Вірогідність того, що колишні джерела економічного зростання (а саме, потужні внутрішнє споживання та експорт) зможуть і надалі забезпечувати ріст ВВП, є дуже низькою. Обсяги банківського кредитування, що стимулювали споживання у минулому, зростатимуть значно повільніше. Світові ціни на експортну продукцію навряд чи залишаться на такому ж високому рівні, як раніше. Тому, для прискорення темпів економічного розвитку, українській владі доведеться шукати нові шляхи збільшення прямих внутрішніх та іноземних інвестицій, які сприятимуть зростанню виробництва і продуктивності та створенню нових робочих місць. Це означає, що владі доведеться продемонструвати, що інвестиційний клімат в Україні швидко змінюється на краще. Помірні реформи навряд чи зможуть змінити поточну незадовільну оцінку міжнародною спільнотою українського ділового середовища. Реформи мають привести до суттєвих та сталих трансформацій і повинні включати наступне: [7]

· заходи, спрямовані на забезпечення стабільності і прозорості у правовій та судовій сферах;

· заходи, спрямовані на подолання корупції на всіх рівнях влади, як в органах державного управління, так і поза ними;

· реформу державного управління для посилення відповідальності державних інститутів, уникнення дублювання та перетину їхніх обов'язків, підвищення ефективності процесів реагування та прийняття рішень державними органами;

· заходи щодо дерегулювання та лібералізації підприємницької діяльності шляхом суттєвого зменшення рівня бюрократії та впорядкування і спрощення регуляторного середовища;

· заходи щодо зростання і диверсифікації експорту. Це важливо тому, що традиційні джерела експорту (металургія та хімічна промисловість), швидше за все, вже не будуть демонструвати такі високі темпи зростання, як у минулому. Ключовим є укладення договорів про вільну торгівлю з іншими державами. Запропонований розширений договір щодо вільної торгівлі з Європейським Союзом допоможе Україні увійти до логістичного ланцюга Європи та сприятиме розвиткові експорту.

· Втілення комплексної стратегії щодо забезпечення стійких темпів зростання ефективності та продуктивності у приватному секторі. Ця стратегія повинна вирішити такі питання:

· комплексний перегляд національної політики у сфері енергетики. Ця політика повинна сприяти поліпшенню енергетичної інфраструктури, підвищенню ефективності енергоспоживання, диверсифікуванню джерел енергопостачання (включно зі широкомасштабним переходом до використання альтернативних джерел енергії) та посиленню конкуренції в енергетичному секторі;

· розробку програми підвищення ефективності, безпеки та якості громадської інфраструктури, в тому числі житла, об'єктів комунальної сфери та транспорту;

· розробку плану залучення інвестицій у дослідницьку діяльність приватного сектора, в тому числі у створення промислових та технологічних парків, для підтримки переходу у масштабі всієї економіки на сучасні технології, що сприяють збільшенню продуктивності виробництва;

· широкомасштабний перегляд державної аграрної політики з метою збільшення продуктивності сільського господарства та сприяння стійкому та екологічно безпечному використанню земельних і водних ресурсів;

· масштабна реформа національної системи освіти з метою сприяння розвитку таких кваліфікацій, що потрібні для забезпечення росту приватного сектора та створення нових робочих місць;

· заходи, спрямовані на розвиток підприємництва та малого бізнесу, для підтримки конкурентоспроможності та зростання приватного сектору.

Висновок

Оскільки на сучасному етапі розвитку України значні суспільні та економічні сили виявились відторгнутими від процесу творення національної економіки, вони змушені чинити опір економічній стратегії держави. Ефективна стратегія має бути орієнтована на максимально широкий розподіл ефекту від економічного зростання на усі верстви суспільства та економічні групи, що дозволить об'єднати їхні інтереси навколо загальнонаціональних цілей. Подолання протиріч між інтересами економіко-політичних груп та тенденцій до рентної поведінки суб'єктів господарювання має відбутися через здійснення політики стимулювання економічного зростання за допомогою бюджетно-податкових та грошово-кредитних важелів і забезпечення вдосконалення механізмів міжгалузевого переливу капіталів та розбудови ринкової й інформаційної інфраструктури.

Таким чином, на даному етапі існує нагальна потреба формування надійної та дієвої інституційної системи громадянського суспільства, яка б втілила розуміння провідними суспільними силами - владою, підприємцями та населенням - колективної відповідальності за соціально-економічне становище в країні. Забезпечуючи постійний моніторинг державної політики з метою виявлення точок її неузгодженості із завданнями розвитку національного капіталу та національного підприємництва, громадські об'єднання підприємців здійснюють "демонополізацію" процесу прийняття політичних рішень. Тому суттєва активізація громадських об'єднань підприємців сприятиме підвищенню ефективності державної політики.

