Показники концентрації ринку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМ. ВАДИМА ГЕТЬМАНА

Кафедра мікроекономіки

РЕФЕРАТ

на тему

«Показники концентрації ринку»

Виконала

Студентка ІІ курсу

6 групи, спец.6508/1 КЕФ

Коваленко Я.О.

Перевірила:

Шиманська О.В

Київ- 2011

План

Вступ

1. Визначення ринку

2. Концентрація виробників і ефект масштабу

3. Показники концентрації ринку та її оцінка

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Одним з основних напрямів в розвитку економіки вже багато років є укрупнення її суб'єктів. Підприємства об'єднуються вже не тільки в рамках галузі або держави. Виникають транснаціональні об'єднання.

Концентрація виробництва в загальному значенні - це об'єднання чинників виробництва навкруги одного центру.

Географічна концентрація - прагнення підприємств влаштуватися і розвиватися в тих місцях, де вже знаходяться інші підприємства.

До відносно недавнього часу географічна концентрація підприємств була явищем, характерним для процесу промислового розвитку; прагнення добитися щонайвищої рентабельності і, отже, зменшення витрат примушувало шукати найбільш відповідне для цього місце:

розташоване поряд з чинниками виробництва, а саме з джерелами сировини, джерелами енергії, вироблюваними вже що влаштувалися там підприємствами напівфабрикатами, робочою силою;

сприятливе з погляду збуту: наявність споживацького ринку, можливість зручного підключення до транспортної артерії.

Сьогодні ці чинники вже не мають такого значення: прогрес, досягнутий в області транспорту (в технічному плані - це збільшення швидкості і надійності, в економічному - зниження вартості) робить підприємства, в плані їх місцеположення, менш залежними від джерел енергії і сировини і навіть від ринків збуту. Більш того, концентрація населення в містах, яка, природно, відбулася разом з концентрацією розвитку промислових підприємств, спричинила за собою такі витрати (соціально-побутова сфера) і негативні наслідки (занепад цілих регіонів) для місцевого населення і властей, що уряди прагнуть загальмувати процес географічної концентрації і навіть стимулюють децентралізацію промисловості.

Економічна концентрація - прагнення до збільшення розмірів підприємств.

У принципі, процес економічної концентрації підприємств представляється в значній мірі не залежним від економічного і суспільного ладу, оскільки він викликаний прагненням забезпечити більш високу рентабельність шляхом зниження витрат, що приводить, природно, до підвищення продуктивної потужності підприємств з метою добитися більш високої продуктивності праці. Проте форми, способи і цільова спрямованість процесу можуть значно відрізнятися залежно від того, при якому економічному і суспільному ладі він проходить.

В країнах з капіталістичним ладом цей процес пов'язаний з прагненням отримати максимальний прибуток, тобто добитися рентабельності тільки в тому значенні, в якому її розуміють керівники підприємства. Він реалізується або шляхом власного розширення підприємства, збільшення розмірів або кількості його установ, або шляхом більш менш тісної інтеграції з іншими підприємствами. Укрупнені підприємства можуть приймати різні форми - трестів, картелів, концернів, холдингів, конгломератів і. т.д. В області сільського господарства цей процес виявляється головним чином в збільшенні розмірів господарств, що проходить стихійно або в рамках державних програм (заходи щодо укрупнення господарств). Правда, концентрація сільськогосподарських структур зустрічає опір з боку сільського населення, прагнучого захистити невеликі сімейні господарства.

Процес концентрації, по-різному проходячий в різних секторах економіки і в різних країнах, не є, проте нескінченним. Перш за все, у нього є технічна межа: в рамках того або іншого даного ринку раціональне поєднання чинників виробництва припускає наявність якогось оптимального розміру підприємства, перевищення якої спричиняє за собою зниження рентабельності в результаті появи і наростання негативних явищ (непродуктивне витрачання ресурсів, неузгодженість дій, ускладнення управлінських структур). Крім того, уряди можуть бути вимушений припинити або обмежити процес концентрації в тій мірі, в якій він, природно, супроводиться тенденціями до монополізації. Гонитва за максимальним прибутком, по суті примушує підприємства отримувати всю можливу вигоду з ринку і в той же час на певному етапі процесу концентрації підпорядковувати його собі, зменшуючи тим самим вплив конкуренції і навіть повністю її усуваючи. От чому існує антимонопольне законодавство, вживане, правда, з більшим або меншим ступенем рішучості і ефективності.

