Розрахунок прибутковості і ризик формування інвестиційного портфеля підприємства

26

Размещено на http://www.allbest.ru/

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни:

Фінансовий менеджмент

на тему:

Розрахунок прибутковості і ризик формування інвестиційного портфеля підприємства

Зміст

Вступ

1. Інвестиційний портфель

1.1 Інвестування капіталу та його види

1.2 Принципи формування інвестиційного портфеля

1.3 Типи портфелів

1.4 Інвестиційні стратегії і управління портфелем

1.5 Кількісний склад портфеля

2. Розрахунок прибутковості і ризик формування інвестиційного портфеля

2.1 Проблеми управління портфелем цінних паперів

2.2 Оптимізація співвідношення між ризиковими та безризиковими фінансовими інструментами в інвестиційному портфелі

2.3 Оцінка ефективності управління портфелем цінних паперів

3. Розрахунок прибутковості і ризик формування інвестиційного портфеля підприємства

4. Фінансова частина бізнес плану

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

Портфель - сукупність зібраних воєдино різноманітних інвестиційних цінностей, спрямованих на досягнення конкретної інвестиційної мети вкладника. У портфель можуть входити цінні папери одного типу (акції) або ж різні - акції, облігації, ощадні і депозитні сертифікати, заставні свідчення, страховий поліс та ін. Стан ринку і можливості інвестора визначають вибір його інвестиційної стратегії. Портфельне інвестування характеризується рядом особливостей і переваг перед іншими видами вкладення капіталу. Під інвестиційним портфелем слід розуміти сукупність цінних паперів, які належать фізичній чи юридичній особі (фізичним чи юридичним особам) на правах пайової участі; ця сукупність паперів виступає як цілісний об'єкт управління. На розвиненому фондовому ринку портфель цінних паперів - це самостійний продукт, і саме його продаж цілком або частками задовольняє потребу інвесторів. На ринку продаються цінні папери певної інвестиційної якості з визначеним співвідношенням «ризик/прибуток».

Дана курсова робота складається з чотирьох частин. В перших двох частинах розглядаються теоретичні питання пов'язані з інвестиційним портфелем підприємства та принципами його формування. В третій частині роботи предтавлений розрахунок прибутковості та ризик формування інвестиційного портфеля підприємства «Умовне» та зроблені вмсновки по розрахункам. Четверта частина курсової роботи являє собою фінансову частину бізнес-плану підприємства СГ «Смарагд», що знаходиться в Харківській області Богодухівського району в селі Лозова. Проаналізована діяльність підприємства та зроблені висновки на основі прведених розрахунків.

1. Інвестиційний портфель

1.1 Інвестування капіталу та його види

Неможливо знайти цінні папери, які одночасно були б високоприбутковими, надійними і високоліквідними. Окремий цінний папір максимум може мати дві з цих властивостей. Сутність портфельного інвестування саме й полягає в розподілі інвестиційного потенціалу між різними групами активів. Залежно від мети і завдання формування того чи іншого портфеля вибирається відповідне процентне співвідношення між різними типами активів, що складатимуть портфель інвестора. Кваліфіковано врахувати потреби інвестора і сформувати портфель активів, які об'єднають у собі розумний ризик і прийнятну прибутковість - основне завдання менеджера будь-якої фінансової інституції.

Портфельне інвестування дозволяє планувати, оцінювати і контролювати кінцеві результати всієї інвестиційної діяльності. Теоретично портфель може складатися з паперів одного виду, а також змінювати свою структуру шляхом заміщення одних паперів іншими. Проте кожний цінний папір окремо не може досягати подібного результату.

Основне завдання портфельного інвестування - поліпшити умови інвестування, надавши сукупності цінних паперів такі інвестиційні характеристики, які недосяжні з позиції окремо взятого цінного паперу і можливі лише за умови їх комбінації.

Тільки в процесі формування портфеля досягається нова інвестиційна якість із заданими характеристиками. Таким чином, портфель цінних паперів є тим інструментом, за допомогою якого інвестор забезпечує отримання прибутку з мінімальним ризиком.

1.2 Принципи формування інвестиційного портфеля

При формуванні інвестиційного портфеля варто керуватися такими принципами:

-безпека вкладень (невразливість інвестицій від потрясіньна ринку інвестиційного капіталу);

стабільність одержання прибутку;

ліквідність вкладень, тобто їх спроможність брати участь унегайному придбанні товару (робіт, послуг), або швидко і без втрату ціні перетворюватися в готівку.

