Модель третьої з розглянутих вище ситуацій відома в мікроекономічній теорії як олігополістичне рішення Боулі. Розвиток цієї ситуації призводить до порушення ринкової рівноваги та до перевиробництва, в результаті чого або розпочинається цінова війна, де буде один переможець, або учасники дійдуть певної згоди. І в тому, і в іншому випадку створюються реальні передумови для монополізації даного ринку.

У цілому, розгляд усіх чотирьох ситуацій дає підстави стверджувати, що в результаті процесів навчання учасників і накопичення ринкового досвіду ними усвідомлюється неминучість розшарування дуополістів, а загалом -- олігополістів, за рівнем ринкової влади для збереження олігополістичної структури. Процеси розшарування кінець-кінцем призводять до встановлення жорсткого співвідношення між ціною лідера (лідерів) і ціною аутсайдерів та односпрямованості цінових змін у майбутньому. Певним етапам еволюційного процесу ринкової поведінки олігополістів відповідають моделі Феллнера (модель об'єднання олігополістів), Свізі (модель ламаної кривої попиту), Хойсса (політика жорсткого співвідношення цін).

В аналізі олігополістичних ситуацій застосовуються положення та методи теорії ігор. Теорія ігор -- це наука, яка за допомогою математичних методів досліджує поведінку індивидів у відповідних ситуаціях, пов'язаних з прийняттям рішень. Різні види ігор можна класифікувати за певними ознаками:

за числом гравців (ігри з двома, трьома і більше учасниками);

за кількістю стратегій (скінченні й нескінченні ігри);

за властивостями платіжної функції (ігри з нульовою та ненульовою сумою);

за характером попередньої домовленості (кооперативні та некооперативні ігри).

Певна ситуація на олігополістичному ринку може моделюватися та досліджуватися відповідною грою.

Об'єктивно існуюча взаємозалежність олігополістів визначально впливає як на зміст процесу навчання учасників даного ринку («квазіпереговори» за Феллнером), так і на еволюцію внутрішньогалузевої організації. Олігополісти повинні вирішувати, чи варто їм агресивно конкурувати, намагаючись захопити більшу частку ринку за рахунок конкурента, чи «співпрацювати» і конкурувати більш пасивно, співіснуючи зі своїм конкурентом, задовольняючись своєю часткою і домовляючись щодо спільних ринкових дій. Тобто олігополія створює сприятливі передумови для організації даного ринку за змовою. Змова наявна, коли підприємства галузі досягають очевидної (відкритої чи відслідковуваної) або прихованої (таємної чи мовчазної) згоди щодо фіксування цін і спільної цінової політики, поділу ринку (квотування) або інших способів обмеження конкуренції між собою. Зумовлений змовою контроль над ціною та певна спільна ринкова влада дає змогу олігополістам зменшити невизначеність, збільшити прибутки і навіть перешкодити вступу до галузі нових конкурентів.

Щодо питання економічної ефективності олігополії існують різноманітні погляди. Багато західних економістів (Шумпетер, Гейлбрейт) вважають, що лише великі фірми, які володіють значними фінансовими, технічними, інтелектуальними ресурсами, здатні забезпечити науково-технічний прогрес. Їх опоненти доводять, що численні винаходи були зроблені на дрібних фірмах і навіть окремими винахідниками самостійно. Існує також думка, що олігополія, з точки зору суспільства, навіть гірша за монополію, оскільки остання підлягає державному регулюванню, а за олігополії лише утворюється видимість конкуренції.

Проте олігополія -- найпоширеніша ринкова структура сучасної економіки в розвинутих країнах. Найвагомішою причиною її існування є наявність ефекту масштабу, що обумовлює зниження довгострокових середніх витрат виробництва. В умовах олігополії мінімально ефективний розмір фірми має бути досить значним, адже за даного обсягу споживчого попиту достатня ефективність галузі може бути досягнута лише малою кількістю великих підприємств.

