Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

ринок матеріальний ресурс технологічна база

Економіка (від грецького слова ойкономіа, де "ойкос" означає дім, господарство, а "номос" - закон, правило), в буквальному перекладі - мистецтво ведення домашнього господарства. В сучасному розумінні - це народне господарство країни (або його частина), яка включає відповідні галузі та види виробництва. Існують такі поняття, як економіка країни, регіону, області, галузі.

Отже, економіка - це багатопрофільна система, яка має складну функціональну структуру.

Економічна система, точніше кажучи, той чи інший її історичний або функціональний тип, визначає характер і природу соціально-політичної системи суспільства в цілому. Вона є основною детермінантою розвитку будь-якого суспільства в будь-який період його історичного розвитку. Тому результати її реформування найбільшою мірою відбиваються на характері функціонування та реформування суспільства в цілому.

Економічна система слугує задоволенню потреб, що пов'язані з виробництвом і споживанням різноманітних товарів та послуг. Вона регулює відносини виробництва, розподілу, обміну і споживання у суспільстві.

Перелічені підсистеми доповнюють одна одну і водночас соціально-культурна і політико-адміністративна підсистеми спираються на економічну підсистему. Зумовлено це тим, що без останньої неможливі всі інші види життєдіяльності. Адже перш ніж займатися спортом, військовою справою тощо, слід подбати про те, щоб мати їжу, одяг, житло. І всі ці потреби створюються економікою, зупинка якої хоч на незначний час призвела б людство до катастрофи.

Економіка є сферою життя суспільства, яка охоплює виробництво благ, обмін ними, розподіл і споживання їх. При цьому обов'язково треба враховувати, по-перше, що економіка не може бути реальністю без людей. По-друге, це не тільки і не просто люди, а й продукти їхніх думок (наука, технологія). Невід'ємною складовою економіки є природне середовище, на яке впливають і пристосовують для своїх потреб люди. В цій контрольній роботі розберемо окремі питання цієї складної і важливої науки.

1. Поняття і загальна характеристика ринкового середовища функціонування підприємств та організацій

Поняття "ринок" сьогодні є чи не найпопулярнішим в нашому суспільстві. Зумовлено це переходом України до ринкової економіки, ринкових відносин.

У чому полягає зміст цих понять? В економічній літературі наводяться різні визначення ринкy. Його визначають як сферу обмiну або місце зустрiчi покупців i продавцiв товарiв i послуг, або сукупність угод купiвлi i продажу товарiв тощо. Ці визначення обмежують ринок виключно сферою обмiну, купiвлi-продажу, що не вiдображає його дiйсної сутi.

Як економічна категорія, поняття "ринок" вiдображає сутнiсть економiчних вiдносин, що виникають мiж суб'єктами економiчної системи (виробниками i покупцями) з приводу обмiну результатами i умовами (факторами) виробництва.

Економiчнi вiдносини завжди проявляються як економiчнi iнтереси (усвiдомленi людиною потреби, спонукальнi мотиви господарської дiяльностi). Тому ринок - поняття, яке вiдображає процес взаємодiї економiчних iнтересiв суб'єктiв господарської системи. Отже, поняття "ринок" тотожне поняттю "ринковi вiдносини". [5]

Економiчна система, що функцiонує на засадах ринкових вiдносин, у реальнiй дiйсностi є формою органiзацiї господарської дiяльностi суспiльства, яку називають по-рiзному: ринкова система, система вiльного пiдприємництва або ж просто - ринок.

Таким чином, поняття ринок можна розглядати як у вузькому, так i широкому розумiннi. У першому - це форма економiчного обмiну, в другому система вiдносин господарювання, здатна вирiшувати життєво важливi завдання у сферах суспiльного виробництва, обмiну, розподiлу та споживання. [12]

Бiльш повно i глибоко сутнiсть ринку можна розкрити через функцiї, якi вiн виконує. До основних функцiй слід віднести: регулюючу, стимулюючу, економічного відбору, iнтегруючу.

Регулююча функція забезпечує постійність зв'язків між різними галузями виробництва, з допомогою ринку встановлюються основні мікро- та макропропорції в економіці, у виробництві та обміні. Через конкуренцію ринкові відносини активно впливають на зниження витрат на виробництво будь-якого товару, на впровадження досягнень науково-технічної революції, на задоволення платоспроможного попиту населення. Ринок - найбільш досконалий інструмент саморегулювання товарного виробництва.

Стимулююча функція полягає в тому, що на ринку виграє той, хто найбільш раціонально використовує фактори виробництв для одержання найкращих кінцевих результатів, застосовуючи найновіші досягнення науки, техніки, організації праці та управління. Головне в цій функції полягає в тому, що ринок стимулює виробництво саме тих товарів, які необхідні споживачам.

