Інвестиції як фактор структурних зрушень в економіці

Размещено на http://www.allbest.ru/

22

ВСТУП

Україна перебуває в кризовому стані, який охопив усі сфери соціального життя - духовну, політичну, економічну. Відбувається руйнування ціннісних орієнтирів у більшості населення і не формуються нові, що спричиняє дезорієнтацію суспільства. Поляризація суспільства на багатих і забезпечених, з одного боку, і бідних - з іншого, відсутність середнього класу, який забезпечує основу ринкових відносин, а також безробіття, погіршення стану здоров'я нації, руйнування соціальної сфери породжують деструктивні настрої в суспільстві.

Знизився інтелектуальний потенціал країни, який визначає її роль і місце у світовому табелі про ранги. інвестиція ipo фондовий ринок

Інвестиційна діяльність охоплює усі сфери народного господарства - матеріального виробництва і соціальну. Розгляд економічної ролі держави у вирішенні цієї проблеми має принципове значення. Раніше інвестиційна діяльність була спрямована на відтворення основних фондів шляхом капітальних вкладень у народне господарство. У ринкових умовах інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, які вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, внаслідок чого створюється прибуток або досягається соціальний ефект. Інвестиції справляють вирішальний вплив на формування темпів економічного зростання і добробуту населення країни, що, у свою чергу, безпосередньо пов'язане із забезпеченням оптимального співвідношення між нагромадженням і споживанням.

Досвід розвинутих країн показує, що найважливішу роль у процесах інвестування відіграє фондовий ринок, активне функціонування якого сприяє залученню, концентрації та перерозподілу інвестиційних ресурсів на користь Перспективних галузей економіки та окремих підприємств.

За останні декілька років фондовий ринок України наочно продемонстрував, що він може виступати ефективним джерелом залучення коштів. Багато великих національних підприємств вийшли на ринок облігаційних позик, що дало їм змогу не лише скоротити витрати на обслуговування кредитних коштів, а й сформувати позитивну кредитну історію, яка дасть можливість надалі здешевити кошти, що залучаються.

Випуск цінних паперів може бути одним із варіантів схеми придбання підприємства. Його перевагою є те, що грошові кошти спрямовуються на формування капіталу компанії, а не на викуп частки капіталу вже існуючих акціонерів.

Тож розв'язання проблеми обмеженої пропозиції фінансового інструментарію залучення інвестиційних коштів на фондовому ринку України та пошук нових шляхів доступу національних компаній до світових ринків капіталу є досить актуальним і сприятимуть економічному зростанню країни.

Серед порівняно нових для України способів залучення іноземних інвестицій на особливу увагу заслуговує ІРО - первинне розміщення акцій. По суті, це вихід в обіг нових цінних паперів, які не були доступними інвесторам раніше , наприклад, поява на біржі акцій корпорації, що до цього існувала у формі ЗАД.

Упродовж останніх років ІРО стрімко набуває поширення серед вітчизняних підприємств, тож не є для української економіки унікальним явищем. Але поки що Україна відстає від країн - сусідів - Росії, Польщі, країн Балтії - у використанні цього методу залучення капіталу, який у світі вважають найпрозорішим і найефективнішим.

Хоча заради об'єктивності слід зазначити, що у другому кварталі 2008 року Україна з цим показником випередила Росію, оскільки лише одна російська компанія провела розміщення своїх акцій. Такий стан речей пов'язують із загально світовими кризовими явищами у фінансовому секторі та побоюванням російських компаній, що в умовах кризи їм не вдасться залучити потрібні кошти.

Відсутність інтересу в національній компанії до ІРО часто можна пояснити неготовністю вітчизняного бізнесу працювати за високими світовими стандартами, частково - недостатньою обізнаністю з основними аспектами самої процедури.

1. ІНВЕСТИЦІЇ ТА ЕКОНОМІКА УКРАЇНИ

Україна перебуває в кризовому стані, який охопив усі сфери соціального життя - духовну, політичну, економічну. Відбувається руйнування ціннісних орієнтирів у більшості населення і не формуються нові, що спричиняє дезорієнтацію суспільства. Поляризація суспільства на багатих і забезпечених, з одного боку, і бідних - з іншого, відсутність середнього класу, який забезпечує основу ринкових відносин, а також безробіття, погіршення стану здоров'я нації, руйнування соціальної сфери породжують деструктивні настрої в суспільстві.

