Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Як показує досвід розвинених країн світу, з розвитком інформаційних технологій інформація перетворюється на звичайний товар, причому такий, який стає наймасовішим об'єктом купівлі-продажу. Отже, суттєвою особливістю розвитку ринкових відносин на сучасному етапі є формування інформаційного ринку. Прискорення розвитку останнього сприяє переходу до інформаційного суспільства і є головним фактором інформатизації всіх сфер діяльності людини.

Закон України «Про науково-технічну інформацію» так визначає інформаційний ринок: «Це сукупність правових, економічних та організаційних відносин з приводу продажу та купівлі інформаційних ресурсів, технологій, продукції та послуг».

Розвиток інформаційного суспільства, в якому інформація і знання стають предметом праці значної кількості людей, а інформаційно-комунікаційні технології перетворюються на знаряддя праці, визначається насамперед ефективністю використання і динамікою приросту таких основних чинників виробництва, як праця, капітал, природні ресурси, підприємництво, що зумовлюється ефективністю процесів формування інтелектуального капіталу, аналізу бізнес-інформації, діловою підприємницькою активністю, яка нерозривно пов'язана з новітніми технологіями. Нині відбувається глобальний перехід до інформаційного суспільства, розвиток якого нерозривно пов'язаний з інтенсифікацією інформаційних процесів, необхідністю збору, обробки і передавання величезних обсягів інформації.

Світове господарство у контексті інтеграційних процесів можна розглядати як міжнародну інформаційну економіку з мережевою структурою менеджменту, виробництва і розподілу праці, де інформація і знання є головними джерелами зростання продуктивності і конкурентоспроможності.

1. Ринок інформаційного та інтелектуального продукту, його інфраструктура

Інформаційний ринок утворюється системою економічних, правових і організаційних відносин для торгівлі інформаційними продуктами, послугами та технологіями, яка визначає умови і механізми їх представлення та ціни. Предметом продаж і обміну є інформаційні технології і системи, ліцензії, пакети, товарні знаки, ноу-хау, інженерно-технічні послуги, інформація та різноманітні види інформаційних послуг. Споживачами цього ринку є фізичні та юридичні особи.

Інфраструктура інформаційного ринку охоплює сукупність секторів, кожен з яких охоплює групу людей чи організацій, які пропонують однорідні інформаційні продукти і послуги. В наш час сформувалася ціла сфера інформаційного підприємництва, яка займається виробництвом, торгівлею, посередництвом в інформаційних галузях. Її функціями є управління фінансами і ведення обліку, управління кадрами, матеріально-технічне постачання, організація виробництва, маркетингові дослідження, лізингові операції, консультаційне обслуговування, страхування майна та інформації, організація служби інформаційної безпеки, сервісне обслуговування. На цьому ринку відбувається динамічне зростання кількості покупців та продавців, розширення та інтелектуалізація продуктів та послуг. Фірми з сфери інформаційних технологій займають чисельні місця в світовому виробництві.

Фахівці виділяють два основних види інформації, яка використовується в діловій і комерційній діяльності, - інформацію у вигляді даних, що відображують економічну реальність відповідно до зазначеного схемою такого відображення, та наукову інформацію, яка поширюється в суспільстві у вигляді знань.

Велику кількість різноманітних запитів підприємців можна об'єднати в такі групи:

- відомості про компанії;

- відомості про продукти;

- відомості про товарні ринки;

- відомості про ринки цінних паперів;

- пошук інвестиційної стратегії.

Найпоширенішими є комбіновані запити, наприклад, щодо ринкової частки компанії або продукту:

- для менеджера з маркетингу - це відомості про кон'юнктуру та конкуренцію, які відбивають частку компанії або продукту в загальному обсязі виробництва;

- для торгового агента - це профіль користувачів, за яким можна оцінити обсяги продажу по географічних регіонах;

- для менеджера, зайнятого стратегічним плануванням, - це основні плани довгострокового розвитку компанії;

- для бізнесмена-початківця - це оцінка конкурентоспроможності його виробництва або бар'єрів, які йому необхідно подолати, щоб розпочати бізнес на даному секторі ринку.

Однією зі стандартних галузей використання електронної ділової та комерційної інформації виступають дослідження ринку, які потребують великих зусиль для обробки даних.

Останніми роками серед бізнесменів усе більшої популярності набувають електронні угоди, а також електронне спілкування - формування мережі діалогових друзів.

