Діяльність будівельного підприємства

Йдеться про виробничо-комерційну таємницю фірми. Тому і формують місію підприємства, яка в загальному відображає цілі, не розкриваючи згадану таємницю.

Принципи формування місії

Саме тому, виходячи з необхідності місії, головними принципами її формування на підприємстві є:

- Стислість і декларативність формулювання (інколи одним ємним реченням, гаслом). В ньому відсутні конкретні цифри росту і розвитку підприємства, засоби досягнення успіху.

- Зовнішня переважно спрямованість, в першу чергу на потенційного споживача.

Адже останнього зовсім не цікавить одна із корінних цілей підприємства - максималізація прибутку. Зате він ще й як цікавиться ціною, якістю, умовами продаж і обслуговування. А без споживача, без його високого і постійного інтересу до продукції підприємства, мріяти про високі прибутки проблематично. Тому то первинне в діяльності підприємства не прибуток, а попит споживачів. Прибуток - вторинне, функція попиту. Споживачі ж і їх попит знаходяться у зовнішньому середовищі. Туди і повинна спрямовуватися місія підприємства. Якщо підприємство, як відкрита система, здатне сформувати і забезпечити таку місію, яка задовольнятиме і стимулюватиме попит, воно одночасно буде і з прибутком.

Параметри змісту місії

В цілому ж, зміст місії може включати наступні параметри:

- опис, (характеристика) товарів і послуг, які пропонува тиме підприємство;

- характеристику ринків - визначення основних споживачів, на яких розрахована продукція підприємства;

- основні цілі підприємства, подані через певні якісні характеристики, зокрема, в термінах: порівняння, зростання, згортання, стабілізації тощо;

- декларативну характеристику технологій та інновацій в термінах: найпрогресивніші інноваційні технології, найновіші досягнення науки тощо;

- філософію підприємства - основні погляди і цінності, що визнаються всіма членами трудового колективу і які є основою мотивації дій даного колективу;

- внутрішню концепцію підприємства, тобто враження про себе: конкурентоспроможність продукції і підприємства, свої сильні сторони тощо;

- зовнішню концепцію підприємства, її імідж - проголо шення відповідальності перед споживачами, регіоном,

суспільством.

Фактори, що впливають на формулювання місії і є її джерелами наступні (за Котлером):

- Стан середовища підприємства.

- Ресурси підприємства.

- Історія підприємства, за час якої сформувалась його філософія.

- Стиль діяльності власників і менеджерів.

- Специфічні особливості підприємства.

Крім запропонованих Ф. Котлером, до факторів місії варто, на наш погляд, також віднести:

Інтереси:

а) власників,

б) колективу,

в) менеджерів,

г) споживачів,

д) конкурентів,

е) стейкхолдерів,

є) влади,

ж) громадськості.

Основоположні внутрішні правила дій всього колективу (часто неписані, сформовані роками):

а) принципи підприємства - довготривалі, незмінні, об'єктивні залежності і вимоги: до продукції і ринку, до упра вління (прийняття рішень, контроль, мотивація, оцінка досяг нень тощо), до співробітників (творче мислення, самостій ність, мотиви, відповідальність, оцінка т.д.), до зовнішнього середовища (до споживачів, конкурентів, поставників, стейк холдерів, місцевої влади, держави);

б) етика підприємства - мораль ділових відносин на основі совісті бізнесмена, дотримання таких етичних цінно стей як відмова від обману, чесна поведінка з усіма учасни ками ринку, повага до них, дотримання слова, довіра тощо. Принципи і етика - фундаментальні джерела місії;

в) основні ціннісні орієнтації - внутрішні спонуки, внутрішня мотивація діяльності членів колективу: теоретичні (істина, знання, раціональне мислення); економічні (прибутковість, корисність, практичність); політичні (влада, визнання, інтереси); соціальні (безконфліктність); естетичні (гармонія); релігійні тощо;

г) культура підприємства - сукупність типових для підприємства принципів, цінностей, етичних норм, ідей, які формують його імідж (репутацію, марку). Культура проявля ється: в поведінці підприємства (єдиних принципах поведінки всіх працівників), в комунікаціях підприємства (стилі і способах передачі інформації тощо), в засобах наочного представлення (фірмовий знак, оформлення, дизайн продукції, тара і ін.)

