Размещено на http://www.allbest.ru/

Курсова робота

Аналіз прибутку та рентабельності ДП “Львівтрансгаз”

Зміст

1. Загальна характеристика ДП “Львівтрансгаз”

2. Методика проведення аналізу прибутку та рентабельності на підприємстві

2.1 Вибір та обґрунтування системи основних ГЕП

2.2 Загальна характеристика прибутку та рентабельності

2.3 Методика аналізу використання ОВФ

2.4 Методика аналізу використання ОК

2.5 Методика проведення факторного аналізу прибутку від реалізації продукції

2.6 Методика проведення факторного аналізу рентабельності від реалізації продукції

3. Аналіз прибутку та рентабельності на ДП “Львівтрансгаз”

3.1 Аналіз ОТЕП діяльності ДП “Львівтрансгаз”

3.2 Аналіз використання ОФ на ДП “Львівтрансгаз”

3.3 Аналіз використання обігових коштів на ДП “Львівтрансгаз”

3.4 Факторний аналіз прибутку від реалізації природного газу на підприємстві

3.5 Факторний аналіз рентабельності від реалізації газу на ДП “Львівтрансгаз”

4. Напрямки і резерви підвищення прибутку та рентабельності на підприємстві

Висновки

Список використаної літератури

1. Загальна характеристика ДП “Львівтрансгаз”

“Львівтрансгаз” є дочірнім підприємством акціонерного товариства “Укргазпром”. Предметом його діяльності є:

– видобуток та транспортування природного газу;

– зберігання газу в підземних сховищах;

– постачання та реалізація природного газу споживачам;

– розробка, експлуатація газових і газоконденсатних родовищ;

– виробництво і реалізація стиснутого природного газу, низько октанового бензину та скрапленого газу, як моторного палива для автомобілів;

– здійснення зовнішньоекономічної діяльності по узгодженню з акціонерним товариством;

– надання послуг вітчизняним та іноземним фірмам по підземному зберіганню газу;

– підрядна діяльність;

– виробництво товарів народного споживання та надання послуг населенню.

Підприємство здійснює свою виробничо-господарську діяльність на території Західної України. Більшість виробничих об'єктів підприємства розташовані на території Львівської, Волинської, тернопільської областей, а також частково Івано-Франківської, Хмельницької, Житомирської областей.

Економіко-географічне розташування регіону для здійснення діяльності ДП “Львівтрансгаз” є досить вдалим, оскільки забезпечується достатньо високий рівень розвитку соціальної і промислової інфраструктури. Виробничі і соціально-побутові об'єкти ДП знаходяться у добре економічно розвинутих районах України з великою кількістю різнорідних підприємств промисловості, сільського господарства тощо, яким постачається 56,8% реалізованого ДП “Львівтрансгаз” газу. Густа мережа залізниць, автомобільних шляхів і трубопроводів сполучає області з багатьма важливими економічними районами України і сусідніми країнами Східної і Західної Європи.

Здійснюючи виробничо-господарську діяльність переважно у прикордонних областях України ДП “Львівтрансгаз” має сприятливе стратегічне становище для розвитку зовнішньоекономічних зв'язків з державами Західної Європи, куди транзитом постачається понад 47,5% від загального надходження газу в систему газопроводів. Історично найтісніші зв'язки склалися підприємства з безпосередньо найближчими сусідами: Польщею, Білорусією, Росією та Туркменистаном, які є основними постачальниками природного газу.

Вироблені газові поклади в Дашаві, Опар, Угерсько і Білче-Валиці, які мають сприятливі геолого-промислові характеристики, розташовані безпосередньо біля головних експортних газопроводів та поблизу країн Західної Європи, дозволили створити на їх базі найбільші на континенті підземні газосховища.

Серед найбільших споживачів газу у ДП “Львівтрансгаз” числяться: Луцький державний підшипниковий завод, Луцький картонно-рубероїдний завод, Шовковий комбінат, Ковельський сільмаш, Ковельбудіндустрія, 4 цукрових заводи, 4 спиртзаводи, “Ватра”, “Оріон” і т.д.

Підприємством надавались послуги по зберіганню газу в підземних сховищах для Польського Гурніцтва Нафтового і Газового в циклах 1995-1996 і 1996-1997 років.

Постачання газу в систему здійснюється по газопроводах Івацевичі-Долина ІІ, ІІІ від ВО “Західтрансгаз” (49%), КЗУ-1,2 від ДП “Київтрансгаз” (42%) і по газопроводу Ду 1400 Б. Волиця-Долина підприємства “Прикарпаттрансгаз” (6%).

Транспортування газу власного видобутку складає 3%. Крім того, з травня 1996 року поступає газ по газопроводу Торток-Долина Ду 1400.

Загальна довжина газопроводів. Які експлуатуються ДП “Львівтрансгаз” станом на 1.01.1998р. складає 5112,123 км, в тому числі:

– магістральні газопроводи - 3714,408 км;

– газопроводи-відгалуження - 1397,715 км.

Станом на 1.01.1998 року в ДП “Львівтрансгаз” подачу газу споживачам забезпечували 231 газорозподільні станції, з яких 215 знаходяться на балансі підприємства, слід зазначити, що біля 50 ГРС експлуатуються вже понад 20 років. Вони вже значною мірою застаріли фізично і морально, що значно перешкоджає підвищенню ефективності виробництва.

На ДП “Львівтрансгаз” знаходяться в експлуатації 13 компресорних станцій (23 компресорні цехи), де встановлено 160 газоперекачуючі агрегати загальною потужністю 844,4 тис кВт. Проте для зменшення темпів падіння видобутку на старих родовищах, таких як Свидницькі, Оперське, Тенянське необхідне будівництво нових компресорних станцій.

ДП “Львівтрансгаз” володіє одними з найбільших в Європі підземними сховищами газу (ПСГ). Вони є стабільними екологічно чистими джерелами постачання палива. Вироблені газові поклади, що на теренах Дашави, Опар, Угерсько і Більге-Волиці мають сприятливі геолого-промислові характеристики, розташовані безпосередньо біля головних експортних газопроводів та поблизу країн Східної Європи. Розміщуються на глибинах від 600 до 1100 м з пластовими тисками від 4 до 10 МПа, загальною кількістю свердловин 610 штук.

Підземні газосховища виконують такі головні функції:

– регулюють сезонні нерівномірності газопостачання;

– зменшують капітальні вкладення в магістральні газопроводи і КС;

– створюють державні запаси газу;

– підвищують надійність всього газопостачання.