Серед переваг, які мають бізнесмени завдяки використанню інформаційних послуг у режимі діалогу, можна виділити:

- доступність і дешевизну поточної кон'юнктурної інформації (точна й своєчасна) про місце фірми й продукту на ринку відносно решти галузей промисловості;

- простоту та ефективність маркетингових досліджень, підготовку списків розсилки реклами, демографічні дані, які дають змогу оцінити й розробити модель ринку, відшукати необхідну інформацію та її постачальників;

- підвищення ефективності продажу, зумовленої недорогим і надійним зв'язком між відділеннями й штаб-квартирою фірми в реальному масштабі часу. Останнє дає змогу більш оперативно виконувати замовлення і покращити відносини зі споживачами;

- значно менші накладні витрати при вирішенні спеціальних питань, які потребують залучення експертів;

- податкові переваги, зумовлені тим, що витрати на інформаційне обслуговування включають у собівартість і відраховують з прибутку.

Для українського підприємця закордонна ділова і комерційна інформація має висвітлити можливості виходу на світовий ринок.

При переході до сталих та інтенсивних ділових контактів з іншою країною підприємцям є сенс вирішити питання про формування власних фондів ділової та комерційної інформації, а також про організацію доступу до зарубіжних баз даних.

У власних інформаційних фондах має постійно нагромаджуватися така інформація про інші країни:

- загального краєзнавчого характеру (сектор новин);

- правова про заходи, що регулюють зовнішньоекономічну діяльність (сектор спеціальної інформації);

- комерційна про можливих партнерів (сектор комерційної інформації);

- статистична (сектор економічної статистичної інформації);

- про ціни (сектор біржової та фінансової інформації).

Вивчення зарубіжного досвіду надання інформаційних послуг свідчить, що така інформація існує й доступна не лише в електронній, а й у друкованій формах.

Серед зарубіжних баз даних, які створені та постійно вдосконалюються й підтримуються в активному стані, доцільно виділити такі:

1. Бази даних біржової інформації можуть одночасно охоплювати дані, які надходять з товарних і фондових бірж і містять інформацію про котировки товарів і цінних паперів, або спеціалізуватися на цінних паперах чи товарному ринку. У деяких базах даних біржова інформація подається лише в реальному масштабі часу і оновлюється безперервно протягом дня. Деякі бази даних містять одночасно поточну й ретроспективну інформацію (за 3-5 днів). Іноді бази даних біржової інформації містять лише ретроспективну інформацію у вигляді рядів динаміки, починаючи з попереднього року. Водночас деякі бази даних біржової інформації можуть містити й додаткову довідкову та повнотекстову аналітичну та прогнозну інформацію, а також рекомендації для інвесторів.

2. Бази даних фінансової інформації містять насамперед інформацію про обмінні курси валют і ринок тимчасово вільних коштів.

3. Бази даних економічної статистичної інформації поділяються на бази даних глобальної та регіональної статистики та бази даних національної статистики. Усі бази даних можуть вміщувати показники про розвиток господарства загалом і окремих галузей. Крім того, розрізняють бази даних історичної й прогнозної інформації.

Ціла низка баз даних глобальної й регіональної статистики присвячена зовнішній торгівлі та іншим формам зовнішньоекономічних зв'язків.

4. Бази даних комерційної інформації використовуються підприємцями і менеджерами при плануванні діяльності та прийнятті стратегічних і господарських рішень (наприклад, при виборі постачальників і розміщенні замовлень, при виході на ринок з новим товаром або пошуку покупців, при злитті або придбанні компаній, при розробці економічної стратегії і тактики поведінки на ринку та маркетингу на підставі аналізу ринку і т.ін.). Інформація про підприємства також важлива для прийняття рішень про інвестування і для мінімізації ризику, а також при прийнятті рішень щодо зовнішньоторгових угод, що особливо актуально для вітчизняних підприємств, ураховуючи перспективу входження економіки України у світовий ринок як його невід'ємної частини.

5. Бази даних по підприємствах охоплюють промислові підприємства і підприємства інших галузей суспільного виробництва. Бази даних по підприємствах можуть вміщувати інформацію про вузькоспеціалізовані підприємства усього світу, про підприємства певного виду (наприклад, промислові), про економічні угруповання країн (наприклад, ЄС) або про регіони - Європа, Азія. Повнота відомостей про підприємства може бути різною. Мінімальний набір відомостей такий: найменування, адреса, відомості про посадових осіб і контактні телефони та характеристику сфери або галузі діяльності і/або продукції у формі індексів якої-небудь рубрикаційної системи і насамперед SIC (стандартна промислова класифікація).

6. Бази даних по продукції - її властивості й ціни - не характерні для світового інформаційного ринку. Пояснюється це тим, що в умовах ринку виробники завжди вважають своїм особистим (і одним із найважливіших) завданням максимально широке інформування всіх потенційних споживачів про свою продукцію. При цьому вони використовують різноманітні рекламні й маркетингові канали - теле- і радіорекламу, рекламу в періодичних виданнях, випускають рекламну літературу, беруть участь у ярмарках, виставках, конференціях, семінарах. Тому електронна інформація про продукцію здебільшого є надмірною.