Жодна з інвестиційних цінностей не має всіх зазначених вище властивостей. Як правило, якщо цінний папір надійний, то його прибутковість є низькою, оскільки ті, хто віддає перевагу надійності, будуть пропонувати високу ціну і зіб'ють прибутковість. Головна мета при формуванні портфеля полягає в досягненні оптимального співвідношення між ризиком і прибутком для інвестора. Іншими словами, портфель інвестиційних інструментів покликаний знизити ризик вкладника до мінімуму й одночасно збільшити його прибуток до максимуму.

Головне питання, що виникає при веденні портфеля, - як визначити пропорції між цінними паперами з різними властивостями? Основними принципами побудови класичного консервативного (малоризикового) портфеля є принцип консервативності, принцип диверсифікації і принцип достатньої ліквідності.

Принцип консервативності. Портфельне співвідношення між частками ризикованих і надійних цінних паперів необхідно підтримувати на такому рівні, щоб можливі втрати від ризикованої частки покривалися прибутками від надійних активів. Інвестиційний ризик портфеля цінних паперів, таким чином, полягає не у втраті частини основної суми, а тільки в одержанні прибутку, меншого від прогнозованого.

Природно, не можна, не ризикуючи, розраховувати на надвисокі прибутки. Проте практика показує, що переважна більшість клієнтів задоволені прибутками, які коливаються в межах від однієї до двох депозитних ставок банків вищої категорії надійності, і не бажають збільшення прибутків шляхом підвищення ступеня ризику.

Принцип диверсифікації. Диверсифікація вкладень - основний принцип портфельного інвестування. Принцип диверсифікації можна розглядати з двох боків. По-перше, невисокі прибутки з одних цінних паперів компенсуються високими прибутками з інших. По-друге, інвестиційний портфель формується таким чином, щоб урівноважити можливе катастрофічне падіння прибутковості, обумовлене ризикованими цінними паперами, прибутками надійних, але відносно малоприбуткових цінних паперів. Мінімізація ризику досягається шляхом включення в портфель цінних паперів таких акціонерних товариств, які не належать до однієї й тієї галузі економіки, щоб уникнути можливих синхронних коливань їх ділової активності. Оптимальний розмір - від 8 до 20 різних видів цінних паперів.

Розрізняють так звані галузеву і регіональну диверсифікації. Принцип галузевої диверсифікації полягає в тому, щоб запобігти перекосам портфеля вбік паперів підприємств однієї галузі. Справа в тому, що економічна криза може охопити галузь у цілому. Наприклад, падіння цін на нафту на світовому ринку може призвести до одночасного падіння цін акцій усіх нафтопереробних підприємств. Це стосується й підприємств одного регіону: одночасне зниження цін акцій може відбутися внаслідок політичної нестабільності, страйків, стихійних лих, введення нових транспортних магістралей, що оминають регіон, і т.п.

Принцип достатньої ліквідності. Полягає в тому, щоб підтримувати частку швидколіквідних активів у портфелі не нижчою за рівень, достатній для реалізації високоприбуткових угод і задоволення потреб клієнтів у коштах. Практика показує, що вигідніше тримати певну частину коштів у більш ліквідних (нехай навіть менш прибуткових) цінних паперах, щоб мати можливість швидко реагувати на зміни кон'юнктури ринку й окремі вигідні пропозиції. Крім того, відповідні угоди з клієнтами про довірче управління цінними паперами зобов'язують тримати частину їхніх коштів у ліквідній формі.

1.3 Типи портфелів

Основною перевагою портфельного інвестування є можливість вибору портфеля для вирішення специфічних інвестиційних завдань. Для цього використовуються різноманітні портфелі цінних паперів, у кожному з яких буде власний баланс між ризиком, прийнятним для власника портфеля, і очікуваним прибутком у певний період часу. Співвідношення цих чинників і дозволяє визначити тип портфеля цінних паперів.

Тип портфеля - це його інвестиційна характеристика, що визначається співвідношенням прибутку й ризику. При цьому важливою ознакою класифікації типів портфелів є те, яким чином і з якого джерела даний прибуток отриманий: за рахунок росту курсової вартості або за рахунок поточних виплат - дивідендів.

Виділяють два основних типи портфеля:

портфель, орієнтований на переважне одержання прибуткуза рахунок відсотків і дивідендів (портфель прибутку);

портфель, орієнтований на переважний приріст курсовоївартості цінних паперів (портфель росту).