Значення місії

Місія має суттєве значення. Вона, зокрема, є базою: для розробки і узгодження цілей; для розробки всієї системи планів на підприємстві; для об'єднання дій персоналу в обраному напрямку; для відносин із зовнішніми учасниками ринку.

На основі загальної місії підприємства формулюються і встановлюються загальнофірмові цілі, які є способом виконання головної мети та допомагають сформувати стратегії.

Ціль - опис майбутнього стану організації, відправний пункт при розробленні та прийнятті планів і управлінських рішень, засіб мотивації працівників і контролю результатів діяльності колективу організації та кожного працівника зокрема.

Цілі повинні відповідати певним вимогам.

Ш По-перше, цілі підприємства мають бути конкретними і вимірюваними.

Формулювання цілей в конкретних формах створює вихідну базу відліку для наступних правильних господарських та соціальних рішень щодо діяльності підприємства (фірми). Завдяки цьому можна більш обгрунтовано визначити, наскільки ефективно підприємство (фірма) діє у напрямку здійснення своїх цілей.

Ш По-друге, цілі підприємства повинні бути орієнтовані у часі, тобто мати

конкретний горизонт прогнозування. Цілі звичайно встановлюються на тривалі або короткі проміжки часу.

Ш По-третє, цілі підприємства мають бути досяжними, аби слугувати

підвищенню ефективності його діяльності. Недосяжні або досяжні частково цілі спричинюють певні негативні наслідки, зокрема блокування прагнення працівників ефективно господарювати і зменшення рівня їх мотивації, погіршення показників інноваційної, виробничої і соціальної діяльності підприємства, зниження конкурентоспроможності його продукції на ринку.

Ш По-четверте, з огляду на динаміку ефективності виробництва множинні цілі

підприємства повинні бути взаємно підтримуючими, тобто дії і рішення, що необхідні для досягнення однієї мети, мають не перешкоджати реалізації інших цілей. Супротивне може привести до виникнення конфліктної ситуації між підрозділами підприємства (фірми), відповідальними за досягнення встановлених цілей.

Існує досить багато класифікаційних груп, які визначають цілі управління. Деякі з них поділено за такими ознаками:

· за спрямованістю дій цілі - зовнішні та внутрішні;

· за напрямками діяльності на підприємстві - економічні, техніко-технологічні, соціальні, екологічні;

· за можливістю їхнього повного здійснення - «цілі створення» (якого-небудь матеріального об'єкта чи системи) та «цілі розвитку» (коли йдеться про процес);

· за охопленням рівнів управління - цілі всього підприємства, окремих під-розділів і груп або індивідуумів;

· за часовими характеристиками - коротко-, середньо - та довгострокові;

· за відповідною спрямованістю на види діяльності - стратегічні, тактичні, оперативні;

· за ступенем оновлення - цілі підтримки наявного рівня, цілі поступового розвитку окремих елементів системи та цілі оновлення;

· за впливом на окремі елементи підприємства - виробничі та управлінські;

· за характером діяльності - цілі функціонування та цілі розвитку;

· за пріоритетами - основні, побічні та підтримуючі;

· за вимірюваністю - кількісні та якісні.

Звичайно, що передусім досягнення економічних цілей, тобто отримання прибутку, які забезпечують довгострокову прибутковість, життєздатність та розвиток підприємства, дає можливість реалізації підприємством й інших зазначених цілей. Бувають випадки створення соціально-орієнтованих підприємств, головною метою яких є, наприклад, нові робочі місця, охорона оточуючого середовища, тощо.

Підприємства, які довгий час існують на ринку та добре зміцнили свої позиції окрім економічних цілей ставлять перед собою також цілі соціальні, корпоративні.

Цілі є уявленнями про майбутнє, для реалізації яких ми хочемо що-небудь зробити. Мислити цілями» - означає поставити приватне на службу великому цілому. Після цього з'являється розуміння того, в якому напрямі йти і якого кінцевого результату потрібно досягти.

