Фінансова діяльність підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

В даний час специфіка фінансових відносин у вітчизняній економіці характеризується їхнім різноманіттям, що є результатом існування різних форм власності. Все розмаїття фінансових відносин постійно розвивається і реформується, як у народногосподарському, так і в регіональному масштабах, відображаючи рух грошових коштів, мобілізацію і розміщення фінансових ресурсів, формування доходів і здійснення витрат.

У цьому аспекті формування і функціонування адекватного фінансового механізму являється актуальним і складним завданням, оскільки від наявних фінансових ресурсів і ефективності їх використання залежать результати діяльності суб'єктів підприємництва.

Вивчення робіт вчених свідчить про те, що сьогодні економістами ведуться дослідження фінансового механізму стосовно різних напрямків і сфер діяльності, комплексно висвітлюються питання фінансового механізму підприємств. Значний внесок у вирішення проблем фінансового забезпечення розвитку підприємств та їх об'єднань внесли вчені М.Д. Білик, І.А. Бланк, Ю.Н. Воробйов, В.М. Геєць, В.В. Ковальов, М.І. Крупка, Г.А. Крамаренко, В.П. Кудряшов, А.Н. Поддєрєгіним, В.М. Суторміна, О.А. Терещенко і інші. Однак у наукових публікаціях не знайшли належного відображення і вимагають подальшої розробки питання, пов'язані з визначенням сутності фінансового механізму, з використанням основних підходів до вивчення фінансового механізму, за ієрархічністю фінансового механізму як економічної категорії, що характеризується співпідпорядкованістю взаємозалежних елементів.

Об`єктом дослідження є управління фінансовою діяльністю підприємства. Предметом курсової роботи є фінансовий механізм підприємства. Основною метою роботи є характеристика теоретичних аспектів фінансового механізму.

1. Сутність фінансового механізму підприємства

Кругообіг фінансових та кредитних ресурсів є рушійною силою фінансового механізму. В процесі кругообігу фінансові та кредитні ресурси нерозривні та тісно взаємодіють між собою. Одними із основних елементів фінансового механізму є інструменти та підсистеми. Якщо брати до уваги різні сторони виробництва та суспільства, то вплив фінансового механізму має як кількісну так і якісну сторони. Функціонування ж господарського механізму без фінансового в умовах товарно-грошових відносин неможливе.

До цього часу в економічній літературі немає єдиного визначення фінансового механізму та його складових. Як визначає М.М. Александрова, С.О. Маслова, в економічній літературі існує два підходи до визначення фінансового механізму.

Перший підхід полягає в тому, що під фінансовим механізмом розуміють функціонування безпосередньо фінансів підприємств. Матеріальним відображенням фінансових відносин є грошові потоки. Організація цих потоків, порядок їх здійснення відбувається за певними правилами, певними напрямами, що і характеризує фінансову “техніку”. На підставі даного підходу і виходить розуміння фінансового механізму як організаційного відображення фінансових відносин. Такий підхід до визначення фінансового механізму відображає внутрішню організацію функціонування фінансів підприємств. Однак, це цілком точно втілюється в понятті “організація фінансів”, і ототожнювати це поняття з фінансовим механізмом недоцільно.

Другий підхід до розгляду поняття “фінансовий механізм” полягає в тому, що його розуміють як сукупність методів і форм, інструментів, прийомів і важелів впливу на стан та розвиток підприємства. Цей підхід відображає зовнішню дію функціонування фінансів підприємств, характеризує фінанси як вирішальний фактор впливу апарату управління на економічний стан підприємства. Завдяки такому аспекту суті фінансового механізму необхідно чітко визначити його складові, його структуру.

Незважаючи на існування двох основних підходів до суті фінансового механізму, в науковій літературі до цього часу чіткого визначення поняття “фінансовий механізм” не існує.

В економічній науковій літературі теж розглядають поняття механізму, визначаючи його як «господарський» і «організаційний». Найбільш зрозуміло економічний зміст механізму визначив Ю.М. Осипов [9, с. 46], характеризуючи його як систему, що «забезпечує організацію, функціонування, життєдіяльність системи… [система системи й одночасно система в системі …організація організації й одночасно організація в організації…], [… не підсистема системи, а саме система в системі, розповсюджена на всю організовану нею систему…] … організація в квадраті, або інакше - механізм системи». На думку авторів навчального посібника [12, с. 9], «господарський механізм - це система … господарювання, що включає управління економікою і виробничі відносини безпосередньо по виробництву, випуску продукції, наданню послуг».