Функція економічного відбору полягає в тому, що завдяки конкуренції суспільне виробництво звільняється від економічно слабких, нежиттєздатних підприємств.

Ринок також "зшиває" економіку в єдине ціле, розвиваючи систему горизонтальних і вертикальних зв'язків (підприємств, галузей, регіонів), в тому числі зовнішньоекономічних. У цьому проявляється інтегруюча функція ринку. Ринок сприяє проникненню товарів у різні країни і куточки світу.

Отже, відзначені умови існування та функціонування ринку, а також його функції визначають ринок, як конкретну форму господарської діяльності суспільства, яка одержала назву ринкової системи господарювання, або ринкової економіки.

Ринок можна характеризувати відповідно до чинного законодавства: легальний (офіційний), нелегальний (тіньовий, чорний). Структура ринку може бути охарактеризована за адміністративно-територіальною ознакою: місцевий, окремих територій, країни (внутрішній), світовий (зовнішній). Кожний вид ринку має свої особливості. Всі вони системно взаємопов'язані і органічно взаємодіють: якщо відбуваються порушення в одному з них, то це викликає перебої в роботі інших ринків і системи в цілому.

Табл. 1.1 Структуризація і види ринків за ознаками

Ознаки структуризації ринків	Вид ринку
Суб'єктний склад	споживачів виробників проміжних продавців державних установ міжнародних виробників, продавців і посередників
Продуктово-ресурсне наповнення	продовольчих і непродовольчих товарів знарядь і предметів праці та інших товарів виробничого призначення житла, землі, природних багатств і корисних копалин побутових, транспортних, комунальних та інших послуг валюти, грошей і цінних паперів
Елементно-технологічні зв'язки	засобів виробництва предметів споживання інновацій та інформації інвестиційних ресурсів робочої сили валютний грошово-кредитний
Територіально-просторова організація	місцевий (локальний) регіональний національний транснаціональний світовий

Ринок предметів споживання і послуг. Ринок споживчих товарів і послуг являє собою сферу обігу, за допомогою якої реалізуються товари народного споживання та послуги. Ця сфера забезпечує задоволення потреб різних соціальних груп, кожної сім'ї, кожної людини.

Ринок засобів виробництва. Свобода економічної діяльності господарюючих суб'єктів, їхня самостійність залежить від забезпеченості засобами виробництва, можливості вільної реалізації продукції, встановлення цін на неї, укладання договорів. Підприємництво існує лише тоді, коли кожна юридична чи фізична особа має можливість вільно придбати будь-які засоби виробництва.

Фінансовий ринок - це певна сукупність економічних відносин з приводу організації і купівлі-продажу вільних грошових коштів та їх перетворення на грошовий капітал. Суб'єктами цих відносин є підприємства різних форм власності, населення, комерційні банки, фінансово-кредитні організації та ін. Об'єктами фінансового ринку є особливості заощадження населення, тимчасово вільні кошти, що утворюються в процесі обороту промислового і торговельного капіталу та ін.

Ринок праці - це саморегульована система розподілу робочої сили із специфічними факторами конкуренції між її власниками за найбільш вигідні умови та оплату праці, а також між працедавцями - за залучення найбільш кваліфікованої робочої сили. Суб'єктами відносин на ринку праці виступають власники підприємств (працедавці) - "покупці" і окремі особи (працеємці) - "продавці".

Ринок інформації - це сукупність економічних відносин з приводу збирання, опрацювання, систематизації інформації та її продажу кінцевому споживачу. Від якості та обсягу інформації залежить правильність прийнятого рішення. Інформація є рідкісним благом, для отримання якого потрібні певні витрати. Між виробником і споживачем на ринку інформації є посередники, основне завдання яких - збирання і продаж інформації. Ці ринки відрізняються один від одного ступенем поінформованості та можливості реальних дій таких посередників у реалізації товарів і послуг.

Під інфраструктурою ринку розуміють систему державних, приватних і громадських інститутів (організацій і установ) і технічних засобів, що обслуговують інтереси суб'єктів ринкових відносин, забезпечують їхню ефективну взаємодію та регулюють рух товарно-грошових потоків. Розрізняють організаційно-технічну, фінансово-кредитну та науково-дослідну інфраструктуру ринку.

До організаційно-технічної інфраструктури ринку належать товарні біржі й аукціони, торгові доми і торгові палати, холдингові й брокерські компанії, інформаційні центри та ярмарки, сервісні центри, різного роду асоціації підприємців і споживачів, транспортні комунікації і засоби оперативного зв'язку.

