Економічна ефективність виробництва соняшнику на прикладі ДП НДГ "Сонячне" Миколаївського району

91

2291,25

4935

196

124256,3

2004

16,6

475

7,60

126,16

3610

7885

275,56

225625

2005

18,3

461

5,80

106,14

2673,8

8436,3

334,89

212521

Разом

132,6

2919,5

69,00

1006,09

29295,6

48752,9

1978

1252591

:



Для визначення множинного коефіцієнта кореляції необхідно виконати наступні розрахунки парних коефіцієнтів кореляції:

=0,028

=0,025

=0,32

=0,033

R2=0,001

Необхідні розрахунки приводяться в таблиці 3.5

Роки	Ланцюгові абсолютні прирости	Квадрати приростів	Добуток приростів
1997	-	-	-	-	-	-	-	-	-
1998	0,20	-0,9	-99	0,04	0,81	9801	-0,18	-19,8	89,1
1999	2,80	1,3	-40	7,84	1,69	1600	3,64	-112	-52
2000	-0,20	-1,1	161,5	0,04	1,21	26082,3	0,22	-32,3	-177,65
2001	-3,50	1,3	20	12,25	1,69	400	-4,55	-70	26
2002	0,70	0,9	-2,5	0,49	0,81	6,25	0,63	-1,75	-2,25
2003	-0,80	-1,3	-137,5	0,64	1,69	18906,3	1,04	110	178,75
2004	1,10	2,6	122,5	1,21	6,76	15006,3	2,86	134,75	318,5
2005	-1,80	1,7	-14	3,24	2,89	196	-3,06	25,2	-23,8
Разом	-1,50	4,5	11	25,75	17,55	71998	0,60	34,1	356,65

Таблиця 3.5 Показники для розрахунку коефіцієнтів кореляції

Розділ 4. Шляхи підвищення економічної ефективності виробництва соняшнику

Важливою проблемою виробництва соняшника в Україні є дотримання оптимального науково обґрунтованого насичення ним сівозмін (1,6-1,7 млн.га), бо перевищення призводить до виснаження ґрунту, погіршення його водного балансу, внаслідок чого знижується урожайність не тільки соняшнику, а й інших сільськогосподарських культур, вирощуваних у сівозміні в регіоні. Тому надмірне розширення його посівів, що спостерігалося в останні роки, значною мірою пояснювалося бажанням миттєвого поліпшення економічного стану сільськогосподарських підприємств. Так само збільшує посіви соняшника і досліджуване господарство (див табл.2.5), що є дуже помилковим шляхом поліпшення економічного стану підприємства.

Досвід передових господарств країни переконливо свідчить, що для значного підвищення врожайності соняшнику вирішальне значення має впровадження інтенсивної технології його вирощування.

Застосування інтенсивної технології дає змогу значно підвищити урожайність порівняно з традиційними методами вирощування соняшнику. У 1986 - 1990 роках, застосувавши інтенсивну технологію у вирощуванні соняшнику, а також дотримавши всіх агротехнічних прийомів (до цього треба додати сприятливі агрометеорологічні умови), господарства Запорізької, Дніпропетровської і Харківської областей одержали середній урожай 18,0 - 18,8 ц з 1 га, а Донецької, Полтавської, Вінницької та Черкаської областей - 19,7 - 22.9 ц з 1 га.

Починаючи з 1991 року, у зв'язку з економічною кризою в аграрно-промисловому комплексі України , на зміну інтенсивної технології вирощування соняшнику, нажаль, прийшла екстенсивна. Отже, за останні 9 років (1997 - 2005) спостерігається тенденція до зниження врожайності та валових зборів соняшнику при значному зростанні посівних площ у країні. У 2005 році в ДП НДГ „Сонячне" урожайність соняшнику була лише 5,8 ц з 1 га (див.табл.2.6), в той час як максимальна урожайність соняшника в науково-дослідних установах становить більше 50 ц з 1 га, а кращі господарства нашої країни отримують 25 - 32 ц з 1 га.