Сучасні завдання, пов'язані з реалізацією потенційних конкурентних переваг, стимулюванням інвестиційно-орієнтованого та інноваційного розвитку безумовно, вимагають активізації заходів державної економічної політики. Насамперед необхідно сформувати механізми забезпечення здатності держави дієво впливати на суб'єкти господарювання з використанням переважно непрямих важелів економічної політики. Ця здатність ґрунтується на спроможності суб'єктів господарювання до адекватної реакції на такі важелі, відтак їхній спроможності будувати та реалізувати власну стратегію розвитку. Для цього визначальними є наявність прозорого прогнозованого макросередовища, власних фінансових ресурсів підприємств або можливості їх запозичення без втрати незалежності, спроможності вільно виходити на ринки, сумлінно сплачувати податки та платежі, виконувати інші вимоги законодавства без загрози для відтворювальних процесів. Іншими словами, завдання держави полягає у сприянні максимально швидкому становленню дієздатних суб'єктів господарювання та заохоченні їх легальної прозорої ринкової самоорганізації. За умов глобалізації економіки наявність в національній економіці потужних, самостійних, ефективних суб'єктів господарювання стає принципово важливою для збереження економічної незалежності української держави

Одним із визначальних має бути розвиток альтернативних, мінімально залежних від адміністративного впливу можливостей фінансування підприємств. Найпершим кроком у цьому напрямку має стати відбудова внутрішнього ринку України як головного атрибута ринкової економіки, поля для ефективної конкуренції - стимулу розвитку та вдосконалення підприємств. Адже саме ринок є обов'язковою складовою кругообігу капіталу, починає та завершує відтворювальний процес, є основним джерелом інвестиційних ресурсів підприємств і споживчих ресурсів населення. Розширення внутрішнього ринку є також важливим чинником детінізації та декриміналізації економіки. Йдеться не лише про безпосереднє розширення сукупного попиту через збільшення доходів населення й підприємств, але також про забезпечення збалансованості структури внутрішнього ринку, розбудову торговельної інфраструктури, контроль за добросовісністю конкуренції, вивчення кон'юнктури ринків тощо.

Список використаної літератури

1. Багрова І.В., Гетьман О.О., Власюк В.Є. Міжнародна економічна діяльність України. Київ: Центр навчальної літератури, 2004, 384 с.

2. Белов А.П. Международные договоры и иные документы по вопросам внешнеэкономической деятельности // Право и экономика. - 2007.

3. Богомозова В.М. Оцінка сучасного кризового стану та перспективи розвитку економіки України. Формування ринкових відносин в Україні - 2009-№3- с.30-36

4. Буряк П.Ю., Карпінський Б.А., Григор'єва М.І. . Економіка праці й соціально-економічні відносини. Київ: Центр навчальної літератури, 2004, 440 с.

5. Игольников А. Г. « Особенности формирования экономического кризиса в Украине и пути выхода из него// 'Экономические проблемы стабильности Украины. 2006 . с. 37-44.

6. Ковтун Н.В. Статистична оцінка передумов економічної кризи В Україні// Статистика України-2009 №2- с. 33-39

7. Ященко С. Безробіття та шляхи його подолання в Україні // Фінанси, №2, 2006р., - с.10-14.

8. Антикризисное управление:Учебник/ Под ред. Э. М.Короткова. ИНФА-М, 2000. - 432 с.

9. Економічна криза та структурні зрушення в економіці/ Н.Г.Біла//Держава та регіони - 2009 - №5-с.21-26

10. Криза в Україні : її причини і можливі наслідки/ О. Кіндратець//Соціальна психологія - 2009.- № 10- с.75-80

11. Экономический кризис в Украине и финансовая помощь Запада. // Мировая экомика и международные отношения. - 2008- №3- с.65

12. Экономика и международные отношения.-.2007 - №3.-С.65

13. Экономическая теория. Николаева A., Черная и.П. М.,2000г

14. "Світова криза та її можливі наслідки для економіки України у 2009 році". Науково-аналітична доповідь. (Заред. академіка НАН України В. М. Гейця). К., НАН України, ДУ "Інститут економіки та прогнозування НАН України", Інститут демографії та соціальних досліджень НАН України, 2008, с. 66-67.

15. Бусел В. Т.,Василега-Дерибас М. Д., Дмитрієв О. В. ,Латник Г. В., Степенко Г. В. -- К.: Ірпінь: ВТФ «Перун», 2005. 2-ге вид. -- 1728 с.

16. Економіка і прогнозування: Науково-аналітичний журнал/ НАНУкраїни.- Київ: "Фенікс", 2006

17. “Урядовий кур”єр”, газета, №17-18,27січня 2006 р. ./Стан безробіття та зайнятості в Україні/

18. Купець О.В. Скорочення застійного безробіття в Україні: профілактика чи лікування? // Формування ринкової економіки: Зб. наук. пр. Спец. вип. Управління людськими ресурсами: проблеми теорії та практики. - К.: КНЕУ, 2005. - Т. 3: Регулювання соціально-трудових відносин на ринку праці. - С. 327-332.

Размещено на Allbest.ru