Нематеріальні активи неоднорідні по своєму складу, по характеру використання або експлуатації в процесі виробництва, по ступеню впливу на фінансовий становище і результати господарської діяльності. Тому необхідно диференційований підхід до їхньої оцінки. Для цього проводиться класифікація й угруповання нематеріальних активів по різних ознаках. Таким чином, з'являється можливість оцінки структури нематеріальних активів у заданому розрізі класифікаційних ознак.

Найбільш важливий аналіз і оцінка структури нематеріальних активів по джерелах надходження (придбання), по видах, по термінах корисного використання, по ступеню правової захищеності, по ступеню престижності, по ступеню ліквідності й ризику вкладень капіталу в нематеріальні об'єкти, по ступеню використання у виробництві й реалізації продукції, по напрямках вибуття й ін.

Також проводиться аналіз і оцінка структури нематеріальних активів по інших ознаках угруповання. При аналізі структури нематеріальних активів по джерелах надходження виділимо наступні групи об'єктів:

нематеріальні активи - усього, тис. грн., у тому числі:

а) внесені засновниками;

б) придбані за плату або в обмін на інше майно;

в) отримане безоплатно від юридичних і фізичних осіб;

г) субсидії державних органів.

При аналізі структури нематеріальних активів по ступені правової захищеності виділимо наступні групи об'єктів:

нематеріальні активи - усього, тис. грн. у тому числі захищені:

а) патентами на винаходи;

б) зареєстрованими ліцензіями;

в) свідоцтвами на корисну модель;

г) патентами на промислові зразки;

д) свідоцтвами на товарний знак;

е) свідоцтвами на право користування найменуванням місць походження товару;

ж) свідоцтвами про офіційну реєстрацію програм ЕОМ, баз даних і топологій мікросхем;

з) авторськими правами.

Середній строк корисного використання результатів інтелектуальної власності на підприємстві становить 5-7 років. У сучасних умовах це нормальний термін “життя” промислового нововведення. Більше 10 літнього строку корисного використання мають нематеріальні активи: права на користування землею, природними й іншими ресурсами. У структурі нематеріальних активів їхня частка становить 12,6%.

При аналізі структури вибуття нематеріальних активів об'єкти групуються по наступних напрямках:

вибуло у звітному періоді нематеріальних активів - усього, тис. грн., у тому числі із причин:

а) списання після закінчення терміну служби;

б) списання раніше встановленого терміну служби;

в) продаж виключних прав;

г) безоплатна передача нематеріальних об'єктів.

При оформленні господарських операцій по вибуттю нематеріальних активів фінансовий менеджер зосереджує свою увагу на варіантах мінімізації втрат від вибуття.

Вкладення капіталу в нематеріальні активи по ступеню ліквідності й ризику оцінюються по трьох категоріях: високоліквідні, обмежено ліквідні, низьколіквідні. Ця класифікація відносна.

Розрахунок ефективності використання нематеріальних активів сполучений з великими труднощами й вимагає комплексного підходу.

Ефект від придбання підприємством права використання запатентованого виробничого досвіду й знань, а також “ноу-хау” (тобто незапатентованого досвіду) визначається тільки за результатами реалізації підприємством продукції, виробленої з використанням ліцензії й “ноу-хау”. Однак обсяг продажів залежить від безлічі інших факторів (ціни, попиту, якості товару та ін.) і вичленувати ізольовану дію кожного з них дуже важко.

Ефективність придбання ліцензій і “ноу-хау” залежить також від розмірів одноразових платежів за них; від термінів фінансування й розміру капітальних вкладень підприємства у виробничі та інші фонди; поточних витрат, пов'язаних з виготовленням і збутом ліцензійної продукції.

Результатом використання ліцензії являється економія поточних витрат за рахунок скорочення тривалості виробничого циклу, зниження норм витрати матеріальних і трудових витрат на виробництво продукції.

Витрати, пов'язані з використанням ліцензій, складаються із двох частин:

1) із платежів за право користування ліцензіями, здійснюваних у формі одноразових платежів;

2) поточних витрат на виробництво й збут ліцензійної продукції.

Кінцевий ефект від використання нематеріальних активів виражається в загальних результатах господарської діяльності: у зниженні витрат на виробництво, збільшенні обсягів збуту продукції, збільшенні прибутку, підвищенні платоспроможності й стабільності фінансового стану. Виходячи із цього основним принципом керування динамікою нематеріальних активів являється формула: темпи росту віддачі капіталу повинні випереджати темпи росту витрат капіталу. Іншими словами, у динаміку темпи росту виручки від реалізації продукції або прибутку, повинні випереджати темпи росту нематеріальних активів Основними факторами росту прибутковості є прискорення оборотності нематеріальних активів і підвищення рентабельності продажів. Кількісний вплив цих факторів визначається методом ланцюгових підстановок факторного аналізу.

Таким чином, прибутковість нематеріальних активів підвищується за рахунок прискорення їхньої оборотності й підвищення рентабельності продажів.

Висновки