Водночас з окремих видів продукції, для яких властиві дуже широка номенклатура, специфічність і значна динаміка постійних змін, відповідні бази даних створюються і підтримуються в активному стані.

2. Інформаційні послуги. Консалтинг

На сьогодні ведення підприємницької діяльності - досить складна та ризикована справа. Навіть в економічно розвинених країнах кожна фірма в процесі свого існування час від часу попадає в різні кризові ситуації. Для виходу з неї керівники застосовують різні методи. Це і звільнення одних менеджерів на різних рівнях управління та призначення на посади нових тощо. Але для ефективного управління підприємством будь-який керівник повинен вміти приймати рішення по великій кількості проблем, які виникають в процесі виробничої діяльності.

Одним із способів вирішення виробничих питань різного характеру є налагодження роботи з інформаційно-консультаційними або консалтинговими службами. Проблематиці консультаційних послуг присвячено чимало публікації. Зокрема, деякі автори відмічають, що однією з умов формування ринкових відносин в Україні є створення інформаційного простору та впровадження інформаційно-консультаційних технологій в усіх галузях народного господарства.

Але в Україні розвиток інформаційного-консультаційних технологій поки що не повною мірою використовується для поліпшення справ в економіці. Відставання України в цій сфері пояснюється низьким базовим рівнем використання інформаційно-консультаційних технологій.

Ефективність використання підприємствами консультантів зумовлена тим, що:

- консультант буде надавати пояснення і допомагати розібратись в нових питаннях, що стосується усіх аспектів господарської діяльності, з якими керівництво підприємств ще не знайоме;

- керівники та власні спеціалісти підприємства не можуть бути об'єктивними щодо оцінки своєї діяльності;

- реалізація та розробка комплексних програм при реорганізації підприємства або створенні нових проектів потребує певної кількості висококваліфікованих спеціалістів, а наявні на підприємстві працівники частіше завантажені оперативною щоденною роботою;

- консультант зацікавлений в ефективності своєї роботи, тому що це репутація і відповідальність вимогам професійної етики;

- робота консультативної фірми вигідна підприємству, оскільки вдається використовувати досвід аналогічних програм на інших підприємствах.

В країнах з розвинутою економікою попит на консалтингові послуги досить високий. Так, за даними New York Times послугами консультантів регулярно користується 15% компаній США і 35% вдаються до них у міру необхідності. Серед вітчизняних компаній регулярно користується послугами консультантів 14%, а робити це у майбутньому планує 41%.

Клієнтом консалтингової фірми може бути будь-яке підприємство. Основними споживачами бізнес-консультантів за кордоном частіше стають: фінансові установи, виробники товарів масового попиту, промислові підприємства, телекомунікаційні компанії, енергетичні компанії, урядові установи, установи охорони здоров'я, науково-дослідницькі установи, засоби масової інформації та шоу-бізнесу, торгівельні компанії.

Послуги консультантів досить різноманітні. Найбільшим попитом на світовому ринку користуються консультації з таких питань, як: реорганізація і реструктуризація підприємства, корпоративні стратегії, інформаційно-технологічні стратегії, розвиток бізнесу, організаційне проектування, фінансовий менеджмент, маркетинг і продаж.

В Україні здебільшого клієнтами консалтингових послуг стають іноземні фірми, що працюють в нашій країні, або досить великі вітчизняні компанії. На жаль, велика кількість керівників та власників українських підприємств намагаються власними силами покращити роботу своєї організації, не розуміючи, ще невмілим управлінням значно легше знищити свій бізнес, ніж його врятувати.

Не всі українські власники та менеджери підприємств готові до співпраці з радником як морально, так і матеріально. Досить ще важко керівнику визначитись, чи варто віддавати кошти за пораду, до якого саме консультанта звернутись. Звичайно, що значну роль відіграє і рівень цін за ці поради. Але, як і будь-які інші послуги, ціна повинна відповідати якості.

Використання інформаційно-консультаційних технологій стане вагомим внеском в питанні піднесення економіки, вирішення соціальних проблем і формуванні нових перспектив розвитку консультування, надання інформаційних послуг з боку органів державного управління.

Консалтинг - це професійна допомога з боку фахівців з управління господарством керівникам і управлінському персоналу різних організацій (клієнту) в аналізі і рішенні проблем їхнього функціонування і розвитку, здійснювана у формі рад, рекомендацій і спільно вироблюваних із клієнтом рішень. Власне кажучи під консалтингом розуміється те, що в нашій країні раніше називалося «запровадженням науки у виробництво». Однак консалтинг - поняття ринкової економіки, і потім він відрізняється від науково-впроваджувальної діяльності в колишньому СРСР тією ж мірою, у який ринкова економіка відрізняється від планово-централізованої.

