Транснаціональна корпорація як основа економіки найрозвиненіших країн світу

Особливо важливим для економіки країни-реципієнта є прискорення інноваційного розвитку, а саме приналежність до мереж ТНК дає змогу прискорювати залучення передових технологій, оскільки ТНК не продають свої найновіші, унікальні досягнення, а передають їх переважно в межах внутрішньокорпоративного обігу ресурсів. За таких умов інноваційний розвиток України через використання імпорту високотехнологічного обладнання або ж закупівлі ліцензій та ноу-хау може посилюватись результатами науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт (НДДКР), які надходитимуть у формі інвестицій ТНК.

Позитивний вплив транснаціоналізації на економіку проявляється також у стимулюванні створення й виходу на зовнішній ринок національної високотехнологічної продукції, для якої орієнтиром є продукція іноземних філій, вже адаптована до потреб світового ринку.

Сприятливість інвестиційного клімату для транснаціоналізації економіки спричиняє не тільки позитивний приплив капіталу в країну, а й негативні аспекти нестиковки діяльності ТНК з національними інтересами країни-реципієнта. Така ситуація виникає внаслідок того, що в багатьох випадках цілі діяльності ТНК та критерії економічної ефективності, на які вони орієнтуються, не збігаються з цілями та критеріями країн, на території яких розташовані філії ТНК. Останні набувають рис наднаціональних структур, які керуються власними глобальними інтересами. Внаслідок цього достатньо реальною є ситуація, коли інтереси національного економічного розвитку протирічать національній економічній безпеці.

Негативний ефект транснаціоналізації економіки спричинений тім, що економічна ефективність ТНК виникає внаслідок інтеграції міжнародного виробництва, у межах якого формується специфічна система поділу праці всередині компаній, коли відповідні ланки мережі ТНК розміщують у тій країні, де вони можуть принести найбільший прибуток з позиції корпорації загалом. Причому, внаслідок розвитку внутрішньокорпоративного поділу праці виникає економічна й технологічна залежність окремих компаній всередині ТНК, що означає поступове зростання технологічної залежності країни, де базуються певні компанії, від країни материнської компанії, а самі національні філії підпорядковуються стратегії глобального маркетингу відповідної ТНК.

Тиск інвестицій ТНК на економіку країни-реципієнта проявляється через більшу конкурентоспроможність витрат дочірніх фірм (філіалів) порівняно з національними виробниками. Конкурентні переваги створюються гігантським фінансовим та технологічним потенціалом материнської компанії, яка базується в одній із розвинених країн і конкурує з такими ж велетенськими корпораціями.

Національні виробники програють структурам ТНК у цінах на продукцію або в прибутковості бізнесу внаслідок більшого розміру сукупних витрат виробництва. Такий стан пояснюється тим, що бізнес транснаціональних корпорацій в умовах сучасного постіндустріального суспільства («неоекономіки») розділив проблему конкурентності загальних витрат виробничої діяльності на дві частини - проблему зниження трансакційних витрат (витрат на пошук інформації, координацію взаємодії як усередині фірми, так і за її межами, обмін даними, контроль ефективності взаємодії) та проблему зниження традиційних виробничих витрат. Саме всередині ТНК виникло радикальне зменшення трансакційних витрат завдяки усуненню географічних, галузевих і корпоративних перешкод доекономічної інтеграції. Успіх був підготовлений попереднім періодом бурхливого розвитку комп'ютеризації бізнесу й мережевого програмного забезпечення, лібералізації ринку, підвищенням мобільності капіталу, введенням єдиних стандартів якості, фінансового обліку тощо, визнанням англійської мови як загальновизнаної мови ділового спілкування.

Радикальне зниження трансакційних витрат відкрило значні можливості підвищення продуктивності праці в складних виробничих структурах, якими і є ТНК. Загальне зниження трансакційних витрат у ТНК призвело до того, що перемогу в конкурентній боротьбі здобуває той, у кого менші виробничі витрати, а в українських виробників вони вдвічі вищі, ніж у Європі і в 2,5-3 рази вище, ніж у США. Це означає, що українські підприємства найчастіше просто неконкурентоспроможні й державна інвестиційна політика повинна підтримувати створення національних ТНК такими заходами:

* створення механізму протидії дискримінації національних ТНК на зовнішньому ринку;

* наближення національного законодавства до міжнародних стандартів;

* лібералізація переміщення капіталу у формі інвестицій та спрощення порядку репатріації прибутку в країну-донора.

Державне регулювання інвестиційного клімату в Україні стосовно реально існуючої транснаціоналізації економіки нині схильне до визнання пріоритетним. Лише позитивні фактори залучення прямих інвестицій ТНК і реалізує заходи для підвищення сприятливості інвестиційного клімату. Для України, на наш погляд, доцільною є державна політика використання переваг транснаціоналізації економіки із одночасним захистом національного виробника у визначених галузях і створення передумов виходу українських компаній на закордонні ринки. Найважливішим складником цієї політики мають бути конкретні інструменти економічної політики, які не тільки безпосередньо, а й опосередковано впливають на впровадження ефективної національної моделі транснаціоналізації економіки загалом і особливо основних для України ринків Європейського Союзу та Росії. Має бути розглянуто та проаналізовано придатність для умов України практики обмежень на діяльність зарубіжних ТНК, яка може поширюватися на:

* певні ринки (наприклад, обмеження щодо доступу на ринки телекомунікацій, енергетики, авіаційних та морських перевезень та деякі інші);

* здійснення певних функціональних операцій, наприклад, запровадження «вхідного» контролю інвестицій, обмежень на вивезення капіталу з країни тощо.

