Державне фінансування інвестиційної діяльності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Державне фінансування інвестиційної діяльності

Зміст

Вступ

Розділ 1. Місце і роль інвестицій в системі управління фінансами

1.1 Інвестиційні проекти та їх різновиди

1.2 Джерела форм інвестиційних ресурсів

1.3 Правові аспекти регулювання інвестицій

Розділ 2. Удосконалення методів оцінки і управління інвестиційними проектами

2.1 Критерії оцінки інвестиційних проектів різних рівнів

2.2 Обмеження при виборі інвестиційних проектів та метода їх обліку

Розділ 3. Особливості обліку факторів часу та надійності при виборі варіантів інвестицій

3.1 Прикладні аспекти формування та вибору варіантів інвестицій

Висновок

Бібліографічний список

Додатки

Вступ

На питання участі держави в реалізації інвестиційних проектів сьогодні привертають увагу, як зарубіжні так і вітчизняні науковці. Існує багато наукових робіт, в яких аналізується проблемні аспекти розвитку механізмів державного фінансування інвестиційної діяльності, обгрунтовуються джерела формування та напрямки використання коштів бюджету, розвитку, розглядається проблемне питання відбору пріоритетів об'єктів державного інвестування.

Саме цим питанням присвячена курсова робота. В першому розділі розглядається доцільність залучення інвестицій економіку їх види, джерела, форми,правові основи інвестиційної діяльності України. У другому, розглядаються критерії оцінки інвестиційних проектів різних рівнів, обмежання при виборі інвестиційних проектів, методи їх обліку. На підставі аналізу запропоновано шляхи та удосконалення з метою створення додаткових стимулів щодо залучення інвестицій в економіку України. В третьому, розглядається комплексна методика оцінки ефективності інвестиційних проектів, впроваджуваних за участю державних коштів, яка є сукупністю показників. У роботі наведені розрахунки, які дають змогу побачити ефективність інвестиційного проекту та мінімізують ризики при їх впровадженні, розглянуто стан і розвиток окремих комплексів України, досліджено їх інвестування в сучасних умовах, окреслині перспективи розвитку, наведені схеми, щодо залучення та розподілу бюджетних інвестицій на теріторії держави.

Розділ 1. Місце і роль інвестицій в системі управління фінансами

інвестиція бюджет державний

Інвестиції відіграють важливу роль в розвитку економіки країни. У широкому розумінні інвестиції - це види майнових і немайнових (інтелектуальних) цінностей, які вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, внаслідок чого створюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект.[5.с256]

Інвестиція (з лат. Investio-одягаю)- це довгострокове вкладення капіталу в галузі економіки як усередині країни, так і за кордоном. Під категорією „інвестиція” (з англ. Investment-капіталовкладення) слід розуміти використання майна для отримання грошей. Зустрічається і таке визначення поняття „інвестиція”, як вкладення коштів, що розраховане на її приріст, як вкладення вільних коштів у різні форми фінансовоі і матеріальної сфер чи активи. У вітчизняному праві до 1991 року поняття „інвестиції” мало досить специфічний характер, оскільки інвестиції часі ототожнювались з капітальними вкладеннями (що має місце і донині), скажимо, згідно з договором підряду на капітальне будівництво.

Інвестиції відіграють дуже важливу роль у фінансовій ситуації країни. Тут мають значення, як іноземні залучені в економіку так і державні (бюджетні) інвестиції виділені для розвитку окремих галузей, підприємств. Основне завдання інвестиційної діяльності - удосконалити, підвищити стан, як окремих підприємств, організацій, галузей так і економіку України в цілому.

1.1 Інвестиційні проекти та їх різновиди

У вітчизняному законодавстві та взагалі у світі використовуються такі поняття, як:

1) період інвестування;

2) характер участі в інвестуванні;

3) фінансові інвестиції;

4) регіональна ознака інвестицій;

5) форми власності інвесторів.

Саме за цими критеріями формуються інвестиційні проекти та їх різновиди.

За часовим періодом вкладення інвестицій є довго та короткрстрокрві.

Довгострокові інвестиції - це вкладення капіталу на період більше одного року. У практиці інвестиційні компанії довгострокові інвестиції розглядають за такими критеріями: до 2 років; від 2 до 3 років; від 3 до 5 років.

Для постійного зростання та удосконалення економіки дуже важливо стимулювання саме довгострокове інвестування.

Короткострокові інвестиції - це вкладення капіталу не більше одного року.

Деякі економісти виділяють поняття - середньострокові інвестиції.

За характером участі в інвестуванні виділяють прямі і непрямі інвестиції.

Під поняттям - прямі інвестиції розуміють особисту участь інвестора у виборі об'єктів інвестування і вкладення коштів. Пряме інвестування, як правило, здійснюється в основному підготовлені інвестори, що мають досить точну, обгрунтовану інформацію про об'єкт інвестування та добре знаються на механізмі інвестування.

Непрямі інвестиції - вкладення, які опосередковуються іншими особами. Це можуть бути інвестиційні або інші фінансові посередники. Якщо інвестори не мають достатню кваліфікацію для ефективного вибору об'єктів інвестування і наступного керування ними. У цьому випадку вони одержують цінні папери, що випускаються інвестиційними або іншими фінансовими посередниками. Це можуть бути: інвестиційні сертифікати інвестиційних фондів і інвестиційних компаній. Зібрані в такий спосіб інвестиційні кошти ці посередники розміщують на свій розсуд - вибирають найефективніші об'єкти інвестування, беруть участь у керуванні ними, а отримані прибутки розподіляють потім серед своїх клієнтів.

В міжнародній практиці інвестиції класифікуються як прямі, портфельні та неакціонерні форми участі іноземних інвесторів в інвестиційних проектах. В основі такої класифікації лежать, зрозуміло, стратегічні інтереси інвесторів та мета вкладення капіталу.

Під прямими інвестиціями зазвичай розуміють капіталовкладення у межах 20-25% акціонерного капіталу, інколи навіть на рівні 10-15%. За визначенням Міжнародного валютного фонду, прямі інвестиції - це інвестиції, які вкладаються інвестором для придбання довгострокового права у підприємництві і здійснюються ним із метою отримання реального доступу до управління певним підприємництвом. Визначення прямих інвестицій дається у Статистичному щорічнику України за 1996 рік, згідно з яким „пряме інвестиційне підприємництво - це акціонерне чи неакціонерне підприємництво, в якому іноземний інвестор є власником не менш як 10% іноземного капіталу у загальному обсязі статутного фонду підприємництва”.

