Главная
Коллекция "Otherreferats"
Экономика и экономическая теория
Собівартість як узагальнювальний показник витрат на виробництво та реалізацію продукції
Собівартість як узагальнювальний показник витрат на виробництво та реалізацію продукції
Класифікація собівартості, групування витрат за економічними елементами та статтями калькуляції. Аналіз господарської діяльності комбінату "Буддеталь". Проект заходів по зменшенню собівартості продукції. Скорочення витрат на сировину та матеріали.
| Рубрика | Экономика и экономическая теория |
| Вид | дипломная работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 11.11.2011 |
| Размер файла | 200,5 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Змicт
- Вступ
- Розділ 1. Собівартість як узагальнюючий показник витрат на виробництво та реалізацію продукції
- 1.1 Поняття, сутність та класифікація собівартості
- 1.2 Групування витрат за економічними елементами
- 1.3 Групування витрат за статтями калькуляції
- Розділ 2. Аналіз господарської діяльності комбінату "Буддеталь"
- 2.1 Поняття, зміст та цілі економічного аналізу
- 2.2 Аналіз ліквідності комбінату “Буддеталь”
- 2.3 Аналіз собівартості продукції (робіт, послуг) комбінату “Буддеталь”
- 2.4 Аналіз рентабельності діяльності комбінату “Буддеталь”
- Розділ 3. Проект заходів по зменшенню собівартості продукції (робіт, послуг) комбінату "Буддеталь"
- 3.1 Скорочення витрат на сировину та матеріали
- Розрахунок витрат на елетроенергію
- Висновки і пропозиції
- Список використаних джерел
- Додатки
Вступ
В умовах ринкової економіки собівартість продукціі потребує детального вивчення. За рівнем собівартості можна судити про ефективність господарської діяльності підприємства, від іі розміру залежить величина прибутку та рентабельність підприємства.
Собівартість продукції є одним з основних якісних показників господарсько-фінансової діяльності підприємства. Вона характеризує ефективність всього процесу виробництва на підприємстві, оскільки в ній відображаються рівень організації виробничого процесу, технічний рівень, продуктивність праці. Собівартість продукції як показник використовується для контролю за використанням ресурсів виробництва, визначення економічної ефективності організаційно-технічних засобів, встановлення цін на продукцію.
У собівартості продукції знаходять відображення індивідуальні витрати підприємства на виробництво і реалізацію товарів, виконання робіт, надання послуг. Скорочення витрат на виробництво та реалізацію продукції забезпечує підприємству конкурентоспроможність на ринку, зростання прибутку, рентабельності.
Тема дипломноі роботи: ”Аналіз та шляхи зниження витрат на виробництво та реалізацію продукціі”, в якій висвітлено основні теоретичні засади формування та обліку собівартості, запропоновано заходи щодо скорочення витрат на виробництво та реалізацію продукціі, є досить актуальною в сучасних умовах господарювання.
Аналіз досягнення зниження собівартості, пошуку резервів подальшої економії всіх видів витрат на виробництво та реалізацію продукції являє собою один з обов'язкових напрямків фінансово-економічного аналізу діяльності підприємства.
Одним з етапів аналізу собівартості продукції є оцінка роботи підприємства щодо зниження витрат на виробництво та реалізацію продукції. Вона відображається через показник витрат підприємства на одну гривню виробленої продукції. Цей показник досить універсальний: може розраховуватись для будь-якоі галузі, наявно розкриває прямий зв'язок між собівартістю, прибутком. Показник витрат на одну гривню виробленоі продукціі розраховується як відношення загальноі суми витрат на виробництво та реалізацію продукціі до вартості виробленоі продукціі у діючих цінах.
Важливим аспектом оцінки результатів роботи підприємства, спрямованої на мінімізацію витрат на виробництво та реалізацію продукції є аналіз собівартості виробленої продукції за статтями калькуляції. Такий аналіз дає змогу визначити конкретні напрямки подальшого пошуку резервів зниження собівартості продукції.
Важливе місце при аналізі собівартості продукції займає аналіз витрат на виробництво продукції за економічними елементами. Це дає змогу простежувати за дінамікою витрат на виробництво продукції, за зрушеннями в структурі виробництва.
При написанні дипломної роботи було використано основні положення Конституції України, Законів Украіни: “Про державний матеріальний резерв”, “Про власність”, “Про підприємства” і т. і. Порядок формування собівартості продукції, розподіл витрат за видами, методами обліку висвітлено в Методичних рекомендаціях щодо формування собівартості продукції (робіт, послуг), затверджених наказом Державного комітету промислової політики України №63 від 02.02.2001 року.
Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 “Витрати” визначає методологічні принципи формування інформації про витрати підприємства та її розкриття у фінансовій звітності.
Найбільш чітке визначення собівартості дає автор підручника “Економіка підприємств" Бойчик І.М.: “Собівартість продукції - це грошовий вираз витрат підприємства на виробництво та реалізацію продукції”.
собівартість витрата продукція калькуляція
Визначення витрат виробництва подано у Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 16 “Витрати”: “Витрати виробництва - це спожиті в процесі виробництва засоби виробництва, які втілюють в собі минулу працю (сировину, матеріали, амортизацію основних засобів, працю робітників, зайнятих в процесі виробництва) з відповідними на неї нарахуваннями”.
В процесі дослідження також були використані підручники провідних вчених з “Економіки підприємства”, “Аналізу господарської діяльності”, “Інвестиційного проектування та управління проектами”, “Економіко-математичного моделювання”.
Метою написання дипломної роботи є аналіз та виявлення шляхів зниження витрат на виробництво та реалізацію продукції. Предметом дослідження є резерви зниження витрат на виробництво та реалізацію продукції. Об'єктом виступає собівартість продукції (робіт, послуг) комбінату “Буддеталь”. Дослідження проводиться за три роки на комбінаті “Буддеталь”, який знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Мелітопольське шосе, 96.
В процесі написання дипломної роботи необхідно вирішити такі завдання:
- проаналізувати витрати на одну гривню виробленої продукції;
- проаналізувати витрати за статтями економічних елементів та за статтями калькуляції;
- проаналізувати фінансовий стан, ліквідність підприємства;
- проаналізувати рентабельність діяльності підприємства;
- виявити джерела зниження витрат на виробництво та реалізацію продукції.
