Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

ТЕРНОПІЛЬСЬКА АКАДЕМІЯ НАРОДНОГО ГОСПОДАРСТВА

КИЇВСЬКИЙ НАВЧАЛЬНО-КОНСУЛЬТАТИВНИЙ ПУНКТ

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з дисципліни:

ЕКОНОМІКА ПРАЦІ ТА СОЦІАЛЬНИХ РЕСУРСІВ

на тему:

ТАРИФНА СИСТЕМА ОПЛАТИ ПРАЦІ ТА ЇЇ ЕЛЕМЕНТИ

Виконала

студентка заочної

форми навчання

Захарова С. А.

Перевірив: Стожок Л.Г.

КИЇВ-2004

План

Вступ

Тарифна система як основа організації оплати праці

Основні елементи тарифної системи оплати праці

Висновок

Список літератури

Вступ

На основі принципів організації і функцій заробітної плати в умовах побудови ринкових відносин створюється організаційна система оплати праці безпосередньо на підприємстві. Під організацією заробітної плати розуміємо її побудову, тобто приведення її елементів в певну систему, що забезпечує взаємозв'язок кількості й якості праці з розмірами заробітної плати.

У ринковій економіці, що ґрунтується на різноманітних формах власності і господарювання, механізм організації заробітної плати складається з таких елементів: ринкове регулювання; державне регулювання; колективно-договірне регулювання; механізм визначення індивідуальної заробітної плати безпосередньо на підприємстві з використанням таких елементів, як тарифна система або безтарифна модель, нормування праці, форми і системи оплати праці та преміювання.

Перебудова організації заробітної плати відповідно до вимог ринку передбачає вирішення трьох головних завдань:

по-перше, підвищення зацікавленості кожного працівника у виявленні і використанні резервів ефективності своєї праці при виключенні можливостей одержання не зароблених коштів;

по-друге, усунення випадків зрівнялівки в оплаті праці, досягнення прямої залежності заробітної плати від індивідуальних, кінцевих результатів праці;

по-третє, оптимізація співвідношень в оплаті праці працівників різних категорій і професійно-кваліфікаційних груп із врахуванням складності виконуваних робіт, умов праці, дефіцитності певних видів робочої сили на ринку праці, а також впливу різних груп працівників на досягнення кінцевих результатів і конкурентоздатність продукції.

1. Тарифна система як основа організації оплати праці

Кожне підприємство має свою специфіку в організації оплати праці. Її організаційними основами завжди є: забезпечення необхідного підвищення заробітної плати при зменшенні її витрат на одиницю продукції; регулювання трудових відносин, забезпечення рівноправності роботодавця і працівника; вдосконалення нормування праці; вибір моделі, форм і систем оплати праці; взаємозв'язок розмірів заробітної плати з обсягом та вартістю виробленої продукції.

Ефективна організація праці на будь-якому підприємстві неможлива без її основоположного елементу - нормування праці. Нормування праці - це встановлення науково обґрунтованих витрат праці і її результатів - норм часу, чисельності, керованості, обслуговування, вироблення, нормованих завдань. Без цього неможливо врахувати кількість праці, індивідуальний внесок кожного працівника в загальні результати.

Вихідною нормою праці є норма часу. Вона відбиває кількість робочого часу, що повинен затратити працівник відповідної кваліфікації на виконання одиниці обсягу робіт у визначених організаційно-технічних умовах. Важливе значення має якість норм. Використання ненапружених норм приводить до завищеної оцінки трудового внеску працівника, а в результаті і заробітної плати, що не вигідно підприємству, оскільки в зв'язку з цим необґрунтовано підвищується собівартість виробленої продукції і знижується прибуток. У той же час заниження норми негативно позначається на стимулюючій функції заробітної плати.