Загалом негативний вплив інвестицій ТНК на економічні процеси в Україні повинний бути нівельований збалансованою системою державного регулювання іноземних інвестицій, яка мусить мати кількісну оцінку економічної безпеки України внаслідок діяльності ТНК щодо співвідношення ввезеного капіталу та репатріації прибутку, інтернаціоналізації галузей тощо. Метою всіх регулюючих заходів прямих інвестицій ТНК є, з одному боку, створення зацікавленості ТНК у створенні структурних ланок в Україні за умови поліпшення галузевої структури економіки, а з іншого - недопущення дискримінації національних товаровиробників та порушення рівноваги фондового ринку.

Висновки

Слід зазначити, що, якщо країни, що належать до “третього світу”, вже давно органічно включені до організаційних схем транснаціонального капіталу, країни з перехідною економікою, які володіють значними територіями, потенційно ємним ринком, багатими природними ресурсами, кваліфікованою робочою силою та перспективним геостратегічним потенціалом, лише нещодавно потрапили до поля його уваги. Отже, ще однією важливою особливістю сучасного етапу глобалізації є початок нової фази перерозподілу сфер впливу найбільших ТНК з метою використання ресурсного потенціалу постсоціалістичних країн.

Світові ТНК зможуть оптимізувати свої стратегії в Україні і сформувати стратегічне партнерство з українськими компаніями завдяки наступним заходам: підвищення якості доінвестиційного аналізу об'єктів інвестування, юридичне закріплення чіткого розмежування прав та обов'язків ТНК та українських партнерів, проведення аналізу справедливої вартості української компанії-об'єкта інвестування, постійний моніторинг політичних ризиків в Україні та налагодження добрих стосунків з українськими державними органами, підвищення фінансової результативності через більш повне використання конкурентних переваг ТНК. Економічний механізм залучення інвестицій світових ТНК в українську економіку має включати наступні складові: реформа податкової системи, формування дійового законодавства, посилення боротьби з корупцією, підвищення ефективності функціонування спеціальних режимів для інвестиційної діяльності, прискорення розвитку ринку цінних паперів, забезпечення захисту іноземних інвесторів через судову систему, спрощення процесу здійснення інвестиції іноземним інвестором, забезпечення максимальної транспарентності приватизаційного процесу, розвиток інфраструктури бізнесу, продовження економічної політики стабілізації курсу гривні та зниження рівня інфляції. Світова практика показує, що одним із ефективних інструментів залучення іноземних інвестицій можуть бути вільні економічні зони.

Діяльність ТНК містить у собі певні загрози для національної економіки. Наприклад, ТНК часто втручаються у сфери, що вважаються сферами державних інтересів, і спроможні протидіяти реалізації неприйнятної для них національної економічної політики й навіть дезорганізувати зовнішньоекономічну сферу країни-партнера. Використовуючи трансфертні ціни, ТНК приховують прибутки шляхом перекачування їх з однієї країни до іншої, внаслідок чого бюджет приймаючої країни не отримує значних коштів. ТНК можуть встановлювати монопольні ціни, диктувати інші умови приймаючим країнам. Часто діяльність ТНК характеризується хижацькою експлуатацією природних ресурсів приймаючої країни, концентруючи наукові дослідження і розробки в країні базування. Внаслідок цього збільшується технологічний розрив між приймаючою країною та розвинутими країнами, де розташована материнська компанія корпорації. Слід враховувати і небезпеку того, що супердержави світу (США, Великобританія, Росія) через експансію своїх ТНК здатні підірвати економічний і політичний суверенітет.

Література

1. Бондарчук І. В. Особливості інвестиційної стратегії нерезидентів в Україні // Інвестиції: практика та досвід. - 2006. - № 4,-235

2. Бродська О. Ділова етика в українському бізнес-суспільстві , стаття 292

3. Гіл Чарлз В.Л. Міжнародний бізнес: Конкуренція на глобальному ринку: Пер. з англ. А.Олійник. - К.: Основи, 2001,-310

4. Голдман Г. Выбор, который работает: Проверенные секреты проф. успеха. - Ростов-на-Дону: Феникс, 2005,-371

5. Гриценко С. П. Етика ділового спілкування. -- К., 2005,-298

6. Іноземцев В. Л. Сучасне постіндустріальне суспільство: природа, протиріччя, перспективи. - М., 2000,-352

7. Кубрак О. В. Етика ділового та повсякденного спілкування. -- Суми: ВТД «Університетська книга», 2002,-411

8. Куриляк В.Є. Міжнародний менеджмент. - Т.: Карт-бланш, 2004,-564

9. Мамедов С. Бизнес-этика: современные подходы,2005,-369

10. Рудакевич М.І. Ділова етика як фактор утвердження моральності в економічних відносинах,2007,-383

11. Солдатенко В. В., Федоренко С. В. Аналіз інвестиційного клімату України // Економіка та держава -- 2005. - № 5,.ст.22.

12. Фритцше Дэйвид Дж. Этика бизнеса. Глобальная и управленческая перспектива. -- М.: «Олимп-бизнес», 2002,512

13. Шнипко О. Транснаціональні корпорації та проблеми транснаціоналізації українського ринку // Економіст -- 2005. - № 11, ст.18

14. Этика и экономика франчайзинга: как преодолеть недобросовестную конкуренцию,-стаття№3, ст.57

15. Юсеф Н. Мусульманська етика й культура міжнародного бізнесу // Персонал. - 2007. - №9. - с.35

16. Якубовський С. О. Вплив прямих закордонних інвестицій транснаціональних корпорацій на світовий економічний розвиток. - Одеса, 1999,-618

17. Яхно Т.П., Лапшина І.А. Міжнародний менеджмент: Навч. посіб. - Л.: Компакт-ЛВ, 2005,518

Размещено на Allbest.ru