Проблеми стабілізації грошового обігу в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ

УНІВЕРСИТЕТ БАНКІВСЬКОЇ СПРАВИ (м. Київ)

ЛЬВІВСЬКИЙ ІНСТИТУТ БАНКІВСЬКОЇ СПРАВИ

Кафедра економічної теорії

Факультет банківської справи та інформаційних технологій

КУРСОВА РОБОТА

Проблеми стабілізації грошового обігу в Україні

Львів-2010

Зміст

Вступ

1. Теоретичні підходи до проблеми стабілізації грошового обігу в умовах ринкової економіки

2. Механізм грошового обігу в умовах перехідної економіки України

3. Шляхи забезпечення стабільності грошового обігу в Україні

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Сучасний стан економічної ситуації в Україні визначається процесами ринкової трансформації, що зумовлює складність та неоднозначність при формуванні економічної політики держави. Важливу роль у забезпеченні процесу розширеного відтворення відіграють гроші. Через гроші, їх функції кожен індивід реалізує свої потреби, тому грошова система і визначає взаємозв'язок між виробництвом, обміном, розподілом і споживанням. Порушення цього взаємозв'язку неодмінно призводить до виникнення протиріч в економічному житті.

Актуальність розгляду даної теми можна пояснити необхідністю стабілізації грошового обігу в сучасній економіці за умови зростання ролі грошей у забезпеченні розвитку національної економіки. Саме регулювання грошового обороту відіграє ключову роль у досягненні цілей грошово-кредитної політики. Можливості регулятивного впливу грошової пропозиції на економічну активність зумовлені характером функціонування економічних систем і змістом грошово-кредитної політики.

Метою роботи є визначення сутності грошового обігу, вивчення організаційно - економічних відносин у даній сфері, розгляд механізму дії закону грошового обороту, аналіз можливих шляхів стабілізації грошового обігу в Україні.

Курсова робота складається з трьох розділів. Перший розділ буде висвітлювати теоретичні підходи до стабілізації грошового обігу в Україні. В другому йтиметься про організацію грошового обігу в умовах перехідної економіки, а в третьому будуть проаналізовані перспективні шляхи забезпечення стабільності грошового обороту України.

При дослідженні даної теми, мною були використані книги, наукові праці та матеріали періодичних видань таких авторів як Івасів Б.С., Лагутін В.Д., Савлук М.І., Михайловська І.М., Демківський А.В., Чухно А.А. та ін. для повного і детального розкриття питань курсової роботи.

1. Теоретичні підходи до проблеми стабілізації грошового обігу в умовах ринкової економіки

У ринковій економіці вироблений валовий національний продукт має двоякий вираз: натурально-речовий та грошовий. А тому, в процесі відтворення руху вартості ВНП проявляється як два самостійні процеси - як рух продуктів і як рух грошей чи грошових доходів. Грошовий обіг виступає засобом балансування національного доходу та обслуговує переміщення реальної вартості ВНП між економічними суб'єктами.

Таким чином, грошовий обіг - це рух грошей у процесі товарного обігу, надання послуг , погашення боргових зобов'язань тощо. [14, с. 422]

Залежно від форми грошей, в якій відбувається грошовий обіг, він поділяється на готівковий та безготівковий. Хоч критерій такої структуризації грошового обороту є досить формальним, проте між цими його частинами є істотні відмінності. Зокрема, у сфері готівкового обороту гроші рухаються поза банками, безпосередньо обслуговуючи відносини економічних суб'єктів. У сфері безготівкового обороту гроші рухаються за рахунками у банках, не виходячи за межі банківської системи. Це дає можливість контролювати його, а отже, впливати на відносини відповідних економічних суб'єктів не тільки їм самим, а й третім особам - банкам. Визначаючи законодавчі права та обов'язки банків щодо здійснення такого контролю, держава може впливати на весь безготівковий грошовий оборот. У цьому і полягає головна перевага безготівкового обігу над готівковим. [10, ст. 50]

Для з'ясування закономірностей та особливостей руху грошей у процесі суспільного відтворення побудуємо умовну модель грошового обороту. (Рисунок 1)



Рисунок 1. Модель сукупного грошового обігу

Для спрощення побудови даної моделі згрупуємо всі його суб'єкти у чотири укрупнені групи: фірми, сімейні господарства, уряд, фінансові посередники.

До групи «Фірми» віднесені всі юридичні і фізичні особи, які беруть участь у створенні та реалізації валового національного продукту.

До групи «Сімейні господарства» входять усі сімейні одиниці, які мають самостійні грошові доходи та витрати і ведуть спільний сімейний бюджет. Ця група протистоїть в обороті групі «фірми», забезпечуючи її ресурсами (робочою силою, засобами виробництва тощо) і формуючи на цій підставі грошові доходи (національний дохід) як основне джерело платоспроможного попиту для реалізації виготовленої фірмами продукції (національного продукту).

До групи «Уряд» входять юридичні особи -- державні управлінські та інші структури, які забезпечують розподіл та перерозподіл національного доходу та національного продукту, здійснюючи вплив на реалізацію та споживання останнього.