Було б надмірним спрощенням сприймати портфель як деяку однорідну сукупність, незважаючи на те, що портфель росту, наприклад, орієнтований на акції, інвестиційною характеристикою яких є зростання курсової вартості. До його складу можуть входити цінні папери з іншими інвестиційними властивостями. Таким чином, розглядають ще й портфель росту і прибутку.

Портфель росту. Формується з акцій компаній, курсова вартість яких зростає. Мета даного типу портфеля - збільшення капітальної вартості разом з одержанням дивідендів. Проте дивідендні виплати провадяться в невеликому розмірі. Тому саме темпи зростання курсової вартості сукупності акцій визначають види портфелів, що входять у дану групу.

Портфель агресивного росту націлений на максимальний приріст капіталу. До складу даного типу портфеля входять акції нових компаній, які характеризуються високими темпами росту. Інвестиції в даний тип портфеля є достатньо ризикованими, але водночас можуть приносити надвисокі прибутки. інвестиційний портфель цінний папір

Портфель консервативного росту є найменш ризикованим серед портфелів даної групи. Складається переважно з акцій значних, добре відомих компаній, що характеризуються хоча й невисокими, але сталими темпами зростання курсової вартості. Склад портфеля залишається стабільним протягом тривалого періоду. Портфель такого типу націлений на зберігання капіталу.

Портфель середнього росту являє собою поєднання інвестиційних властивостей портфелів агресивного і консервативного росту. У даний тип портфеля включаються поряд із надійними цінними паперами ризиковані фондові інструменти, склад яких періодично оновлюється. При цьому забезпечується середній приріст капіталу і помірний ступень ризику капіталовкладень. Надійність забезпечується цінними паперами консервативного росту, а прибутковість - цінними паперами агресивного росту. Даний тип портфеля є найбільш поширеною моделлю портфеля і користується популярністю в інвесторів, не схильних до ризику.

Портфель прибутку. Такий тип портфеля орієнтований на одержання високого поточного прибутку - процентних і дивідендних виплат. Портфель прибутку складається в основному з акцій прибутку, що характеризуються помірним ростом курсової вартості і високих дивідендів, облігацій та інших цінних паперів. Особливістю цього типу портфеля є одержання відповідного рівня прибутку, розмір якого залежить від мінімального ступеня ризику, прийнятного для консервативного інвестора. Тому об'єктами портфельного інвестування є інструменти фондового ринку з високим співвідношенням стабільно виплачуваного відсотка і курсової вартості.

Портфель регулярного прибутку формується з високона-дійних цінних паперів і дозволяє одержати середній прибуток при мінімальному рівні ризику.

Портфель прибуткових паперів складається з високоприбуткових облігацій корпорацій, цінних паперів, що дають високий прибуток при середньому рівні ризику.

Портфель росту і прибутку. Формування даного типу портфеля здійснюється з метою уникнення можливих втрат на фондовому ринку як від падіння курсової вартості, так і від низьких дивідендних або процентних виплат. Одна частина фінансових активів, що входять до складу даного портфеля, приносить власнику зростання капітальної вартості, а інша - прибуток. Втрата однієї частини може компенсуватися зростанням іншої. Охарактеризуємо види даного типу портфеля.

Портфель подвійного призначення. До складу даного портфеля включаються папери, що приносять його власнику високий прибуток при збільшенні капіталовкладень. У даному випадку мова йде про цінні папери інвестиційних фондів подвійного призначення. Вони випускають власні акції двох типів: перші приносять високий прибуток, другі - приріст капіталу. Інвестиційні характеристики портфеля залежать від того, наскільки значною є частка даних паперів у портфелі.

Збалансований портфель передбачає збалансованість не тільки прибутків, але й ризику. Він складається з високоприбуткових цінних паперів та паперів, курсова вартість яких швидко зрос тає. До складу портфеля можуть входити й високоризиковані цінні папери. Як правило, даний портфель містить звичайні і привілейовані акції, а також облігації.

1.4 Інвестиційні стратегії і управління портфелем

Під управлінням портфелем цінних паперів слід розуміти застосування сукупності певних методів і технологічних можливостей, що дозволяють зберегти інвестовані кошти, досягти максимального рівня прибутку та забезпечити інвестиційну спрямованість портфеля. Інакше кажучи, процес управління спрямований на зберігання основної інвестиційної властивості портфеля і тих властивостей, які б відповідали інтересам інвестора.

З погляду стратегій портфельного інвестування можна сформулювати таку закономірність: типу портфеля відповідає тип обраної інвестиційної стратегії - активної, спрямованої на максимальне використання можливостей ринку, або пасивної.