Консалтинг здійснюється на комерційних початках незалежними виробниками консалтингових послуг в умовах конкурентної боротьби. Це висуває високі вимоги до якості й ефективності таких послуг і викликає їхню орієнтованість на інтереси клієнта. У країнах з ринковою економікою запрошення професіоналів є престижним свідченням того, що фірма володіє достатньою діловою культурою, щоб використовувати запропонований ринком інтелектуальний капітал в області менеджменту. Відсутність фахівців-консультантів при розробці відповідального рішення розглядається так само, як відсутність архітектора при розробці проекту будинку, лікаря при лікуванні хворого чи дизайнера при розробці нової моделі автомобіля. Фахівці, які надають професійну допомогу, називаються консультантами.

Консалтингові послуги найчастіше здійснюються у формі консалтингових проектів, а не у формі усних, одноразових порад. Вони містять у собі наступні основні етапи:

1) діагностика (виявлення проблем);

2) розробка рішень;

3) впровадження рішень.

Здійснення такого проекту може займати від декількох днів до декількох місяців. Іноді контакти з клієнтами можуть бути і багаторічними. З погляду методів можна розрізняти наступні види консультування: експертне, процесне і навчальне.

При експертному консультуванні консультант самостійно здійснює діагностику, розробку рішень і рекомендацій з їх упровадження. Роль клієнта зводиться, в основному, до забезпечення консультанту доступу до інформації й оцінки результатів.

При процесному консультуванні консультанти на всіх етапах проекту активно взаємодіють із клієнтом, спонукуючи його висловлювати свої ідеї, розуміння, пропозиції, проводити за допомогою консультантів аналіз проблем і вироблення рішень. При цьому, роль консультантів полягає, в основному, в абсорбції (зборі) цих зовнішніх і внутрішніх ідей, оцінці рішень, отриманих у процесі спільної з клієнтом роботи і приведенні їх у систему рекомендацій.

При навчальному консультуванні консультант не тільки збирає ідеї, аналізує рішення, але і підготовляє ґрунт для їхнього виникнення, надаючи клієнту відповідну теоретичну і практичну інформацію у формі лекцій, семінарів, посібників і т.д.

3. Ринок електронної інформації

В галузях, що обслуговують ринок інформаційних послуг, спостерігається стабільний високий рівень прибутків на вкладений капітал. Це пояснює загострення конкурентної боротьби в цьому секторі, при чому новими учасниками в ній стають, як широкопрофільні, так і спеціалізовані організації (включаючи організації з інших секторах економіки). До таких нових конкурентів відносяться фінансові організації, виробники офісного та промислового обладнання, постачальники послуг зв'язку і крупні підприємства роздрібної торгівлі. Успішно діючі організації цього сектора фокусують свою увагу на забезпеченні інтегрованих ринкових послуг, тим самим сприяючи ліквідації проміжних ланок. Впровадження інтерактивного обміну інформацією між будь-якими абонентами і створення всесвітньої інтегрованої системи підтримки угод між постачальниками та споживачами стає вже реальністю. Інформаційні ресурси є безпосереднім продуктом інтелектуальної діяльності найкваліфікованішої і творчо активної частини населення. В більшості випадків результати діяльності зберігаються у вигляді структурно організованих типових масивах даних. Тому бази даних виступають основою абсолютної більшості видів електронної інформації, що надаються на сучасному інформаційному ринку і розглядаються, як організована сукупність однорідних записів в електронній формі.

Ринок електронної інформації включає такі три основні сегменти:

1) Сегмент ділової інформації;

2) Сегмент інформації для спеціалістів;

3) Сегмент масової споживчої інформації та побутових послуг.

Сегмент ділової інформації охоплює: біржову і фінансову інформацію, а саме інформацію про котування цінних паперів, валютні курси, дисконтні ставки, ринок товарів і капіталів, інвестиції, ціни, яка надається біржами, спеціальними службами біржової і фінансової інформації; економічну і статистичну інформацію - числову економічну, демографічну, соціальну, інформацію у вигляді рядів динаміки, прогнозних моделей, оцінок і т.д.; комерційну інформацію - інформацію з підприємств та фірм про їхню продукцію, ціни, керівників та інше; інформацію комерційних пропозицій - інформацію про купівлю - продажу по визначених товарних групах; ділові новини в сфері економіки і бізнесу.