В цілому з підземних сховищ газу ДП “Львівтрансгаз” за 1997 рік відібрано 12168,786 млн. м³, витрати газу на виробничі потреби склали 105,017 млн. м³ і на технологічні операції - 4,361 млн. м³.

Підготовка газу проводиться в сепараторах на ГЗП і УКПП, де, як правило, є двоступенева очистка. На окремих шлейфах свердловин Угерського, Опарського та Хідновицького родовищ є сепаратори біля гирла свердловин. Якість газу в основному відповідає ГОСТу 5682-87 “Гази горючі природні для промислового і комунального призначення”. Але в окремих випадках в газу з'являлась рідка фаза води і конденсат. Для покращення якості газу необхідне будівництво установок осушки газу.

Промислові газопроводи, шлейфи свердловин та газозбірні пункти таких родовищ як Свидницькі, Рудківське, Угерське повністю амортизувались і потрібна їх реконструкція із заміною труб, обладнання і арматури.

Зараз на ДП “Львівтрансгаз” проводиться нарощування парку ПЕОМ як в апараті управління, так і на структурних підрозділах (виробнича структура показана на рис.1). Велика робота проводиться по комплектації обчислювальної техніки засобами модемного зв'язку, встановлено систему електронної пошти. Ведуться роботи по об'єднанню локальних мереж в глобальну мережу ДП.

Рис.1 - Виробнича структура ДП “Львівтрансгаз” станом на 1.01.1998р.

2. Методика проведення аналізу прибутку та рентабельності на підприємстві

2.1 Вибір та обґрунтування системи основних техніко-економічних показників

Виробничо-господарська діяльність підприємства магістральних газопроводів планується і оцінюється системою техніко-економічних показників, які поділяються на кількісні і якісні в залежності від способу вираження економічних явищ.

Кількісні показники оцінюють величину вимірюваних явищ, тобто відображають безпосередні результати роботи підприємства.

Якісні показники визначають ефективність функціонування окремих ланок і використання виробничих ресурсів.

Для аналізу господарської діяльності ДП “Львівтрансгаз” в динаміці за 3 роки (1995-1997рр) обрані такі показники:

1) Кількісні:

– реалізований природній газ (в натуральних одиницях);

– прибуток від реалізації природного газу (в вартісних одиницях);

2) якісні:

– собівартість реалізованого природного газу (у вартісних одиницях);

– рентабельність;

– технологічні витрати газу (в натуральних одиницях).

Показники обсягів газу і реалізованої продукції підприємства виступають як основний критерій інших показників. Джерелами даних служать річні звіти підприємства і пояснюючі записки до них.

Собівартість реалізованого природного газу представляє собою затрати підприємства, виражені в грошовій формі. Собівартість продукції - один з найважливіших якісних показників, оскільки її зниження є передумовою росту обсягів виробництва і забезпечує ріст матеріального добробуту відрахування від них у фонди підприємства. В процесі аналізу собівартості реалізованого газу в першу чергу використовуються річні звіти підприємства про фінансові результати та їх використання (форма №2).

Узагальнюючим показником ефективності виробництва є рентабельність. Розрізняють три види рентабельності: загальну (балансову), розрахункову, реалізаційну. Як аналітичний показник використаємо реалізаційну рентабельність. Яка визначається відношенням прибутку від реалізації до повної собівартості реалізованої товарної продукції. Однак в аналітичних розрахунках зручніше користуватися показником прибутку, що припадає на 1 грн. виручки, який розраховують як відношення реалізаційного прибутку до вартості реалізованої товарної продукції:

, (2.1.1)

де П_реал - реалізаційний прибуток, В_реал - вартість реалізованої товарної продукції.

Джерелом для проведення розрахунків є дані форми №2 річного звіту.

2.2 Загальна характеристика прибутку та рентабельності

Прибуток підприємства утворюється з надходжень від виробничо-господарської діяльності (від реалізації продукції чи послуг, позареалізаційних операцій та ін.) після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат та втрат на оплату праці. Тому аналіз показників прибутку дає повне уявлення про порядок формування прибутку підприємства.

На балансовий прибуток впливають наступні фактори:

– прибуток від реалізації продукції;

– позареалізаційний прибуток (збитки);

– прибуток від реалізації продукції.

Прибуток від реалізації товарної продукції - це основна частина балансового прибутку підприємства. Це пов'язано з тим, що виробництво і продаж товарної продукції є головною задачею підприємства і основною його діяльністю.

Прибуток від іншої реалізації включає в себе результати від реалізації основних фондів, нематеріальних активів і матеріальних цінностей, від здачі окремого майна в оренду і т.д.

Позареалізаційний прибуток найчастіше є результатом порушень договірних відносин зі сторони пов'язаних з ним підприємств і організацій. Він включає в себе: поступлення списаних безнадійних боргів, проценти банку, отримані штрафні санкції, фінансові результати від ліквідації ОФ, індексація авансів по капітальному будівництву, дивіденди, безкоштовно отримані основні засоби, обладнання, різниця в цінах по придбанню обладнання, оприбутковані безкоштовно отримані матеріальні цінності та основні засоби, т.д.

Позареалізаційні збитки включають в себе збитки від стихійних лих, списання боргів через скорочення строків закової давності, затрати від спивання боргів і дебіторської заборгованості, від спивання інших безнадійних боргів, збитки від ліквідації не повністю амортизованих ОФ і т.д.

Наявність різного роду збитків потребує специфічного підходу до їх аналізу.

На підприємстві визначається також розрахунковий прибуток (прибуток, який залишається в розпорядження підприємства). Величина розрахункового прибутку встановлюється за формулою:

, (2.2.1)

де К_т - плата по процентах за кредит, грн., П_есо - внески у вищестоячу організацію, грн., П_вб - внески в бюджет, грн.

Потрібно зазначити, що збільшення величини прибутку не відображає підвищення ефективності виробництва, так як абсолютна його величина і приріст залежать від розміру застосовуваних виробничих засобів (ОФ і оборотних коштів).

Балансовий прибуток визначається за формулою:

, (2.2.2)

де П_реал - прибуток від реалізації продукції, грн., Пін - прибуток від іншої реалізації, грн., Пп. - позареалізаційний прибуток, грн.

Прибуток від реалізації товарної продукції можна визначити за формулою:

, (2.2.3)

де Ц - ціна 1000 м³ транспортованого газу, грн., С - собівартість 1000 м³ природного газу, грн., Q - об'єм реалізованого природного газу, грн. (м³).