До групи «Фінансові посередники» входять суб'єкти грошового ринку, які, виступаючи в ролі посередників, акумулюють на цьому ринку вільні грошові кошти і розміщують їх від свого імені і за свій рахунок (банки, страхові інвестиційні, фінансові компанії тощо).[11, с.67, 70 ]

Оскільки більшість відносин між економічними суб'єктами здійснюється через ринки, в моделі виділено чотири види ринків: ринок продуктів, на якому реалізується створений фірмами національний продукт; ринок ресурсів, на якому фірми купують необхідні для забезпечення виробництва ресурси (робочу силу, земельні ділянки, будівлі тощо); грошовий ринок, на якому реалізуються вільні грошові кошти; світовий ринок. Грошові потоки пов'язують між собою усі види ринків, забезпечуючи функціонування єдиного ринкового простору країни. [с.68]

Встановлена державою форма організації грошового обігу в країні, включаючи порядок емісії національних грошових знаків, називається національною грошовою системою. Національна грошова система складається історично, її зміст і структурні елементи відображають досягнутий соціально-економічний рівень розвитку країни. Вона регулюється законами держави та іншими юридичними актами.

Національна грошова система, як правило, включає такі основні структурні елементи:

- найменування грошової одиниці та її частин;

- види державних грошових знаків, які мають законну платіжну силу;

- масштаб цін;

- валютний курс;

- порядок готівкового та безготівкового обігу, їх регламентацію; в тому числі організацію міжнародних розрахунків;

- інституцію (установу), що здійснює грошово-кредитне та валютне регулювання.

Грошова одиниця встановлюється законодавством країни, виходячи з соціально-економічних та історичних закономірностей її розвитку.

Гривня є єдиним законним платіжним засобом і всі розрахунки в Україні проводяться тільки в гривні або із застосуванням гривні як єдиного грошового еквіваленту. [1, ст.99 ]

Види грошових знаків, що використовуються в національній грошовій системі країни, визначаються відповідними законодавчими актами. В сучасних умовах у грошовому обороті України використовуються банківські білети (банкноти) і розмінна монета. [12, с. 30-31]

Масштаб цін - це засіб вираження вартості (ціни) товарів у грошових одиницях. Масштаб цін встановлюється й змінюється в законодавчому порядку.

Валютний курс - це співвідношення між національними грошовими одиницями (валютами) різних країн, що виявляється під час їх обміну. По суті, валютний курс - це «ціна» грошової одиниці однієї країни, виражена в грошових одиницях іншої країни.

Нормальне функціонування національної грошової системи неможливе без державного встановлення і регламентації порядку готівкового і безготівкового грошового обігу. НБУ повинен суворо контролювати грошовий обіг, сприяти забезпеченню стабільності національної грошової одиниці, вдосконалювати правила здійснення безготівкових платежів та ін.

Інституцією, яка здійснює грошово-кредитне і валютне регулювання в Україні, є Національний банк України - незалежний фінансово-економічний орган, який не підпорядкований ні Президенту, ні Кабінету Міністрів, ні Верховній Раді. Постанови, положення та інші нормативно-правові акти щодо регулювання грошового готівкового і безготівкового обігу приймає і затверджує Правління НБУ. НБУ координує діяльність банківської системи в цілому. [12, с. 32-33]

НБУ формує стабілізаційний фонд, виступає гарантом дієздатності гривні. Для цього створюється золотий запас, державний валютний фонд, запас коштовностей. [17]

Нормальне функціонування грошей у структурі грошового обігу забезпечується певною кількістю грошей. Розмір цієї величини є важливою характеристикою стану грошового обороту і ринкової кон'юнктури в країні, а безпосередні зміни кількості грошей в обігу впливають на інтенсивність обороту грошей, формування платоспроможного попиту і на розвиток економіки.

Маса грошей - це вся сукупність купівельних, платіжних і нагромаджених коштів, які обслуговують економічні зв'язки і належать фізичним та юридичним особам і державі у певний момент.

До грошової маси відносять:

а) всі готівкові грошові знаки, що перебувають на руках фізичних осіб та у касових залишках юридичних осіб;

б) всі депозитні гроші короткострокового характеру;

в) будь-які активи, яким властива ліквідність (облігації державних позик, векселі тощо) і вони здатні замінювати гроші в процесі реалізації грошового обороту. [13, c. 97-98]

Залежно від можливості одночасного використання різноманітних видів грошових коштів, розрізняють кілька грошових агрегатів, що є показниками обсягу і структури грошової маси.

Грошовий агрегат - це визначене законодавством відповідно до ступеня ліквідності специфічне угруповання ліквідних активів, які можуть служити альтернативними вимірниками грошової маси.

Грошові агрегати будуються шляхом приєднання до попередніх величин нових грошових компонентів у послідовності, що характеризує зменшення їх ліквідності. Тобто кожний наступний грошовий агрегат включає в себе попередній плюс новий блок фінансових активів.

З 1993 р. у статистичній практиці України НБУ визначає структуру грошової маси відповідно до агрегатного методу, використовуючи для цілей аналізу і регулювання чотири грошові агрегати: М0, М1, М2, М3.

Агрегат М0 відображає масу готівки, яка перебуває поза банками, тобто на руках у фізичних осіб і у касах юридичних осіб. Готівка в касах банків сюди не входить.

Агрегат М1 включає гроші в агрегаті М0 + вклади у банках, які можуть бути використані власниками негайно, без попередження банків, тобто запаси коштів на поточних рахунках та на ощадних рахунках до запитання.

Агрегат М2 - це гроші в агрегаті М1 + кошти на всіх видах строкових рахунків, кошти на рахунках капітальних вкладень та інших спеціальних рахунках.