Знизився інтелектуальний потенціал країни, який визначає її роль і місце у світовому табелі про ранги.

Інвестиційна діяльність охоплює усі сфери народного господарства - матеріального виробництва і соціальну. Розгляд економічної ролі держави у вирішенні цієї проблеми має принципове значення. Раніше інвестиційна діяльність була спрямована на відтворення основних фондів шляхом капітальних вкладень у народне господарство. У ринкових умовах інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, які вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, внаслідок чого створюється прибуток або досягається соціальний ефект. Інвестиції справляють вирішальний вплив на формування темпів економічного зростання і добробуту населення країни, що, у свою чергу, безпосередньо пов'язане із забезпеченням оптимального співвідношення між нагромадженням і споживанням.

При аналізі розвитку економічної системи виділяють три головні функції, які виконують інвестиції у процесі розширеного відтворення: по-перше, інвестиційні ресурси забезпечують економічне зростання та якісне оновлення основних фондів на принципово новій, конкурентоспроможній основі на рівні як окремого підприємства, так і національної економіки у цілому; по-друге, за рахунок інвестиційних ресурсів здійснюються прогресивні структурні зміни на суспільному виробництві, які зачіпають найважливіші макроекономічні пропорції; по-третє, за допомогою інвестицій реалізуються досягнення науково-технічного прогресу і здійснюється підвищення на цій основі ефективності виробництва як на мікро-, так і на макрорівні. Серед цих функцій істотне Значення має оптимізація найважливішої макроекономічної пропорції - співвідношення нагромадження і споживання. Від неї залежать темпи зростання виробництва, рівень споживання населення і ефективність суспільного відтворення.

Сучасна економічна ситуація в Україні зумовлює зміни у співвідношенні нагромадження і споживання, спрямовані на підвищення результативності господарювання всіх суб'єктів суспільного виробництва, а також на інтенсифікацію процесу відтворення. Йдеться про те, щоб в усіх суб'єктів господарювання за допомогою економічних регуляторів нагромадження більш результативно впливало на зайнятість робочої сили, раціоналізувало попит, а фонд споживання, у свою чергу, дедалі більше використовувався на розширення того виробництва, яке повніше покриватиме зростаючий попит. Підвищення попиту стимулює вкладення інвестицій, а це сприяє зростанню вітчизняної економіки '.

Досвід розвинутих країн показує, що на співвідношення нагромадження і споживання істотно впливають інтенсифікація розширеного відтворення, впровадження у цей процес інноваційної моделі розвитку. Вони мають знизити коефіцієнт нагромадження, оскільки для одержання одного процента приросту національного доходу можна буде зменшити норму виробничого нагромадження. Отже, першочерговим для української економіки є підвищення ефективності використання всіх елементів нагромадження, інвестиційних ресурсів на всіх стадіях їх обігу.

Пошук шляхів подолання диспропорцій у розвитку економіки України має передбачати досягнення збалансованості найважливішої відтворювальної пропорції: інвестиційний фонд - фонд нагромадження - фонд споживання.

Макроекономічний аналіз показує, що істотне значення має функціональна структура ВВП, а в ньому - та його частка, яка використовується для інвестування. З огляду на ці дані, можна простежити взаємозв'язки, які складаються між динамікою інвестицій і валовим внутрішнім продуктом, а також структурою останнього.

У розвинутих країнах світу відносно високий рівень інвестування підтримується за рахунок великих інвестицій у докорінну реконструкцію виробництва і розвиток нових галузей економіки. Істотну роль там відіграє і економічна політика держави, яка за допомогою податкових підойм, а особливо прискореної амортизації, стимулює фірми і компанії збільшувати інвестиції.

В основних розвинутих країнах світу 30-40% інвестицій здійснюється самою державою. За рахунок держави фінансуються інвестиції в галузі виробничої та соціальної інфраструктури, а в деяких країнах, крім того, і в житлове будівництво.

Слід зазначити, що в Україні довгий час виділялося недостатньо коштів на розширення виробництва. При цьому основна маса капітальних вкладень направлялася на нове будівництво, що в кінцевому підсумку поглиблювало технологічну диференціацію виробництва і в даній галузі, і в національній економіці у цілому. На початку 90-х років негайної заміни вимагали близько 25% загального обсягу основних фондів, у тому числі майже 40% машин і устаткування.