Для характеристики економічності та ефективності виробництва важливо враховувати не тільки розмір і приріст прибутку, але й рівень рентабельності, тобто знати скільки прибутку отримано на кожну гривну виробничих фондів.

Розрізняють наступні види рентабельності:

– балансова рентабельність;

– розрахункова рентабельність;

– рентабельність по собівартості окремого виду продукції.

Рівень балансової рентабельності Р_б визначається відношенням балансового прибутку до середньорічної вартості основних виробничих фондів.

Ф_ОВФ і нормованих оборотних коштів О_сер:

. (2.2.4)

Саме тому при аналізі рівня рентабельності необхідного особливу увагу прибілити впливу на неї вище вказаних факторів (Ф_ОВФ і О_сер). Для цього можна використати рівень ланцюгових підстановок.

Рентабельність по собівартості окремого виду продукції є показником ефективності затрачених засобів підприємства, тобто засобів, які увійшли в собівартість транспортування газу у вигляді матеріалів, амортизації і заробітної плати. Визначається цей показник за формулою:

, (2.2.5)

де П_реал - прибуток від реалізації товарної продукції, грн., С - собівартість реалізованого природного газу, грн.

В показнику рентабельності знаходять відображення основні фактори, що обумовлюють покращення використання ОФ, оборотних засобів, зниження собівартості продукції. Тому забезпечення високого рівня рентабельності господарської діяльності є важливою задачею підприємства.

Джерелами аналізу прибутку та рентабельності є наступні документи:

1) планові документи;

2) звітна та облікова документація:

– для аналізу балансового прибутку використовується форма №22 “Про результати виробничо-господарської діяльності підприємства”;

– для аналізу прибутку від реалізацій продукцій форма №12 річного звіту, розділ А;

– для аналізу прибутку від іншої реалізації та позареалізаційних результатів форма №12, розділ Б та форма №22 річного звіту.

Для аналізу рентабельності, крім вище вказаних форм, використовуються дані додатку до форми №6 “Довідка про рентабельність найважливіших видів продукції” і бухгалтерський баланс.

Для аналізу прибутку підприємства необхідним є проведення аналізу розподілу його суми. Як правило, кожне підприємство після сплати відрахувань у державний бюджет, процентів за кредит, орендної плати одержує в своє розпорядження певну суму - розрахунковий прибуток. За допомогою розрахункового прибутку можна визначити розрахункову рентабельність:

. (2.2.6)

За рахунок розрахункового прибутку підприємства створюють стимулюючі фонди: фонд соціального розвитку, фонд матеріального заохочення, фонд розвитку та вдосконалення виробництва. Величина цих фондів визначається згідно з показниками господарської діяльності підприємства, а також нормативних відрахувань в централізовані фонди, які встановлюються вищестоячою організацією.

Кошти фондів споживання і соціального розвитку використовуються по напрямках та згідно кошторисів, за згодою профспілкових комітетів. Невикористані залишки цих фондів переходять на наступний рік і вилученню не підлягають.

У відповідності із задачами вдосконалення економічного стимулювання на сучасному етапі розвитку господарського механізму, важливим етапом аналізу ефективності утворення і використання фондів економічного стимулювання на підприємстві є визначення обґрунтованих на підприємстві фондоутворюючих факторів, основних принципів утворення нормативів.

Суму прибутку, яка залишилась після відрахування у всі фонди, може використати підприємство для своїх цілей (можлива виплата премій або закупка нових ОФ).

Використовуючи показники прибутку та рентабельності, колективи стають зацікавленими у збільшенні прибутку підприємства, оскільки від його величини залежать фонди економічного стимулювання.

2.3 Методика аналізу використання основних виробничих фондів

Для розрахунку та аналізу прибутку рентабельності слід приділити особливу увагу основним виробничим фондам підприємства.

Показники використання основних виробничих фондів в галузі транспортування газу, методологія їх побудови базуються на загальних методологічних принципах формування цих показників у народному господарстві з врахуванням специфіки галузі. Для нас достатньо розглянути узагальнюючі показники - фондовіддачі, фондоємність. Які характеризують загальну результативність сукупності основних фондів.

В залежності від способу вираження обсягу продукції розрізняють два методи вимірювання фондовіддачі, а отже і фондоємності.

Абсолютне значення фондовіддачі визначається як відношення вартості продукції до вартості основних виробничих фондів:

, (2.3.1)

де Фв - фондовіддача, Q - вартість товарного газу (грн.), Фон - вартість основних виробничих фондів (грн.).

Вирахуваний таким чином показник фондовіддачі відображає випуск валової продукції в грн. (у вартісному виродженні) на 1 грн. основних фондів.

На магістральному транспорті газу натуральні показники фондовіддачі визначаються відношенням обсягу транспортованого газу або обсягу транспортної роботи до середньорічної вартості основних фондів:

(2.3.2)

або

, (2.3.3)

де Тр - обсяг виконаної газопроводами товарно-транспортної роботи.

Показник Q приймають по надходженню газу в газопровід, тобто з урахуванням витрат газу на власні потреби, а також його втрат.

Показник Тр на ДП “Львівтрансгаз” не вираховується.

Показнику фондовіддачі у вартісному вираженні притаманні серйозні неточності, які випливають з недоліків ціноутворення. З іншого боку, натуральний метод визначення фондовіддачі при всіх його позитивних сторонах (простота і зрозумілість) слабо враховує роботу всього комплексу допоміжного виробництва.

Тому доцільно провести аналіз фондовіддачі як у вартісному, так і в натуральному вираженні.

Як вже було згадано вище, рівень фондоємності визначається також як в натуральному, так і у вартісному вираженні. Значення фондоємності визначається як відношення вартості основних виробничих фондів до вартості продукції:

(2.3.4)

Таким чином, показник фондоємності відображає кількість основних виробничих фондів, що приходиться на одиницю виробленої (реалізованої) продукції.

Джерелом для розрахунку і аналізу показників основних виробничих фондів є форма №11-ОФ (річна) “Звіт про наявність та рух ОФ. Амортизаційні відрахування”.

2.4 Методика аналізу використання оборотних коштів

На рівень прибутку та рентабельності значний вплив мають оборотні кошти. При проведенні аналізу використання оборотних коштів необхідно розрахувати швидкість обертання оборотних коштів, тривалість одного обороту і коефіцієнт завантаження оборотних коштів. При цьому в склад оборотних коштів треба включити перехідні залишки незавершеного виробництва, сировини. Матеріалів, запасних частин та інструментів.

Швидкість обертання оборотних коштів визначається за формулою:

, (2.4.1)

де Осер - середній залишок оборотних коштів, грн., Q - об'єм реалізованого природного газу, грн.