Агрегат М3 охоплює гроші в агрегаті М2 + кошти на вкладах за трастовими операціями банків. [10, ст. 50]

Показник грошової бази не є ще одним агрегатом грошової маси. Це якісно інший показник, що характеризує масу грошей з боку прояву її на балансі центрального банку. Тому цей показник інколи називають ще грошима центрального банку, який їх безпосередньо контролює і регулює, впливаючи в кінцевому підсумку і на загальну масу грошей.

Грошова база включає запаси всієї готівки, яка перебуває в обороті поза банківською системою та в касах банків, а також суму резервів комерційних банків на їх кореспондентських рахунках у центральному банку.

Величину грошової бази Г_б можна визначити за формулою:

Г_б = М_о + М_к + М_рез, (1.1)

де М_о -- сума готівки, що перебуває поза банками;

М_к -- сума готівки в касах банків;

М_рез -- сума грошових коштів (резервів), які перебувають на кореспондентських рахунках банків у центральному банку.

Готівковий елемент (М_о + М_к) грошової бази відрізняється кількісно від готівкового агрегату М0 -- більший на суму готівки в касах банків. Безготівковий елемент (М_рез) грошової бази відрізняється і якісно, і кількісно від безготівкового елемента грошових агрегатів М1, М2, М3. Він являє собою суму зобов'язань центрального банку перед комерційними. [11, c.82]

Показник швидкості обігу грошей дозволяє простежити залежність між масою грошей в обігу та інтенсивністю їх витрачання. Швидкість обігу грошей характеризує частоту, з якою кожна одиниця наявних в обороті грошей використовується в середньому для реалізації товарів і послуг за певний період (рік, квартал, місяць). За трансакційним рівнянням І.Фішера величину швидкості обігу грошей можна визначити на підставі формули:

V=, (1.2)

де V - швидкість обігу грошей; Р - середній рівень цін товарів і послуг; Q - фізичний обсяг товарів і послуг, що реалізовані в даному періоді; М - середня маса грошей, що перебуває в обороті за даний період.

Визначений таким способом показник швидкості обороту грошей характеризує насамперед інтенсивність використання запасу грошей в обороті для оплати товарів і послуг, що реалізуються, і відноситься до оцінки грошового обігу. [13, c.105]

На запитання: «А яка саме кількість грошей необхідна в середньому для обігу протягом певного часу?» у найзагальнішому вигляді дає відповідь відкритий К. Марксом закон грошового обігу. Згідно з ним, кількість грошей визначається відношенням суми цін товарів до числа оборотів однойменної грошової одиниці з урахуванням додаткових чинників: проданих у кредит товарів, суми взаємно погашених платежів і платежів, для яких настав строк виплати. Цей закон грошового обігу діє там, де існують товарне виробництво, товарний та грошовий обіг, а також у різних грошових системах. Він виражає одну з головних умов підтримання ринкової рівноваги, надання стійкої купівельної спроможності грошей.

Дотримання вимог даного закону особливо актуальне в сучасних умовах, коли все частіше втрачається зв'язок грошей з золотом і з часом все більша маса грошових знаків, що перебувають в обігу, має купівельну спроможність та суспільну значимість, оскільки за ними стоять реальні, визнані суспільством високоякісні товари. [14, c. 422]

Закон грошового обігу може бути виражений формулою:

M = , (1.3)

де М - кількість грошей, необхідних для обігу;

P*Q - сума цін товарів, що реалізуються за певний період;

К - сума продажів товарів і послуг в кредит;

П - сума платежів, строк оплати яких настав (платежі за зобов'язаннями);

ВП - сума платежів, які погашаються шляхом взаємного зарахування боргів;

V - швидкість обігу грошей у цьому періоді. [9, c.128]

Окрім грошової бази, на динаміку грошової маси прямо пропорційно впливає величина коефіцієнта експансії ( грошового мультиплікатора).

Грошовий мультиплікатор - це процес збільшення (мультиплікації) грошей на депозитних рахунках комерційних банків в момент їх руху від одного банківського закладу до іншого.

Мультиплікаційний ефект може існувати лише в умовах дворівневої (і більше) банківської системи, перший рівень якої (центральний банк) керує механізмом грошового мультиплікатора, другий рівень (комерційні банки) змушує його діяти, до того ж діяти автоматично, незалежно від бажань окремих банків. Механізм грошового мультиплікатора безпосередньо пов'язаний з надлишковими (вільними) резервами. Надлишкові резерви - це сукупність ресурсів комерційних банків, які можуть бути використані для активних банківських операцій. Мультиплікаційний ефект характеризує спосіб функціонування не окремого банку, а банківської системи в цілому.

Для визначення всієї маси грошей, яку спроможна створити одна грошова одиниця надлишкових резервів за даної резервної норми, можна розрахувати грошовий мультиплікатор за формулою:

MM = , (1.4)

де ММ - грошовий мультиплікатор на певний момент;

М - маса грошей в обігу поза банками;

D - маса грошей у депозитах комерційних банків;

R - сума резервів комерційних банків. [15, c. 69]

Отже, грошовий оборот - це неперервний рух грошей у сфері обігу та їх функціонування як засобу платежу й обігу. За його допомогою здійснюється розширене відтворення. Грошовий обіг вимагає лише строго визначеної маси грошей, яку постійно повинні регулювати компетентні органи. Грошовий оборот становить собою самостійне економічне явище, що має свою особливу специфіку та механізм становлення, функціонування і впливу на економіку.

2. Механізм грошового обігу в умовах перехідної економіки України

грошовий обіг товарний ринковий

Перехідна економіка -- це закономірне явище розвитку економічних систем. Економічні системи, як і будь-яке інше об'єктивне явище суспільного життя, проходять етапи становлення, досягнення зрілості, старіння і відмирання.