Процес постановки цілей охоплює три фази:

- знаходження мети: чого я хочу?

- ситуаційний аналіз: що я можу?

- формулювання цілей: до чого я конкретно приступаю?

Цілі підприємства

Назва групи цілей	Цілі підприємства
Ринкові	Завоювання частки ринку Збільшення обсягів продажу Створення конкурентної переваги Завоювання нових ринків
Економічні	Зростання прибутку Зростання рентабельності обороту Зростання рентабельності власного капіталу Зростання рентабельності загального капіталу
Фінансові	Забезпечення ліквідності Посилення торгового і кредитного рейтингу Забезпечення самофінансування
Специфічні	Створення підприємства з метою отримання пільг як юридичної особи Навмисне банкрутство з метою реалізації специфічного плану приватизації (комерціалізації) підприємства Створення підприємства та навмисне банкрутство як результат свідомого перерозподілу потоків витрат і доходів між підприємствами
Соціальні	Створення нових робочих місць Збільшення доходів і виконання соціальних зобов'язань працівникам підприємства Сприяння особистому розвитку працівників підприємства Охорона оточуючого середовища
Корпоративні	Зростання іміджу і престижу Створення політичного впливу Вплив на громадкість Збереження корпоративних традицій

Для відображення цілей навіть дуже простої організації треба використати комплексний підхід, тобто створити систему цілей, яка б відбивала потреби підприємства з точки зору як зовнішнього, так і внутрішнього середовища.

Розглядаючи це питання, можна орієнтуватися на різні підходи щодо ролі та значення підприємства у суспільстві.

Зрештою цілі підприємства мають бути чітко сформульовані для кожного виду його діяльності, що є важливим для суб'єкту господарювання і здійснення якого він прагне спостерігати і вимірювати. Цілі завжди повинні бути конкретними та спрямованими на власний успіх, а не на споживача.

Отже, цілі обираються залежно від ціннісних орієнтацій, ринкових умов функціонування та строків досягнення.

7. Власна місія та власні цілі

Основна ціль, чому я хочу створити своє підприємство, є отримання прибутку, адже це буде основне джерело мого фінансування. Але, щоб цього досягти, продукція мого підприємства повинна задовольнити попит. Адже споживачів не дуже цікавить який прибуток від підприємства я хочу отримати, їх цікавить чи є моя продукція якісною, чи відповідає цій якості ціна, умови продаж і обслуговування. А без споживача, без його високого і постійного інтересу до продукції підприємства, мріяти про високі прибутки проблематично. Тому разом з ціллю отримання прибутку буде йти ціль задовольнити, збільшити попит споживачів. В основі виконання цих головних цілей лежить процес досягнення цілей нижчого рівня, таких як досягнення максимально можливої якості моєї продукції та постійне її удосконалення, естетична привабливість продукції та упаковки, проведення різноманітних заохочувальних заходів та акцій тощо.

Також, одна з основних цілей є успішна організація роботи та робочого процесу на початкових етапах.

Ще серед цілей створення мною підприємства є забезпечення вітчизняного споживача якісною продукцією даного виду. Для цього я планую відкрити магазин теплоізоляційних будівельних виробів власного виробництва, а пізніше по можливості створити невелику мережу таких магазинів в Київській області.

Далі впровадження нових технологій виробництва, вдосконалення існуючих методів роботи, залучення висококваліфікованих кадрів, забезпечення нових робочих місць, гідна оплата та влаштування умов праці для співробітників.

Далі, при успішному розвитку підприємства, при великому попиті на продукцію, я планую розширити обсяги виробництва, розширення асортименту яким-небудь новим видом будівельних матеріалів.

Звичайно я розумію, що щоб досягти цих цілей треба докласти чимало сил, праці, коштів в моє підприємство. Та досягнувши їх, моє підприємство зможе забезпечити споживачів теплоізоляційними будівельними виробами найкращої якості та помірної ціни, оскільки вживання теплоізоляційних матеріалів призводить до економії основних будівельних матеріалів (цементу, металу, деревини, кераміки), до зменшення товщини і маси стін і інших захисних конструкцій, скорочення витрат праці, транспортних витрат і, врешті, до зниження вартості будівництва. Крім того, використання їх скорочує втрати тепла і витрата палива на опалювання будівель і технологічні процеси.