За об'єктами вкладень коштів виділяють реальні (капітальні) фінансові інвестиції. Інколи виділяють таке поняття, як реінвестиції. Під капітальною інвестицією слід розуміти придбання будинків, споруд, інших об'єктів нерухомої власності, основних фондів та нематеріальних активів. Тобто, вкладення коштів у реальні активи - як матеріальні, так і нематеріальні, зустрічається вкладення коштів у нематеріальні активи, пов'язані з науково-технічним прогресом, характеризуються як інноваційні інвестиції, або інновації.

Фінансова інвестиція - це придбання корпоративних прав, цінних паперів та інших фінансових інструментів. Тобто, вкладення коштів у різноманітні фінансові інструменти (активи), серед яких найбільшу частку становлять вкладення коштів у цінні папери. У свою чергу, фінансові інвестиції поділяються: на прямі і портфельні.

Прямі інвестиції передбачають внесення коштів або майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовоні такою юридичною особою. Портфельні інвестиції передбачають придбання цінних паперів, деривативів та інших фінансових активів за кошти на біржевому ринку.

Попри різні визначення прямих інвестицій в основі лежить вкладення капіталу в безпосередній об'єкт із метою забезпечення, контролю за діяльністю створеної чи вже діючої фірми і отримання прибутку. Саме цим прямі інвестиції відрізняються від так званих портфельних, які вкладаються в цінні паепри з метою отримання прибутку у формі процентів або дивідентів. Капіталовкладення в цінні папери, в тому числі в акції зарубіжних та вітчизняних підприємств кваліфікуються у світовій практиці як портфельні інвестиції, хоч ця форма інвестування, за оцінкою фахівців,характерізується високим рівнем ризику та низькими дивідентами.

За регіональною ознакою виділяють інвестиції всередині країни і за кордоном.

Інвестиції всередині країни (внутрішні інвестиції) означають вкладення коштів в об'єкти інвестування, розміщені в територіальних межах даної країни.

Під інвестиціями за кордоном (зарубіжними інвестиціями) розуміють вкладення коштів в об'єкти інвестування, розміщені за межами території даної країни (до цих інвестиції відносяться також придбання різних фінансових інструментів інших країн - акцій закордоних компаній, облігацій інших держав тощо).[11.с 249-250]

За формами власності інвесторів розрізняють інвестиції приватні, державні, іноземні і спільні.

Приватні інвестиції - це вкадення коштів, здійснюванні громадянинами, а також підприємствами недержавних форм власності, насамперед - колективної.

Іноземні інвестиції являють собою вкладення, здійснюванні іноземними громадянами, юридичними особами і державами.

Спільні інвестиції - це вкладення, здійснювальні суб'єктами даної країни й іноземних держав.

Під державними інвестиціями розуміють вкладення, здійснювальні центральним і місцевими органами влади й управління за рахунок коштів бюджетів, позабюджетних фондів і позичкових коштів, а також державними підприємствами й установами за рахунок власних і позичкових коштів. [12. с47]

1.2 Джерела форм інвестиційних ресурсів

Ситуація інвестиційної політики в Україні характерізується низькими темпами оновлення виробничого апарату, внаслідок чого виробничі фонди зношені на 47,5%, різким зниженням частки нагромадження, яка в масштабах національної економіки не перевищує 16% національного доходу, не ефективною структурою національного виробництва, дефіцитом обігових засобів, скорочення бюджетного фінансування інвестиційної діяльності.

У 1999 році капіталовкладення в економіку України зменшено до 26,4% рівня 1990 року. Частка бюджетних інвестицій перебуває на рівні 49,2%, приватних - усього 7,6%. У 1999році загальний обсяг виродничіх інвестицій у країні скоротився на 8,1% щодо показника 1995 року. Інвестиційне пожвавлення почало спостерігатися з 2000 року. Зросли вкладення в електроенергетику, чорну металургію (майже у 2 рази), нафтогазову (у 2,2 рази), харчову промисловість (в 1,6 раза). [11.с180]

В Україні структура інвестицій в основний капітал, складається з джерел:

1.Кошти держбюджету;

2.Кошти місцевих бюджетів;

3. Власні кошти підприємств та організацій;

4. Кошти іноземних інвесторів;

5. Кошти населення;

6. Кредити банків;

7.Інші джерела фінансування.

Обсяги інвестицій в основний капітал за рахунок державного бюджету скоротилися з 77,8% до 5,4% у 2001 році (Додаток А). За рахунок усіх джерел фінансування у 2001 році було освоєно капітальних вкладень на суму 32,5 млн.грн. [18.с.29]

В Україні спостерігається несприятливий інвестиційний клімат. Причини цього: депресивний стан національної економіки; політична нестабільність; законодавча протилежність та часті зміни у законодавстві; значне державне втручання; негативний імідж країни з повернення боргів; нерозвиненість фондового ринку тощо.

Привабливість України полягає у:

вигідномугеографічному розташуванні;

освідченій робочій сили;

надлишку незайнятого н;аселення;

несформованому ринку товарів та послуг;

наявність законодавства з питань інвестування.

1.3 Правові аспекти регулювання інвестицій

Після розпаду СРСР країни Східної Європи опинилися в умовах гострого дефіциту власних вкладень, необхідних для проведення структурної перебудови економіки та виходу її з кризи. У найскрутнішому становище опинилась Україна, що значно зумовлює формування ефективної інвестиційної політики, спрямованої на активне заохочення вкладень капіталу у різні галузі вітчизняної економіки.

Власна економіко-правова база України стосовно регулювання і юридичного захисту інвестицій фактично стала формуватися з прийняттям Верховною Радою Української РСР 16 липня 1990 року Декларації про державний сувіренітет України та проголошення Акта незалежності України 24 серпня 1991 року. Одним із перших законодавчихактів у цьому напрямку були Закони України „Про захист інвестицій” від 10 вересня 1991 року.

Багато прогалин було заповнено пакетом законів України, прийнятих того ж 1991 року. Зокрема, це закони „Про власність”, „Про підприємництво”, „Про господарські товариства”, „Про зовнішньоекономічну діяльність” та інші законодавчі акти.