Згідно з цивілізаційним підходом, існування періодів перехідної економіки зумовлене становленням нового технологічного способу виробництва, подальшим поглибленням суспільного розподілу праці, що спричинює глибокі зрушення у рівні і структурі виробництва, у характері суспільного розвитку. Перехідна економіка є специфічним етапом у процесі еволюційного розвитку економіки, коли стара суспільно-економічна система замінюється новою.

Економіка в цей період набуває ознак, притаманних лише перехідному етапу:

- одночасне існування протягом певного періоду старих і нових форм господарювання;

- нестійкість;

- альтернативний характер розвитку;

- історичність. [18]

Національна грошова система невіддільна від реального стану економіки країни. Вся багатогранність економічних, соціальних і політичних проблем суспільного розвитку безумовно позначається й на сфері грошового обігу. Грошова система повинна бути адекватною існуючим соціально-економічним умовам розвитку суспільства. Вдосконалення грошової системи, зміна її якісних і кількісних характеристик здійснюється в ході проведення грошових реформ. Розрізняють грошові реформи «м'якого» і «радикального» типів. Грошова реформа «м'якого» типу передбачає, як правило, проведення заходів щодо заміни діючої грошової одиниці без якісної перебудови системи грошового обороту. Грошова реформа «радикального» типу пов'язана, як правило, із запровадженням принципово нової за змістом і структурою системи грошового обороту. [12, c. 35]

Становлення України як незалежної, суверенної держави обумовило необхідність створення власної грошової системи, яка забезпечувала б можливість українським владним структурам самостійно керувати грошовим оборотом та грошовим ринком в інтересах розвитку національної економіки.

Організаційно-правові засади створення грошової системи України були закладені в Законі України «Про банки і банківську діяльність», ухваленому Верховною Радою України 20 березня 1991 р. [2] Цим законом Національному банку України надавалося монопольне право здійснювати емісію грошей на території України та організовувати їх обіг, забезпечувати стабільність грошей, проводити єдину грошово-кредитну політику тощо. Це означало, що ніякі інші органи нашої країни, а тим більше інших країн, не мали права втручатися в цю сферу. [11, c.171]

З 10 січня 1992 року в Україні було впроваджено в обіг купони багаторазового використання як доповнення до рублевої готівкової маси (банкноти Держбанку СРСР, казначейські білети, розмінна монета) для хоча б відносного збалансування грошового обігу та відповідного обслуговування товарного ринку. Необхідність цього акту була викликана тим, що з вересня 1991 року Україна практично не отримувала від ЦБ Російської Федерації нових рубльових надходжень. Напередодні 1992 року Україна вимушена була вслід за Росією піти на лібералізацію цін - їх майже десятикратне підвищення.

Впровадження в структуру грошового обігу купоно-карбованця мало на меті використання системи паралельного обігу рубля та купоно-карбованця, поетапне впровадження в обіг купоно-карбованця відповідно до наповнення товарного ринку. Термін дії купоно-карбованця як тимчасової грошової одиниці визначався періодом не більше 4-6 місяців. В кінцевому рахунку планувалося впровадження в обіг повноцінної банкноти - гривні.

Але наслідком цих заходів стало різке знецінення купоно-карбованця.

Причинами знецінення були:

- різка нестача рубльової маси;

- глибокий спад виробництва (у січні 1992 р. обсяг промислового виробництва скоротився на 19,8%, роздрібний товарообіг знизився на 61%);

- у березні 1992 року майже весь готівковий обіг був переведений на купонне обслуговування, хоча попередньо планувалось його поетапне впровадження в обсягах, що відповідали товарній масі;

- у результаті повної купонізації сфери готівкового обігу, відбувся її механічний відрив від обігу безготівкового, який продовжував обслуговуватись російським рублем.

За такої ситуації валютний курс купона у процесі його використання в готівковому та безготівковому обігах роздвоївся. Тільки з 7 листопада 1992р., згідно з Указом Президента України “Про реформу грошової системи України” [3], купоно-карбованець було впроваджено у сферу безготівкового обігу. Купоно-карбованець отримав статус тимчасової національної валюти і став єдиним на території України офіційним засобом платежу.[19]

З 2 по 16 вересня 1996 року в Україні була проведена грошова реформа «м'якого» типу з деномінацією грошових знаків (скороченням кількості нулів - п'яти нулів), із зміною назви грошової одиниці.

Законодавчою основою грошової реформи в Україні був Указ Президента України від 25 серпня 1996 р. № 762/96 «Про грошову реформу в Україні». [ 4 ] Була затверджена Інструкція про порядок обміну українських карбованців на гривні в пунктах обміну та на підприємствах, в установах та організаціях; прийняті Тимчасові правила інкасації торговельної та іншої грошової виручки на період проведення грошової реформи; внесені відповідні зміни у Загальні правила визначення ознак платіжності грошових білетів і монети Національного банку України. [11, c.36]

Якщо судити зі змісту нормативно-правових актів, то від 1 до 16 вересня 1996 р. в Україні було проведено грошову реформу. Проте, слід нагадати, що 7 листопада 1992 р. було видано Указ Президента «Про реформу грошової системи України», тому це було лише продовженням процесу реформування грошової системи, що розпочався у січні того ж року випуском у готівковий обіг тимчасової валюти - купоно-карбованців багаторазового використання. І хоча цей захід не називався на той час грошовою реформою, за своєю сутністю це був перший крок на шляху реформування попередньої грошової системи та розбудови нової.

