Визначення точки рівноваги Курно для дуополістів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Визначення точки рівноваги Курно для дуополістів

Припустимо, що є всього дві конкуруючі по випуску одного й того ж товару фірми. Це є окремий випадок олігополії, званий дуополією. Обидві фірми приймають рішення щодо обсягів виробництва водночас і таємно один від одного, і кінцева ціна товару залежить від сукупного об'єму виробництва цих фірм. Тобто, як і в олігополії дуополісти мають часткову ринкову владу.

Теоретичні моделі олігополії пояснюються на прикладі, коли існує тільки два виробники або ж один і всі інші разом взяті (дуополії).

Найбільш простою і найбільш поширеною моделлю олігополії є модель Курно. Вона пояснює, як здійснюють свій вибір стосовно обсягу виробництва два олігополісти, які мають приблизно однакові економічні можливості і виробляють однорідну продукцію.

Модель дуополії вперше розглядав французький економіст О. Курно. ще в тридцятих роках минулого струччя. Підхід Курно групуеться на гіпотезі про те, що своє економічне рішення кожна фірма ухвалює в припущенні про постійний об'єм виробництва свого конкурента. Іншими словами, дуополіст вважає, що конкурент не реагує на його випуск. Відмітимо, що в дуополії фірма орієнтується на ту частину ринкового попиту, яка не забезпечена пропозицією іншої фірми. Тому для фірми дуже важливо правильно оцінити попит населення на її товар і об'єм виробництва конкурента.

Модель Курно заснована на конкуренції за обсягами випуску. Ціна визначається сукупним обсягом випуску фірм відповідно до лінійної кривої попиту.

Модель Курно - це модель простої дуополії, - олігополії з двома фірмами, які виробляють однорідну продукцію. Кожна фірма вибирає обсяг випуску, котрий максимізує її прибуток, згідно з її уявленнями щодо можливих рішень конкурентів. Кожен дуополіст розглядає обсяг виробництва іншого як фіксований, величина якого не залежить від його власних виробничих рішень. Обидві фірми приймають рішення одночасно. Ціна, яку фірми приймуть залежатиме від сумарного обсягу вирибництва обох фірм.

Приймаючи своє рішення щодо обсягу виробництва кожне підприємство бере до уваги свого конкурента.

Якщо ринковий попит на товар відомий (P= a*bQ), то

Q=Q№+QІ (вони разом задовольнятимуть цей обсяг попиту)

Витрати виробництва кожного олігополіста характеризуються відомими функціями валових витрат:

TC№=TFC№+C№Q№ і TCІ = TFCІ+ CІQІ

Фірми максимізують прибуток, виробляючи оптимальний обсяг продукції, визначений за правилом, згідно своїх функцій реакції:

Q№=R№(QІ)=(a-bQІ)/2b QІ=RІ(Q№)=(a-bQ№)/2b

Функція реакції - крива, що показує, який обсяг продукції буде виробляти один олігополіст за кожного заданого обсягу виробництва іншого.

Суть моделі Курно полягає в тому, що кожне підприємство розглядає рівень виробництва конкурента, як фіксований, а потім вирішує, скільки виробляти самому, щоб максимізувати прибуток. Так послідовно припускається зміна обсягу, який вироблятиме конкурент від ринкового попиту до нуля і будується крива реакції дії першого підприємства на дії другого (Q№=f (QІ)).

Потім розглядається протилежна ситуація і будується крива реакції другого підприємства на дії першого (QІ=f (Q№)).

Оскільки кожний виробник на кривій реакції максимізує свій прибуток, точка точка перетину цих кривих і буде визначати рівновагу Курно, тобто буде визначати ті обсяги виробництва кожного олігополіста, які забезпечують їм максимальний прибуток.

Крива реакції для кожної фірми підказує їй оптимальний обсяг виробництва за заданого обсягу їх конкурента. В точці рівноваги кожна фірма планує обсяг відповідно до кривої своєї реакції, так що рівні виробництва в умовах рівноваги перебувають у точці перетину двох кривих реакції. Такий набір рівнів виробництва називаемо рівновагою Курно. За такої рівноваги кожна фірма реально оцінює обсяг, що вироблятиме її конкурент, і відповідно максимізує свій прибуток.

Розглянемо модель Курно на практичному прикладі. Для цієї моделі можна побудувати криві реагування для двох фірм, що визначають оптимальний обсяг випуску однієї з них при заданому обсязі іншої.

Якщо на ринок виходить тільки фірма 1 то, як монополіст вона вибирає обсяг випуску Qm=240. Фірма 2, вийшовши на ринок, у своїй стратегії буде виходити з фіксованого обсягу пропозиції 240, і виходячи зі своєї кривої реагування, визначить обсяг Q=120. Тоді фірма 1, виходячи з цього обсягу і своєї кривої реагування R1, визначить обсяг Q=180. Фірма 2 відповідає обсягу 150. Цей процес продовжується доти, доки фірми не зійдуться на обсязі Q1=Q2=160 (точка Е).

Як результат, жодна з фірм не має причин міняти свою виробничу політику. За рівноваги Курно кожен з дуополістів виробляє ту кількість, яка максимізує його прибуток, приймаючи як заданий обсяг виробництва свого конкурента. Таким чином, жоден з дуополіств не має причин змінювати обсяги виробництва.