Проблема управління фінансовою діяльністю підприємства вирішується шляхом розробки спеціального механізму, який прийнято називати фінансовим, або фінансово-кредитним. У науковій літературі існують деякі розбіжності тлумачення фінансового механізму. Так, Л.А. Дробозіна дає визначення фінансового механізму як «системи встановлених державних форм, видів і методів організації фінансових відносин» [13, с. 90] і пропонує підрозділяти його на директивний (обов'язковим учасником якого є держава) і регульований, який використовується для організації господарських відносин на підприємстві. С.Я. Огородник і В.М. Федосов розглядають фінансовий механізм як фінансово-кредитний, визначаючи різницю тільки в структурі, складовими якої, на їх думку, є фінансове забезпечення і фінансове регулювання [20, с. 32].

Значна увага фінансовому механізму приділяється в питаннях фінансового менеджменту. А.М. Поддєрьогін розглядає фінансовий механізм як основу фінансового менеджменту і підкреслює, що «змістом фінансового менеджменту є директивне використання фінансового механізму для досягнення стратегічних і тактичних цілей підприємства», а складовими фінансового механізму називає інформаційне, нормативне і правове забезпечення, фінансові методи і важелі, що зображено на рис. 1.1. [10, с. 18]. І.О. Бланк по відношенню до підприємства називає фінансовий механізм механізмом фінансового менеджменту, який за змістом відрізняється від попередніх тлумачень системою основних елементів, які регулюють процес розробки і реалізації управлінських рішень у сфері фінансової діяльності підприємства [6, с. 51].

Рис. 1.1 Фінансовий механізм та його забезпечення

Тобто, поєднавши поняття механізму як організаційного і фінансового, можна визначити наявність організаційно-фінансового механізму як сукупності форм і методів забезпечення функціонування підприємства в умовах забезпечення його фінансовими ресурсами.

Фінансовий механізм підприємства - це система державних законів і нормативних актів, які регулюють фінанси підприємства, утворення та використання фондів фінансових ресурсів та інших грошових фондів, що забезпечують активну господарську діяльність" [5, с.16].

Фінансовий механізм підприємства є основною ланкою народного господарства. Він визначає системний підхід до оптимізації затрат, виявленню резервів виробництва, зниженню собівартості продукції, збільшенню прибутку, росту рівня рентабельності, зміцненню конкурентної позиції на ринку тощо.

В першу чергу фінансовий механізм це форми та методи впливу на суб'єкти та об'єкти фінансового управління. При цьому досягаються намічені стратегічні цілі.

В якості основних фінансових методів функціонування фінансового механізму підприємства виступають:

фінансове планування;

фінансовий облік, фінансове регулювання;

фінансовий аналіз;

контроль.

За допомогою цих методів забезпечується створення та використання на підприємствах грошових фондів, які в процесі фінансово-господарської діяльності матеріалізуються в різноманітних активах. Таким чином, фінансовий механізм забезпечує систему управління фінансами, що визначається своєю багатофункціональністю.

Узагальнюючи погляди вчених, можна навести наступне визначення фінансового механізму. Фінансовий механізм - це сукупність методів реалізації економічних інтересів шляхом фінансового впливу на соціально-економічний розвиток підприємства.

Створення фінансового механізму, який би не припускав виникнення проблем в регулюванні економіки є і залишається важливим питанням. А якщо проблеми в регулюванні економіки і виникають, то щоб дія фінансового механізму зводила їх до досить несуттєвого рівня. Його ефективність забезпечується тільки при умові використання всіх фінансових категорій, таких як прибуток, виручка, основні фонди, оборотні кошти, кредити, тощо.

Якщо взяти до уваги, що фінансові ресурси держави та окремого підприємства взаємопов'язані, то для того, щоб розв'язати проблему формування та використання фінансових ресурсів потрібен економічно обґрунтований, налагоджений фінансовий механізм створення і використання фінансових ресурсів. Отже, фінансовий механізм підприємства це сукупність економічних відносин, які знаходять своє відображення в організації фінансових ресурсів підприємства їх плануванні та стимулюванні.

2. Основні елементи фінансового механізму та їх характеристика

У структуру фінансового механізму входять шість взаємозалежних елементів: фінансові відносини, фінансові важелі та інструменти, фінансові методи, правове, нормативне та інформаційне забезпечення.

Фінансові відносини підприємства можна об'єднати в чотири групи, при цьому дві групи відносяться до зовнішніх фінансових відносин підприємства - відносини з іншими підприємствами та організаціями, відносини з фінансово-кредитною системою, а дві до внутрішніх - відносини всередині комерційного підприємства, відносини всередині об'єднань фірм.

Зовнішні

Відносини з іншими підприємствами та організаціями

Відносини з фінансово-кредитною системою.

Внутрішні

Відносини всередині фірми.

Відносини всередині об'єднань фірм.

Так само фінансові відносини охоплюють:

відносини з іншими підприємствами і організаціями. Це велика за обсягом грошових платежів група. Відносини підприємств одне з одним пов'язані з реалізацією готової продукції і придбанням матеріальних цінностей для господарської діяльності. Роль цієї групи фінансових відносин є первинною, так як саме в сфері матеріального виробництва створюється національний дохід, підприємства отримують виручку від реалізації продукції і відповідно прибуток. Правильна організація цих відносин надає безпосередній вплив на кінцеві результати виробничої діяльності.