8. Обґрунтування моїх місій та цілей

Будь-яке суспільство для забезпечення нормального створення (достатньо комфортного) рівня своєї життєдіяльності займається безліччю видів конкретної праці. З цією метою працездатні люди створюють певні організації, які виконують ту чи іншу місію (організують програму або мету) і діють на основі певних правил і процедур. Проте мета і характер діяльності таких численних організацій різні. За цією ознакою усі організації можна поділити на дві групи: підприємницькі (комерційні), що функціонують і розвиваються за рахунок власних коштів, і непідприємницькі (некомерційні), існування яких забезпечується бюджетним фінансуванням держави. Організації з підприємницьким характером діяльності являють собою підприємства.

Кожне підприємство має історично сформовану конкретну назву - завод, фабрика, шахта, електростанція, майстерня, ательє тощо; може включати декілька виробничих одиниць - заводів або фабрик (комбінат, виробниче об'єднання).

Кожне підприємство або фірма є юридичною особою, має закінчену систему обліку та звітності, самостійний баланс, розрахунковий рахунок в банку, печатку з власною назвою, а також товарний знак (марку) у вигляді певного терміну, символу малюнка або їх комбінації. Такий фірмовий знак (марка) слугує для ідентифікації товарів або послуг продуцента (продавця) та їх вирізнення від продукції (послуг) конкурентів на ринку.

Для ефективного господарювання істотним є визначення генеральної (головної) мети підприємства, тобто чітко окресленої причини його існування - місії.

Місія - найбільш загальні орієнтири функціонування підприємства, як правило, зовнішнього спрямування, що відображають зміст його існування, його філософію, бачення свого місця в даному бізнесі, в регіоні, в суспільстві.

Необхідність формування місії викликається наступним. В ринковому середовищі підприємство має постійно заявляти про себе, формувати, насамперед у клієнтів, зацікавленість, певний імідж. З іншої сторони, воно повинно об'єднати дії персоналу в обраному напрямку, консолідувати трудовий колектив. Місію підприємства формулюють, тому що вона в загальному відображає цілі, не розкриваючи комерційно-виробничу таємницю.

Саме тому, виходячи з необхідності місії, головними принципами її формування на підприємстві є:

· Стислість і декларативність формулювання.

В ньому відсутні конкретні цифри росту і розвитку підприємства, засоби досягнення успіху.

· Зовнішня спрямованість, в першу чергу переважно на потенційного споживача.

Адже останнього зовсім не цікавить одна із корінних цілей підприємства - максималізація прибутку. Зате він ще й як цікавиться ціною, якістю, умовами продаж і обслуговування. А без споживача, без його високого і постійного інтересу до продукції підприємства, мріяти про високі прибутки проблематично. Тому то первинне в діяльності підприємства не прибуток, а попит споживачів. Прибуток - вторинне, функція попиту. Споживачі ж і їх попит знаходяться у зовнішньому середовищі. Туди і повинна спрямовуватися місія підприємства. Якщо підприємство, як відкрита система, здатне сформувати і забезпечити таку місію, яка задовольнятиме і стимулюватиме попит, воно одночасно буде і з прибутком.

В цілому ж, зміст місії може включати наступні параметри:

- опис (характеристика) товарів і послуг, які пропонуватиме підприємство;

- характеристику ринків - визначення основних споживачів, на яких розрахована продукція підприємства;

- основні цілі підприємства, подані через певні якісні характеристики, зокрема, в термінах: порівняння, зростання, згортання, стабілізації тощо;

- філософію підприємства - основні погляди і цінності, що визнаються всіма членами трудового колективу і які є основою мотивації дій даного колективу;

- внутрішню концепцію підприємства, тобто враження про себе: конкурентоспроможність продукції і підприємства, свої сильні сторони тощо;

- зовнішню концепцію підприємства, її імідж - проголошення відповідальності перед споживачами, регіоном, суспільством.