Регулювання інвестиційної діяльності здійснюється, за допомогою, законопроектів, які коригують систему податків, податкови пільги і ставки, диференційовані за суб'єктами і об'єктами оподаткування; проведення кредитної та амортизаційної політики; надання фінансової допомоги у вигляді дотацій, субсидій, субвенцій, бюджетних позик; державних норм і нормативів; державних замовлень (контрактів); антимонопольних заходів; роздержавлення і приватизації; визначення умов користування землею, водою та іншими природними ресурсами; політики ціноутворення; проведення експертизи проектів; інших заходів. Саме правова база формує напрямки за якими регулюється інвестиційна діяльність (Додаток Б). [11, с188-189]

Звичайно, правові аспекти регулювання інвестицій підлягають коригуванню залежно від соціально-економічної ситуації в певний період часу, рівня інвестиційної привабливості.

На сьогоднішній день, запропоновано шляхи удосконалення, що

регулюють інвестиційну діяльність. Це зроблено для створення та удосконалення додаткових стимулів щодо залучення інвестицій в економіку України.

Цього року (2005) на перший щорічній конференції інвесторів в Україні було повідомлено про нові правила, що планує запропонувати Мінфін у стосунках із бізнесом і суспільством. Зокрема було наголошене на особливому режимі відносин податкових органів з компаніями, які сумлінно сплачуватимуть податки. Міністерство запровадило щорічне звітування про виконання бюджету з усіх статей витрат. Звітуватиме МФУ не лише перед Верховною Радою, а насамперед перед інвесторами. „Не чекайте від нас поганих сюрпризів у бюджеті-2005,”-наголосив, звертаючись до інвесторів, Віктор Пинзеник. „Ми шукаємо технічні рішення, завдяки яким маємо вийти з цілком прийнятним рівнем дефіциту бюджету, незважаючи на теперешні проблеми щодо його дисбалансу”- запевнив присутній міністр.

На переконання багатьох економістів, новий бюджет має стати чітким сигналом для прийняття рішень інвесторами. Вони мають знати, які сегментисегменти ринку розвиватимуться. Також було оголошено про нові правила доступу до державних коштів:”До сьогодні для вас був заблокований доступ до великого обсягу замовлень. Кошти ,що виділяються урядом для всіх державних закупівель, мають бути доступними для всіх”.

Було зроблено зміни у державному бюджеті разом із змінами до податкового законодавства, які впливають на інвестиційний клімат у країні.

Якщо провести аналіз правових норм, які регулюють інвестиційну діяльність і оподаткування підприємств, свідчить, що в них міститься чимало „підводного каміння”,котре перешкоджає активізації припливу капіталів в економіку країни.

Розділ 2. Удосконалення методів оцінки і управління інвестиційними проектами

Управління інвестиціями включає:

1.Управління інвестиційною діяльністю на державному рівні, що передбачає законодавче регулювання, контпроль, стимульовання інвестиційної діяльності.

2.Управління інвестиційною діяльністю окремого суб'єкта, що передбачає вибір об'єктів інвестування і контроль за процесом інвестування. господарювання

3.Управління інвестиційними проектами, що включає планування, організацію розроблення, координацію, контроль тощо.[9. с.283 ]

Управління інвестиціями охоплює кілька етапів, основні з яких :

1.Аналіз інвестиційного клімату країни,що грунтується на прогнозах: динаміки валового внутрішнього продукту (накопичення і споживання);

2.Вибір конкретних напрямків інвестиційної діяльності, грунтується на основі правового аналізу, підбирається відповідно до стратегії його економічного і фінансового розвитку. На даному етапі обирається галузева напрямленість інвестиційної діяльності відповідно до економічного і фінансового розвитку стратегій, обирається галузева направленість інвестиційної діяльності, визначається інвестиційна привабливість окремих галузей економіки - їх кон'юктуру, динаміку і перспективи попиту на продукцію галузі;

3.Вибір конкретних об'єктів, для інвестора найбільш сприятливим є

вкладення капіталу в об'єкти тих галузей, які перебувають на стадії зростання і чітко простежуються позитивні перспективи бізнесу. У процесі аналізу оцінюють також циклічність галузі, порівнюючи динаміку її розвитку з загальноекономічними тенденціями. На основі цієї оцінки передбачаються зміни загальноекономічної кон'юктури.

Завершуючи оцінювання інвестиційної привабливості галузей, з'ясовують:

-динаміку розвитку галузі в країні і світі,

-умови конкуренції (бар'єри в галузі, відносин між конкурентами, можливість появи товарів-аналогів),

-виробничій потенціал виробників і платоспроможності покупців,

-законодавство з інвестицій.

Основним показником інвестиційної привабливості галузей є рівнем забезпечення прибутковості активів, які використовуються.

4.Оцінка інвестиційної привабливості галузей доповнюється оцінкою регіоніві, оскільки продукція підприємств тієї самої галузі, розміщених у різних регіонах, має різну привабливість. Конкурентоспроможність регіонів обумовлена їх місцем розташування, розвитком транспорткої мережі, соціальними умовами, розвитком підприємницької інфраструктури, природокліматичними умовами, наявність ресурсів тощо.

5.Вибір конкретних об'єктів інвестування, починається з аналізу пропозицій на інвестиційному ринку, відбору окремих інвестиційних проектів і фінансових інструментів, що відповідають основним напрямкам інвестиційної діяльності й економічної стратегії підприємства. Усі відібрані об'єкти інвестування аналізуються з пропозиції їх економічної ефективності.

За результатами цього аналізу проводиться ранжування об'єктів за критерієм їх ефективності-доходності. Відбирають до реалізації ті об'єкти, які забезпечують найбільшу ефективність.

6.Визначення ліквідності інвестицій. У процесі інвестиційної діяльності підприємства в результаті зміни інвестиційного клімату за окреми об'єктами інвестування очікувана дохідність може значно знизитися. Необхідно відстежувати ці зміни і своєчасно приймати рішення про вихід з окремих програм інвестування і реінвестування капіталу. За кожним об'єктом інвестування спочатку оцінюють ступінь ліквідності і перевагу віддають тим із них, які мають необхідний потенційний рівень ліквідності.

7.Визначення необхідного обсягу інвестиційних ресурсів і пошук джерел їх формування. На цьому етапі прогнозується загальна потреба в інвестиційних ресурсах, на цих основах визначаються джерела їх формування.

У результаті здійснення вказаних заходів формується інвестиційний портфель, який являє собою сукупність інвестиційних програм.

Завершальний етап управління інвестиційними-управління інвестиційними ризиками. На цьому етапі виявляються ризики, з якими можливо зіткнення в прцесі реалізації кожного з об'єктів інвестування, і розробляються заходи щодо мінімізації інвестиційних ризиків.