Виробничий досвід показує, що точне і своєчасне застосування всіх прийомів агротехніки є запорукою добрих врожаїв соняшнику на всіх площах посіву навіть без застосування хімічних засобів боротьби з бур'янами.

Важливою умовою досягнення стабільності високих урожаїв є правильне чергування соняшнику з іншими культурами у сівозміні. На те саме поле він має повертатися не раніш як через 8-10 років. За цей час у ґрунті значно зменшується концентрація інфекції, різко знижується ураження рослин вовчком, несправжньою борошнистою росою, сірою та попелястою гнилями та іншими хворобами. Враховуючи географічне розташування ДП НДГ „Сонячне" можна зазначити, що на даній території набагато менше ніж на інших розповсюджена біла та попеляста гнилі, що є дуже сприятливою умовою вирощування соняшника.

Не рекомендується розміщувати соняшник безпосередньо після сої, гороху, квасолі, тютюну й томатів.

Кращими попередниками для соняшнику є озимі та ярі колосові, кукурудза на зерно і силос. Науковими дослідженнями встановлено, що найефективніші ланки сівозміни в досліджуваному господарстві ті, де соняшник висівають після кукурудзи чи озимої пшениці.

Кращими ґрунтами для вирощування є типи чорноземів, каштанові та сірі лісові, непридатними - піщані, засолені та дуже кислі. Погано росте соняшник також на важких глинистих ґрунтах. ДП НДГ „Сонячне" має в наявності південні чорноземи, тобто одні з найкращих ґрунтів для вирощування соняшника.

Щодо особливостей передпосівного обробітку ґрунту, то передпосівну культивацію потрібно проводити безпосередньо перед сівбою з одночасним внесенням гербіцидів. Враховуючи географічне розташування ДП НДГ „Сонячне" можна зазначити, що на цій території часто бувають пилові бурі, тому проти вітрової ерозії застосовується плоскорізий обробіток ґрунту.

Також необхідною умовою одержання високого врожаю соняшнику є внесення органічних і мінеральних добрив. Внесення 18-20 т/га підвищує врожайність насіння на 1,4 - 3,6 ц з 1 га. У 2004 році і 2005 році ДП НДГ „Сонячне" відповідно витратило на виробництво соняшнику на 1 ц 1,95 грн. і 4,52грн. (див. табл.2.8). Власних же органічних добрив звісно, що не вистачає господарству, адже тваринництво знаходиться в занепаді.

Для підвищення врожайності соняшнику важливу роль відіграє також посівний матеріал. Насіння має бути добре відкаліброване за розмірами, з високими посівними кондиціями, протруєне і оброблене препаратами проти дротяника та інших шкідників. Досліджуване господарство, як правило, використовує свій посівний матеріал, закуповуються лише гібриди або нові районовані сорти.

Щоб зменшити напруження під час збирання, слід попередити масові ураження соняшнику хворобами (насамперед білою та сірою гнилями), а для цього у кожному господарстві треба вирощувати не менш як два - три кращих сорти або гібриди, різні за тривалістю вегетаційного періоду.

У південних районах України, тобто в досліджуваному господарстві, питома вага середньостиглих сортів і гібридів має становити понад 60 %, ранньостиглих - близько 40 % ; у північних же районах - скоростиглих -30 - 40 %, а ранньостиглих - 60 - 70%. Господарство застосовує гібриди Санстар, Одеський 249, Казіо, Євро флот та ін., що характеризуються високою врожайністю (від 23,0 до 48,8 ц з 1 га) і значним вмістом жиру (49,0 - 51,6 %), та районовані у всіх областях України.

Щодо строків посіву, то в ДП НДГ „Сонячне" їх диференціюють виходячи з рівня забур'яненості полів. На чистих полях кращі строки посіву настають, коли ґрунт на глибині загортання насіння прогрівається до 8 - 10, а на дуже забур'янених - до 10 - 12°С, і після цього передпосівною культивацією знищується основна маса ранніх бур'янів, що встигли прорости. На дуже забур'янених поля високоефективні гербіциди застосовують до посіву соняшнику, що дає змогу очистити поля від бур'янів протягом періоду вегетації, скоротити кількість післяпосівних розпушень ґрунту аж до повного їх виключення.