Відносини з фінансово-кредитною системою різноманітні. Перш за все, це відносини з бюджетами різних рівнів та позабюджетними фондами, пов'язані з перерахуванням податків і відрахувань, а також відносини з установами інфраструктури фінансового ринку (кредитними організаціями, страховими компаніями, фондовими і валютними біржами, інвестиційними фондами та компаніями і т.п.) .

відносини зі страховими компаніями та організаціями зі страхування фінансових і економічних ризиків;

відносини з товарними, сировинними і фондовими біржами по операціях з виробничими і фінансовими активами;

відносини з інвестиційними інститутами з розміщення інвестицій;

відносини з філіями та дочірніми підприємствами;

відносини з персоналом підприємства;

відносини з акціонерами підприємства;

відносини з податковою службою;

відносини з аудиторськими фірмами та іншими господарюючими суб'єктами.

Спільним для всіх перелічених видів відносин є те, що вони виражені в грошовій формі і представляють собою сукупність виплат і надходжень грошових коштів.

Не менш важливим є також те, що вони виникають як результат певних господарських операцій, ініційованих самим підприємством. Тому стан фінансів фірми визначається, перш за все, станом її виробничо-господарських характеристик. Але справедливе й зворотне твердження, а саме - правильна, раціональна організація фінансів фірми є визначальним, очним чинником її успішної виробничо-господарської детальності.

Фінансові важелі представляють собою інструменти. Під фінансовим інструментом у найзагальнішому вигляді розуміється будь-який контракт, за яким відбувається одночасне збільшення фінансових активів одного підприємства і фінансових зобов'язань іншого.

Фінансові активи включають в себе: грошові кошти; контрактне право одержати від іншого підприємства грошові кошти або будь-який інший вид фінансового активу; контрактне право обміну фінансовими інструментами з іншою фірмою на вигідних умовах; акції інших підприємств.

До фінансових зобов'язань відносяться: контрактне зобов'язання виплатити грошові кошти або надати якийсь інший вид фінансових активів іншому підприємству; контрактне зобов'язання обмінятися фінансовими інструментами з іншою фірмою на потенційно невигідних умовах (наприклад, вимушений продаж дебіторської заборгованості).

Таким чином, фінансові інструменти - документи, що мають грошову вартість (або підтверджують рух грошових коштів), за допомогою яких здійснюються операції на фінансовому ринку. Фінансові інструменти поділяються на первинні та вторинні, або похідні. До первинних належать: грошові кошти, цінні папери, кредиторська та дебіторська заборгованість по поточних операціях, і ін.

Становлення активної ринкового середовища призводить до формування і використання у підприємницькій діяльності похідних фінансових інструментів, тобто похідних від базових інструментів, що застосовуються в банківській сфері, у фінансових відділах промислових і торговельних фірм. У першу чергу це ф'ючерсні контракти, фінансові опціони, форвардні контракти, процентні свопи, валютні свопи.

Фінансові методи - способи впливу фінансових відносин на господарський процес, формування і використання грошових фондів. Вони діють у двох напрямках: по лінії керування рухом фінансових ресурсів і по лінії ринкових комерційних відносин, пов'язаних з порівнянням витрат і результатів, з матеріальним стимулюванням і відповідальністю за ефективне використання грошових фондів. Ринковий зміст в фінансові методи вкладається не випадково.

Це обумовлено тим, що функції фінансів у сфері виробництва та обігу тісно пов'язані з комерційним розрахунком. Комерційний розрахунок являє собою порівняння в грошовій (вартісної) формі витрат та результатів господарської діяльності. Метою застосування комерційного розрахунку є отримання максимальних доходів або прибутку при мінімальних витратах капіталу в умовах конкурентної боротьби. Реалізація зазначеної мети вимагає порівняння розмірів вкладеного (авансованого) у виробничо-торгову діяльність капіталу з фінансовими результатами цієї діяльності. При цьому необхідно розрахувати і зіставити різні варіанти вкладення капіталу за заздалегідь прийнятим критерієм вибору (максимум доходу або максимум прибутку, мінімум грошових витрат і фінансових втрат та ін.) У закордонній господарській практиці вимоги порівняння розмірів вкладеного в виробництво капіталу з результатами господарської діяльності позначають терміном інпут-аутпут (INPUT-OUTPUT). Дія фінансових методів виявляється в утворенні і використанні грошових фондів.

До фінансових методів належать:

фінансовий облік;

фінансовий аналіз;

фінансове планування;

фінансове прогнозування;

фінансовий контроль;

фінансове регулювання;

система розрахунків;

кредитування;

оподаткування;

матеріальне стимулювання і відповідальність;

страхування;

заставні операції;

трансфертні операції;

трастові операції;

лізинг, оренда;

факторинг;

інші методи.