Фінансово-кредитну інфраструктуру ринку утворюють банки, фондові й валютні біржі, страхові та інвестиційні компанії, фонди профспілок та інших громадських організацій. Це - всі ті, хто здатен здійснювати і здійснює мобілізацію тимчасово вільних грошових ресурсів, перетворює їх у кредити, а потім і в капіталовкладення.

Науково-дослідницька інфраструктура ринку включає в себе наукові інститути з вивчення ринкових проблем, інформаційно-консультативні фірми, аудиторські організації, спеціальні навчальні заклади. Тут ми розглянемо лише деякі елементи інфраструктури ринку. Особливе місце серед елементів інфраструктури належить біржам.

Біржа (гол. "beurs", нім. "borse") - це установа, де здійснюється купівля-продаж масових товарів (товарна біржа), цінних паперів (фондова біржа), валюти (валютна біржа), нерухомого майна (біржа нерухомого майна), робочої сили (біржа праці). Як правило, біржа - це приватне, акціонерне товариство, акції якого за стандартом не приносять дивідендів, а лише надають право здійснювати торгові операції.

Гуртова торгівля - це частина внутрішньої торгівлі, яка охоплює продаж товарів як великими, так і малими партіями з метою їх перепродажу або виробничого споживання. Гуртова торгівля здійснюється за цінами, які нижчі від роздрібних цін, але вони повинні забезпечувати нормально працюючому промисловому та торговельному підприємству відшкодування витрат, внесення платежів у бюджет і створення фондів економічного стимулювання та прибуток.

Торговельні фірми - це фірми, які займаються здійсненням операцій в основному по купівлі-продажу товарів. Торговельні фірми бувають або вузькоспеціалізованими та універсальними, які торгують широкою номенклатурою виробів.

Торговий дім - це торговельна фірма, яка закуповує товар у виробників або гуртовиків своєї країни і перепродує їх за кордон, або закуповує іноземні товари за кордоном та перепродує їх місцевим гуртовим і роздрібним торговцям, а також споживачам. Їхня діяльність дуже широка: вони здійснюють операції за свій рахунок і за дорученням клієнтів, за внутрішньою, гуртовою і роздрібною торгівлею, працюють за широкою номенклатурою товарів, беруть участь у виробництві продукції. Для виконання своїх функцій торгові доми мають сітку магазинів, складські приміщення, транспортні засоби тощо.

Дистриб'ютер (від англ. "distributer" - розподільник) - окрема фірма або агент промислового підприємства, які здійснюють реалізацію продукції і виступають як торгівці за договором на основі угоди про право на продаж в окремому регіоні. Угода фірми передбачає виконання дистриб'ютором ряду функцій, пов'язаних з реалізацією товару: організацію реклами в даному регіоні, передпродажну підготовку технічно складних товарів, наданням покупцям сервісних послуг, аналіз кон'юнктури ринку та відгуків покупців про придбані ними вироби фірми тощо.

Аукціон (від лат. "auctio (auctionis)" - продаж з публічних торгів) - це спеціально організований ринок товарів з визначними властивостями, що діє періодично у певному місці і в наперед обумовлений час на умовах змагання між покупцями. Право придбання товарів на аукціоні надається покупцям, які запропонували вищу ціну. На відміну від інших форм реалізації (через магазини, ярмарки і т. п.) аукціон передбачає не одночасне, а почергове пропонування товарів: до реалізації пропонується один товар (лот), після його продажу (або зняття з аукціону) - наступний і т.д.

Ярмарок (від нім. "jahrmakt" - щорічний ринок) - це ринок оптової торгівлі, який організовується регулярно, періодично і функціонує в певному місці, у встановлений час, а також сезонна розпродажа одного або багатьох видів товару. Ця своєрідна форма ринку має можливість при порівняно невеликих витратах у короткий термін на невеликих площах здійснювати плідні контакти між партнерами з метою укладення угод, обміну інформацією, реклами фірми та її продукції

Лізинг (від англ. "leasing" - оренда, майновий найм) - угода між орендарем, власником майна (машин, устаткування, транспортних засобів і т.д.) і орендатором про передачу майна в оренду на визначений строк за певну плату. За своїм економічним змістом лізинг являє собою специфічну форму кредитування продажу без передачі права власності на товар орендарю.

Інжиніринг (від англ. "engineering" - інженерно-консультаційні послуги) - це виділений у самостійну сферу діяльності комплекс інженерно-консультаційних послуг комерційного характеру щодо підготовки, забезпечення процесу виробництва та реалізації продукції, щодо обслуговування будівництва та експлуатації промислових, інфраструктурних сільськогосподарських та інших об'єктів.

