявили 208 фактів незаконного відшкодування на суму 25,0 млн грн.

Боротьба з безконтрольним вивозом капіталу з України має і зовнішній аспект. Очевидно, що збільшення ризику того, що нелегальні капітали будуть відстежені за кордоном і узгоджено переслідуватися українськими і закордонними правоохоронними органами, стало б суттєвим фактором руйнування нелегальних схем вивозу капіталу і “відмивання” незаконних доходів.

У багатьох випадках роками не отримуємо відповідей на запити до правоохоронних органів інших держав стосовно того чи іншого перерахування грошей, яке ми вважаємо за сумнівне. Хоча така інформація уможливлює повертання в Україну мільйонів гривень.

Коли йде процес викриття корупційних явищ, то торкаєшся інтересів певних угруповань, структур, і відразу ж починається активна протидія зусиллям державних органів влади. Відбувається викид “компромату” саме тих органів і керівників, які створюють загрозу для корупціонерів.

З якими б витонченими проявами корупції ми не зіштовхувалися, методи боротьби з ними і усунення є такими, як і в більшості країн.

Умови, що сприяють ефективній боротьбі, такі:

· свобода слова, підкріплена економічною незалежністю ЗМІ;

· відкритість і прозорість прийняття всіх державних рішень;

· підконтрольність державних чиновників і державних інститутів суспільству;

· можливість громадського контролю за прийняттям найважливіших економічних і політичних рішень;

· незалежність судової влади.

Ще один аспект складної ситуації в тому, що органи по боротьбі з корупцією і “відмиванням брудних” грошей повинні одночасно вести постійну внутрішню боротьбу з очищенням своїх організацій від корупції та захищати своїх співробітників від різноманітних посягань, провокацій.

Треба звернути увагу на найбільш актуальні проблеми боротьби щодо створення фінансових ресурсів, які живлять корупцію.

По-перше, необхідно енергійно на міжнародному рівні брати участь у вирішенні проблеми з офшорними державами, з офшорними зонами, тому що абсолютно безглуздою є боротьба з “відмиванням” грошей, якщо всі держави-учасники не зацікавлені в цій боротьбі, якщо вони не об'єдналися, якщо разом не працюють на руйнування схем і припинення практики “відмивання” грошей. Інакше будуть існувати анклави, абсолютно безпечні для корупціонерів та для тих, хто “відмиває брудні” гроші, куди будуть стікатися ці фінансові ресурси.

По-друге, необхідно дуже серйозно підійти до створення системи матеріальної підтримки всієї правоохоронної системи і контролюючих органів. Нові підходи мають бути врахованими у державному бюджеті, у рамках Державної програми по боротьбі з корупцією і “відмиванням брудних” грошей.

По-третє, іноземці часто ставлять традиційне запитання: “Як це можливо, що у Вас державний службовець, який живе на скромну зарплату, їздить на 3-х “Мерседесах” і проживає у замку?”

Ми знаємо, що ці престижні авто, замки записані на ветерана, інваліда, бабусю-пенсіонерку. Перед Законом ці службовці невразливі, адже в нашому законодавстві немає норм, що передбачають встановлення невідповідності доходів і витрат та визначити: підгрунтя є кримінальним або ні.

Тому для усунення такої ситуації необхідно в законодавчому порядку передбачити податковий контроль за витратами фізичних осіб і порядок визначення оподатковуваних доходів за оцінкою витрат.

Питання стосовно легалізації наявних у громадян накопичених грошових і матеріальних коштів також гостро стоїть. “Сумнівними” їх зробило непродумане податкове законодавство, безсистемні зміни правового поля, що не викликають довіри.

Сьогодні більш важливо зупинити руйнівні процеси в економіці України, ніж боротися з їх наслідками.

2.3 Роль держави та економічної культури населення у подоланні тіньової економіки

Безпосередніми суб'єктивними причинами злочинності виступають такі дефекти суспільної свідомості (антигромадська психологія), як антисоціальна економічна психологія чи психологія паразитизму (користь), індивідуалізм, недисциплінованість, побутовий аморалізм, аполітичність і т.п.