Максимальну врожайність соняшник забезпечує за максимальної густоти посівів у конкретних грунтово-кліматичних умовах. Оптимальна густота рослин має становити у південному Степу 35-40 тис. рослин на гектар, де і розміщене ДП НДГ „Сонячне".

Ще одним шляхом підвищення економічної ефективності вирощування соняшнику є застосування біостимуляторів росту. Це є один з екологічно безпечних методів збільшення продуктивності сільськогосподарських культур, зокрема соняшника. Нажаль, досліджуване підприємство поки що не має коштів на застосування біостимуляторів.

Не можна також не сказати про вплив на урожайність соняшника навантаження бджіл. При забезпеченні навантаження бджіл (1 сім'я на 1 га) прибавка врожаю складає 4-6 ц з 1га, а це досить вагомі дані. Досліджуване підприємство застосовувало цей захід у 2004 та 2005 роках, коли мало бджолосім'ї (див. статистичну звітність № 24).

На внутрішньому і світовому ринку насіння соняшнику і продукти його переробки являють собою важливий, конкурентноспроможний товар, що користується попитом, причому імпортують його в основному промислово розвинуті країни, а експортують країни, що розвиваються, і з перехідною економікою. В торгівлю ними включено понад 100 країн. За 1990 - 1999 роки експорт насіння соняшнику збільшився від 2,04 млн. до 3,77 млн. тонн, або на 84,8 %. У 2000 році на світовий ринок надійшло насіння соняшнику 3,31 млн. тонн, шроту - 2,61 млн., олії - 3,1 млн. тонн. Світовий ринок насіння соняшнику формується переважно за рахунок експорту з країн Європи, значно менше його експортували з інших континентів. У 1999 році соняшник експортували 66 країн. Основними країнами-експортерами були Росія, Україна, Франція, Аргентина, США. На них припадає 81,2 % світового експорту насіння цієї культури.

Імпортували насіння соняшнику 102 країни, серед них найбільше Туреччина, Іспанія, Голландія, Бельгія, Німеччина, Франція, Португалія, Італія, разом вони імпортували 3173,8 тис. тонн, або 84,2 % від світового імпорту.

На світовому і внутрішньому ринках попитом користується соняшниковий шрот - цінний високобілковий компонент для годівлі тварин, який за обсягом експорту займає третє місце після соєвого та ріпакового. За 1990 -- 2000 роки експорт соняшникового шроту збільшився від 2,18 млн. до 2,61 млн. тонн, або на 19,7 % . Світовий ринок соняшникового шроту формується за рахунок експорту з 48 країн. Його маркетингові потоки направлені з Південної Америки (Аргентина), Європи (Україна, Голландія, Бельгія), в значно менших обсягах - з країн Азії, Північної Америки та Океанії. Імпортували соняшниковий шрот 64 країни, найбільше - Великобританія, Голландія, Франція, Данія, Італія, Бельгія,

Німеччина та ін.. Привертає увагу той факт, що промислово розвинуті країни разом імпортували 73,2 % соняшникового шроту, країни, що розвиваються, - 20,3 %, а з перехідною економікою - 6,5 %.

Вже багато років на внутрішньому і світовому ринках великим попитом користується соняшникова олія. За даними "Oilseeds: World Markets and Trade" (2001), у 2000 році її було вироблено 8,49 млн. тонн, або 36,8 %, решта використана в країнах виробниках.

За останні 10 років ціни на світовому ринку на насіння соняшнику знизились і в 1999/2000 році становили на біржах США 168 дол. За тонну, Роттердаму - 214, соняшниковий шрот - відповідно 83 і 102, соняшникову олію - 365 і 413 за тонну.