В капіталістичних країнах процес концентрації прийняв міжнародний розмах і привів до утворення об'єднань, для яких не існує меж і які сьогодні звичайно називають транснаціональними корпораціями; особливо яскравим їх прикладом служать нафтові трести.

Розглядаючи в цій перспективі процес концентрації підприємств, можна сказати, що він повинен розвиватися з більшою гнучкістю і разом з тим більш послідовно, віддаючи перевагу принципам вільного, природного розширення і технологічної сумісності виробничих одиниць.

При будь-якому суспільно-економічному ладі процес концентрації може мати дві форми:

горизонтальна концентрація, при якій об'єднуються підприємства, діючі на одній і тій же стадії даного процесу виробництва;

вертикальна концентрація, при якій об'єднуються підприємства, що включаються в справу на різних стадіях процесу виробництва або що займаються різними, але взаємодоповнюючими видами діяльності.

1. Визначення ринку

Ринок - базове поняття мікроекономічного аналізу. Саме на ринку взаємодіють фірми. Параметри ринкової рівноваги і можливості його зміни представляють основний інтерес для дослідника. Проте на практиці визначити межі ринку непросто. Ринком товару Х є сукупність продавців і покупців товару Х. Говорячи про "товар Х", ми можемо мати на увазі як єдиний продукт, так і групу товарів-замінників.

Можна помилитися у бік зменшення числа товарів, які відносяться до даного ринку, затверджуючи, наприклад, що ринок припускає продаж тільки однорідного товару. В цьому випадку ринок буде визначений дуже вузько, наприклад ринок прального порошку "Тайд". Компанія, що проводить відповідний пральний порошок, виглядатиме монополістом на такому ринку. Насправді, не дивлячись на різницю споживацьких характеристик різних марок пральних порошків і миючих засобів, компанії, ці товари, що проводять, активно конкуруватимуть один з одним.

Можна помилитися і убік дуже розширеного тлумачення ринку: два товари належать одному і тому ж ринку, якщо вони є замінниками (субститутами). В цьому випадку монопольна влада фірми на ринку недооцінюється, бо товари завжди відрізняються або якістю, або місцем продажу, або доступністю для певної категорії споживачів, або наявністю інформації про товар. В межі вся економіка може бути представлений як єдиний ринок, де різні товари якоюсь мірою замінюють один одного. Проте такий підхід неприйнятний для характеристики форм і методів конкуренції і монопольної влади фірм на ринку - що входить в предмет теорії організації промисловості.

Визначення ринку пов'язано з метою дослідження. Наприклад, якщо видобуток вугілля розглядається для дослідження ефективності політики в області енергетики, тоді слід визначити ринок електроенергії широко, тобто розглядати одночасно видобуток вугілля, газу, нафти і виробництво атомної енергії. Якщо аналізується злиття двох компаній, добувних вугілля, то тут вугільна промисловість повинна потрактувати в найвужчому значенні.

Ідентифікація ринку, очевидно, залежатиме від широти або вузькості завдання його меж. Виділяють декілька видів меж ринку: товарні (продуктові) межі, що відображають здатність товарів замінювати один одного в споживанні; тимчасові межі, пов'язані з істотною зміною умов попиту і пропозиції в часі; географічні межі. Необхідна широта або вузькість меж у кожному конкретному випадку залежить, по-перше, від особливостей товару, по-друге, від мети аналізу. Так, для товару тривалого користування тимчасові межі ринку набагато ширше і менш визначені, ніж для товару поточного споживання. Для споживацьких товарів до одного ринку відноситиметься більше число найменувань продукції, ніж для товарів виробничо-технічного призначення. Визначення географічних меж ринку залежить від фактичної гостроти конкуренції продавців на загальнонаціональному або світовому ринку, по-перше, і від висоти бар'єрів проникнення на регіональний ринок "зовнішніх продавців", по-друге.