При дослідженні проблеми зниження витрат на виробництво та реалізацію продукції було використано наступні методи: неформалізовані (побудова системи показників, аналітичних таблиць, графіків), формалізовані (абсолютних різниць, відносних різниць, дисконтування), горизонтального аналізу, вертикального аналізу, економіко-математичного моделювання.
Розділ 1. Собівартість як узагальнюючий показник витрат на виробництво та реалізацію продукції
1.1 Поняття, сутність та класифікація собівартості
Собівартість продукції (послуг) є одним з основних якісних показників господарсько-фінансової діяльності підприємства. [48].
Собівартість продукції - це грошовий вираз витрат підприємства на виробництво і реалізацію продукції. Вона характеризує ефективність всього процесу виробництва на підприємстві, оскільки в ній відображаються рівень організації виробничого процесу, технічний рівень, продуктивність праці. [28].
Собівартість продукції як показник використовується для контролю за використанням ресурсів виробництва, визначення економічної ефективності організаційно-технічних заходів, встановлення цін на продукцію. За умов самофінансування, зниження собівартості є основним джерелом зростання прибутку підприємства.
Для обчислення собівартості продукції важливе значення має визначення складу витрат, які в неї включають. Витрати підприємства відшкодовуються за рахунок двох власних джерел: собівартості й прибутку. Загальний принцип розподілу витрат полягає в тому, що через собівартість мають відшкодовуватись ті витрати підприємства, які забезпечують просте відтворення всіх факторів виробництва: предметів, засобів праці, робочої сили та природних ресурсів. Відповідно до цього в собівартість продукції включаються витрати на:
1) дослідження ринку та виявлення потреби в продукції;
2) підготовку й освоєння нової продукції;
3) виробництво, включаючи витрати на сировину, матеріали, енергію, амортизацію основних фондів і нематеріальних активів, оплату праці персоналу;
4) обслуговування виробничого процесу та управління ним;
5) збут продукції (пакування, транспортування, реклама, комісійні витрати);
6) розвідку, використання й охорону природних ресурсів (витрати на геологорозвідувальні роботи, плата за воду, деревину, витрати на рекультивацію земель, охорону повітряного, водного басейнів);
7) набір і підготовку кадрів;
8) поточну раціоналізацію виробництва (удосконалення технології, організації виробництва, праці, підвищення якості продукції), крім капітальних витрат.
Згідно з чинним порядком не включаються в собівартість продукції, а відшкодовуються за рахунок прибутку або інших джерел витрати на підготовку та освоєння нової продукції серійного й масового виробництва. Є витрати, які включаються в собівартість продукції, але не мають прямого зв'язку з виробництвом: оплата часу виконання державних обов'язків працівниками підприємства, скорочення робочого дня підлітків, матерів, які мають дітей віком до одного року.
Непродуктивні витрати підприємства, пов'язані з виробничою діяльністю (втрати від браку, нестач і псування матеріалів, від простоїв), у межах встановленних норм включаються у фактичну собівартість продукції, а втрати від порушення вимог (умов) договорів з іншими підприємствами та організаціями (штрафні санкції) відшкодовуються за рахунок прибутку. [32].
Розмір прибутку залежить від рівня собівартості продукції. Тому підприємство постійно зацікавлене в зниженні собівартості продукції, оскількі це веде до росту прибутку.
Витрати на виробництво утворюють виробничу (заводську) собівартість, а витрати на виробництво і збут утворюють повну собівартість промислової продукції.
Для планування, обліку, аналізу усі витрати на виробництво, реалізацію продукції об'єднують в однорідні групи по визначеним класифікаційним ознакам. В залежності від мети розрахунку собівартості продукції розрізняють дві основні класифікації:
1) по економічним елементам витрат на виробництво і реалізацію всієї продукції;
2) по калькуляційним статтям витрат на одиницю продукції.
В залежності від часу формування витрат розрізняють:
1) планову собівартість - визначається перед початком планового періоду на основі прогресивних норм витрат ресурсів та цін на ресурси на момент складання плану;
2) фактичну собівартість - відображає фактичні витрати на виробництво і реалізацію продукції за даними бухгалтерського обліку;
3) нормативну собівартість - витрати на виробництво і реалізацію продукції розраховуються на основі поточних норм витрат ресурсів;
4) кошторисну собівартість - характеризує витрати на виріб або замовлення, які виконуються в разовому порядку.
Собівартість поділяють в залежності від місяця формування витрат на:
1) цехову - сума витрат на виробництво продукції в межах цеху;
2) виробничу - грошові витрати на виробництво продукції в межах всього підприємства;
3) повну - сукупність виробничої собівартості і позавиробничих витрат. [28].
Витрати утворюються в процесі формування та використання ресурсів для досягнення певної мети. Розрізняють такі види витрат:
1) загальні витрати - витрати на весь обсяг продукції за певний період;
2) витрати на одиницю продукції - обчислюються як середні за певний період, якщо продукція виготовляється постійно або серіями;
3) граничні витрати - характеризують їхній приріст на одиницю приросту обсягу виробництва.
За ступенем однорідності витрати поділяють на:
1) одноелементні - складаються з декількох економічних елементів;
2) комплексні - складаються з декількох економічних елементів.
За способом обчислення на окремі різновиди продукції витрати бувають:
1) прямі - безпосередньо пов'язані з виготовленням певного різновиду продукції і можуть бути прямо обчислені на її одиницю (прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці);
2) непрямі - неможна безпосередньо обчислити для окремих різновидів продукції, бо вони пов'язані не з виготовленням конкретних виробів, а з процесом виробництва в цілому (зарплата обслуговуючого персоналу, утримання та експлуатація будівель, споруд, машин).
Залежно від зв'язку з обсягом виробництва витрати бувають:
1) постійні - витрати, абсолютний розмір яких із збільшенням (зменшенням) обсягу випуску продукції істотно не змінюється (обслуговування й управління виробничою діяльністю цехів);
2) змінні - витрати, абсолютний розмір яких зростає із збільшенням обсягу випуску продукції та зменшується з його зниженням (сировина, матеріали, покупні напівфабрикати, паливо, енергія, оплата праці робітників, зайнятих на виробництві продукції (робіт, послуг), відрахування на соціальні заходи).
За календарними періодами витрати поділяються на:
1) поточні - постійні, звичайні витрати або витрати, у яких періодичність менша ніж місяць;
2) одноразові - однократні, витрати, які здійснюються періодично (періодичність більша ніж місяць) і спрямовуються на забезпечення процесу виробництва протягом тривалого часу;
3) довгострокові - витрати, пов'язані з виконанням довгострокового договору, який не планується завершити раніше, ніж через дев'ять місяців з моменту здійснення перших витрат або одержання авансу.