Якщо порівняти цей обсяг з обсягом конкурентної рівноваги (QK=480), то ми бачимо, що кожна фірма в стані рівноваги Курно (точка Е) забезпечує тільки третину ефективного конкурентного обсягу, чиста монополія забезпечує тільки Ѕ цього обсягу. Таким чином, конкуренція за обсягами у моделі Курно не призводить ринок до стану конкурентної рівноваги.

Можливо припустити, що початкові рівні виробництва фірм далекі від рівноваги Курно. Чи будуть фірми вирівнювати обсяг свого виробництва, щоб досягти рівноваги Курно? На жаль, модель Курно нічого не говорить про динаміку перехідних процесів вирівнювання. Справді, протягом будь-якого процесу вирівнювання основне припущення моделі, згідно з яким кожна з фірм припускає, що обсяги виробництва її конкурента фіксовані, не відповідає дійсності. Обсяг виробництва жодної з фірм не буде фіксованим, оскільки обидві фірми вирівнювали б обсяги свого виробництва.

За яких умов для кожної фірми раціональним було б припустити, що обсяг виробництва її конкурента фіксований? Це було б раціональним за тієї умови, якщо обидві фірми встановлюють обсяги свого виробництва лише одноразово, оскільки вони не можуть бути змуненими. Це також було б раціональним за тієї умови, що вони перебувають в стані рівноваги Курно, оскільки жодна з фірм не має причин змінювати обсяг виробництва. Використовуючи модель Курно, ми, отже, маємо зрозуміти специфіку поведінки фірм у стані рівноваги.

Зауважте, що результат Курно значно вигідніший для форм, ніж абсолютна конкуренція, проте не такий витратний, як здобуток від таємної змови.

Рівновага Курно є різновидом рівноваги Неша. Слід пам'ятати, що при рівновазі Неша кожна фірма повністю реалізує свій потенціал, приймаючи як міняти свою виробничу політику. За рівноваги Курно кожен із дуополістів виробляє ту кількість, яка максимізую його прибуток. Приймаючи як заданий обсяг виробництва свого конкурента. Таким чином, жоден з дуополістів не має причин змінювати обсяги виробництва.

3. Задача

Співробітник банку з місячним окладом у 200 грн., вирішив піти з роботи та відкрити власну пекарню у садовому будинку, що належить йому. До цього часу він здавав будинок в оренду знайомим на три літніх місяці за 300 грн. Для купівлі обладнання він використав свої заощадження у сумі 1000 грн. (при нормі банківського відсотка 15%). Після першого року його підприємницьку діяльність характеризували такі основні показники:

- виручка 16000 грн.

- витрати 13000 грн.

- прибуток 3000 грн.

Оскільки підприємець був досвідченим економістом, то вирішив підрахувати, скільки коштувала йому ця справа. Здійснивши підрахунки він зробив висновок, що не варто було починати власний бізнес. Чому він зробив такий висновок? Обґрунтуйте відповідь розрахунками.

рівновага дуополія курно ринок

Рішення

Для того, щоб визначити ефективність розпочатої справи необхідно розрахувати прибуток, що отримав підприємець від діяльності власної справи та порівняти його з прибутком, який він міг би отримувати у разі, якщо б не відкривав власної справи.

Таким чином, після першого року діяльності підприємець отримав 3000 грн., але окрім цього він витратив на відкриття власної справи 1000 грн. Отже, чистий прибуток підприємця за рік діяльності склав:

ЧП= 3000-1000= 2000 грн.

Перейдемо до розрахунку прибутку у разі не відкриття власної справи. В такому випадку підприємець продовжував отримувати місячний оклад у банку (200 грн. на місяць), продовжував здавати в оренду будинок (300 грн. за три літніх місяці), та отримував відсоток від своїх заощаджень у банку.

Крім того, у підприємця залишиться його заощадження у розмірі 1000 грн.

Таким чином, підприємець отримав би:

200*12+300*3+1000*0,15= 2400 - 900 + 150=3450 грн.

Отже, наведені розрахунки підтверджують висновки підприємця, що не варто було починати власний бізнес. Бо в цьому разі він втратить грошові доходи у розмірі (без урахування заощаджень у банку)

3450-3000=450 грн.

Враховуючи той факт, що для відкриття власної справи підприємець витратив свої заощадження, а отже не тільки втратив отриманий відсоток у банку, а й витратив заощадження, можна зробити висновок, що загальний збиток підприємця від відкриття власної справи склав

1000+450=1450 грн.

Список використаної літератури

1. Базилевич В., Лук'янов В., Писаренко Н., Квіницька Н., Мікроекономіка: опорний конспект лекцій К.: Четверта хвиля 1997-248 с.

2. Гребенников П.И., Леусский А.И., Тарасович Л.С., микроєкономика: Учебник - СПб., 1996.

3. Кириленко В.І. Мікроекономіка: навч. Пос. для студ. екон. спец. вищ. навч. закл. Таксон, 1998, 234 с.

4. Лісовий А.В. Мікроекономіка: курс лекцій - К.: ЦУЛ, 2003 - 191 с.

5. Максимова В.Ф. Микроекономика: Учебн. Изд. 3, перераб. и доп. М.: Соминтек, 1996.

Размещено на Allbest.ru