Кризова ситуація в економіці України обумовлює такий стан, коли найактуальнішою є інформація про внутрішні та зовнішні ринки збуту. Для управління конкурентоспроможністю підприємства важливим стає ретельний аналіз конкуренції, для якого найчастіше не вистачає ґрунтовної інформації. Тому на практиці насамперед прагнуть детально вивчити окремі складові конкурентних переваг - продукції, технології, компетенції персоналу, управління. Можна виділити такі основні напрями маркетингових досліджень: дослідження споживчих товарів, ринків товарів промислового призначення, дослідження з метою пошуку ділових партнерів та соціологічні дослідження. Швидкими темпами розвивається надання такої послуги, як перевірка надійності партнерів, специфіка якої в Україні полягає в необхідності створення двосторонньої системи і відповідної інфраструктури. Основними проблемами при її здійсненні є розосередженість і важкодоступність інформації, небажання господарських підприємств подавати в офіційні органи повну інформацію про свою діяльність, певна відносність інформації про конкретне підприємство. Вітчизняні маркетингові фірми в основному орієнтуються на іноземних замовників. Це пояснюється тим, що платоспроможність іноземних організацій значно вища, ніж вітчизняних. Для нерезидентів вигідніше користуватися послугами українських інформаційних підприємств, ніж самостійно вивчати український ринок. Крім того, більшість вітчизняних підприємств ще не в повній мірі усвідомили важливість глибокого вивчення ринків. Цей інформаційний попит підприємств задовольняють організації, які діють на інформаційному ринку і надають інформаційні послуги.

Створення ринку інформаційних послуг у країні перебуває на початковому етапі, який відображає труднощі переходу від централізовано-планової економіки до вільного підприємництва. Основними причинами такої ситуації є те, що в основної маси підприємців тільки формується розуміння важливості інформації, необхідності створення інформаційної інфраструктури ринку, відсутність єдиної державної політики і стратегії щодо розвитку ринку інформаційних послуг.

Найпоширенішими на ринку інформаційних продуктів України через їх прийнятні ціни й розгалужену систему розповсюдження є товари в друкованій формі - довідники й ділова періодика. Видавцями випускається тільки два види довідників - адресні й адресно-номенклатурні. Їх можна розділити на універсальні, галузеві, регіональні. До недоліків їх роботи відносять невисоку оперативність довідників викликану тривалим терміном друкування, відсутність довідників по нових галузях народного господарства: аудит, маркетинг, реклама, тощо. Разом з тим майже завжди в таких випадках з'являються електронні копії цих довідників.

Інформаційна продукція видавництв економічних газет і часописів складається з газет, журналів, бюлетенів, а також цінових та інформаційних стрічок. Економічні газети мають, як загальну спрямованість, так і галузеву. У бюлетенях (наприклад, Ukrinform Business News) друкують оперативну й аналітичну інформацію по галузях промисловості, фінансах, прайс-листи тощо. У рядках (наприклад, «Новини Ділового Світу») викладаються оперативні повідомлення про важливі проекти, огляди кредитного, валютного ринків України та інші. В економічних журналах (наприклад, «Економіка України») публікують інформаційно-аналітичні матеріали. На сьогодні кожне з періодичних видань прагне паралельно видавати електронну копію. Зазначимо, що практично відсутня спеціалізація газет і журналів по галузях народного господарства, сегментах ринку й інше.

Генераторами біржової та фінансової інформації є брокерські компанії, банки. Найбільш відомі на Заході агентства, які пропонують доступ до біржової і фінансової інформації - Reuter і Teletrade. Телекомунікаційні вузли CS/Monolit, Relcom-Україна, ELVISTI та інші пропонують матеріали інформаційних агентств, доступ до світових баз даних, глобальних мереж та багато іншого. Важливим ресурсом INTERNET є Word Wide Web (WWW), в якому існують сервери практично будь-якої тематики. Найчастіше використовуються рубрики, які стосуються інформації про діяльність компаній, продукти і послуги, фінанси та інвестиції, тощо.

Глобалізація світових процесів, що відбуваються в економіці призвела до того, що в створенні економічних статистичних баз даних і наданні послуг на їхній основі значна роль належить державним і міжурядовим організаціям. Серед них можна назвати «OECD» (бази даних по економічній статистиці країн і зовнішньої торгівлі), «GSI-ECO», яка не тільки готує бази даних «EUROSTATCRONOS», але і надає послуги діалогового доступу до них, а також обчислювальний центр з економічних і суспільних наук («WSR»), що працює разом з австрійським інститутом економічних досліджень («WIFO»), який пропонує доступ до широкого спектру міжнародних і національних баз даних по світовій економіці, що містять зведення про глобальні зміни в структурі промислового виробництва, торгівлі, фінансової діяльності. Пошук статистичної інформації в основному буває прямим, адресним, здійснюється по формальних ознаках об'єкта (країна, показник та інші). Користувач, як правило, одержує можливість статистичного опрацювання знайденої інформації, як за допомогою засобів, що надаються діалоговою інформаційною системою, так і власними засобами при передачі результатів пошуку в ЕОМ користувача.