Основою організації оплати праці є тарифна система, що являє собою сукупність різних нормативних матеріалів, за допомогою яких на підприємстві здійснюються диференціація та регулювання рівня заробітної плати різних груп і категорій працюючих, тобто встановлюється рівень заробітної плати працівників у залежності від їхньої кваліфікації (складності робіт), умов праці, важкості, інтенсивності та відповідальності виконуваних робіт, географічного розташування підприємства, особливостей і народногосподарського значення галузей і підприємств й інших галузевих особливостей.

До основних нормативів, що належать до тарифної системи і є її основними елементами, відносять тарифні сітки, тарифні ставки, тарифно-кваліфікаційні довідники, посадові оклади, тарифні довідники посад службовців, надбавки і доплати до тарифних ставок, районні кваліфікаційні коефіцієнти до заробітної плати.

Форми і системи заробітної плати - це механізм установлення розміру заробітку в залежності від кількісного результату і якості праці (його складності, інтенсивності, умов).

Тарифна система використовується для розподілу робіт залежно від їх складності, а працівників - залежно від їх кваліфікації та відповідальності за розрядами тарифної сітки. Вона є основою формування та диференціації розмірів заробітної плати. Розглянемо докладніше сутність тарифної системи, тобто її основні елементи.

2. Основні елементи тарифної системи оплати праці

Тарифна ставка являють собою виражений у грошовій формі абсолютний розмір оплати праці різноманітних груп і категорій робітників в одиницю робочого часу (годину, день, місяць).

На основі тарифної сітки і тарифної ставки першого розряду розраховуються тарифні ставки кожного наступного розряду. Тарифна ставка першого розряду визначається колективним договором підприємства і залежить, з одного боку, від його фінансових можливостей, а з іншого - від умов оплати праці, відбитих у галузевій угоді. При цьому тарифна ставка не повинна бути нижче законодавчо встановленого рівня мінімальної заробітної плати. Тарифна ставка є вихідною величиною для встановлення рівня оплати праці робітників незалежно від того, які форми і системи оплати праці застосовуються на підприємстві.

Відповідно до обраної одиниці часу тарифні ставки бувають годинні, денні і місячні (оклади). Встановлюються вони за кожним кваліфікаційним розрядом. Найбільш поширені годинні тарифні ставки, оскільки на їхній основі обчислюються різні доплати. Денна і місячні ставки розраховуються шляхом множення годинної ставки на кількість годин у робочій зміні і середньомісячну кількість відпрацьованих годин.

Тарифні ставки інших розрядів визначаються множенням тарифної ставки першого розряду на тарифний коефіцієнт відповідного розряду:

С_р = С_р1 * К_і,

де С_р - інші розряди;

С_р1 - ставка 1-го розряду;

К_і - коефіцієнт.

Шляхом ділення тарифної ставки кожного розряду на тарифну ставку першого розряду можна визначити тарифні коефіцієнти, що відповідають кожному розряду (Таблиця 1).

Таблиця 1. Тарифні ставки робітників окремих галузей

Для окремих професій робітників-погодинників, зайнятих у виробничих галузях народного господарства (за винятком залізниці та метрополітену), встановлюються місячні оклади. До цієї групи відносять, наприклад, вагарів, водіїв електро- та автовізків, операторів ЕОМ. У межах затверджених місячних окладів конкретні їх розміри встановлюються залежно від їхньої кваліфікації, складності виконуваної роботи й умов праці, а також з урахуванням напруженості нормованих завдань, норм обслуговування та нормативів чисельності. Місячні оклади зайнятим безпосередньо на виробництвах, цехах і на дільницях із шкідливими умовами праці підвищуються на 12 %, з особливо шкідливими умовами праці - на 24 %.

При визначенні співвідношень в оплаті праці на основі тарифних ставок в першу чергу враховується якісна характеристика праці, що визначається, головним чином, складністю виконуваних робіт.

У промисловості застосовуються три рівні тарифних ставок залежно від складності праці. Найвищий рівень встановлюється для робітників-інструментальників, ремонтників, налагоджувачів, які обслуговують автоматичні лінії, верстати з ЧПУ, ГВС та інше складне високоефективне устаткування. Другий рівень, дещо нижчий, встановлюється для робітників, зайнятих на металорізальних верстатах, холодному штампуванні металу, ремонті інструменту та устаткування. Третій рівень передбачений для всіх інших робітників.