Одне з непростих питань - питання про співвідношення ринку і галузі. Галуззю є сукупність підприємств, що проводять близькі продукти, з використанням близьких ресурсів і близьких технологій. Відмінності між ринком і галуззю засновані на тому, що ринок з'єднаний потребою, що задовольняється, а галузь - характером технологій, що використовуються. Ототожнення галузі і ринку, як правило, неприйнятне - товари, реалізовувані підприємствами галузі, можуть бути більш менш близькими замінниками, але можуть бути і абсолютно незалежними товарами. У свою чергу ринок і підгалузь, що виділяється в рамках конкретної галузі на підставі виробництва близьких товарів-замінників, іноді можуть розглядатися як взаємозамінних між собою поняття. Таке спрощення тим більше допустимо, ніж більш спеціалізовані підприємства підгалузі. Коли ми говоримо далі про галузь (ринку), ми матимемо на увазі саме підприємства підгалузі, з'єднані випуском замінюваних продуктів і одночасно конкуруючі один з одним у сфері реалізації цих продуктів.

Дж. Робінсон запропонувала наступне визначення ринку, яке з невеликими варіаціями використовується антимонопольними комітетами багатьох країн. Ринок включає однорідний товар і його замінники до того моменту, коли не буде знайдений різкий розрив в ланцюзі товарних субститутів. Ступінь субституції (заміщення) характеризується показником перехресної еластичності попиту за ціною. Як тільки перехресна еластичність стає менше певної заданої величини, можна говорити про розрив в ланцюзі товарних субститутів, а значить, і про межу ринку. Задаючи різні значення перехресної еластичності, ми можемо одержувати різні масштаби ринку.

В країнах Європейського економічного співтовариства використовуються і інші критерії виділення ринку.

1. Показник зміни виручки при зміні ціни. Хай, наприклад, ціна товару А зросла. Розглянемо, яким чином змінилася виручка виробників даного товару. Якщо виручка виросла (або відповідно приріст прибутку продавців позитивний), ринок обмежений тільки товаром А. Якщо ж виручка скоротилася (приріст прибутку виробників негативний або принаймні непозитивний), то, отже, існує близький замінник, товар В. Тому неправомірно говорити про ринок товару А, треба шукати товар В і перевіряти знову по запропонованій методиці ринок товару. Таким чином, динаміка виручки і прибутку фірм-виробників при достатньо тривалому зростанні ціни указує на межі ринку. Цей критерій грунтується на принципі показника прямої еластичності попиту за ціною. При достатньо агрегованому визначенні ринку попит на такому ринку повинен бути достатньо нееластичним. В цьому випадку зростання ціни продавців приводить до збільшення їх виручки.

2. Кореляція цін товарів в часі. Позитивна кореляція руху цін товарів протягом тривалого часу (5-10 років) свідчить про те, що товари є стійкими субститутами, тобто складають один ринок. Легко помітити, що цей критерій, так само як і визначення ринку, використовується Дж. Робінсон, базується на концепції перехресної цінової еластичності. Якщо товари А і В служать близькими замінниками, зростання ціни на товар А приводить до збільшення попиту на товар В і за інших рівних умов - до підвищення ціни товару В.

3. Географічна обмеженість ринку. Як критерій приналежності різних територій до одного географічного ринку виділяють однакові умови конкуренції, такі як взаємозв'язана попиту, відсутність митних бар'єрів, схожі національні (місцеві) переваги, неістотні відмінності в цінах, відносно невеликі транспортні витрати усередині регіону, заміщуваність в пропозиції.

Виявивши межі ринку, ми повинні визначити фірми, що проводять товар на цьому ринку. Наскільки вірно визначений круг підприємств, діючих на нашому ринку, можна перевірити за допомогою двох показників: показника спеціалізації і показника обхвату.

Показник спеціалізації - відношення об'єму продажів даного товару до об'єму продажів всіх товарів фірмами, віднесеними нами до даної галузі. Аналогічний показник можна розрахувати і для окремого підприємства.