За доцільністю витрачання витрати поділяються на:
1) продуктивні - передбачені технологією та організацією виробництва;
2) непродуктивні - не обов'язкові, виникають в результаті певних недоліків в організації виробництва, порушенні технології. [13].
1.2 Групування витрат за економічними елементами
За економічними елементами витрати формуються відповідно до їх економічного змісту. Елементи витрат є однаковими для всіх галузей і на їх основі складається кошторис витрат на виробництво. [28].
Під економічними елементами витрат розуміють сукупність економічно однорідних витрат в грошовому виразі за їх видами. [13].
Відповідно до нових правил калькулювання в промисловості, затверджених наказом Державного комітета промислової політики №47 від 02.02.01р. та нового Плану рахунків витрати, які включаються до собівартості продукції (робіт, послуг) групуються за такими елементами:
1) матеріальні витрати;
2) витрати на оплату праці;
3) відрахування на соціальні заходи;
4) амортизація;
5) інші операційні витрати.
До складу елемента “Матеріальні витрати" включаються витрати на:
1) сировину й матеріали, які використовуються як основні й допоміжні матеріали в операційній діяльності підприємства при виготовленні продукції (робіт, послуг) або для господарських потреб, технічних цілей та сприяння у виробничому процесі;
2) покупні напівфабрикати та комплектуючі вироби, які використані в операційній діяльності підприємства;
3) придбані у сторонніх підприємств та організацій паливо та енергія всіх видів, які використані на технологічні й інші операційні цілі, у тому числі на експлуатацію транспортних засобів, опалення, освітлення приміщень;
4) тару й тарні матеріали, які використані в операційній діяльності підприємства;
5) будівельні матеріали, які використані як основні й допоміжні матеріали в операційній діяльності підприємства;
6) запасні частини, які використані для ремонта основних засобів, інших необоротних матеріальних активів та малоцінних і швидкозношуваних предметів підприємства;
7) інші матеріальні витрати, які відображають вартість виконаних для підприємства робіт, послуг виробничого й невиробничого характера (здійснення окремих операцій по виробництву продукції; обробці сировини й матеріалів; транспортні послуги);
8) витрати на малоцінні та швидкозношувані предмети, які використовуються на протязі не більше одного року або нормального операційного циклу (інструмент, господарський інвентар, спеціальні оснащення, спеціальний одяг, взуття).
Із витрат на матеріальні цінності, які включаються в собівартість продукції, вираховується вартість зворотних відходів.
Зворотні відходи - це залишки сировини, матеріалів, напівфабрикатів, теплоносіїв, які утворилися в процесі виробництва продукції (робіт, послуг), втратили повністю або частково споживчі властивості початкового матеріалу (хімічні або фізичні) та із-за цього використовуються з підвищенними витратами (зниженням виходу продукції) або зовсім не використовуються за прямим призначенням.
До складу елемента “Витрати на оплату праці" відносяться:
1) заробітна плата за тарифами й окладами:
a) заробітна плата, нарахована за виконану роботу (відпрацьований час) згідно встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки);
б) собівартість продукції, яка видається в порядку натуральної оплати;
2) надбавки й доплати до тарифних ставок і посадових окладів у
розмірах, передбачених діючим законодавством:
а) кваліфікованим робітникам, зайнятим на особливо
відповідальних роботах, за високу кваліфікаційну майстерність;
б) за класність водіям автомобілів, робітникам локомотивних
бригад, трактористам-машиністам;
в) бригадирам із складу робітників за керівництво бригадою;
г) за суміщення професій (посад), розширення зон обслуговування;
д) за роботу у важких, шкідливих, особливо шкідливих умовах, роботу у багатозмінному та безперервному режимі виробництва, в нічний час;
е) робітникам, постійно зайнятим на підземних роботах;
3) премії та заохочення:
a) за виконання й перевиконання виробничих задач;
б) за підвищення продуктивності праці, виробітку;
в) за покращення кінцевих результатів господарської діяльності бригади, дільниці, цеху;
г) за скорочення простоїв обладнання та інші якісні показники в роботі підприємства;
д) винагороди за вислугу років, стаж роботи;
4) матеріальна допомога (здешевлення вартості харчування
працівників, оздоровчі, економічні та інші витрати);
5) компенсаційні виплати:
a) оплата за роботу у вихідні, святкові дні;
б) суми відшкодування витраченого заробітку внаслідок тимчасової втрати непрацездатності;
в) суми виплат, пов'язаних з індексацією заробітної плати робітників;
г) компенсація робітникам втрати частини заробітку внаслідок порушення строків його виплати;
д) оплата за час вимушеного прогулу або виконання нижчеоплачуваної роботи;
е) вартість безоплатно наданих робітникам комунальних послуг, продуктів харчування;
6) оплата відпусток та іншого невідпрацьованого часу:
a) оплата щорічних основних, додаткових відпусток;
б) оплата учбових відпусток;
в) оплата спеціальної перерви в роботі, оплата пільгового часу підліткам;
г) оплата робочого часу робітників, які залучаються до виконання державних або суспільних обов'язків;
7) інші витрати на оплату праці:
a) оплата праці робітників за договорами підряду;
б) оплата праці студентів вищих навчальних закладів та учнів середніх спеціальних та професійно-технічних учбових закладів, які проходять виробничу практику.
До складу елемента “Відрахування на соціальні заходи” включаються:
1) відрахування на обов'язкове державне пенсійне страхування (32% від фонду оплати праці);
2) відрахування на обов'язкове соціальне страхування з тимчасової втрати працездатності (2,9% від фонду оплати праці);
3) відрахування на обов'язкове соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві (1-6% від фонду оплати праці в залежності від типу виробництва);
4) відрахування на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття (2,1% від фонду оплати праці).
До елементу “Амортизація” відноситься сума нарахованої амортизації основних засобів, інших необоротних матеріальних активів і нематеріальних активів.
Амортизація - систематичний розподіл вартості, яка амортизується, необоротних активів на протязі строку корисного використання.
Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 рекомендовано нарахування амортизації основних фондів за такими методами:
1) прямолінійний, за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується на очікуваний період часу використання об'єкта основних засобів;
2) зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року (або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації) та річної норми амортизації;
3) прискореного зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного періоду (або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації) та подвоєнної річної норми амортизації. Річна норма визначається діленням 100 на кількість років корисного використання об'єкту основних засобів;
4) кумулятивний, за яким річна сума амортизації визначається як добуток вартості, яка амортизується, та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт разраховується діленням кількості років, які залишаються до кінця очікуваного строку використання об'єкта основних засобів, на суму чисел років його корисного використання;
5) виробничий, за яким місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації. Виробнича ставка амортизації розраховується діленням вартості, яка амортизується, на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виробити з використанням основних засобів.
Метод амортизації обирається підприємством самостійно з урахуванням очікуваного способу одержання економічної вигоди від його використання. Підприємства можуть також застосовувати норми та методи нарахування амортизації основних засобів, передбачених податковим законодавством:
1) метод зменшення залишкової вартості - застосування норм амортизації у відсотках до балансової вартості груп основних засобів на початок звітного періода у такому розмірі:
a) група 1 - 1,25%;
б) група 2 - 6,25%;
в) група 3 - 3,75%;
2) метод прискореної амортизації, за такими нормами:
a) перший рік експлуатації - 15%;
б) другий рік експлуатації - 30%;
в) третій рік експлуатації - 20%;
г) четвертий рік експлуатації - 15%;
д) п'ятий рік експлуатації - 10%;
е) шостий рік експлуатації - 5%;
є) сьомий рік експлуатації - 5%;
До елементу “Інші операційні витрати" відносяться:
1) витрати на відрядження фізичних осіб;
2) витрати на придбання літератури для інформаційного забезпечення господарської діяльності підприємства;
3) витрати на транспортне обслуговування;
4) витрати на охорону праці;
5) витрати на перевезення робітників до місця роботи й назад;
6) витрати на проведення рекламних заходів, організацію прийомів, презентацій, свят;
7) податки, збори, інші обов'язкові платежі;
8) інші операційні витрати. [13].
1.3 Групування витрат за статтями калькуляції
У системі техніко-економічних розрахунків на підприємстві важливе місце займає калькулювання - обчислення собівартості окремих виробів. Калькулювання потрібне для вирішення низки економічних завдань: обгрунтування цін на вироби, обчислення рентабельності виробництва, аналізу витрат на виробництво однакових виробів на різних підприємствах, визначення економічної ефективності різних організаційно-технічних заходів.
Під час калькулювання витрати групують за калькуляційними статтями, номенклатура яких залежить від особливостей виробництва.
Відповідно до нових правил калькулювання в промисловості, затверджених наказом Державного комітета промислової політики №47 від 02.02.01р. витрати, пов'язані з виробництвом продукції (робіт, послуг), групують за статтями калькуляції:
1) сировина та матеріали;
2) покупні напівфабрикати та комплектуючі вироби, роботи та послуги виробничого характера сторонніх підприємств і організацій;
3) паливо та енергія на технологічні цілі;
4) зворотні відходи (віднімаються);
5) основна заробітна плата;
6) додаткова заробітна плата;
7) відрахування на соціальне страхування;
8) витрати на утримання та експлуатацію устаткування;
9) загальновиробничі витрати;
10) втрати від браку;
11) інші виробничі витрати;
12) попутна продукція (віднімається).
До статті калькуляції “Сировина й матеріали" включається вартість:
1) сировини та основних матеріалів, які входять до складу продукції, яка виготовляється;
2) допоміжних матеріалів, які використовуються при виготовленні продукції (робіт, послуг) та для сприяння у виробничому процесі, для пакування продукції;
3) малоцінних та швидкозношуваних предметів, строк експлуатації яких менше одного року.
До статті калькуляції “Покупні напівфабрикати та комплектуючі вироби, роботи, послуги виробничого характеру сторонніх підприємств і організацій" включається вартість:
1) покупних напівфабрикатів і готових комплектуючих виробів, придбаних для комплектування продукції, яка випускається, які потребують додаткових витрат праці по їх обробці;
2) робіт і послуг виробничого характеру, які виконуються сторонніми підприємствами.
До статті калькуляції “Паливо та енергія на технологічні цілі” відносяться витрати на всі види палива та енергії, які безпосередньо використовуються в процесі виробництва продукції.
В окремих галузях промисловості (металургійній, машинобудівній, хімічній) за цією статтею враховуються:
1) витрати на паливо для плавильних агрегатів, домен мартеновських печей, для нагрівання металу в прокатних, штампувальних, пресових, термічних цехах;
2) витрати на електроенергію для електропечей в сталеплавильному, феросплавному, літейному виробництвах, для електродугової зварки, електролізу, отримання стислого повітря, кисню, холоду;
3) витрати на гарячу, холодну воду, пар.
Витрати на паливо, енергію та технологічні цілі відносяться безпосередньо на собівартість окремих видів продукції на підставі даних контрольно-вимірювальних приладів або встановлених норм витрат на виробництво продукції.
У статті калькуляції “Зворотні відходи" відображається вартість зворотних відходів, яка віднімається із загальної суми матеріальних витрат, віднесених на собівартість продукції.
В статтю калькуляції “Основна заробітна плата" включаються витрати на виплату основної заробітної плати, нарахованої згідно прийнятим підприємством систем оплати праці, у вигляді тарифних ставок (окладів), відрядних розцінок для робітників, зайнятих виробництвом продукції.
Заробітна плата робітників, зайнятих у виробництві відповідної продукції (робіт, послуг), безпосередньо включається у собівартість відповідних видів продукції.
Частина заробітної плати робітників, зайнятих у виробництві відповідної продукції (робіт, послуг), віднесення якої безпосередньо на собівартість окремих видів продукції ускладнено, включається у собівартість на підставі розрахунку кошторисної ставки цих витрат на одиницю продукції (виріб, заказ).
У статтю калькуляції “Додаткова заробітна плата" включаються витрати на виплату виробничому персоналу підприємства додаткової заробітної плати, нарахованої за роботу понад встановлених норм, за трудові успіхи, винахідливість, за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні й компенсаційні виплати, премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функції.
Додаткова заробітна плата робітників, зайнятих виробництвом відповідної продукції (робіт, послуг), безпосередньо включається у собівартість окремих видів продукції.
У статтю калькуляції “Відрахування на соціальне страхування" включаються:
1) відрахування на обов'язкове державне пенсійне страхування робітників, зайнятих виробництвом продукції;
2) відрахування на обов'язкове соціальне страхування робітників, зайнятих виробництвом продукції;
3) відрахування на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття робітників, зайнятих виробництвом продукції;
4) відрахування на індивідуальне страхування та інші соціальні заходи робітників, зайнятих виробництвом продукції.