Першим й одним із найбільш трудомістких елементів управління є моніторинг. Моніторинг - детальний аналіз фондового ринку, тенденцій його розвитку, секторів фондового ринку, інвестиційних властивостей цінних паперів. Кінцевою метою моніторингу є вибір цінних паперів. Моніторинг є основою як активного, так і пасивного методів управління.

Активна модель управління. Активна модель управління передбачає ретельний моніторинг і негайне придбання інструментів, що відповідають головній інвестиційній меті портфеля, а також швидку зміну структури фондових інструментів, що входять у портфель.

Менеджер, який займається активним управлінням, має вміти визначити та придбати найбільш ефективні цінні папери і максимально швидко позбутися малоприбуткових активів. При цьому важливо не допустити зниження вартості портфеля і втрату ним інвестиційних властивостей.

Активна модель управління потребує значних фінансових витрат, тому що вона пов'язана з інформаційною, аналітичною, експертною і торговою активністю на ринку цінних паперів, при якій необхідно використовувати широку базу експертних оцінок і здійснювати самостійний аналіз, прогноз стану ринку цінних паперів і економіки в цілому.

Менеджер повинен уміти прогнозувати кон'юнктуру фондового ринку і перетворювати в реальність те, що підказує аналіз. Від менеджерів потрібна сміливість і рішучість у реалізації задумів у поєднанні з обережністю і точним розрахунком.

Пасивна модель управління. Пасивна модель управління припускає створення добре диверсифікованих портфелів із заздалегідь визначеним рівнем ризику, розрахованим на тривалу перспективу. Такий підхід можливий при достатній ефективності ринку, насиченого цінними паперами високої якості. Тривалість існування портфеля припускає стабільність процесів на фондовому ринку. В умовах інфляції (а отже, переважного існування ринку короткострокових цінних паперів), а також при нестабільній кон'юнктурі фондового ринку така модель управління є малоефективною. Пасивне управління ефективне лише щодо портфеля, який складається з низькоризикованих цінних паперів.

1.5 Кількісний склад портфеля

Питання про кількісний склад портфеля можна вирішувати як із позиції теорії інвестиційного аналізу, так і з погляду сучасної практики. Відповідно до теорії інвестиційного аналізу збільшення кількості активів, що знаходяться в портфелі, довосьми і більше не дає значного зменшення портфельного ризику. Максимальне скорочення ризику досягається, якщо в портфелі міститься від 10 до 15 цінних паперів. Подальше збільшення складу портфеля непродуктивне. Виникає ефект зайвої диверсифікації, чого слід уникати. Зайва диверсифікація може призвести до таких негативних наслідків, як:

- неможливість якісного і оперативного портфельного управління;

придбання недостатньо надійних, низьколіквідних цінних паперів;

ріст витрат, пов'язаних із пошуком цінних паперів (витрати на попередній аналіз і т.д.);

- високі витрати на придбання невеликих партій цінних паперів і т.д.

Розглядаючи питання з погляду практики вітчизняного фондового ринку, необхідно, насамперед, вирішити проблему, чи є на ньому достатня кількість якісних цінних паперів, за допомогою яких можна досягти вищенаведених норм. Зокрема, на вітчизняному фондовому ринку різновидів портфелів не так уже й багато, і далеко не кожний конкретний інвестор, з огляду на стан ринку цінних паперів, може собі дозволити інвестування в корпоративні акції. Тому доводиться констатувати, що на вітчизняному ринку лише державні цінні папери є одним із основних об'єктів портфельного інвестування.

Малопридатним є й такий спосіб пасивного керування, як метод індексного фонду. Індексний фонд - це портфель, що відображає тенденцію біржового індексу, який характеризує стан усього ринку цінних паперів. Якщо інвестор бажає, щоб портфель відбивав стан ринку, він повинен мати в портфелі таку частку цінних паперів, яку вони складають при підрахунку індексу. Враховуючи, що ринок цінних паперів у даний мас малоефективний, застосування такого методу може принести збитки замість бажаного позитивного результату.

Зазначені труднощі можуть виникнути і при використанні методу стримування портфеля. Цей варіант пасивного управління пов'язаний з інвестуванням у неефективні цінні папери. При цьому вибираються акції з найменшим співвідношенням ціни до прибутку, що дозволяє в майбутньому одержати прибуток і;ід спекулятивних операцій на біржі. Проте нестабільність українського ринку не дає подібних гарантій.