Основні терміни

Олігополія -- ринкова структура, в якій домінує декілька підприємств, а входження нових виробників у ринок ускладнене.

Дуополія -- ситуація на ринку, коли пропозиція представлена лише двома постачальниками.

Рівновага Курно досягається на ринку за умов дуополії, коли кожне підприємство, що діє самостійно, вибирає такий оптимальний обсяг виробництва, який очікує від нього інше підприємство. Рівновага Курно виникає як точка перетину кривих реагування двох фірм.

Рівновага Бертрана описує ситуацію на ринку, за якої в умовах дуополії підприємства конкурують, знижуючи ціну товару та збільшуючи обсяг випуску. Стабільність рівноваги досягається тоді, коли ціна стає рівною граничним витратам, тобто досягається конкурентна рівновага.

Рівновага Штакельберга описує дуополію з таким розподілом ринкової влади між підприємствами, за яким одне з них реалізує поведінку лідера, тим часом як інше здійснює стратегію пристосування та корегує свою поведінку залежно від вибору, зробленого лідером.

Цінова війна -- циклічне, послідовне зниження ціни продукту з метою витиснення конкурентів з олігополістичного ринку.

Змова -- явна, таємна чи мовчазна домовленість між підприємствами в галузі з метою встановлення фіксованих цін та обсягів випуску.

Картель -- організаційне об'єднання олігополістів за змовою відносно цін та обсягу виробництва з метою максимізації сукупного прибутку картелю.

Модель об'єднаної олігополії Феллнера розглядає монопольну ринкову поведінку олігополістів, які об'єдналися з метою максимізації як спільного прибутку, так і прибутку кожного з учасників.

Лідерство в цінах -- модель ціноутворення, в якій підприємство-лідер встановлює ціну, а інші нею керуються.

Модель олігополії Свізі (ламаної кривої попиту) базується на таких умовах і припущеннях:

ламана крива попиту має дві ділянки, розташовані вище від ціни Р_о;

підприємство виходить з того, що коли воно підніме ціну, решта продавців залишаться від цього осторонь і дане підприємство втратить значну частку ринку, оскільки покупці підуть до того продавця, в якого менша ціна;

при розгляді можливості зниження ціни підприємство вважає, що інші учасники ринку відреагують на це також зменшенням ціни, оскільки не захочуть втрачати своєї частки ринку.

Модель Свізі використовується для пояснення феномена незмінності олігополістичних цін.

Політика сталого співвідношення цін за Хойссом -- взаємна координація ринкових дій учасниками, які виходять із сталості співвідношення цін та односпрямованості цінових змін. Здійснення цієї політики дає змогу олігополістам вирішити проблему взаємної залежності їх функцій попиту. Вона також пояснює незмінність цін на олігополістичних ринках.

Гра -- взаємовідносини економічних суб'єктів у ситуаціях з попередньо встановленими правилами, коли необхідно приймати відповідальні рішення.

Теорія ігор -- наука, що за допомогою математичних методів досліджує поведінку учасників ситуацій, пов'язаних з прийняттям рішень.

Запитання та завдання для самоперевірки

Б.1. Назвіть загальні риси олігополістичних ринків.

Б.2. Охарактеризуйте бар'єри до вступу в олігополістичну галузь.

Б.3. Охарактеризуйте олігополістичну взаємозалежність.

Б.4. В якому випадку на олігополістичному ринку можлива цінова війна?

Б.5. Розкрийте сенс та умови існування картелю. Які причини нестабільності картелю?

Б.6. Дайте загальну характеристику ціноутворення в умовах олігополістичного ринку.

Б.7. Олігополія з погляду теорії ігор.

Б.8. Які основні причини існування олігополії?

Б.9. Обгрунтування можливої реакції фірми, що функціонує в умовах олігополістичного ринку, на зміну ціни продукту її конкурентами.

Б.10. Які олігополістичні структури є усталеними, а які ні? Які умови та критерії стійкої рівноваги в умовах олігополії?