Аудиторська фірма - це незалежна висококваліфікована організація, яка на замовлення клієнта та за його кошти здійснює ревізію його господарської діяльності з метою виявлення прорахунків та резервів вдосконалення, контролює й аналізує фінансову діяльність підприємств і організацій різних форм власності, бухгалтерські звіти та баланси.

Холдингова компанія - акціонерна компанія, капітал якої використовується переважно для придбання контрольних пакетів акцій інших компаній з метою встановлення контролю за їхньою діяльністю й отримання доходів. За своєю структурою і характером діяльності холдингова компанія виконує, як правило, лише фінансові операції. Вона тримає контрольні пакети акцій інших фірм і діє через свої філії.

Функціонування і дієздатність усіх елементів ринкової інфраструктури є важливою і необхідною умовою реальної ринкової трансформації економіки України. Розвиток цієї інфраструктури вимагає відповідного законодавства, юридичних гарантій й матеріально-фінансового забезпечення.

2. Показники і шляхи підвищення ефективності використання матеріальних ресурсів

Оцінка ефективності використання матеріальних ресурсів на практиці аналітичної роботи здійснюється за допомогою системи різноманітних показників:

1) узагальнюючі показники: матеріаломісткість продукції, матеріаловіддача, питома вага матеріальних витрат у собівартості продукції. коефіцієнт використання матеріалів:

Матеріаломісткість продукції є узагальнюючим вартісним показником, визначається як співвідношення суми матеріальних витрат до вартості виготовленої продукції і показує, скільки матеріальних витрат припадає на кожну гривню виготовленої продукції. Матеріаломісткість визначає суму матеріальних витрат: зростання матеріаломісткості збільшує суму матеріальних витрат, зниження - зменшує.

Матеріаломісткість продукції визначається за формулою:

М_М = М/ВП (1.1) Де М_М - матеріаломісткість продукції;

М- сума матеріальних витрат, тис. грн;

ВП - обсяг продукції (робіт, послуг), тис.грн.

Матеріаловіддача - це обернений до матеріаломісткості показник, що характеризує вихід продукції з кожної гривні витрачених матеріальних ресурсів і розраховується як співвідношення вартості продукції до суми матеріальних витрат.

Матеріаловіддача розраховується за формулою:

М_В = ВП /М (1.2)

Де М_В -матеріаловіддача.

Для розрахунку питомої ваги матеріальних витрат в собівартості продукції сума матеріальних витрат ділиться на собівартість виготовленої продукції. Цей показник відображає не тільки рівень використання матеріальних ресурсів, але й структуру втрат виробництва продукції, тобто чи є воно матеріаломістким. Питома вага матеріальних витрат в собівартості продукції розраховується за формулою:

МВ=М/С*100 (1.3)

Де МВ- питома вага матеріальних витрат в собівартості продукції, %;

С - повна собівартість продукції (робіт, послуг), тис. грн.

Коефіцієнт використання матеріалів визначається як співвідношення суми фактичних матеріальних витрат до величини матеріальних витрат. розрахованої виходячи з планових калькуляцій і фактичного випуску та асортименту продукції. Він відображає рівень ефективності використання матеріалів, дотримання норм витрачання матеріалів. Якщо коефіцієнт використання більше 1. то це свідчить про перевитрачання матеріалів, якщо менше 1 - про економію матеріальних ресурсів.

Коефіцієнт використання матеріалів визначається за формулою:

Квм = Мф/Мум (1.4)

Де Квм - коефіцієнт використання матеріалів;

Мф - сума фактичних матеріальних витрат, тис. гри.;

Мум - умовна величина матеріальних витрат. розрахована виходячи з планових калькуляцій і фактичного випуску та асортименту продукції, тис. грн..

Застосування узагальнюючих показників в аналізі дозволяє отримати лише загальну уяву про рівень ефективності використання матеріальних ресурсів і резерви її підвищення. Більш детальну інформацію забезпечує аналіз індивідуальних показників.

2) індивідуальні показники: ефективність споживання окремих елементів матеріальних ресурсів (основних, допоміжних матеріалів, палива, енергії тощо), а також встановлення зниження матеріаломісткості окремих виробів (питомої матеріаломісткості). Питома матеріаломісткість окремих виробів може визначатися у вартісному, натурально-вартісному та натуральному вираженні. До індивідуальних показників ми віднесемо: сировиномісткість продукції, паливо місткість продукції, енергомісткість, а також напівфабрикатомісткість продукції.

Сировиномісткість продукції визначається за формулою:

Мс=М^с/ВП (1.5)

Де: Мс- сировиномісткість продукції;

М^с - вартість спожитих сировини і матеріалів, тис. грн.;

ВП-обсяг продукції (робіт, послуг), тис. грн.