Компенсація за роботу в несприятливих умовах здійснюється, головним чином, шляхом встановлення доплат за умови праці. Проте ці доплати не застосовуються для робітників основних виробництв низки галузей, де компенсація за умови праці передбачена в самій тарифній ставці.

Так, для хімічної промисловості встановлено три рівні годинних тарифних ставок:

· на роботах із нормативними умовами праці;

· на роботах із важкими та шкідливими умовами праці;

· на роботах з особливо важкими й шкідливими умовами праці

Тарифна сітка є елементом тарифної системи і являє собою шкалу кваліфікаційних розрядів, кожному з яких привласнений свій тарифний коефіцієнт, за допомогою якого встановлюється безпосередня залежність оплати праці робітників від їхньої кваліфікації, тобто, в скільки разів тарифна ставка будь-якого розряду більша першого.

Розряд певною мірою характеризує рівень кваліфікації робітника. Проте більш точне уявлення про співвідношення кваліфікаційного рівня робітників різних розрядів дають тарифні коефіцієнти. Вони свідчать, у скільки разів тарифні ставки другого та наступних розрядів сітки вище від ставки першого розряду. Тарифний коефіцієнт першого розряду завжди дорівнює одиниці.

Кількість розрядів і величини відповідних їм тарифних коефіцієнтів визначаються колективним договором, що укладається на підприємстві. Колективний договір розробляється на основі тарифної угоди і не повинен передбачати погіршення положення працівників у порівнянні з його умовами.

Співвідношення між тарифними коефіцієнтами, що відповідають крайнім розрядам тарифної сітки, прийнято називати діапазоном тарифної сітки.

Відносне зростання кожного наступного тарифного коефіцієнта порівняно з попереднім показує, на скільки відсотків рівень оплати робіт даного розряду перевищує рівень оплати попереднього розряду.

Слід зазначити, що в останні роки на підприємствах замість відокремленого формування тарифних ставок робітників і схем посадових окладів спеціалістів застосовують Єдині тарифні сітки (ЄТС), що містять тарифні коефіцієнти для всіх категорій персоналу. Перевага ЄТС полягає в тому, що вони побудовані на єдиній методичній основі, а тому забезпечують єдиний підхід до оцінки відмінностей у праці всіх працівників організації, галузі.

Діюча ЕТС вміщує 72 випуски за різними виробництвами і видами робіт. За її допомогою можна проводити тарифікацію понад 5 тисяч робіт і професій (Таблиця 2).

Таблиця 2. Приклад побудови Єдиної тарифної сітки для оплати праці робочих підприємств машинобудування

Тарифно-кваліфікаційні довідники робіт і професій робітників, об'єднані в єдиній тарифно-кваліфікаційний довідник (ЄТКД), - це збірник нормативних документів, які вміщують кваліфікаційні характеристики робіт і професій, згруповані в розділи за виробництвами і видами робіт. За допомогою тарифно-кваліфікаційних довідників проводиться тарифікація робіт (встановлення розряду роботи), присвоєння кваліфікаційних розрядів робітникам, розробляються програми підготовки та підвищення кваліфікації робітників. У них міститься інформація про те, що повинен знати теоретично і вміти практично робітник кожного розряду і спеціальності.

Слід підкреслити, що зазначені довідники, тобто кваліфікаційна характеристика роботи і професії робітника, складається з трьох розділів. У першому розділі - “Характеристика робіт” - наводяться характеристики тих із них, які повинен виконувати робітник даної кваліфікації (тобто „Що повинен робітник уміти”).

У другому розділі “Повинен знати” зазначається, що повинен знати робітник відповідної професії та розряду (кваліфікації) про устаткування, фізико-хімічні властивості матеріалів, які обробляються, технологію та послідовність процесів оброблення, властивості оброблювальних і вимірювальних інструментів та оснащення, а також вимоги щодо налагодження устаткування.