2. Розрахунок прибутковості і ризик формування інвестиційного портфеля

2.1 Проблеми управління портфелем цінних паперів

Взаємодія клієнтів і довірчих керуючих. Проблема вибору керуючого в даний час вирішується на рівні особистих стосунків. Склалася практика, коли інвестори обирають собі довірчого керуючого не за такими об'єктивними критеріями, як фінансова стійкість, ставлення до клієнта, наявність кваліфікованого персоналу і т.п., а досить випадково. Слід констатувати, що одержати достовірну інформацію для вибору керуючого важко. Це пояснюється як відсутністю централізованого джерела інформації про фінансові організації, що надають послуги по довірчому управлінню, так і відсутністю зведених даних про подібні послуги в інформації загального характеру, а також відсутністю уніфікації назв управлінь та відділів банків, що виконують такі функції.

Навіть якщо банк або фінансова компанія декларують, що займаються даним видом діяльності, одержати від них вичерпну інформацію, необхідну для ухвалення рішення про інвестування, досить важко. Орієнтиром могли б бути типові форми договорів і схеми розподілу прибутку. Але норми договірних взаємовідносин на українському фондовому ринку поки що не напрацьовані. Назви договорів, як правило, містять такі поняття, як «траст» або «довірче управління». Проте банки й інші фінансові організації частіш за все виконують брокерські операції. Договори, що укладаються фактично на брокерське обслуговування, містять у собі сторонні блоки про розподіл прибутків і т.п.

Практика показує, що стійкою є тенденція (особливо серед небанківських довірчих керуючих), коли чіткий поділ власних коштів керуючого і коштів клієнтів не проводиться. Здебільшого ведеться синтетичний облік декількох портфелів одночасно, а платежі здійснюються не за приналежністю операції до портфеля того або іншого клієнта, а за типами активів.

Клієнти дуже рідко вимагають від керуючих твердих домовленостей щодо звітності. Адже якщо мова йде про довірче управління, клієнт обов'язково повинен вимагати повної прозорості дій керуючого.

Моделювання і прогнозування. Значні проблеми пов'язані із процесом математичного моделювання і управління портфелями цінних паперів. Портфель фінансових активів - це складний фінансовий об'єкт, що має власну теоретичну базу. Таким чином, при прогнозуванні постає проблема моделювання і застосування математичного апарату, зокрема, статистичного. Звичайно, у ряді випадків, коли можна говорити не про портфель, а про деякі елементи «портфельного підходу», вдається обійтися більш простими прийомами. Але перед кожним, хто займається проблематикою управління портфелем цінних паперів, рано чи пізно постають серйозні розрахункові і дослідницькі завдання. Причому універсального підходу до вирішення всіх завдань не існує, і специфіка конкретного випадку потребує модифікації базових моделей.

На даний момент адекватного математичного апарату для всіх можливих схем ще не розроблено. Це пов'язано як із невеликим досвідом розвитку подібних взаємовідносин в Україні, так і з об'єктивною математичною складністю моделей.

Оптимальне досягнення мети інвестування. Для формування портфеля необхідно мати чітке уявлення про параметри кожного інструмента фінансового ринку окремо і всього портфеля в цілому (тобто точне визначення таких показників, як прибутковість і надійність окремих видів фінансових активів, а також методика розрахунків прибутковості і надійність усього портфеля). Таким чином, потрібно мати визначення поточної прибутковості і надійності і прогноз динаміки на найближчу перспективу. При цьому можливі два підходи:

евристичний, який ґрунтується на приблизному прогнозідинаміки кожного виду активів та структури портфеля;

статистичний, який базується на моделюванні можливої прибутковості кожного інструмента окремо і всього портфеля в цілому.

Другий підхід практично вирішує проблему прогнозування й формалізації ризику і прибутковості. Проте ступінь реалістичностіпрогнозу й можливість помилки залежать від повноти статистичної інформації, а також впливу змін макроекономічних параметрів динаміки ринку цінних паперів.

Після визначення формальних параметрів портфеля і його складових слід розглянути всі можливі моделі його формування. Моделі можуть мати різноманітні модифікації залежно від завдань, які ставляться.

Такий блок проблем пов'язаний безпосередньо з рішенням завдань оптимізації. Необхідно визначитися з головним критерієм оптимізації в процедурі формування портфеля. Як правило, цільовими функціями (критеріями) можуть виступати лише прибутковість і ризик (або декілька видів ризиків), а всі інші параметри використовуються у вигляді обмежень.

При формуванні портфеля можливі три головні завдання оптимізації:

цільова функція - прибутковість (інше - в обмеженнях);

цільова функція - надійність (інше - в обмеженнях);

двовимірна оптимізація за параметрами «надійність - прибутковість» з подальшим дослідженням оптимальної кількості рішень.