Вихід з такої складної ситуації та подальший розвиток вітчизняної економіки вимагають інноваційно-інвестиційного пожвавлення, оновлення основних фондів на принципово новій, конкурентоспроможній основі. Відтворення основних фондів на рівні як окремого регіону, підприємства, так і національної економіки у цілому має спиратися на науково обґрунтовану інвестиційну політику. Важливе значення для підвищення ефективності інвестиційної діяльності має поліпшення технологічної структури інвестицій за рахунок збільшення питомої ваги витрат на відтворення активної частини основних фондів - машин та устаткування.

Аналіз показує, що за останні роки технологічна структура інвестицій в економіку України поліпшилась. Якщо в 1995-1997 рр. спостерігалося падіння питомої ваги затрат на оновлення і утримання устаткування, то потім відбулося її збільшення - з 27% у 1995 р. до 54% у 2006 р. Позитивним є також те, що тоді ж зменшилася питома вага інвестицій у будівельно-монтажні роботи - з 66% у 1995 р. до 40% у 2007 р.

2. ФОНДОВИЙ РИНОК, ЯК НАЙАКТИВНІШИЙ УЧАСНИК ПРОЦЕСУ ІНВЕСТУВАННЯ

В умовах ринкових відносин важливе значення має вибір оптимальної структури джерел фінансування капітальних вкладень, яке здійснюється за рахунок власних і залучених коштів. Найприйнятнішим для вирішення цієї проблеми є комплексний підхід до вибору джерел фінансування капітальних вкладень. Основною передумовою виявлення оптимальної структури таких джерел може стати детальний аналіз. Він має визначити граничний розмір капітальних витрат, виходячи з розміру та питомої ваги кожного джерела фінансування, які можна залучити для здійснення інвестування.

Необхідно підкреслити, що в останні роки гостро потребують інвестицій для структурних перетворень та інноваційної діяльності найрозвинутіші регіони України, які значно відрізняються своєю часткою (вкладом) у ВВП держави. Тільки Київська область (включаючи Київ) серед шести найрозвинутіших регіонів країни характеризується найбільшою часткою у ВВП, випереджаючи такі високо індустріальні області, як Донецька, Дніпропетровська та Харківська.

Разом з тим спостерігається зниження частки регіонів у загальному обсягу інвестицій в основні фонди країни. Так, за даними Держкомстату України, частки Донецької області скоротилася з 12,8%у 1998 р. до 11,39% у 2004 р. Це серйозна проблема для економіки регіонів України.

Досвід розвинутих країн показує, що найважливішу роль у процесах інвестування відіграє фондовий ринок, активне функціонування якого сприяє залученню, концентрації та перерозподілу інвестиційних ресурсів на користь Перспективних галузей економіки та окремих підприємств. Економіка України, її регіонів не може ефективно розвиватися без ринку цінних паперів. На жаль, сьогоднішній стан фондового ринку регіонів країни не відповідає тій ролі, яку він має відігравати у створенні сприятливого клімату, тобто сприяти підвищенню ділової активності в регіонів.

У Донецькій, Одеській та Харківській областях можливості організованого фондового ринку (його центральної ланки - фондової біржі) у створенні сприятливого інвестиційного клімату, відповідного режиму стимулювання інвестування в регіоні не використовувалися. Не використовуються вони й сьогодні. Тому не випадково, що більше третини усіх іноземних інвестицій у 2006 р. припадало на Київ, у якому зосередилося 99,9% усього обсягу торговельного обороту організованого ринку цінних паперів України.

З метою оздоровлення ситуації на регіональних фондових ринках України, створення умов для значної активізації інвестиційної діяльності необхідно:

- сформувати на організованому фондовому ринку регіону сталий вторинний ринок акцій перспективних, інвестиційно привабливих емітентів;

- організувати розміщення і обіг на регіональних фондових біржах корпоративних облігацій виробничих підприємств і банків регіону;

- випустити регіональні та муніципальні позики із залученням до регіону не тільки стратегічних, а й портфельних інвесторів.

Доцільно розробити багатопланову програму щодо розвитку регіонального фондового ринку, створення і функціонування інвестиційно-позикової системи, яка б мобілізувала вільні грошові ресурси населення, підприємницьких структур області, зовнішніх інвесторів, а також міжрегіонального співробітництва для інвестування регіональних проектів.