Коефіцієнт обертання оборотних коштів показує кількість обертів, які здійснюють оборотні кошти за певний період. Ріст значення цього показника є позитивним фактором в діяльності підприємства.

Тривалість одного обороту рівна:

, (2.4.2)

де Д - тривалість періоду, дні (356).

Тривалість одного обороту характеризує час проходження оборотними коштами окремих стадій виробництва і обігу, причому задачею підприємства є наближення Т до мінімуму.

Коефіцієнт завантаженості оборотних коштів:

[грн/грн]; (2.4.3)

К_з показує величину оборотних коштів, що припадає на 1 грн. реалізованої продукції. Його зменшення означає зменшення матеріаломісткості продукції.

2.5 методика проведення факторного аналізу прибутку від реалізації продукції

На магістральних підприємствах на величину прибутку від реалізації природного газу впливають три фактори:

1) ціна 1000 м3 природного газу;

2) собівартість 1000 м3 природного газу;

3) об'єм реалізованого природного газу.

Взаємозв'язок між цими факторами можна представити у вигляді такої залежності:

, (2.5.1)

де Ц - ціна 1000 м3 природного газу, С - собівартість 1000 м3 природного газу, Q_реал - об'єм реалізованого природного газу, П_реал - прибуток від реалізації.

Поступово включаючи у вище наведену формулу зміну якісних, а потім кількісних факторів (при стабільному значенні решти), визначимо зміну величини прибутку:

1. За рахунок зміни ціни:

, (2.5.2)

де Ц₁, Ц₂ - ціна 1000 м3 газу відповідно у даному попередньому році;

С₁, С₀ - собівартість 1000 м3 газу відповідно у даному і попередньому році;

Q₁, Q₀ - об'єм реалізованого газу відповідно в даному і попередньому році.

2. За рахунок зміни собівартості:

(2.5.3)

3. За рахунок зміни об'єму реалізованого природного газу:

(2.5.4)

загальна зміна величини прибутку:

(2.5.5)

2.6 Методика проведення факторного аналізу рентабельності від реалізації продукції

Н величину рентабельності від реалізації продукції природного газу впливають такі фактори :

– прибуток від реалізації газу;

– собівартість реалізованої продукції.

Взаємозв'язок між цими факторами можна представити у вигляді залежності:

(2.6.1)

Поступово включаючи вплив спочатку якісних, а потім кількісних факторів на величину рентабельності визначаємо її зміну:

1. За рахунок зміни прибутку:

(2.6.2)

де П_реал1, П_реал0 - прибуток від реалізації природного газу відповідно у даному і попередньому роках, С1,С0 - собівартість реалізованої продукції

відповідно у даному і попередньому роках.

2. За рахунок зміни собівартості:

(2.6.3)

Загальна зміна величини рентабельності:

ДR = R₁ - R₀ (2.6.4)

3. Аналіз прибутку та рентабельності на ДП “Львівтрансгаз”

3.1 Аналіз основних техніко-економічних показників діяльності ДП “Львівтрансгаз”

Для аналізу господарської діяльності ДП “Львівтрансгаз” в динаміці за 3 роки (1995 - 1997 рр.) обрані такі показники:

1) кількісні:

- реалізований природний газ (в натуральних одиницях);

- прибуток від реалізації природного газу (в вартісних одиницях);

2) якісні:

- рентабельність;

- собівартість природного газу (у вартісних одиницях);

- технологічні втрати газу (в натуральних одиницях).

Перелічені вище основні техніко - економічні показники діяльності

ДП “Львівтрансгаз” за 1995 - 1997 рр. наведені в таблиці 3.1.

Як видно з таблиці 3.1. величина втрат газу в мережах газопроводів щорічно збільшується, що є по суті негативним показником в діяльності підприємства. Так, у 1996 році втрати газу в порівнянні з 1995 роком збільшились на 11,03%, а в 1997 році - аж на 42,2%. Це пояснюється тим, що існуючі газопроводи у деяких місцях мають дефекти, де мають місце прориви газу на поверхню. Крім того, збільшення втрат газу відбувалось і за рахунок халатного відношення до процесу розподілу газу на газо - розподільчих станціях та за рахунок погіршення на них рівня контролю за ходом роботи.

Зменшення об'єму реалізованого газу у 1996 році на 5,3% в порівнянні з 1995 роком пов'язано із зниженням подачі газу та ростом його втрат в мережах газопроводів. Хоча у 1997 році об'єм газу зріс на 4,6%, що було обумовлено збільшенням об'єму надходження газу в газопроводи.

Як видно з таблиці 3.1., собівартість реалізованого газу щорічно значно збільшувалась: у 1996 р. на 56,6% в порівнянні з 1995 роком, та на 75,9% у 1997 р. Оскільки собівартість природного газу не є низькою, то закупівельна ціна газу встановлювалась досить високою, що і привело до росту собівартості реалізованого природного газу. Крім того, на собівартість впливають і інші показники, такі як матеріальні затрати (виплати на оплату праці, амортизація ОФ, нарахування на заробітну плату та інші витрати), зниження величини об'єму реалізованого газу. Тому для стабілізації цін на газ Наказом Міністерства економіки від 22.02.95 р. №186 була встановлена з 5 березня 1995 року ціна на природний газ для внутрішніх споживачів України в розмірі 80 $ за 1000 м³. Розрахунок за газ здійснюється в гривнях по курсу НБУ на момент поступлення коштів на розрахунковий рахунок ДП, тому облік на підприємстві ведеться по кількості оплаченого споживачами газу в тис.м³.

Все це значно вплинуло на прибуток від реалізації газу. У 1996 р. він зменшився на 7,98% в порівнянні з рівнем 1995 р. Основними факторами, що вплинули на величину прибутку, були зміна ціни на газ, матеріали, ріст тарифів на електроенергію. А от у 1997 р., при деякій стабілізації цін. із ростом об'єму реалізованого газу також зріс на 27,3% прибуток від реалізації.

Відповідно до цього показника рентабельність від реалізації в 1995 р. становила 10,3%, у 1996 р. - 6,3%, а у 1997 р. - 7,7%. Оскільки доходи перевищують витрати, то ДП “Львівтрансгаз” можна вважати рентабельним підприємством.

Таблиця 3.1. Основні техніко - економічні показники діяльності ДП “Львівтрансгаз” за 1995 - 1997 роки.

