Домогосподарство як суб’єкт ринкової економіки. Пропозиція домогосподарства

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ТРАНСПОРТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Факультет економіки менеджменту і права

Кафедра економіки

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни: «Мікроекономіка»

на тему: «Домогосподарство як суб'єкт ринкової економіки. Пропозиція домогосподарства»

Виконала:

Ст. гр. ТМ-2-2

Дергалюк А.М.

№34115

Перевірила:

Заплітна Т. В.

Київ 2010

План

Вступ

Розділ Й. Теоретичні основи ринкової економіки домогосподарства

1.1 Сутність, поняття та функції домогосподарства

1.2 Доходи домогосподарств та їх розподіл

1.3 Пропозиція домогосподарства

Розділ ЙЙ. Аналіз стану домогосподарств в Україні

2.1 Порівняльна характеристика соціально-економічного становища домогосподарств України в 2006-2009 роках

2.2 Аналіз впливу розвитку сільських територій на доходи та витрати домогосподарств

Розділ ЙЙЙ. Проблеми та перспективи розвитку домогосподарств

3.1 Проблеми розвитку домогосподарств

3.2 Рекомендації щодо покращення умов розвитку домогосподарств в Україні

Висновки

Список використаних джерел

ВСТУП

домогосподарство ринкова економіка

В країнах з розвиненою ринковою економікою держава мало втручається у процес функціонального розподілу доходів. Встановлення заробітної плати як головного джерела доходів відбувається через встановлення ціни на ринку праці. Отже, за вищого попиту на певні професії встановлюється відповідно вища заробітна плата. Обмеженим втручанням є встановлення заробітної плати державним службовцям, а також визначення мінімальної заробітної плати. У таких країнах наголос державного регулювання доходів ставлять на розподілі доходів між багатими і бідними родинами, щоб забезпечити додатковий дохід бідним домогосподарствам через оподаткування багатих.

Суб'єктами сучасної ринкової економіки є підприємці, працівники, споживачі, власники позичкового капіталу, власники цінних паперів тощо, яких узагальнено поділяють на дві мікросистеми -- домогосподарства і фірми. Домашнє господарство є особливим явищем ринкової економіки, оскільки воно є елементарною одиницею у сфері споживання. Домогосподарство, так як і фірма складає для себе план дій, що стосується індивідуальних кількостей продуктів, послуг, в яких він має потребу.

Слід також зазначити, що домогосподарства не лише отримують і витрачають доходи, але і є власниками та постачальниками всіх ресурсів, необхідних фірмам для виробництва товарів і послуг, -- землі, праці, капіталу, підприємницьких здібностей. І хоч би якими були зміни у родині та суспільстві, залишаються голова родини і керівник фірми, тобто певна влада, що приймає рішення і без якої родина або фірма не може існувати. Тому домогосподарство, фірма є певними мікросистемами, що розглядаються як прості економічні одиниці. В своїй курсовій роботі я досліджуватиму все що стосується простої економічної одиниці - домогосподарства.

Для вивчення актуальності теми важливе значення має з'ясування суті поняття «домогосподарство» та з'ясування в якому стані воно знаходиться і порівняння основних його характеристик. Характерною особливістю даної теми є те, що домогосподарство як самостійна навчальна проблема раніше не вивчалася, тому і не знайшла повного відображення в існуючій навчальній літературі.

Метою курсової роботи є поглиблення теоретичних знань з курсу «Мікроекономіка» , а саме вивчення питань, які торкаються такого суб'єкта ринкової економіки як домогосподарство.

При виконанні курсової роботи були поставлені наступні завдання:

· розглянути характеристику домогосподарства як суб'єкта економічних відносин;

· проаналізувати джерела формування доходів домогосподарств;

· виявити напрями використання сімейних доходів;

· визначити роль домогосподарств в Україні та їх соціально-економічне становище.

Об'єктом дослідження є домогосподарства в Україні.

Предметом дослідження є визначена система економічних відносин, пов'язаних з функціонуванням окремого домогосподарства та сектору домогосподарств в умовах ринкової економіки.

РОЗДІЛ Й. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ ДОМОГОСПОДАРСТВА

1.1 Сутність, поняття та функції домогосподарства

У сучасних цивілізованих країнах світу найпрогресивнішою суспільною системою вважається змішана економіка. Вона передбачає співіснування в межах од-нієї держави різних економічних об'єктів.

Суб'єкти ринкової економіки можна поділити на такі дві групи:

* прості економічні одиниці або мікросуб'єкти -- елементарні одиниці у сфері споживання (індивіди, домогосподарства) й елементарні одиниці у сфері виробництва (фірми). Мікросуб'єкт складає для себе план дій, що стосується індивідуальних кількостей продуктів, послуг, в яких він має потребу;

* комплексні економічні одиниці або макросуб'єкти, що складаються з групи простих економічних одиниць і є кількома центрами, які розпоряджаються благами (промислова галузь як поєднання групи фірм, профспілка як група працівників), та кількома інстанціями, що приймають рішення (різні плани, які іноді суперечать один одному, зіставляються, узгоджуються та приводяться у відповідність з домінуючим планом, наприклад, держави).

Разом з цим нині прості економічні одиниці можна розглядати як комплексні. Наприклад, в авторитарній родині плани ведення домашнього господарства (споживання й отримання доходу) підпорядковані рішенням голови родини. Там, де родинні зв'язки послаблені, кожен член родини має відносну незалежність, тобто може приймати рішення незалежно.

Протягом тисячоліть домогосподарство зазнало суттєвих змін, воно було приречене на ведення натурального сімейного виробництва. Все необхідне для задоволення матеріальних потреб здобувалось, вироблялось членами родини. Неодмінними супутниками натурального сімейного виробництва були нерозвинутість, обмеженість потреб. Отже, домогосподарство як економічний суб'єкт було замкненим. Воно не брало або майже не брало участі в обміні, оскільки практично все, що вироблялось, споживалось на місці. За таких умов домогосподарство практично не мало залишків продукції для продажу, а відповідно -- коштів для «широкого» придбання потрібних промислових товарів. Воно фактично не користувалося або майже не користувалося товарами, послугами інших виробників.

Сьогодні інтерес до домогосподарств посилюється як з боку науковців, так і з боку практиків. Прикладом цього факту є те, що нині спостерігаються надзвичайно високі темпи зростання питомої ваги продукції особистих підсобних господарств у сукупному сіль-ськогосподарському продукті. З утвердженням товарних відносин і плюралізму форм власності роль домашніх господарств у економічному розвитку все більше зростає. Цим і визначається актуальність даної проблеми. На сучасному етапі, коли в Україні відбувається перехід до ринкової системи господарювання, домашні господарства мають посісти чільне місце в економічній політиці держави.