Б.11. Які, на вашу думку, економічні наслідки олігополії?

Б.12. Знайдіть єдино правильну відповідь на такі запитання або твердження:

Б.12.1. Що з наведеного нижче характеризує олігополію, а не конкурентну ринкову структуру?

а) багато покупців;

б) покупці добре поінформовані;

в) декілька продавців;

г) фірми максимізують прибуток.

Б.12.2. Ламана лінія попиту для олігополіста обов'язково супроводжується:

а) таємною змовою з підприємствами-конкурентами для додержання домовленої ціни;

б) розривом кривої граничних витрат;

в) розривом лінії граничного виторгу;

г) неефективною роботою фірми;

д) лідерством у цінах на ринку.

Б.12.3. Найвірогідніше, що учасник картелю збільшить свої прибутки у короткостроковому періоді, якщо:

а) буде продавати свої товари за більш низькими цінами;

б) встановить більш високу ціну, ніж інші учасники картелю;

в) здійснюватиме нецінову конкуренцію;

г) буде повністю дотримуватися умов картельної угоди;

д) збільшить випуск продукції понад встановлену квоту.

Б.12.4. Якщо підприємство очікує, що при зниженні або підвищенні ним ціни всі інші учасники ринку зроблять те саме, то воно:

а) має справу з жорсткою ціновою конкуренцією;

б) має ламану криву попиту;

в) є ціновим лідером ринку;

г) є найбільш ефективним підприємством у галузі.

Б.12.5. На ринку з відкритою інформацією, можливістю укладення угод довіри та вільним вступом картель може встановити повну монополію:

а) і у короткостроковому, і у довгостроковому періодах;

б) у короткостроковому, але не у довгостроковому періоді;

в) у довгостроковому, але не у короткостроковому періоді;

г) тільки за умов дуополії Бертрана, а не Курно.

Б.13. Дослідження дуопольного ринку певного типу верстатів виявило, що функції реагування кожного підприємства-виробника мають такий вигляд:

Y₁ = 400 - 2Y₂;

Y₂ = 400 -- 2Y₁;

де Y₁, Y₂ -- обсяги виробництва першого та другого підприємства. Наведіть графічно функції реагування підприємств і розрахуйте пропорції розділу ринку між ними.

Розв'язання

Функції реагування показують, як буде змінюватися поведінка одного підприємства (обсяг його випуску) залежно від поведінки іншого підприємства. Тому графік функцій реагування цих двох підприємств матиме вигляд (рис. 12.2):

Рис. 12.2. Функції реагування підприємств

Точка перетину двох функцій реагування (т. А) означає збіг реальної по- ведінки цих підприємств з тією, яка очікувалася з боку іншого підприємства, тобто точку рівноваги за умов дуополії. Отже, обсяги виробництва двох підприємств, що виникають за умов поділу ринку, можна обчислити через систему рівнянь

Y₁ = 400 - 2Y₂, Y₂ = 400 - 2Y₁.

Звідки

Y₁ = 133, Y₂ = 133.

Отже, підприємства поділили ринок порівну, причому частка кожного становить 133 од. випуску.

Б.14. На регіональному ринку ділових чоловічих костюмів діють 3 підприємства, приблизно однакові за розміром. Граничні витрати кожного підприємства незмінні, однакові та дорівнюють 300 грош. од.

Ринковий попит на продукцію галузі представлено у таблиці:

Якщо підприємства створять картель і розподілять ринок порівну, якою буде рівноважна ціна та яку кількість продукції стане виробляти кожне підприємство?

Розв'язання

Для картелю в цілому умова максимізації прибутку може бути записана так: МС = МR. Попит у галузі визначається за формулою

Р = 1500 - Q.

Тоді

МR = 1500 - 2Q = 300,

звідси

Q = 600.

Оскільки підприємства мають однакову ринкову владу, то

q_i = 600 : 3 = 200 (тис. од.)

а ціна

Р = 1300 грош. од.