В Україні - одному з найбільших виробників соняшнику в Європі і світі завдяки налагодженій організації його виробництва, високій економічній ефективності, адаптивності до місцевих грунтово-кліматичних умов, цінному поєднанню в ньому жиру, протеїну та інших поживних речовин, високим потенційним продуктивним можливостям нових сортів у різних регіонах, Інтерес до цієї культури не знижується, навпаки, його почали вирощувати навіть у тих господарствах, в яких раніше не вирощували, а тепер використовують як важливий і відновлювальний олійно-білковий ресурс. У кризових умовах та перехідний період до ринкових умов господарювання виробництво соняшнику випереджало за темпами інші олійні культури, сприяло певною мірою стабілізації аграрного сектора економіки.

Враховуючи адаптивність культури до грунтово-кліматичних умов регіонів, великі обсяги виробництва, конкурентоспроможність на внутрішньому і світовому ринках та важливість її у продовольчих та білкових кормових ресурсах, можна прогнозувати, що значення соняшнику в економіці реформованих господарств зростатиме. Нині багато з них вступило в новий період виробництва цієї культури завдяки вирощуванню високопродуктивних гібридів, мінімальному обробітку ґрунту, Інтегрованій системі захисту посівів, скороченню втрат при збиранні І переробці. У товарній структурі виробництва олійно-білкових культур у зоні Степу соняшник становив 91,6%, Лісостепу -- 88,9, Полісся -- 17,6%.

Однак значне розширення його посівів у 90-х роках, на жаль, не супроводжувалося достатнім внесенням органічних і мінеральних добрив, застосуванням гербіцидів, захистом посівів від хвороб і шкідників. Як результат, середня урожайність насіння соняшнику за останнє десятиліття навіть зменшилась (на 4--5 ц з 1 га), а зростання виробництва забезпечувалося значною мірою за рахунок розширення посівів. Водночас у кращих сільськогосподарських підприємствах одержують досить високу урожайність -- по 25--32 ц з 1 га насіння.

Підвищити економічну ефективність виробництва соняшнику можна за рахунок поглибленої переробки практично всього насіння. За рахунок одержаної соняшникової олії повністю покривається потреба внутрішнього ринку в ній на продовольчі цілі в межах 500 тис. тонн, значна частина може експортуватись. Інша справа із соняшниковим шротом: якщо навіть усе насіння соняшнику переробити на олієжирових комбінатах, то за рахунок одержаного шроту як цінного високопротеїнового кормового інгредієнта можна задовольнити лише 40--50% потреби в ньому тваринництва. Тому, крім соняшнику, доцільно нарощувати виробництво сої та ріпаку, щоб за рахунок даних трьох культур виробляти вдвічі більше шротів. Це потребує зміни структури посівів, у тому числі й олійних культур, і дозволить виробляти достатній обсяг власних високобілкових інгредієнтів для збалансування за протеїном і амінокислотами комбікормів для тваринництва і птахівництва.

Виходячи з вищенаведенного, при розробці стратегії і тактики виробництва соняшнику, удосконаленні його розміщення доцільно враховувати: вимоги до ґрунтово-кліматичних умов і адаптивність до регіонів; урожайність насіння та його якість; економічну ефективність виробництва; конкурентоспроможність і попит на насіння, олію і шрот на внутрішньому та світовому ринках. З економічної точки зору необхідно встановити у відповідних регіонах оптимальне співвідношення між соняшником, соєю І ріпаком, щоб повніше використати наявні біокліматичні ресурси для нарощування виробництва білково-олійних ресурсів і вирішення продовольчої проблеми.

ДП НДГ „Сонячне" реалізує насіння соняшнику через великих трейдерів-посередників, втрачаючи на цьому великі кошти, адже реалізаційна ціна набагато менша ніж світова. Питаннями збуту продукції міг би успішно займатися власний маркетинговий відділ або вирішити проблему реалізації продукції можна також ставши членом торгівельного сільськогосподарського кооперативу, який займається питаннями реалізації сільськогосподарської продукції в інтересах сільськогосподарських. виробників. Але витрати на ці шляхи вирішення проблеми реалізації насіння соняшнику перевищують втрати коштів виробника при реалізації продукції через великих трейдерів-посередннків, проте це лише у короткостроковому періоді, надалі ці витрати обов'язково виправдалися б. Проте підприємство реалізує навіть більше насіння соняшнику ніж виробляє додатково закуповуючи його в інших господарствах.