Економічна статистична інформація, як правило, не потрібна в чистому, непереробленому вигляді для більшості видів ділової діяльності. Але вона є насамперед об'єктом аналізу і досліджень. Комерційна інформація необхідна підприємцю насамперед для добору партнерів, пошуку клієнтів, встановлення контактів із ними, а також для того, щоб бути в курсі діяльності партнера або клієнта, що дасть впевненість у повній інформованості про нього. Доступ до комерційної інформації дозволяє також вивчати діяльність конкурентів і їхню продукцію, відслідковувати регулюючі дії організацій, які працюють в цій сфері бізнесу., як приклад, серед відомих західних фірм, що працюють у цьому сегменті, можна назвати Dow Jones News/Retrieval.

Сегмент інформації для спеціалістів охоплює:

професійну інформацію - спеціальні дані та інформацію для фахівців різних спеціальностей (з медицини, педагогіки, астрономії, астрології тощо). Цей розділ інформації поки що недостатньо представлений на українському ринку електронної інформації, де переважає інформація для підприємців і фахівців технічного спрямування;

науково-технічну інформацію - документовану, бібліографічну та реферативну, довідкову інформацію і дані у сфері фундаментальних, прикладних, природничих, технічних і суспільних наук, галузей виробництва та інших сфер людської діяльності. Науково-технічна інформація розглядається окремо від професійної, оскільки цей вид інформації становить значну частину загального обсягу електронної інформації.

Причина домінування науково-технічної інформації в обсязі професійної інформації полягає в тому, що науково-технічні працівники більш підготовлені до використання інформаційних технологій. Такий стан характеризується початковим етапом інформатизації суспільства, з її розвитком потрібно чекати зменшення відносної частки науково-технічної інформації у загальному обсязі електронної інформації.

Доступ до науково-технічної інформації - найстаріший вид інформаційних послуг. Він існує, напевно, з часу появи обчислювальної техніки.

Сьогодні доступ до такої інформації надають великі бібліотеки, зокрема Державна науково-технічна бібліотека України (ДНТБ), де експлуатується програмне забезпечення, розроблене і рекомендоване ЮНЕСКО (наприклад, бібліотечна програма «ІРБІС», яка базується на СУБД ISIS, розробленій спеціально для зберігання бібліографічної інформації). Науково-технічна інформація ДНТБ міститься в базах даних, доступ до яких надається через глобальну мережу Internet з допомогою спеціально розроблених браузерів; доступ до першоджерел - доступ до бібліографічної та реферативної інформації, а також до повнотекстових електронних баз даних. Однією з найбільших спеціалізованих фірм на Заході є фірма «University Microfilm». В Україні послуги з доступу до електронних даних першоджерел на цей час не надаються (якщо не зважати на мережу електронних дошок оголошень (BBS) FIDO, де на вузлах можна знайти чимало художніх та інших текстів).

Останній сегмент масової, споживчої інформації містить:

1) інформацію служб новин і агентств преси;

2) споживчу інформацію - місцеві новини, погоду, програми радіо- і телепередач, розклад транспорту, довідники про готелі, ресторани, інформацію по прокату машин та інше.

Серед західних постачальників інформації новин найвідоміша служба NEXIS і ін. В Україні робляться успішні спроби в даному напрямку. Прорив у цій сфері недавно зробило АТ РІДКОМ, що організувало на комерційному сервері Relis доступ до електронної інформації агентств ПОСТФАКТУМ і WPS. На жаль, коли ця інформація потрапляє на комп'ютер користувача, вона значною мірою є вже застарілою. До найбільших інформаційних і комп'ютерних мереж України відносять Українське національне інформаційне агентство, ВІККІ, СВІТ, ELVISTI, електронну комп'ютерну газету «Все-всім». Типова споживча інформація включає місцеві новини, відомості про погоду, програми радіо - і телепередач, розклад транспорту, довідники по готелях, ресторанах, інформація з прокату машин та іншу інформацію. Характерними прикладами таких фірм, що надають подібну інформацію, є американські служби «Source» і «CompuServe». В Україні сегмент масової, споживчої інформації розвинутий найменше через слабкий розвиток комп'ютерної мережі звичайних споживачів.