№ п/п	Показники	Роки
		1995	1996	1997
			факт	відхил. від 95,%	факт	відхил. від 95,%
1	Об'єм реалізованого природного газу, млн. м3	29971,3	28387	94,7	31365,6	104,6
	- тис. грн.	2637474,4	3965663,9	150,4	4516646,4	171,2
2	Собівартість реалізованого природного газу, тис.грн.	2381153,1	3729792,9	156,6	4190439,4	175,9
3	Технологічні втрати газу, млн. м3	360,8	400,6	111,03	513	142,2
4	Прибуток від реалізації природного газу, тис.грн.	256321,3	235871,2	92,02	326207	127,3
5	Рентабельність реалізованої продукції, %	10,7	6,3	58,8	7,7	71,9

3.2 Аналіз використання основних фондів на ДП “Львівтрансгаз”

На прибутковість та рентабельність будь-якого виробництва значний вплив мають основні виробничі фонди, їх середньорічна вартість, доля активної частини, а також об'єм реалізованої продукції. Саме тому особливу увагу потрібно приділити розрахунку та аналізу показників використання основних виробничих фондів. Дані для розрахунку показників наведені в таблиці 3.2.1.

Таблиця 3.2.1. Показники для проведення аналізу використання основних фондів на ДП “Львівтрансгаз” за 1995 - 1997 роки.

	1995	1996	1997
		факт	відхил. від 95,%	факт	відхил. від 95,%
1. Середньорічна вартість основних виробничих фондів, Фосн, тис. грн.	3348311	3532548,1	105,5	3667482	109,5
2. Вартість активної частини ОВФ, Фа, тис. грн.	2453632,1	2674193,7	108,9	2723608,9	111
Об'єм реалізованого природного газу, млн. м3	29971,3	28387	94,7	31365,6	104,6
- тис. грн.	2637474,4	3965663,9	150,4	4516646,4	171,2

Дані таблиці 3.2.1. свідчать про те, що середньорічна вартість основних виробничих фондів Ф_осн, на протязі досліджуваного періоду (1995 - 1997 рр.) постійно зростала. Так, у 1996 році їх частка збільшилась на 5,5%, а у 1997 р.

– на 9,5% в порівнянні з 1995 р. Це свідчить про закупку підприємством значної кількості нового обладнання, техніки та інструментів, побудову двох нових виробничо-складських приміщень та збільшення довжини магістральних газопроводів. Звичайно ж , з ростом Ф_осн відбувся і ріст активної частини ОВФ, Ф_а. Це пояснюється тим, що до вартості Ф_осн входить також вартість передавальних пристроїв (газопроводів),які мають найбільшу питому вагу в структурі основних фондів підприємств такого типу.

Що стосується об'єму реалізованого газу, то його величина у вартісному вираженні зросла на 71,2% в період 1995-1997 рр., хоча у натуральному вираженні значення об'єму коливалось ( у 1996 році - на 1584,3 млн. м³ менше ніж 1995 році, а в 1997 р. об'єм реалізованого газу перевищив на 1394,3 млн. м³ величину 1995 року).

Причини таких змін об'єму реалізованого газу як в натуральному, так і вартісному вираженні були пояснені в пункті 3.1.

Використовуючи дані таблиці 3.2.1. проведемо розрахунок основних показників ефективності використання ОВФ, та зокрема їх активної частини.

За формулою (2.3.1) загальна фондовіддача ОВФ у 1995 році становила:

- у натуральному вираженні:

тис. м³ / грн.

- у вартісному вираженні:

грн. / грн.

Отже, як свідчать розрахунки на ДП “Львівтрансгаз” на 1 грн. вартості ОВФ приходиться 0,0089 тис. м³ добутого природного газу, або 0,788 грн. продукції.

Значення є невисокими. Оскільки фондовіддача знаходиться в прямій залежності від таких показників в структурі основних фондів як вік і якість обладнання (з ростом віку машин скорочується ефективний фонд часу їх роботи в році), степінь використання виробничих виробничих потужностей (слід покращувати показники екстенсивного і інтенсивного навантаження обладнання), технічні характеристики обладнання. Ефективним фактором підвищення фондовіддачі є також вдосконалення технологічного процесу.

На рівень і динаміку фондовіддачі найбільше впливає та структура основних фондів, в якій підтримується раціональне співвідношення її частин з переважанням активних елементів. Між величиною питомої ваги активної частини основних фондів і фондовіддачею існує кореляційна залежність, причому, як буде видно з наведених нижче розрахунків, із збільшенням частки активних основних фондів зростає і фондовіддача.

Так, у 1995 році фондовіддача становила:

- в натуральному вираженні:

тис. м³ / грн.

- у вартісному вираженні:

грн. / грн.

Оскільки різниця між загальною фондовіддачею та фондовіддачею активної частини основних фондів досить мала, значить вартість пасивної частини основних фондів (будівлі, споруди) невелика і основу становлять передавальні пристрої (газопроводи).

За формулою (2.3.4) розрахуємо показник. обернений до фондовіддачі, фондоємність Ф_є.

Так, станом на 1995 р. фондоємність становила:

- в натуральному вираженні:

Ф_є = 11,23 грн. / тис. м³ ,

- у вартісному вираженні:

Ф_є = 1,27 грн./грн.

Отже, на 1 грн. реалізованої продукції припадає 1,27 грн. вартості основних фондів підприємства. а на 1000 м³ - 11,23 грн.

Результати розрахунків для решти років наведені в таблиці 3.2.

Таблиця 3.2.2. Показники ефективності використання основних виробничих фондів на ДП “Львівтрансгаз” за 1995 - 1997 роки.

Показники	Роки
	1995	1996	1997
	т.м3/грн.	грн./грн.	т.м3/грн.	грн./грн.	т.м3/грн.	грн./грн.
1. Фв	0,089	0,788	0,08	1,12	0,085	1,23
2. Фв ак	0,12	1,1	0,11	1,48	0,115	1,65
3. Фє	11,23	1,27	12,5	0,89	11,76	0,81

Оскільки ефективність використання основних фондів впливає на рівень прибутку підприємства, а значить і на рівень балансової рентабельності, то покращення показників ефективності використання ОВФ сприяє збільшенню рівня рентабельності підприємства.

Одним з головних напрямків покращення використання основних фондів на магістральному транспорті газу є збільшення діаметрів магістральних газопроводів, робочих тисків, при яких транспортується газ, а також систематичне укрупнення потужностей ГПА. Так, при збільшення діаметра газопроводу вдвічі, його пропускна здатність зростає більше, ніж у п'ятеро. Відомо, зо затрати на будівництво газопроводу в більшості знаходиться в лінійній залежності від його діаметру. Тому збільшення діаметрів газопроводів сприяє покращенню використання ОВФ, а отже і збільшенню рівня рентабельності виробництва. Проте, слід зауважити, що ріст середньорічної вартості ОФ призводить до зниження рівня рентабельності.

