Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні основи кредиту, його сутність та форми

1.1 Необхідність кредиту та сутність в ринкових умовах

1.2 Функції кредиту

1.3 Форми та види кредиту

Розділ 2. Аналіз банківського кредитування на прикладі ЗАТ «Успіх Банк»

2.1 Організація банківського кредитування

2.2 Аналіз кредитної діяльності банку у 2007-2008 роках

2.3 Кредитування фізичних осіб

Розділ 3. Проблеми та пропозиції щодо удосконалення кредитної політики комерційних банків України

Висновки

Література

Вступ

Тема роботи: “Кредит, його суть, форми і значення в ринковій економіці”.

Актуальність цієї теми виявляється в тому, що кредит відіграє одну з найважливіших ролей у стимулюванні відтворювальних процесів в економіці.

Предметом дослідження є роль банків у національному кредитуванні.

Об'єкт: Кредитна система і проблеми її правового забезпечення у сучасній економіці, функції та роль, яку виконує кредит у формуванні ринкової економіки України.

Методи наукового дослідження: Метод дослідження літературних джерел (існуючі розробки українських та зарубіжних науковців, законодавчі та нормативні акти Верховної Ради України, Внутрішньобанківські інструкції та положення), метод аналізу та синтезу (звітні та поточні матеріали комерційного банку), метод статистичного аналізу (дані періодичного друку), графічний метод (побудова діаграм, графіків).

Мета і завданя: Виявити сутність кредиту, визначити основні його форми за допомогою яких він функціонує у сучасному суспільстві, сприяє розвитку економіки, кругообігу капіталу та ефективності функціонування як окремих господарюючих суб'єктів, так і певних підприємств, організацій.

Кредит виступає опорою сучасної економіки, невід'ємним елементом економічного розвитку. Його використовують як великі підприємства і об'єднання, так і малі виробничі, сільськогосподарські і торгові структури; як держави, уряду, так і окремі громадяни.

Кредитори, що володіють вільними ресурсами, тільки завдяки їх передачі позичальнику, мають можливість отримати від нього додаткові грошові кошти. Кредит, що надається в грошовій формі, являє собою нові платіжні кошти. комерційний банк кредитування

Кредит як економічну категорію потрібно розглядати як певний вигляд суспільних відносин. Однак кредит - не всяке суспільне відношення, а лише таке, яке відображає економічні зв'язки, рушення вартості. Кредит дозволяє суперечність між необхідністю вільного переходу капіталу з одних галузей виробництва в інші і закріпленістю виробничого капіталу в певній натуральній формі. Він дозволяє також долати обмеженість індивідуального капіталу.

У той же час кредит необхідний для підтримання безперервності кругообігу фондів діючих підприємств, обслуговування процесу реалізації виробничих товарів, що особливо важливо в умовах становлення ринкових відносин. Він здатний надавати активний вплив на об'єм і структуру грошової маси, платіжного обороту, швидкість обігу грошей; стимулює розвиток продуктивних сил, прискорює формування джерел капіталу для розширення відтворювання на основі досягнень науково-технічного прогресу.

Кредит - надання грошей або товарів в борг, як правило, з сплатою відсотків; вартісна економічна категорія, невід'ємний елемент товарно-грошових відносин. Виникнення кредиту пов'язане безпосередньо зі сферою обміну, де власники товарів протистоять один одному як власники, готові вступити у економічні відносини.

Практична цінність результатів дослідження цієї курсової роботи полягає в тому, що вони можуть бути використані для покращення умов існування кредитної системи у національній економіці.Отже, необхідно розглянути кредит як необхідний елемент функціонування і розвитку суспільства, визначити його роль на формування сучасної ринкової економіки України.

