Суспільно-необхідні витрати та закон вартості
Поняття товару, його властивості та класифікація за сферами виробництва і терміном їх використання. Споживна вартість і характеристики її двох сторін. Двоїстий характер праці, втіленої в продукті. Вплив продуктивності праці на величину вартості товару.
| Рубрика | Экономика и экономическая теория |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 23.09.2011 |
| Размер файла | 67,1 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Економічне становище виробника залежить від ринкової ціни його товарів. А ринкова ціна залежить від двох чинників - попиту і пропозиції, у взаємодії та зіткненні яких вона утворююється.
Попит - це платоспроможна потреба у певному товарі. Інакше, це сума грошей, яку покупці можуть і намагаються заплатити за необхідне їм благо.
Попит залежить від доходів покупців, потреби у товарах і цін на останні. Отже, попит підвищується при зростанні доходів, зниженні цін - і навпаки. Ця залежність називається законом попиту.
У цілому величина попиту залежить від ціни товару: чим нижча ціна на якийсь вид товару, тим вищий попит на нього.Кількісну залежність попиту від зміни цін називають еластичністю попиту.
Пропозиція - це кількість товарів, які виробники можуть і хочуть виробити.
Пропозиція також залежить від ціни: чим вона вища, тим вища пропозиція з боку продавців, тому що вони зацікавлені у виручці від продажу товарів. Цю залежність називають законом пропозиції. Кількісна залежність пропозиції від зміни цін на товари називається еластичністю пропозиції.
Закони попиту і пропозиції відображають економічні інтереси протилежних суб'єктів ринку - покупців і продавців. Узгодження цих інтересів досягається при перетині ліній попиту і пропозиції. Точка перетину характеризує стан ринку певного товару, при якому вся його маса при цій ціні може бути продана і є відображенням ринкової рівноваги. Якщо ж ціни на певний товар зростуть, виникне надлишок продукції. Тоді продавці змушені будуть знижувати ціни, щоб позбавитися запасів і отримати певний прибуток для подальшого розвитку свого господарства. На зниження цін покупці зреагують додатковим попитом.
За умови, коли ціна реалізації буде нижчою за ціну рівноваги, виникне підвищений попит, що призведе до дефіциту. З одного боку, це сприятиме зростанню цін, а з другого -стимулюватиме виробництво товару. Як результат - лінії попиту і пропозиції перетнуться.
Крім викладених теорій, є теорія чинників виробництва та інформативна теорія вартості. Остання набуває все більшого значення в епоху переходу до постіндустріального суспільства, в якому посилюється перехід від матеріально- речових елементів виробництва до ідеально-духовних, від минулої до живої праці, яка стає домінуючою.
Ці теорії не треба протиставляти, тому що кожна з них відбиває різні сторони економічного життя. Практика доводить, що цінність товару інтегрує в собі різноманітні чинники, в тому числі витрати живої та уречевленої праці, ступінь корисного ефекту, попит і пропозицію та ін.
У західній економічній літературі “економікс” зведення вартості до суспільно необхідних витрат не визначається, оскільки при цьому , на думку вчених, зовсім не враховується корисність товару, а всій теорії надається затратного характеру.
Граничну корисність в «економікс» розглядають як задоволення, що його отримує людина від споживання однієї додаткової одиниці товару. Те саме стосується й послуг. Отже, ціна окремого товару, згідно з цією теорією, безпосередньо залежить від ступеня насичения потреби в ньому. За вихідний пункт визначення вартості товару береться суб'єктивна мотивація, суб'єктивна оцінка економічної поведінки індивідів, а не об'єктивні фактори, тобто суспільне необхідні витрати праці.