У вітчизняній навчальній літературі немає точного визначення терміна «домогосподарство». Така ситуація склалась невипад-ково. Адже в різних культурах практично не існує єдиного поняття, яке б визначало цей термін. Виникають труднощі з поняттям сумісного проживання, власності, загального доходу, відтворювальних відносин. Для остаточного з'ясування суті категорії «домогосподарство» найкраще звернутись до трактування цієї категорії в матеріалах ООН. Згідно з рекомендаціями домогосподарство визначається так:

Домогосподарство -- особа або група осіб, які поєднані з метою забезпечення всім необхідним для життя, тобто об'єднаних спільним веденням господарства.

В ринковій економіці домашні господарства є особливим утворенням: вони не лише отримують і витрачають доходи, а й є власниками та постачальниками всіх ресурсів. Поняття домогосподарство ні в якому разі не слід ототожнювати з поняттям сім'я.

Сім'я -- це сукупність осіб, що живуть разом, пов'язаних родинністю та спільним бюджетом.

Відповідно до системи національних рахунків ООН до домашніх господарств відносять домашню прислугу та населення, яке перебуває в різних колективах: вихованці будинків дитини та інтернатів, військовослужбовці строкової служби, інваліди в будинках інвалідів, ув'язнені та ін. В Україні налічується 13,2 млн домогосподарств, які є дуже важливою складовою приватного сектору країни.

Термін «домогосподарство» більш чітко прив'язаний до територіальних меж окремої господарської одиниці, включає членів домогосподарства, що не є родичами, і передбачає існування економічних відносин власності всередині домогосподарства та виробничих відносин (якщо вони існують). Важливо уявити домогосподарство як основну одиницю соціального і біологічного відтворення, пов'язану із соціально-економічною макроструктурою.

З'ясувавши основний зміст категорії домогосподарства, можна перейти до розгляду функцій домогосподарств, тієї ролі, яку вони виконують в економічному розвитку суспільства. Перш за все в будь-якій економіці домашні господарства є постачальниками ресурсів.

У першу чергу -- це робоча сила людини, її особиста праця. Кожен господарник, працюючи на підприємстві чи в установі, а також виробляючи власну продукцію та реалізуючи її на ринку, приносить користь державі, забезпечуючи її ресурсом праці.

Працею не обмежується внесок домогосподарств у ресурсний потенціал суспільства. Згідно із Законом України «Про власність» кожен громадянин України може мати в індивідуальній власності майстерні, малі підприємства у сфері побутового обслуговування, торгівлі, громадського харчування, землю, житлові будинки і господарські будівлі, машини, обладнання, транспортні засоби, сировину, матеріали та ін. Застосовуючи майно, що є в особистому розпорядженні, з метою виробництва товарів, домовласник ставить на службу інтересам суспільства такий важливий економічний ресурс, як капітал.

Крім праці та капіталу домогосподарства можуть постачати і грошові ресурси, які необхідні для організації суспільного виробництва. Вони купують акції великих промислових корпорацій і банків, кладуть гроші на ощадні рахунки, купують облігації.

Суттєва роль у функціонуванні домогосподарств як економічного суб'єкта належить їх виробничій та посередницькій функціям,про які в якійсь мірі вже йшлося вище. Так, частина домогосподарств виступає безпосередніми виробниками різних товарів і послуг, які поставляються на ринок. За вітчизняних умов це в основному виробництво сільськогосподарської продукції, ремісництво, різноманітні ремонтні, будівельні та побутові послуги, а також інші види індивідуальної трудової діяльності. З подальшим розвитком останньої та фермерства в Україні продукуюча (виробнича) функція домогосподарств зростатиме.

Посередницька функція домогосподарств найчіткіше виявляється в сфері торгівлі. Зокрема, в країнах з розвинутою ринковою економікою досить поширені сімейні форми малих торговельних підприємств, які надають послуги на високому професійному та сервісному рівнях.

Отже, домогосподарство виконує в економіці три основні функції:

§ функцію споживання, оскільки є споживачем кінцевих матеріальних та нематеріальних благ, а саме задоволення його потреб виступає природною метою виробництва;

§ функцію постачання факторів виробництва (робочої сили, а інколи і засобів виробництва) підприємствам, які здійснюють їх поєднання з метою створення матеріальних та нематеріальних благ;

§ функцію заощадження, оскільки частина доходу домогосподарства, яка не використовується впродовж поточного періоду на споживаній, за певних обставин може стати джерелом фінансування розвитку економіки.

Проте провідною виступає функція споживання. На обсяги споживання домогосподарства роблять вплив розміри його бюджету і рівень цін на матеріальні та нематеріальні блага. Бюджет домогосподарства - це всі грошові надходження, що їх отримують з різних джерел усі члени сім'ї. Для переважної частини домогосподарств основним джерелом формування бюджету є заробітна плата. В структурі бюджету домогосподарств нашої країни вона становить майже 80%.

Даючи економічну оцінку домашнім господарствам, слід проаналізувати не тільки функції, які вони виконують у суспільстві, а і їх сумарні доходи та розподіл.

1.2 Доходи домогосподарств та їх розподіл

Щоб домогосподарства успішно виконували свої функції, вони повинні отримувати певний обсяг доходів за рахунок певних джерел. Джерела, за рахунок яких формується дохідна частина бюджету домогосподарств, досить різноманітні. У ринковій економіці їх можна згрупувати в три види.

По-перше -- це джерела сімейних доходів, які мають трудове походження: заробітна плата (у т. ч. й натуральна оплата); доходи від індивідуально-трудової та підприємницької діяльності; доходи від особистого підсобного господарства. Сюди з відповідною часткою умовності можна віднести і трудову пенсію.

По-друге -- це доходи від власності: рента (орендна плата), проценти на вклади та з облігацій, дивіденди тощо.

І, по-третє, значну частку доходів сім'я одержує через так звані суспільні фонди споживання (вони мають різні суспільні форми, наприклад, Пенсійний фонд) у вигляді грошових виплат і безкоштовних послуг. В основному -- це соціальні пенсії та допомоги, виплати по безробіттю, стипендії, дотації на різні путівки для відпочинку, виплати багатодітним сім'ям, а також наявність елементів безкоштовного або пільгового лікування та освіти населення. У формуванні цього джерела закладена праця всього суспільства і разом з тим кожного працездатного члена сім'ї.

Рис. 1.1. Бюджетне обмеження і сукупність фінансово можливих планів споживання для домогосподарства

Сукупність планів споживання, яка задовольняє це обмеження, називають фінансове можливими планами споживання. Як видно з рис. 1.1, сукупність фінансово можливих планів обмежена прямою, яка відповідає бюджетному обмеженню. Плани споживання А та В є фінансове можливими, тоді як С - ні. Проте оскільки домогосподарство, згідно з припущенням, має витратити всі наявні гроші на споживання, воно буде реалізовувати лише ті плани, що лежать на бюджетній прямій М. Точки перетину графіка бюджетного обмеження з осями координат показують, яку кількість одного блага може спожити індивід, якщо повністю відмовиться від споживання іншого[7,49].

