Галузева структура економіки України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

РЕФЕРАТ

на тему: «Галузева структура економіки України»

Національна економіка або господарство країни - це економічно й організаційно єдина система взаємопов'язаних галузей і сфер діяльності людей, яким властива відповідна пропорційність, взаємообумовлене розміщення на території, обмеженій державними кордонами.

Для вивчення національної економіки і вибору механізмів її регулювання національну економіку треба певним чином структурувати, тобто виділити її окремі підсистеми та елементи.

Залежно від напряму аналізу економічних явищ найпоширенішими типами структурування економіки є структура факторів відтворення, галузева структура, структура економіки в розрізі її великих секторів, структура внутрішніх і зовнішніх зв'язків, регіональна структура, структура виробництва й споживання тощо.

Визначальна роль у структурній характеристиці економіки належить її галузевій структурі. роль галузевий структура україна

Національна економіка країни є цілісним організмом. Вона об'єднує взаємопов'язану систему галузей, видів виробництв і територіальних комплексів. У цій системі органічно взаємодіють галузі матеріального виробництва (промисловість, сільське господарство, будівництво, транспорт, зв'язок тощо) і галузі нематеріального виробництва (освіта, охорона здоров'я, культура).

У макроекономічних дослідженнях як основу для галузевої структури нерідко використовують поняття „сектор економіки”. Сектор економіки - це сукупність інституціональних одиниць - резидентів, які мають подібні економічні цілі, функції та поведінку. [6, c. 60]

Згідно з системою національних рахунків, рекомендованою ООН у 1993 р., економіка поділяється на п'ять секторів:

нефінансових корпорацій (об'єднує корпорації, зайняті ринковим виробництвом);

фінансових корпорацій (охоплює інституціональні одиниці, зайняті фінансовим посередництвом);

державних установ (являє собою сукупність юридичних осіб, зайнятих неринковим виробництвом);

домашніх господарств (включає, здебільшого, споживаючі одиниці);

некомерційних організацій (об'єднує організації, що обслуговують домашні господарства, надаючи їм неринкові послуги). [6, c. 61]

У складі сектора нефінансових корпорацій виділяють три групи галузей:

1. пов'язані з видобуванням ресурсів (первинний сектор);

2. зайняті переробкою цих ресурсів і випуском готової продукції (вторинний сектор);

3. сфера послуг у широкому розумінні (третинний сектор). [6, c.61]

Міжгалузевими генералізованими структурними підрозділами промисловості є:

1. паливно-енергетичний комплекс (паливна промисловість і електроенергетика);

2. машинобудівний;

3. комплекс галузей, які виробляють сировину й матеріали (хіміко-лісовий комплекс, чорна і кольорова металургія, промисловість будівельних матеріалів);

4. галузі, які виробляють предмети споживання (легка та харчова промисловості). [9, c. 148]

Рівень освоєння території України відносно високий. Економіка України охоплює всі ланки суспільного виробництва, розподілу та обміну на всій території. Вона має складну, досить диференційовану й диверсифіковану структуру. Для неї характерні: переважання важкої індустрії; недостатній розвиток галузей і виробництва товарів народного споживання; наявність галузей і виробництв, що забезпечують науково-технічний прогрес і розширення та поглиблення внутрішньо і міжгалузевих виробничих зв'язків. [9, c.125]

Однак переважна орієнтація на розвиток важкої індустрії в Україні деформувала структуру всієї економіки, тому в перспективі потрібні рішучі структурні зміни на користь прискореного розвитку виробництва товарів народного споживання, що сприятиме не лише розвитку легкої і харчової промисловості, а й активному залученню машинобудівного та оборонного комплексів до випуску товарів народного споживання.

На галузеву структуру економіки України впливають різні економічні та природні чинники, в тому числі наявний рівень розвитку продуктивних сил, темпи зростання (занепаду) виробництва, рівень забезпечення сировинними та паливно-енергетичними ресурсами, інтенсивність реалізації досягнень науки й техніки, міжнародний поділ праці, економічна інтеграція.

Функціонування та вдосконалення господарства України пов'язані з раціональним використанням природних, матеріальних і трудових ресурсів, забезпеченням відповідних пропорцій у межах галузей, регіонів, всього господарства, переведенням економіки на інтенсивний шлях розвитку, підвищенням ріння суспільного виробництва, охороною навколишнього середовища.

Структура промислового комплексу:

1. Важка промисловість:

· машинобудівний комплекс,

· металургійний комплекс,

· хімічно-лісовий комплекс,

· промисловість будівельних матеріалів,

· паливно-енергетичний комплекс.

2. Легка промисловість.