1. Теоретичні основи кредиту, його сутність та форми

1.1 Необхідність кредиту та сутність в ринкових умовах

Кредит походить від латинського “creditum”, що означає “позика”, “борг”. Цей термін також перекладається як “вірю”, “довіряю”. А тому категорія кредиту переважно розглядається економічною наукою як довіра однієї особи до іншої, на підставі якої у позику надається певна вартість у грошовій або товарній формі на тимчасове користування за відповідну плату. Таке визначення містить найбільш загальні характеристики, що розкривають зміст кредиту.

При визначенні цієї економічної категорії необхідно акцентувати увагу на таких основних ознаках:

· кредит необхідно розглядати як обгрунтований на довірі специфічний тип економічних відносин;

· економічною основою кредиту є мобілізація й нагромадження тимчасово вільних коштів і формування з них позичкового капіталу;

· кредит представляє акт передачі кредитором певної суми капіталу у тимчасове користування позичальнику на умовах повернення та платності.

Отже, сутність категорії кредиту можна визначити у такій дефініції: кредит - це економічні відносини, що виникають між кредитором і позичальником з приводу мобілізації тимчасово вільних коштів та використання їх на умовах повернення і платності.

Кредитні відносини зародилися ще на ранніх етапах простого товарного виробництва. Однак у своїх зрілих формах вони дістали всебічний розвиток лише за умов ринкової економіки, коли кредит надається здебільшого для задоволення потреб функціонуючого підприємця.

Особлива роль в організації кредитних відносин належить банкам. Акумулюючи та перетворюючи вільні кошти у позичковий капітал, що почав все більше спрямовуватися у сферу підприємницької діяльності, банки створили підгрунтия для перебудови системи кредитних відносин. Притаманний докапіталістичній економіці споживчий кредит трансформувався у кредит підприємницький як специфічну форму банківського кредиту.

Для кредиту в ринковій економіці характерні такі ознаки:

по-перше, позичальниками у більшості виступають суб'єкти господарювання, кредиторами - переважно банки;

по-друге, гроші видані в позику, використовуються позичальником як капітал;

по-третє, джерелом позичкового відсотку є прибуток на позичені кошти;

по-четверте, використовується як гнучкий механізм переливання капіталу з одних галузей суспільного виробництва в інші та вирівнювання норми прибутку. В умовах товарного виробництва, особливо коли воно набуває загального характеру, кредит стає обов'язковим атрибутом підприємницької діяльності. Без кредитної підтримки неможливо забезпечити швидке та цивілізоване становлення нових підприємств малого та середнього бізнесу, запровадження нових технологій та видів підприємницької діяльності в економічному просторі.

У той же час кредит необхідний для підтримки безперервності кругообігу фондів діючих підприємств, обслуговування процесу реалізації продуктів виробництва, що набуває особливого значення в умовах ринкових відносин. Більшість суб'єктів господарювання відчувають потребу в кредиті для того, щоб компенсувати тимчасовий розрив між виробничим циклом і періодом реалізації продукції тобто між оплатою поточних витрат і поступленням виручки. Кредит забезпечує безперервну зміну функціональних форм виробничих фондів. [5] Отже, необхідність кредиту обумовлена тим, що в процесі кругообігу індивідуальних капіталів в одних суб'єктів господарювання утворюються тимчасово вільні кошти, а в інших неухильно виникає в них потреба. Кредит сприяє розв'язуванню суперечності між тимчасовим осіданням коштів і необхідністю їх ефективного використання. З допомогою кредиту банки акумулюють тимчасово вільні кошти одних клієнтів (кредитори банка) з тим, щоб надати позику іншим клієнтам (дебітори банка). Залучені таким чином грошові кошти клієнтів складають основу кредиту.

1.2 Функції кредиту

Кредит як економічна категорія не тільки має внутрішню сутність, що проявляється в його структурі, закономірностях руху, формах і видах, а й активно взаємодіє із зовнішнім середовищем, з іншими (некредитними) процесами в економіці і соціальній сфері та помітно впливає на них. Основні напрями та механізми цього впливу визначають окремі його функції.