В умовах ринкової економіки має місце конкуренція між продавцями за покупця, між покупцями, між продавцями та покупцями. При цьому з багатьох суб'єктивних оцінок певного товару виводиться його об'єктивна оцінка, або вартість товару, а спільна гранична корисність збігатиметься з однією з індивідуальних. Суспільна оцінка граничної корисності встановлюється при рівності попиту і пропозиції на даний товар і вимірюється ціною рівноваги, або вартістю. Якщо попит перевищує пропозицію, то відповідно конкуренція між покупцями зумовлює підвищення ціни вище від вартості, а коли пропозиція перевищує попит і відповідно зростає конкуренція між виробниками за споживача (що є центральним елементом конкуренції, її ядром), ціни стають нижчими від вартості товару.
“Протиставляючи теорію граничної корисності концепції суспільно необхідних витрат, Е.Бем-Баверк писав, що токайське вино не тому дороге, що дорогі токайські виноградники, а навпаки, токайські виноградники тому дорогі, що дороге токайське вино. Так «санкціонована» індивідом гранична корисність цінності визначає витрати виробництва, а не навпаки” 18, с. 91.
Як уже зазначалося, обидві теорії (трудова теорія вартості і теорія граничної корисності) є двома окремими ланками економічної теорії, які не слід протиставляти. Треба взяти з них усе раціональне і поєднати в цілісну органічну концепцію вартості товарів, зіставити їх корисний ефект із суспільними витратами, органічно розглянути об'єктивність останніх із суб'єктивною оцінкою конкретного економічного блага споживачем або створити спільну теорію результатів і витрат. Уперше таку спробу зробив видатний український економіст М.Туган-Барановський.
Важливість такого синтезу полягає, зокрема, в тому, що визначення суспільно необхідних витрат праці, у тому числі на виробництво засобів і предметів праці, науки (отримання патентів, ліцензій і т.ін.), неможливе без врахування корисного ефекту. На ринку відбувається зіставлення корисності з суспільними витратами, зіставлення попиту (корисності) з пропозицією (витратами). Після того, як ринок визначив ціну і кількість, за яких збігаються попит і пропозиція, ціна відповідає суспільно необхідним витратам (вартості), а кількість є суспільно необхідною. Ціна, що встановлюється при цьому, одночасно визначає граничну корисність товару. Коли до уваги береться весь товарний світ, то потреба в тому чи іншому конкретному товарі, а отже, й попит на нього, залежать від наявності інших товарів. Аналогічно й витрати виробництва залежать від усіх альтернативних можливостей використання витрачених на виробництво даного товару ресурсів. Отже, за даного рівня розвитку продуктивних сил вартість визначається у точці рівноваги між граничною суспільною корисністю певної кількості товарів (з урахуванням непрямого впливу на неї тієї чи іншої кількості всіх інших товарів) і граничними суспільними витратами цієї кількості (з урахуванням альтернативних можливостей використання застосовуваних у цьому виробництві ресурсів). У такій ситуації на ринку встановлюється рівність попиту і пропозиції на всі товари та послуги.
Не викликає сумніву необхідність урахування корисного ефекту, суспільної корисності певного товару чи послуги при визначенні їх вартості. Вартість того чи іншого виду економічного блага повинна бути синтезом результатів і витрат, вимірюватися не лише витратами, а й ступенем корисного ефекту.