Отже, на підприємстві потрібно шукати правильні шляхи підвищення фондовіддачі та зниження фондоємності реалізованої продукції з метою підвищення рівня прибутку та рівня балансової рентабельності.

3.3 Аналіз використання обігових коштів на ДП “Львівтрансгаз”

Ефективність використання оборотних коштів має значний вплив на одержану суму прибутку та рівень балансової рентабельності підприємства, тому слід приділити увагу вивченню стану використання обігових коштів.

Дані для такого розрахунку наведено в таблиці 3.3.1.

Отже, використовуючи дані таблиці 3.3.1. та формули (2.4.1 - 2.3.3) розраховуємо показники ефективності використання обігових коштів у 1995 році.

Таблиця 3.3.1. Показники для проведення аналізу ефективності використання обігових коштів.

Показники	Роки
	1995	1996	1997
1. Середній залишок ОК, тис.грн.	985009	953862,67	1165733,4
2. Об'єм реалізованого газу, тис. грн.	2637474,4	3965663,9	4516646,4
3. Тривалість періоду Д, дні	365	365	365

Тоді, коефіцієнт обороту обігових коштів у 1995 році:

.

Як бачимо, обігові кошти у 1995 році здійснили 2,68 обороту. Потрібно сказати, що дане значення є порівняно низьким.

Тривалість одного обороту рівна:

(днів).

Відповідно до низької швидкості обороту обігових коштів тривалість одного обороту протягом 1995 року була дуже високою, що є для підприємства негативним фактором.

Коефіцієнт завантаженості обігових коштів у 1995 році рівний:

.

Отже, в цьому році на 1 грн. реалізованої продукції приходить 0,37 грн. обігових коштів, причому невисоке значення коефіцієнту свідчить про низьку матеріаломісткість реалізованої продукції.

Результатом розрахунку показників ефективності використання обігових коштів для решти років занесені в таблицю 3.3.2.

Таблиця 3.3.2. Показники ефективності використання обігових коштів за 1995 - 1997 роки.

Показники	Роки
	1995	1996	1997
1.Коефіцієнт обороту обігових коштів, К	2,68	4,15	3,87
2. Тривалість одного обороту, Т	137	88	94
3. Коефіцієнт завантаженості обігових коштів, Кз	0,37	0,24	0,26

Як видно із наведеної вище таблиці у 1996 році спостерігається ріст швидкості обертання обігових коштів до 4,15 на 54,8% порівняно з попереднім роком. Відповідно зменшується тривалість одного обороту, що є позитивною стороною в діяльності ДП. Зменшилось також значення завантаженості обігових коштів на 36%. Такі зміни пояснюються збільшенням об'єму реалізованого природного газу і зменшенням середнього залишку обігових коштів підприємства у даному році.

В свою чергу, збільшення об'єму реалізованого газу і зростання величини середнього залишку обігових коштів підприємства у 1997 році привело до незначного спаду швидкості обертання обігових коштів (на 7% в порівнянні з 1996 роком), збільшення тривалості одного обороту на 6 днів, а також збільшення завантаженості обігових коштів на 8% в порівнянні з попереднім роком.

Для покращення вище розрахованих показників необхідно звернути увагу на ті обігові кошти, які знаходяться у вигляді виробничих запасів та незавершеного виробництва, провести можливе їх скорочення.

3.4 Факторний аналіз прибутку від реалізації природного газу

Прибуток від реалізації природного газу є основною складовою балансового прибутку підприємства. Саме тому проведемо аналіз його утворення та чисельного впливу кожного з факторів, які його складають, на величину прибутку.

Даний аналіз проведемо за методом ланцюгових підстановок, описаного в пункті 2.5. Дані для розрахунку наведені в таблиці 3.4.1.

Таблиця 3.4.1. Дані для проведення факторного аналізу прибутку від реалізації природного газу за 1995 - 1997 роки.

Показники	Роки
	1995	1996	1997
1. Ціна 1000 м3 природного газу, Ц, грн.	88	136	144
2. Собівартість 1000 м3 природного газу, С, грн.	79,447	127,69	133,599
3. Об'єм реалізованого природного газу, V, млн. м3	29971,3	28387	31365,6
4. Фактично одержаний прибуток від реалізації газу, Преал. тис.грн.	256321,3	235871,2	326207

Як видно з наведених вище даних, найвища ціна та собівартість 1000 м³ природного газу була у 1997 році, а їх найнижче значення - у 1995 році. Це пояснюється тим, що у 1995 р. закупівельна ціна встановлювалася державою.

Але оскільки власні експлуатаційні витрати підприємства були надзвичайно високими, то загальна собівартість газу була вищою за реалізаційну ціну. Реалізаційна ціна встановлювалась порівняно низькою з метою захисту державою споживачів природнього газу, проте в ній вже наперед було закладено нанесення збитків магістральним підприємством. Хоча вже у 1996 році згідно Наказу Міністерства Економіки України ціна на природний газ становить для внутрішніх споживачів України 80 S за 1000 м³ згідно курсу НБУ.

При проведенні факторного аналізу прибутку від реалізації природного газу використовуються фактичні значення.

За формулами (2.5.1 - 2.5.5) розрахуємо зміну прибутку від реалізації станом на 1996 рік за рахунок:

1. Зміни ціни:

П _реал^ц = (136-88) 28387 - 1362576 тис. грн.

2. Зміни собівартості:

П _реал^с = (79,447 - 127,69) 28387 = - 1369474 тис.грн.

3. Зміни об'єму реалізації газу

П _реал^а = (88 - 79,447) (28387 - 29971,3) = - 13550, 51 тис.грн.

Загальна зміна величини прибутку від реалізації природного газу за 1995-1996 роки становить:

П _реал = (136 - 127,69) 28387 - (88 - 79,447) 29971,3 = - 20449, 8 тис.грн.

Результати розрахунків зміни прибутків від реалізації природного газу за решту років занесено в таблицю 3.4.2.

Таблиця 3.4.2.

Зміна прибутку від реалізації природного газу за рахунок впливу ціни і собівартості 1000м³ та об'єму реалізованого газу за 1995-1997 роки на ДП “Львівтрансгаз”.

