Шляхи i резерви пiдвищення продуктивностi працi

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Національний Університет водного господарства та природокористування

Закарпацький НКЦ

Контрольна робота

З «Економіки підприємства»

Студента IV - го курсу

Спеціальності АУТП

Симйон Д.В

Перевірив

Коротун С.І.

Виноградів 2011р.

Запитання до контрольної роботи

3. Класифікація підприємств, виробнича їх характеристика та структура

6. Розробка виробничої програми у вартісному виразі

23. Показники рівня продуктивності праці та їх вимірювання у водогосподарських підприємствах

36. Значення та шляхи прискорення оборотності оборотних засобів в сучасних умовах

64. Планування норми запасів матеріалів

Список використаної літератури

3. Класифікація підприємств, виробнича їх характеристика та структура

Види підприємств

Пiдприсмства в Укранi класифiкуються за такими ознаками:

1) за метою i характером дiяльностi: комерцiйнi i некомерцiйнi;

2) за формою власностi: приватнi, колективнi, державнi, спiльнi;

З) за належнiстю капiталу: нацiональнi , iноземнi i спiльнi;

4) за правовим статусом i формою господарювання: господарчi товариства, акцiонернi товариства, ТЗОВ, товариство з додатковою вiдповiдальнiстю, командитне товариство, кооперативнi пiдприсмства, об'сднання товариств (асоцiацiя, концерн, консорцiум), одноосiбнi пiдприсмства;

5) за галузевим та функцiональним видом дiяльностi: промисловi, будiвельнi, с/г, транспортнi, торгiвельнi, торгiвельно-посередницькi, страховi, лiзинговi, банкiвськi, туристичнi тощо;

б) за технологiчною цiлiснiстю i ступенем пiдпорядкування: головнi (материнськi), дочiрнi, фiлi, асоцiйованi;

7) за розмiром та чисельнiстю працiвникiв: малi пiдприсмства - у будiвництвi до

200 чол.; у промисловостi до 100 чоловiк; торгiвлi до 15 чол.; середнi - пiдприсмства до 500 чол.; великi - бiльше, нiж 500 чол.

Основними елементами ринковоi iнфраструктури с:

1. Комерцiйнi i iнформацiйнi центри.

2. Товарнi, фондовi та валютнi бiржi.

З. Комерцiйно-кредитнi об'скти.

4. Транспортна i складська мережа.

5. Система комунiкацiй.

Iнфраструктура ринку -- це сукупнiсть установ, якi здiйснюють просування товару iз сфери виробництва в сферу споживання.

Сутнiсний змiст основних видiв iнтеграцiйних утворень пiдприсмств:

- асоцiацiя - договiрне об'сднання пiдприсмства з метою координацii господарськоТ дiяльностi;

- корпорацiя -- також договiрне об'сднання рiзних суб'сктiв на основi iнтеграцiТ виробничих, науково-технiчних i комерцiйних iнтересiв з делегуванням окремих повноважень центральним органам управлiння;

- консорцiум -- це тимчасове об'сднання промислового i банкiвського капiталу для досягнення загальноТ мети (реалiзацii великого iнвестицiйного проекту), Може бути не тiльки нацiональним , а й мiжнародним.

- концерн -- це iнтеграцiя пiдприсмств рiзних галузей економiки на основi сдностi власностi та контролю, втрата окремими пiдприсмствами самостiйностi, i як правило фiнансового пiдпорядкування;

- холдiнг -- об'сднання капiталiв, яке безпосередньо не здiйснюс виробничу дiяльнiсть , а використовус своТ кошти для придбання контрольних пакетiв акцiй iнших пiдприсмств;

- фiнансово-промислова група -- створюсться за рiшенням уряду, складасться iз суб'єктiв рiзних форм власностi для реалiзацii державних програм.

Виробнича i загальна структура пiдприсмств

На пiдприсмствах розрiзняють: виробничу та загальну структуру пiдприємства.

Виробничая -- iнтегрований склад пiдроздiлiв пiдприсмства ( цехiв та обслуговуючих господарств), де вiдбуваються виробничi процеси.

Види виробничих структур:

1. Залежно вiд пiдроздiлу, на основi якого формусться виробнича структура:.

1) Цехова.

2) Без цехова.

3) Корпусна.

4) Комбiнатська.