Крім того, для збільшення розміру інвестицій слід істотно підвищити роль амортизаційних відрахувань, ефективно використовувати прискорену амортизацію. Для зміни структури перехідної економіки України та забезпечення її достатніми інвестиціями, при обмежених моральних ресурсах, необхідно створювати сприятливі умови для залучення іноземних інвестицій, привернувши особливу увагу до прийняття законодавчих документів.

У 2007 р. в Україну іноземними інвесторами було вкладено 21186 млн. дол. прямих інвестицій.

Водночас нерезидентами вилучено капіталу на суму 375,2 млн. дол. Найбільше зріс капітал нерезидентів з Німеччини - на 4851,8 млн. дол., Австрії - на 1062,5 млн., Кіпру - на 460,6 млн., Сполученого Королівства - на 199,9 млн., США - на 183,5 млн., Британських Віргінських островів - на 106,5 млн., Нідерландів - на 84,6 млн., Російської Федерації - на 78,9 млн., Белізу - на 49,2 млн., Гібралтару - на 36 млн., Польщі - на 29,3 млн., Данії - на 24 млн. дол.

Проте слід зазначити, що економіка України нині не може задовольнити вимоги західних інвесторів. Серед причин непривабливості українського інвестиційного клімату називають повільні темпи реформування й економіки, й законодавчої бази, а також нераціональний розподіл внутрішніх інвестицій -приватних і державних, високі податки, надмірне регулювання та за політизованість економіки.

Незважаючи на всі вади, потік іноземних інвестицій в економіку України сьогодні збільшується. Це зумовлено такими чинниками:

а) прагненням закріпитися на перспективному ринку збуту України;

б) прагненням одержувати прибуток на довгостроковій основі;

в) прагненням дістати доступ до порівняно дешевих джерел сировини та ресурсів, що підвищує конкурентоспроможність продукції;

г) прагненням використовувати відносно дешеву та кваліфіковану робочу силу як важливий чинник зниження собівартості продукції.

Поки не досягнуто збільшення відповідної маси фінансового капіталу для реалізації пріоритетних інвестиційних проектів, якісні структурні зрушення в розвитку української економіки, оновленні основних фондів будуть можливими лише за рахунок маневрування існуючими інвестиційними ресурсами й удосконалення діючого механізму регулювання інвестиційної діяльності.

3. ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ЗАЛУЧЕННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОГО КАПІТАЛУ УКРАЇНСЬКИМИ ПІДПРИЄМСТВАМИ НА СВІТОВИХ ФОНДОВИХ РИНКАХ ШЛЯХОМ ІРО

За останні декілька років фондовий ринок України наочно продемонстрував, що він може виступати ефективним джерелом залучення коштів. Багато великих національних підприємств вийшли на ринок облігаційних позик, що дало їм змогу не лише скоротити витрати на обслуговування кредитних коштів, а й сформувати позитивну кредитну історію, яка дасть можливість надалі здешевити кошти, що залучаються.

Випуск цінних паперів може бути одним із варіантів схеми придбання підприємства. Його перевагою є те, що грошові кошти спрямовуються на формування капіталу компанії, а не на викуп частки капіталу вже існуючих акціонерів.

Тож розв'язання проблеми обмеженої пропозиції фінансового інструментарію залучення інвестиційних коштів на фондовому ринку України та пошук нових шляхів доступу національних компаній до світових ринків капіталу є досить актуальним і сприятимуть економічному зростанню країни.

Серед порівняно нових для України способів залучення іноземних інвестицій на особливу увагу заслуговує ІРО - первинне розміщення акцій. По суті, це вихід в обіг нових цінних паперів, які не були доступними інвесторам раніше , наприклад, поява на біржі акцій корпорації, що до цього існувала у формі ЗАД.

Упродовж останніх років ІРО стрімко набуває поширення серед вітчизняних підприємств, тож не є для української економіки унікальним явищем. Але поки що Україна відстає від країн - сусідів - Росії, Польщі, країн Балтії - у використанні цього методу залучення капіталу, який у світі вважають найпрозорішим і найефективнішим.