Поняття функції стосується кредиту взагалі, а не якоїсь окремої його форми чи окремого виду. Функцією може бути лише такий вплив на зовнішнє середовище, який здійснюють усі форми і різновиди кредиту. Тому функції кредиту сприяють його консолідації як цілісного явища і виокремленню його з інших економічних явищ у самостійну категорію. [6, 389]

Перерозподільна функція полягає в тому, що матеріальні та грошові ресурси, які були вже розподілені і передані у власність економічним суб'єктам, через кредит перерозподіляються і спрямовуються у тимчасове користування іншим суб'єктам, не змінюючи їх первинного права власності. Такий перерозподіл не є суто механічним явищем, а має велике економічне значення, а саме:- кошти, вивільнені в одних ланках процесу відтворення, спрямовуються в інші ланки, що прискорює оборот капіталу, сприяє розширенню виробництва;- вільні кошти через кредит спрямовують у ті ланки суспільного виробництва, на продукцію яких передбачається зростання попиту, а отже - одержання вищих прибутків. Це створює можливості для запровадження новішої техніки прогресивного коригування всієї структури виробництва, підвищення його ефективності.

Розвиток перерозподільної функції, удосконалення практичного механізму її реалізації має ключове значення для підвищення ролі кредиту, для швидкого подолання економічної кризи і забезпечення економічного зростання в Україні.

Що стосується функції кредиту, пов'язаної із забезпеченням потреб обороту в платіжних засобах, то вона не набула однозначного тлумачення в літературі. Одні автори називають її просто емісійною функцією (Б.С. Івасів), другі - функцією утворення в обороті додаткової купівельної спроможності (А.С. Гальчинський), треті - функцією заміщення справжніх грошей в обороті кредитними операціями (О.І. Лаврушин). Такий різнобій взагалі породжує сумнів у тому, чи виконує кредит подібну функцію. Адже функцію емісії грошей насправді виконує банківська система. А той факт, що банківська система здійснює і кредитну діяльність, не дає жодних підстав поширювати її емісійну функцію на кредит як економічну категорію.

Нині підтримку обороту неповноцінних грошей теж забезпечують держави, а не кредит, і використовують при цьому не тільки кредитні операції, а й казначейські зобов'язання (паперові гроші). Тому ця функція кредиту потребує більш глибокого вивчення, а її формулювання - істотного уточнення.

Окремі дослідники визнають також контрольну функцію кредиту, вбачаючи сутність її в тому, "що в процесі кредитування забезпечується контроль за дотриманням умов та принципів кредиту з боку суб'єктів кредитної угоди". Контрольна складова кредиту відзначається високим стимулюючим ефектом і обмеженістю адміністративно-вольового впливу на контрагента, тоді як у контрольній складовій інших економічних інструментів (фінансів, податків, страхування тощо) переважає адміністративно-вольовий, а не економічний вплив. Більше того, сам кредитний контроль не зводиться до перевірки дотримання контрагентами умов угоди, як це загальноприйнято, а включає ґрунтовний економічний аналіз та оцінку стану контрагентів, передусім кредитоспроможності позичальника, прогнозування можливого ризику напередодні укладання угоди. На цьому грунті визначаються відповідні умови кредитування, що включаються в угоду, які самі по собі стимулюють економну поведінку суб'єктів кредиту - як позичальників, так і кредиторів. Тому є підстави розширити назву цієї функції - назвати її контрольно-стимулюючою.

Контрольно-стимулююча функція кредиту не обмежується відповідними заходами кредитора відносно позичальника. Контрольно-стимулюючий вплив відчуває на собі і кредитор. Можливість вивільнити з обороту кошти і вкласти їх у надійні дохідні позички стимулює кредитора до прискорення обороту свого капіталу, нарощування вільних ресурсів, більш економного їх витрачання, підвищення своєї кваліфікації щодо розміщення вільних ресурсів тощо. При цьому слід мати на увазі, що стимулююча складова цієї функції переважає над суто контрольною. Адже в багатьох випадках суб'єкти кредиту не мають можливості здійснювати формальний контроль за своїми контрагентами. Наприклад, позичальник не може контролювати діяльність банку. А в державному кредиті навіть кредитор (населення, комерційні банки) позбавлені можливості контролювати свого боржника - державу. Але стимулюючий вплив кредиту постійно відчувають на собі всі його суб'єкти - як позичальники, так і кредитори.