Відповіді на тести: Б.12.1 в); Б. 12.2 в); Б.12.3 д); Б.12.4 б); Б.12.5 б).

Нормативний рівень. ЗМІСТ ТЕМИ ЗА ПРОГРАМОЮ

Основні ознаки олігополії. Нечисленність підприємств в олігополістичних галузях. Загальна взаємозалежність олігополістів. Однорідність або диференційованість продукту. Високі бар'єри для вступу до галузі. Асиметричність ринкової влади олігополістів.

Теоретичні моделі олігополії. Олігополістична взаємозалежність та еволюція способу дій учасника ринку. Ринкові лідери та аутсайдери. Узагальнення моделей дуополії за Штакельбергом. Моделі дуополії Курно та Бертрана як відображення ринкової поведінки початківця. Моделювання поведінки олігополістів за функціями їх реакції на ринкові зміни. Стратегія постійного співвідношення цін. Теорія ігор у моделюванні олігополії.

Особливості організації олігополістичного ринку. Взаємозалежність олігополістів, цінові війни та схильність до змови. Таємні змови, мовчазні згоди та легальні угоди. Картелі. Нецінова конкуренція.

Ефективність олігополії. Суспільна оцінка олігополістичного ринку. Ефективність олігополії порівняно з іншими ринковими структурами. Економічні наслідки олігополії. Можливості державного регулювання за олігополії.

Методичні вказівки до самостійного опрацювання матеріалу

Базовий рівень. ЗМІСТОВНА ЧАСТИНА

Монополістична конкуренція -- тип ринку, на якому діє велика кількість невеликих постачальників, що конкурують між собою за продаж диференційованого товару. Можна сформулювати такі ознаки монополістичної конкуренції:

На ринку існує відносно велика кількість продавців, кожен з яких задовольняє невелику частку ринкового попиту.

Товар кожного підприємства є недосконалим замінником товару, що реалізується іншими учасниками даного ринку, тобто товар є диференційованим. Диференціація може бути як за якісними ознаками, так і за розбіжностями в рекламі, іміджі підприємства, що дає змогу продавцеві мати певну міру монопольної влади у своєму ринковому сегменті.

Продавці при встановленні цін і визначенні обсягів продажу своїх товарів не враховують реакцію конкурентів. Малоймовірно, щоб якийсь конкурент зазнав збитків або втратив значну частку ринку при зменшенні будь-яким підприємством продажної ціни, оскільки він виробляє диференційований товар, на який є досить сталий попит.

Ринок має відносно невисокі вхідні та вихідні бар'єри.

Рис. 13.1. Лінії попиту на продукцію підприємства за різних ситуацій

Крива попиту на товар підприємства має від'ємний тангенс кута нахилу (на рис. 13.1 -- D₂D₂). Попит на продукцію підприємств не є, як за умов досконалої конкуренції, абсолютно еластичним (D₁D₁), але його еластичність вища, ніж за умов монополії -- (D₃D₃).

Для визначення обсягів випуску продукції, що максимізують прибуток або мінімізують збитки (короткостроковий період), підприємство--монополістичний конкурент повинно провести такий самий сукупний або граничний аналіз, як і за умов інших ринкових структур. Обсяг оптимального випуску та відповідна ціна визначаються за правилом: MR = MC. Точка Е_MK (Q_MK, P_MK) на лінії попиту (рис. 13.2) відповідає умовам короткострокового періоду, точка В відображає стан довгострокової рівноваги.

Якщо монополістично конкурентні підприємства одержують економічний прибуток, то це спонукатиме нові підприємства до вступу до галузі, що зменшить попит на продукцію окремого підприємства й обмежить його граничний виторг. Тому галузь не може знаходитися у стані рівноваги, поки підприємства можуть встановлювати ціни на товар більші за середні загальні витрати при випуску, що максимізує прибуток.