У статтю калькуляції “Витрати на утримання й експлуатацію устаткування” включаються:
1) амортизаційні відрахування від вартості виробничого та під'ємно-транспортного обладнання, цехового транспорту, інструментів, приборів із складу основних виробничих засобів, інших необоротних матеріальних активів, нематеріальних активів;
2) витрати на утримання, експлуатацію виробничого, під'ємно-транспортного обладнання, цехового транспорту, інструментів, приборів зі складу основних виробничих засобів (техогляд, обслуговування);
3) витрати на ремонт;
4) витрати на утримання цехових транспортних засобів;
5) інші витрати, пов'язані з утриманням, експлуатацією обладнання, інших необоротних матеріальних активів, нематеріальних активів.
У статтю калькуляції “Загальновиробничі витрати" включаються:
1) витрати на управління виробництвом;
2) амортизація основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальновиробничого (цехового, лінійного) призначення;
3) амортизація нематеріальних активів загальновиробничого призначення;
4) сума сплачених орендатором платежів за користування наданими в оперативний лізинг основними засобами, іншими необоротними матеріальними активами, нематеріальними активами загальновиробничого призначення;
5) витрати некапітального характеру, пов'язані з удосконаленням технологій, організацією виробництва, покращенням якості продукції, підвищенням її надійності, довговічності;
6) витрати на обслуговування виробничого процесу;
7) витрати на оплату праці;
8) витрати на пожежну, сторожову охорону цеха, дільниці;
9) плата за використання, обслуговування засобів сигналізації за надані для виробничих потреб послуги телефонного зв'язку;
10) податки, збори, інші обов'язкові платежі, безпосередньо пов'язані з процесом і кількістю випускаємої продукції.
До статті калькуляції “Втрати від браку" відносяться:
1) вартість остаточно забракованої продукції по технологічним причинам;
2) вартість матеріалів, напівфабрикатів, зіпсованих під час відладки обладнання;
3) вартість скляних, керамічних, пластмасових виробів, розбитих у технологічному потоці при їх виробництві, обробці пакуванні, розбитих під час транспортування на виробництві;
4) витрати на усунення браку;
5) витрати, які перевищують встановлені норми витрат на гарантійний ремонт;
6) технологічні витрати.
До статті калькуляції “Інші виробничі витрати" відносяться витрати, пов'язані з епізодичними, періодичними випробуваннями якості виробів, деталей, вузлів відносно перевірки їх на відповідність вимогам встановлених стандартів або технічних умов; витрати періодичних випробувань відносно оцінки зібраного, готового до реалізації виробу, або його складових частин на відповідність вимогам нормативної документації.
У статтю калькуляції “Попутна продукція" включається вартість попутної продукції, отриманої одночасно з основним продуктом, тобто в єдиному технологічному процесі. Ця продукція за якістю відповідає встановленим стандартам або технічним умовам, приймається відділом технічного контролю й призначається для подальшої переробки або відпуску стороннім підприємствам. [13].
У собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) не включаються:
1) адміністративні витрати;
2) витрати на збут;
До адміністративних витрат відносяться такі загальногосподарські витрати, які направлені на обслуговування й управління підприємством:
1) витрати, пов'язані з управлінням підприємством;
2) витрати на утримання, обслуговування основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського призначення;
3) витрати на обслуговування виробничого процесу;
4) податки, збори, інші обов'язкові платежі;
5) витрати, пов'язані з професійною підготовкою або перепідготовкою робітників апарату управління та іншого загальногосподарського персоналу;
6) інші витрати.
До складу елемента “Витрати, пов'язані з управлінням підприємством відносяться витрати на: оплату праці робітників апарата управління підприємством та його структурних підрозділів; відрахування на соціальні заходи; витрати, пов'язані з матеріально-технічним забезпеченням апарату управління та його структурних підрозділів; витрати на оплату службових відряджень робітників апарату управління; витрати на організацію прийомів, презентацій, свят; представницькі витрати і т. і.
До складу елемента “Витрати на утримання, обслуговування основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського призначення" відносяться витрати на: утримання, експлуатацію основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського призначення, у тому числі взятих у тимчасове користування на умовах лізингу; витрати на ремонт основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського призначення; суми сплачених орендарем платежів за користування наданими в оперативну оренду основними засобами загальногосподарського призначення; витрати на пожежну, сторожову охорону об'єктів загальногосподарського призначення і т. і.
До складу елемента “Витрати на обслуговування виробничого процесу" відносяться витрати на: придбання сировини, матеріалів, палива, енергії, інструментів та інших засобів та предметів праці; витрати на забезпечення правил техніки безпеки праці; охорони праці, санітарно-гігієнічних та інших вимог; витрати пов'язані з набором робочої сили.
До складу елемента “Податки, збори, інші обов'язкові платежі" відносяться витрати на сплату таких податків: плата за землю; податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів загальногосподарського призначення; збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету; збір за спеціальне використання природних ресурсів; страхові внески на соціальне страхування від нещасного випадку; збори на обов'язкове державне пенсійне страхування із вартості послуг сотового мобільного зв'язку; готельний збір; портовий збір, комунальний податок.
До складу елемента “Витрати, пов'язані з професійною підготовкою або перепідготовкою робітників апарату управління та іншого загальногосподарського персоналу" відносяться витрати на: заробітну плату за основним місцем роботи керівників, спеціалістів апарату управління за час їх навчання з відривом від виробництва в системі підвищення кваліфікації, перепідготовки кадрів; оплата учбових відпусток і т. і.
До складу елемента “Інші витрати" відносяться витрати на: виплату відшкодування заробітку та інших витрат у разі пошкодження здоров'я робітників апарату управління; виплата виввільненим робітникам вихідної допомоги.
До складу статті “ Витрати на збут” відносяться витрати, пов'язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг), а саме:
1) витрати на утримання підрозділів підприємства, які пов'язані зі збутом продукції:
a) на оплату праці, комісійні винагороди робітникам підрозділів, продавцям, торговим агентам, які забезпечують збут продукції;
б) відрахування на соціальні заходи;
в) витрати на оплату службових відряджень;
г) витрати на матеріали, канцелярські товари.