Заслуговує на увагу ще одна функція кредиту, сформульована А.С. Гальчинським,- функція капіталізації вільних грошових доходів. Вона полягає в трансформації завдяки кредиту грошових нагромаджень та заощаджень юридичних і фізичних осіб у вартість, що дає дохід, тобто в позичковий капітал. Така трансформація забезпечується через зворотний рух та платність кредиту. Будь-яка маса вільної вартості, будучи переданою в позичку, не змінюючи власника, приносить йому дохід, тобто набуває форми позичкового капіталу.Цей напрям зв'язку кредиту з економічним оточенням має родові ознаки функції: поширюється на кредит у цілому, на всі його види; притаманний переважно лише кредиту; виражає сутнісні ознаки кредиту - зворотність і платність.

Свої функції кредит може успішно виконувати лише в умовах розвинутої ринкової економіки, коли сутність кредиту і закономірності його руху можуть проявитися найбільш повно. В умовах перехідної економіки України таких можливостей не було. Це негативно впливало як на рівень їх реалізації, що проявилося в низькій ролі кредиту в соціально-економічному житті суспільства, так і на стан теоретичного осмислення цього складного питання. І сьогодні питання про функції кредиту залишається дискусійним, вимагає до себе більш пильної уваги дослідників, особливо визначення загальноприйнятої методологічної основи вирішення цього питання.

1.3 Форми та види кредиту

Питання про форми та види кредиту з практичного погляду не має такого важливого значення, як інші складові теорії кредиту. Можливо, цим пояснюється надто вільне трактування цього питання в більшості публікацій з теорії кредиту. Нерідко одне й те саме поняття одні автори називають формами кредиту, інші - видами, і навпаки. Такий різнобій може негативно впливати на практику організації кредитування, зокрема на розроблення її нормативно-інструктивного забезпечення.

Методологічний підхід до науково обґрунтованого визначення критеріїв класифікації кредиту повинен враховувати:

- відмінності самих понять форми та виду;- відмінності у внутрішній структурі кредиту та її окремих елементів;- практичну доцільність та зручність у користуванні.

У загальноприйнятому розумінні форма - це зовнішній, найбільш загальний вияв певного предмета чи явища, який хоч і пов'язаний внутрішньою їх сутністю, але не розкриває її. Оскільки кредит - явище суспільне (економічні відносини), про форму його можна говорити з певною умовністю як про найбільш загальний вигляд, якого він може набувати в процесі руху і який не розкриває його внутрішньої сутності та структури.

Найбільш загальним проявом кредиту, в якому не розкривається його сутність і внутрішня структура, є форма позиченої вартості, в якій вона рухається між кредитором і позичальником. Таких форм може бути дві - товарна (натурально-речова) та грошова. Тому й форм кредиту також може бути дві - товарна і грошова.

У загальноприйнятому розумінні вид (у практиці класифікації) - це підрозділ, що об'єднує ряд предметів, явищ за спільними ознаками і входить до складу загального вищого розділу - роду. Тому видова характеристика застосовується щодо внутрішньої структури об'єкта дослідження, у нашому випадку - кредиту. [6, 385]

Товарна і грошова форми кредиту є рівноправними і рівнозначними, по суті, двома проявами єдиної форми кредиту - вартісної. Вони між собою внутрішньо пов'язані і доповнюють одна одну: позички, надані в товарній формі, можуть погашатися в грошовій, і навпаки. У товарній формі кредит надається у разі продажу товарів з відстрочкою платежу (комерційний кредит), при оренді майна, наданні речей чи приладів у прокат, погашенні міждержавних боргів поставками товарів тощо. У деяких із цих випадків погашення позичок здійснюється в грошовій формі, що дало підстави окремим дослідникам говорити про змішану (товарно-грошову) форму кредиту.