Хоча заради об'єктивності слід зазначити, що у другому кварталі 2008 року Україна з цим показником випередила Росію, оскільки лише одна російська компанія провела розміщення своїх акцій. Такий стан речей пов'язують із загально світовими кризовими явищами у фінансовому секторі та побоюванням російських компаній, що в умовах кризи їм не вдасться залучити потрібні кошти.

Відсутність інтересу в національній компанії до ІРО часто можна пояснити неготовністю вітчизняного бізнесу працювати за високими світовими стандартами, частково - недостатньою обізнаністю з основними аспектами самої процедури.

Аналіз статистичної інформації свідчить про зниження загальної кількості ІРО у світі. Так, протягом першого півріччя 2008 року було проведено лише 333 публічних розміщення акцій на суму 73,2 млрд. дол. США, що на 41 % менше порівняно з аналогічним періодом 2007 року, коли було реалізовано 702 угоди. Причиною різкого зниження кількості угод ІРО вважають світову фінансову кризу.

Проте незважаючи на загальне затишшя на фондових біржах, українські компанії активно включаються у процес ІРО. Так, лише протягом 2007 року в ході ІРО вони залучили 1,5--2 млрд. дол. Звичайно, фінансова криза позначилась і на цьому виді діяльності, тому деякі вітчизняні компанії відклали ІРО своїх акцій на світових біржах на невизначений термін.

Досвід попередніх ІРО свідчить, що значною мірою успіх цього заходу залежить від правильного вибору біржі, на якій буде проведено розміщення. Тож фінансові компанії, що супроводжують процедуру ІРО, найчастіше пропонують емітентам ті біржі, на яких мають особистий досвід роботи. Українські компанії та їхні фінансові консультанти прагнуть співпрацювати насамперед з Лондонською, Франкфуртською та Варшавською біржами.

Статистика свідчить, що із семи розміщень акцій українських підприємств на закордонних біржах п'ять здійснюються на Лондонській, що є найбільш популярною і серед російських емітентів. По одному розміщенню припадає на Франкфуртську та Варшавську біржі. Жодного ІРО українських акцій не відбулося на російських торговельних майданчиках та жодна національна компанія поки що не вийшла на престижні американські чи японські біржі.

Причиною відсутності зацікавленості українських компаній у співпраці з американськими біржами є вкрай жорсткі вимоги американських регуляторів, що ставляться до компаній при лістингу. Тому сьогодні емітенти, виходячи на зарубіжний ринок, вважають за краще розміщувати свої цінні папери у Великобританії.

Проте подібна ситуація може змінитися вже найближчим часом. Нещодавно в засобах масової інформації з'явилися повідомлення про наміри регулюючих органів СІЛА лібералізувати правила проведення ІРО на американському ринку. Федеральна резервна система США висловила занепокоєння тим, що основний обсяг розміщень на сьогодні проходить у Лондоні: лише за дев'ять місяців 2006 року на Лондонській фондовій біржі було проведено ІРО на загальну суму близько 35 млрд. дол. США, а обсяг розміщень на Нью-Йоркській фондовій біржі за цей самий період становив лише 17 млрд. дол.

В оприлюдненій у грудні 2005 року доповіді Американської комісії з регулювання ринку капіталу, присвяченій проблемі посилення вимог до ІРО у США, зазначається, що цей крок мав істотні негативні наслідки. Так, у 2005 році на США припадало лише 5 % загальносвітового обсягу ІРО, тоді як у 2000 році цей показник сягав більш як 58 %.

Водночас Британське управління з фінансового регулювання й нагляду оголосило про свої наміри щодо посилення правил проведення ІРО іноземними компаніями. Серед причин цього було названо низьку якість корпоративного управління компаній (передусім йдеться про компанії з Росії та країн СНД), а також поганий захист прав міноритарних акціонерів та непрозорість звітності.

Отже, враховуючи сказане, у майбутньому варто очікувати зростання кількості ІРО на ринку США та, відповідно, зменшення кількості розміщень у Лондоні, оскільки США зможуть розраховувати на відплив емітентів із Лондонської біржі.

Проте поки що основним майданчиком для ІРО лишається саме Лондонська фондова біржа, яка складається з основного та альтернативного майданчиків.

Потрібно зазначити, що вимоги до компаній, які виходять на АІМ, є набагато м'якшими, ніж до тих, які здійснюють емісію на основному майданчику. Тому саме на АІМ провели розміщення більшість українських і російських емітентів. Цей майданчик створено спеціально для невеликих компаній, що лише розвиваються. Ринкова вартість таких компаній становить від 2 до 100 тис. дол. США.