Хоч фінансово-стабілізаційна політика і впроваджена грошова реформа не могли привести до корінних змін в економіці України, однак стали їх об'єктивною умовою.

Метою грошової реформи було розв'язання як суто технічних, так і загальноекономічних проблем.

Технічна сторона реформи - це, перш за все, обмін старих грошей на нові: «викреслення нулів» сприяло полегшенню підрахунків при обміні, підвищення якості нової валюти, її захист тощо.

Загальноекономічний бік даного процесу обумовлює надання національній валюті характеру грошей, що виконують у повному обсязі функції міри вартості, засобу обігу та засобу заощадження. При цьому створюються умови для істотного зниження інфляції та зовнішньої стабілізації гривні. [16, c. 72-74]

У ході проведення реформи був здійснений єдиний порядок обміну купоно-карбованців на гривню для населення, юридичних осіб і банків. Українські карбованці обмінювалися на гривні (банкноти та розмінну монету) за курсом 100 000 карбованців за 1 гривню. Через обмін грошових купюр замінено раніше існуючий масштаб цін. Відповідно було змінено ціни всіх товарів і послуг, розміри тарифів, заробітної плати, пенсій, стипендій тощо. З 2 по 16 вересня 1996 року в магазинах було виставлено два цінники - у карбованцях і гривнях. У цей період купоно-карбованець працював на поступове вилучення з обігу. В безготівковому обігу всі операції з перерахувань у нову грошову одиницю були проведені в перший же день реформи - 2 вересня 1996 р. [12, c. 37]

За балансовими даними НБУ емісія карбованцевої готівки за станом на 2 вересня 1996 р. становила 338,1трлн. крб., із них 19,1 трлн. крб. залишалося а касах банків, а 319,0 трлн. крб. - поза банками, тобто в обігу.

За період реформи банківською системою було вилучено карбованців у резервні фонди Національного банку України (на погашення емісії) на загальну суму 327,9 трлн. крб. (97% емітованої до реформи готівки), в тому числі з обігу - 309,5 трлн. крб. (97%) та з кас банків 18,4 трлн. крб. (96,3%). Головним досягненням було утримання стабільності грошового, споживчого й валютного ринків. Зроблені прогнози щодо наслідків реформи справдилися:

- вдалося утримати інфляцію у прогнозованих параметрах: 5,7% - за серпень, 2,0% - за вересень, 1,5% - за жовтень.

- з перших днів реформи Національний банк України підтримував стабільний курс гривні до іноземних валют - 176 гривень за 100 дол. США. Фактично в період реформи і в перші 20 днів після її завершення для забезпечення фінансової стабільності було зафіксовано курс української грошової одиниці.

- проведення реформи прискорило обіг грошей і сприяло поліпшенню стану грошово-кредитного ринку України. Так, за даними Національного банку України, протягом серпня-жовтня 1996р. темпи зростання цін на споживчому ринку становили 9,4%, а обсяги готівки в обігу за цей період не тільки не зросли, а зменшились на суму близько 150 млн. грн. Поліпшилась структура грошової маси. Якщо на 1 серпня питома вага готівки в загальному обсязі грошової маси перевищувала 45%, то на 1 листопада цей показник зменшився і становив 43%. [20]

Якщо керуватися формально-правовим підходом, то можна визнати, що проведено дві реформи: в листопаді 1992 р. та вересні 1996р. Якщо виходити з сутності та внутрішньої логіки проведених заходів, то слід визнати, що проведено одну грошову реформу, що тривала майже п'ять років.

Проведення монетарної політики НБУ протягом 1997-2000 років дало змогу відновити таку функцію гривні, як міра вартості. Більша частина товарів та послуг в Україні стали вимірюватися в гривнях, а не в іноземній валюті. Гривня, виконуючи функцію засобу обігу, стала майже єдиним засобом платежів як у готівковій, так і в безготівковій формі. [16, c.76-77]

Протягом 2000-2005 років в українській економіці грошовий обіг характеризувався надзвичайно високим темпом зростання грошової маси. У цей період її щорічне збільшення зафіксувалося на рівні близько 44%, тому фактичні значення показників грошової маси і інфляції значно перевищували запропоновані орієнтири.

Проте вже 2004 рік характеризувався збільшенням попиту на гроші в умовах економічного зростання. В цілому за рік рівень монетизації збільшився до 32, 3% порівняно з 30,27% на початок року. Загальний обсяг грошової маси в обігу на 01.01.2005 р. становив 125,8 млрд. грн. (збільшився за 2004 рік на 32,4%). Проте зростання грошової маси в цілому не супроводжувалося якісними змінами в її структурі. Фактично незмінною залишалася частка готівки в агрегаті М1 і до того ж дуже високою. Це підтверджує недосконалість структури грошової системи. Можна зробити висновок і про збереження небезпечного рівня тінізації вітчизняної економіки. Висока питома вага готівки вказує на вразливість грошової системи, тому що в такій ситуації втрачається контроль за грошовою масою. [7, c.52-53]

3. Шляхи забезпечення стабільності грошового обігу в Україні

Одним з найважливіших завдань держави є забезпечення стабільності грошового обігу. А стабільність грошового обігу залежить насамперед від стану економіки. В суспільстві, де збалансовані процеси відтворення в народному господарстві, підтримується й стабільний грошовий обіг. Більше того, він активно впливає на стан і розвиток економіки. Там же, де виникли диспропорції у відтворювальному процесі, де спостерігається падіння виробництва валового національного продукту, а держава не може збалансувати надходження та видатки, грошовий обіг підривається інфляційними процесами. [ 21]

Сталість грошей означає тривалу постійність величини їх мінової вартості, що визначається у певній кількості товарів і послуг, які приходяться на грошову одиницю. Чим довший період, протягом якого можна купити за одну і ту ж суму грошей однакову масу товарів чи послуг, тим вища сталість грошей і тим краще вони виконують свої функції.