Показники	Роки
	1995-1996	1996-1997	1995-1997
1. Зміна прибутку від реалізації газу за рахунок:
1) зміни ціни, тис.грн.	1362576	250924,8	1756473,6
2) зміни собівартості, тис.грн.	- 1369474	- 185341,2	- 1698513,3
3) зміни об'єму реалізованого газу, тис.грн.	- 13550,51	24752,2	11925,447
2. Загальна зміна величини прибутку від реалізації газу тис.грн.	-20449,51	90335,8	69885,7

Дані таблиці 3.4.2 показують, що у 1996 році величина прибутку в порівнянні з попереднім 1995 роком зменшилась на 20449, 51 тис.грн.

До зменшення прибутку привело збільшення собівартості природного газу при існуючій стабільній, встановленій державою, реалізаційній ціні газу на 1369474 тис.грн. Зменьшення прибутку на 13550,51 т відбулось і за рахунок зменшення об'єму реалізації природного газу. Навіть додатковий прибуток, отриманий за рахунок росту ціни 1000 м³ газу, не покрив збитки нанесені в результаті росту собівартості та зменшення об'єму реалізації газу. Це і було причиною зниження величини прибутку у 1996 році.

Порівнюючи дані за 195 і 1996 роки ми спостерігаємо ріст прибутку від реалізації на 90335,8 тис.грн. Це зумовлено перш за все збільшенням об'єму реалізації продукції (в результаті прибуток виріс на 24752,” тис.грн.), а також ростом ціни реалізаії газу , що привело до збільшення величини прибутку на 250924,8 тис.грн. (це обумовлено також постійним ростом курсу валюти в НБУ). Також значну роль відіграло те, що собівартість газу залишалась відносно стабільною при значному рості об'єму реалізації газу та його реалізаційної ціни, що привело до зменшення величини прибутку за рахунок цього фактора на 185341,2 тис.грн., хоча в порівнянні з рештою періодів це значення не є дуже високим.

В 1997 році в порівнянні з 1995 р. спостерігався ріст прибутку від реалізації на 69885,7 тис.грн. за рахунок росту реалізаційної ціни та збільшення об'єму реалізації. Але разом з цим був визначений ріст собівартості газу, що привело до зменшення прибутку на 1698513,3 тис.грн.

Слід зазначити, що загальна зміна кожного з факторів (ріст ціни, збільшення собівартості газу та зменшення об'єму реалізації продукції) є негативним явищем для будь-якого магістрального підприємства.

3.5 Факторний аналіз рентабельності від реалізації природного газу на ДП “Львівтрансгаз” за 195-1997 роки

Використовуючи дані таблиці 3.4.1. за допомогою методу ланцюгових підстановок проведемо факторний аналіз рентабельності від реалізації природного газу.

Користуючись формулами (2.6.1-2.6.4.) визначимо зміну рентабельності у 1995 році по ДП “Львівтрансгаз” за рахунок:

1) зміни прибутку від реалізації

R ^{П реал} = - 0,5%

2) зміни собівартості реалізованого природного газу

R ^с = 6,8 - 10,7 = - 3,9%

Загальна зміна величини рентабельності за 1995 і 1996 роки становила:

R = 6,3 - 10,7 = - 4,4%

Результати розрахунку для решти років занесені в таблицю 3.5.1.

Таблиця 3.5.1. Зміна рентабельності від реалізації від впливу прибутку від реалізації та собівартості реалізованої продукції за 1995-1997 роки

Показники	Роки
	1995-1996	1996-1997	1995-1997
1. Зміна рентабельності за рахунок:
1) зміни прибутку від реалізації П реал,%.	-0,5	2,1	1,6
2) зміни собівартості, реалізації газу С,5	-3,9	-0,7	-4,6
Загальна зміна величини рентабельності R,%	-4,4	1,4	-3

З вищенаведеної таблиці видно, що у 1996 році рентабельність від реалізації природнього газу зменшилась на 4,4% за рахунок зменшення прибутку від реалізації та збільшення собівартості газу в порівнянні з 1995 роком, причому зменшення рентабельності за рахунок зміни прибутку становить 0,5%, а за рахунок зміни собівартості 3,9%.

У 1997 році в порівнянні з попереднім роком рентабельність підприємства зросла на 1,4%. Це зумовлено значним збільшенням величини прибутку від реалізації газу, що супроводило ріст рентабельності на 2,1% і дозволило покрити її спад за рахунок зміни собівартості (який становив 0,7% в порівнянні з 1996 роком).

В загальному, за розглядуваний нами період (1995-1997 роки) рентабельність ДП зменшилась на 3% за рахунок значного росту собівартості природнього газу (4,6% зменшення рентабельності), що частково покрило (а саме 1,6%) ріст рентабельності при збільшенні величини прибутку від реалізації природнього газу.

Слід зазначити, що взагалі зміна кожного з факторів (н-д, зменшення прибутку або збільшення собівартості природнього газу) є негативним явищем у виробничо-господарській діяльності підприємства.

4. Напрямки і резерви підвищення прибутку та рентабельності

прибуток рентабельність резерв

В економічній практиці часто доводиться стикатися з необхідністю підвищення рівня прибутку та рентабельності виробництва. Тому виникає потреба у пошуку ефективності шляхів розв'язання цього питання. Традиційно на підприємствах для покращення рівня прибутку та рентабельності використовують наступні шляхи:

1) підвищення рівня фондовіддачі;

В свою чергу між фондовіддачею та величиною питомої ваги активної частини основних фондів існує кореляційна залежність, причому із збільшенням частки активних основних фондів зростає і фондовіддача. Фондовіддача знаходиться в прямій залежності і від інших показників в структурі ОФ , а саме від віку і якості обладнання. Ефективним фактором підвищення фондовіддачі є вдосконалення технологічного процесу та виробничої структури підприємства, концентрація і спеціалізація виробництва.

2) збільшення об'єму товарної продукції;

3) прискорення обертання обігових коштів за рахунок скорочення тривалості одного обороту та збільшення швидкості обертання;

4) зниження собівартості продукції;

Цього можна добитися за рахунок економії на заробітну плату, амортизаційних відрахувань, підвищення продуктивності праці, скорочення та зведення до мінімуму незапланованих витрат матеріалів, зниження матеріаломісткості продукції;

5) усунення збитків від позареалізаційних операцій шляхом посилення дисципліни договірних та фінансових відносин.

Крім цих традиційних методів підвищення рентабельності на ДП “Львівтрансгаз” використовують ще і слідуючі:

- зміну середньорічної вартості основних виробничих фондів;

- поліпшення використання основних фондів шляхом вдосконалення ї х структури;

- впровадження передової техніки і технології.