Занижені вимоги АІМ до компаній-емітентів можуть відштовхнути потенційних інвесторів, які надають перевагу інвестуванню в компанії, які входять до Офіційного списку емітентів, що котируються на Лондонській фондовій біржі. Серед таких занижених вимог можна згадати те, що для допуску на АІМ компанії не потрібно мати досвіду торгівлі акціями протягом трьох років або реалізації мінімального обсягу її акціонерного капіталу. Після допуску до компаній застосовуються менш жорсткі регуляторні вимоги порівняно з компаніями, включеними до Офіційного списку. Не потрібно також отримання ухвали акціонерів на придбання й розпорядження акціонерним капіталом, як того вимагають від компаній із Офіційного списку.

Розміщення акцій на АІМ забезпечує емітенту можливість пошуку додаткових коштів для фінансування своєї діяльності, спрямованої на зростання компанії. При цьому керівництво компанії зберігає контроль над управлінням. Котирування акцій на АІМ поліпшує імідж торгової марки, її популярність на ринку, зміцнює фінансову репутацію. Крім того, у компанії з'являється можливість придбання акцій інших компаній з використанням як платіжного засобу своїх акцій.

Оцінивши всі переваги ІРО на Лондонській фондовій біржі, українські емітенти останніми роками активно виходять на обидва майданчики, проводячи ІРО та залучаючи з допомогою емісії значні суми коштів.

Першою ІРО на альтернативному майданчику Лондонської фондової біржі провела у лютому 2005 року компанія "Укрпродукт", яка виробляє молочну продукцію. Компанія продала 27,21 % акцій, виручивши 6 млн. англійських фунтів. Ринкова капіталізація на момент розміщення становила 43 млн. дол. США, на кінець 2006 року -- впала до 32 млн. дол.

У квітні 2005 року ІРО на АІМ провела нафто- та газовидобувна компанія, продавши 39,7 % акцій за 20 млн. дол. Ринкова капіталізація компанії, що становила на момент розміщення 54 млн дол., на кінець 2007 року впала до 41 млн.

Одне з останніх масштабних ІРО провела компанія Ferrexpo, але вже не на АІМ, а на основному майданчику Лондонської біржі. У травні 2008 року також тут "Миронівський хлібопродукт" залучив 322,5 млн. дол., продавши 19,4 % статутного фонду за ціною 15 дол. за акцію. Капіталізація компанії на момент розміщення дорівнювала 1,7 млрд. дол. (на сьогодні капіталізація становить близько 1,8 млрд. дол.). Дане ІРО готувалося протягом трьох років і отримало високу оцінку інвесторів, незважаючи на несприятливі умови на ринку капіталу. Частково цей факт є підтвердженням прогнозів експертів щодо зростання найближчим часом попиту на акції компаній аграрного й харчового секторів.

У 2008 році ряд українських компаній підтвердили свій інтерес до Лондонської біржі. Так, "Родовід Банк" планує розмістити тут близько 25 % акцій і вже сьогодні активно коригує свої стандарти відповідно до вимог біржі.

Трубно-колісна компанія "Interpipe" через глобальну кризу відклала на невизначений термін свій вихід на біржу. На цьому розміщенні акцій вона розраховує залучити близько 1 млрд. дол. США. З тієї ж причини на 2009 рік вихід акцій на

Лондонську біржу перенесла мережа супермаркетів "Велика Кишеня", а компанія "УкрАвто" відклала його на 2011 рік.

Однією з найпривабливіших бірж за співвідношенням вимог, вартості й термінів розміщення до можливого обсягу залучених коштів вважають Франкфуртську. Проте тут наразі відбулося лише одне українське розміщення -- наприкінці травня 2007 року будівельно-інвестиційна компанія "ТММ" розмістила 13,11 % акцій і залучила 104,9 млн. дол. США Капіталізацію "ТММ" за результатами розміщення було оцінено у 800 млн. дол. Увесь обсяг розміщення викупили великі іноземні інвестиційні фонди. За перший тиждень котирувань акції компанії зросли на 8,3 % -- до 12,4 євро, а капіталізація компанії -- майже до 866 млн. дол. Утім, до кінця 2008 року на Франкфуртській біржі планує розмістити 20 % акцій також компанія "Мілкіленд-Україна".