2) витрати на утримання, ремонт експлуатацію основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, нематеріальних активів, пов'язаних зі збутом продукції:
a) на техогляд, техобслуговування, ремонт основних засобів, інших необоротних матеріальних активів;
б) на оплату праці робітників, зайнятих обслуговуванням, ремонтом основних засобів, нематеріальних активів;
в) відрахування на соціальні заходи;
г) вартість спожитої електроенергії, матеріалів, запчастин, води, енергії;
д) амортизаційні відрахування;
3) витрати, пов'язані з транспортуванням, перевалкою, страхуванням готової продукції:
a) на відшкодування транспортних, перевалочних, страхових витрат постачальника;
б) на оплату послуг транспортно-експедіційних, посередницьких організацій;
4) витрати, пов'язані з забезпеченням правил техніки безпеки, охорони праці:
a) на оплату праці робітників, зайнятих забезпеченням нормальних умов праці, правил техніки безпеки;
б) відрахування на соціальні заходи;
в) на матеріали, паливо, енергію для забезпечення охорони праці;
5) фактичні витрати на гарантійний ремонт, обслуговування продукції або гарантійну заміну проданих товарів, якщо на підприємстві не утворювався резервний фонд:
a) на утримання персоналу, який забезпечує нормальну експлуатацію виробів у споживачів в межах встановленого терміну служби;
б) на гарантійний ремонт (обслуговування) проданих товарів;
6) витрати на проведення передпродажних та рекламних заходів, на дослідження ринку відносно товарів (робіт, послуг), які продаються підприємством;
7) витрати на зберігання, завантаження, розвантаження, пакування продукції;
8) податки, збори:
a) на сплату експортного мита, митних зборів;
б) єдиного збору;
в) портові збори;
г) збори на обов'язкове державне пенсійне страхування з вартості послуг мобільного зв'язку, якщо ці послуги пов'язані із збутом продукції;
д) податок з реклами;
е) комунальний податок;
є) готельний збір;
9) інші витрати, пов'язані зі збутом продукції. [13].
Розділ 2. Аналіз господарської діяльності комбінату "Буддеталь"
2.1 Поняття, зміст та цілі економічного аналізу
Діяльність будь-якого підприємства зорієнтована на одержання певних результатів. Успіх підприємства пов'язаний з правильним вибором виду діяльності, наявністю достатніх ресурсів та вмінням орієнтуватися в ринковій економіці. Діяльність підприємства багато в чому залежить від забезпеченості матеріальними, фінансовими, трудовими ресурсами. Але значну роль відіграє те, як відбувається керування підприємством в умовах інфляції, конкуренції. Аналіз діяльності підприємства є одним з найбільш діючих методів управління.
Отже, економічний аналіз - це комплекс вивчення підприємства з метою об'єктивної оцінки досягнутих фінансових результатів і виявлення шляхів подальшого підвищення прибутковості (рентабельності) при забезпеченні безпечного рівня ліквідності.
Економічний аналіз вивчає економіку підприємства з метою оцінки результатів їх господарської діяльності та використання фінансових ресурсів, причинно-наслідкові зв'язки, які їх визначають, виявлення резервів і шляхів підвищення ефективності роботи підприємства.
Дослідження процесів, явищ, їх взаємозв'язку та взаємообумовленості складає зміст економічного аналізу. Воно грунтується на об'єктивних законах, направлених на виявлення непродуктивних витрат трудових, матеріальних, фінансових ресурсів, обгрунтування управлінських рішень.
Мета економічного аналізу - це всебічне підсилення дії продуктивних сил на ефективність підприємства, поліпшення показників його роботи.
Завдання економічного аналізу - це підвищення ефективності господарської діяльності, раціоналізація використання виробничого потенціалу, економія ресурсів, удосконалення системи управління підприємством.
В процесі економічного аналізу в умовах ринкової економіки вирішуються такі завдання: визначення реальності та частоти змін виробничих завдань, обгрунтованості норм споживання матеріальних, трудових, фінансових ресурсів; оцінка виконання бізнес-плану, напрямків його відхилень; оцінка забезпеченості підприємства матеріальними, трудовими, фінансовими ресурсами; виявлення факторів і вимірювання їх впливу на відхилення фактичних результатів від планових; виявлення резервів підвищення ефективності виробництва; відпрацювання заходів щодо використання виявлених резервів та здійснення контролю за цим процесом.
Проаналізуємо господарську діяльність комбінату “Буддеталь”.
У 1947 році за рішенням Уряду комбінат увійшов до складу державного матеріального резерву. Державний резерв є особливим державним запасом матеріальних цінностей, призначених для використання в цілях і в порядку, передбачених Законом України “Про державний матеріальний резерв” від 24.01.1997 року.
З 1947 року на комбінаті “Буддеталь” було закладено мобілізаційний резерв, тобто зберігались запаси матеріально-технічних та сировинних ресурсів, призначених для забезпечення розгортання виробництва військової та іншої промислової продукції, ремонту військової техніки та майна в особливий період, розгортання у воєнний час робіт по відновленню залізничних та автомобільних шляхів, морських та річкових портів, аеродромів, ліній і споруд зв'язку, газо-, нафтопродуктопроводів, систем енерго- і водопостачання для організації безперебійної роботи промисловості, транспорту і зв'язку, подання медичної допомоги.
З 1974 року на комбінаті “Буддеталь” було створено запаси нафтопродуктів, зберігання яких призначено для надання державної підтримки окремим галузям народного господарства, підприємствам, установам і організаціям з метою стабілізації економіки у разі тимчасових порушень термінів постачання паливно-енергетичних ресурсів, виникнення диспропорцій між попитом і пропонуванням на внутрішньому ринку.
Комбінат “Буддеталь” очолює директор Карлов Олександ Іванович. Станом на 1 січня 2003 року чисельність персоналу складає 128 осіб, з них 14 керівників, 10 спеціалістів, 6 службовців, 30 охоронців, 68 робітників.
Комбінат “Буддеталь” знаходиться за адресою: 71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Мелітопольське шосе,96. Підприємство засноване на загальнодержавній власності, є організаційною структурою, підпорядковується Державному комітету з управлінням державним матеріальним резервом.