У грошовій формі надають свої позички банки, міжнародні фінансово-кредитні установи, уряди та ін. Широко використовує грошову форму кредиту населення - при розміщенні заощаджень у банківські депозити, одержанні позичок у банках тощо.

Види кредиту можна класифікувати за різними критеріями згідно Положення Національного банку України “Про кредитування”. [3]

Залежно від суб'єктів кредитних відносин прийнято виділяти банківський кредит, державний кредит, міжгосподарський (комерційний) кредит, міжнародний, особистий (приватний) кредит.

Залежно від сфери економіки, у яку спрямується позичена вартість, можна виділити:- виробничий кредит, що використовується на формування основного й оборотного капіталу у сфері виробництва та торгівлі, тобто на виробничі цілі;- споживчий кредит, що спрямовується на задоволення особистих потреб людей, тобто обслуговує сферу особистого споживання.

За терміном, на який кредитор передає вільну вартість у користування позичальнику, виділяються короткострокові (до одного року), середньострокові (до п'яти років) та довгострокові (понад п'ять років) кредити.

За галузевою спрямованістю кредиту виділяються такі його види:- кредити в промисловість;- кредити в сільське господарство;- кредити в торгівлю;- кредити в будівництво, особливо в житлове будівництво;- кредити в інші галузі.

Класифікація кредиту за галузевою спрямованістю має практичне значення. Воно проявляється в тому, що в кожній галузі є істотна специфіка кругообороту капіталу, яка обумовлює адекватну організацію самого кредитного процесу.

Залежно від цільового призначення кредиту можна виділяти такі його види:- кредит на формування виробничих запасів (сировини, матеріалів, паливно-мастильних матеріалів, тари тощо);- кредит у витрати виробництва (сезонні витрати у рослинництві та тваринництві в сільському господарстві; сезонні витрати на виготовлення торфу, на лісозаготівлі, на ремонтні роботи; на виготовлення продукції з тривалим циклом виробництва - житлових будинків, літаків, кораблів тощо);- кредит на створення запасів готової продукції (залишки на складах виробничих підприємств, запаси на складах торговельних організацій тощо);- кредити, пов'язані з виникненням тимчасових розривів у платежах, коли економічні суб'єкти повинні здійснювати платежі, а призначені для цього кошти не надійшли чи надійшло їх мало (виплата заробітної плати, розрахунки з постачальниками, з бюджетом тощо).

За організаційно-правовими ознаками та умовами надання позичок можна виділяти такі види кредиту:- забезпечений і незабезпечений;- прямий і опосередкований;- строковий і прострочений, пролонгований;- реальний, сумнівний, безнадійний;- платний, безплатний.

Кожний із видів кредиту характеризує певну грань його внутрішньої сутності, а в сукупності вони дають чітке уявлення про складну структуру кредиту і процес його руху в межах товарної і грошової форм.

Розглянемо детальніше основні види кредиту, які набули широкого застосування в економічній практиці: міжгосподарський кредит, банківський кредит, державний, споживчий, міжнародний.

Міжгосподарський кредит - це кредит, який існує між функціонуючими суб'єктами господарювання. Його видами є комерційний кредит, дебіторсько-кредиторська заборгованість, аванси покупців, тимчасова фінансова допомога, лізинг.

Водночас у зв'язку з пануванням у світовій економіці транснаціональних корпорацій широкого розвитку набув внутрішньокорпораційний кредит як вид міжгосподарського кредиту. Різновидами внутрішньокорпораційного кредиту можуть бути товарні поставки між учасниками корпорації, що здійснюються в кредит (наприклад, передання морально застарілого устаткування філіалам), а також надання кредиту у грошовій формі. Часто внутрішньокорпораційний кредит переплітається з банківським, оскільки до складу транснаціональних компаній входять і банки.