Паливомісткість продукції визначається за формулою:

Мп=М^п/ВП (1.6)

Де: Мп --паливомісткість продукції;

М^п - вартість спожитого палива, тис. гри.

Енергомісткість

Ме=М^е/ВП (1.7)

Де Ме- Енергомісткість продукції;

М^е- Вартість спожитої енергії, тис. грн..

Фактор - це причина, яка впливає на певний результат. На виробництві мають місце чимало причинно-наслідкових зв'язків, а отже факторів, виявлення, вимір і вивчення яких - важливе завдання економічного аналізу.

Матеріаломісткість продукції перебуває під впливом зовнішніх (незалежних від діяльності підприємства) і внутрішніх (залежних від діяльності підприємства) факторів.

Фактори, що впливають на зміну матеріаломісткості продукції можна умовно поділити на:

фактори першого рівня:

- зміна загальної матеріаломісткості продукції;

- зміна обсягу продукції;

фактори другого рівня:

- зміна матеріаломісткості за прямими матеріальними витратами;

- зміна співвідношення всіх матеріальних і прямих матеріальних витрат;

фактори третього рівня:

- інноваційні заходи: удосконалення конструкторських характеристик виробів, впровадження нових видів сировини та матеріалів, підвищення рівня кваліфікації;

- зміна питомої матеріаломісткості продукції (рівня витрат на окремі вироби)

- зміна структури продукції;

- зміна цін на матеріальні ресурси;

- зміна відпускних цін на продукцію.

Таким чином матеріаломісткість залежить від обсягу валової (товарної) продукції та суми матеріальних витрат на її виробництво. У свою чергу обсяг валової (товарної) продукції у вартісному вираженні може змінитися за рахунок кількості виготовленої продукції, її структури та рівня відпускних цін. Сума матеріальних витрат також залежить від обсягу виготовленої продукції, її структури, витрачання матеріалів на одиницю продукції і вартості матеріалів.

Отже, на матеріаломісткість спричиняють вплив наступні фактори:

§ структура продукції (збільшення частки матеріаломісткої продукції призводить до збільшення загальної матеріаломісткості);

§ рівень матеріальних витрат на окремі вироби або питома матеріаломісткість;

§ ціни на матеріали;

§ відпускні ціни на продукцію.

Різні фактори по-різному впливають на обсяг виробництва. Збільшення (надходження, закупівля матеріальних ресурсів) сприяє збільшенню обсягу виробництва, і навпаки. Збільшення залишків матеріальних ресурсів на початок періоду призводить до збільшення обсягу виробництва, і навпаки. Збільшення обсягу залишків матеріальних ресурсів на кінець періоду знижує обсяг виробництва продукції, і навпаки. Зниження величини відходів призводить до збільшення обсягу виробництва, і навпаки.

Раціональне використання матеріальних ресурсів призводить до:

Ш зменшення собівартості продукції;

Ш зростання рентабельності підприємства;

Ш зростання прибутку підприємства.

Крім того, враховуючи обмеженість ресурсів, актуальним завданням є зниження обсягів ресурсів, що споживаються, при випереджаючих темпах зростання продуктивності праці над її фондоозброєністю.

Важливу роль відіграє вибір постачальників матеріальних ресурсів. Оскільки неритмічна поставка сировини та матеріалів зумовлює простої обладнання, втрати робочого часу, необхідність понаднормових робіт, які оплачуються за підвищеною тарифною ставкою. Все це збільшує собівартість продукції, що випускається, і відповідно, зменшує прибуток підприємства. Проте впливає не тільки ритмічна поставка, а й якість цих ресурсів. Адже низька якість сировини й матеріалів є причиною утворення понадпланових відходів, що призводить до зменшення обсягу випуску якісної продукції.

Також у ході аналізу забезпеченості підприємства матеріальними ресурсами необхідно:

1) перевірити розрахунок потреби в матеріальних ресурсах; оцінити забезпеченість потреби джерелами покриття, зокрема виявити ступінь забезпечення потреби в матеріальних ресурсах договорами на їх постачання (за строками, обсягами та асортиментом партій, якістю матеріалів тощо), обґрунтованість договорів та їх фактичне виконання;

2) визначити відповідність фактичної забезпеченості товарними запасами плановій потребі, враховуючи обсяг і склад неліквідів, обсяг списаних втрат;

3) виявити зниження обсягу виробництва у зв'язку з недостатньою забезпеченістю матеріальними ресурсами, причини виникнення понаднормових запасів.

3. Оновлення техніко-технологічної бази підприємства та його продукції

Техніко-технологічна база (ТТБ) підприємства виробничої сфери -- системна сукупність найбільш активних елементів виробництва, яка визначає технологічний спосіб одержання продукції (виконання робіт, надання послуг), здійснюваний за допомогою машинної техніки (устаткування, приладів, апаратів), різноманітних транспортних, передавальних, діагностичних та інформаційних засобів, організованих у технологічні системи виробничих підрозділів і підприємства в цілому.