Постановка завдання управління портфелем. Така модифікація базових моделей має місце при переході від статичних завдань (формування портфеля) до динамічних (управління портфелем).

Природно вважати, що протягом заздалегідь узгодженного проміжку часу (терміну дії договору) клієнт не може змінити інвестиційних пріоритетів. Проте можливість уточнення прогнозу в ході реалізації завдань управління портфелем цінних паперів трансформує модель у динамічну. Крім того, термін остаточних розрахунків не може бути точно визначеним. Тоді з позицій статистичного підходу ми маємо справу а випадковим процесом.

2.2 Оптимізація співвідношення між ризиковими та безризиковими фінансовими інструментами в інвестиційному портфелі

Нехай А_о - прибутковість безризикового вкладення в цінні папери. Очікувана прибутковість ризикових інвестицій складає М(А_р), причому М(А_р) > А_о. Відома також дисперсія пакета ризикових паперів С_кор. Частка капіталовкладень у безризикові папери складає Хо, частка капіталовкладень у ризикові папери 1 - Х_о.

Очікувана прибутковість такого портфеля визначається за формулою:

М(Е_n)=Х_oА_o + (1 - Х_o)М(А_p) = М(А_p) + Х_o(А_o - М(А_p)) (2.1)

Дисперсія визначається тільки ризиковою частиною портфеля і дорівнює:

C_коп = (1 - X_о)² C_кор² (2.2)

тоді

Х₀ = (1-С_коп)/С_кор, (2.3)

(М(Е_п) - А₀)/(М(А_р) - А_о) = С_коп / С_Скор (2.4)

Зв'язок між очікуваною прибутковістю інвестиційного портфеля та рівнем ризику буде лінійним. Варіація такого інвестиційного портфеля визначається за формулою:

B_ni = (С_кор/М(А_р) - А_n)-((А_nС_кор)/(М(Е_n)(М(А_р)-А_n). (2.5)

При досить великих значеннях М(А_p) варіація наближається до значення С_kop / М(А_p), тобто варіація визначається значеннями ризикової частини портфеля інвестицій.

При виборі тільки безризикових фінансових інструментів (Х_о = 1) М(Е_n) = А_о та В_nі = 0, тоді портфель має нульовий ризик. При виборі тільки ризикових фінансових інструментів (Х_о = 0)А_о = 0 і М(Е_n) - М(А₀), В_nі = С_кор/М(А_р).

Перевищення прибутковості ризикового фінансового інструменту над безризиковим прийнято називати премією за ризик і визначається коефіцієнтом B. У нашому випадку коефіцієнт B визначається за відомою формулою для премії за ризик:

M(A_P) = A_o + B(M(E_n) - A_o) , (2.6)

де

B = C_кор / ((C_коп - 1)/(1 - X_о)) (2.7)

Таким чином, коефіцієнт В визначається обсягом інвестицій у безризикові фінансові інструменти.

2.3 Оцінка ефективності управління портфелем цінних паперів

Найважливішими принципами оцінки ефективності управління портфелем цінних паперів є порівняльний аналіз, врахування ризикованості інвестиційних стратегій та оцінка стабільності показників прибутковості протягом певного терміну.

Прибутковість портфеля. Прибутковість портфеля цінних паперів за визначений проміжок часу визначається за формулою:

r_p = (V_к - V_н) / V_н , (2.8)

де V_к ,V_н - ринкова вартість портфеля цінних паперів на початок і кінець аналізованого періоду відповідно.

Проте формула не дозволяє враховувати, що протягом аналізованого періоду могли відбуватися як додаткові капіталовкладення (придбання цінних паперів), так і продаж деякої частини цінних паперів.

Для врахування цього чинника застосовують два підходи:

- визначення зваженої по вартості прибутковості портфеля цінних паперів;

- визначення зваженої за часом прибутковості портфеля цінних паперів.

3. Розрахунок прибутковості і ризик формування інвестиційного портфеля підприємства

В даному розділі курсової роботи проведений розрахунок прибутковості і ризик формування інвестиціного портфеля для підприємства «Умовне». Як вже казалось в пункті 2 курсової роботи, для того щоб розрахувати наскільки «вдало» сформован інвестиційний портфель інвестицій необхідно розрахувати показники прибутковості та ефективності портфеля. Вони розраховуються за допомогою формул 2.8, 2.9, 2.10, 2.11.