Комерційний кредит - це форма руху безпосередньо промислового капіталу і спосіб перетворення товарного капіталу у грошовий шляхом продажу товарів з відстроченням платежу та з поверненням боргу грошима. З одного боку, він прискорює реалізацію товарів продавцям, а з іншого - надає можливість покупцеві користуватись товаром до отримання коштів від реалізації своєї продукції. Таким чином, комерційний кредит сприяє прискоренню кругообігу капіталу у грошовій формі як на окремих підприємствах, так і в цілому у суспільстві.

Банківський кредит має місце тоді, коли однією зі сторін кредитної угоди є банк. У сучасних умовах банківський кредит - провідна форма кредиту, хоч у країнах із розвинутою ринковою економікою останнім часом він почав поступатись перед банкірським кредитом, який надають кредитні установи небанківського типу. Його об'єктом є грошовий капітал, який відокремився від промислового капіталу, а тому він надається тільки у грошовій формі. Угода позички тут відокремлена від акту купівлі-продажу. При цьому банк в його функції посередника в кредиті може бути як позичальником (у разі залучення вкладів та депозитів, отриманні позик і міжбанківських кредитів), так і кредитором (при наданні різних видів кредиту своїм клієнтам).

Банківський кредит виходить за межі комерційного кредиту, бо з його допомогою може здійснюватись передача вартості не тільки між двома пов'язаними між собою діловими стосунками суб'єктами господарювання, а й між більшим числом таких суб'єктів. Причому позичальнику часто вигідніше скористатись банківським кредитом, бо, на відміну від комерційного, він надає йому можливість вибору постачальника товарів.

Державний кредит - це кредит, одним із учасників якого (позичальником чи кредитором) є держава. Його призначення - вирішувати загальнодержавні проблеми (покриття дефіциту державного бюджету, надання кредитної допомоги окремим суб'єктам господарювання чи категоріям населення).

Споживчий кредит - кредит, який надається юридичним чи фізичним особам на споживчі цілі. Він може надаватись як банками та кредитними установами небанківського типу, а також юридичними і фізичними особами. В Україні кредитними установами небанківського типу, що надають споживчий кредит, є ломбарди (надають кредит під рухоме майно - дорогоцінності, антикваріат, одяг тощо), кредитні спілки, підприємства зв'язку (телеграми і телефонні розмови в кредит), торговельні організації (продаж товарів з розстрочкою платежу). Кредити своїм працівникам можуть надавати суб'єкти господарювання за рахунок спеціальних фондів, які вони створюють у результаті розподілу прибутку, що залишається в їх розпорядженні. Фізичні особи також можуть надавати кредит на споживчі цілі одна одній.

Окрім забезпечення соціальних потреб населення, споживчий кредит відіграє значну роль у формуванні платоспроможного попиту населення, який, у свою чергу, впливає на розвиток економіки країни, полегшуючи процес реалізації продукції, прискорюючи отримання прибутку і доходів державного бюджету. Визначення державою умов надання споживчого кредиту допомагає регулювати грошовий обіг у країні.

Міжнародний кредит - це переміщення позичкового капіталу з однієї країни в іншу. Його суб'єкти ті ж самі, що й при національному (внутрішньоекономічному) кредиті - банки, підприємства, держава, населення. Проте ознакою цього кредиту є належність кредитора і позичальника до різних країн.

Міжнародний кредит функціонує у різних формах. Так, залежно від того, хто є кредитором, розрізняють фірмовий, банківський та урядовий кредити.Фірмовий кредит - це, власне, комерційний кредит на міжнародному рівні, коли іноземний експортер продає товар вітчизняному імпортерові в кредит. Банківський кредит - однією зі сторін кредитних відносин є банк. В Україні міжнародні банківські кредити в основному отримують комерційні банки та спільні з іноземним інвестором підприємства.