Інвестиційний проект-це документ, який забезпечує окремі напрямки стратегічного розвитку підприємства шляхом реального інвестування, обгрунтовує потребу у відповідних управлінських рішень щодо забезпечення найефективніших форм реалізації поставлених у ньому інвестиційних цілей.

Вибір ефективного інвестиційного проекту- важлива складова управління реальноми інвестиціями. Під час вибору інвестиційного проекту враховують характеристики, що розрізняють проекти, їх класифікаційні ознаки. Інвестиційні проекти можна класифікувати за такими ознаками:

1. Залежно від цільової спрямованості.

Інвестиційні проекти розвитку спрямовані на реалізацію стратегічних цілей підприємства, пов'язаних із зростанням обсягу операційної діяльності, її диверсифікацію. До складу таких інвестиційних проектів відносять також ті, які пов'язані зі створенням нових підприємств.

Інвестиційні проекти санації розробляються для діючих підприємств, які внаслідок неефективного управління, суттєвої зміни кон'юктури ринку, застарілої технології бази значно зменшили обсяг збутку продукції і мають фінансові труднощі, які створюють реальну загрозу банкрутства. Метою розроблення таких інвестиційних проектів є проведення відповідної структурної перебудови підприємства (в галузі його інноваційної політики, маркетингової діяльності тощо), з тим щоб зберігти їх як самостійні одиниці зі статусом юридичної особи або провести ефективне злиття з іншими фінансово стійким підприємством. На сучасному етапі розвитку економіки України потреба у розробленні інвестиційних проектів санації виробничих підприємств досить значна.

2. За напрямами виробничого розвитку, які відповідають конкретним цілям економічної стратегії підприємств, інвестиційні проекти освоєння нової продукції, проекти вдосконалення (або впровадження нової) технології, проекти значного нарощення обсягів виробництва продукції, у тому числі з регіональною диверсифікацією цього виробництва, проекти освоєння нових ринків збуту продукції, проекти розширення сировинної бази (для підприємств добувних галузей економіки) тощо. Якщо проекти мають не одну, а кілька інвестиційних цілей, вони за цією класифікаційною ознакою вважаються комплексними.

У загальному вигляді всі інвестиційні проекти за напрямами виробничого розвитку можна поділити на дві групи: інвестиційні проекти, що збільшують потенціал виробництва продукції (товарів, послуг), та інвестиційні проекти, що збільшують потенціал збуту (реалізації) продукції.

3. Конкурентна форма здійснення реальних інвестицій.

Ураховуючи ці норми, пропонується така класифікація інвестиційних проектів:

-проекти, спрямованы на придбання цілісних майнових комплексів з метою забезпечення товарної або регіональної диверсифікації виробничої діяльності підприємства;

-проекти реконструкції підприємства, пов'язані з суттєвим перетворенням виробничо-технічних процесів на основі сучасних науково-технічних досягнень (у цих проектах може передбачатися розширення окремих виробничіх і невиробничих приміщень, будівництво замість знесених нових споруд цього самого призначення та теріторії діючого підприємства);

-проекти нового будівництва об'єктів із закінченням технологічним циклом на спеціально відведених територіях;

-проекти модернізації активної частини основних виробничих засобів при конструктивній зміні всього або основного парку облання, машин і

механізмів, що використовується підприємством;

-проекти придбання окремих видів матеріальних та інноваційних нематеріальних активів, які передбачаються до оновлення (у зв'язку із фізичним зношиванням) або збільшення (у зв'язку із розширенням обсягу виробничої діяльності), приросту оборотних товарно-матеріальних цінностей (запасів сировини, матеріалів, готової продукції), придбання інших аналогічних активів, які забезпечують зростання обсягів і підвищення ефективності виробничої діяльності у наступному періоді.

Інвестиційні проекти модернізації активної частини основних засобів підприємства можуть розглядатися за класифікаційною ознакою конкретної форми їх здійснення, а саме :

-проекти спрямовані на відтворення основних засобів;

-проекти придбання нових нематеріальних активів інноваційного характеру;

-проекти забезпечення приросту матеріальних оборотних засобів.

4. Залежно від обсягу інвестування розрізняють проекти малі, середні та великі. Критеріями такої класифіфкації проектів є обсяг інвестиційних ресурсів, необхідних для їх реалізації (цей показник розглядається у грошовій формі).

5. Відповідно до терміну реалізації інвестиційні проекти поділяються на три групи: короткострокові проекти (із загальним темпом реалізації до одного року); середньострокові проекти (із загальним темпом реалізації понад два роки).

Наведені критерії поділу проектів за термінами реалізації використовуються як у світовій, так і вітчизняній практиці інвестиційної діяльності.

6. Залежно від участі окремих груп інвесторів у реалізації проекту їх поділяють на такі види: проекти, які реалізуються самим підприємством без сторонньої допомоги; проекти, які реалізуються за участю інших вітчизняних інвесторів; проекти, які реалізуються за участі іноземних інвесторів.Така класифікація інвестиційних проектів певною мірою визначає вимоги до структури та рівня обгрунтування їх окремих розділів.

7. Класифікація інвестиційних проектів за рівнем їх ризику. Дуже широко використовується у зарубліжній практиці. За цією ознакою найбільш поширеним є таке групування інвестиційних проектів:

-проекти з рівнем ризику нижче середнього (до них відносчться, як правило, інвестиційні проекти, що мають забезпечити зниження собівартості продукції);

-проекти із середним рівнем ризику (до них відносять зазвичай проекти реконструкції або нового будівництва, що забезпечують розширення виробництва продукції);

-проекти з рівнем ризику вище середнього (до них відносять, як правило, інвестиційні проекти, спрямовані на розробляння нової прощдукції або проникнення на інші ринки збуту);

-проекти з найвищим рівнем ризику (до них відносять, як правило, проекти, спрямован6і і на дослідження та розроблення нової технології виробництва, а також на первісне її впровадження).

Двак отанніх проекти приносять найбільші прибутки або великі збитки.

2.1 Критерії оцінки інвестиційних проектів різних рівнів

Збільшення та удосконалення обсягів державних інвестицій в економіку України потребує визначення форм і методів, які б мали забезпечити ефективність, доцільність використання коштів. На державний бюджет мають бути покладені функції забезпечення стратегічних та інвестиційних програм, що випливають із загальнодержавних інтересів та орієнтовані на досягнення збалансованості при формуванні сталої моделі функціонування бюджетного механізму.