Висновки і пропозиції

На основі проведеного дослідження ДП НДГ „Сонячне" можна зробити наступні висновки.

ДП НДГ „Сонячне" є середнім за розмірами аграрним формуванням з багатогалузевою спеціалізацією, але найбільшу питому вагу у структурі грошових надходжень від реалізації товарної продукції займають зернові та зернобобові культури, а саме пшениця (див.табл.2.2). Можна, навіть сказати, що підприємство спеціалізується на вирощуванні пшениці та ячменю. Провідними галузями в господарстві є зерновиробництво, виробництво соняшнику, молочне скотарство та свинарство.

З даних проведеного дослідження бачимо, що валова продукція в порівняльних цінах, грошова виручка від реалізації, площа сільськогосподарських угідь та вартість основних фондів щороку стрімко зростають (див. табл.2.1), отже підприємство збільшує обсяги свого господарського обороту, але, нажаль, лише за рахунок збільшення площі сільськогосподарських угідь, тобто екстенсивним шляхом. А це, в свою чергу призводить до щорічного падіння рівня рентабельності господарства (див. табл.2.4).

З даних розрахунків питомої ваги соняшнику у сільськогосподарському виробництві бачимо, що у 2005 році господарство збільшило площі посіву даної культури. Це звичайно ж привело до збільшення валової продукції у поточних цінах та грошової виручки від реалізації товарної продукції (див. табл.2.5), але, знову ж, це екстенсивний шлях. Таку діяльність можна пояснити лише бажанням миттєво поліпшити економічний стан сільськогосподарського підприємства, адже в більшості господарств соняшник забезпечує 40 - 60 % прибутку від рослинництва. Натомість простежується тенденція до щорічного зменшення рівня урожайності культури (див. табл.2.6), а, як наслідку, рівня товарності (див.табл.2.6).

З проведених розрахунків бачимо, що в середньому щорічно урожайність соняшника знижується на 2% або на 0,2 ц з 1 га . В той час як максимальна урожайність соняшника в науково-дослідних установах становить більше 50 ц з 1 га1, а кращі господарства нашої країни отримують 25 - 32 ц з 1 га. Причиною падіння врожайності є застосовувана екстенсивна технологія, господарство збільшує посівні площі Хоча господарство витрачає кошти на добрива та засоби захисту рослин (див. табл.2.8). Власних органічних добрив звісно, що не вистачає господарству, адже тваринництво знаходиться в занепаді.

Досвід передових господарств країни переконливо свідчить, що для значного підвищення врожайності соняшнику вирішальне значення має впровадження інтенсивної технології його вирощування. На мою думку господарство має застосовувати саме цю технологію, використовуючи шляхи, які були описані в курсовій роботі.

Господарство може хоча б застосувати оптимізацію сівозмін (даний агроприйом не потребує зовсім, або потребує лише незначних додаткових затрат, проте забезпечує збільшення врожайності), вносити добрива (внесення 18 - 20 т органічних добрив на гектар підвищує урожайність на 1,4 - 3,6 ц з 1 га). Якщо господарство не має коштів на закупівлю органічних добрив, то я пропоную хоча б раціональне застосування добрив, що є в наявності. Дуже важливим фактором є також рівномірність розподілу добрив. Недотримання цієї вимоги призводить до великого недобору врожаю.