Можливості випуску продукції (надання послуг) за обсягом та якістю вирішальною мірою залежать від рівня розвитку техніко-технологічної бази підприємства.

ТТБ кількісно та якісно відрізняється від основних виробничих фондів (виробничого апарату) підприємства. До складу технічної компоненти бази входять лише ті види знарядь і засобів праці, які беруть безпосередню участь у реалізації виробничих технологій. Це дає можливість: по-перше, виокремлювати особливі сукупні характеристики, що випливають з об'єктивно необхідного техніко-технологічного розвитку виробництва; по-друге, виявляти взаємозв'язки, пріоритети, чинники і способи оновлення та підвищення ефективності системного функціонування технологічних процесів і відповідної таким виробничої техніки.

На сучасному етапі трансформації суспільного виробництва об'єктивно існують певні тенденції поступального розвитку ТТБ підприємств виробничої сфери. Визначальними з них є:

1) підвищення наукомісткості засобів праці, рівня фундаментальності втілюваних у них знань;

2) зростання масштабів і розширення спектра застосування сучасного мікроелектронного устаткування;

3) перетворення засобів праці на технічну цілісність більш високого порядку;

4) трансформація техніко-технологічних засобів у все більш універсальні системи;

5) поглиблення інтеграції окремих елементів ТТБ та організаційно-управлінських компонентів виробництва;

6) підвищення ступеня автоматизації техніки й технічних систем, поступовий перехід до гнучкої автоматизації виробництва, зумовленої його кількісним урізноманітненням і зменшенням серійності.

Ці тенденції якісної зміни ТТБ виробництва визначають ті основні вимоги, які треба враховувати за формування технічного базису підприємств та обґрунтування стратегії його оновлення.

Дефініція технічного розвитку та оцінка технічного рівня підприємства. Фундаментальною базою технічного розвитку будь-якого підприємства стають усі пріоритетні напрямки науково-технічного прогресу. Технічний розвиток відображає процес формування та вдосконалення техніко-технологічної бази підприємства, що має бути постійно зорієнтованим на кінцеві результати його виробничо-господарської, комерційної чи іншої діяльності.

Технічний розвиток як об'єкт організаційно-економічного управління охоплює різноманітні форми, які мають відображати відповідні стадії процесу розвитку виробничого потенціалу і забезпечувати просте та розширене відтворення основних фондів підприємства. Із сукупності форм технічного розвитку доцільно виокремлювати такі, що характеризують, з одного боку, підтримування техніко-технологічної бази підприємства, а з іншого -- її безпосередній розвиток через удосконалення й нарощування виробництва.

Оцінку технічного рівня різногалузевих підприємств треба провадити періодично (один раз на кілька років) у процесі аналізу та узагальнення певної системи показників, які відбивають ступінь технічної оснащеності праці персоналу, рівень прогресивності за­стосовуваної технології, технічний рівень виробничого устаткування, рівень механізації та автоматизації основного й допоміжного виробництва.

Найбільш важливі й типові для всіх підприємств (незалежно від галузевої належності) основні показники технічного рівня підприємства:

Ступінь технічної оснащеності праці

* Фондоозброєність праці

* Енергоозброєність праці

Рівень прогресивності технології

* Структура технологічних процесів за трудомісткістю

* Частка нових технологій за обсягом або трудомісткістю продукції

* Середній вік застосовуваних технологічних процесів

* Коефіцієнт використання сировини і матеріалів

Технічний рівень устаткування

* Продуктивність (потужність)

* Надійність, довговічність

* Питома металомісткість

* Середній строк експлуатації

* Частка прогресивних видів обладнання в загальній кількості

* Частка технічно та економічно застарілого обладнання в загальному парку

Рівень механізації та автоматизації виробництва

* Ступінь охоплення робітників механізованою працею

* Частка обсягу продукції, що виробляється за допомогою автоматизованих засобів праці

Об'єктивність такої оцінки можна забезпечити лише за умови не тільки методично правильного обчислення відповідних показників, а й порівняння їхньої динаміки на даному підприємстві за кілька років, а також порівняння з досягнутим рівнем на інших споріднених підприємствах. Для поглибленої аналітичної оцінки рівня технічного розвитку підприємства, необхідність у проведенні котрої, як правило, виникає за розробки спеціальної перспективної програми, треба застосовувати також інші показники, включаючи ті з них, що характеризують галузеві особливості виробництва, а саме:

* механоозброєність праці (відношення середньорічної вартості машин та устаткування до кількості робітників у найбільшій зміні);

* коефіцієнт фізичного спрацювання устаткування;

* коефіцієнт технологічної оснащеності виробництва (кількість застосовуваних пристроїв, оснастки та інструментів у розрахунку на одну оригінальну деталь кінцевого виробу);

* рівень утилізації відходів виробництва;

* рівень забруднення природного середовища;

* частка екологічно чистої продукції.

