Світове господарство

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Реферат

з курсу "Міжнародна економічна діяльність України"

на тему: "СВІТОВЕ ГОСПОДАРСТВО"

м. Івано-Франківськ

2011

ПЛАН

1. Світове господарство та міжнародний поділ праці

2. Науково-технічна революція та її вплив на структуру і розміщення світового господарства

1. Світове господарство та міжнародний поділ праці

Міжнародний географічний поділ праці. На початкових етапах розвитку людства виникли найпростіші форми суспільного поділу праці -- між скотарством і землеробством, сільським господарством і ремісництвом тощо. Поступово із розвитком господарства почав формуватися територіальний (географічний) поділ праці. Його виникнення було обумовлене тим, що навіть в межах однієї країни населення й господарство розміщуються в різних природних умовах, не однаково забезпечені природними ресурсами, мають різний рівень розвитку та відмінні історичні традиції. Територіальний поділ праці полягає у спеціалізації окремих територій на виробництві певної продукції. Між територіями виникає обмін готовою продукцією, що веде до зміцнення економічних зв'язків.

Нового змісту територіальний поділ праці набув в епоху Великих географічних відкриттів XVI-XVIII ст., коли почала формуватися світова колоніальна система. У цей час відбувався жвавий обмін товарами між колоніями та метрополіями, що привело до посиленого розвитку транспорту. Таким чином, у торгівлю готовою продукцією та сировиною для її виробництва були залучені всі материки. Почав формуватися міжнародний географічний події праці, який полягає у спеціалізації окремих країн на виробництві певних видів продукції та послуг і обміну ними.

Новий поштовх розвитку міжнародного поділу праці наприкінці XVIII -- на початку XIX ст. дало виникнення машинної індустрії, що посилило необхідність забезпечення промисловості сировиною та пошуку все нових ринків збуту за межами країни. Поступово у країнах сформувалися галузі міжнародної спеціалізації, які визначають обличчя країни у міжнародному географічному поділі праці. Їх вибір зумовлюється як природно-ресурсними, так і соціально-економічними чинниками.

Міжнародний географічний поділ праці сприяв формуванню світового ринку -- сукупності внутрішніх ринків окремих країн, між якими відбувається обмін товарами, послугами на основі фінансово-кредитних зв'язків та інших відносин, що диктуються територіальним поділом праці. Світовий ринок сформувався на початку XIX ст., залучаючи до міжнародної торгівлі колонії, а також держави, які стали на шлях індустріального розвитку. Наприкінці XX ст. наряду й уже існуючими видами міжнародних товарів (послуги у сфері туризму, охорони здоров'я, освіти, транспорту і зв'язку) товаром стали також результати інтелектуальної праці -- патенти, технології, ноу-хау. Тому одночасно зі світовим ринком товарів існують світові кредитний та валютний ринки, ринок технологій, міжнародний ринок трудових ресурсів. Основним завданням світового ринку є налагодження взаємозв'язків між окремими товаровиробниками.

Важливу роль у міжнародному географічному поділі праці відіграють транснаціональні корпорації (ТНК). Їх часто називають "мотором світової економіки". ТНК -- це великі монополії, виробнича та торговельна діяльність яких виходить за межі національних господарств. У кінці XX ст. у світі налічувалось 53 тис. ТНК, які контролювали близько 2/5 промислового виробництва світу та близько 50% міжнародної торгівлі. Найбільшими ТНК за обсягом продажу товарів є "Дженерал моторз" (США), "Форд моторз" (США), "Ексон" (США), "Роял Датч Шелл" (Великобританія, Нідерланди), "Тойота мотор" (Японія). Лідером серед ТНК, які займаються програмним забезпеченням комп'ютерів, є "Майкрософт" (США).

Світове господарство. Формування світового господарства -- тривалий процес, у якому можна виділити кілька етапів. Першому етапу відповідає натуральне господарство античного й середньовічного суспільств, другому -- поділ праці, в результаті якого виникло ремісництво. На третьому етапі головну роль у формуванні світового господарства відіграла машинна індустрія, що виникла у кінці XVIII -- на початку XIX ст. Остаточно світове господарство сформувалося на межі ХІХ-ХХ ст. одночасно зі становленням індустріального суспільства та світового ринку. Сучасний етап характеризується поглибленням міжнародного поділу праці. Пошук нових джерел енергії, сировини, прогресивних технологій втягнув у міжнародні економічні зв'язки країни з різним рівнем економічного розвитку. Зв'язки між національними господарствами, що входять до світового ринку, настільки зміцніли, що виникла світова господарська система.

Світове господарство -- цілісна економічна система взаємопов'язаних і взаємозалежних господарств, яка базується на міжнародному поділі праці (МПП). Взаємодія національних господарств відбувається через зовнішні економічні зв'язки, які мають різні форми: зовнішня торгівля, науково-технічне співробітництво, рух капіталу, міграція трудових ресурсів, надання послуг. Новими формами зовнішньоекономічних зв'язків стали вільні економічні зони, спільні підприємства, зони прикордонної торгівлі тощо. Це стає можливим тільки за умови наявності глобальної транспортної системи.