Показник обхвату - відношення об'єму продажів даного товару підприємствами, віднесеними нами до даної галузі, до загального об'єму продажів даного товару всіма галузями.

Дослідження концентрації продавців на ринку приведе до якісних результатів в тому випадку, якщо показник спеціалізації і показник обхвату достатньо великий.

2. Концентрація виробників і ефект масштабу

Концентрація виробників на галузевих ринках приводить до зростання розмірів фірм. Вслід за Вінером, що проводив дослідження кривих витрат, в аналізі галузевої організації ринків прийнято вважати, що розмір фірм і їх число в галузі пов'язаний з рівнем віддачі від масштабу виробництва. Це, як правило, виявляється в тому, що крупним суб'єктам ринку вдається проводити і збувати вироби з менш високими середніми витратами, чим це можуть собі дозволити відносно невеликі виробники. Економія на витратах при зростанні масштабів виробництва отримала назву ефекту масштабу. Достатньо часто ефект масштабу аналізується з трьох точок зору:

§ випуску одного виду продукції;

§ випуску всієї продукції одного підприємства;

§ випуску продукції компанії, що складається з декількох виробничих одиниць.

Кожний з названих аспектів вимагає спеціального розгляду. Ми ж відзначимо лише загальні моменти. До них відноситься перш за все та обставина, що крупні фірми здатні скоротити перерви в процесі виробництва. Це виражається і в скороченні часу наладки устаткування, що доводиться на одиницю вироблюваного виробу, і в більш раціональній організації виробничої діяльності, і в зростанні досвіду працівників фірми.

Крім того, із збільшенням масштабів виробництва знижуються витрати на одиницю продукції у зв'язку з тим, що, хоча невигідні витрати в ефективно працюючих фірмах ростуть, питома вага у витратах на одиницю виробу скорочується. Оптова закупівля ресурсів дозволяє крупним фірмам, з одного боку, добиватися зниження цін на ресурси, з іншою - більш раціонально їх використовувати. До того ж у крупних фірм налагоджені стійкі зв'язки як з постачальниками, так і з організаціями дистриб'юціі і транспортними компаніями.

Слід також мати на увазі, що в крупних фірмах, як правило, концентруються більш кваліфіковані інженери, фахівці, робочі, оскільки вони здатні забезпечити пристойний рівень винагороди і надають можливість трудитися на передовій техніці.

Разом з тим зростання розмірів підприємства не безмежне. Криві навчання у міру зростання фірми стають більш пологими. Зростання винагороди за працю поступово припиняється. Необхідність в робочій силі приводить до розширення географію її залучення. Раціональність переробки ресурсів при використовуванні традиційної технології поступово досягає якоїсь стабілізації. Знижується швидкість доставки ресурсів на фірму і ускладнюється доставка готової продукції. Та і управляти крупним підрозділом складніше, ніж дрібним. Отже, ростуть і всі види витрат. Це означає, що ефект масштабу має свої межі. Звідси з'являється необхідність оптимального поєднання темпів зростання фірми і зміни витрат виробництва на одиницю продукції. Як відзначають зарубіжні дослідники, форма графіка функції довгострокових середніх витрат залежно від зростання об'єму виробництва стає такою, як показано на мал. 2.

А В Q

Рис.2 Типовий графік функції довгострокових середніх витрат залежно від зростання об'єму виробництва: LRAC - крива довгострокових середніх витрат

До деякого мінімально ефективного рівня випуску продукції (на мал.2 це відрізок ОА) ефект масштабу значний, що виявляється в зниженні середніх витрат у міру нарощування об'ємів виробництва і масштабів випуску. За допомогою організаційно-технологічних перетворень можна дещо збільшити розміри фірми за межі відрізка ОА, проте в крапці В наступають негативні наслідки надмірного зростання масштабів виробництва і спостерігатиметься зростання середніх витрат.

Таким чином, ефект масштабу завжди історично конкретний і залежить від того, наскільки швидко змінюється технологія виробництва, наскільки інтенсивно удосконалюється система управління фірмою, як точно вищий менеджмент компанії уловить ту крапку, в якій слід змінити відношення до зростання масштабу виробництва.