3. Харчова промисловість. [9, c. 129]

Агропромисловий комплекс України - складна виробничо-економічна система, яка становить групу технологічно й економічно взаємопов'язаних галузей сільського господарства, промисловості та інфраструктури. В АПК є три основні сфери:

1) забезпечує сільське господарство різним устаткуванням і засобами виробництва;

2) власне сільське господарство;

3) заготівля, зберігання і переробка сільськогосподарської продукції. [9, c. 128]

Сфера послуг - це діяльність суб'єктів, яка не набуває матеріально-речової форми і задовольняє певні потреби замовників - особисті, колективні. Послуги є результатом різнорідної діяльності, що здійснюється виробником на замовлення будь-яких споживачів (окремих громадян підприємств, організацій, підприємців), і, як правило, веде до зміни стану одиниць, які споживають ці послуги. Специфіка послуг як продукції полягає в тому, що послуги не накопичуються, не транспортуються, не існують окремо від виробників, тобто вони споживаються, в основному, в момент їх надання. [10, c. 319]

У II половині XX ст. структурний трансформаційний процес набув нових якісних рис і став невід'ємною частиною світового цивілізаційного прогресу. Досвід розвинутих країн показав, що високий рівень споживання на індустріальній основі досягається непомірно дорогою ціною: розтратою земельних ресурсів; нераціональним використанням людського потенціалу; порушенням рівноваги між діяльністю людини та природним середовищем. За цих умов структурна перебудова покликана сприяти створенню засад нової постіндустріальної цивілізації, найсуттєвішими ознаками якої є:

1) перехід до нового технологічного способу виробництва і нового типу економічного зростання;

2) гуманізація і соціалізація економіки;

3) наявність різних форм власності та економічних укладів, еволюція економічних відносин та інститутів;

4) посилення інтеграційних процесів. [3, c. 49]

Аналіз перспективного розвитку галузей економіки України та можливі шляхи покращення їх функціонування.

До пріоритетних галузей промисловості на даному етапі її розвитку в Україні можна віднести:

у машинобудуванні - виробництво авіаційної та ракетно-космічної техніки, суднобудування, енергетичне і сільгоспмашинобудування, окремі виробництва електронної техніки і засобів зв'язку;

у металургійній промисловості - виробництво тонкого автомобільного листа, високоміцних труб, водо- і газопровідних труб з покриттям, алюмінієвої фольги і губчастого титану, сталевих канатів і арматури;

у хімічній і нафтохімічній - виробництво мінеральних добрив і хімічних засобів захисту рослин, синтетичного корду, полімерів та виробів з них, магнітних стрічок і рентгенівської плівки на лавсановій основі, товарів побутової хімії, автомобільних шин і гумових технічних виробів;

у деревообробній промисловості - виробництво фанери, картону, спеціальних видів паперу, деревностружкових та деревноволокнистих плит, меблів;

у промисловості будівельних матеріалів - виробництво високоякісного скла, крейди, фракційного щебеню, тонких облицювальних плит з граніту та бруківки сучасного дизайну;

у легкій промисловості - поглиблена переробка льону і хмелю, швейне і трикотажне виробництва. [3, c. 54]

Аграрний сектор України має величезний потенціал, але за браком відповідних економічних та інституційних умов не може його використати.

Для подальшого розвитку аграрного сектору та підвищення його конкурентоспро- можності в умовах реалізації нової аграрної політики на ринкових засадах особливе значення має розбудова інфраструктури із залученням іноземних інвестицій, великих приватних капіталовкладень.

Для створення сучасного конкурентоспроможного сільськогосподарського виробництва в Україні суттєве значення має формування інноваційної культури в країні, механізму її втілення на практиці. Осередком її формування в агропромисловому комплексі України могли б стати сільськогосподарські технополіси, створені принаймні по одному в кожному з регіонів нашої країни. Вони дозволять децентралізувати аграрний науково-технічний потенціал, стануть регіональними осередками технологічного розвитку, які об'єднають в науково-виробничий моноліт аграрні заклади освіти різних рівнів, науково-дослідні інститути і станції, підприємства різних форм власності з виробництва та переробки сільськогосподарської продукції і сировини. [13]

Необхідно створити також систему фінансового обслуговування аграрного сектора (спеціальні аграрні банки, фермерські каси взаємодопомоги), розбудувати інфраструктуру і правовий механізм для формування реальних іпотечних відносин.

Слід розробити оптимальну і реальну програму державної підтримки АПК із системою спеціальних економіко-правових, фінансових і адміністративних заходів, які дозволили б, зокрема, оперативно вирішувати питання доцільності підтримки тих чи інших галузей сільськогосподарської продукції, планувати або програмувати, як це має місце в інших країнах, агропромислове виробництво та структурні перетворення в ньому з урахуванням як національних, та і міжнародних аспектів.

Зусилля держави повинні концентруватись на сприянні розвитку і збільшенні обсягів продукції аграрного виробництва, перетворенні АПК у високоефективний, конкурентоспроможний сектор економіки. У цьому зв'язку необхідно прискорити проведення робіт по формуванню і гармонізації національної бази стандартів якості та безпеки продуктів харчування до вимог країн - членів ЄС. Тож потрібні докорінні зміни в аграрній політиці, а це - основа для більш оптимістичних варіантів розвитку агропромислового виробництва.