Проведемо розрахунок показника прибутковості портфеля пілприємства «Умовне». Як відомо, для врахування цього чинника застосовують два підходи:

- визначення зваженої по вартості прибутковості портфеля цінних паперів;

- визначення зваженої за часом прибутковості портфеля цінних паперів.

Нехай є інформація про динаміку показників портфеля цінних паперів:

Дата	Ринкова вартість портфеля цінних паперів, млн.грн.	Внесення / вилучення капіталовкладень, млн.грн
1 січня	10	-
1 лютого	15	10
1 березня	50	-5
1 квітня	16	-

Наступним в розрахунку буде показник ефективності. Нехай порівнюються показники двох інвестиційних фондів А і В з характеристиками: r_A^б = 25%; r_B^б = 30%; S_A^б = 10%; S_B^б = 20%. Ставка прибутковості по безризикових активах - r_O^б = 10%.

Відповідно до (2.11) коефіцієнт Шарпа для портфеля цінних паперів, сформованого інвестиційним фондом А,

k_s(A) = (0,25 - 0,1) / 0,1 = 1,5 ,

а фондом B - k_s(B) = (0,3 - 0,1) / 0,2 = 1,0.

Отже, інвестиційний фонд А формує кращий з погляду стабільності портфель цінних паперів.

Так на прикладі підприємства «Умовне» показано розрахунок прибутковості і ризик формування інвестиційного портфеля підприємства

4. Фінансова частина бізнес плану

Останнім розділом бізнес-плану є фінансовий план, що звичайно робиться на два - три роки. Цей розділ необхідно присвятити плануванню фінансового забезпечення діяльності фірми з метою найбільш ефективного використання наявних коштів. Розділ містить у собі:

- прогноз обсягів продажів;

- баланс грошових витрат і надходжень;

- таблицю доходів і витрат;

- аналіз беззбитковості,

У даному розділі курсової роботи розглянуте Сільське (Фермерське) господарство «Смарагд», що працює в галузі «Вирощування зернових культур» і займається вирощуванням зернових, технічних й інших культур, не віднесених до інших класів рослинництва. Розташовано дане господарство в Харківській області Богодуховского району сіло Лозове.

1. Прогноз обсягів продажів дає уявлення про ту частку ринку, що фірма припускає завоювати продукцією. Для початкового періоду виробництва (діяльності) у неї повинні бути домовленості із клієнтами про майбутні продажі. З таблиці 4.1 можна зробити висновки, що збільшення обсягів продажів в 2005 році в порівнянні з 2004 роком пов'язане з розгортанням фірмою своєї діяльності, тобто фірма почала одержувати більше замовлень на свою продукцію. Основними замовниками є: державні установи, приватні заводи по перемолу зерна, іноземні резиденти й ін.

На даний момент СГ «Смарагд» займає 15 % усього зернового ринку Харківської області. У майбутньому плануються такі обсяги реалізації зерна по Харківській області: 2006 рік - 29014 тис. тонн, 2007 рік - 34729,45 тис. тонн. Виходячи із цих даних можна спрогнозувати обсяг реалізації зерна для СГ «Смарагд»:

29014*0,15 = 4352,1 тис. тон - 2006 рік

34729,45*0,15 = 5183,5 тис. тон - 2007 рік

Ці прогнози вірні за умови, якщо СГ збереже свої позиції на ринку, а також при стабільності цін на зерно.

Таблиця 4.1 Обсяги реалізації зерна

Показники	2004 рік	2005 рік
Об'ем реалізації в натуральному вираженні (тон)	2583,4	3536,8
Ціна за одиницю продукції (тис. грн/тону.)	1,8	1,9
Об'ем реалізації в грошовому вираженні (тис. грн)	4650,1	6719,9

2. Завдання балансу грошових витрат і надходжень досягнення синхронності надходжень і витрати коштів, і в такий спосіб перевірка ліквідності майбутнього проекту.

Баланс грошових потоків складається у вигляді таблиці (таблиця 4.2).

Таблиця 4.2 Баланс грошових потоків

Показники	2004 рік	2005 рік
Доходи від продажу, тис. грн.	4650,1	6719,9
Витрати виробництва: - постійні - змінні Сумарні	120,3 4334,6 4454,9	120,3 5388,4 5508,7
Сумарний прибуток	195,2	1211,2
Податок з прибутку	48,8	302,8
Чистий прибуток	146,4	908,4

3. Наступним документом фінансового плану є таблиця доходів і витрат. Прогноз прибутків і збитків - документ із досить простою структурою. У нього включають наступні показники:

- доходи від продажу товарів,

- витрати виробництва товарів,

- сумарний прибуток від продажів,

- загальвиробничі витрати по видах.