Розглянемо більш детально один з методів фінансового механізму - фінансовий аналіз, вдосконалення якого дозволить знизити витратну частину бюджету підприємства і підвищити дохідну.

Одним з найважливіших умов успішного управління підприємством є аналіз його фінансового стану. Фінансовий стан підприємства характеризується сукупністю показників, що відображають процес формування і використання його фінансових коштів. У ринковій економіці фінансовий стан підприємства, по суті справи, відображає кінцеві результати його діяльності. При цьому кінцеві результати діяльності підприємства цікавлять не тільки його працівників, але і його партнерів по економічній діяльності, державні, фінансові, податкові органи.

Відповідно до цього фінансовий аналіз є істотним елементом управління підприємством. Практично всі користувачі фінансових звітів підприємств використовують методи фінансового аналізу для прийняття рішень по оптимізації своїх інтересів.

Власники аналізують фінансові звіти для підвищення прибутковості капіталу та забезпечення стабільності становища підприємства. Кредитори та інвестори аналізують фінансові звіти, щоб мінімізувати свої ризики за вкладами і позиками.

Суб'єктами аналізу виступають як безпосередньо, так і опосередковано зацікавлені в діяльності підприємства користувачі інформації.

Найчастіше джерелом аналізу фінансового стану підприємницької фірми є її річна і квартальна бухгалтерська звітність. У першу чергу це бухгалтерський баланс та додатки до балансу.

Основні функції аналізу фінансового стану:

об'єктивна оцінка фінансового стану об'єкта аналізу;

виявлення чинників і причин досягнутого стану;

підготовка і обгрунтування прийнятих управлінських рішень в галузі фінансів;

виявлення і мобілізація резервів поліпшення фінансового стану та підвищення ефективності всієї господарської діяльності.

Аналіз фінансового стану - частина повного аналізу господарської діяльності фірми, який складається з двох тісно взаємозалежних розділів:

фінансового аналізу;

виробничого управлінського аналізу.

Поділ аналізу на фінансовий і управлінський обумовлено на практиці поділом системи бухгалтерського обліку в масштабі підприємства на фінансовий облік і управлінський облік. Це ж і породжує поділ аналізу на зовнішній і внутрішній. Такий поділ аналізу для самого підприємства є досить умовним тому, що внутрішній аналіз може розглядатися як продовження зовнішнього аналізу і навпаки.

Основна мета аналізу фінансового стану - отримання найбільшого числа досить інформативних параметрів, що дають об'єктивну і точну картину фінансового стану підприємства, його прибутків і збитків, змін у структурі активів і пасивів, у розрахунках з дебіторами і кредиторами. При цьому аналітика може цікавити як поточний фінансовий стан підприємства, так і його прогноз на найближчу або більш віддалену перспективу, тобто очікувані параметри фінансового стану.

Правове забезпечення фінансового управління складає чинне законодавство, що регулює підприємницьку діяльність. Складність фінансової діяльності підприємств в умовах становлення ринкової економіки викликає необхідність її державного регулювання, яке здійснюється за такими напрямами:регулювання фінансових аспектів створення підприємницьких організацій;податкове регулювання;регулювання порядку амортизації основних засобів і нематеріальних активів;регулювання грошового обігу та форм розрахунків між підприємствами та організаціями;регулювання валютних операцій здійснюваних підприємствами;регулювання інвестиційної діяльності підприємств;регулювання кредитних операцій;регулювання процедур банкрутства підприємств.

Законодавство, що регулює фінансову діяльність підприємства, включає в себе: закони, укази Президента, постанови Уряду, накази і розпорядження міністерств і відомств, інструкції, методичні вказівки та ін Сучасне вітчизняне фінансове право налічує понад тисячу законодавчих та інших нормативних актів. У силу специфіки перехідного періоду ці акти схильні частою коригування, тим не менш, в цілому вони створюють основу державного регулювання різних аспектів фінансової діяльності підприємств.

Інформаційне забезпечення фінансової діяльності підприємства є процес безперервного цілеспрямованого підбору відповідних інформативних показників, необхідних для здійснення ефективних управлінських рішень по всіх аспектах фінансової діяльності підприємства.

Формування системи інформативних показників для конкретного підприємства пов'язано з її організаційно-правовою формою, галузевими особливостями, обсягом, ступенем диверсифікації господарської діяльності та іншими умовами. Тому вся сукупність показників, що включаються в інформаційну базу фінансового механізму, групується за видами джерел інформації і вимагає уточнення по кожній групі стосовно практичної діяльності конкретного підприємства.

Перша група - це показники, що характеризують загальноекономічний розвиток країни. Ці показники призначені для прогнозування можливих змін у зовнішньому середовищі функціонування підприємства при прийнятті стратегічних рішень в області фінансової діяльності. Формування системи показників першої групи грунтується на даних, що публікуються державної статистики.