Охопивши всі країни світу, світове господарство й МПП останнім часом набувають нових, глобальних форм. Поглиблення спеціалізації та обміну привело до тісного злиття національних економік, тобто до посилення інтеграційних процесів.

Міжнародна інтеграція -- найвища стадія міжнародного поділу праці. Класичним прикладом регіональних інтеграційних угрупувань є Європейський Союз, АСЕАН, НАФТА, а галузевих інтеграційних утворень -- ОПЕК.

Світове господарство охоплює країни різних типів, тому й завданням які вирішують ці країни, доволі різняться. Розвинуті країни ведуть постійну боротьбу за нові ринки збуту та сфери політичного впливу. Головним завданням країн, що розвиваються, є подолання відсталості, прискорення економічного й соціального розвитку, перехід від аграрної до індустріальної економіки. Постсоціалістичні країни перебудовують своє господарство на ринкових умовах, намагаються знайти своє місце у світовому господарстві, формують нові галузі міжнародної спеціалізації. їх входження у світове господарство значною мірою залежить від того, наскільки зовнішньоекономічні структури країн володіють знаннями та навичками з маркетингу (від англ. market -- ринок) -- системи управління виробничою діяльністю підприємств, що забезпечує виявлення потреб споживачів, виробництво продукції і послуг, просування товарів до споживача й одержання максимального прибутку.

Економічні зв'язки між країнами поступово стають все тіснішими та більш взаємовигідними, що послаблює напруженість у світі, сприяє розвитку добросусідських відносин та взаєморозуміння.

Галузева структура світового господарства. У країнах різних типів значно відрізняється співвідношення між виробничою сферою та сферою послуг. У розвинутих країнах на початку XXI ст. переважає сфера послуг, а у країнах, що розвиваються, за часткою у ВНП і зайнятістю населення -- виробнича. Якщо у перших у складі виробничої сфери переважають високоефективні та наукомісткі галузі, то в других -- сільське господарство, гірничодобувна промисловість та так звані "брудні" і трудомісткі галузі (первинна обробка і збагачення рудної сировини, нафтопереробка, хімічна, легка).

Галузева структура сфери послуг також неоднакова у країнах різних типів. На перше місце у сфері послуг розвинутих країн за часткою у ВНП виходить фінансово-кредитна сфера, далі йдуть торгівля, транспорт та інші галузі.

У країнах, що розвиваються, з порівняно сформованою структурою господарства (Індія, Колумбія, країни-експортери нафти та ін.) розвиваються всі галузі сфери послуг, але в тих, що володіють великими природними ресурсами, переважає фінансово-кредитна сфера, а в інших -- торгівля, туризм тощо. За часткою у ВНП різних галузей господарства можна виділити декілька типів країн світу: постіндустріальні, індустріальні, індустріально-аграрні, аграрно-індустріальні та аграрні.

У постіндустріальних країнах відбуваються найбільші структурні зрушення. А саме, у промисловості випереджаючий розвиток одержали нові прогресивні галузі (електроніка, виробництво нових матеріалів, біотехнологія тощо). Посилюється процес індустріалізації у сфері послуг та сільському господарстві. Окремою структурною ланкою стали такі види діяльності, продукт яких не має речового виразу, але пронизує всі стадії процесу виробництва (збір і обробка інформації, програмне забезпечення тощо). Промисловість залишається основною галуззю господарства через високу ефективність виробництва його орієнтацію на сучасні технології та висококваліфіковану робочу силу але частка її, як і сільського господарства, постійно зменшується. Частка сфери послуг зростає.

В індустріальних країнах основою економіки є потужна промисловість, яка не тільки задовольняє потреби країни, а й визначає п обличчя у МПП. Відповідно в аграрних країнах сільське господарство є основою економіки та Означає їх експортну спеціалізацію. Інші типи країн за часткою галузей господарства у ВНП є перехідними.

2. Науково-технічна революція та її вплив на структуру і розміщення світового господарства

світовий ринок транснаціональний монополія

Поняття про НТР та її основні напрями. Протягом усієї історії людство перебуває у стані постійного наукового і технічного пошуку. Поступальний рух людського суспільства у розвитку науки і техніки називають науково-технічним прогресом (НТП). Із середини 50-х років XX ст. у світі спостерігається небачене раніше прискорення НТП, що охопило більшість країн та галузей господарства. Цей період розвитку називається науково-технічною революцією (НТР), яка являє собою докорінні якісні зміни продуктивних сил суспільства.

Революційний якісний переворот у виробництві найбільшою мірою торкнувся чотирьох галузей: по-перше, власне техніки виробництва, де базою такого перевороту стала комплексна автоматизація на основі використання процесорної техніки; по-друге,енергетичної бази, де революційний переворот пов'язаний насамперед з атомною енергетикою; по-третє, виробництва сировини та матеріалів, де відбувається поступовий перехід від використання природних речовин до нових, штучно створених хімічних матеріалів з наперед заданими властивостями; по-четверте, якісні зрушення зачепили галузь технології (безперервна виплавка сталі, пряме відновлення заліза, виробництво нетканих матеріалів, застосування радіоактивних ізотопів, лазерів та ін.).