Варто також спробувати застосування біостимуляторів росту, (їх застосування забезпечує збільшення урожайності до 4 ц з 1 га)1, спеціально районованих високопродуктивних та високо олійних гібридів (багато районованих в Україні гібридів мають урожайність більше 25 - 30 ц з 1 га та вміст олії - більше 50 %). Ці заходи хоча і досить дорогі, але їх ефективність покриває всі витрати. Використання біостимуляторів до того ж може створити культурі штучні сприятливі умови росту і розвитку, не дивлячись на наявні погодні, а це забезпечить стабільне виробництво насіння соняшнику. Адже великі покупці, в тому числі країни-імпортери, хочуть мати справу з надійними країнами - експортерами насіння соняшнику, олії і шротів. Крім того господарству також слід звернути увагу на реалізацію продукції. На теперішній час, господарство реалізує насіння в натуральному вигляді, що за умов насиченості місцевого ринку, примушує знижувати ціну реалізації. Виходом з цієї ситуації на мою думку повинна стати організація власного переробного підприємства, а отже і реалізація не лише насіння соняшнику, а і олії. Макуху та шрот варто, на мою думку, використовувати для власного тваринництва, що дасть змогу збільшити його обсяги, а це, в свою чергу, збільшить постачання гною, за рахунок чого можна суттєво підвищити урожайність соняшнику.

Також господарству слід налагодити власні шляхи збуту продукції, адже збуваючи її через великих трейдерів-посередників господарство втрачає великі кошти. Питаннями збуту продукції міг би успішно займатися власний маркетинговий відділ. Його організація вимагатиме великих коштів, але ефективність його діяльності, яку ми можемо спостерігати на досвіді деяких великих сільськогосподарських підприємств нашої країни або закордону, виправдає всі витрати пов'язані з організацією діяльності власного маркетингового відділу. Вирішити проблему реалізації продукції можна також ставши членом торгівельного сільськогосподарського кооперативу, який займається питаннями реалізації сільськогосподарської продукції в інтересах аграрних підприємств.

Список використаних джерел

1. А.А. Побережна. Світове виробництво та ринок соняшнику // Економіка АПК, 2002, № 4

2. А.В. Дудник, П.В. Хом'як. Застосування біостимуляторів росту при вирощуванні соняшника // Вісник аграрної науки Причорномор'я, 2001, випуск 2

3. Андрійчук В.Г. Економіка аграрних підприємств: Підручник - К.: ІЗМИ, 1996

4. Бронін О.В. Удосконалення економічних відносин виробників насіння соняшнику із переробними підприємствами.// Вісник аграрної науки, 2001, № 2

5. В.П. Мертенс Економіка сільського господарства. - К: Вища школа, 1991

6. Верницький М. Соняшнику на всіх не вистачить // Пропозиція, 2001, №10

7. Економіка сільського господарства. Коваленко Н.Я. - М.: ЄКМОС, 1998

8. Зінченко О.І. Рослинництво, К.: „Аграрна освіта", 2001

9. Мацибора В.І. Економіка сільського господарства. - К.: Вища школа, 1991

10. Ю.Оверченко Б. Природні ресурси та урожай соняшнику в Україні //Пропозиція, 2001, № 4

11.Оверченко Б. Резерви соняшникового поля // Пропозиція, 2001, № 4

12. Опара Н.Н. Влияние способа обработки почвы, удобрений и предшественников на урожайность подсолнуха, агрохимические свойства почвы // Вестник Полтавского сельскохозяйственного института -1999

13. Опря А.Т. Статистика - К.: „Урожай", 1996

14. Писаренко В.М. „Захист рослин: екологічно обґрунтовані системи", Полтава: „Інтерграфіка", 2002

15. Ткаліч І.Д. Урожайність і якість насіння різних сортів і гібридів соняшнику // Хранение и переработка зерна: Ежемесячный научно-практический журнал, 2002, № 2

16. Урожайність соняшнику в Україні та шляхи її підвищення // Пропозиція, 1999, № 5

17. Шкрудь P.І., Болдуєв В.І., Іщенко В.А. Соняшнику - інтенсивну екологічно чисту технологію // Вісник аграрної науки Причорномор'я, 2000, випуск 1.

Размещено на Allbest.ru