Водночас концепція граничної корисності, по-перше: слабо узгоджується з практикою ціноутворення в розвинутих країнах. Так, відомий американський економіст та історик Б.Селігмен з цього приводу зазначає: «Звичайно використовувана техніка встановлення цін полягає в тому, що до повної величини середніх витрат додається поміркована, або традиційна, накидка. Правильно це чи ні, але підприємець чинить саме так. Така поведінка підприємця, безперечно, доводить до відчаю економістів-теоретиків. Підприємець відверто визнає, що він нічого не знає про свої граничні витрати і нездатний оцінити еластичність попиту на його продукцію».18, стор. 92 Учений робить висновок, що «маржиналістська теорія» є чистою системою, мало придатною для практичних цілей. По-друге, помітне намагання багатьох західних та деяких вітчизняних науковців при інтерпретації поглядів К.Маркса на цю проблему повністю ізолювати вартість від корисного ефекту, від суспільної корисності певного економічного блага. Адже коли йдеться про вартість товару, який є діалектичною єдністю споживної вартості і вартості, то таку єдність слід враховувати і при оцінці продукту чи послуги. Адже споживна вартість і є конкретною корисністю. По-третє, слід системно підходити до марксистської теорії вартості і ціни, а не ізольовано тлумачити першу главу «Капіталу». Зокрема, слід враховувати положення про те, що основою вартості товару є суспільне необхідні витрати праці, а співвідношення попиту і пропозиції впливає на відхилення ціни від вартості, що ці величини збігаються за рівноваги попиту і пропозиції. Зазначимо, що коли в «економікс» йдеться про визначення ціни не одного товару, а всієї товарної маси, про безліч суб'єктивних оцінок того чи іншого товару, то з них виводиться його об'єктивна, суспільна оцінка, або вартість товару, а суспільна гранична корисність при цьому збігається з однією з індивідуальних оцінок. Суспільна оцінка граничної корисності встановлюється за рівності попиту й пропозиції на даний товар і вимірюється ціною рівноваги, або вартістю. А далі в «економікс» розглядаються процеси відхилення цін від вартості (вгору і вниз) залежно від співвідношення попиту та пропозиції.
Слід врахувати й те, що сучасна економічна теорія послуговується при аналізі такою фундаментальною категорією, як «витрати виробництва», і розглядає три періоди (короткостроковий, середній і довгостроковий), коли попит і пропозиція перебувають у стадії відносної рівноваги. Якщо у короткостроковому періоді ціна товару визначається переважно попитом, то в середньостроковому і особливо у довгостроковому вирішальну роль при визначенні ціни рівноваги відіграють витрати виробництва.
3.2 Закон вартості, його суть.Функції та механізм дії в товарному виробництві
Як зазначалося в попередніх розділах, відносини між товаровиробниками в процесі обміну з приводу результатів їхньої діяльності грунтуються на еквівалентній основі. Це явище є загальним, повторюваним і постійно відтоворюваним в умовах товарного виробництва, тобто воно є об'єктивним законом. Він знаходить свій вияв у тому, наприклад, що Х товару А = Y товару Б, тому що в них втілена однакова кількість суспільно необхідного робочого часу.
“Закон, що регюлює еквівалентний обмін товарів відповідно до кількості втіленого в них суспільно необхідного робочого часу, називається законом вартості” 6, с. 135 .
Проте фактичні витрати робочого часу на певне благо у різних товаровиробників неоднакові. Це пов”язано зі знаряддям праці, яке використовується , інтенсивністю праці, рівнем вмінь, навичок та підготовки того, хто виготовляє якусь споживну вартість.
Час, витрачений працівником на виготовлення певного товару, називається індивідуальним робочим часом.
А мірилом ринкової( суспільної) вартості є не індивідуальний робочий час, а суспільно необхідний.
Якби на ринку товари обмінювались за індивідуальним робочим часом, то це було б стимулом для працівників, що використовують примітивну техніку, застарілу технологію, не удосконалюють своїх професійних знань, працюють без напруження. Це б суперечило прогресу розвитку продуктивних сил суспільства, яке б ніколи не досягло сучасного рівня цивілізації.
Споживні вартості, призначені для обміну на ринку, не тільки різноманітні за своїми властивостями, а й є результатом праці за складністю. Одні з них виготовляються працею, що не потребує спеціальної підготовки, використання складних знарядь праці, тобто є результатом простої праці. Інші ж потребують застосування найновітнішої техніки, а також праці, заснованої на високій професійній майстерності, глибоких спеціальних знань, високій загальній культурі виробника. Тобто такі вироби є результатом складної праці.