До даної групи належать такі показники:темп зростання внутрішнього валового продукту і національного доходу;обсяг бюджетного дефіциту;обсяг емісії грошей в розглянутому періоді;грошові доходи населення;вклади населення в банках;індекс інфляції;облікова ставка ЦБ.

До другої групи належать основні інформативні показники, що характеризують галузеву приналежність підприємства, такі, як:загальна сума використовуваного капіталу, у тому числі власного капіталу фірми;загальна сума активів фірми, в тому числі оборотних;сума балансового прибутку по основній діяльності фірми;обсяг виробленої (реалізованої) продукції;ставка оподаткування прибутку по основній діяльності;індекс цін на продукцію галузі та ін

Дані показники необхідні для прийняття управлінських рішень з питань оперативної фінансової діяльності підприємства. Джерелом їх формування служать публікації звітних матеріалів у пресі, відповідні рейтинги, платні бізнес - довідки, що надаються на ринку інформаційних послуг.

Третя група - це показники, що характеризують кон'юнктуру фінансового ринку. Система інформативних показників цієї групи служить для прийняття управлінських рішень в області формування портфеля довгострокових фінансових інвестиції, здійснення короткострокових фінансових вкладень і інших операцій.

До даної групи належать такі показники:котирувані ціни попиту та пропозиції основних видів фондових інструментів;обсяги і ціни угод по основних видах фондових інструментів;

ведений індекс динаміки пені на фондовому ринку;кредитна ставка окремих банків;депозитна ставка окремих банків;офіційні курси окремих валют;курси купівлі-продажу окремих валют, встановлені банками.

Формування системи показників цієї групи грунтується на публікаціях періодичних видань, фондової та валютної біржі, а також на відповідних електронних джерелах інформації.

Остання, четверта група - це показники, що формуються з внутрішніх джерел інформації підприємства за даними управлінського і фінансового обліку. Система показників даної групи складає основу інформаційного забезпечення фінансової діяльності підприємства та включає в себе:показники, що характеризують фінансовий стан і результати фінансової діяльності підприємства в цілому;показників, що характеризують фінансовий стан і результати фінансової діяльності окремих структурних підрозділів підприємства;нормативно-планові показники, пов'язані з фінансовою діяльністю підприємства. На основі цієї системи показників виробляються аналіз, прогнозування, планування і прийняття оперативних управлінських рішень по всіх аспектах фінансової діяльності підприємства.

Інформаційне забезпечення для керуючої підсистеми фінансового механізму має велике значення, так як при прийнятті управлінських рішень в області фінансів від якості використовуваної інформації в значній мірі залежать обсяг витрат фінансових ресурсів, рівень прибутку, ринкова вартість підприємства, правильність вибору інвестиційних проектів і фінансових інструментів інвестування та інші показники. Чим більше розмір капіталу використовується підприємством, тим важливіше якість інформації, необхідної для прийняття фінансових рішень, спрямованих на підвищення ефективності діяльності підприємства.[9,ст. 56]

Нормативне забезпечення функціонування фінансового механізму утворять:

інструкції;нормативи;норми;тарифні ставки;

методичні вказівки і роз'яснення і т. п.

3. Основні принципи та вимоги до організації та функціонування

фінансового механізму

Перехід до ринкової економіки зумовлює посилення ролі фінансів підприємств у системі господарювання. Конкурентоспроможність та платоспроможність підприємств визначаються раціональною організацією фінансів. Організація фінансової діяльності підприємства має бути побудована так, щоб це сприяло підвищенню ефективності виробництва. Функціонування фінансів підприємств здійснюється не автоматично, а з допомогою цілеспрямованої їх організації. Під організацією фінансів підприємств розуміють форми, методи, способи формування та використання ресурсів, контроль за їх кругообігом для досягнення економічних цілей згідно з чинними законодавчими актами.

Можна виділити такі основні принципи організації фінансового механізму підприємств.

1). Принцип повної самостійності. Самостійність у використанні власних і залучених до них коштів, завдяки чому забезпечується необхідна маневреність ресурсів, яка в свою чергу дозволяє концентрувати фінансові ресурси на потрібних напрямах господарської та інших видів діяльності підприємства.

2). Відповідальність за результати господарської діяльності. Фінансовий результат на підприємстві є якісним показником діяльності як керівництва підприємства, так і всього колективу підприємства. Відповідальність виникає також і з приводу всіх тих ризиків, які приймає на себе підприємство в умовах ринку.

3). Фінансове планування. Фінансове планування визначає напрямки руху грошових потоків на найближче майбутнє і на перспективу, передбачає отримання і напрямки використання грошових коштів. Завдяки фінансовому плануванню забезпечується планування фінансового результату.