Цехова, структура:

основнi цехи -- виготовляють продукцiю, що призначена для реалiзацii на сторону;

допомiжнi цехи -- виготовляють продукцiю, що призначена для власних потреб всерединi пiдприсмства;

обслуговуючи цехи -- виконують роботи, що забезнечують необхiднi умови для нормальноТ роботи основних та побiчних цехiв;

побiчнi цехи -- займаються утилiзацiсю вiдходiв; експериментальнi цехи.

До основних цехiв належать:

* Заготiвельнi;

* Обробнi;

* Складальнi.

До допомiжних цехiв належать:

* Iнструментальний:

* Ремонтний;

* Транспортний, ЛЕН.

До побiчних цехiв належать:

* Цех товарiв широкого (народного) вжитку. до пiдсобних цехiв належать:

* наприклад, свинi.

До обслуговуючих цехiв належать:

* склади;

* транспорт;

* мережа.

Без цехова структура основою формування с виробнича дiльниця, тобто сукупнiсть територiально вiдокремлених робочих мiсць, на яких виконуються технологiчно однорiднi роботи або виготовлясться однотипна продукцiя.

Корпусна: основою формування є об'єднання однотипних цехiв великих пiдприемств.

Комбiнатська: характерна для пiдприємств, де здiйснюються багатостадiйнi процеси виробництва з послiдовною переробкою сировини.

2. Залежно вiд спецiалiзацiТ основних цехiв виробнича структура бувас:

1) Технологiчна.

2) Предметна.

3) Змiшана.

Технояогiчна структура : характеризусться спсцiалiзацiсю цсхiв на виконаннi певноi частки технологiчного процесу. Характерна одиничним та дрiбносерiйним виробництвом з рiзноманiтною та нестiйкою номенклатурою.

Предмет на структура: спецiалiзацiя цехiв на виготовлення певного виробу або групи однотипних виробiв з використанням рiзноманiтних технологiчних процесiв та операцiй. Притаманна пiдприсмствам велико серiйного та масового виробництва з обмеженою номенклатурою та значними обсягами продукцi.

3. Залежно вiд наявностi основних i допомiжних цехiв:

1) Комплексна;

2) Спецiалiзована.

Загальна структура -- це сукупнiсть виробничих та невиробничих управлiнських структур (вiддiлiв, бюро i служб) iз системою вiдповiдних зв'язкiв i пiдпорядкованостi, якi характеризують внутрiшню будову пiдприсмства.

6. Розробка виробничої програми у вартісному виразі

Виробнича програма пiдприсмства продукцiї, тобто система адресних завдань споживачам у розгорнутiй номенклатурi встановленi термiни згiдно з договором поставки.

Формуваная виробничоi програми здiйснюсться в бiзнес-планi, представлена така iнформацiя:

* характеристика запропонованоi продукцii;

* оцiнка ринкiв збуту;

* можливi конкуренти та стратегiя маркетингу.

В основi планування виробничої програми покладена система натуральних i вартiсних показникiв.

Натуральнi: обсяг продукцi в натуральних одиницях по номенклатурi i асортименту.

Номенклатура - перелiк названiй окремих видiв продукцй, а асортимент рiзновиди виробiв в межах даны номенклатури.

Номенклатура виробiв може бути:

* централiзованою;

* децентралiзованою.

Ценпiралiзована: формусться шляхом укладення державою контрактiв і фiнансусться за рахунок держбюджету Украни.

Децентралiзована. формусться пiдприсмством самостiйно на основi вивчення ринкового попиту на продукцiю та встановлення прямих контактiв зi споживачами.

продуктивність планування водогосподарський підприємство

Схема формування виробничоi програми пiдприсмстна

ОП -- обсяг поставок в натуральних одиницях;

Зп, Зк -- запаси продукцi на складi вiдповiдно на початок i кiнець плануємого року;

ОВ -- в натуральних одиницях.

Вартiсними показниками виробничої програми є:

* обсяги товарної продукції;

* обсяги валової продукцiї;

* обсяги реалiзованої продукцi

* обсяги чистот продукцi

* обсяги валового i внутрiшньозаводського обороту;

* обсяг незавершеного виробництва.

В обсяг товарно продукції включено готову продукцiю, послуги, ремонтнi роботи, капiтальний ремонт свого пiдприсмства, напiвфабрикати i запчастини на сторону, капiтальне будiвництво для промислових господарств свого пiдприсмства, роботи, пов'язанi з освоснням ново технiки та вартiсть тари, якщо нона не входить в гуртову цiну виробу.