У процесі реалізації товару у будь-якій країні в певний період її розвитку проста праця є вихідною базою, до якої прирівнюються всі види складної праці. Іншими словами, складна праця - це помножена проста праця. За одиницю часу складна праця створює більшу вартість, ніж проста. Зведення складної праці до простої здійснюється на ринку одночасно з прирівнюванням індивідуальних витрат до суспільно необхідних.
Таким є механізм дії закону вартості в умовах товарного виробництва епохи вільної конкуренції.
Закон вартості завжди діє там і тоді, де і коли діє товарне виробництво. “Зміст закона виявляється в його трьох основних вимогах.
1.Вартість товару утворюється суспільно необхідними витратами праці, капіталу, знань, фізичних і духовних сил людини у процесі суспільно необхідної діяльності
2.Витрати, видатки на створення товару повинні відповідати суспільно необхідним нормам, перевищення яких веде до збиткової діяльності, а зниження - доодержання вищого прибутку.
3.Обмін товарів і послуг відбувається на засадах еквівалентності, на підставі обміну рівновеликих вартостей .
Закон вартості в умовах розвиненого товарного виробництва діє як закон цін. Зумовлено це тим, що вести прямий облік кожного товару в робочих годинах неможливо. Таким може бути лише опосередкований вимірювач, яким є загальний еквівалент у вигляді грошей. Кожний знає, скільки суспільно необхідної праці втілено в золоті, яке виконує цю роль.
Функція закону вартості як стихійного регулятора виробництва полягає в тому, що через механізм цін він сприяє поділу праці за різними галузями відповідно до суспільних потреб. Якщо, наприклад, певного блага виробляється менше, ніж існує суспільна потреба в ньому, то попит на нього зростатиме, і відповідно ціна буде вищою, ніж вартість. Той, хто виробляє подібні товари, буде отримувати більші прибутки, що сприяє переливанню в цю галузь капіталу, суспільної праці. Виробництво товарів розширюватиметься. Проте, як тільки випуск цієї продукції перевищить платоспроможний попит, ціна впаде нижче за суспільну вартість. Розпочинається зворотний процес: згортається виробництво і відбувається перелив капіталу, усіх елементів виробництва у галузі, де суспільна праця не задовольняється.
Функція закону вартості як рушійної сили полягає в тому, що обмін товарів за суспільною вартістю стимулює товаровиробників постійно зменшувати індивідуальні витрати виробництва. Хто це робить і досягає менших витрат виробництва, ніж суспільні витрати, той отримує найбільші вигоди і додатковий прибуток. Для того, щоб не програти у конкурентній боротьбі або утримати позиції на ринку, товаровиробник має постійно вдосконалювати виробництво, впроваджувати нову техніку і технологію, поліпшувати якість продукції. Все це сприяє розвитку продуктивних сил, зростанню суспільної продуктивності праці.
Закон вартості активно впливає на соціальну диференціацію товаровиробників, перетворюючи певну частину з них на таких, хто збільшує масштаби виробництва, і на таких, хто розорюється і виштовхується з ринку. Цей процес охоплює різні групи товаровиробників, але особливо дрібних і середніх, посилюючи між ними майнову диференціацію. Терпить банкрутство і розорюється та група товаровиробників, у якої індивідуальні витрати виробництва вищі за суспільні. І, навпаки, товаровиробники, в яких індивідуальні витрати виробництва нижчі, ніж суспільні, розширюють виробництво і збагачуються особисто. У товаровиробників, у яких індивідуальна вартість товару збігається з суспільною відбувається нормальний процес відтворення. Ця група становить у суспільстві більшість і для того, щоб не стати банкрутом, мусить постійно вдосконалювати засоби виробництва і підвищувати свою кваліфікацію.