Розглянувши основні проблеми ефективного використання державних інвестицій як ефективного бюджетного важеля державного регулювання слід назвати відсутність чітко визначених критеріїв ефективного бюджетного важеля проєктів та методів їх оцінки.

Ці проблеми відіграють важливу роль у оцінці привабливості регіонів України. Бо доки не розроблена бездоганна методика оцінки ефективності інвестиційних проектів, кошти будуть вкладатися у безперспективні регіони та такі вкладення, звісно мають великий ризик безприбутковості.

Стан інвестиційної привабливості регіонів України:

2. Київська область;

3. Донецька область;

4. Запоріжська область;

5. Полтавська область;

6. Одеська область;

7. Дніпропетровська область.

З огляду останніх тенденцій у економіці, політиці України цей список незабаром доповнять: Івано-Франківська область, зокрема Кам'янець-Подільський район та Закарпатська область.Звісно, державний бюджет не взмозі забезпечити постійний розвиток, приплив інвестицій в усі регіони України. Не може бути однакових рецептів розв'язання цієї проблеми, бо на неї впливають багато факторів (чинників). Саме тому потрібно впроваджувати методики доцільності залучення інвестицій.

Також, при визначенні ефективності залучення інвестийних проектів експерт використовує так звану комплексну методику оцінки інвестиційної ефективності проекту, яка включає: оцінку інвестиційного проекту, аналіз бізнес-плану реалізації та окупності проекту, методики оцінки ризику, які можуть буть експертними та статистичними, впровадження інвестиційних проектів держави.

Всі ці оцінки та методики розробки інвестиційної привабливості треба постійно розробляти та удосконалювати, бо під впливом: нових законодавчіх актів, інновацій, обсягів капітальних вкладень, нових тенденцій у економіці України, змін у державному бюджеті, які відбуваються дуже часто - ці методики зазнають поразки, та працюють вже не так бездоганно. Також треба зауважити, що в Україні мали б приділяти більше уваги інвестиційної діяльності, особливо бюджетним (державним) інвестиціям, бо саме вони забезпечують самостійність, виваженість та незалежність України. Та регіонам дуже скрутно удосконалюватися, набувати постійного розвитку за рахунок власних капіталовкладень, без додаткових капіталовкладень. Але слід відзначити, що Україна є ще молодою державою, яка здобула незалежність не так давно, економіка якої постійно набуває розвитку та удосконалення. Саме з цієї причини іноземні інвестори постійно намагаються надати свої послуги у наданні інвестицій, але до цієї допомоги треба ставитися дуже обережно. Інвестор, в свою чергу, будь то державний чи іноземний, завжди переслідує ціль максимізувати свої прибутки иа залучити позичкові кошти за щонайменшої ціни.

Звісно, для економіки України та для окремих регіонів дуже необхідний постійний розвиток та удосконалення багатьох чинників, які були згадані вище.

Методика повинна включати чинники:

-чинник часу, тобто, при оцінці ефективності проекту обов'язково треба враховувати різні ситуації, зміни під впливом часу. При оцінці ефективності проекту повинні враховуватися різні ситуації (аспекти) чинника часу,наприклад: динамічність (зміна в часі) параметрів проекту, його економічне середовище; розриви в часі між виробництвом (надходження) ресурсів та їх реалізацією (оприбуткованістю, оплатою); неоднородність витрат зроблених у різних періодах;

-чинник стабільності , тобто, постійність, зваженість законодавства, підтримка інвестицій у рамках законодавчіх актів;

-чинник ефективності реальних інвестиційних проектів , яка відбувається на підставі порівняння обсягу інвестицій затрат, у співвідношенні сум і термінів повернення інвестиційного капіталу;

-чинник підтримки та розгляду проекту упродовж усього розрахункового періоду, тобто, від проведення передінвестиційних досліджень до завершення проекту;

-чинник обсягу інвестиційних затрат повинен охопити всю сукупність ресурсів, пов'язаних з реалізацією проекту;

-чинник максимального ефекту, тобто, треба проводити порівняльний, альтернативний аналіз інвестиційних проектів та обрати проект з найбільшим значенням ефекту.

Що стосується залучення інвестицій у регіони України, то краще залучати державні (бюджетні) інвестиції. Для того, щоб не мати зобов'язаннь перед приватними секторами економіки та іноземними інвесторами.

Ураховуючи ці норми, пропонується така класифікація інвестиційних проектів:

-проекти, спрямованы на придбання цілісних майнових комплексів з метою забезпечення товарної або регіональної диверсифікації виробничої діяльності підприємства;

-проекти реконструкціїпідприємства, пов'язані з суттєвим перетворенням виробничо-технічних процесів на основі сучасних науково-технічних досягнень (у цих проектах може передбачатися розширення окремих виробничіх і невиробничих приміщень, будівництво замість знесених нових споруд цього самого призначення та теріторії діючого підприємства);

-проекти нового будівництва об'єктів із закінченням технологічним циклом на спеціально відведених територіях;

-проекти модернізації активної частини основних виробничих засобів при конструктивній зміні всього або основного парку облання, машин і механізмів, що використовується підприємством;

-проекти придбання окремих видів матеріальних та інноваційних нематеріальних активів, які передбачаються до оновлення (у зв'язку із фізичним зношиванням) або збільшення (у зв'язку із розширенням обсягу виробничої діяльності), приросту оборотних товарно-матеріальних цінностей (запасів сировини, матеріалів, готової продукції), придбання інших аналогічних активів, які забезпечують зростання обсягів і підвищення ефективності виробничої діяльності у наступному періоді.

Інвестиційні проекти модернізації активної частини основних засобів підприємства можуть розглядатися за класифікаційною ознакою конкретної форми їх здійснення, а саме :

-проекти спрямовані на відтворення основних засобів;

-проекти придбання нових нематеріальних активів інноваційного характеру;

-проекти забезпечення приросту матеріальних оборотних засобів.

Залежно від огбсягу інвестування розрізняють проекти малі, середні та великі. Критеріями такої класифіфкації проектів є обсчг інвестиційних ресурсів, необхідних для їх реалізації (цей показник розглядається у грошовій формі).

Відповідно до терміну реалізації інвестиційні проекти поділяються на три групи: короткострокові проекти (із загальним темпом реалізації до одного року); середньострокові проекти (із загальним темпом реалізації понад два

роки).

Наведені критерії поділу проектів за термінами реалізації використовуються як у світовій, так і вітчизняній практиці інвестиційної діяльності.