Обсяги товарно продукцi визначаються за залежнiстю

Демпiнгова цiна нижча, нiж собiвартiсть

N -- випуск продукцi (обсяг) певного виду в натуральних одиницях;

Цгурт -- гуртова цiна одиницi виробу;

Р -- вартiсть робiт i послуг на сторону.

У валову продуiцiю включаюггь усю продукцiю у вартiсному виразi незалежно вiд ступеня її готовностi, вона визначасться за формулою

НЗВпоч.року, НЗВкін.року-- вартiсть залишкiв незавершеного виробництва на початок i кiнець року;

Iпоч.року, Iкiн.року -- вартiсть iнструменту для власних потреб вiдповiдно на початок i кiнець року.

При зростаннi вартостi залишкiв незавершеного виробництва, iнструменту для власних потреб змiна додасться.

При зменшеннi вартостi залишкiв незавершеного виробницггва, iнструменту для власних потреб змiна вiднiмасться.

Валовий оборот пiдприсмства -- це обсяг валовоТ продукцii незалежно вiд того, де вона буде використана ( в межах пiдприсмства чи нi).

Внутрiзаводський оборот -- та кiлькiсть продукцii пiдприсмства, яка використовусггься всерединi нього для подальшої переробки

ВО-ВЗО =ВП

Реалiзована продукцiя - це вiдвантажена споживачевi i за яку надiйшли кошти на розрахунковiй рахунок пiдприсмства -- постачальника або мають надiйти у зазначений термiн. Обчислюсться за формулою

ГПпоч.року, ГПкiн.року -- залишки готовоi продукцii вiдповiдно на початок i кiнець планового року;

Впоч.РокУ, Вкiн.року -- залишки продукцii, яка вiдвантажена i за яку термiн оплати не настав i вона знаходиться на вiдпонiдальному збереженнi у покупцiв нiдповiдно на початок i кiнець року;

Чиста продукція представляс собою новостворену вартiсть на пiдприємствi, розпадасться на зарплату i чистий дохiд (прибуток), i кiлькiсно обчислюсться як рiзниця мiж валовою продукцiєю i матерiальними затратами на її виробництно, включаючи амортизацiю ОЗ:

Чиста продукцiя включає затрати минулої (уречевленої) працi та амортизацiю (iх грошовий вираз).

Незавершене виробництво -- вартiсть незавершеного виробництва визначається за формулою:

N-- кiлькiсть виробiв у натуральних одиницях;

Св -- собiвартiсть одного виробу, в грн.;

Тц -- тривалicть виготовлення одного виробу, робочих днiв;

Д -- кiлькiеть робочих днiв у роцi;

Кн.з. -- коефiцiєнт наростання затрат.

с' -- собiвартiсть одного виробу без матерiальних витрат;

МВ -- матерiальнi витрати на виробництво одного виробу, грн.

Виробнича програма пiдприємства -- це оптимальний обсяг виробництва продукцiї, яка повинна бути обгрунтована наявними ресурсами (виробничими фондами, трудовими , фiнансовими ресурсами), а також виробничою потужнiстю пiдприємства).

Обсяг виробництва валовоi чи товарноi продукцiї м.б. обчиелений через величину виробничих ресуреiв наступним чином:

1. Якщо вiдомий обеяг оеновних виробничих фондiв i фондовiддача:

2. Якщо вiдомий показник продуктивностi працi працiвникiв (робiтникiв) та еередньоепиекова чиеельнiеть:

Якiсну сторону виробничої програми характеризує показник, який вiдображає питому вагу сертифiкованої продукцiї в загальному її обсязi.

23. Показники рівня продуктивності праці та їх вимірювання у водогосподарських підприємствах

Продуктивнiсть працi, як економiчна категорiя, визначас ступiнь плодотворностi або здатностi конкретно робочо сили виробляти спожинчу вартiсть, або виконувати корисну роботу. Вона показус спiввiдношення мiж витратами робочого часу i кiлькiстю вироблено продукцi. Чим бiльше вироблясться продукцi за одиницю робочого часу, тим вище продуктивнiсть працi. Таким чином, пiд iiродуктивнiсiню Iiрацi розумiють здатність конкретнЫ працi виробляти певну кiлькiсть продукцi за одиницю робочого часу.