Варшавська біржа також все частіше привертає увагу національних компаній-емітентів. Так, у серпні 2006 року на неї вийшла компанія "Астарта-Київ", продавши 20 % своїх акцій за 30 млн. дол. Капіталізація компанії за півроку зросла на декілька відсотків.

Активізація процесів залучення ІРО - інвестицій через вихід на міжнародний фондовий ринок безперечно має низку переваг, які так приваблюють національних емітентів. По-перше, це отримання приблизно у 3--5 разів вищої ринкової оцінки компанії порівняно з фондовими ринками країн СНД, по-друге, відкриття доступу до значно більш капіталомісткого за український чи російський фондові ринки, який, до того ж, є більш ефективно організованим та має широкий спектр інструментів і механізмів фінансування⁶.

Загалом залучення ІРО - інвестицій сприяє зростанню статусу, кредитного рейтингу і престижу компанії-емітента, забезпечує підвищену ліквідність її акцій, перетворюючи їх на ліквідний засіб платежу: продані на престижних майданчиках акції можуть виступати як застава для отримання боргового фінансування або використовуватися замість грошових коштів у поточній діяльності компанії. Це, у свою чергу, полегшує компанії доступ до позикових коштів іноземних фінансових установ, що є набагато дешевшими, ніж у країнах СНД, і надаються на більш тривалий термін. Крім того, залучене фінансування не треба повертати, як у випадку з кредитами чи облігаціями, що дуже важливо в умовах зростання оцінних коефіцієнтів українських компаній, коли вони можуть залучати значні кошти через розміщення акцій.

Загалом ІРО є важливим іміджевим чинником. Компанію, чиї акції котируються на міжнародних біржах, сприймають як серйозного партнера, що відповідає вимогам провідних бірж і, безвідносно до котирувань акцій, завдяки своїй прозорості є привабливим клієнтом для великих банків. Адже ІРО передбачає зміну самої стратегії розвитку бізнесу. Його реструктуризація, поліпшення стандартів управління та прозорість напередодні ІРО створюють максимальну вартість у разі можливого виходу власників із бізнесу в майбутньому.

На інший рівень виходять відносини менеджменту з інвесторами та акціонерами. У публічній компанії керівництво є реально незалежним, підконтрольним не окремим особам, а налагодженій процедурі управління.

Водночас, як це не дивно, сьогодні активно культивується думка щодо відсутності доцільності проведення ІРО взагалі. Так, вважають, що вітчизняні бізнесмени схильні використовувати традиційні механізми залучення капіталу: банківські кредити та облігаційні позики.

Досить часто національні компанії виявляються непідготовленими до ІРО. Найскладнішим є не проведення власне ІРО, як такого, а подальша робота за умови постійного контролю з боку нових інвесторів і регулюючих органів: звичні схеми управління бізнесом замінюються на нові, які передбачають значно менший ступінь особистого контролю. Керівництву також доведеться відмовитися від використання різноманітних схем із викупом своїх облігацій підконтрольними структурами, адже будь-яка відмова від світових управлінських стандартів не сприйматиметься біржовими інвесторами^.

Таким чином, підсумовуючи викладене вище, можна дійти таких висновків:

-- ІРО є перспективним способом «залучення іноземних інвестицій вітчизняними компаніями з міжнародних ринків капіталу;

-- на даному етапі кількість ІРО - розміщень дещо знизилась, але це відбувається не через зниження попиту, а є наслідком світової фінансової кризи;

-- серед безумовно позитивних наслідків ІРО на міжнародному ринку є отримання вищої ринкової оцінки компанії, відкриття доступу до більш капіталомісткого фондового ринку, зростання статусу, кредитного рейтингу та престижу компанії-емітента, адже ІРО є важливим іміджевим чинником;

-- водночас ГРО часто передбачає докорінну зміну стратегії розвитку бізнесу, його реструктуризацію, поліпшення стандартів управління та прозорості. Ця вимога іноді виявляється занадто складною для вітчизняних компаній і є основною причиною відмови від ІРО.