Основними чинниками сталості грошей в грошовому обігу є:

а) з боку товарів - затрати на їх виробництво, якість та асортимент;

б) з боку грошей - їх внутрішня вартість, маса грошей в обігу та швидкість обертання. [13, c.100]

Забезпечення стабільності грошового обігу можливе лише за умов його регулювання з боку державних інституцій. Нерегульованість грошового обігу - це одна із причин платіжної кризи. Ключову роль в організації та функціонуванні грошової системи України відіграють Національний банк України, Кабінет Міністрів України та Верховна Рада України. [14, c. 423]

Важливе місце в забезпеченні стабільності грошового обороту займає система нормативно-правового регулювання .

Конкретний механізм реалізації грошово-кредитної політики передбачений в розділах IV і V Закону України «Про Національний банк України». [5] В ст. 25 цього Закону визначено, що основними економічними засобами і методами грошово-кредитної політики є регулювання обігу грошової маси через:

- визначення та регулювання норм обов'язкових резервів для комерційних банків;

- процентну політику;

- рефінансування комерційних банків;

- управління золотовалютними резервами;

- операції з цінними паперами (крім цінних паперів, що підтверджують корпоративні права), у тому числі з казначейськими зобов'язаннями, на відкритому ринку;

- регулювання імпорту та експорту капіталу;

- емісія власних боргових зобов'язань та операції з ними.

Національний банк проводить суворе розмежування сфер готівкового і безготівкового грошового обігу на території України, надаючи особливе значення нормативному регулюванню готівкового грошового обігу.

У цій сфері НБУ прийняв низку документів, які визначають єдині підходи до ведення касових операцій, порядок приймання і видавання готівки з кас підприємств та організацій із застосуванням необхідних касових документів для оформлення цих операцій (прибуткові та видаткові ордери, касові книги тощо), передбачають забезпечення схоронності цінностей, здійснення контролю за дотриманням касової дисципліни, встановлюють відповідальність суб'єктів господарювання за її порушення тощо.

Положення, які були, прийняті НБУ регламентують також основні принципи організації обороту готівки суб'єктами господарювання: обов'язковість для всіх підприємств і організацій зберігання власних грошових коштів у банківських установах; вільне одержання всіма клієнтами готівки з власних банківських рахунків без подання обґрунтовувальних документів; здійснення розрахунків як у безготівковому порядку, так і в готівковій формі; обмеження розмірів готівки, що перебуває в касах підприємств через установлення їм лімітів залишку готівки в касі; можливість використання касового виторгу (поточних надходжень).

На державному рівні з метою забезпечення стабільності готівкового обігу та запобігання зловживанням під час здійснення операцій з готівкою, відповідними Указами Президента України передбачено застосування до суб'єктів підприємницької діяльності штрафних санкцій у разі порушення ними встановлених норм і правил з регулювання обігу готівки та за порушення касової дисципліни. Штрафні санкції, передбачені цими Указами, застосовуються державними податковими адміністраціями на підставі матеріалів проведених ними перевірок і подань комерційних банків та інших указаних вище контролюючих органів. [23]

Україна, як і більшість світових держав, дотримується принципу дворівневої організації банківської системи. Це зумовило відокремлення емісійних операцій регулювання грошового обігу, які закріпились за НБУ, від розрахункового, касового і кредитного обслуговування юридичних і фізичних осіб, котре виконують комерційні банки. Тобто, Національний банк виступає організатором грошового обігу в державі та здійснює його регулювання.

Управління грошовим обігом здійснюється НБУ шляхом регулювання двох складових грошового обороту: готівки і безготівкової маси грошей. Головне завдання Національного банку в сучасних умовах полягає в регулюванні депозитної емісії, яка відбувається при кредитуванні комерційними банками суб'єктів господарювання. Для цього використовуються три основні групи методів:

1) регулювання кредитних відносин НБУ з комерційними банками;

2) проведення операцій на відкритому ринку;

3) встановлення економічних показників регулювання діяльності комерційних банків. [14, c. 423]

Регулювання облікової ставки визначає ціну кредиту. Центральний банк надає позики комерційним банкам, при цьому зміна облікової ставки центральним банком впливає на можливості комерційних банків отримувати кредити для надання позик: зниження облікової ставки стимулює комерційні банки до зростання обсягів кредитів, а підвищення - знеохочує дисконтні позики. Регулювання облікової ставки в деяких випадках визначається як дисконтна політика. Дисконтна політика проводиться у вигляді грошово-кредитної рестрикції або експансії. Політика рестрикції (або політика „дорогих грошей") застосовується тоді, коли виникає загроза "перегріву" економіки і прояву інфляції. Вона має на меті ускладнити можливість для використання кредитних ресурсів і відповідно гальмувати зростання цін. Експансіоністська грошово-кредитна політика (або політика "дешевих грошей") застосовується у фазі спаду економічного циклу з метою стимулювання сукупного попиту та економічної активності.