Ефективнiсть працi (продуктивнiсть) величина змiнна, яка залежигь вiд багатьох факторiв, а саме:

* професiйно майстерностi працiвникiв;

* рiвня органiзацi i оплати працi;

* колективно та особисто зацiкавленостi працiвникiв в збiльшеннi кiлькостi виготовлясмо продукцi

* природно обдарованостi i розумово здатностi людини.

Розрiзняють продуктивнiсть конкретно (живої) працi та продуктивнiсть суспiльно працi.

Продуюнивнiсть живоТ працi на пiдприсмствi вимiрюсться кiлькiстю продукцi, що виготовлясться за одиницю робочого часу або затратами працi, що витрачасться на виготовлення одиницi продукцi.

Продуюнивнiсть суспiтiьноi працi характеризус ефективнiсть та економiя суспiльно працi, що втiлена у засобах виробництва. Визначасться обсягом додано вартостi яка припадас на одного працiвника зайнятого у сферi матерiального виробництва.

Суть пiдвищення продуктивностi працi полягас в тому, що на не впливають таки фактори:

* рiвень екстснсивного використання працi;

* iнтенсивнiсть працi;

* технiко-технологiчний стан виробництва.

Рiвень екстенсивного використання працi показус ступiнь П продуктивного використання та тривалiсть протягом робочого дня при незмiнних iнших характеристиках. Чим повнiше використовусться робочий час, чим менше простов та iнших втрат робочого часу i чим тривалiший робочий день, тим вищiй рiвень екстенсивного використання працi i вiдповiдно продуктивностi працi. Однак эростання продуктивностi працi за рахунок екстенсивних характеристик чiткi межi:

законоданчо встановлену тривалiсть робочого дня i робочого тижня, т.т. 8 годин в день та 40 годин в тиждень.

Iнтенсивнiсть працi характеризус ступiнь її напруженостi i визначасгься кiлькiстю фiзично i розумово енергiї людини, витрачено за одиницю часу. Пiдвищення iнтенсивностi працi також мас своу межi, а саме: фiзiологiчнi та психiчнi можливостi людського органiзму. Нормальна iнтенсивнiсть працi -- це коли витрати життєвої енергiї людини на протязi робочого дня можна вiдновити до початку наступного робочого дня. джерелом зростання продуктивностi працi , що не мае меж, с технiко-технологiчне вдосконалення виробництва пiд дiєю НТП.

Методика визначення рiвня продуктивностi працi.

Для планування та аналiзу рiвня продуктивностi працi використовують рiзнi показники та методи вимiрювання продуктивностi працi. для визначення рiвня продуктивностi працi використовують наступнi показники:

1. Виробiток.

2. Труд омiсткiсть.

Виробiток -- кiлькiсть продукцй, що виготовлясться за одиницю робочого часу.

В залежностi вiд того, в яких одиницях вимiрюсться обсяг виробленоi продукцiТ, розрiзняють 2 методи визначення виробiтку:

1) натуральний;

2) вартiсний.

Натуральний метод застосовусться тодi, коли обсяги продукцiї визначаються у натуральних одиницях (кг, шт., м). В цьому випадку, виробiток розраховусться як вiдношення обсягу продукцiТ до затрат працi, якi пiшли на виготовлення цього обсягу:

Переваги натурального методу:

* натуральнi показники наочнi для робiтникiв i придатнi для використання при розподiлi колективного заробiтку;

* натуральнi показники не зазнають на собi вплив змiн цiн, структури робiт та iнфляцii процесiв.

Недолiком використання натурального методу с неможливiсть його застосування у випадку, коли пiдприсмство виготовляс рiзнi види виробiв чи надас рiзнi види послуг.

Вартiсний метод має свої показники, якi бiльш унiверсальнi i дозволяють оцiнити рiвень продуктивностi працi при виробництвi рiзнорiдноi продукцii (робiт чи послуг). Вартiснi показники зазнають на собi вплив матерiаломiсткостi продукцii та фактора цiн.

Вартiсний виробiток визначасться як вiдношення обсягу продукцii в грошових одиницях до затрат працi або до одного середньоспискового працiвника

Щоб позбутись впливу матерiаломiсткостi та фактору цiни, виробiток можна визначати по чистiй продукцiТ

Трудомiсткiсть -- показник рiвня продуктивностi працi взасмо обернений до показника виробiтку. Вiн характеризус рiвень трудовитрат на виготовленая одиницi продукцiї

Вiн використовусться в натуральному видi лише на пiдприсмствах, якi виготовляють один вид продукції.