“Закон вартості стимулює підвищення продуктивності праці і розвиток продуктивних сил. Цю функцію він виконує за допомогою механізму співвідношення індивідуальної і суспільної вартості товару на ринку і утворення надприбутку” В даному прикладі три селянські господарства виробляють м'ясо (припустимо, яловичину) з різною індивідуальною вартістю від 2 до 4 гривень за 1 кг. Але на ринку яловичина продаватиметься за суспільною або ринковою вартістю (3 гривні за 1 кг). Тоді перший виробник одержить 1 гривню надприбутку на кожному кілограмі, тобто позитивну різницю між суспільною і індивідуальною вартістю яловичини (4-3=+1). В цьому селянському господарстві індивідуальна вартість яловичини нижче за суспільну тому, що продуктивність праці вище за середньосуспільний рівень : ліпші корми, передова агротехніка, сумлінніше працівники. Третє селянське господарство має від'ємну різницю між суспільною та індивідуальною вартістю (3-4=-1), тобто воно працює збитково, має збитки 1 гривня на кожному кілограмі м'яса, тому що в ньому продуктивність праці нижче за середньосуспільний рівень : гірші корми, відстала агротехніка, недбалі працівники. Цьому господарству загрожує розорення, якщо воно не вживе негайних ефективних заходів з підвищення продуктивності праці. Другий виробник посідає “золоту середину”, але й він мусить потурбуватися про підвищення продуктивності праці, щоби не опинится у третій групі виробників. Перший виробник, щоби зберегти можливість одержання надприбутку, має підтримувати високий рівень продуктивності праці. Отже, “закон вартості в умовах ринку невблаганно диференціює виробників за доходами, за їх добробутом, поділяючи їх на бідних та багатих, на підприємців і найманих робітників” .
Закон вартості виражає:
по-перше, внутрішньо необхідні, суттєві і сталі зв'язки між індивідуальним і суспільно-необхідним робочим часом. У такому аспекті він набуває вигляду закону сфери безпосереднього виробництва. Згідно із законом вартості мінові пропорції при обміні товарів регулюються суспільно необхідними витратами. Змушуючи товаровиробників знижувати індивідуальну вартість їхніх товарів, цей закон є рушійною силою розвитку продуктивних сил. Про приблизне співвідношення індивідуального і суспільно-необхідного робочого часу багато товаровиробників можуть дізнатися ще до того, як вивезуть товар на ринок.
другою рисою закону вартості є обмін еквівалентів, тобто обмін товарів відповідно до кількості та якості витраченої на них суспільно необхідної праці. У цьому разі він діє у сфері обміну.
Третя риса закону вартості - наявність сталих зв'язків між виробниками одного виду товарів через конкуренцію, за якої здійснюється взаємний тиск одного підприємця на іншого. Роль рушійної сили розвитку вирбництва закон вартості у цьому разі виконує в нерозривній єдності сфер безпосереднього виробництва й обміну.
Четвертою важливою рисою цього закону є наявність сталого зв'язку між попитом і пропозицією. Якщо їх відносна рівність порушується, то обмін товарів здійснюється не відповідно до кількості витраченого на них суспільно необхідного робочого часу. Так, за недостатньої кількості товарів ринкову вартість завжди регулюють товари, вироблені за гірших умов, а за надлишкової їх кількості - виготовлені за найкращих умов. Конкретизацією цієї риси закону вартості є взаємозв'язок між кількістю і якістю суспільної праці, витраченої на виробництво певного товару, і суспільною потребою. Якщо кількість праці відповідає розмірам суспільної потреби, то товар продається за його вартістю. Таким чином закон вартості стихійно регулює пропорції розподілу суспільної праці між галузями.
Закон вартості, по-п'яте, виражає внутрішньо необхідні зв'язки між працею виробника товарів у минулому і теперішніми умовами виробництва. Тому вартість товарів зумовлюється не тим робочим часом, який витрачено на їх виробництво, а тим, який витрачено на їх відтворення
По-шосте, цей закон виражає внутрішньо необхідні і сталі зв'язки між вартістю й цінами товарів. Тому він керує рухом цін так, що зменшення або збільшення необхідного робочого часу веде до зниження або підвищення цін виробництва.