За довгострокової рівноваги крива попиту на товар будь-якого підприємства в галузі є дотичною до кривої середніх витрат у довгостроковому періоді. Вільний вступ до ринку веде до того, що кожне підприємство одержує тільки нормальний (нульовий економічний) прибуток (рис. 13.2, в). Цей процес може відбуватися й у зворотному напрямку, якщо підприємства не можуть відшкодувати свої економічні витрати і зазнають збитків.

Чи є ринковий механізм монополістичної конкуренції ефективним? Щодо використання ресурсів -- ні, оскільки виробництво здійснюється не з мінімальними витратами (рис. 13.2, в): обсяг виробництва Q_МК не досягає величини Q₁, де середні загальні витрати підприємства мінімальні. Але якщо оцінювати ефективність стосовно задоволення потреб споживачів, то різноманітність товарів, яка відповідає потребам людей, є для них більш прийнятною, ніж одноманітна продукція за нижчими цінами і в значному обсязі.

Основні терміни

олігополія монополія конкуренція ринок

Монополістична конкуренція -- вид конкуренції у галузі без суттєвих бар'єрів для вступу до неї, з великою кількістю продавців, кожен з яких продає диференційований товар.

Диференціація продукту -- надання продукту специфічних властивостей, що відрізняють його від аналогічних і перетворюють на недосконалий замінник.

Запитання та завдання для самоперевірки

Б.1. У чому полягає сутність моделі монополістичної конкуренції?

Б.2. Ознаки та розповсюдження монополістичної конкуренції.

Б.3. Якою є цінова еластичність попиту на продукцію монополістичного конкурента? Як вона впливає на його поведінку?

Б.4. Вибір ціни та обсягу виробництва підприємства за умов монополістичної конкуренції.

Б.5. Чому монопольно-конкурентне підприємство не може протягом довгого періоду одержувати економічний прибуток?

Б.6. Порівняльна оцінка ефективності ринків монополістичної та досконалої конкуренції.

Рис. 13.3. Підприємство на ринку монополістичної конкуренції

Б.7. На рис. 13.3 зображено становище підприємства на ринку монополістичної конкуренції. Дайте відповіді на запитання:

а) в якому часовому інтервалі працює це підприємство?

б) чи є підприємство прибутковим? Обгрунтуйте відповідь;

в) на ділянці еластичного чи нееластичного попиту знаходяться точки a і d?

г) за якого обсягу виробництва підприємство максимізує прибуток?

д) чи ефективно використовує підприємство виробничу потужність?

е) чому дорівнюють валові витрати та валовий прибуток підприємства?

є) чи буде прибутковою діяльність підприємства незалежно від періоду функціонування?

Б.8. Чи буде характерним для ринку монополістичної конкуренції обмеження конкуренції? Чому «так» і чому «ні»? Коли можемо говорити про перевагу конкуренції, а коли -- про перевагу монополії при дослідженні монополістичної конкуренції?

Б.9. Які ринкові структури, на ваш погляд, найбільшою мірою притаманні сучасній розвинутій економіці взагалі? Економіці України?

Б.10. Перевага тієї чи іншої ринкової структури -- характерна ознака лише окремих галузей економіки чи закономірне явище для економіки в цілому?

Б.11. Знайдіть єдино правильну відповідь:

Б.11.1. Довгострокова рівновага на ринках монополістичної конкуренції означає, що:

а) ринкові ціни дорівнюють мінімальному значенню довгострокових середніх витрат;

б) підприємства не отримують економічного прибутку;

в) ціни дорівнюють граничним витратам;

г) усі виробничі потужності задіяні.

Б.11.2. Монополістична конкуренція виникає на ринках тих товарів, де еластичність попиту:

а) як правило, низька;

б) приблизно дорівнює одиниці;

в) як правило, висока;

г) може бути будь-якою.

Б.11.3. Ринки досконалої та монополістичної конкуренції мають такі схожі риси:

а) випускаються однорідні товари;

б) ціна перевищує граничні витрати;

в) немає бар'єрів для вступу конкурентів до галузі;

г) еластичність попиту на продукт нижча, ніж за умов чистої монополії.