4). Цей принцип як обов'язкова умова передбачає формування фінансових резервів для будь-якого підприємства. Фінансові резерви забезпечують стійку виробничу діяльність в умовах можливих коливань ринкової кон'юнктури, ризиків і т.д. Якщо підприємство створює в достатньому і необхідному розмірі фінансові резерви, то це забезпечує підприємству відповідний позитивний імідж на ринку.

5). Фінансова дисципліна. Підприємство повинне своєчасно і повно забезпечувати виконання фінансових зобов'язань перед партнерами, банківськими інститутами, органами влади і різноманітними фондами (бюджетними або позабюджетними), перед своїми працівниками і т.д.

6). Самоокупність підприємства. Підприємство повинно забезпечувати покриття своїх витрат за рахунок результатів своєї власної виробничої діяльності, тим самим забезпечується відновлюваність виробництва та кругообіг ресурсів підприємства.

7). Розподіл коштів, що беруть участь в обслуговуванні обороту підприємства, на власні та позикові. (Короткострокові банківські кредити - джерело позикових коштів.)

8). Розмежування основної і інвестиційної діяльності підприємства.[11,ст.178]

В основу організації фінансового механізму підприємств покладено комерційний розрахунок. За ринкової економіки господарський механізм саморозвитку базується на таких основних принципах: саморегулювання, самоокупність та самофінансування. Цим принципам відповідає комерційний розрахунок, тобто метод ведення господарювання, що полягає в постійному порівнюванні (у грошовому вираженні) витрат та результатів діяльності. Його метою є одержання максимального прибутку за мінімальних витрат капіталу та мінімально можливого ризику. Питання про те, що виробляти, як виробляти, для кого виробляти, за ринкових умов для підприємств визначається основним орієнтиром - прибутком.

Комерційний розрахунок справляє значний вплив на організацію фінансів підприємств. Він передбачає, що фінансові відносини підприємств регламентуються державою в основному економічними методами - з допомогою важелів відповідної податкової, амортизаційної, валютної, протекціоністської політики. Збитки (в тім числі втрачена вигода), що їх зазнало підприємство внаслідок виконання вказівок державних органів та посадових осіб, які суперечать чинному законодавству, повинні бути відшкодовані відповідними органами.

Організація фінансового механізму підприємств відбиває галузеві особливості, специфіку виробництва, рівень його технічного забезпечення та рівень технологічних процесів, склад і структуру виробничих витрат, вплив природно-кліматичних факторів на виробництво. Так, наприклад, у сільськогосподарському виробництві, гірничодобувній промисловості, капітальному будівництві дія природних та кліматичних факторів зумовлює особливості розподілу прибутку, необхідність формування фінансових ресурсів для протидії ризику, забезпечення страхового захисту засобів виробництва та результатів праці.

Функціонування фінансового механізму відбувається в різних сферах і ланках фінансових відносин. Звідси складовими фінансового механізму є: фінансовий механізм комерційних підприємств, фінансовий механізм некомерційних організацій і установ, страховий механізм, механізм функціонування державних фінансів та ін.

Щодо забезпечення функціонування фінансового механізму то тут виділяють правове,нормативне та інформаційне забезпечення.

Правове забезпечення функціонування фінансового механізму включає законодавчі акти, постанови, накази, циркулярні листи й інші правові документи органів керування.

Нормативне забезпечення функціонування фінансового механізму утворять інструкції, нормативи, норми, тарифні ставки, методичні вказівки і роз'яснення і т.п.

Інформаційне забезпечення функціонування фінансового механізму складається з різного роду і виду економічної, комерційної, фінансової й іншої інформації. До фінансової інформації належать повідомлення про фінансову стійкість і платоспроможність своїх партнерів і конкурентів, про ціни, курси, дивіденди, відсотки на товарному, фондовому і валютному ринках і т.п.[7,ст.83]

4. Основні важелі фінансового механізму порядок їх застосування в

практиці діяльності підприємств

У будь-якому механізмі управління ґрунтується на використанні відповідних важелів. Самі по собі вони нічого не визначають і не вирішують. Вплив на дію фінансового механізму, а через нього на різні сторони соціально-економічного розвитку, досягається встановленням і зміною положення того чи іншого важеля. Іноді складається враження, що важелі діють самі по собі. Але це не так, вони тільки приводять в рух відповідні інструменти, без яких вони нічого не значать.

Сукупність важелів становить систему управління фінансовим механізмом. За напрямом своєї дії вони поділяються на дві групи: стимули і санкції. Взагалі, у широкому розумінні стимули включають і санкції. Розмежування цих понять має на меті розрізнити напрями дії важелів. Стимули матеріалізують фінансове заохочення, а санкції -- покарання.

До стимулів належать заохочувальні фонди, які утворюються з прибутку, бюджетне фінансування ефективних напрямів розвитку народного господарства (в тому числі дотації підприємствам, діяльність яких має важливе значення для економіки), фінансування за рахунок державних коштів державних програм, структурної перебудови економіки, підготовки і підвищення кваліфікації кадрів, науково-дослідних робіт, природоохоронних заходів.