Залежно від участі окремих груп інвесторів у реалізації проекту їх поділяють на такі види: проекти, які реалізуються самим підприємством без сторонньої допомоги; проекти, які реалізуються за участю інших вітчизняних інвесторів; проекти, які реалізуються за участі іноземних інвесторів.Така класифікація інвестиційних проектів певною мірою визначає вимоги до структури та рівня обгрунтування їх окремих розділів.

Класифікація інвестиційних проектів за рівнем їх ризику. Дуже широко використовується у зарубліжній практиці. За цією ознакою найбільш поширеним є таке групування інвестиційних проектів:

-проекти з рівнем ризику нижче середнього (до них відносчться, як правило, інвестиційні проекти, що мають забезпечити зниження собівартості продукції);

-проекти із середним рівнем ризику (до них відносять зазвичай проекти реконструкції або нового будівництва, що забезпечують розширення виробництва продукції);

-проекти з рівнем ризику вище середнього (до них відносять, як правило, інвестиційні проекти, спрямовані на розробляння нової прощдукції або проникнення на інші ринки збуту);

-проекти з найвищим рівнем ризику (до них відносять, як правило, проекти, спрямовані і на дослідження та розроблення нової технології виробництва, а також на первісне її впровадження).

Однак останні проекти приносять найбільші прибутки або великі збитки.

2.2 Обмежання при виборі інвестиційних проектів та метода їх обліку

У визначенні ефективності державних інвестиційних проектів експерт з інвестування використовує комплексну методику оцінки інвестиційної ефективності проекту; яка включає : оцінку інвестиційного проекту, аналіз бізнес-плану реалізації проекту та його самоокупності, до яких входить система кількісних показників ступеня ризику впровадження інвестиційних проектів держави (у тому числі метод фінансових коефіцієнтів), статистичні та експертні методи оцінки ризику впровадження інвестиційних проектів держави, а також логіко-імовірне моделювання схем реалізації операції з упровадження інвестиційних проектів та можливого ризику держави за інвестиційною операцією.

Результатом аналізу ефективності інвестиційного проекту за участю держави має бути визначення експертом доцільності впровадження проекту з урахуванням оцінки ризикованості інвестиційного проекту у типовій розрахунково-аналітичній формі для визначення ефективності інвестиційного проекту .(Додаток В).

Формалізованим способом визначення інвестиційної привабливості проекту є комплекс таких заходів, які об'єднують в єдину систему методів:

1) оцінка інвестиційного проекту;

2) аналіз бізнес-плану реалізації інвестиційного проекту;

3) визначення ефективності інвестиційного проекту;

4) визначення соціального ефекту інвестиційного проекту;

5) аналітичний опис інвестиційного проекту та результуюча оцінка ефектипвності проекту.

До абсолютних показників згідно з цією методикою належать такі показники:

1)загальний обсяг витрат, необхідних для реалізації інвестиційного проекту;

2) чистий дохід від продажу товарів, робіт чи послуг;

3) обсяг інвестиційних витрат з проектом;

4) обсяг державних коштів за проектом;

5) вартість капіталу;

6) період реалізації інвестиційного проекту;

Типову розрахунково-аналітичну форму розрахунку терміну окупногсті інвестиційного проекту, яка є обов'язковим додатком до бізнес-плану, та яку необхідно долучати до матеріалів висновку експерта про інвестиційну ефективність проекту.

На підставі основних абсолютних показників та бізнес-плану реалізації інвестиційного проекту визначається низька головних відносин показників, що свідчить про ефективність інвестиційного проекту.

До комплексу основних фідносин показників, що беруть участь у визначенні ефективності інвестиційного проекту, входbть такий показник:

7) середньорічна сума затрат бюджетних ресурсів;

Середньорічна сума чистого грошового потоку обчислюється, як сума середньої різниці між доходами та витратами підприємства в цілому від операційної, інвестиційно фінансової дщіяльності

8) дисконтований чистий грошовий дохід;

ДЧГД=ЧГП (1)/(1+2)1+ЧГП(2)/(1+2)2+ЧГП(n)/(1+r)n =Сума ЧГП n/ (1+r)n,

де ДЧГП - дисконтований чистий грошовий дохід;

ЧГП(n) - чистий грошовий дохцід n-ого періоду;

R - ставка дисконту.

9) прибуток до оподаткування;

ПдО= ЧДп - ВП - ВК,

де ПдО - прибуток до оподаткування;

ЧДп - чистий дохід від продажу;

ВП - загальний обсяг витрат за проектом;

ВК - вартість капіталу.

Цей показник відображає результат господарської діяльності в абсолютному виразі. Значення показника має бути позитивним, у іншому випадку інвестиційний проект вважається неефективним.

10)індекс (коефіцієнт дохідності).

ІД = ЧДп/ ЗВ,

Де ІД - індекс (коефіцієнт дохідності) інвестиційного проекту;

ЧДп - чистий дохід від продажу;

ЗВ - загальний обсяг витрат за інвестиційним проектом.

Мінімально допустиме значення показників становить 1,0.

11)індекс (коефіцієнт рентабельності).

Індекс рентабельності інвестиційного проекту обчислюється за формулою

ІР = ПдО/ПР/ІЗ,

де ІР - індекс (коефіцієнт) рентабельності;

ПдО - прибуток від оподаткування;

ПР - період реалізації проекту;

ІЗ - інвестиційні затрати.

12) період окупності інвестицій.

ПО = ІЗ/ЧДПг,

де ПО - період окупності інвестиційних затрат за проектом;

ІЗ - сума інвестиційних затрат на реалізацію проекту;

ЧДПг - середньорічна сума чистого грошового потоку за період експлуатації проекту.

Нормативне значення для цього показника визначається для кожного проекту окремо і не може бути вищим за період реалізації проекту.

13) коефіцієнт співфінансування.

КФ = КрІ - ІЗ,

де КФ - коефіцієнт співфінансування;

КрІ - обсяг бюджетних коштів;

ІЗ - обсяг інвестиційних витрат за проектом.

Значення показника не повинно перевищувати 0,8. У разі невиконання нормативу такого показника інвестиційний проект не може бути реалізований за участю держави.

Показники, наведені в таблиці за номерами 7-13, розраховуютьося на підставі даних, наведених в інвестиційному проекті і бізнес-плані, за умови, що ці дані відповідають викладеному змісту проекту, є порівнянними між собою та відображають реальний стан галузі, підприємства тощо.

Отримані значення основних відносних показників інвестиційного проекту порівнюються зі встановленими нормативами для кожного відносного показника окремо. Нормативни відносних показників відображено у таблиці.