На фінансові можливості домогосподарства впливають розмір отримуваного доходу М (чим він більший, тим ці можливості за інших незмінних обставин ширші), цін на блага (зростання цін вестиме до зміщення бюджетного обмеження вниз і навпаки) та всі фактори, що зумовлюють зміну цих параметрів, наприклад оподаткування доходів, введення або підвищення податків на споживання, раціонування тощо.

Головне джерело доходів -- це доходи від ресурсів, які домогосподарства поставляють суспільному виробництву, або ж доходи від факторів виробництва. Але цим не вичерпуються доходи, що отримують домогосподарства, слід враховувати також трансферти. Трансфертні платежі -- це всі виплати, які відповідають його реальному економічному внеску, але не еквівалентні виробничим витратам. Іншими словами це виплати урядом або фірмами грошей (або надання товарів чи послуг), за які платник не отримує безпосередньо товари або послуги і ці кошти не є результатом праці. Трансфертні платежі складаються з виплат на страхування від нещасних випадків, допомоги у зв'язку з безробіттям, пенсій, виплат ветеранам, субсидій на освіту, допомоги у зв'язку з непрацездатністю, приватних пенсій тощо.

Статистика України виокремлює такі статті доходів населення:

оплата праці членів сім'ї;

пенсії, стипендії, допомоги, субсидії, дотації на путівки до санаторно-курортних установ для дорослих і дітей, на утримання дітей у дошкільних закладах;

надходження від особистого підсобного господарства;

дохід з інших джерел.

Структура доходів населення за джерелами досить різноманіт-на і залежить від структури суспільних відносин країни, рівня розвитку продуктивних сил.

Отже, сукупний дохід домогосподарства -- це вся сума доходів, які воно отримує в грошовій чи натуральній формі з будь-яких джерел.

Сукупний дохід домогосподарства не повинен бути нижчим за прожитковий мінімум, тобто нижчий ніж вартість набору товарів і послуг, розрахована за нормами і нормативами споживання і забезпеченості населення першочерговими життєвими засобами. Прожитковий мінімум використовується для встановлення мінімаль-ного рівня доходів сімей, а також мінімальних розмірів заробітної плати, пенсій, стипендій та інших соціальних виплат і пільг.

Для оцінки доходів населення, крім прожиткового мінімуму, має враховуватись і оптимальний споживчий бюджет -- вартість набору життєвих засобів, розрахована за нормами і нормативами споживання, які задовольняють розумні раціональні потреби людей. Цей показник використовують для оцінки досягнутого рівня життя населення і вибору найбільш ефективних шля-хів його підвищення.

Домогосподарства можуть використати весь отриманий дохід на споживання, а можуть заощадити частину коштів:

І = С + S,

де І -- дохід домогосподарства;

С -- поточне споживання;

S -- заощадження.

Заощадження скорочує поточне споживання на величину майбутнього споживання. Тобто індивід, заощаджуючи, відмовляється від поточного споживання з метою збільшення його в майбутньому для себе або прийдешніх поколінь. На заощадження впливають такі чинники, як дохід споживача, інфляційні очікування та процент на капітал. Одним з основних факторів, що визначає обсяг споживання, є величина доходу: що він більший, то більше заощаджень зробить індивід. Інфляційні очікування негативно впливають на заощадження: що вищою очікується інфляція, то менше домогосподарства схильні заощаджувати.

Споживання домогосподарства -- це придбання товарів особистого користування, тобто купівля продуктів харчування, одягу, взуття, меблів, предметів культури і побуту, автомобілів, витрати на соціально-культурні та побутові послуги.

Споживчі витрати можуть бути класифіковані по-різному, наприклад, поділені на товари та послуги. Так, міністерство торгівлі США ділить споживчі витрати на такі групи:

1) витрати на товари довгострокового користування, тобто такі, які служать більше ніж один рік: автомобілі, персональні комп'ютери, магнітофони, телевізори, холодильники тощо;

2) витрати на товари короткострокового користування -- такі, що служать менше ніж один рік: продукти харчування та біль-шість предметів одягу;

3) витрати на послуги: лікаря, перукаря, установ освіти, культури та ін.

Дохід, що залишається у розпорядженні споживача після внесення податків та інших виплат, може використовуватись лише двома способами -- або на заощадження, або на споживання.

Заощадження -- це та частина доходу домогосподарства, що не сплачується у вигляді податку та не витрачається на купівлю товарів особистого споживання.

Причини для збереження доходу можуть бути найрізноманітнішими. Якщо зробити спробу ці причини класифікувати, то їх можна розділити на дві групи. Одна група -- захист доходів, наприклад, прагнення забезпечити себе на «чорний день» у разі виникнення непередбачуваних обставин, бажання покращити взагалі фінансову забезпеченість своєї сім'ї та ін. Друга група причин -- спекуляція на біржі, тобто зберігання частини доходу з метою витрачання його на придбання цінних паперів, щоб у майбутньому отримати прибуток від підвищення їх номіналь-ної вартості.

У сучасній неокласичній теорії існує постулат про рівність заощаджень та інвестування. Це означає, що заощадження, які робить населення, повинні дорівнювати інвестиціям, що здійснюються фірмами. Тільки за даної умови попит на ринку дорівню-ватиме пропонуванню, ситуація стане стабільною. Порушення ж наведеної рівності призводить до виникнення негативних явищ в економіці, до деформації ринкових структур.

Зважаючи на це є ще одна умова ринкової рівноваги: сукупні витрати повинні дорівнювати вартості виробленого продукту. Невиконання цієї умови у свою чергу призводить до негативних наслідків -- до дефіциту або перевиробництва продукції на ринку.

Вивчення сукупного попиту, які формують витрати домогосподарств, дає орієнтир підприємцям у тому, яка продукція корис-тується попитом на ринку, а яка -- ні, які товари слід випускати, а які -- ні. Вивченням сукупного попиту займаються не тільки великі кор-порації, фірми, а й держава, для того щоб здійснювати ефективне регулювання економікою. Використовуючи різні інструменти, держава може впливати на сукупний попит, стимулюючи або звужуючи його, і за допомогою цього вирішувати проблеми безробіття, інфляції, стабілізації економічного зростання, забезпечення ефективної зайнятості.

Порядок переваг домогосподарства має відповідати певним властивостям, які в сукупності описують раціональну поведінку споживача.