Місія має суттєве значення. Вона, зокрема, є базою: для розробки і узгодження цілей; для розробки всієї системи планів на підприємстві; для об'єднання дій персоналу в обраному напрямку; для відносин із зовнішніми учасниками ринку.

Місія є метою, яка об'єднує множину ролей системи. Без такої всеохоплюючої мети корпорації чи іншій системі бракує здатності усвідомлювати себе єдиним цілим. Вона та розроблений на її основі комплекс загальних цілей можуть бути реалізовані шляхом розроблення та втілення в життя стратегічних, поточних і оперативних планів, зміст яких, на перший погляд, може здатися далеким від визначеної мети (наприклад, плани залучення робочої сили, плани виробничої кооперації з суміжниками і т. п.).

Найважливішою місією створення та праці мого підприємства є забезпечення українського ринку якісною продукцією теплоізоляційних будівельних матеріалів, яка задовольнятиме попит вітчизняних споживачів як у хорошій відмінній якості, так і у відповідній помірній ціні.

Також розробка і виробництво теплоізоляційних будівельних матеріалів, які були б конкурентоздатними за ціною і якістю.

Однією з основних, на мою думку, є місія побудови відносин з клієнтами на професійній довірчій основі, тому що успіх мого підприємства - це, перш за все, успіх моїх споживачів.

Як хороший керівник, я планую створити професійну команду однодумців, всіляко стимулювати і заохочувати творчу діяльність співробітників.

Також за допомогою створення підприємства я забезпечу робочими місцями деяке населення. Я планую надавати нові робочі місця із позитивним розвитком підприємства.

Висновок: одним з найважливіших етапів створення та організації діяльності підприємства - є визначення та реалізація поставлених, спланованих місій і цілей, які виникають на підставі формулювання місії організації як причини її існування.

Найважливішою місією створення та праці мого підприємства є забезпечення українського ринку якісною продукцією теплоізоляційних будівельних матеріалів, яка задовольнятиме попит вітчизняних споживачів як у хорошій відмінній якості, так і у відповідній помірній ціні. Також я планую розширити асортимент будівельних виробів за рахунок розробки нової продукції, яка не поступатиметься за якість виробам, які вже прижилися на ринку будівельних матеріалів.

Основною ціллю створення мною підприємства є досягнення прибутку. Щоб цього досягти моя продукція повинна задовільнити попит споживачів, оскільки без них досягнення моєї основної цілі неможливе.

Також я планую розширення можливостей мого підприємства, розробку нових більш якісних методів отримання продукції, вдосконалення технологій, відкриття магазинів з продукцією мого підприємства, внаслідок чого збільшиться кількість робочих місць, які я зможу запропонувати людям.

Отже, місія створення мого підприємства - забезпечення попиту українських споживачів якісною, хорошою, доступною по ціні продукцією теплоізоляційних будівельних матеріалів; отримання прибутку, оскільки це основне джерело мого фінансування та надання робочих місць населенню.

8. Зовнішнє середовище, його вплив на функціонування підприємства

будівельний середовище теплоізоляційний виріб

Зовнішнє середовище - це сукупність господарських суб'єктів, економічних, суспільних і природних умов, національних та міждержавних інституційних структур та інших зовнішніх відносно підприємства умов і чинників, що діють у глобальному оточенні.

Залежно від характеру впливу зовнішнє середовище поділяють на середовище прямої та опосередкованої дії.

Середовище прямої дії на організацію (так зване мікросередовище) утворюють певні суб'єкти - споживачі, конкуренти, постачальники, державні органи, фінансово-кредитні установи та інші зовнішні агенти і контрагенти. Це середовище ще називають середовищем задач, тому що воно включає в себе елементи, які безпосередньо пов'язані з операціями організації. Оскільки підприємство є системоутворюючим ядром мікросередовища, то будь-які зміни в його діяльності чинять прямий і зворотний вплив на всі взаємопов'язані з ним елементи середовища і на середовище в цілому. До факторів прямого впливу, зокрема, належать: споживачі, постачальники, конкуренти, посередники, економічні закони, органи державної влади.