Отже, закон вартості сприяє розвитку виробництва. Одночасно він стимулює прогрес виробництва, оскільки економічними методами позбавляє товарне господарство неефективних підприємств, що активно впливає на розвиток суспільних потреб, прискорюючи цим науково-технічний і суспільний прогрес.
Висновки
Формами існування економічних систем є натуральне, товарне і безпосередньо суспільне виробництво, а також їх різне поєднання. За час існування людської цивілізації найтривалішим було панування натурального господарства ( первіснообщинному, рабовласницькому, феодальному способах виробництва). Лише 5 століть із понад 3 млн. Років існування людства панівним є товарне виробництво. Проте воно ефективніше від натурального. Штучне стримування товарного виробництва в СССР було однією з вагомих причин неефективності існуючої там економічної системи. В сучасних умовах поряд із товарним виробництвом формується безпосередньо суспільне виробництво.
Безпосередньо суспільне виробництво - найрозвинутіша форма, яка поступово приходить на зміну товарній формі виробництва, підриваючи її. Це виробництво розвивається на основі одиничного поділу праці як в межах окремих компаній, так і в міжнародному масштабі. Всередині таких компаній, які мають свої філії в багатьох країнах світу, продукт кожної такої філії перестає бути товаром у повному значення цього слова. Всі вони працюють за єдиним технологічним планом, розробленим головною компанією, дотримуючись єдиного ритму та вимог до якості. Найповнішого розвитку безпосередньо суспільне виробництво набуде в умовах високорозвинутого інформаційного суспільства.
Але на сьогоднішній день товарна форма виробництва переважає в розвинутих країнах світу, хоча ми знаємо, що вона існувала не завжди і тому не може функціонувати вічно.
Прослідкувавши взаємозв”язок товарного виробництва та шляхів економічного розвитку суспільства, можна прийти до висновку, що товарне виробництво є найважливішим фактором світових економічних відносин та відносин у суспільстві, а саме:
1. Товарне виробництво обслуговує різні економічні системи.
2. Будь - який продукт товарного виробництва має властивість - корисність, тобто задовольняти будь - які потреби людей.
3. Зростання обсягів товарного виробництва призводить до збільшення робочих місць, зниження вартості товару, до підвищення добробуту суспільства.
4. Збільшення випуску товарів дає можливість обмінювати їх залишок на інші корисні речі.
5. Товарне виробництво є основою існування та розвитку суспільства.
Роль споживної вартості в умовах товарного виробництва полягає в тому, що вона, по-перше, є речовою основою, матеріальним носієм суспільних відносин і мети виробництва; по-друге, її слід вивчати як споживну вартість для інших, як суспільну споживну вартість. В умовах суспільного поділу праці продукт виробляється не для споживання самим виробником, а для інших осіб. По-третє, як суспільна споживна вартість є проміжною ланкою між виробництвом і споживанням, тому характер споживної вартості має важливе значення для процесу реалізації продуктів у масштабі всього суспільства, що, у свою чергу, свідчить про її органічний зв'язок з якістю продукції, а отже, й з ефективністю виробництва.
Найпростішою клітиною економічної системи, в якій панує товарне виробництво, є товар. Закладені в ньому відносини між людьми і внутрішні суперечності розгортаються в систему економічних відносин і суперечностей.
У сучасному товарі відображаються виробничі відносини між багаточисельними виробниками продукції, виробниками і споживачами, державою і виробниками, виробниками і посередницькими організаціями та ін. Внутрішніми суперечностями товару є суперечності між:
1) споживною вартістю і вартістю;
2) споживною вартістю і міновою вартістю;
3) конкретною і абстрактною працею;
4) індивідуальною і колективною працею;
5) приватною і суспільною працею.