Рис. 1.2. Крива байдужості домогосподарств

По-перше, як ми бачимо, споживач вибирає одну з наявних альтернатив, визначивши, яка з них краща. Це означає, що індивід повинен уміти оцінити набори благ з точки зору їх відповідності його потребам та бюджетним можливостям. Цю властивість переваг називають повнотою. По-друге, не потрібно зіставляти всі можливі варіанти споживання один з одним; йому достатньо знати, який з них для нього найкращий, тобто він напевне знає, що з'їсти один будь-який бутерброд - це краще, ніж нічого, але ще краще - з'їсти обидва, і з таким вибором уже не варто порівнювати варіант з пустим шлунком. Ця властивість переваг дістала назву транзитивності. По-третє, знаючи свої переваги, А реалізує той фінансово можливий план, який для нього має найвищий рейтинг, тобто перший. Цю властивість переваг називають раціональним вибором, адже індивід має реалізувати найкращий з доступних йому планів споживання.

Повнота і транзитивність переваг, раціональність вибору - це основні властивості порядку переваг домогосподарства, хоча ними перелік не вичерпується.

Здійснений аналіз переваг А показав, що два з наявних планів споживання він оцінює однаково, тобто індиферентне. Якщо з'єднати на графіку точки, що відображають усі плани споживання, до яких індивід індиферентний (байдужий), можна отримати криву, що дістала назву крива індиферентності (байдужості), яку наведено на рис. 1.2. Очевидно, що таких кривих, які є графічним зображенням планів споживання, може бути нескінченно багато, тому кажуть про те, що індивід має "карту байдужості". Оскільки на більш високих кривих байдужості мають розміщуватись плани споживання, яким надається перевага над тими, що знаходяться на більш низьких кривих, цільова установка споживача полягає в тому, щоб досягти найвищої з досяжних кривих байдужості, або, інакше кажучи, найповніше задовольнити свої потреби, максимізувати свою корисність (корисний ефект від споживання певного набору благ)[17,55].

Фактором попиту, якому в мікроекономіці приділяють першочергову увагу, є ціни. Причому слід розрізняти вплив на попит як безпосередньо ціни цього блага, так і цін інших благ, які знаходяться з ним у певному зв'язку[13,249].

Реакція попиту домогосподарства на зміну ціни певного блага зумовлена викликаним цим зрушенням бюджетного обмеження - відбудеться його поворот, зміна кута нахилу відповідно до напряму, в якому зміниться ціна. Внаслідок цього індивід буде реалізовувати інший план споживання згідно з новим бюджетним обмеженням.

Рис. 1.3. Виведення функції попиту домогосподарства

Підвищення ціни блага х, привело до послідовного спаду лінії бюджетного обмеження та переходу індивіда на нижчу криву байдужості та відповідно вибору нових оптимальних планів В та С. Відклавши значення ціни блага х, та кореспондуючі обсяги попиту на нього на окремому графіку, дістанемо криву попиту (ліва частина рис. 1.3). Вона є графічним зображенням функції попиту домогосподарства і показує, наскільки зміниться попит індивіда на благо залежно від певного рівня ціни на нього. В цьому випадку внаслідок підвищення ціни попит знижується. Такий взаємозв'язок між ціною і попитом характерний для звичайних благ. Якщо ж при зростанні ціни попит збільшуватиметься, таке благо називається гіфенським (за ім'ям англійського економіста Р. Гіфена, який вперше зафіксував таку реакцію, аналізуючи попит на хліб найбідніших верств населення). Анормальний характер реакції попиту на зміну цін пояснюється тим, що при низькому рівні доходів, коли домогосподарства витрачають їх практично повністю на задоволення перших життєвих потреб, підвищення цін на ці досить дешеві порівняно з іншими блага призведе до того, що домогосподарства відмовлятимуться від споживання більш дорогих якісних продуктів і споживатимуть дешеві блага, незважаючи на зростання цін на них[12, 108].

Проте явище збільшення попиту при зростанні цін (парадокс Гіфена) можливе в інших випадках, не пов'язаних з ситуацією низького рівня доходів домогосподарства. Наприклад, коли споживачі оцінюють якість предметів споживання не на основі вивчення їхньої споживної вартості, а згідно з рівнем ціни, вважаючи, що більш висока ціна є індикатором вищих споживних якостей (хоча життя часто показує, що в багатьох випадках це не так); коли споживачі купують певні блага з метою підтримки власного престижу (так званий снобістський ефект); нарешті, така реакція можлива у разі високих інфляційних очікувань населення, коли товари розкуповуються за підвищеною ціною сьогодні лише тому, що завтра вони коштуватимуть набагато дорожче.

1.3 Пропозиція домогосподарства

Дослідження домогосподарства як споживача виходить з того, що домогосподарство має певний доход, за рахунок якого задовольняє свої потреби. В свою чергу, розмір отримуваного доходу залежить від того, за якою ціною і в якому обсязі домогосподарство продає належні йому виробничі фактори. Найбільш вагомим фактором виробництва, який має домогосподарство, є праця. Продаючи свій робочий час згідно з діючими ставками заробітної плати (погодинними, тижневими, місячними, річними), індивіди отримують постійне джерело доходу, за рахунок якого фінансується поточне споживання. Проте, витрачаючи свій час на отримання доходу, індивід відмовляється від альтернативної можливості - не працювати, тобто від вільного часу, що також є одним з важливих благ, яке споживає індивід. Нестача вільного часу призводить до неповноцінного відтворення особистості, передчасного старіння організму. Інакше кажучи, індивід стоїть перед вибором: більше працювати і відповідно більше споживати ринкових благ або більше відпочивати. Головними факторами, які він бере до уваги, є фонд часу (з урахуванням необхідності задоволення фізіологічних потреб), ставка заробітної плати та рівень цін на споживчі блага. Отже, рівень корисності визначається обсягом споживання і вільним часом.

Бюджетне обмеження в цьому разі матиме вигляд

W(T-F) = Pxi,

де W - ставка заробітної плати; Т - загальний фонд часу; F - вільний час;

Р - ціна споживчого блага; Х - обсяг споживання блага (агрегат усіх благ, крім вільного часу).

Розв'язання рівняння відносно Х трансформує бюджетне обмеження у такий вираз:

W W

X=-----------T - ------------.

P P

Якщо індивід має звичайні переваги відносно Х та F, знаходження оптимального плану споживання відбувається так, гранична норма заміни між вільним часом і споживанням блага Х має дорівнювати співвідношенню ставки заробітної плати та продажної ціни блага Х (рис. 1.3).



Рис 1.3. Оптимальний план домогосподарства з урахуванням вільного часу

Знаючи оптимальний вільний час, просто обчислити оптимальну величину робочого часу. Для цього від загального фонду часу T віднімають вільний час, тобто T - F' = L*, де L* - оптимальний робочий час.