Зовнішнє середовище є складним, мінливим і, як правило, багато в чому невизначеним. Його елементи взаємопов'язані і впливають один на одного. Характеристиками зовнішнього середовища є:

1) Взаємозв'язок факторів зовнішнього середовища - це рівень сили, з якою зміна одного фактора діє на інші фактори (наприклад, ріст цін на енергоносії обумовлює стрибок цін на всі види продукції, а особливо ті, де велика частка енергозатрат при їх виробництві. Це може призвести до ослаблення конкурентних позицій фірм, які виготовляють цю продукцію, що досить актуально для України, яка є енергозалежною. У свою чергу, таке становище примушує виробників шукати енергозберігаючі технології).

2) Складність зовнішнього середовища - це число факторів, на які організація зобов'язана реагувати, а також рівень варіативності кожного фактора. Складнішою є робота тієї організації, на яку впливає більша кількість факторів.

3) Мінливість середовища - це швидкість, з якою відбуваються зміни у оточенні організації. У деяких з них зовнішнє середовище надто рухливе (комп'ютерні технології, електронна, хімічна, фармацевтична промисловість, біотехнології). Менш рухливе середовище - у підприємств харчової, деревообробної промисловості тощо. Крім того, в межах одного підприємства більш рухливим є середовище для одних підрозділів, зокрема, науково-дослідних, маркетингових відділів, і менш рухливим - для інших, наприклад, виробничих.

4) Невизначеність зовнішнього середовища - це відносна кількість інформації про зовнішнє середовище і ймовірність її достовірності.

Ступінь складності та рухливості мікросередовища, глибина і спрямованість впливу тих чи інших його факторів багато в чому визначаються характером, призначенням і конструктивно-технологічними особливостями продукції (послуг) підприємства і зумовленою цим різноманітністю виробничо-господарських зв'язків, котрі враховуються при проектуванні його організаційної структури і обґрунтуванні напрямків її адаптації до можливих змін у зовнішньому оточенні. Важливою особливістю факторів мікросередовища є інтенсивність і постійний характер впливу, спрямованість на зміну базових внутрішніх складових підприємств. Це потребує оперативної розробки господарських заходів щодо пом'якшення їх негативних наслідків або навпаки, більш повного використання сприятливих можливостей.

До суб'єктів мікросередовища належать:

1. Постачальники ресурсів. Ними є різні суб'єкти господарювання, що забезпечують підприємство необхідними йому матеріально-технічними, трудовими та інформаційними ресурсами. Кожне виробниче підприємство має ретельно стежити за динамікою цін на об'єкти постачання, регулярністю постачань ресурсів, необхідних для виконання виробничої програми. В іншому разі можуть швидко з'явитися проблеми з виробництвом та збутом виготовленої продукції, а в перспективі - виникає загроза втрати набутого роками іміджу підприємства і прихильності до нього постійних партнерів та клієнтів. Тому сучасні компанії дуже прискіпливо ставляться до вибору постачальників (особливо якщо є альтернативи), але прагнуть при цьому підтримувати довготривалі стосунки із тими з них, які працюють з урахуванням спільних інтересів. Про великий вплив постачальників на діяльність підприємств свідчить хоча б той факт, що після розвалу СРСР відмова від партнерських зв'язків дуже боляче вдарила по економіці всіх пострадянських країн.

2. Посередники. Це ті фірми, організації або окремі фізичні особи (підприємці), котрі допомагають виробникам у реалізації їх товарів на відповідних ринках. До них відносяться торгові посередники, фірми-спеціалісти з організації товарообігу (включаючи транспортні підприємства, складську мережу), агентства з надання маркетингових послуг (спеціальних досліджень, консалтингових, реклами тощо), а також кредитно-фінансові установи комерційної спрямованості (комерційні банки, страхові компанії). Плідна співпраця із посередниками може допомогти підприємству завоювати міцні ринкові позиції, ефективно працювати і розвиватись, а невдалий вибір посередників, які лише «накручують» ціну на товар, а не дбають про його ефективний збут, може довести фірму до банкрутства. Зокрема, у перехідний період в Україні посередники дуже часто паразитували на великих підприємствах-виробниках, висмоктуючи із них обігові кошти (хоч, на жаль, у багатьох випадках це були свідомі дії обох сторін).