Як свідчить міжнародна практика, обмеження на зразок заборон і суворих адміністративних заходів щодо відпливу національного капіталу за кордон не дають довгострокових позитивних результатів. Так, вимога обов'язкового розриву (до 15 листопада 1999 року) кореспондентських відносин українських банків з банками в офшорних зонах викликала безліч нових варіантів обхідних шляхів вирішення цієї проблеми. Зокрема, значно активізувалася робота банків-посередників, які знаходяться в будь-якій країні та виконують операції щодо переказу коштів за певний процент. Отже, з окремими проявами тіньової економіки можна боротися лише за умови реалізації комплексних державних заходів щодо цього та узгодженості відповідних дій на всіх рівнях державної влади.

Першим кроком у здійсненні комплексних заходів щодо обмеження сфери тіньової економіки (який, між іншим, відповідає вимогам Європейської Конвенції Про Відмивання, Пошук, Арешт і Конфіскацію Доходів, Одержаних Злочинним Шляхом від 17 грудня 1997 року) логічно вважати Указ Президента "Про заходи щодо легалізації фізичними особами доходів, з яких не сплачено податки" (від 31 березня 2000 року). Тим часом під цей Указ не підпадають юридичні особи, хоча, як було зазначено, потужні промислово-фінансові структури можуть абсолютно легальне здійснювати операції з "тіньовим підтекстом", не привертаючи до себе увагу з боку охоронців закону. Як свідчать соціологічні опитування, підприємці вважають, що повідомляти владі всі фінансові подробиці про себе за умов нестабільного законодавства дуже небезпечно. Отже, в кращому випадку легалізація прихованих доходів у вигляді податкової амністії принесе бюджетові кілька сотень мільйонів гривень.

Вітчизняні підприємці (як юридичні, так і фізичні особи), виховані в умовах жорсткої командно-адміністративної системи, швидко пристосовуються до мінливості українського законодавства та завжди мають варіанти відходу "в тінь". Отже, кампанія легалізації національних капіталів у вигляді податкової амністії вимагає здійснення додаткового комплексу заходів, який обов'язково має ґрунтуватися на загальному зниженні фіскального навантаження на суб'єктів господарювання всіх рівнів. Інакше кажучи, йдеться про актуальність прийняття нової редакції Податкового кодексу України. Крім того, остаточно має бути скасована практика введення поправок і нових редакцій законів заднім числом (використовувана як "пожежний" захід щодо поповнення державного бюджету).

Справжня стабілізація вітчизняної економіки, вихід підприємницьких структур з тіньового сектора є можливими лише за умови забезпечення політичної та законодавчої стабільності в Україні.

Наступним кроком у створенні в Україні сталого середовища для поширення ринкових відносин має стати проведення правової реформи, проект концепції якої вже готується. Усунення суперечностей у чинному законодавстві, кардинальний перегляд Кримінального і Цивільного кодексів України, основи яких було закладено ще в 1963 році, приведення чинних процесуальних законодавчих актів і підзаконних норм у відповідність сучасним вимогам розвитку суспільства -- потреба нашого часу. Правова реформа в Україні передбачає також відхід від посилення контрольних і фіскальних функцій держави, напрацювання законодавчої бази, здатної забезпечити вільний демократичний розвиток правового суспільства. Лише за таких умов національна економіка вийде "з тіні", а вітчизняні капітали працюватимуть на потреби українського ринку. Це, у свою чергу, безперечно, створить нові робочі місця та сприятиме залученню іноземних і інвестицій в українську економіку. Отже, ліквідація тіньового сектора за рахунок демократичних перетворень у суспільстві та подальшого розвитку ринкових відносин є для України єдиним шляхом і запорукою рівноправного входження нашої держави і до ЄС.

Зрозуміло, що жодні морально-патріотичні заклики не в змозі запобігти поширенню тіньової економіки. Тому це явище навряд чи колись буде викоренене повністю.