Плодами ефекту масштабу вдається скористатися не всім фірмам, а лише небагатьом щасливчикам. І ті фірми, яким це вдається, очевидно, мають відмінний від інших механізм перерозподілу ресурсів. Отже, в структурі галузевого ринку однорідності природи фірм не спостерігається, хоча б по відношенню до того, наскільки кожна з них уміє скористатися ефектом масштабу.

Ефект масштабу схематично представлений на малюнку 3.

Мал. 3

3. Показники концентрації ринку та її оцінка

концентрація ринок виробник галузь

Індекс концентрації вимірюється як сума ринкових часток найбільших фірм, діючих на ринку:

де Yi - ринкова частка i-той фірми;

до - число фірм, для яких обчислюється цей показник.

Індекс концентрації виміряє суму часток до найбільших фірм в галузі (при цьому k<N< i>, n - число фірм в галузі). Ринкова частка вимірюється у відносних частках (0<YIk=n очевидно Yk=1. Для одного і того ж числа найбільших фірм чим більше ступінь концентрації, тим менш конкурентної є галузь. Індекс концентрації не говорить про те, який розмір фірм, які не потрапили у вибірку до, а також про відносну величину фірм з вибірки. Він характеризує тільки суму часток фірм, але розрив між фірмами може бути різним.

З цією особливістю індексу концентрації пов'язана можлива неточність при його використовуванні.

Недостатність індексу концентрації для характеристики потенціалу ринкової влади фірм пояснюється тим, що він не відображає розподілу часток як усередині групи найбільших фірм, так і за її межами - між фірмами-аутсайдерами. Для вирішення цієї проблеми в країнах Європейського економічного співтовариства активно використовується індекс Лінда, характеризуючий співвідношення часток найбільших фірм на ринку. Крім того, додаткову інформацію про розподіл ринку між фірмами надають інші показники концентрації.

Індекс Херфіндаля-Хиршмана визначається як сума квадратів часток всіх фірм, діючих на ринку:

Індекс приймає значення від 0 (в ідеальному випадку досконалої конкуренції, коли на ринку нескінченно багато продавців, кожний з яких контролює нікчемну частку ринку) до 1 (коли на ринку діє тільки одна фірма, що проводить 100% випуску). Якщо рахувати ринкові частки у відсотках, індекс прийматиме значення від 0 до 10 000. Чим більше значення індексу, тим вище концентрація продавців на ринку.

Починаючи з 1982 р. індекс Херфіндаля-Хиршмана служить основним орієнтиром при здійсненні антимонопольної політики США. Його основна перевага - здатність чуйно реагувати на перерозподіл часток між фірмами, діючими на ринку. Табл.4 показує, як міняється значення індексу Херфіндаля-Хиршмана при збільшенні частки найбільшої фірми на ринку. Якщо частки всіх фірм однакові, то HHI=1/n

Зростання частки найбільшої фірми на ринку, наприклад з 40 до 70%, викликає підвищення значення індексу Херфіндаля-Хиршмана набагато більш істотне, ніж з 1 до 30% (0.16-0.49 проти 0.0001-0.09, на 33% -них пункту проти 8.99). Це зростання адекватно відображає посилення монопольної влади, коли крупна фірма захоплює все велику частку ринку. Індекс Херфіндаля-Хиршмана надає інформацію про порівняльні можливості фірм впливати на ринок в умовах різних ринкових структур. Ринкова влада домінуючої фірми в конкурентному оточенні, контролюючої 50% ринку, сопоставима з ринковою владою кожного з чотирьох продавців - олігополістів. Так само в середньому кожний з дуополистів, контролюючих ринок, володітиме приблизно тими ж можливостями впливати на ринкову ціну, що і домінуюча фірма, контролююча 70% ринку.

Таблиця 1. Залежність індексу Херфіндаля-Хиршмана від ринкової частки домінуючої фірми

Значення індексу Херфіндаля-Хиршмана прямо пов'язано з показником дисперсії часток фірм на ринку, так що:

де n - число фірм на ринку;

s2 - показник дисперсії часток фірми на ринку, рівний

;

причому У - середня частка фірми на ринку, рівна 1/n.