Таблиця 1. Мінімально необхідне значення нормативу відносних показників, що характерізують ефективність інвестиційного проекту

1	Читий грошовий дохід	>0
2	Прибуток до оподаткування	>0
3	Індекс дохідності	>1
4	Індекс рентабельності	>15
5	Період окупності	<2
6	Коефіцієнт співфінансування	>0,8
7	Оцінка сукупного ризику	90(максимально допустиме значення)

При відхиленні будь-якого із зазначених показників від мінімального прийняття критерію значення нормативу інвестиційний проект вважається неефективним і таким, що н6е може бути реалізований за участю держави.

Розділ 3. Особливості обліку факторів часу та надійності привиборі варіантів інвестицій

Облік чинника часу, повинен стосуватись та застосовуватись до будь-яких типів проектів незалежно від їх технічних, технологічних, фінансових, галузевих або регіональних особливостей. При оцінці ефективності проекту повинні враховуватись різні аспекти чинника часу, у тому числі динамічність, тобто зміна в часі, параметрів проекту і його економічного середовища; розриви в часі між виробництвом продукції або надходженням ресурсів і їх оплатою; нерівноцінність різночасових витрат.

Таблиця 3.1 Валовий внутрішній продукт та обсяги інвестицій в основний капітал у 1997-2004 роках*

Показник	1997	1998	1999	2000	2001	2002	2003	2004
ВВП, млрд.грн.	93,4	102,6	130,4	170,1	204,2	225,8	263,3	345,9
Темпи зростання до відповідного періоду попередньго року,%	97	98,1	99,8	105,9	109,2	104,8	109,6	112
Інвестиції в основний капітал, млн. грн.	12401	13958	17552	23630	32573	37178	49628	62500
Темпи зростання до відповідного періоду попередньго року,%	91,2	106,1	100,4	114,4	120,8	108,9	133,5	125,9
У тому числі інвестиції за рахунок зведеного бюджету	1479	1614	2027	2185	3081	3228	4 208	5 582
% до загальної суми	11,9	11,6	11,5	10,2	9,5	8,7	8,5	8,9

*Звіти Держказначейства, власні розрахунки.

Таблиця 3.2. Динаміка інвестицій в онновний капітал

1997	12401	1
1998	13958	2
1999	17552	3
2000	23630	4
2001	32573	5
2002	37178	6
2003	49628	7
2004	62500	8
a=	7105,52381	-797,3571
	720,022141	3635,9336
R2=	0,94196556	4666,2768
Fрасч.	97,3868897	6
	2120515682	130644834
	Y(2005)=	63152,357
	Y=

Рис. 3.1.Динаміка інвестицій у основному капіталі.

Зміст показника детермінації (R2) вказує яка частина варіації результативності показника пояснює варіації показників. Тобто, характерізує взаємозв'язок фактора та показника. У даному випадку спостерігається високий рівень взаємозв'язку між часом та обсягами інвестицій (R2=0,94).

Fразр.<Fтабл., показник часу (А) та обсяга інвестицій (В) є значимим, тож обсяг інвестицій у 2005 році повинен скласти:

Y= at+b,де

y-сума інвестицій у 2005 році

a,b-розраховані показники

t-умовний ризик

Таблиця 3.3. Залежність ВВП від інвестицій під впливом часу

1997	12401	93400	1
1998	13958	102600	2
1999	17552	130400	3
2000	23630	170100	4
2001	32573	204200	5
2002	37178	225800	6
2003	49628	263300	7
2004	62500	345900	8
a=	4,7758934	43062,084	b
	0,227908641	8068,84
R2=	0,986520625	10813,444
Fрасч.	439,1244981	6	Fтабл
	51347075364	701583386
	Y(2005)=	43105,063
	Y=	4,7758934*t+43062,08

Рис.2 Залежність ВВП під впливом часу

 Зміст показника детермінації (R2) вказує яка частина варіації результативності показникапояснює варіації показників. Тобто, характерізує взаємозв'язок фактора та показника. У даному випадку спостерігається високий рівень взаємозв'язку між часом та обсягами інвестицій (R2=0,98).

Fразр.<Fтабл., показник інвестицій (А) та обсяга ВВП (В) є значимим, тож обсяг ВВП у 2005 році повинен скласти:

Y= at+b,де

y-сума інвестицій у 2005 році

a,b-розраховані показники

t-умовний ризик

Проаналізувавши дані наведені у таблиці 2, за останні 5 років інвестиції в основний капітал були значно вищими, ніж приріст валового внутрішнього продукту. Якщо у 2000році темпи зростання інвестицій порівняно з попереднім роком становили 14,4% проти 5,9% приросту ВВП, то у 2001 році - відповідно 20,8% і 9,2%, у 2002 році - 8,9% і 4,8%, у 2003-му - 33% і 9,6%, у 2004 році - 25,9% і 12%. При цьому слід зауважити, що питома вага капітальних вкладень за рахунок коштів зведеного бюджету у загальному обсязі в ці роки скорочувалась і становила у 1994 році 11,5%, у 2000році-10,2%, у 2001 році-9,5%, у 2002 році-8,7%, у 2003 році-8,5%, у2004році-8,9%.

Таблиця 3.4.Вплив приросту ВВП на темпи зростання інвестицій

Рік	Темпи зростання інвестицій	Приріст ВВП
2000	14,4
2001	20,8	9,2
2002	8,9	4,8
2003	33	9,6
2004	25,9	12



Рис.3. Вплив приросту ВВП на темпи зростання інвестицій

Таблиця 3.5. Капіталовкладення за рахунок зведеного бюджету 1994-2004 роки

Рік	Капіталовкладення за рахунок зведеного бюджету (%)
1994	11,5
2000	10,2
2001	9,5
2002	8,7
2003	8,5
2004	8,9

Рис.4. Капіталовкладення за рахунок зведеного бюджету

Цей фундаментальний аналіз дозволяє спрогнозувати показник майбутніх періодів, проаналізувати минулі. Визначити вплив чинників на інвестиційні потоки. Це можутьо бути чинники: часу, обсяг інвестиційних затрат, темпу зростання до відповідного періоду попереднього року (%) та іньше.

3.1 Прикладні аспекти формування та бибору варіантів інвестицій

Базовою галузю економіки України є кредитно-інвестиційна система.