Завдання - показати, як буде змінюватися й формуватися прибуток фірми. Прибуток - це не те ж саме, що рух готівки. У той час як прибуток є мірою довгострокового успіху бізнесу, фактично ж оплачує рахунки руху готівки. Фірма може бути прибуткової й однаково в неї може не вистачати готівкових коштів (таблиця 4.3).

Таблиця 4.3 Таблиця доходів і витрат

Показники	2004 рік	2005 рік
Виторг від реалізації продукції ( без обліку ПДВ й акцизів) (тис. грн)	4650,1	6719,9
Витрати на виробництво й реалізацію продукції	4454,9	5508,7
Дохід від операційної діяльності	218,1	718,6
Дохід від ін. видів діяльності	0,7	0,6
Загальний дохід	414	1930,4

4. При аналізі беззбитковості використовують не тільки графічний, але й математичний підхід. При розробці й застосуванні математичних формул варто мати на увазі, що постійні витрати є постійною сукупною (сумарною, загальною) величиною для всього обсягу виробництва, а змінні відображають витрати на одиницю продукції й змінюються залежно від зміни обсягу виробництва. Виходить, питомий прибуток розраховуючи на одиницю продукції також буде змінюватися залежно від рівня виробництва.

Точка беззбитковості - це такий обсяг продукції, при реалізації якого виторг покриває сукупні витрати. У цій точці виторг не дозволяє підприємству дістати прибуток, але й збитки теж відсутні.

При розрахунковому методі величина критичного обсягу виробництва розраховується по формулі:

ТБ = Пост / (Ц - П), ( 4.1)

де Пост - постійні витрати;

Ц - ціна за одиницю продукції;

П - змінні витрати на одиницю продукції.

Знайдемо точку беззбитковості для 2005 року.

ТБ_н = 120,3 / (1,9 - 1,5) = 300,75 (т)

ТБ_с = 300,75 * 1,9 = 571,43 тис. грн

Витрати й витрати (тис. грн)

26

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 4.1 Графічний метод визначення точки беззбитковості

З малюнка можна зробити висновок , що підприємство покриє свої збитки при реалізації 300,75 тонн свого виробництва.

Крім розрахунку точки беззбитковості також можна розрахувати такі показники як рентабельність виробництва й рентабельність продажів.

Розрахуємо вищевказані показники рентабельності для 2005 року.

Рентабельність виробництва розрахуємо по формулі:

R= P/CC *100%, (4.2)

де Р- прибуток підприємства

СС - собівартість продукції

R= 1099,8/ 5599,9 * 100 % = 20 %

Рентабельність продажів розрахуємо по наступній формулі:

R= P/ОП*100%, (4.3)

де Р- прибуток підприємства

ОП - об'єм продажів

R= 1099,8/ 6719,9 * 100% = 16%

Із цих розрахунків видно, що виробництво й продукція підприємства є рентабельними

Висновки

Сутність портфельного інвестування полягає в розподілі інвестиційного потенціалу між різними групами активів. Залежно від мети і завдання формування того чи іншого портфеля вибирається відповідне процентне співвідношення між різними типами активів, що складатимуть портфель інвестора. Кваліфіковано врахувати потреби інвестора і сформувати портфель активів, які об'єднають у собі розумний ризик і прийнятну прибутковість - основне завдання менеджера будь-якої фінансової інституції.

Портфельне інвестування дозволяє планувати, оцінювати і контролювати кінцеві результати всієї інвестиційної діяльності. Теоретично портфель може складатися з паперів одного виду, а також змінювати свою структуру шляхом заміщення одних паперів іншими.

Основне завдання портфельного інвестування - поліпшити умови інвестування, надавши сукупності цінних паперів такі інвестиційні характеристики, які недосяжні з позиції окремо взятого цінного паперу і можливі лише за умови їх комбінації.

Найважливішими принципами ефективності управління портфелем цінних паперів є порівняльний аналіз, врахування ризикованості інвестиційних стратегій та оцінка стабільності показників прибутковості протягом певного терміну.

В четвертій частині курсової роботи проведений аналіз діяльності СГ «Смарагд». За розрахунками можна зробити такі висновки: у цілому структуру балансу можна визнати задовільною; аналіз роботи господарства за попередні роки свідчить про те, що фінансовий стан підприємсива поліпшується, а прибуток зростає; виконання фінансового плану залежить від наявності й умов виконання дрежзамовлень і контрактів з іноземними замовниками.

Размещено на Allbest.ru