Предметом діяльності комбінату “Буддеталь” є приймання, закладення, зберігання, освіження, заміна, відпуск матеріальних цінностей державного резерву; здійснення системи контролю за якісним, кількісним станом матеріальних цінностей державного резерву, що зберігаються на підприємстві; ведення розрахунків з постачальниками і одержувачами матеріальних цінностей; забезпечення виконання завдань капітального будівництва, капітального ремонту; здійснення поточного, капітального ремонту основних виробничих, невиробничих фондів, забезпечення їх належної технічної експлуатації; організація загальної пожежної охорони, здійснення контролю за дотриманням пропускного, внутрішнього, протипожежного режиму, проведення всіх заходів по цивільній обороні, охороні праці; забезпечення режиму таємності.
Комбінат “Буддеталь” має право надавати населенню, юридичним особам платні послуги по заправці вогнегасників, охороні, зберіганню майна; надавати послуги стороннім організаціям по зберіганню матеріальних цінностей на тимчасово вільних складських площах, в резервуарних ємкостях згідно укладених договорів; укладати з постачальниками, одержувачами, замовниками, підрядниками договора на поставку, обслуговування запасів.
Матеріальні цінності комбінату “Буддеталь” є недоторканими і можуть використовуватись лише за рішенням Кабінету Міністрів України.
Відпуск матеріальних цінностей з комбінату “Буддеталь” здійснюється: у зв'язку з їх освіженням (поновленням) і заміною; у порядку тимчасового позичання; для надання гуманітарної допомоги; у разі настання особливого періоду. Матеріальні цінності з комбінату “Буддеталь” відпускаються в основному після попередньої оплати за цінами, які визначаються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Для забезпечення приймання й відвантеження нафтопродуктів на комбінаті “Буддеталь” створено дільницю зберігання. Основні фонди дільниці: резервуарні ємкості, зливо-наливні естакадо, продукто-насосна станція, під'їзний залізничий шлях.
При зливанні нафтопродуктів з залізничих цистерн, які подаються тепловозом зі станції Берда, робітниками дільниці зберігання вмикаються насоси продукто-насосної станції, які під тиском подають нафтопродукти в резервуарні ємкості. При наливанні нафтопродуктів у продукто-насосній станції вмикаються вантажні насоси, які під вакуумом наливають нафтопродукти в цистерни. При зберіганні нафтопродуктів в резервуарних ємкостях, робітниками дільниці зберігання постійно проводиться контроль за станом резервуарів, проводиться поточний ремонт. При вивільненні резервуара проводиться капітальний ремонт, зачистка резервуарів.
Для забезпечення нормальної роботи дільниці зберігання на комбінаті “Буддеталь” створено електроцех. Його завданням є: забезпечити електроенергією дільницю зберігання, всі допоміжні цехи, забезпечити роботу охоронної сигналізації, телефонного зв'язку, подати тепло через котельну.
Завданням механічного цеху є виконання поточних ремонтів будівель, споруд, автомобілів, під'їздного залізничого шляху.
Організація складського господарства на комбінаті “Буддеталь” передбачає приймання, розміщення, зберігання, підготовку до використання, видачу, облік руху матеріальних ресурсів, які призначенні для виконання поточних, капітальних ремонтів.
Завданням відомчої воєнізованої охорони є забезпечення зберігання матеріальних цінностей державного резерву, пожежної безпеки комбінату, не допущення проникнення на територію підприємства сторонніх осіб, забезпечення зберігання комерційної таємниці.
Комбінат “Буддеталь” має право займатися допоміжною фінансово-господарською діяльністю та одержувані від цього кошти направляти на стимулювання продуктивності праці; забезпечення нешкідливих умов праці робітників; надання оздоровчих, профілактичних, соціальних послуг, пільг працівникам.
З переходом економіки України до ринкових відносин підприємства змушені шукати нові шляхи, методи збільшення прибутку. Тому комбінат “Буддеталь” займається наданням послуг по будівництву, реконструкції, технічному переозброєнні, ремонту будівель і споруд, виконує земельні, електромонтажні, сантехнічні роботи.
Комбінат “Буддеталь” має в своєму складі дві ділянки. Перша ділянка виконує роботи з монтажу сантехнічних систем (водопостачання, каналізація, вентиляція), як всередині приміщення, так і зовнішні мережі водопостачання, каналізації; виконує електромонтажні роботи по обладнанню слаботочних мереж (прокладка кафеля, провода, електропостачання, радіофікація). Спеціалісти другої ділянки виконують такі види робіт: кладка цегли; монтаж конструкцій; штукатурні, малярні роботи; встановлення скла, настилання підлоги.
2.2 Аналіз ліквідності комбінату “Буддеталь”
Фінансовий стан в короткостроковій перспективі оцінюється показниками ліквідності й платоспроможності, які характеризують можливість своєчасного та повного проведення розрахунків по короткостроковим зобов'язанням перед контрагентами. Під платоспроможністю підприємства розуміють наявність у нього грошових засобів та їх еквівалентів у кількості достатній для розрахунків по кредиторській заборгованості, яка потребує негайного погашення.
Ліквідність баланса визначається як ступінь покриття зобов'язань підприємства в його активах, строк перетворення яких у гроші відповідає терміну погашення зобов'язань.
Проведемо розрахунок коефіцієнтів ліквідності по комбінату “Буддеталь”.
1. Коефіцієнт абсолютної ліквідності - показує частку короткострокової заборгованості, яку підприємство в змозі погасити у найближчий час. Він розраховується за формулою:
Ка. л. = (2.8)
Коефіцієнт абсолютної ліквідності по комбінату “Буддеталь” дорівнює:
2001 рік 2002 рік 2003 рік
Ка. л. = Ка. л. = Ка. л. =
Оптимальне значення коефіцієнту абсолютної ліквідності 0,2 - 0,5. На комбінаті “Буддеталь” значення цього коефіцієнта збільшується за роками, що свідчить про те, що підприємство поступово погашає свої короткострокові зобов'язання.
2. Коефіцієнт критичної ліквідності (проміжний коефіцієнт покриття) - показує перспективну платоспроможність підприємства на період, рівний середній тривалості одного обороту дебіторської заборгованості. Цей коефіцієнт розраховується за формулою:
Ккр. л. = (2.9)
Коефіцієнт критичної ліквідності по комбінату “Буддеталь” дорівнює:
2001 рік 2002 рік 2003 рік
Ккр. л. = Ккр. л. = Ккр. л. =
Оптимальне значення коефіцієнту критичної ліквідності > 1. На комбінаті “Буддеталь” цей показник нижче за нормативне значення, що свідчить про неплатоспроможність підприємства на період рівний середній тривалості одного обороту дебіторської заборгованості.