Інвестиції відіграють важливу роль, так як саме вони забезпечують грошові джерела у економіку країни. Ефективне регульовання розвитку кредитно-інвестиційної системи потребує більш глубокого визначення впливу кредитно-інвестиційної системи на економіку України. Метою даної роботи є дослідження обсягу інвестицій, предоставленими комерційними банками суб'єктам господарювання, а також обсяг іноземних інвестицій в економіку країни з допомогою методів економетричного моделювання.

Дослідження проведено на основі статистичних даних. В якості показника, характерізуючих розвиток економіки регіонів розглядається валова додаткова вартість (ВДВ). Розрахунки були зроблені на основі метода найменших квадратів з допомогою електроних таблиць Exel.

Аналіз показав наявність значимої статистичної залежності між ВДС (показник У), обсягами довгострокових інвестицій (фактора Х1) та прямими іноземними інвестиціями в економіку регіонів України (фактора Х2):

Ln (y) = 5,942 + 0,288ln (X2) +0,219 (X1)

Отримана залежність є нелінійною. Знайдені оцінки параметрів моделі є коефіцієнтами еластичності показника по відповідним факторам. Таким чином можно стведжувати, що збільшення обсяга іноземних інвестицій на 1%, при інших рівних умовах призводить до збільшення ВДС 0,29%. Утой же час, збільшення обсяга довгострокових інвестицій, на 1% при інших рівних умовах призводить до збільшення валової додаткової вартості на 0,22%. В обох випадках коефіцієнт еластичності меньший за 1, тобто досліджуваний нами показник не еластичний по факторам Х1 таХ2. Треба зауважити, що еластичність ВДС по іноземним інвестиціям всеж вище ніж за бюджетними інвестиціями. При проведенні досліджень не було виявлено значимої статистичної залежності між ВДС і короткостроковими інвестиціями, здебільшого запропонованими суб'єктам господарювання.

Таким чином, на основі проведених досліджень можно зробити висновок, що іноземні інвестиції відіграють важливу роль у економічному розвитку

Висновок

Не може бути єдиних рецептів розбудови незалежної, відкритої, демократичної економіки, як і не може бути навіть двох однакових моделей. Кожна країна повинна пройти свій власний шлях пошуків, знайти свою власну модель, яка відповідає менталітету і історичним традиціям її народу, спроможність її виробничому комплексу самоврядовуватись на більш високому рівні.

Удосконалити треба: недосконале законодавство; надто незбалансований бюджет; проблема неплатежів; макроекономічну ситуацію в країні в цілому (насамперед це прискорене проведення реформ, удосконалення грошово-кредитної та валютної політики, створення умов для виникнення ефективних приваиних власників, посилення боротьби з корупцією), так і послідовної реалізації системи взаємопов'язаних економічних, правових, організаційних інформаційних заходів, спрямованих на утворенння привабливого інвестиційного клімату й пожвавлення інвестиційної активності, негативний вплив влади на економіку.

Як тільки почнуть вкладати кошти вітчизняні інвестори, потягнуться і іноземні. Як вважають науковці, серед останніх вдалих інвестиційних проектів, найперспективнішими є: банк „ Аваль”-„Райфайзен Банк” та „Кріворіж Сталь”-„Мітал Стіл.

Складно сказати, які інвестиційні проекти кращі іноземні чи бюджетні. Останнім часом, поняття „інвестиції” отожнювали з поняттям - капіталовкладень, були обов'язково лімітовані. Сьогодні, поняття- інвестиція набуло розширення, удосконалення, кращого використання.

Нині для вітчизняної економіки досить проблемним залишається питання конкурентоздатності українських товарів, підвищення попиту на них як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках. На жаль, ситуація на сьогодні розвивається не на нашу користь. У рейтингу конкурентоздатності за 2003-2004роки, який щорічноскладає Міжнародний інститут розвитку менеджменту (Швейцарія), Україна посіла 84 місце, при цьому її обійшли Кенія, Венесуела, Макодонія, Уганда та Сенегал. З країн-сусідів Росія посідає 70-е місце, Румунія-75-е, Туречина-65-е, Польша-45-е, Угорщина-33 місце.

На відміну від країн Центральної та Східної Європи ми дедалі все більше торгуємо на світових ринках сировиною та напівфабрикатами. Так, за даними Держкомстату України у 2003році в структурі експорту домінуючи позиції займали металопродукція На відміну від країн Центральної і Східної Європи ми дедалі все більше торгуэмо на світових ринках сировиною та напівфабрикатами. Так, за даними Держкомстату України у 2003 році в структурі експорту домінуючи позиції займали металопродукція-36,8%, мінеральні продукти-15,2%, продукція хімічної промисловості -10%, продукція харчової промисловості і сільське господарство-11,8%. (Додаток Г)

На світовому ринку за Україною закріплюється статус постачальника ресурсів, що є стратегічно невигідним. І навіть у самій країні, незважаючи на підтримку вітчизняного виробника, спостерігається засилля промислових товарів імпортного виробництва, які більш привабливі і відносно дешеві для українського споживача.

Коли мова йде про підвищення конкурентоздатності вітчизняних товарів на світових ринках, то в першу чергу береться до уваги науковий потенціал, здатність продукувати наукомістні технології і, зрештою, ресурсні можливості. Передбачається забезпечення пріорітетного розвитку тих галузей, де значним є науковий і технологічний потенціал. Для України це, зокрема аерокосмічна промисловість, судобудування, військово-технічні послуги тощо. У цих галузях необхідно інтенсифікувати інноваційний пошук, залучаючи для цього необхідні інвестиційні інтелектуальні ресурси. Але перелік пріорітетних напрямків може бути значно більшим. Виділені пріорітети стосуються переважно найпотужніших підприємств. У той час осторонь від інноваційного розвитку залишається величезна кількість дрібних і середніх фірм, що самотужки не здатні визначитися з перспективними ринками для забезпечення успішної діяльності.

Існуюча організаційна структура інтеграції науки з виробництвом не є оптимальною, цілісна інноваційно-інвестиційна інфраструктура в Україні на сьогодні знаходиться в стадії формування. За даними Держкомстату України, наукомісткість промислового виробництва України н6е перевищує 0,3%, що в 10-20 разів менше загальноприйнятого світового рівня.

Сьогодні, для більшості державних підприємств характерні відносно високі витрати. Причини цього: по-перше, оснащення підприємств зношено більш ніж на 60%; по-друге, підприємства завантажені менше ніж на половину; по-третє, неоптимальний розмір підприємств. Внутрішній промисловий ринок недостатньо платоспроможний, а кредитна політика не має стимулюючого характеру внаслідок високих відсоткових ставок.