Прийшовши на зміну натуральному виробництву як більш прогресивна форма господарювання, товарна економіка з часом теж зазнає змін. На певному етапі розвитку суспільного виробництва формуються об”єктивні умови, які передбачають необхідність доповнення стихійного ринкового механізму регулювання економіки свідомим централізованим.
Тому, формуючи ринкову економіку в Україні, необхідно йти не шляхом формування ринкової економіки капіталістичного типу ( в розвинутих країнах це пройдений етап), а створювати ринкову економіку соціального типу, що забезпечить просування вперед, а не повернення назад, в епоху первісного нагромадження капіталу.
Наприклад, в нашій вітчизняній економічній політиці є така тенденція, як посилене пропагування та впровадження дрібнотоварної приватної власності в різних галузях виробництва. Видається це як магістральний шлях розвитку вітчизняної економіки. Але із досвіду господарювання інших розвинутих країн слідує, що повернення до дрібної приватної власності у виробництві - це крок назад, крок всупереч основним тенденціям розвитку світової економіки.
Історичний досвід переконує, що товарне виробництво, зберігаючи свій всезагальний зміст, у процесі взаємодії зі специфічними соціально-економічними відносинами, модифікується, набуває специфічних суспільних форм, забезпечує реалізацію пануючих форм власності, функціонування властивих цьому способу виробництва виробничих відносин. Завдання полягає в тому, щоб знайти ефективні форми взаємодії управління та індикативного планування з ринком, ринковим регулюванням економіки. Саме тут закладені величезні можливості приведення в дію потенціалу економіки.
Література
1. Бажал Ю.М. Економічна теорія технологічних змін. - К.: Заповіт, 1996.
2. Барр Р. Политическая экономия. В 2-х тт. - М.: Международные отношения, 1995.
3. Башнянин Г.І. Політична економія. Частина 1. Загальна економічна теорія. - К.: ІЗМН, 1997.
4. Бобров В.Я. Основи ринкової економіки. - К.: Либідь, 1995.
5. Ватаманюк З.Г. Економічна теорія. Макроекономіка. - К.: Заповіт, 1997.
6. Гальчинский А.С., Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Основи єкономічної теорії. - К.: Вища школа,1995.
7. Дорнбуш Р.,Фишер С. Макроэкономика. - М.: Дело.1997.
8. Загальна єкономічна теорія. Підручник. У 2-х част. / Буян І.В., Березюк Р.М., Ковальчук В.М. та ін. - Тернопіль: ТАНГ, “Астон”, 1996.
9. Ковальчук В.М. Економічна теорія: короткий курс. - Тернопіль: “Астон”, 1997.
10. Ковальчук В.М. Макроєкономіка: теоретичний аспект. - Тенопіль: “Астон”, 1996.
11. Курс экономической теории / Под ред. М.Н.Чепурина, Е.А.Киселёвой. - Киров: АСА, 1996.
12. Лившиц А.Я. Государство в рыночной экономике. - М., 1996.
13. Макконнелл К.Р., Брю С.Л. Экономикс. В 2-х тт. - М.: Республика, 1992.
14. Макроекономіка. Підручник. / Савченко А.Г. та ін. - К.: Либідь, 1995.
15. Макроеконоіка. Підручник. - Луцьк: Вид-во Луцьк.ун-ту “Вежа”, 1996.
16. Макроэкономика. Учебник / Гальперин В.М. и др. - СПб., 1994.
17. Мэнкью Н.Г. Макроэкономика. - М.: Из-во МГУ, 1994.
18. Мочерний С. Основи економічних знань.- К.: Феміна, 1995.
19. Основи ринкової теорії. Підручник / За ред. С.В. Мочерного. - Тернопіль: Тарнекс, 1993.
20. Основи економічної теоріі: політекономічний аспект. Підручник / За ред. Г.Н.Климка, В.П.Нестеренка. - К.: Вища школа, 1997.