Основна порада, яку варто взяти до уваги вітчизняним емітентам, які бажають вийти на світові торгівельні майданчики фондових бірж, -- це визначити власні пріоритети щодо управління компанією: чи варто й економічно доцільно для фірми докорінно змінювати стратегію, назавжди відмовляючись від тіньових схем, чи, можливо, варто знизити очікування від емісії ІРО, виводячи свої акції на другорядні майданчики, де вимоги до емітентів не такі суворі.

ВИСНОВКИ

Економіка України нині не може задовольнити вимоги західних інвесторів. Серед причин непривабливості українського інвестиційного клімату називають повільні темпи реформування й економіки, й законодавчої бази, а також нераціональний розподіл внутрішніх інвестицій -приватних і державних, високі податки, надмірне регулювання та за політизованість економіки.

Незважаючи на всі вади, потік іноземних інвестицій в економіку України сьогодні збільшується. Це зумовлено такими чинниками:

а) прагненням закріпитися на перспективному ринку збуту України;

б) прагненням одержувати прибуток на довгостроковій основі;

в) прагненням дістати доступ до порівняно дешевих джерел сировини та ресурсів, що підвищує конкурентоспроможність продукції;

г) прагненням використовувати відносно дешеву та кваліфіковану робочу силу як важливий чинник зниження собівартості продукції.

Поки не досягнуто збільшення відповідної маси фінансового капіталу для реалізації пріоритетних інвестиційних проектів, якісні структурні зрушення в розвитку української економіки, оновленні основних фондів будуть можливими лише за рахунок маневрування існуючими інвестиційними ресурсами й удосконалення діючого механізму регулювання інвестиційної діяльності.

Досвід розвинутих країн показує, що найважливішу роль у процесах інвестування відіграє фондовий ринок, активне функціонування якого сприяє залученню, концентрації та перерозподілу інвестиційних ресурсів на користь перспективних галузей економіки та окремих підприємств.

За останні декілька років фондовий ринок України наочно продемонстрував, що він може виступати ефективним джерелом залучення коштів. Тож розв'язання проблеми обмеженою пропозиції фінансового інструментарію залучення інвестиційних коштів на фондовому ринку України та пошук нових шляхів доступу національних компаній до світових ринків капіталу є досить актуальним і сприятимуть економічному зростанню країни. Серед порівняно нових для України способів залучення іноземних інвестицій на особливу увагу заслуговує ІРО - первинне розміщення акцій. По суті ,це вихід в обіг на ринок нових цінних паперів, які не були доступними інвесторам раніше.

ІРО є перспективним способом залучення іноземних інвестицій вітчизняними компаніями з міжнародних ринків капіталу. На даному етапі кількість ІРО - розміщень дещо знизилась, але це відбувається не через зниження попиту, а є наслідком світової фінансової кризи. Серед безумовно позитивних наслідків ІРО на міжнародному ринку є отримання вищої ринкової оцінки компанії, відкриття доступу до більш капіталомісткого фондового ринку, зростання статусу, кредитного рейтингу та престижу компанії-емітента, адже ІРО є важливим іміджевим чинником. Водночас ІРО часто передбачає докорінну зміну стратегії розвитку бізнесу, його реструктуризацію, поліпшення стандартів управління та прозорості. Ця вимога іноді виявляється занадто складною для вітчизняних компаній і є основною причиною відмови від ІРО.

Упродовж останніх років ІРО стрімко набуває поширення серед вітчизняних підприємств, тож не є для української економіки унікальним явищем. Але поки що Україна відстає від країн - сусідів - Росії, Польщі, країн Балтії - у використанні цього методу залучення капіталу, який у світі вважають найпрозорішим і найефективнішим.

Хоча заради об'єктивності слід зазначити, що у другому кварталі 2008 року Україна з цим показником випередила Росію, оскільки лише одна російська компанія провела розміщення своїх акцій. Такий стан речей пов'язують із загально світовими кризовими явищами у фінансовому секторі та побоюванням російських компаній, що в умовах кризи їм не вдасться залучити потрібні кошти.

Відсутність інтересу в національній компанії до ІРО часто можна пояснити неготовністю вітчизняного бізнесу працювати за високими світовими стандартами, частково - недостатньою обізнаністю з основними аспектами самої процедури.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Фінанси України - 2008 рік - №10

2. Фінанси України - 2007 рік - №2

3. Економіка та держава - 2009 рік - №1

4. Регіональна економіка - 2005 рік - №3

5. Регіональна економіка - 2008 рік - №2

Размещено на Allbest.ru