Найпоширенішим інструментом непрямого методу регулювання грошового обігу є операції на відкритому ринку, суть яких полягає в купівлі-продажу центральним банком цінних паперів з метою зміни пропозиції грошей. Коли центральний банк купує цінні папери, то пропозиція грошей у національній економіці зростає, а коли продає - знижується. Операції на відкритому ринку є досить точним та надійним інструментом регулювання грошової маси, оскільки повністю контролюються центральним банком. Їх наслідки підлягають точному виміру і при необхідності можуть легко коригуватись. Операції на відкритому ринку проводяться з банками та небанківською системою.

Проведення операцій на відкритому ринку з банками безпосередньо впливає на резерви банку. Операції поза банківською системою пов'язані з використанням отриманих коштів від операцій з цінними паперами. Коли отримані гроші потрапляють на банківські депозити, то резерви скорочуються, а коли вони лишаються у вигляді готівки - резерви не змінюються. За характером впливу, операції на відкритому ринку поділяються на захисні та динамічні. Динамічні спрямовані на зміну обсягу резервів і грошової бази, а захисні - на нейтралізацію дії інших чинників, що впливають на пропозицію грошей в економіці.

Ще одним інструментом, який застосовується для забезпечення сталості грошового обігу, є зміна норми обов'язкових резервів. У сучасних банківських системах комерційні банки зобов'язані зберігати частину власних коштів у центральному банку для гарантування повернення вкладів. Збільшення резервних вимог зменшує кредитні можливості комерційних банків до надання позик та процес мультиплікації банківської системи. Зниження норми резервування призводить до посилення здатності банків створювати гроші через надання позик. Зміна норми обов'язкових резервів є дуже дієвим знаряддям впливу на пропозицію грошей, тому використовується досить часто. [22]

Грошовий обіг є головним індикатором оцінки фінансового стану, тому завжди виступає об'єктом контролю банків.

В останні роки спостерігається тенденція до зростання грошових коштів у тіньовому секторі економіки, що свідчить про їх оборотність за межами банків. ( Додаток А) Вона ілюструє негативний вектор зростання показника грошової маси М0, оскільки в цій ситуації грошові кошти мають завуальований характер на рахунках клієнтів із сумнівними анкетними даними. Поступовий приріст показує проблемність вилучення такого агрегату та його збільшення поза банками. Ця проблема з кожним роком набуває особливої актуальності, оскільки збільшилися обсяги виробництва та імпорт закордонної продукції. Тому, ще одним із шляхів забезпечення сталості грошового обігу є посилення контролю та детального аналізу позабанківського грошового обігу в управлінні банками, що дасть змогу вивести на прозорий рівень рух грошових коштів і спрямувати їх за цільовим призначенням на виплату депозитів вкладникам.

Проблема збільшення грошової маси М0 спричинена неякісним рівнем проведення аналізу грошових коштів банків та тінізації джерел їх походження. При цьому доцільно акцентувати увагу на джерелі походження грошових коштів та ідентифікації клієнтів, які мають причетність до фінансової операції. [6, c.69-70]

Основні засади грошово-кредитної політики на 2010 рік враховують тенденції розвитку вітчизняної економіки та грошово-кредитної сфери, передбачають комплекс змінних індикаторів фінансової сфери та систему заходів монетарної політики, спрямованих на забезпечення стабільності національної грошової одиниці, сприяння відновлення економіки та стійкості банківської системи. У 2010 році макроекономічні умови здійснення грошово-кредитної політики перебуватимуть під впливом загальносвітових тенденцій, пов'язаних із наслідками світової фінансової кризи 2008-2009 рр. [8, c.3]

Головною метою грошово-кредитної політики у 2010 році та надалі, відповідно до Конституції України, залишатиметься забезпечення стабільності грошової одиниці, що є основою для забезпечення збалансованого економічного розвитку, підвищення рівня зайнятості та реальних доходів населення.

У середньостроковій перспективі внутрішні аспекти стабільності гривні розглядатимуться в контексті сприяння забезпеченню цінової стабільності, головним критерієм якої слугуватиме динаміка індексу споживчих цін. Водночас це завдання передбачає не тільки досягнення визначених інфляційних орієнтирів, а й створення фундаментальних передумов для підтримання стабільного низького інфляційного середовища на довгостроковій основі та забезпечення стійкості грошової одиниці до впливу різноманітних дестабілізуючих чинників.

Зовнішні аспекти стабільності грошової одиниці в умовах посилення гнучкості обмінного курсу гривні розглядатимуться не стільки з точки зору утримання обмінного курсу гривні в певних межах, скільки з урахуванням необхідності забезпечення таких умов і параметрів функціонування валютного сегмента ринку, які не мають негативного впливу на інвестиційні рішення та очікування економічних агентів, не провокують формування та поглиблення макроекономічних, валютних і пруденційних ризиків, дають змогу мінімізувати вплив зовнішніх шоків. Такі критерії забезпечуватимуться шляхом застосування гнучкого обмінного курсу, який відображатиме співвідношення попиту та пропозиції на валютному ринку.

Застосування гнучких механізмів курсоутворення матиме наслідком поступову втрату обмінним курсом статусу якоря грошово-кредитної політики, а курсова динаміка підпорядковуватиметься завданням нівелювання зовнішніх ризиків стабільності грошової одиниці.