Фінансові санкції як особливі форми організації фінансових відносин, покликані посилити матеріальну відповідальність суб'єктів господарювання у виконанні взятих зобов'язань (договірних умов, сплати податків і зборів тощо). В умовах ринку роль фінансових санкцій значно зростає. Найбільш розповсюдженими серед них є штраф і пеня. Штраф - це міра матеріального впливу на винних у порушенні законодавства, угод або діючих правил. Накладається, як правило, в твердій грошовій сумі. Пеня - застосовується при несвоєчасному виконанні грошових зобов'язань і нараховується за кожен день прострочення. Розмір пені встановлюється в процентах від суми простроченого платежу.

Крім того, важелі керування фінансовим механізмом поділяються на окремі види. Насамперед це принципи, умови і порядок формування доходів, нагромаджень і фондів, порядок здійснення витрат, умови і принципи фінансування і кредитування.

Принципи -- це основоположні елементи системи управління. З їх допомогою відбувається налагодження фінансового механізму, його орієнтування на розв'язання певних завдань. Принципи визначають характер дії як окремих підсистем та їх елементів, так і механізму в цілому. Зміна принципів може докорінно змінювати дію фінансового механізму, що наочно видно при переході до принципу самофінансування в організації фінансових ресурсів підприємств замість бюджетного регулювання. Дуже важливо, щоб ті чи інші принципи не тільки декларувались, а й неодмінно були життєздатними і щоб їх обов'язково дотримувались на практиці.

Умови формування доходів, нагромаджень і фондів, а також фінансування і кредитування визначаються відповідними законодавчими й нормативними документами. Це порядок формування доходів, віднесення витрат, визначення розміру податків тощо. Умови фінансових відносин мають бути узгоджені з їх принципами, не суперечити їм. Це, по суті, техніка фінансових розрахунків. Однак не слід ні недооцінювати, ні переоцінювати її значення. Без досконалої техніки не може нормально функціонувати будь-який механізм, але найдосконаліша техніка не допоможе, якщо механізм складено з незадовільних інструментів.

Фінансові важелі випливають із фінансового інструменту і конкретизують його функціонування у фінансовому механізмі.[5,ст.112]

5. Проблеми та шляхи вдосконалення фінансового механізму в Україні

Економіка України на сучасному етапі знаходиться в стадії формування ринкових відносин. Найважливішими чинниками забезпечення високої ефективності виробництва виступають науково - технічний прогрес та інноваційні процеси на підприємствах.

Реформування економіки спровокувало ряд дестабілізуючих явищ: спад виробництва, кризу платоспроможності, зниження продуктивності праці та ефективності виробництва і як результат - зниження фінансової самостійності підприємств.

У зв'язку з цим є суттєвим та своєчасним удосконалення фінансового механізму і пошук найбільш раціональних джерел фінансування інноваційного розвитку підприємств.

Серед проблем, від розв'язання яких залежать тенденції динаміки економічного розвитку країни у перехідний період, одне з ключових місць посідають проблеми, пов'язані з підвищенням ефективності інвестиційної діяльності.

Різні дослідження свідчать, що саме активізація інвестиційно - інноваційної діяльності є першопричиною економічного зростання. Це підтверджують багато економічних теорій, розбіжності полягають тільки у тому, які за формою власності інвестиції мають відігравати основну роль у виведенні економіки з кризи.

Безпосередній вплив на фінансову діяльність підприємства здійснюється через фінансовий механізм державного регулювання (ставки податків, різноманітні стимули і санкції), але, у свою чергу, ефективна організація та функціонування фінансів підприємства впливають на рівень державних фінансів (наповнюваність державного й місцевих бюджетів, позабюджетних фондів) і на економічне зростання взагалі.

Оскільки суспільний продукт є результатом економічної діяльності підприємства, детальнішої уваги потребує саме фінансовий механізм підприємства. З урахуванням вищевикладеного доцільно розглядати його як внутрішньогосподарський, а фінансовий механізм державного регулювання -- як зовнішній щодо фінансового механізму підприємства. Фінансовий механізм підприємства доцільно з точки зору впливу на фінансово-господарську діяльність підприємства поділити на зовнішній і внутрішній. До зовнішнього належать усі регулювальні важелі держави, за допомогою яких вона створює відповідне економічне, правове й нормативне середовище, в якому працюють підприємства.

Так, до правового і нормативного забезпечення належать відповідні закони, постанови, нормативна документація, які регламентують діяльність підприємства. До фінансового регулювання входить система інструментів, за допомогою яких держава впливає на фінансову діяльність підприємства. З одного боку, це ставки податків і зборів та механізм їх стягнення, а з другого -- інструменти державної фінансової підтримки у вигляді бюджетних позик або дотацій. Ця частина фінансового механізму не залежить від внутрішніх зусиль підприємства і має бути прийнятою підприємством як умова зовнішнього середовища, до якої воно має пристосуватися у процесі своєї господарської діяльності. Інша річ -- внутрішній фінансовий механізм підприємства, ефективність котрого визначається формами, методами та інструментами, які використовує підприємство у своїй діяльності. Тому ця складова фінансового механізму потребує пильної уваги до організації його функціонування.