Так, закупка більшого об'єму природнього газу у постачальників за нижчими цінами та скорочення втрат газу в мережах дадуть змогу підвищити фондовіддачу та знизити фондоємність продукції. Цього можна також досягти за рахунок скорочення - вартості основних фондів підприємства після реалізації зайвих основних фондів та основних фондів, які вже вийшли з ладу і простоюють, а також реалізації інших матеріальних цінностей.

Збільшення об'єму реалізації газу дає змогу підвищити швидкість обертання обігових коштів, що сприяє скороченню тривалості одного обороту, збільшуючи кількість оборотів за рік і це відповідно приведе до збільшення прибутку підприємства.

Головним напрямком технічного прогресу на транспорт газу є збільшення діаметрів магістральних газопроводів, робочих тисків, при яких транспортується газ, а також систематичне укрупнення потужностей ГПА. Так, при збільшенні діаметру газопроводу вдвічі, його пропускна здатність зростає більше, ніж у п'ятеро. Відомо, що затрати на будівництво газопроводу в більшості знаходяться в лінійній залежності від його діаметра. Тому збільшення діаметрів газопроводів сприяє покращенню використання основних фондів по магістральному транспорті газу.

Одним з напрямів підвищення ефективності капіталовкладень в магістральний транспорт газу є підвищення робочих тисків. Однак, слід мати на увазі, що при незмінних міцнісних характеристиках металу перехід до труб більшого діаметру при одному і тому ж робочому тиску дає більший ефект, ніж підвищення тиску для будь-якого визначеного діаметру. Звідси слідує, що при одній і тій же міцності металу в умовах його дефіциту раціональніше використовувати газопроводи більших діаметрів.

Впровадження ГПА підвищеної одиничної потужності дає більший ККД.

Однією з причин недовикористання продуктивності газопроводів в процесі їх експлуатації є сезонні коливання споживання газу. Оскільки влітку споживання газу суттєво знижується, середньорічні показники фондовіддачі на транспорті газу можуть бути нижче проектних навіть тоді, коли газопроводи повністю оснащені запроектованими потужностями КС.

Ефективним фактором підвищення рентабельності є удосконалення технологічного процесу. Дуже важливим є характер підготовки газу до транспорту на промислах. Недостатнє видалення вологи і конденсату з газу часто призводить до утворення гідратних і льодяних пробок в газопроводах, порушення режиму роботи і суттєвого зниження пропускної здатності газопроводів. Відчутно знижує коефіцієнт ефективності роботи газопроводів наявність в трубах будівельного сміття.

На рівень рентабельності суттєво впливають механізація і автоматизація виробництва. При автоматизації все більше живої праці замінюється автоматами, збільшується область автоматичного регулювання і управління виробничими процесами.

Модернізація - це не лише “швидка допомога” в технічному прогресі. Вона розв'язує протиріччя, що виникає між появою нових, більш продуктивних машин і функціонуванням відносно старих, менш продуктивних, забезпечуючи єдність технічного і економічного прогресу.

Серед соціально-економічних факторів, що впливають на рівень прибутку і рентабельності, можна виділити: кваліфікаційний рівень робітників, рівень безпеки життєдіяльності на підприємстві і мікроклімат, стимулювання праці працівників, підвищення їх матеріального достатку, трудової дисципліни.

В теперішній час чимраз більше відчувається вплив такого фактору як ціноутворення.

Відставання темпів переоцінки від темпів росту цін на транспортований газ, а також зміна цін на природній газ незалежно від інфляції (в доларах) може спричинити невірну уяву про прибуток у вартісному вираженні, тобто його рівень може бути завищеним.

Під час вирішення питання збільшення величини прибутку та підвищення рентабельності на ДП «Львівтрансгаз» досліджується також досвід інших підприємств. Прийнятими виявилися слідуючі методи:

- запровадження сплати боргу по оплаті за газ по частинах;

- запровадження кредитування по оплаті за встановлення газових лічильників.

Висновки

Основним видом виробничо-господарської діяльності ДП «Львівтрансгз» є транспортування газу і його реалізація споживачам України і за кордон.

Аналіз ОТЕП діяльності підприємства дав змогу охарактеризувати в загальних рисах ефективність виробництва. Слід зазначити, що протягом 1995-1997 років фінансовий стан підприємства ускладнювався стрімким зростанням цін на газ країн СНД, що вело до несвоєчасних розрахунків за газ, і в свою чергу, до зростання кредиторської заборгованості підприємств України. В цей же період почався ріст собівартості продукції. Негативним фактором також була курсова різниця долара в Росії та Україні. Всі вищевказані фактори вплинули на коливання рівня прибутку, в порівнянні з базисним роком, а собівартість збільшилась на 75,9%. Це пов'язано з введенням нового закону про ОФ та податку на прибуток підприємства.

Хоча середньорічний темп росту обсягів транспортування газу склав 4%, що є позитивним моментом діяльності ДП, але даний показник в значній мірі залежить від факторів, що не відносяться до самого підприємства. Оскільки левова частка транспортованого газу надходить з Росії, на вказаний показник впливають обсяги видобутку природнього газу на російських родовищах і встановлений постачальниками рівень цін. Також, в певній мірі, впливає зменшення надходжень газу від власного видобутку і ростом втрат його в мережах.

Продуктивність праці змінювалась нерівномірно протягом аналізованого періоду, і вона зменшилась на 2,7% в порівнянні з базисним.

Література

1. Егоров В.И., Злотникова Л.Г., Победоносцева Н.Н. Анализ хозяйственной деятельности предприятий нефтяной и газовой промышленности. М.: Недра, 1980.-231 с.

2. Лебединский И.Л. Основные производственные фонды промышленности. Справочное пособие: Л.: Лениздат, 1979.- 264 с.

3. Малый И.Г. Теория статистики: Учебник. М.: Финансы и статистика. 1984.-415 с.

4. Методичні положення визначення доходу на підприємствах газової промисловості (УКРНДІГНЗ).- К.-1995.-72 с.

5. Фадеев В.П. О повышении еффективности использования основных производственных фондов в газовой промышленности. (Нефтяная и газовая промышленность, 1988.-№3.

6. І.М. Бойчик , П.І. Харів, М.І. Хопчан. Економіка підприємств. - Львів: В-во “Сполом”.-1998.-С.212.

7. Івльненко В.М., Гарбатюк М.І., Льовочкін В.С. Економічний аналіз: Навч.-мет. посібник для самост. вивчення дисципліни. К.: КНЕУ, 1999.-176 с.

Размещено на Allbest.ru