3. Споживачі. Товаровиробники мусять ретельно і постійно вивчати своїх клієнтів (споживачів продукції, послуг) для того, щоб відстежувати кон'юнктуру ринку та оперативно реагувати на її зміни. При цьому варто зазначити, що такий моніторинг має здійснюватись на різних клієнтурних ринках:

- споживчому (товари і послуги для особистого споживання);

- виробників (продукція виробничо-технічного призначення);

- проміжних продавців (товари для перепродажу з метою одержання певного зиску);

- державних та різних комерційних структур (оптові та дрібнооптових покупців);

- світовому, що охоплює усі раніше перелічені типи клієнтури ринків.

В умовах насиченості ринку важливо цілеспрямовано докладати зусилля для того, щоб знайти і зберегти свого споживача. Тому багато фірм, особливо малих чи середніх, відшукують все нові і нові способи звернути на себе увагу потенційних клієнтів, зробити свої послуги чи товари привабливішими для них. Тут і різноманітні акції, і гнучкі системи знижок, і гарантійне післяпродажне обслуговування і багато чого іншого.

4. Конкуренти. Комерційного успіху на внутрішньому та зовнішньому ринках досягає, як правило, той господарюючий суб'єкт, котрий всебічно і систематично вивчає своїх конкурентів, пропонує покупцям конкурентоспроможну продукцію. Причому вирішальне значення має розробка і дотримання певної ринкової стратегії і тактики з урахуванням багатьох чинників, які впливають безпосередньо на рівень і ступінь жорсткості конкуренції. Конкурентні «війни» іноді тягнуться роками, іноді призводять до остаточної втрати ринкових позицій навіть на внутрішньому ринку, що характерно для значної кількості українських підприємств. Але слід зауважити, що в деяких випадках конкуренти можуть стати партнерами і тим самим значно підвищити свою конкурентоспроможність.

5. Значний безпосередній вплив на діяльність підприємств мають так звані «контактні аудиторії», до яких належать:

- державні органи управління, що чинять дії регулюючого характеру і впливають безпосередньо на рівень і ступінь жорсткості конкуренції. Сюди відносяться державні законодавчі органи, різні державні установи представницької і виконавчої влади, які наглядають за дотриманням законів і видають необхідні власні нормативні акти, місцеві адміністративні органи, а також профспілкові та інші громадські організації і об'єднання громадян (наприклад, асоціації споживачів, підприємців тощо);

- засоби масової інформації (ЗМІ). Вони можуть розміщувати статті-замовлення щодо тих чи інших аспектів діяльності організації чи її представника. Це можуть бути як «імідж-інформації», так і інформації - «кілери»;

- місцеве населення, яке може відчувати на собі негативний вплив підприємства (шум, забруднення довкілля тощо), а тому перешкоджати його діяльності, а може і підтримувати - у випадку, коли підприємство створює нові робочі місця, справно сплачує податки, бере участь у доброчинних заходах.

6. Серед найбільш вагомих факторів прямої дії особливе місце належить законам України про підприємство, підприємництво, власність, охорону праці, захист прав споживачів, про обмеження монополізму і недопущення недобросовісної конкуренції, урядові декрети і постанови, нормативні документи галузевих і територіальних органів управління, що спрямовані на правове та організаційне регулювання відносин між державними владними структурами і господарюючими суб'єктами, регламентацію норм і правил їхньої поведінки (правил гри) в економічному просторі.

Чинне законодавство в країні може сприяти загальному економічному розвиткові, а може його гальмувати, може позитивно впливати на діяльність одних підприємств і чинити перешкоди їхнім конкурентам. Стан законодавства характеризується не лише складністю, але і мінливістю, а інколи навіть і невизначеністю, що особливо характерно для перехідного періоду.

Чим вища міра втручання держави в економічні процеси, тим вужчим стає «коридор» підприємницької свободи, і, навпаки, при встановленні ринкової моделі господарювання включаються механізми розвитку і саморегуляції економічних відносин, зводячи роль держави до виконання функцій арбітра при загострюванні взаємовідносин між підприємствами.

Размещено на Allbest.ru