У третьому розділі “Приклади робіт” подані приклади типових робіт, які повинен виконувати робітник даного розряду, шо полегшує можливість швидко та точно визначити, до якого розряду потрібно віднести ту чи іншу роботу.

Кваліфікаційні розряди присвоюються робітникам, виходячи з вимог тарифно-кваліфікаційних довідників кваліфікаційною комісією підприємства або його структурного підрозділу.

Водночас, загально галузеві кваліфікаційні характеристики для керівників, спеціалістів і службовців містяться в Кваліфікаційному довіднику посад керівників, спеціалістів і службовців. В ньому зазначаються посадові обов'язки, вимоги до знань і стажу роботи за спеціальністю, рівня і профілю професійної підготовки цих працюючих. Кваліфікаційна характеристика кожної посади, згідно довідника, складається з таких трьох розділів: „Посадові обов'язки”, „Повинен знати”, „Кваліфікаційні вимоги”.

Підприємства, що використовують традиційні підходи в організації оплати праці, застосовують тарифні сітки, тарифні ставки і тарифно-кваліфікаційні довідники для визначення розмірів заробітної плати робітників. Для службовців, що є працівниками управлінської праці, - керівників, фахівців і інших службовців - на таких підприємствах застосовують штатно-окладну систему. Особливості її полягають у тім, що складається штатний розклад, де вказуються перелік посад на підприємстві, чисельність працівників по кожній посаді і розміри місячних окладів.

Водночас, оплата праці керівників, службовців і спеціалістів ґрунтується на схемах посадових окладів, тобто розміри яких встановлюються залежно від посад, що займають керівники, спеціалісти і службовці, їхньої кваліфікації, умов праці, масштабів і складності виробництва, обсягів, важливості робіт.

До основних елементів тарифної системи відносяться також районні коефіцієнти і надбавки до заробітної плати за стаж роботи в несприятливих кліматичних районах. Районний коефіцієнт являє собою нормативний показник ступеня збільшення заробітної плати в залежності від місця розташування підприємства, організації. Він установлюється безпосередньо до заробітної плати, на яку розповсюджений районний коефіцієнт. Районні коефіцієнти можуть коливатися в межах від 1,0 до 2,0. Основна задача районного регулювання заробітної плати полягає в тім, щоб забезпечити рівну реальну заробітну плату за рівну працю у всіх економічних районах країни. Для цього грошова заробітна плата працівників однакової кваліфікації повинна розрізнятися за економічними районами, і такі розходження повинні складатися не стихійно, а встановлюватися державою свідомо і планомірно.

Районні коефіцієнти будуються з урахуванням різниці: в рівні цін на предмети споживання; у бюджетному наборі товарів (через розходження в природно-кліматичних умовах районів, що вимагають специфічних наборів продуктів харчування, одягу, палива тощо); в кліматичних умовах, що впливають на працівника безпосередньо в процесі праці і приводять до посилання його фізичної напруженості в порівнянні з аналогічною працею в інших кліматичних умовах.

Система надбавок і доплат до тарифних ставок також є нормативним документом. Більшість з них регламентується трудовим законодавством, деякі встановлюються безпосередньо на підприємстві. В будь-якому випадку прийнята на підприємстві система надбавок і доплат до тарифних ставок не повинна створювати для працівників умови гірші, ніж передбачені чинним законодавством, галузевою та генеральною тарифною угодою.

Висновки

тарифний оплата праця заробітний

В даній контрольній роботі мною було детально вивчено і проаналізовано тарифну систему як основу організації оплати праці та розглянуто складові тарифної системи, тобто її основні елементи. На основі використовуваного матеріалу можемо зробити наступні висновки

Основою організації оплати праці є тарифна система, що являє собою сукупність різних нормативних матеріалів, за допомогою яких на підприємстві здійснюються диференціація та регулювання рівня заробітної плати різних груп і категорій працюючих, тобто встановлюється рівень заробітної плати працівників у залежності від їхньої кваліфікації (складності робіт), умов праці, важкості, інтенсивності та відповідальності виконуваних робіт, географічного розташування підприємства, особливостей і народногосподарського значення галузей і підприємств й інших галузевих особливостей.