Основні етапи і планування технічного розвитку підприємства. У зв'язку з визначальним впливом на результати господарської діяльності технічного розвитку, а також у зв'язку з його багатоспрямованістю і великою складністю важливе практичне значення

Зміст програм (планів) технічного розвитку підприємства визначається сукупністю конкретних заходів, що входять до їхнього складу. Як правило, такі програми (плани) охоплюють кілька розділів, а кожен з останніх -- певну групу цілеспрямованих заходів

Науково-дослідні і проектно-конструкторські роботи

Дослідження і розробки власними силами за певною тематикою з визначенням для кожної теми:

* мети дослідження (розробки)

* місця впровадження результатів

* головного виконавця і співвиконавців

* строків початку та закінчення роботи

* кошторисної вартості

* очікуваних результатів

Створення, освоєння нових і підвищення якості тих, що виготовляються, видів продукції

* Створення та освоєння випуску нових видів продукції

* Організація виробництва за ліцензіями або продукції, створеної іншими організаціями

* Розробка нових стандартів (технічних умов), складання карт технічного рівня

* Сертифікація продукції

* Зняття з виробництва застарілих видів продукції

Запровадження прогресивної технології, модернізація та автоматизація виробничих процесів

* Розробка та застосування нових технологій

* Запровадження нових видів устаткування та інструменту

* Капітальний ремонт і модернізація устаткування

* Механізація ручної праці

* Автоматизація виробництва і процесів управління

Зведені результати здійснення заходів технічного розвитку

За окремими напрямками технічного розвитку:

* зниження матеріальних витрат і собівартості товарної продукції

* приріст виробничої потужності підприємства

* відносне вивільнення працівників

Для всієї сукупності заходів:

* загальні витрати та результати

* динаміка основних техніко-економічних показників

Головним недоліком чинного нині в Україні порядку розробки програми (планів) технічного розвитку підприємства є механічне «підсумовування» різних пропозицій, брак їхньої реальної інтеграції в єдиний цілеспрямований комплекс заходів. Подолати цей недолік дає змогу попереднє опрацювання програми (плану) технічного розвитку в так званому режимі групової роботи. Мета такої роботи полягає в ретельному перегляді та узгодженні пропозицій, що рекомендуються для включення до проекту програми (плану). Саму роботу бажано проводити у вигляді проблемної наради, учасниками якої мають бути керівники підприємства і група експертів, включаючи незалежних. Це певною мірою забезпечує здійснення конкурсного відбору конкретних об'єктів і напрямків технічного розвитку підприємства.

Задача 1

Розрахувати план випуску товарної, валової та реалізованої продукції механічного заводу, якщо в наступному році планується виготовити 7100 насосів по ціні 811 грн. за одиницю, 5100 акумуляторів по ціні 161 грн. і 2100 карбюраторів по ціні 111 грн. Також будуть виготовлені запасні частини на суму 161 тис.грн., 50% яких буде використано для власних потреб, а решта буде реалізована. Вартість послуг, призначених для реалізації на сторону, складе 81 тис.грн. Залишок незавершеного виробництва на початок планового періоду становить 31 тис.грн., на кінець періоду - 71 тис.грн. Залишок готової продукції на початок року становив 310 тис.грн., а на кінець року - 290 тис.грн.

Розв'язок.

Величина товарної продукції обчислюється за формулою:

де - добуток ціни на обсяг виготовленої продукції

- запасні частини для реалізації

- вартість послуг, призначених для реалізації на сторону

грн.

або 6933,1 тис.грн.

Величина валової продукції визначається за формулою:

,

де - запасні частини для внутрішнього споживання

- незавершене виробництво відповідно на кінець і початок періоду:

тис.грн.

Величина реалізованої продукції визначається за формулою:

,

де - залишки нереалізованої продукції на початок і кінець періоду відповідно:

тис.грн.

Задача 2

Визначити середньорічну вартість основних фондів підприємства, показники фондовіддачі, фондомісткості та фондоозброєності, якщо відомо, що вартість основних фондів на початок року становила 61 млн.грн. З 1-го березня було введено основних фондів на суму 14 млн.грн., з початку другого кварталу - введено на 31 млн.грн., з 1-го липня виведено основних фондів на 18 млн.грн., а з 4-го кварталу - виведено основних фондів на 21 млн.грн.