Прогнозований характер динаміки зовнішньої вартості грошової одиниці забезпечуватиметься за рахунок прозорості функціонування валютного ринку; створення та удосконалення механізмів хеджування валютних ризиків; збалансування валютних активів та пасивів банківської системи; послідовного і системного здійснення заходів із подальшої лібералізації валютного ринку на основі чітко визначених принципів, підходів та етапності тощо.[8, c. 4]

Висновок

Грошовий обіг забезпечує переміщення реальної вартості ВНП між економічними суб'єктами і слугує засобом балансування національного доходу. Грошовий оборот - це рух грошей у готівковій і безготівковій формах для обслуговування потреб реалізації товарів, а також нетоварних платежів і розрахунків у господарстві. Змінюючи форму вартості, гроші перебувають у постійному русі і опосередковують суспільне виробництво у всіх його фазах: виробництво - розподіл - обмін - споживання.

Кількість грошей повинна бути достатньою для нормального ходу кругообігу продуктів і доходів. Як надлишок, так і нестача грошей створюють значні проблеми й ускладнення для здійснення грошового обігу. Забезпечення відповідної кількості грошей в обігу до потоку товарної маси дає можливість підтримувати тверду купівельну спроможність грошей.

Грошовий оборот становить собою самостійне економічне явище, що має свою особливу специфіку та механізм становлення і функціонування. Становлення України як незалежної, суверенної держави обумовило необхідність створення власної грошової системи, яка забезпечувала б можливість українським владним структурам самостійно керувати грошовим оборотом та грошовим ринком в інтересах розвитку національної економіки. Тому з 1992 по 1996 роки в Україні відбулися дві грошові реформи, наслідком яких стало утвердження національної грошової одиниці - гривні. Впровадження гривні вимагало рішучих дій у сфері грошово-кредитного регулювання і НБУ - інституція, яка його здійснює - вдало впорався з даним завданням.

Головним завданням у регулюванні грошового обігу є забезпечення його стабільності. Досягнення сталості грошей, стабільності економіки і фінансів включає об'єктивні економічні, соціально - політичні та фінансові мотиви. Тому для забезпечення стабільності грошового обороту в Україні потрібно проводити цілі комплекси заходів, які включали б:

- ґрунтовні знання, вміння і навички формування сучасних паперово-кредитних грошових систем і подолання інфляційних загроз;

- належне розуміння переваг досягнення конвертованості гривні;

- реалізацію антиінфляційного механізму економічного зростання;

- аналіз форм і методів успішних грошових реформ і його використання в процесі наступного вдосконалення грошового обігу.

Слід створити таку грошово-кредитну систему, яка б застерігала від помилкових дій у сфері регулювання національного грошового обігу, забезпечити максимально прозоре функціонування валютного ринку, збалансовувати валютні активи і пасиви банківської системи.

Список використаних джерел

1. Конституція України. (http://portal.rada.gov.ua/)

2. Закон України «Про банки і банківську діяльність» зі змінами і доповненнями. ( http://portal.rada.gov.ua/)

3. Указ Президента України від 7 листопада 1992р. “Про реформу грошової системи України”. (http://portal.rada.gov.ua/)

4. Указ Президента України від 25 серпня 1996 р. № 762/96 «Про грошову реформу в Україні». (http://portal.rada.gov.ua/)

5. Закон України «Про Національний банк України»// ВВР № 14, 2000. (http://portal.rada.gov.ua/)

6. Кот О. Грошовий обіг як об'єкт аналізу і контролю в управлінні банками.- //Банківська справа. 2010. - №1. - с. 69-70.

7. В.Бобко Удосконалення структурного агрегування грошової маси за умов сталого економічного зростання. - Вісник ТАНГ. - 2005. - №3. с. 52-53.

8. Основні засади грошово-кредитної політики на 2010 рік. Схвалено рішенням Ради Національного банку України від 10 вересня 2009 р. №10. - //Вісник НБУ. - 2009. - №10. - с.3-4.

9.Івасів Б.С. Гроші та кредит: Підручник. - Тернопіль: Карт-бланш, 2005.- 528с.

10. Михайловська І.М., Ларіонова К.Л. Гроші та кредит: Навч. посібник. - Львів: Новий Світ - 2000, 2006.- 432 с.

11. Гроші та кредит: Підручник. - М. І. Савлук, А. М. Мороз, М. Ф. Пуховкіна та ін.; За заг. ред. М. І. Савлука. - К.: кнеу, 2002. -- 598 с.

12. Лагутін В.Д.Гроші і грошовий обіг: Навч. посібник. - К.: Товариство «Знання», КОО, 1999 - 181 с.

13. Демківський А.В. Гроші та кредит. - К.: Дакор., К.:Вира-Р., 2003. - 528 с.

14. Основи економічної теорії: Підручник за ред. Чухна А.А. - К. Вища школа, 2001. - 606 ст.

15. Адамик Б.П. Центральний банк і грошово-кредитна політика: Підручник - Тернопіль: Карт-бланш, 2007. - 393 с.

16. Лютий І.О. Грошово-кредитна політика в умовах перехідної економіки: Монографія-К.: Атіка, 2000,-240с.

17. http://library.if.ua/book/64/4723.html

18. http://library.if.ua/book/64/4744.html

19. http://www.grinchuk.lviv.ua/book/109/2489.html

20. http://www.grinchuk.lviv.ua/book/109/2478.html

21. http://www.znannya.org/?view=economics-tovar6

22.http://intkonf.org/lapchuk-yas-ivanchenko-gv-gomonay-iv-nepryami-metodi-groshovo-kreditnogo-regulyuvannya-ekonomiki/.

23. http://www.info-library.com.ua/

Размещено на Allbest.ru