Найважливішими проблемами, які вирішуються на етапі реформування економіки України:

- створення передумов для розвитку і становлення ринкових відносин в Україні;

- забезпечення раціональних пропорцій розподілу і перерозподілу валового внутрішнього продукту;

- забезпечення необхідних темпів економічного зростання;

- науково обґрунтоване фінансове планування і прогнозування обсягів централізованих і децентралізованих фінансових ресурсів, їх розподілу і використання;

- підвищення результативності фінансового контролю;

- вдосконалення механізму дії фінансових важелів, стимулів санкцій;

- адекватне правове і нормативне забезпечення функціонування усього фінансового механізму.

фінансовий підприємство кредитний україна

Висновки

В процесі написання роботи було з'ясовано, що фінансовий механізм підприємства - це система управління фінансами, призначена для організації взаємодії фінансових відносин і грошових фондів з метою оптимізації їхнього впливу на кінцеві результати його діяльності. Оптимальна взаємодія фінансових відносин досягається використанням усіх фінансових категорій (виручка, прибуток, амортизація, оборотні кошти, кредит, бюджет, податки), нормативів, різного роду стимулів, пільг, санкцій та інших фінансових важелів. Загалом серед складових фінансового механізму найефективнішими є фінансові важелі, які приводяться в дію через відповідні фінансові методи.

Можна зробити висновки, що фінансовий механізм має велике значення у діяльності підприємств. Він охоплює всі виробничі, фінансові, трудові й інші відносини. Від правильної його організації, від правильного вибору методів, важелів у конкретних ситуаціях залежить ефективність діяльності підприємства. Він складає основу фінансової діяльності підприємства та дозволяє вирішувати практично всі проблеми, які виникають у фінансово-економічній діяльності підприємства.

Фінансовий механізм підприємства є основною ланкою народного господарства. Він визначає системний підхід до оптимізації затрат, виявленню резервів виробництва, зниженню собівартості продукції, збільшенню прибутку, росту рівня рентабельності, зміцненню конкурентної позиції на ринку тощо.

Суттєве місце в розвитку підприємства посідає своєчасне удосконалення фінансового механізму і пошук найбільш раціональних джерел фінансування інноваційного розвитку підприємств.

Список використаної літератури

1. Власова Н.О. Фінанси підприємств: навч. посіб. / Н.О. Власова, О.А. Круглова, Л.І. Безгінова. - К.: Центр учбової літератури, 2007. - 271 с.

2. Грабовецький Б.Є. Економічний аналіз: навч. посіб. / Б.Є. Грабовецький. - К.: Центр учбової літератури, 2009. - 256 с.

3. Гридчина М.В. Финансовый менеджмент: Курс лекций. - 3-е издание., стереотипное. - К.: МАУП. 2004. - 160 с.

4. Онисько С.М. Фінанси підприємств: Підручник для студентів вищих закладів освіти/ С.М. Онисько, П.М. Марич. -2-ге вид., випр. і доп.. -Львів: Магнолія плюс, 2006. -367 с.

5. Поспєлова Н.М. Визначення сутності фінансово-організаційного механізму діяльності підприємств сфери послуг / Н.М. Поспєлова // Вісник Донецького національного університету економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського. - 2008. - №3. - С. 36-42.

6. Ситник Л.С. Фінансовий менеджмент: Навч. Посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 352с.

7. Степаненко В.С. Економіка: навч. посіб. / за ред. С.В. Степаненка. - 2-ге вид. [доп.]. - К. : КНЕІ, 2001. - 306

8. Ільницька Г.Я. Формування фінансово-економічного механізму управління підприємством / Г.Я. Ільницька // Науковий вісник. - 2004. - №14. - С. 291-294.

9. Кічко І.І. Нормативне регулювання фінансів підприємств у ринкових умовах / І.І. Кічко // Вісник Чернігівського державного технологічного університету. - 2009. - №35. - С.24-30.

10. Козій І.С. Місце і значення фінансового забезпечення в структурі фінансового механізму / І.С. Козій // Науковий вісник НЛТУ України. - 2008. - № 18.9. - С.223-229.

11. Колісова І.В. Теоретична концептуалізація поняття «фінансовий механізм» / І.В. Колісова // Вісник Національного університету "Львівська політехніка" 2007. - № .606- С.179-185.

12. Льовочкін, С.В. Фінансовий механізм макроекономічного регулювання [Текст] / С.В. Льовочкін // Фінанси України. - 2000. - № 12.

Размещено на Allbest.ru