Ситуація може змінитися, якщо домогосподарство отримує незалежний від праці доход (прибуток, ренту, відсоток, соціальну допомогу тощо). Це призведе до паралельного зсуву бюджетного обмеження догори та зміни оптимального плану. Залежно від порядку переваг індивіда це може зумовити або скорочення вільного часу і збільшення робочого, або, що вірогідніше, збільшення вільного часу. В екстремальному випадку зростання доходів, що не залежать від чинника праці, може привести до того, що в оптимальному плані домогосподарства значення вільного часу дорівнюватиме загальному фонду часу, отже, індивід взагалі не працюватиме.

Варіюючи ставку заробітної плати, можна дослідити взаємозв'язок між її величиною та пропозицією праці, тобто обсягом часу, який індивід згоден жертвувати на користь споживання. Теоретичне моделювання та емпіричні дослідження показали, що пропозиція праці домогосподарства неоднозначне залежить від ставки заробітної плати: при певних значеннях W вона зростає, а при інших - знижується (рис. 1.4).

Так, якщо W < W1, індивід буде збільшувати робочий час, оскільки при ставці заробітної плати, що знижується, компенсація зниження доходу можлива лише завдяки збільшенню обсягу праці. Наприклад, недостатність заробітної плати, отримуваної на основному робочому місці, для забезпечення основних життєвих потреб змушує працездатних членів сім'ї шукати додаткової роботи у вільний час .

Рис.1.4.Крива індивідіальної пропозиції праці

Якщо W1 < W < W2 , підвищення заробітної плати стимулює бажання заробляти гроші, отже, жертвувати вільним часом на користь робочого. Проте зростання ставки заробітної плати лише до певної міри може супроводжуватись збільшенням пропозиції праці: при певному критичному значенні W = W2 підвищення заробітної плати призведе до протилежних результатів - пропозиція праці почне скорочуватись, оскільки при високих доходах індивід все більше починає цінувати вільний час. До того ж немає потреби працювати більше, оскільки заробітна плата забезпечує задоволення потреб домогосподарства.

РОЗДІЛ ЙЙ. АНАЛІЗ СТАНУ ДОМОГОСПОДАРСТВ В УКРАЇНІ

2.1 Порівняльна характеристика соціально-економічного становища домогосподарств України в 2006-2009 роках

Починати аналіз стану домогосподарств та їх соціально-економічного становища в Україні слід починати з початку існування України вже як незалежної самостійної держави з власною економікою. Глибока економічна криза, що охопила Україну з початку 90-х років, перервала процес поступового підвищення рівня життя нашого населення. Розкрадання нагромадженого суспільного багатства, знецінення вкладів населення, масове (явне і приховане) безробіття дуже швидко зробили бідними і жебраками мільйони людей як на селі, так і в місті. Тому, аби вижити, люди почали шукати порятунку власними силами. Багато сімей, нещодавніх вихідців із села, які часто мешкали в містах у відомчих гуртожитках, втративши роботу, почали повертатись в село. Економічний занепад сільськогосподарських підприємств, багатомісячні затримки з виплатою заробітної плати та пенсій змусили сільські домогосподарства майже повністю перейти на самозабезпечення. Натуральне виробництво на селі знову стало домінуючим.

За даними статистичного обстеження бюджетів сімей в Україні протягом 1997 р., частка оплати праці в середньодушовому сукупному доході порівняно з 1990 р. скоротилася в 1,5 рази, а частка надходжень від особистого присадибного господарства зросла приблизно в 3 рази. Сільські сім'ї майже всі свої потреби в харчуванні забезпечують за рахунок надходження продуктів з особистих підсобних господарств, в яких наприкінці 90-х років вироблялось більше половини всієї сільськогосподарської продукції в Україні. Значну частину спожитої картоплі, близько половини овочів і баштанних, фруктів, ягід та винограду, більше чверті яєць, кожний шостий кілограм м'яса і м'ясопродуктів та восьмий молока і молочних продуктів міські сім'ї отримують з підсобних господарств та від родичів, які мешкають у сільській місцевості.

Таким чином, майже 10 років перехідного періоду до ринку вітчизняні сільські домогосподарства прямували не до нього, а від нього. В усіх розвинутих країнах завдяки ефективному кооперуванню такі домогосподарства чітко зорієнтовані на товарне, а не натуральне виробництво.

Структура доходів сімейного бюджету залежить від характеру суспільних відносин у країні та рівня розвитку продуктивних сил. Для ринкової економіки специфічним є те, що в доходах сім'ї підвищується роль доходів від власності та індивідуальної трудової діяльності.

Сукупний сімейний дохід не повинен бути нижчим за прожитковий мінімум. Кризовий стан економіки України, на жаль, не дозволяє підтримувати відповідний науково обґрунтований рівень прожиткового мінімуму для значної частини населення, особливо соціально вразливих прошарків -- багатодітних сімей, інвалідів, основної маси пенсіонерів і безробітних. Ці люди неспроможні без допомоги держави забезпечувати хоча б мінімальні свої потреби, тому категорія наших співвітчизників, які знаходяться за межею бідності, надзвичайно численна.

Отже, проведемо порівняльну характеристику соціально-економічного становища домогосподарств України в 2006-2009 роках на основі даних Державного комітету статистики.

Одержана інформація свідчить, що майже кожне друге (39%) домогосподарство по Україні вважало стан свого добробуту в 2007р. досить низьким - постійно відмовляли собі у найнеобхіднішому, крім харчування. А 4,6% та 801 тис домогосподарств навіть не змогли забезпечити достатнього харчування. Оцінили рівень свого доходу достатнім для забезпечення поточних потреб 50% домогосподарств України, а 6% - достатнім і для заощадження коштів.



Рис.2.1.Розподіл домогосподарств за самооцінкою рівня своїх доходів

Але підсумки опитування 2008 свідчать про позитивні зрушення у структурі оцінок домогосподарств стану свого добробуту порівняно з 2006 та 2007р. (рис.2.1.). Зросла частка домогосподарств, які надали високу оцінку своїм річним доходам (грошей вистачало навіть на заощадження) - з 8% до 13% і зменшилася на 1,5 в.п. питома вага респондентів, які оцінили рівень своїх доходів як незадовільний.

Із загальної кількості домогосподарств 48% повідомили, що на протязі цих років були випадки, коли через відсутність грошей вони не мали можливості придбати одяг та взуття, 0,5% - відремонтувати їх, 1,4% - купити мило та пральний порошок, 0,8% - оплачувати перебування дітей в дитсадку.

Майже кожні сім з десяти домогосподарств відзначили, що рівень доходів не дозволяв їм у разі необхідності купити холодильник, навіть позичивши гроші (при умові впевненості повернення боргу), одинадцять із двадцяти - пральну машину, два з семи - недорогий телевізор.

При умові значного збільшення доходів домогосподарства країни спрямували б їх в першу чергу на купівлю побутової техніки, відпочинок, лікування, житло, придбання одягу та взуття.