Ці якісні зрушення поряд із принципово новими технічними рішеннями в усіх галузях господарства характеризують головний напрям сучасної НТР.

Разом з тим в епоху НТР триває також подальший розвиток старих, традиційних видів виробництва: прискорення механізації, буріння надглибоких свердловин збільшення швидкостей руху на транспорті, а також пропускної здатності автомагістралей, трубопроводів. Для НТР характерне також укрупнення одиничної потужності агрегатів і машин. Усі ці переважно кількісні зміни у виробництві утворюють другий напрям НТР.

Основні риси НТР на сучасному етапі: * стрімкий розвиток науки, перетворення її в безпосередню продуктивну силу, що привело до підвищення складності й ефективності праці і, у свою чергу, вимагає висококваліфікованих робітників. Тому велика увага в розвинутих країнах приділяється розвитку освіти; * всеосяжність НТР, яка охоплює не тільки матеріальне виробництво, а й сферу послуг, побут, культуру; * НТР розвивається і вглиб -- освоюється мікросвіт атома, генна інженерія, нові фізико-хімічні процеси; і вшир -- поєднуються традиційні механічні та новітні електронні системи на базі мікропроцесорної техніки. Корінним чином змінюється технічна й технологічна база господарства світу.

Вплив НТР на галузеву структуру господарства. Найбільш суттєві зміни відбуваються в обробній промисловості. Для періоду НТР характерні випереджаючі темпи розвитку трьох галузей -- електроенергетики, машинобудування та хімічної промисловості. Прискорений розвиток цієї "авангардної трійки" закономірний, адже саме вони визначають хід НТР.

Насправді, електроенергетика є основою автоматизації сучасного виробництва, підвищення продуктивності праці, підвищення його енергоозброєності; з машинобудуванням пов'язаний якісний переворот у техніці (виробництво комп'ютерів, роботів, автоматів, обладнання для ракет, космічних кораблів, АЕС тощо). У хімічній промисловості на перший план вийшла хімія органічного синтезу, яка виробляє полімерні матеріали.

Поряд із цим важливі зміни відбуваються і в інших галузях промисловості. Наприклад, хоч сталь досі є найпоширенішим конструкційним матеріалом, суттєво зростає роль кольорової металургії, тому що з розвитком техніки різко збільшився попит на берилій, літій, цирконій, цезій, тантал, германій, селен тощо.

Добувні галузі розвиваються, як правило, повільніше, ніж обробні. У результаті частка добувної промисловості у вартості всієї промислової продукції постійно зменшується.

Вплив НТР на галузеву структуру сільського господарства проявляється у зростанні частки більш цінних зернових і технічних культур у рослинництві, прискореному розвитку тваринництва, на галузеву структуру транспорту - у зростанні частки автомобільного, трубопровідного, авіаційного транспорту, на структуру зовнішньої торгівлі -- у збільшенні частки готових виробів. Підвищення ролі й значення сфери послуг також є одним із яскравих проявів НТР.

Впровадження нових технологічних досягнень у виробництво (створення роботизованих цехів і дільниць тощо) значно підвищує продуктивність праці і впливає на зменшення частки зайнятих у виробничій сфері. А це у свою чергу викликає перерозподіл трудових ресурсів між виробничою сферою та сферою послуг на користь останньої. У розвинутих кранах під впливом НТР у сфері послуг зростає роль управління (менеджменту) -- організації ведення господарства на основі знань законів ринку та необхідної інформатизації.

У період НТР відбувається "інформаційний вибух", коли обсяг наукових знань та кількість джерел інформації зростають швидкими темпами, м наші дні у світі закінчується процес переходу до машинної обробки інформації. Автоматизація, яка базується на використанні мікроелектроніки, охопила не тільки виробництво, а й сферу розумової праці (науку, освіту, фінанси) та сферу послуг. Вона полягає у створенні автоматизованих систем управління (АСУ), які збирають і опрацьовують величезну кількість інформації, інформаційних банків даних, загальнодержавних інформаційних систем. Таким чином, в епоху НТР виник новий ресурс світового господарства -- інформаційний. Основу інформаційних ресурсів становлять результати наукових досліджень і дослідно-конструкторських розробок (НДДКР), які дають змогу створювати наукомісткі вироби, використовувати нові технічні й наукові винаходи. Як особливу частину виділяють інформацію, доступну для автоматизованого пошуку, зберігання та обробки (програми, бази даних, бази знань, документи тощо) та для широкого використання (мережа "Інтернет"). Перетворення інформації в економічний ресурс привело до інформатизації суспільства, що створило умови для формування нової моделі розвитку економіки, становлення постіндустріального суспільства. В умовах інформаційної революції першою і необхідною умовою існування інформаційних ресурсів є їх постійне розширення та оновлення. Найменша затримка країни в нагромадженні та оновленні інформації веде до її відставання, втрати позицій на світовому ринку.

Размещено на Allbest.ru