Б.11.4. За умов монополістичної конкуренції граничний виторг завжди:

а) перевищує ціну;

б) дорівнює ціні;

в) нижчий за ціну.

Б.11.5. Підприємства на ринку монополістичної конкуренції мають обмежений контроль за цінами через:

а) велику кількість конкурентів;

б) неможливість через обсяг пропозиції змінити ринкову ситуацію;

в) відносно малу частку на ринку;

г) усі відповіді правильні.

Б.11.6. Який інструмент конкурентної боротьби найбільш поширений на ринку монополістичної конкуренції?

а) зміна обсягів пропозиції за сталої ціни;

б) вибір певного рівня ціни та обсягу пропозиції;

в) упровадження політики широкої диференціації товарів і нецінової конкуренції;

г) пристосування до сталої еластичності попиту.

Б.11.7. Як має змінитися положення кривої попиту, якщо підприємство прагне підвищити економічні прибутки?

а) зміститися праворуч;

б) зміститися ліворуч;

в) збільшити кут нахилу;

г) зменшити кут нахилу.

Б.12. Підприємство «Люба» виготовляє жіночі блузи (тис. од. на рік) і діє на ринку монополістичної конкуренції. Граничний виторг підприємства описується формулою МR = 20 - Q, а зростаючий відрізок кривої граничних витрат -- формулою МС = 3Q - 10. Якщо мінімальне значення довгострокових середніх витрат (LAC) дорівнює 11 грош. од., то який буде надлишок виробничих потужностей у підприємства?

Розв'язання

Обсяг виробництва, що максимізує прибуток підприємства, задається умовою МR = MC. Звідси маємо оптимальний обсяг виробництва для умов монополістичної конкуренції:

20 - 2Q = 3Q - 10, Q_м.к. = 6.

Якби підприємство діяло на ринку досконалої конкуренції, то у довгостроковому періоді обсяг виробництва задавався би умовою

Р = MR = = MC = LAC min. Тоді

3Q - 10 = 11,

звідси

Q_д.к. = 7.

Отже, недовантаження виробничих потужностей становить

Q_д.к. - Q_м.к. = 1 (тис. од. річного випуску).

Відповіді на тести: Б.11.1 б); Б.11.2 в); Б.11.3 в); Б.11.4 б); Б.11.5 а); Б.11.6 в); Б.11.7 а).

Нормативний рівень. ЗМІСТ ТЕМИ ЗА ПРОГРАМОЮ

Ознаки і поширення монополістичної конкуренції. Спільні риси та відмінності монополістичної конкуренції порівняно з досконалою конкуренцією та чистою монополією. Кількість товаровиробників і диференціація виробів. Умови вступу до галузі. Нецінова конкуренція за даної ринкової структури.

Модель поведінки підприємства-монополістичного конкурента. Еластичність попиту за монополістичної конкуренції. Прибутковість і збитковість підприємства у короткостроковому періоді. Визначення оптимального обсягу продажів і цінова політика. Умова досягнення та підтримання беззбитковості у довгостроковому періоді.

Нецінова конкуренція. Суть і передумови розвитку нецінової конкуренції. Поглиблення диференціації продукту: позитивні наслідки і загрози. Реклама товару. Вплив рекламної діяльності на обсяг продажів і витрат.

Ефективність монополістичної конкуренції. Наслідки нецінової конкуренції споживачів: діапазон споживчого вибору і втрати вільного часу. Позитивний і негативний аспекти рекламної пропаганди товарів. Надлишкова виробнича потужність, її наслідки для товаровиробника та суспільства в цілому.