Шляхи i резерви пiдвищення продуктивностi працi.

Темпи i рiвень продуктивностi працi визначаються багатьма факторами, основними з яких є:

* розвиток науки i технiки;

* вдосконалення органiзацii працi i господарського управлiння в цiлому;

* пiдвищення професiйно-квалiфiкацiйного рiвня працiвникiв.

Мiж ростом продуктивностi працi i економiсю затрат працi iснує залежнiсть



В сучасних умовах, пiдприсмство самостiйно здiйснюс планування продуктивностi працi i визначас П рiвень, але при цьому необхiдно забезпечити випередження росту продуктивностi працi у порiвняннi з темпами росту середньоi зар плати.

Фактори зростання продуктивностi працi -- це вся сукупнiсть рушiйних сил i чинникiв, що ведуть до збiльшення продуктивностi працi.

За рiвнем керованостi, фактори зростання продуктивностi працi можна подiлити на такi крупи:

1) тi, якими може керувати суб'скт господарськоi дiяльностi (управлiння, органiзацiя, квалiфiкацiя, мотивацiя персоналу, технiка i технологiя, умови працi);

2) тi, що перебувають поза сферою керування суб'скта господарювання (полiтичне середовище, рiвень розвитку ринкових умов, конкуренцiя, НТП i т.i.).

Оскiльки праця с процесом взасмодiї робочї сили iз засобами виробництва, то фактори підвищення продуктивностi працi за змiстом, можна подiлити на такi групи:

1. Соцiально-економiчнi, що визначають роль i якiсть використовуваноi робочоi сили:

* здатнiсть реагувати на зовнiшнi стимули;

* внутрiшнє бажання виконувати роботу;

* цiннiснi орiснтацiї;

* реакцiї на зовнiшнi змiннi.

2. Матерiальао-технiчнi, що характеризують якiсть засобiв виробництва:

* модернiзацiя устаткування;

* використання новЫ, бiльш продуктивноТ технiки;

* пiдвищення рiвня механiзацiї i автоматизації виробництва.

З. Органiзацiйно-економiчнi, що вiдбивають якiсть поєднання робочої сили i засобiв виробництва:

* вдосконалення кооперацiї та розподiлу працi;

* впровадження передових методiв та прийомiв працi;

* вдосконалення органiзацii та обслуговування робочих мiсць;

* полiпшення умов працi та вiдпочинку працiвникiв;

* впровадження передових методiв i прийомiв працi;

* вдосконалення системи матерiального стимулювання працi.

За сферою виникнення i дiї, фактори зростання продуктивностi працi подiляються на:

1. Внутрiшньо виробничi, що виникають i дiють безпосередньо на пiдприсмствi.

2. Галузевi i мiжгалузевi, пов'язанi з можливiстю покращення кооперативних зв,язкiв.

3. Регiонаяьнi, характернi для даного регiону.

4. Загалыиодержавнi, якi сприяють пiдвищенню продуктивностi працi в усiй краТнi (пiдвищення рiвня освiти населення, рацiональне використання трудового потенцiалу i змiцнення його здоров'я).

Резерв пiдвищення продуктивностi працi -- вiдрiзок фактору, можливий для використання в конкретний момент часу.

Пiдвищення продуктивностi працi може вiдбуватись такими шляхами:

1) Вдосконалення знарядь працi, предметiв працi та технологiТ виробництва.

2) Пiдвищення рiвня механiзацiТ працi.

3) Вдосконалення органiзацiТ працi за рахунок нормування оплати працi.

4) Використання соцiальних резервiв, якi спрямованi на пiдвищення квалiфiкацiТ робiтникiв та покращення умов хньоi працi.

5) Полiпшення органiзації виробництва за рахунок впровадження нових технологiй, полiпшення матерiально-технiчного постачання, лiквiдацiя сезонностi робiт у галузях з сезонним виробництвом.

36. Значення та шляхи прискорення оборотності оборотних засобів в сучасних умовах

В результатi цього процесу зменшусться потреба в оборотних коштах, т.т. вiдбувасться iх вивiльнення. Вивiльнення або залучення ОбК визначасться за формулою:

Розрiзняють абсолютне внвiльнення коштiв з обороту, коли зменшусться потрiбна абсолютна iх сума, та вiдносне вивiльнення коштiв, коли за даної iх величини, внаслiдок лiпшого використання, реалiзується бiльше продукцiї.