Основними постачальниками електронної інформації на ринку виступають центри-генератори баз даних, центри-розподільники інформації на основі баз даних та інформаційні провайдери. Згідно оцінок спеціалістів витрати на створення баз даних окупаються в середньому за 3-5 років за умови постійного оновлення інформації. Для забезпечення ефективності витрат на підготування баз даних виробник електронної інформації повинен:

- орієнтуватися на надання унікальної інформації;

- орієнтуватися на значне число користувачів, і для цього передбачати різноманітні засоби доступу до бази даних;

- працювати разом із розробниками програмного забезпечення, що полегшують і спрощують використання каналів поширення інформації;

- розробляти ефективний механізм ціноутворення відповідно обсягам наданої інформації і її цінності;

- застосовувати нові технології, що забезпечують зниження витрат не тільки на етапі поширення інформації, але і для її підготовки, включаючи збір і зберігання.

Щоб уникнути невдалих вкладень у бази даних слід уникати таких негативних факторів: невідповідність вимогам ринку; вузьке або дрібне тематичне і видове охоплення; помилки і неповнота даних; наявність застарілої інформації або недостатньо часте оновлення даних.

Власники (або генератори інформації) баз даних створюють власні служби у вигляді інформаційних мереж і надають послуги через них. Саме це сприяло появі на ринку інформаційних посередників - провайдерів, під якими розуміються організації або особи, які професійно займаються платним інформаційним обслуговуванням зовнішніх клієнтів на комерційній основі з використанням послуг інформаційних служб, що було пов'язано з усвідомленням корисності і цінності інформації і ростом потреби в інформаційних послугах та перевищенням критичної маси аудиторії користувачів. Проте цей вид діяльності властивий розвинутому інформаційному ринку і в нашій країні поки що не одержав масового поширення. Розвиток сучасних інформаційних послуг у світі стало можливим тільки завдяки тому, що в більшості країн існували загальнодоступні і недорогі служби передачі даних. В Україні ж висока вартість послуг прямого доступу до баз даних не дозволяє цим базам даних набрати критичну масу числа абонентів, що зробили б їхню роботу економічно доцільною.

У сфері побутових послуг сумісне підприємництво приймає широкий розмах, що пов'язується з необхідністю об'єднання професіоналів різних профілів та ресурсів по мірі розвитку тенденції «інформаційних розваг». Успішно діючі організації цього сектора все в ширших масштабах залучають до створення програмних засобів нові покоління-розробників, які можуть бути розкиданими по цілому світі. Ці взаємодії не будуть повністю трансформуватися у внутрішні, а скоріше навпаки будуватися на представленні долі акцій і системі заохочувальних разових зарплат. Це дозволить розділити можливий ризик, а також можливий прибуток між партнерами, що в усіх відношеннях залишаться незалежними.

В цілому можна сказати, що постачальники інформаційних послуг, які займають передові позиції, повинні поставити перед собою наступні цілі: розширити участь на всіх стадіях створення доданої вартості інформаційного продукту - розробки, синтезу і поширення; захистити діючі на даний час способи створення доданої вартості і види інформаційного продукту від існуючих чи можливих конкурентів; посилити творчий процес при одночасному дотриманні фінансової безпеки.

Інтенсивна інформатизація більшості сфер людського життя та діяльності є нині одним з визначальних глобальних чинників для подальшого соціально-економічного та інтелектуально-духовного розвитку людства. Цей процес характеризується наступними рисами:

- обмін інформацією набуває глобального характеру, державні кордони та відстані вже не є суттєвою перешкодою для руху інформаційних потоків;

- значно зросли можливості збору, обробки, зберігання, передачі інформації, доступу до неї;

- суттєво зросло і продовжує зростати значення доступу до інформації для розвитку різних сфер людської діяльності;

- відбувається перехід до нових форм зайнятості населення, зокрема, формування нових трудових ресурсів за рахунок збільшення кількості зайнятих в інформаційно/інтелектуально орієнованих видах робіт;

- безпрецедентно зросла кількість персональних та корпоративних контактів на глобальному рівні, розгортаються процеси формування трансдержавних і транснаціональних спільнот;

- спроби урядів обмежити вільне поширення інформації всередині їхніх країн об'єктивно призводять до гальмування розвитку таких країн.

Цій фазі розвитку відповідає нове суспільно-економічне середовище - інформаційне суспільство, яке нині формується у світі й характеризується розвиненою інформаційно-комунікаційною інфраструктурою та прискореним розвитком високотехнологічних галузей економіки, різким збільшенням доступу громадян до інформації, освіти, культурних надбань, можливостей роботи і спілкування, реалізацією нового, більш високого рівня прав і свобод громадян і, нарешті, високими темпами економічного зростання.

Формування сучасної моделі інформаційного суспільства в Україні повинно стати одним з пріоритетних завдань держави як фундаментальна передумова повноцінної, на рівноправних засадах інтеграції нашої держави у європейські та загальносвітові процеси, збереження політичного суверенітету, економічної незалежності, конкурентоспроможності та процвітання, національної самобутності, гармонійності духовно-культурного розвитку людини та суспільства, формування зрілого громадянського суспільства, правової держави та демократії.