Приведена формула дозволяє нам розмежувати вплив на індекс Херфіндаля-Хиршмана числа фірм на ринку і розподілу ринку між ними. Якщо всі фірми на ринку контролюють однакову частку, показник дисперсії рівний нулю і значення індексу Херфіндаля-Хиршмана обернено пропорційно до числа фірм на ринку. При незмінному числі фірм на ринку чим більше розрізняються їх частки, тим вище значення індексу.

Індекс Херфіндаля-Хиршмана завдяки чутливості до зміни ринкової частки фірми придбаває здатність побічно свідчити про величину економічного прибутку, отриманого в результаті здійснення монопольної влади.

Нижче ми покажемо зв'язок значення індексу з показником монопольної влади Лернера.

Індекс ентропії показує середнє значення логарифма величини, зворотній ринковій частці, зважене по ринкових частках фірм:

Коефіцієнт ентропії є показником, зворотним концентрації: чим вище його значення, тим нижче концентрація продавців на ринку.

Для вимірювання ступеня нерівності розмірів фірм, діючих на ринку, використовується показник розкиду логарифмів ринкових часток фірм, показник дисперсії:

де Yi - частка фірми на ринку;

У - середня частка фірми на ринку, рівна 1/n;

n - число фірм на ринку.

Чим більше розкид, тим вище концентрація продавців на ринку. Проте розкид логарифмів не дає характеристику відносного розміру фірм; для ринку з двома фірмами однакового розміру і для ринку з 100 фірмами однакового розміру розкид логарифмів в обох випадках буде однаковий і рівний нулю, але рівень концентрації буде, очевидно, різним. Тому розкид логарифмів можна застосовувати тільки як допоміжний засіб, швидше для оцінки нерівності в розмірах фірм, ніж для оцінки рівня концентрації.

Індекс Джіні є статистичним показником вигляду

де Yi - об'єм виробництва i-той фірми;

Yj - об'єм виробництва j-той фірми;

n - загальне число фірм.

Індекс Джіні зручно проілюструвати за допомогою кривої Лоренца. Крива Лоренца, нерівномірність розподілу якої-небудь ознаки, що відображає, для випадку концентрації продавців на ринку показує взаємозв'язок між відсотком фірм на ринку і часток ринку, підрахованої наростаючим підсумком, від найдрібніших до найбільших фірм.

Мал.4. Крива Лоренца і коефіцієнт Джіні для ринку А.

1 - крива Лоренца для абсолютно рівномірного розподілу часток; 2 - фактична крива Лоренца.

Індекс Джіні можна виразити таким чином:

Розрахунок індексу Джіні показує, що в даному випадку він складає приблизно 0.18. Чим вище індекс Джіні, тим вище нерівномірність розподілу ринкових часток між продавцями, і, отже, за інших рівних умов вище показник концентрації.

При використовуванні індексу Джіні для характеристики концентрації продавців на ринку слід враховувати два важливі моменти. Перший пов'язаний з концептуальним недоліком індексу. Він характеризує, як і показник розкиду логарифмів часток, рівень нерівномірності розподілу ринкових часток. Отже, для гіпотетичного конкурентного ринку, де 10 000 фірм ділять між собою ринок на 10 000 рівних часток, і для ринку дуополии, де дві фірми ділять ринок пополам, показник Джіні буде одним і тим же. Другий момент пов'язаний з складністю підрахунку індексу Джіні: для його визначення необхідне знання часток всіх фірм в галузі, у тому числі і найдрібніших.

В економічній теорії і практиці не існує єдиного показника рівня концентрації в галузі. В різних дослідженнях і для різної мети можуть використовуватися різні показники концентрації продавців на ринку. Для оцінки достоїнств показника концентрації застосовуються правила, запропоновані Ханна і Кейем.

Ідеальний показник концентрації продавців повинен задовольняти наступним вимогам.

Хай показник концентрації розраховується не для n фірм на ринку, а для до фірм при до < n, причому фірми ранжирувані по убуванню ринкової частки. Якщо концентрація продавців на ринку А вище, ніж на ринку В, значення ідеального показника для ринку А повинне бути більше при будь-кому до.