Методичні вказівки До самостійного опрацЮвання матеріалу

знати (додатково до переліку основних термінів, наведених у розділі «Базовий рівень»): види диференціації товару, вихід (вхід) з (до) галузі, короткострокова та довгострокова рівновага підприємства, нецінова конкуренція, реклама;

розуміти: спільні риси та відмінності монополістичної конкуренції порівняно з досконалою конкуренцією та чистою монополією; для ринків яких товарів характерна монополістична конкуренція і чому; умови досягнення та утримання беззбитковості у довгостроковому періоді; наслідки нецінової конкуренції для споживачів; ефективність монополістичної конкуренції порівняно з іншими типами ринкових структур;

вміти: визначати оптимальні обсяги випуску продукції монопольно-конкурентного підприємства; обгрунтовувати цінову політику підприємства у взаємозв'язку зі ступенем диференціації продукту та загальногалузевою ситуацією; виявляти недовантаженість виробничих потужностей та пропонувати заходи щодо використання резервів; кількісно визначати вплив рекламної діяльності на обсяг продажу та витрат.

Практичні завдання

Н.1. На ринках яких товарів переважає монополістична конкуренція? Чому?

Н.2. Короткострокова рівновага підприємства за умов монополістичної конкуренції.

Н.3. Довгострокова рівновага підприємства за умов монополістичної конкуренції.

Н.4. Види диференціації товару.

Н.5. Суть, види та передумови розвитку нецінової конкуренції.

Н.6. Реклама: докази на її користь і проти неї.

Н.7. Порівняльна оцінка ефективності основних ринкових структур.

Н.8. На рис. 13.4 зображено становище двох підприємств за умов монополістичної конкуренції. Дайте аргументовані відповіді на запитання:

Рис. 13.4. Підприємства А(а) та В(б) на ринку монополістичної конкуренції

1. В яких періодах (короткостроковому, довгостроковому) діє кожне підприємство?

2. За яких обсягів виробництва діяльність підприємства є прибутковою? Збитковою? Такою, що «покриває» витрати?

3. За яких обсягів виробництва кожне підприємство максимізуватиме прибуток?

4. Чи є еластичним попит у тій частині його кривої, в якій діє підприємство В?

5. Чи ефективно використовуються виробничі ресурси підприємством B, якщо воно виробляє продукцію в обсязі q₁? q₂?

6. Якщо підприємство B встановить ціну P₅ на свою продукцію, чи буде це доцільним? Чому?

7. Площі якої фігури дорівнює сукупний прибуток підприємства В при обсязі продукції, за яким максимізується прибуток?

8. Що виражає на рис. 13.4, б площа чотирикутника P₀P₂ef? OP₀fq₂? OP₅aq₁? OP₁cq₃?

9. Проаналізуйте ситуацію, яка складається для підприємства A (рис. 13.4, а), якщо доходи населення зменшаться (продукт A -- «нормальний»)? Проілюструйте графічно.

10. У ситуації, що склалася за умовою завдання 9, підприємство A вирішило різко активізувати свою рекламну діяльність. До чого це може призвести?

Н.9. Дайте ствердну або заперечну відповідь:

Н.9.1. Монополістична конкуренція -- це конкуренція підприємств-монополістів різних галузей «за долар споживача».

Н.9.2. За умов монополістичної конкуренції підприємство може отримати економічний прибуток лише у короткостроковому періоді.

Н.9.3. Якщо монополістична конкуренція витискує з ринку досконалу конкуренцію, то, за інших рівних умов, це погіршує стан споживачів.

Н.9.4. В умовах монополістичної конкуренції попит на продукцію підприємства має вигляд горизонтальної лінії.

Н.9.5. Стандартизація продукції не є ознакою ринку монополістичної конкуренції.

Н.10. Знайдіть єдино правильну відповідь:

Н.10.1. В умовах монополістичної конкуренції індекс Лернера:

а) від'ємний; в) додатний;

б) дорівнює нулю; г) або б), або в).

Н.10.2. «Першовідкривачами» монополістичної конкуренції є:

а) А. Курно; в) Е. Чемберлін;

б) А. Лернер; г) П. Самуельсон.

Н.10.3. Довгострокова рівновага на ринку монополістичної конкуренції веде до:

а) перевищення цін над середніми витратами;

б) зниження індексу Герфіндаля--Хіршмана;

в) перевищення граничних витрат над ринковими цінами;

г) зниження економічного прибутку.