Рис.2.2. Структура сукупних витрат домогосподарств у 2008 та 2009рр.

Згідно рис. 2.2. вартість харчування у І кварталі 2009р. у середньому на одну особу становила 18 грн. на добу проти 15 грн. - у І кварталі 2008р.

Відбулися певні зміни у структурі домашнього харчування: збільшилося споживання в домогосподарствах овочів і баштанних - на 13%, олії та інших рослинних жирів - на 12% та яєць - на 5%. Залишилося на рівні січня-березня 2008р. споживання цукру та фруктів, ягід, горіхів, винограду. Скоротилося споживання молока і молочних продуктів - на 11%, риби та рибопродуктів - на 9%, м'яса та м'ясопродуктів - на 6%, картоплі та хліба і хлібних продуктів - на 1% кожного

Щоб краще розуміти ці показники, і ті показники які будуть наводитись нижче потрібно знати саму структуру домогосподарств та їх характеристику за складом, що наведено у табл.2.1. Як видно з цієї таблиці на протязі 2006-2009 рр. істотних змін не було. Середній розмір домогосподарства складав 2,6 осіб; за кількістю осіб переважали домогосподарства кількістю двох осіб, вони складали 27,2% в 2007 році та 27,0% у 2009 році. Частка домогосподарств з дітьми до 18 років складала 37,8%, в свою чергу частка домогосподарств без дітей склала 62,2%.

Таблиця 2.1. Характеристика домогосподарств

	2000 рік	2001 рік	2002 рік	2003 рік	2004 рік	2005 рік	2006 рік	2007 рік	2008 рік	2009 рік
Середній розмір домогосподарства, осіб	2,77	2,76	2,73	2,71	2,62	2,62	2,61	2,60	2,60	2,60
Розподіл домогосподарств за кількістю осіб у їх складі (%)
одна особа	20,1	20,9	21,0	20,9	22,4	22,4	22,2	24,6	24,0	23,7
дві особи	28,2	27,6	28,1	29,2	29,6	30,2	29,3	27,2	27,1	27,0
три особи	21,4	22,0	22,1	22,6	23,5	23,3	24,5	23,4	25,0	25,7
чотири особи і більше	30,3	29,5	28,8	27,3	24,5	24,1	24,0	24,8	23,9	23,6
Частка домогосподарств із дітьми до 18 років (%)	44,2	43,6	42,5	41,3	38,9	37,2	37,5	37,7	37,7	37,8
Частка домогосподарств без дітей (%)	55,8	56,4	57,5	58,7	61,1	62,8	62,5	62,3	62,3	62,2
Розподіл домогосподарств із дітьми (%) за кількістю дітей у їх складі
одна дитина	60,0	61,0	61,9	62,3	64,2	65,3	68,3	65,9	68,1	70,7
дві дитини	34,3	33,3	32,5	31,8	30,5	29,5	28,3	29,1	27,9	25,5
три дитини і більше	5,7	5,7	5,6	5,9	5,3	5,2	3,4	5,0	4,0	3,8

За даними Держкомстату середньомісячні загальні доходи одного домогосподарства у 2008р. склали 1746 грн. Міське домогосподарство отримувало в середньому за місяць 1831 грн., сільське - 1558 грн. У середньому на одного члена домогосподарства загальні доходи становили 672 грн. на місяць, у міських домогосподарствах - 721 грн., у сільських - 569 грн. Рівень середньомісячних загальних доходів однієї особи перевищив рівень встановленого у ІІ півріччі 2008р. прожиткового мінімуму (525 грн.) на 28%. Слід зазначити, що темп росту середньодушових загальних доходів у І півріччі 2008р. порівняно з аналогічним періодом минулого року перевищив індекс споживчих цін за цей період: відповідно 121,4% проти 110,8%.

Частка населення із середньодушовими загальними доходами у місяць нижче прожиткового мінімуму склала 39%. Серед мешканців міст ця група становила третину, серед селян - половину населення.

Як видно з табл.2.2. Середньомісячні сукупні витрати одного домогосподарства у 2008р. склали 1722 грн., що на 13% більше, ніж 2007р. і майже вдвічі менше ніж у 2009р. (2590,4 грн.).

Міське домогосподарство витрачало в середньому за місяць 1661 грн., сільське - 1405 грн. У середньому на одного члена домогосподарства сукупні витрати становили 608 грн. на місяць, у міських домогосподарствах - 654 грн., у сільських - 513 грн. Серед усіх сукупних витрат домогосподарств, як і у 2007р., 91% становили споживчі витрати[4,120].

Найбільш вагомою статтею (53% у 2007р.) сукупних витрат домогосподарств продовжували залишатися витрати на харчування (включаючи харчування поза домом). У порівнянні з 2007р. частка цих витрат зменшилася на 51% і 49%, відповідно у 2008 та 2009рр. На купівлю непродовольчих товарів та оплату послуг (без витрат на харчування поза домом) домогосподарства найбільше направляли у 2008 р. ( 36%) усіх витрат, що на 3 % більше, ніж у 2007р.(див.табл.2.2).

Частка неспоживчих сукупних витрат склала 14% у 2009р. усіх витрат домогосподарств, що майже на 4% більше ніж у 2007 та 2008рр.

Таблиця 2.2. Сукупні витрати домогосподарств

	2000 рік	2001 рік	2002 рік	2003 рік	2004 рік	2005 рік	2006 рік	2007 рік	2008 рік	2009 рік
Сукупні витрати в середньому за місяць у розрахунку на одне домогосподарство, грн.	426,5	541,3	607,0	658,3	736,8	903,5	1229,4	1442,8	1722,0	2590,4
Структура сукупних витрат домогосподарств (%)
Споживчі сукупні витрати	96,6	93,3	93,7	92,8	93,3	92,6	91,1	90,5	90,0	86,2
продукти харчування та безалкогольні напої	65,2	64,9	62,6	59,1	58,6	57,5	56,6	53,2	51,4	48,9
алкогольні напої, тютюнові вироби	2,9	3,0	2,8	2,6	2,8	2,8	2,9	2,6	2,6	2,2
непродовольчі товари та послуги	28,5	25,4	28,3	31,1	31,9	32,3	31,6	34,7	36,0	35,1
в тому числі
одяг і взуття	Х	х	Х	5,4	5,3	5,7	5,7	5,8	5,9	5,9
житло, вода, електроенергія, газ та інші види палива	Х	х	Х	10,5	10,4	9,7	8,5	9,6	10,9	9,1
предмети домашнього вжитку, побутова техніка та поточне утримання житла	Х	х	Х	1,7	2,0	2,3	2,6	2,8	2,9	2,8
охорона здоров'я	Х	х	Х	3,0	2,8	2,8	2,5	2,5	2,5	2,7
Транспорт	Х	х	Х	3,0	3,3	3,0	3,0	3,7	3,4	4,0
зв'язок	Х	х	Х	1,3	1,5	1,8	2,1	2,6	2,6	2,3
відпочинок, культура	Х	х	Х	1,9	2,3	2,4	2,6	2,4	2,4	2,5
Освіта	Х	х	Х	1,2	1,1	1,3	1,1	1,4	1,3	1,3
ресторани та готелі	Х	х	Х	1,1	1,4	1,6	1,7	2,2	2,3	2.4
різні товари і послуги	Х	х	Х	2,0	1,8	1,7	1,8	1,7	1,8	2,1
Неспоживчі сукупні витрати	3,4	6,7	6,3	7,2	6,7	7,4	8,9	9,5	10,0	13,8
Довідково: оплата житла, комунальних продуктів та послуг	8,6	6,9	9,0	9,2	8,7	7,7	6,4	7,1	8,5	6,6