Запланований обсяг випуску продукції становить 210 млн.грн., а чисельність промислово-виробничого персоналу - 5100 чол.

Розв'язок.

Середньорічна вартість основних фондів:

,

де - початкова вартість основних фондів

- вартість введених та виведених основних фондів відповідно

- термін використання основних фондів протягом року.

млн.грн.

Фондовіддача:

,

де - обсяг випуску продукції

грн./грн.

Фондомісткість:

грн./грн.

Фондоозброєність:

тис.грн./чол.

Задача 3

У звітному році сума нормованих оборотних засобів на підприємстві склала 210 тис.грн. Тривалість одного обороту оборотних засобів - 41 день. В наступному році обсяг реалізованої продукції збільшиться на 12%. Визначити, на скільки днів скоротиться час одного обороту при тій же величині нормованих оборотних коштів.

Розв'язок.

Визначимо коефіцієнт оборотності оборотних засобів:

,

де - тривалість одного обороту оборотних засобів:

Визначимо обсяг реалізації продукції в звітному році:

,

де - вартість нормованих оборотних засобів

тис.грн.

Визначимо обсяг реалізації продукції в наступному році:

тис.грн.

Визначимо коефіцієнт оборотності оборотних засобів в наступному році:

Визначимо тривалість одного обороту оборотних засобів в наступному році:

дн.

Отже тривалість одного обороту скоротиться на 41 - 36,6 = 4,4 дн.

Задача 4

Середньоспискова чисельність працівників на підприємстві за 2004 рік склала 511 чол. Протягом року за власним бажанням звільнилось 21 чол., за порушення трудової дисципліни звільнено 5 чол., пішли на пенсію 16 чол., поступили в навчальні заклади на денну форму навчання - 3 чол., переведені на інші посади і в інші підрозділи - 26 чол.

Визначити коефіцієнт плинності кадрів та коефіцієнт вибуття кадрів.

Рішення.

Коефіцієнт плинності кадрів розраховується як відношення кількості звільнених працівників за звітний період за прогули та інші порушення трудової дисципліни, невідповідність зайнятій посаді, а також за власним бажанням (крім поважних причин) до середньооблікової чисельності штатних працівників:



Коефіцієнт вибуття кадрів визначається шляхом ділення числа вибулих за період, що вивчається, на середньоспискову чисельність працівників:

Задача 5

На малому підприємстві витрати на оренду приміщень та їх утримання становлять 16 тис.грн., а витрати на управління, інженерне і виробничо-господарське обслуговування та амортизаційні відрахування - 17 тис.грн. Надходження від реалізації продукції склали 81 тис.грн. за рік, а змінні витрати - 31 тис.грн. Виробнича потужність підприємства - 1211 од. Визначити мінімальний обсяг випуску продукції на рік, який забезпечує беззбитковість виробництва.

Розв'язок.

Загальна сума постійних витрат становить FC = 16 + 17 = 33 тис.грн.

Змінні витрати на одиницю (питомі): AVC = 31000 / 1211 = 25,6 грн.

Ціна одиниці продукції: P = 81000 / 1211 = 66,89 грн.

Визначимо точку беззбитковості:

од.

Побудуємо графік точки беззбитковості:



Рис.

Список використаної літератури

1.Господарський Кодекс України: Прийнятий 16 січня 2003р. - К.: Істина, 2003.

2.Бондар Н. М. Економіка підприємства. - К: АСН, 2004.

3.Економіка підприємства / За заг. ред. д.е.н., проф. Мельника Л. Г. - Суми: 2004.

4.Економіка підприємства / За заг. ред. д.е.н., проф. Петровича Й. М. - Львів: Новий Світ - 2004.

5.Економіка підприємства. Збірник практичних задач і конкретних ситуацій: Навчальний посібник / За ред. д.е.н., проф. С. Ф. Покропивного. - К: КНЕУ, 1999.

6.Економіка підприємства: Підручник / За заг. ред. проф. С. Ф. Покропивного. - Вид. друге, перероб. та доп. - К: КНЕУ, 2000.

7.Оробчук М. Г., Лисий І. В. Задачі з економіки підприємства та методика їх розв'язування: Навчальний посібник. - Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2001.

8.Покропивний С. Ф., Колот В. М. Підприємництво: стратегія, організація, ефективність: Навч.посібник. - К: КНЕУ, 1998.

9.Сідун В.А., Пономарьова Ю.В. Економіка підприємства: Навч. Посібник: Вид. 2-ге, перероб. Та доп. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 356 с.

10.Цал-Цалко Ю. С., Холод Б. І. Економіка підприємства. - Житомир: ЖІТІ, 2000.

Размещено на Allbest.ru