Якщо частка крупної фірми зростає за рахунок дрібної фірми, то показник концентрації зростає.

Вхід нової фірми на ринок знижує рівень концентрації (за умови, що розмір фірми нижче за якийсь значущий рівень).

Злиття і поглинання збільшують ступінь концентрації.

Індекси Херфіндаля-Хиршмана і ентропії відповідають всім перерахованим умовам. Інші індекси частково узгоджуються з цими умовами.

В таблиці 2 розглядаються наукові підходи до управління концентрацією виробництва.

Таблиця 2 - Основні елементи наукових підходів до управління концентрацією виробництва

Висновок

Під ринковою концентрацією (концентрацією продавців або покупців) розуміється густина розміщення ринкових структур і сукупність різних питомих терезів агентів ринку за об'ємом пропозиції і попиту. Мале число фірм на ринку, а значить, і їх мала густина свідчить про високий рівень концентрації продавців. В граничному випадку густина рівна одиниці, тобто відповідає монопольному ринку. При заданому числі фірм на ринку, чим більше вони відрізняються один від одного за об'ємом реалізації товару, тим вище рівень концентрації продавців на ринку.

Аналогічна залежність характерна і для оцінки концентрації на ринку покупців. Чим менше покупців на ринку, тим вище рівень їх концентрації. В граничному випадку густина покупців рівна одиниці, тобто відповідає ринку монопсонии. При заданому числі покупців, чим більше вони відрізняються за об'ємом попиту, тим вище концентрація покупців на ринку.

Методи аналізу еволюції структури (з позиції концентрації) для ринку і виробництва відрізняються. В першому випадку основну увагу надається конкуренції і наявності потенційної можливості захоплення ринку. В другому вимірюється або розподіл суб'єктів виробництва за розміром, або по географічній ознаці.

Можна припустити, що в даних умовах очевидними напрямами еволюції ринку будуть як бурхливе зростання числа нових дрібних компаній, до складу яких входить єдине підприємство, так і подальше розукрупнення дуже великих старих виробничих структур. За рівних умов це приведе до подальшого зниження концентрації, що частково сьогодні і спостерігається.

Узагальнюючи висловлене в даній контрольній роботі, неважко прийти до висновку, що концентрація виробництва схильна впливу сукупності безлічі чинників. Їх число і співвідношення, стосовно умов конкретного часу і місця, може бути різним. Чинники концентрації виробництва відносяться до числа динамічних. Зміна їх складу і характеру відбувається у зв'язку із зміною чинників. Їх число і співвідношення залежать від особливостей економічної системи суспільства і характеру суспільного устрою в цілому, поступального розвитку науково-технічного прогресу, економіко-географічних умов конкретної території і багатьох інших.

Все більша питома вага в економіці більшості країн починає придбавати сфера нематеріального виробництва, або, як її іноді називають, сфера послуг. Вона з повним правом повинна входити в суспільне виробництво, оскільки суспільству важливо проводити не тільки засоби для життя, але і здійснювати виробництво самого життя у всіх її формах. От чому у складі суспільного виробництва все більш значущими стають такі його сфери, як охорона здоров'я, освіта, інформаційне обслуговування, і інші. Об'єкти, представляючі названі і інші сфери суспільного виробництва, також підлягають концентрації в географічному просторі зі всіма властивими цьому процесу закономірностями.

Список використаної літератури

Закон України “Про Антимонопольний комітет України” // Відомості Верховної Ради України 1993, №50, ст.472

Базилевич В.Д. Мікроекономіка. Підручник. Вид.2, 2006

Мікроекономіка: Навчальний посібник / За ред. З. Ватаманюка та С. Панчишина. - К.: Альтернативи, 2003

Пухтаєвич Г. О. Аналіз національної економіки: Навч. посіб. -- К.: КНЕУ, 2005. -- 254 с.

Ястремський О.І., Гриценко О.Г.: Основи мікроекономіки: Підручник. -- 2-ге вид

Размещено на Allbest.ru