Зростання у 2009р. у порівнянні з 2007 та 2008 роками реальних наявних доходів населення сприяло підвищенню споживчих можливостей населення у забезпеченні належного рівня харчування. Відбулося деяке покращання структури харчування: збільшилося споживання в домогосподарствах фруктів, ягід, горіхів та винограду на 20%, м'яса та м'ясопродуктів - на 11%, цукру - на 6% та молока і молочних продуктів - на 0,5%. Залишилося на рівні 2006р. споживання риби та рибопродуктів, яєць, олії та інших рослинних жирів, овочів і баштанних. Скоротилося споживання картоплі (на 7%), хліба і хлібних продуктів (на 4%).

Сільські домогосподарства спрямовували на харчування більшу частину сукупних витрат, ніж міські (відповідно 59% проти 53%). При цьому сільські жителі споживали більше: картоплі - в 1,8 рази, хліба та хлібних продуктів - в 1,3 рази, овочів і баштанних - на 23%, цукру - на 13% та молока і молочних продуктів - на 2%.

Домогосподарства з дітьми до 18 років направляли на харчування 54% свого бюджету проти 57% у 2007р. Вартість добового раціону однієї особи цієї групи збільшилася порівняно з відповідним періодом минулого року на 9% і становила 9,3 грн. У сукупних витратах домогосподарств без дітей частка витрат на харчування (55%) була дещо більшою, ніж у домогосподарствах з дітьми, а вартість спожитих за добу однією особою продуктів харчування була вищою в 1,4 рази.

У домогосподарствах з дітьми однією особою було спожито більше, ніж у 2007р., фруктів, ягід, горіхів та винограду - на 21%, м'яса та м'ясопродуктів - на 11%, яєць, цукру, молока та молочних продуктів - на 6-2%. Одночасно у цій групі домогосподарств зменшилося на 7% споживання картоплі та на 4% - хліба і хлібних продуктів. Залишилося на рівні минулого року споживання овочів і баштанних, риби та рибних продуктів, а також олії та інших рослинних жирів. Кількість основних продуктів харчування, спожитих однією особою в домогосподарствах з дітьми, була в 1,6-1,1 рази меншою, ніж у домогосподарствах без дітей.

На купівлю непродовольчих товарів та послуг (без витрат на харчування поза домом) домогосподарства щомісячно спрямовували 35% сукупних витрат (у 2008р. - 34%, 2007р. - 36%). На утримання житла (включаючи поточний ремонт), воду, електроенергію, газ та інші види палива пересічне домогосподарство витрачало кожну дев'яту гривню, на оновлення гардеробу - 5%, на інші напрями споживання (на транспорт, на придбання предметів домашнього вжитку, побутової техніки та поточне утримання житла, охорону здоров'я, зв'язок, відпочинок і культуру, освіту) від 4 до 1% сукупних витрат. Споживчі витрати на ці цілі міських домогосподарств у 1,7 рази перевищували аналогічні витрати в сільських домогосподарствах, зокрема, на оплату житла (включаючи поточний ремонт), води, електроенергії, газу та інших видів палива, на транспорт, одяг і взуття, на придбання предметів домашнього вжитку, побутової техніки та поточне утримання житла та на охорону здоров'я (медикаменти та медичні послуги) у 1,8-1,2 рази; на відпочинок і культуру, освіту та зв'язок - у 3-2 рази більше.

Розмір отриманих пільг та субсидій (готівкових та безготівкових) на оплату житла, комунальних продуктів та послуг у розрахунку на пересічне домогосподарство становив 17 грн. на місяць, у тому числі серед міських домогосподарств - 19 грн., сільських - 12 грн.

Домогосподарства з дітьми щомісячно на оплату житла, комунальних продуктів та послуг (з урахуванням суми безготівкових пільг та субсидій) витрачали в середньому 171 грн., без дітей - 141 грн. Суми пільг та субсидій, отриманих пересічними домогосподарствами цих груп на такі цілі, становили відповідно 10 та 21 грн.

Незалежно від рівня добробуту домогосподарства направляли на оплату житла, комунальних продуктів та послуг близько десятої частини витрат[12, 35]. Свої потреби домогосподарства задовольняли за рахунок ресурсів, які надходили з різних джерел.

Середньомісячні сукупні ресурси одного пересічного домогосподарства у 2007р. склали 1611 грн.(див.табл.2.3), міського - 1690 грн., сільського - 1434 грн. У середньому на одного члена домогосподарства сукупні ресурси становили відповідно 696 грн., 744 грн. та 596 грн.

Таблиця 2.3. Структура сукупних ресурсів

	2000 рік	2001 рік	2002 рік	2003 рік	2004 рік	2005 рік	2006 рік	2007 рік	2008 рік	2009 рік
Сукупні ресурси в середньому за місяць у розрахунку на одне домогосподарство грн.	332,0	422,9	520,8	608,1	708,6	911,8	1321,4	1611,7	2012,1	2892,8
Структура сукупних ресурсів домогосподарств (%)
Грошові доходи	63,8	68,1	75,8	80,0	81,1	85,1	86,4	87,6	89,0	87,9
- оплата праці	34,1	37,1	40,8	42,8	44,9	45,2	46,0	48,4	50,6	49,4
- доходи від підприємницької діяльності та самозяйнятості	2,6	2,4	3,1	3,2	3,4	4,4	4,9	4,6	5,2	5,3
- доходи від продажу сільськогосподарської продукції	3,8	5,3	5,5	5,0	5,4	4,8	4,6	3,8	3,6	3,3
- пенсії, стипендії, соціальні допомоги, надані готівкою	16,2	15,9	18,0	20,4	18,4	22,2	24,0	23,7	23,0	23,1
- грошова допомога від родичів, інших осіб та інші грошові доходи	7,1	7,4	8,4	8,6	9,0	8,5	6,9	7,1	6,6	6,8
Вартість спожитої продукції, отриманої з особистого підсобного господарства та від самозаготівель	23,0	17,1	13,1	10,3	9,5	7,0	6,0	5,4	4,8	4,0
Пільги та субсидії безготівкові на оплату житлово-комунальних послуг, електроенергії, палива	3,7	2,9	2,5	2,0	1,4	0,9	0,5	0,6	0,7	0,5
Пільги безготівкові на оплату товарів та послуг з охорони здоров'я, туристичних послуг, путівок на бази відпочинку тощо, на оплату послуг транспорту, зв'язку	0,9	0,9	0,7	0,7	1,0	0,9	0,6	0,6	0,5	0,5
Інші надходження	8,6	11,0	7,9	7,0	7,0	6,1	6,5	5,8	5,0	7,1
Довідково: загальні доходи, грн.	322,5	397,8	500,4	583,2	678,6	876,3	1262,1	1544,4	1939,1	2722,8