Основнi напрямки полiпшення використання оборотних коштiв:

1) Оптимiзацiя запасiв матерiальних ресурсiв i незавершеного виробництва.

2) Скорочення тривалостi виробничого циклу.

3) Полiпшення органiзацi матерiально технiчного забезпечення.

4) Прискорення строкiв реалiзацiТ готовы продукцй.

64. Планування норми запасів матеріалів

Норматив оборотпих коштiв у виробничих запасах визначасться шляхом добутку середньодобового споживання матерiалiв у вартiсному виразi на норму запасу дня

Норма запасу матерiальних ресурсiв включас:

1. Транспортний запас.

2. Пiдготовчий запас.

3. Поточний або складський запас.

4. Резервний або страховий запас.

5. Сезонний запас.

Транспортний запас. Визначасться кiлькiстю днiв з моменту оплати рахунка постачальника до прибуття вантажу на склад пiдприсмства (не перевищус здебiльше двох днiв).

Пiдготовчий запас. Складасться з часу необхiдного для приймання, складування та пiдготовки ресурсiв до виробничого споживання (використання).

Поточний або складський запас. За величиною с найбiльшим, його визначають в межах половини середнього iнтервалу поставки певних видiв матерiальних ресурсiв.

Резервиий або страховий запас. Визначасться двома способами:

1) За середнiм вiдхиленням фактичних строкiв поставки вiд встановлених.

2) За часом, необхiдним для термiнового оформления замовлення i доставки матерiалiв вiд постачальника до споживача.

Сезонний запас. Створюсться у галузях сезонного характеру заготiвлi сировини або ссзонного характеру споживання ресурсiв.

Що до реального вiдображення у фiнансовому облiку вартостi запасiв, то на практицi, в умовах iнфляцiТ, використовують метод LIFO, який заснований на використаннi в облiку останньоТ цiни придбання матерiалiв за принципом: останнiй прийшов -- перший пiшов; метод FIFO оснований на принципi: перший прийшов -- перший пiшов, вiн дозволяс отримати реальну оцiнку активiв в умовах iнфляцй.

Норматив оборотних коштiв у незавершеному виробництвi визначають за формулою:

Втп -- середньодобовий випуск товарноТ продукцiТ за виробничою собiвартiстю;

Тц -- середня тривалiсть виробничого циклу в днях;

Кнз -- коефiцiснт наростання затрат або собiвартостi незавершеного виробництва. Коефiцiент наростання затрат визначасться двома способами:

1) 1-й -- найточнiший, що базусться на розподiлi витрат за днями виробничого циклу, за формулою:

Св -- собiвартiсть виробу.

2) 2-й -- спрощсний, визначасться за формулою:

А -- початковi витрати, що здiйсненi у першому перiодi виробничого циклу;

Б -- рсшта витрат на виготовлсння виробу.

Норматив оборотних коштiв у залишках готовы продукцiї розраховусться як добуток вартостi добового випуску продукцiТ на норму запасiв дня.

Норматив оборотних коштiв у витратах майбутнiх перiодiв визначасться на пiдставi залишку грошових коштiв на початок розрахункового перiоду та суми витрат, якi необхiдно зробити у розрахунковому перiодi, за мiнусом величини погашення витрат за рахунок собiвартостi продукцi.

Список використаної літератури

1. Основні положення про склад витрат виробництва на підприємствах і організаціях // Галицькі контраки, 1994,№ 52.

2. Бойчик І‚М.‚ Харів П.С.‚ Хопчан М/‚ Економіка підприємсгв. Навчальний посібник,- Львів‚ 1998.

3. Воєводин С.А‚ Зкономический механизм управления промышленным предприятием‚- К.: Вища школа‚ 1991.

4. Пушкар М.С‚ Планування і організація підприємств‚ об'єднань і комплексів-Навчальний посібник‚-- К.: НМК‚ 1992

5. Топчан М.1.‚ Харів П.С.‚ Бойчук І.М‚ Організація і планування виробництва: теорія і практика. Навчальний посібник‚-Тернопіль: Марком‚ 1996.

Размещено на Allbest.ru