21. Ніколенко Ю.В. Основи економічної теорії: Підручник: у 2 кн. Кн. 1: Суспільне виробництво. Ринкова економіка.- К.:Либідь, 1998.
22. Радіонова І.Ф. Макроекономіка та економічна політика. - К.: Таксон, 1996.
23. Мочерний С.В., Устинко О.А., Чоботар С.Т. Основи підприємницької діяльності: Посібник. - К.: Видавничий центр “Академія”, 2001. - 280с.
24. С. Макконнол, Л. Брю Экономикс. - М., 2002: В 2т. - Т.1., Т.2.
25. С.Дзюбик, О. Ривак. Основи економічної теорії.-К.: Основи, 1994.
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Аналіз сутності і ролі закону вартості, котрий зводиться до того, що виробництво та обмін товарів здійснюються у відповіності до його вартості і суспільно-необхідних витрат праці. Механізми дії закону попиту. Вплив закону вартості на товарне виробництво.
курсовая работа [166,2 K], добавлен 30.11.2010Товар і його властивості, якісні і кількісна сторони. Аналіз марксистської, маржиналістської, неокласичної концепцій вартості. Роздвоєння праці в товарному господарстві. Закон функціонування і розвитку товарного виробництва. Теорія попиту і пропозиції.
реферат [55,6 K], добавлен 02.12.2014Робоча сила як товар, її властивості, склад та фактори, що на неї впливають. Визначення вартості товару. Заробітна плата як соціально-економічна категорія. Процес реформування оплати праці в Україні. Види оплати праці, характеристика та регулювання.
курсовая работа [43,1 K], добавлен 16.06.2011Теоретичні основи процесів ціноутворення в умовах ринку. Споживна вартість товару. Теорія витрат виробництва. Теорія трудової вартості Маркса. Теорія централізованої планованої ціни товару. Аналіз цін і товарів конкурентів. Вибір методу ціноутворення.
курсовая работа [82,8 K], добавлен 02.11.2014Критерії розмежування форм організації суспільного виробництва. Головні риси натурального і товарного виробництва. Товар як економічна категорія, його основні властивості. Чинники, що впливають на величину вартості товару. Сутність та функції грошей.
презентация [526,0 K], добавлен 24.09.2015Робоча сила як товар ринку праці. Аспекти вартості та ціни робочої сили, роль факторів, які на неї впливають. Пропозиція робочої сили на ринку праці та її вплив на вартість та ціну товару "робоча сила". Чинники, що впливають на рівень заробітної плати.
контрольная работа [68,6 K], добавлен 08.01.2011Сутність витрат виробництва та їх структура, поняття "собівартість". Вартість товару і його ціна. Прибуток, його структура. Норма та економічна роль прибутку. Поділ економічних витрат на явні і неявні. Вартість товару і його ціна. Теорії прибутку.
презентация [159,4 K], добавлен 24.09.2015Поняття і значення продуктивності праці у збільшенні обсягу виробництва сільськогосподарської продукції. Методика визначення показників продуктивності праці. Динаміка показників продуктивності і оплати праці ТОВ АПК "Розкішна", шляхи їх підвищення.
курсовая работа [115,8 K], добавлен 03.03.2013Теорії вартості, які є найбільш поширеними в економічній науці: суб’єктивно-психологічна, неокласична та теорія трудової вартості. Теорії, що визначають цінність товару. Корисність продукту та її види. Гранична корисність та закон спадної корисності.
курсовая работа [43,3 K], добавлен 20.06.2011Теорія вартості: трудова та неокласична. Сутність і роль закону вартості. Величина вартості товару та фактори, що її визначають. Функції закону вартості. Фактори економічного стимулювання розвитку продуктивних сил. Сутність ціни та механізм ціноутворення.
курсовая работа [61,3 K], добавлен 06.12.2014