Відповідно до табл. 2.3 продовжувалися позитивні зміни у структурі формування ресурсів домогосподарств. Збільшилася частка грошових доходів у структурі сукупних ресурсів домогосподарств з 88% у 2007р. до 89% у 2008р. і знов зменшилася до 88% у 2009р. Найбільшим грошовим доходом, звичайно, була оплата праці, яка зросла у 2008р. до 51% а в 2009р.(49%) стала приблизно на рівні 2007р.(48%). На другому місці по обсягу грошового доходу є пенсії, стипендії та соціальні допомоги надані готівкою(включаючи безготівкові пільги та субсидії, які склали 1%), які становили майже чверть сукупних ресурсів пересічного домогосподарства, а доходи від особистого підсобного господарства та від самозаготівель - дванадцяту частину. Частка допомог від родичів та інших осіб (грошова допомога та грошова оцінка допомоги продовольчими товарами) склала 7%. Залишалася низькою частка доходів від підприємницької діяльності та самозайнятості - 5%.

Значні розбіжності мали структури формування сукупних ресурсів міських та сільських домогосподарств. Більше трьох п'ятих сукупних ресурсів міських домогосподарств становили доходи від зайнятості (їх частка порівняно з минулого року збільшилася на 4 %), 23% - пенсії, стипендії та соціальні допомоги, надані готівкою, 2% - доходи від особистого підсобного господарства (їх частки зменшилися на 0,7 % кожна). У формуванні сукупних ресурсів сільських домогосподарств продовжилися позитивні структурні зрушення: частка доходів від зайнятості збільшилася на 3 % і склала найбільшу частину (більш, ніж третину) сукупних ресурсів. Суттєвим джерелом надходжень продовжували залишатися пенсії, стипендії та соціальні допомоги, надані готівкою, частка яких порівняно з 2007р. не змінилася і склала 28%. Частка доходів від особистого підсобного господарства та від самозаготівель у цій групі домогосподарств зменшилася на 2 % і склала чверть сукупних ресурсів сільських домогосподарств.У домогосподарствах з дітьми 64% ресурсів формували доходи від зайнятості, що на 4 % більше ніж у 2007р., сьому частину - пенсії, стипендії, соціальні допомоги (готівкові та безготівкові), частка яких порівняно з відповідним періодом минулого року зменшилася на 1%. Частка доходів від особистого підсобного господарства та від самозаготівель зменшилася на 1,3 % і склала одинадцяту частину сукупних ресурсів цієї групи домогосподарств.

У домогосподарствах без дітей 47% ресурсів складали доходи від зайнятості (у 2007р. - 44%), пенсії, стипендії, соціальні допомоги, як і у 2007р. - 35%, доходи від особистого підсобного господарства та від самозаготівель - 8% (9%).

У домогосподарствах із середньодушовими загальними доходами нижче прожиткового мінімуму 28% ресурсів формувалося за рахунок пенсій, стипендій та соціальних допомог, наданих готівкою. Восьму частину їх ресурсів становили доходи від особистого підсобного господарства та від самозаготівель.

За отриманими результатами Державного комітету статистики України кількість домогосподарств України у 2010р. складає 17050 тис. (у 2009р. - 17097 тис.). У міських поселеннях проживають 69% домогосподарств, з них у великих містах (з чисельністю населення 100 тисяч осіб і більше) - 43%, у малих - 26%, у сільській місцевості - 31%.

Середній розмір домогосподарства в Україні становить 2,59 особи. Більш чисельні домогосподарства, як і раніше, характерні для сільської місцевості (2,71 особи проти 2,54 у міських поселеннях). Середній розмір домогосподарства найбільший у західних областях (3,43-2,90 особи), найменший - у Кіровоградській, Чернігівській, Луганській, Черкаській, Полтавській та Дніпропетровській областях (2,33-2,42 особи).

У складі домогосподарств частка підлітків 14-17 років становить 5%, дітей дошкільного віку та у віці 7-13 років - по 7%, жінок у віці 18-54 років - 28%, чоловіків у віці 18-59 років - 29%, осіб пенсійного віку: жінок - 17%, чоловіків - 7%.

Для складу сільських домогосподарств характерна більша частка, ніж для міських, дітей віком від 7 до 17 років (відповідно 13% проти 11%) та осіб пенсійного віку (28% проти 23%).

До складу кожного п'ятого домогосподарства, як і у 2009р., входить молода сім'я, в якій дружина та чоловік віком до 35 років включно.

Більше половини домогосподарств, в усіх типах поселень, очолюють жінки. Чоловіки у віці 30-59 років головують у третині домогосподарств. Кожне четверте домогосподарство очолюють жінки у віці 55 років і старші, кожне п'яте - жінки у віці 30-54 років, 14% - чоловіки у віці 60 років і старші. Особи у віці 18-29 років головують у кожному десятому домогосподарстві. Частка домогосподарств, які очолюють особи пенсійного віку, на селі суттєво вища ніж у містах (49% проти 37%).

Найбільш поширеними в Україні в 2010 році залишаються домогосподарства з двох осіб (29,1%).(рис. 2.3). Частка домогосподарств з однією особою та трьома у їх складі майже однакова, 23,4% та 24,5% відповідно. Домогосподарства з кількістю чотирьох осіб у їх складі становить 14,6%, а з 5 і більше осіб - 8,4%.

Рис. 2.3. Розподіл домогосподарств залежно від кількості осіб у їх складі у 2010 р.

Багаточисельні домогосподарства (з п'яти і більше осіб) залишаються більш характерними для сільської місцевості: 14% проти 6% - в міських поселеннях.

Рис. 2.4. Порівняння міських і сільських домогосподарств залежно від кількості осіб у їх складі у 2010 році

Великі домогосподарства (з чотирьох і більше осіб) більш поширені в західних областях - у Закарпатській, Волинській, Львівській, Івано-Франківській, Чернівецькій, Тернопільській та Рівненській областях (50-32%).