Панування “тіні” в економіці держави формує негативний імідж нашої держави в очах світового спвтовариства, стримує потік іноземних інвестицій в економіку, так необхідних для структурної перебудови господарського комплексу. Позбавлена широкої та надійної податкової бази, держава нездатна виконувати ефективно свої функції по соціально-економічному захисту найбільш-вразливих верств населення, що викликає соціальне напруження, не сприяє розвитку реформ. Тобто, майбутнє України багато в чому залежить від того, чи вдасться владним структурам, діючим цивілізованими методами, повернути бодай найменш криміногенну частину тіньової економіки в русло нормального розвитку. В іншому ж разі, попередження про можливість “латиноамериканського” чи “африканського” шляху розвитку України є реальністю.

Висновки

Таким чином, підсумовуючи все вище згадане слід нагадати: тіньовою економікою - називається вся економічна діяльність, яка з різних причин не враховується офіційною статистикою і, відповідно, не включається до складу ВВП.

Тіньова економіка має антинаціональний характер, мішає утворенню крупного легального національного капіталу. Основні вільні фінансові ресурси, сформовані в цьому секторі, направляються за кордон для їх збереження. Тіньова економіка створює певний інвестиційний вакуум, який буде заповнюватися закордонним капіталом, і в першу чергу із держав СНД. Це не тільки поставить національну економіку під значний зовнішній вплив, але, безперечно, буде мати серйозні політичні наслідки.

Тіньова економіка деформує свідомість людей, привчає ігнорувати установлені державою правила. Нові ринкові відносини ототожнюються у суспільній свідомості з протиправною діяльністю, що формує психологічний опір реформам.

Головною з причин тінізації є непосильне податкове навантаження. В Україні воно проявляється у високому рівні відрахувань у фонди соціального страхування, високій ставці ПДВ та практиці відшкодування цього податку. Недосконалість політичного процесу призводить до того, що прийняття економічних рішень тісно пов'язане до політичних інтересів влади.

Тіньова економіка має різні форми прояву:

Сектор домашніх господарств, що виробляє товари та послуги, які споживаються всередині домашніх господарств. Неформальний сектор економіки („світло-сіра” економіка) складається з дрібних виробників та їх найманих робітників разом із самостійними виробниками товарів та послуг, а також комерсантів-посередників. „Темно-сірий” сектор тіньової економіки пов'язаний з більш серйозними порушеннями діючих законів. Тобто це сектор свідомо прихованих видів діяльності. „Чорний” (в т. ч. кримінальний) сектор тіньової економіки має справу з виробництвом, розподілом і споживанням продукції та послуг, руйнівних для розвитку особистості продукції та послуг, до яких перш за все відносяться: крадіжки і перепродаж краденого, рекет, наркотики, корупція, „відмивання” та фальшування грошей, „кіллерські послуги”, торгівля живим товаром тощо.

Негативний вплив тіньової економіки полягає в загальній криміналізації держави і суспільства, а також в скороченні податкових надходжень і неможливості держави забезпечити реалізацію соціально-економічних програм і розвиток економіки в цілому.

При цьому тіньова економіка має і позитивну роль, яка полягає в тому, що вона створює робочі місця, які не мають можливості існувати в умовах офіційної економіки, а також є засобом виживання та поліпшення умов життя більшості громадян. Приведена інформація дозволяє зрозуміти наскільки сильно впливає тіньова економіка на всі сфери нашого життя.

Хотілось би підкреслити, що в умовах тієї абсурдної економічної системи, що склалася в нашій країні, тіньова економіка просто не могла не виникнути.

І у висновку хотілося б сказати, що такі явища сучасності, як розвиток тіньового сектора економіки, необхідно ретельно вивчати, що і було зроблено в роботі. Досліджувавши велику кількість періодичної літератури, а також інформацію всесвітньої інформаційної мережі Internet, можна прийти до висновку, що тенденції розвитку тіньової економіки у всіх регіонах світу в короткостроковій перспективі не будуть зменшуватися. У країнах, що розвиваються, таких як держави Азії й Африки, буде наростати процес виробництва і збуту наркотичних засобів, що наносить грандіозний збиток економіці цих країн. У розвитих країнах, у тому числі й в Україні, буде продовжуватися коррумпування влади і вищих урядових кіл. Подібні тенденції, зрозуміло, неминучі, однак, особливе побоювання викликає наша держава, де частка тіньового сектора економіки продовжує стрімко рости.