Н.10.4. Монополістична конкуренція характеризується тим, що:

а) підприємства не можуть вільно вступати до ринку та виходити з нього;

б) на ринку діє невелика кількість підприємств;

в) підприємства випускають диференційовану продукцію;

г) підприємства не володіють цілком інформацією про ринкові умови.

Н.10.5. Ринок червоних троянд найпевніше буде ринком:

а) монополії; в) монополістичної конкуренції;

б) досконалої конкуренції; г) картелем.

ПОГЛИБЛЕНИЙ РІВЕНЬ. Орієнтовна тематика проблем для дискусій і наукових досліджень

П.1. Поліполістичний спосіб поведінки суб'єктів конкурентного ринку.

П.2. Механізм підтримки довгострокової рівноваги підприємства, галузі, ринку.

П.3. Діагностика ринкової рівноваги за Маршаллом і за Вальрасом.

П.4. Ринкова рівновага: однинність і множинність рівноваги; миттєва, коротко- і довгострокова рівновага.

П.5. Критерії суспільної ефективності певної ринкової структури.

П.6. Наслідки державного регулювання ціноутворення для конкурентного підприємства, галузі.

П.7. Методи діагностування ринкової влади.

П.8. Стримування монопольної влади: антитрестівська політика.

П.9. Реакція монополії на встановлення цінових обмежень, податків і субсидій.

П.10. Надлишок споживача, надлишок виробника і чисті втрати для суспільства за умов монополії.

П.11. Способи утримання ринкової влади монополістом у довгостроковому періоді (пошук ренти).

П.12. Олігополія з позиції теорії ігор. «Дилема ув'язнених» -- приклад некооперативної гри з ненульовою сумою.

П.13. Формування підприємством-олігополістом політики стабілізації цін і маневрування капітальними витратами.

П.14. Особливості конкурентної боротьби на олігопольному ринку гетерогенного блага.

П.15. Моделі поведінки лідерів і аутсайдерів на олігопольних ринках гомогенних і гетерогенних благ.

П.16. Ігрові моделі поведінки олігополістів на ринку гетерогенного блага.

П.17. Наслідки нецінової конкуренції для споживачів.

П.18. Позитивні та негативні аспекти рекламної пропаганди товарів.

П.19. Порівняльна оцінка ефективності різних ринкових структур.

Інтеграційно-прикладні аспекти теорії ринкових структур (ринок продукту)

Цей розділ курсу «Мікроекономіка» тісно пов'язаний з дисциплінами «Маркетинг», «Економіка підприємства», «Стратегія підприємства», «Фінанси підприємства» та іншими дисциплінами блоку дисциплін економіки та менеджменту суб'єктів господарювання. Основні положення цього розділу формують методологічну, термінологічну та інструментальну базу вищезазначених конкретно-економічних дисциплін і можуть бути використані студентами при виконанні науково-дослідних робіт, написанні рефератів, курсових, випускних робіт усіх рівнів навчання -- бакалавр, спеціаліст, магістр.

Орієнтовна тематика таких робіт для магістерського рівня:

П.20. Концепція функціонування виробництва в ринково-орієнтованій економіці та її практична реалізація.

П.21. Концепція короткострокової та довгострокової ринкової рівноваги та її практична реалізація.

П.22. Основна економічна проблема і методи її вирішення на рівні підприємства.

П.23. Розвиток економіки підприємства: мотиви, фактори, механізм, показники, проблеми.

П.24. Концепція організаційно-економічної стійкості підприємства та її практична реалізація.

П.25. Економічне обґрунтування ринкової політики підприємства.

П.26. Економічне обґрунтування маркетингової політики підприємства.

П.27. Економічне обґрунтування цінової політики підприємства.

П.28. Економічне обґрунтування товарної політики підприємства.

П.29. Обґрунтування стратегії конкуренції підприємства на товарних ринках.

Размещено на Allbest.ru