Тарифна система використовується для розподілу робіт залежно від їх складності, а працівників - залежно від їх кваліфікації та відповідальності за розрядами тарифної сітки. Вона є основою формування та диференціації розмірів заробітної плати. Розглянемо докладніше сутність тарифної системи, тобто її основні елементи.

До основних нормативів, що належать до тарифної системи і є її основними елементами, відносять тарифні сітки, тарифні ставки, тарифно-кваліфікаційні довідники, посадові оклади, тарифні довідники посад службовців, надбавки і доплати до тарифних ставок, районні кваліфікаційні коефіцієнти до заробітної плати.

Тарифна сітка є елементом тарифної системи і являє собою шкалу кваліфікаційних розрядів, кожному з яких привласнений свій тарифний коефіцієнт, за допомогою якого встановлюється безпосередня залежність оплати праці робітників від їхньої кваліфікації, тобто, в скільки разів тарифна ставка будь-якого розряду більша першого.

Тарифна ставка являють собою виражений у грошовій формі абсолютний розмір оплати праці різноманітних груп і категорій робітників в одиницю робочого часу (годину, день, місяць).

Тарифно-кваліфікаційні довідники робіт і професій робітників, об'єднані в єдиній тарифно-кваліфікаційний довідник (ЄТКД), - це збірник нормативних документів, які вміщують кваліфікаційні характеристики робіт і професій, згруповані в розділи за виробництвами і видами робіт. За допомогою тарифно-кваліфікаційних довідників проводиться тарифікація робіт (встановлення розряду роботи), присвоєння кваліфікаційних розрядів робітникам, розробляються програми підготовки та підвищення кваліфікації робітників. У них міститься інформація про те, що повинен знати теоретично і вміти практично робітник кожного розряду і спеціальності.

Для службовців, що є працівниками управлінської праці, - керівників, фахівців і інших службовців - на таких підприємствах застосовують штатно-окладну систему оплати праці. Особливості її полягають у тім, що складається штатний розклад, де вказуються перелік посад на підприємстві, чисельність працівників по кожній посаді і розміри місячних окладів.

Водночас, оплата праці керівників, службовців і спеціалістів ґрунтується на схемах посадових окладів, тобто розміри яких встановлюються залежно від посад, що займають керівники, спеціалісти і службовці, їхньої кваліфікації, умов праці, масштабів і складності виробництва, обсягів, важливості робіт.

До основних елементів тарифної системи відносяться також районні коефіцієнти і надбавки до заробітної плати за стаж роботи в несприятливих кліматичних районах. Районний коефіцієнт являє собою нормативний показник ступеня збільшення заробітної плати в залежності від місця розташування підприємства, організації.

Система надбавок і доплат до тарифних ставок також є нормативним документом.

Список літератури

1. Богиня Д.П., Грішнова О.А. Основи економіки праці: Навч.посіб. - К.: Знання-Прес, 2000.

1. Буряк П.Ю., Карпінський Б.А., Григор'єва М.І. Економіка праці й соціально-трудові відносини: Навч.посіб. - К.: Центр навчальної літератури, 2004.

2. Єсінова Н.І. Економіка праці: Навч.посіб. - Харків: Вид. Група „Академія”, 1999.

3. Закон України „Про оплату праці” // Закони України. Т.8. / Ін-т законодавства. - К.6 Атіка, 1997.

4. Законодавство України про працю. Збірник законодавчих та нормативних актів. - К.: Атіка, 2003.

5. Калина А.В. Економіка праці. Навч.посіб.: К. - 2004.

6. Пилипенко С.М., Пилипенко А.А. Економіка праці. Навч.посіб. - Харків: Вид. ХДЕУ, 2001.

Размещено на Allbest.ru