інформаційний консалтинг консультаційний послуга

Висновки

У ринковому середовищі виділяють п'ять макросекторів: споживчих товарів, засобів виробництва, праці, грошей, цінних паперів та інформації.

Інформаційний ринок являє собою сферу товарного обміну, де виникають і реалізуються відносини, пов'язані з процесом купівлі-продажу, і має місце конкретна діяльність з організації руху інформаційних продуктів від виробників до споживачів. Поняття ринку того чи іншого інформаційного продукту для інформаційної структури надзвичайно важливе: цей термін дає змогу визначити, окрім усього іншого, всю сукупність інформаційних структур, що функціонують у даній системі обміну, а це дає можливість виявити потенційних і реальних конкурентів і споживачів. Такі відомості є основою для аналізу діяльності інформаційної структури, планування її стратегії і тактики.

Під ринком інформаційних продуктів і послуг розуміють створення різної інформації, баз даних (БД) на машинозчитуваних носіях (дискетах, CD-ROM) та їх реалізацію через мережі телекомунікацій, канали телебачення, а також надання телекомунікаційними та комп'ютерними мережами послуг з передавання, отримання, зберігання та обробки електронної інформації.

Особливості ринку ІПП залежать головним чином від характеристик продуктів, запропонованих користувачу, а також від характеру та важливості суспільних і власних потреб, які вони задовольняють. Основною особливістю при виборі продукту є так звана «некомпетентність» користувача, який не може самостійно визначити необхідний йому продукт, тому що потрібно професійно орієнтуватися в широкій номенклатурі виробів. Ця особливість характеризує той факт, що користувацький попит на ринку великою мірою залежить від економічних факторів, які у свою чергу зменшують вплив індивідуального попиту на маргінальну (граничну) вартість продукту. З цієї причини «класична» модель конкуренції в даному випадку повністю неприйнятна.

До основних проблем формування ринку ІПП слід віднести такі:

- інформаційне відображення ринку у вигляді маркетингових досліджень, рекламних бюлетенів та класифікаторів, окремих інформаційних повідомлень, каталогів, довідників;

- створення мережі банків даних про різні види обчислювальної, організаційної та комунікаційної техніки, програмного забезпечення та послуг;

- економічний аналіз двосторонніх і багатосторонніх відносин у ланцюжку «виробник-користувач», вивчення їх стійкості на основі залежності «ціна/конкурентоспроможність»;

- формування економічного регулювання ринкових відносин щодо створення та розповсюдження ІПП на різних рівнях.

Ринкова - ділова та комерційна інформація - є основою маркетингової системи управління виробничою та збутовою діяльністю і використовується для формування управлінських рішень, уточнення виробничої програми та для перевірки її обґрунтованості у процесі реалізації вироблених товарів на ринку. Сучасний етап розвитку економіки потребує механізму зв'язку між пропозицією та попитом, який орієнтується на конкретні потреби ринку, та підпорядкування цим потребам різних сторін виробництва та збуту. Інформаційна інфраструктура, світовий інформаційний ринок є одним з важливіших елементів цього механізму.

Використана література

1. Верба В.А., Решетняк Т.І. Організація консалтингової діяльності: Навч. посіб. - К.: КНЕУ, 2000. - 244 с.

2. Голобуцкий О., Шевчук О. E-Ukraine. Інформаційне суспільство: бути чи не бути. - К.: Атлант UMS, 2001. - 104 с.

3. Дємідова Л. Сфера послуг у постіндустріальній економіці // Світова економіка і міжнародні відносини. - К.: Наукова думка, 2003. - С. 16-31.

4. Єжова Л.Ф. Є-40 Інформаційний маркетинг: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2002. - 560 с.

5. Завадський Й.С. Менеджмент: Management. - У 3 т. 1. - 3 вид., доп. - К.: Вид-во Європ. Ун-ту. - 2001. - 542 с.

6. Захарченко В.І. Ринкові перетворення і формування територіально-галузевих корпоративних структур // Економіка АПК. - 2004. - №2. - С. 113-118.

7. Коростельов В.А. Управлінське консультування. Навч. Посіб. МАУП, Київ. - 2003. - 104 с.

8. Національна стратегія розвитку інформаційного суспільства України (проект, друга версія) / Створено ГРГ «Електронна Україна» та Фондом «Інформаційне Суспільство України» за підтримки та фінансової допомоги Міжнародного фонду «Відродження». - www.e-ukraine.com.ua

9. Організація інформаційно-консультаційного забезпечення АПК України. За ред. академіка УААН П.Т. Каблука. - К.: ІАЕ УААН. - 2003. - 437 с.

Размещено на Allbest.ru