Головна проблема будівельної галузі України є формування позабюджетних інвестицій. На сьогоднішній день існує кілька можливих способів залучення ресурсів для кредитування будівництва і придбання житла. Джерелами цих ресурсів зокрема можуть виступати: населення, яке потребує поліпшення житлових умов; підприємства, що бажають вирішити житлові проблеми своїх співробітників; державні органи керування і місцеві адміністрації; фінансові інвестори.

Одним із видів фінансового забезпечення житлового будівництва може стати довгострокове кредитування, або іпотека. Іпотека - це застава землі та нерухомого майна для отримання в банку довгострокового кредиту. Сьогодні іпотека є найпоширенішим видом фінансових операцій у розвинутих країнах. Вкладання коштів в іпотечне кредитування будівництва житла можна віднести до найліквідніших банківських активів.

У сфері послуг найбільш перспективними є телекомунікаційна та транспортні галузі. Щоб галузь телекомунікацій України дійсно вийшла на належний рівень конкурентоспроможності, необхідно вирішити наступні завдання:

1. Підвищити технологічний рівень галузі.

2. Усунути монополію на ринку.

3. Створити належне законодавче підгрунтя функціонування галузі.

4. Підвищити рівень телефонізації по всій території країни.

5. Створити сприятливий інвестиційний клімат для залучення іноземних інвестицій у галузь.

6. Виділяти належні кошти на наукові дослідження всередині галузі.

Найбільш розвинений на сьогоднішній день є залізничний вид транспорту. Фактично зараз відбувається покращення стану залізничного транспорту, оновлення основних засобів, а саме ремонт колій, вокзалів, закупівля нових локомотивів. Але поки що все це йде в досить обмежених масштабах та торкається лише ключових напрямків. Для більш широкого оновлення потрібно знайти вільні кошти. Це можуть бути іноземні або вітчизняні інвестиції або кошти вивільнені з структури самої залізниці. [5, c. 42]

Проаналізувавши наявний стан галузевої структури України ми можемо зробити наступні висновки:

1. Галузева структура економіки України є застаріла, неефективна, не відповідає сучасним ринковим стандартам. Така структура нездатна забезпечити економічну стабільність в державі, нездатна створити умови для подальшого розвитку економіки та економічного зростання.

2. Зростання питомої ваги енерго- та матеріаломістких, а також екологічно небезпечних виробництв призводить до забруднення навколишнього середовища.

3. Втручання держави в процеси структурної перебудови не приносять бажаних результатів, немає чіткої структурної політики уряду.

4. Переважна більшість інвестицій направляється в промисловість, тоді як решта галузей національної економіки залишаються поза увагою інвесторів.

5. Жоден з пріоритетів національної економіки не має достатніх інвестицій для його реалізації.

6. Реалізація більшості з пріоритетів розрахована на 10-15 років. Чисті прибутки за сприятливих умов можливі лише через 5-7 років, а до того часу національна економіка має якось розв'язувати проблему внутрішнього споживчого ринку.

Тому нині першочергове завдання - подолати несприятливі тенденції, глибоку структурну кризу економіки України, надати економіці належного динамізму. Насамперед йдеться про глибокі структурні зміни та нову інвестиційну політику. Інвестиційну політику відносно окремих галузей слід здійснювати так, щоб масштаби капітального будівництва відповідали потужностям, матеріальним і трудовим ресурсам. Суть нових змін - у перенесенні центра ваги з кількісних показників на якість і ефективність, з проміжних - на кінцеві результати, з розширення виробничих фондів - на оновлення їх, нарощування паливно-енергетичних ресурсів, поліпшення використання їх, прискорений розвиток наукоємних галузей, виробничої та соціальної інфраструктури.

На стратегічних напрямах розвитку економіки слід розробляти і здійснювати комплексні програми, більш динамічно розвивати галузі, що визначають науково-технічний прогрес, забеспечують широкий економічний ефект і розв`язання соціальних завдань.

Взаємодія всіх галузей економіки України зумовлена кардинальною зміною структурної та інвестиційної політики щодо галузей, що передбачає: рішучу орієнтацію виробничих капітальних вкладень на реконструкцію і технічне переоснащення підриємств, що в кілька разів ефективніше, ніж будівництво нових, концентрацію капітальних вкладень на основних напрямах, здатних швидко забезпечити економічний ефект, визначення пропорцій у використанні капітальних вкладень з тим, щоб забезпечити соціальну орієнтацію економіки, пропорційний і збалансований розвиток різних галузей. Слід посилити залежність між обсягом ресурсів, що спрямовуються на соціальний розвиток областей і окремих регіонів, і результатами діяльності підприємств, розташованих на їхній території.

Все це сприятиме великим структурним змінам в економіці України, значному збільшенню наукоємних виробництв, машинобудування і хімії, зниженню частки видобувних і сировинних галузей, однак при цьому збільшиться значущисть глибокої комплексної переробки сировини. Галузева структура народного господарства матиме динамічніший, стійкіший характер, повніше задовольнятиме потреби суспільства.

Размещено на Allbest.ru