3. Коефіцієнт поточної ліквідності (коефіцієнт покриття) - виражає платоспроможність підприємства не тільки в умовах своєчасних розрахунків з дебіторами, реалізації готової продукції, але й за умови продажу інших матеріальних оборотних засобів. Коефіцієнт розраховується за формулою:
Кп. л. = (2.10)
Коефіцієнт поточної ліквідності по комбінату “Буддеталь” складає:
2001 рік 2002 рік 2003 рік
Кп. л. = Кп. л. = Кп. л. =
Оптимальне значення коефіцієнту поточної ліквідності дорівнює 2. Із наведених розрахунків видно, що підприємство є платежеспроможним.
Зведені показники коефіцієнтів ліквідності наведено у таблиці 2.3.
Таблиця 2.3
Аналіз коефіцієнтів ліквідності
|
Показники |
Нормативне значення |
Фактичне значення |
Відносне відхилення, % |
||||
|
2001 рік |
2002 рік |
2003 рік |
2002 р. від 2001 р. |
2003 р. від 2002р. |
|||
|
Коефіцієнт абсолютної ліквідності |
0,2-0,5 |
0,36 |
0,40 |
0,44 |
+11,11 |
+10,00 |
|
|
Коефіцієнт критичної ліквідності |
>1 |
0,84 |
0,82 |
0,83 |
-2,38 |
+1,22 |
|
|
Коефіцієнт поточної ліквідності |
2 |
2,32 |
2,23 |
2,27 |
-3,88 |
+1,80 |
На підставі проведених розрахунків можна зробити висновок, що коефіцієнт абсолютної ліквідності у 2002 році збільшився на 11,11% в порівнянні з 2001 роком та у 2003 році на 10,0% проти 2002 року. Це свідчить проте, що підприємство поступово погашає свої короткострокові зобов'язання. Коефіцієнт критичної ліквідності у 2002 році знизився на 2,38% в порівнянні з 2001 роком, а у 2003 році збільшився на 1,22% проти 2002 року. На підприємстві цей показник нижче нормативного значення, що свідчить про неповну платоспроможність підприємства на період рівний середній тривалості одного обороту дебіторської заборгованості. Коефіцієнт поточної ліквідності у 2002 році знизився на 3,88% в порівнянні з 2001 роком, а у 2003 році збільшився на 1,8% проти 2002 року, що свідчить про платоспроможність підприємства.
2.3 Аналіз собівартості продукції (робіт, послуг) комбінату “Буддеталь”
У собівартості продукції знаходять відображення індивідуальні витрати підприємства на виробництво і реалізацію товарів, виконання робіт, надання послуг. Зменшення цих витрат забезпечує підприємству конкурентоспроможність на ринку, зростання прибутку, рентабельності, тому аналіз досягнення зниження собівартості, пошуку резервів подальшої економії всіх видів витрат на виробництво, реалізацію продукції (робіт, послуг) являє собою один з обов'язкових напрямків фінансово-економічного аналізу діяльності підприємства.
На першому етапі аналізу собівартості продукції (робіт, послуг) необхідно дати загальну оцінку роботи підприємства щодо зниження витрат на виробництво, реалізацію продукції за аналізуємий період. Така оцінка відображається через систему показників, серед яких першочергове значення має показник витрат підприємства на одну гривню виробленої продукції (робіт, послуг). Цей показник визначається за формулою:
Подобные документы
Поняття собівартості продукції, її види. Економічний зміст витрат на виробництво їх склад, класифікація. Аналіз структури операційних витрат за економічними елементами. Собівартість за калькуляційними статтями витрат. Аналіз шляхів зниження собівартості.
курсовая работа [52,4 K], добавлен 30.11.2010Економічний аналіз витрат на виробництво (собівартості продукції) як інструмент управління витратами. Динаміка показників собівартості та факторів їх зміни. Аналіз структури витрат за елементами та статтями. Особливості аналізу прямих та непрямих витрат.
контрольная работа [66,9 K], добавлен 23.12.2015Методи калькулювання собівартості послуг в сфері житлово-комунального господарства. Класифікація витрат на виробництво та реалізацію продукції. Розрахунок тарифу на утримання житлового будинку. Групування витрат за економічними елементами калькуляції.
курсовая работа [52,6 K], добавлен 09.10.2013Собівартість як комплексний економічний показник, основні методи її калькуляції та планування витрат. Аналіз витрат на виробництво продукції в КСП ім. Карла Маркса Сумського району. Резерви зниження собівартості, перспективи їх застосування на сьогодні.
курсовая работа [193,8 K], добавлен 12.07.2010Класифікація та групування витрат, що включаються до собівартості продукції. Характеристика прямих та позавиробничих витрат. Особливості аналізу показників собівартості продукції. Специфіка факторного аналізу собівартості. Аналіз витрат збуту продукції.
реферат [21,7 K], добавлен 06.06.2010Поняття та сутність матеріальних витрат та собівартості продукції. Завдання та джерела інформації аналізу матеріальних витрат та собівартості продукції. Резерви скорочення матеріальних витрат з метою оптимізації собівартості продукції в ПП "Вебр".
курсовая работа [399,3 K], добавлен 20.11.2012Мета, завдання та інформаційна база собівартості. Структура витрат за економічними елементами. Визначення впливу змін обсягу продукції, структури та асортименту, цін на матеріали, відпускних цін на продукцію. Аналіз джерел резервів зниження собівартості.
контрольная работа [78,5 K], добавлен 21.01.2016Аналіз динаміки собівартості продукції свинарства. Рівень, динаміка витрат на 1 грн. валової продукції. Аналіз собівартості продукції свинарства за статтями витрат. Резерви, шляхи зниження собівартості продукції свинарства. Оцінка потенціалу підприємства.
курсовая работа [68,8 K], добавлен 08.12.2008Вивчення витрат операційної діяльності за економічними елементами. Огляд основних показників собівартості та методики їх аналізу. Калькуляція витрат. Критичний обсяг виробництва та методи його розрахунку. Резерви зменшення витрат господарської діяльності.
научная работа [487,3 K], добавлен 10.02.2015Особливості калькуляції собівартості продукції на підприємствах. Розрахунок витрат на сировину і матеріали, енергію, соціальні заходи, утримання і експлуатацію обладнання. Розрахунок фонду заробітної плати робітників та повної собівартості продукту.
курсовая работа [590,4 K], добавлен 22.06.2014