Урядовий кредит може надаватись урядом однієї країни уряду іншої країни в межах укладеної між ними угоди, а також щляхом розміщення урядом своїх цінних паперів на зарубіжних фінансових ринках. До міжнародних можна віднести й кредити, які надаються країнам міжнародними валютно-фінансовими організаціями - Міжнародним валютним фондом, Міжнародним банком реконструкції та розвитку, Європейським банком реконструкції та розвитку та іншими подібними організаціями. Зокрема, їх кредитами широко користується Україна на потреби свого економічного розвитку та для підтримки стабільності національної валюти.

Міжнародний кредит також поділяється на фінансовий, який надається у грошовій (валютній) формі, та комерційний, що надається в товарній формі. [6, 394]

У своїх проявах кредит розмаїтий, тому в теорії і на практиці розрізняють цілий ряд форм і видів кредиту. Ім властиві свої особливості. З розвитком людського суспільства чільне місце займає та чи інша форма або навіть вид кредиту. Але на будь-якому етапі розвитку людства кредит відіграє досить важливу роль. У перші роки існування України як незалежної держави кредитні відносини в ній розвивались суперечливо і поки що не відповідають суспільним потребам.

2. Аналіз банківського кредитування на прикладі ЗАТ «Успіх Банк»

2.1 Організація банківського кредитування

Організація кредитних взаємовідносин банку і клієнтів визначається багатьма факторами, що включають стратегію і тактику банку, кваліфікацію банківських працівників, розмір статутного та власного капіталу, кредитну політику банку тощо. Згідно статті 29 Закону “Про банки і банківську діяльність” комерційні банки здійснюють кредитні операції в межах кредитних ресурсів, які вони утворюють в межах своєї діяльності. [2]

У банківській практиці виділяються такі етапи кредитування:

Перший етап. До банку подається заявка (клопотання) на отримання кредиту за формою, визначеною банком. На цьому етапі оцінюються сильні й слабкі сторони майбутнього позичальника та об'єкта кредитування. Крім заявки, клієнт має подати такі документи:

1. Анкету позичальника (стислі відомості про позичальника) за формою, визначеною банком.

2. Копії установчих документів, а також інші документи, що підтверджують правоздатність (для юридичних осіб) і дієздатність (для фізичних осіб) клієнта.

3. Копію статуту.

4. Копію свідоцтва про реєстрацію (переєстрацію).

5. Копії ліцензій, передбачених законодавством.

6. Техніко-економічне обгрунтування одержання кредиту з розрахунком строку окупності та рентабельності об'єкта кредитування із зазначенням спрямування позичкових коштів та розрахунку затрат та надходжень на весь термін користування позикою.

7. Копії контрактів, угод та інших документів, що стосуються кредиту: контракти на придбання та реалізацію товарно-матеріальних цінностей, послуг та виконання робіт, накладні, митні декларації тощо.

8. Завірений податковою адміністрацією бухгалтерський баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал на останню звітну дату, а також річні баланси за весь період діяльності підприємства, при необхідності - розшифровка окремих статей балансу.

9. Документи, що стосуються забезпечення кредиту:

застава майна - опис закладеного майна, угоди на придбання заставлених ТМЦ, накладні та інші документи, що підтверджують право власності (техпаспорти, техталони - у разі застави транспортних засобів);

застава нерухомості - довідка-характеристика з Бюро технічної інвентаризації, довідка з міської нотаріальної контори, угода купівлі-продажу (передачі, дарування) чи свідоцтво про приватизацію;

гарантія (поручительство) - угода гарантії (поручительства), а також відповідні документи по гаранту;

страхування - страховий поліс, угода страхування, умови страхування, а також необхідні документи по страховій компанії.

10. Довідку з обслуговуючого банку про наявність рахунків позичальника, наявність (відсутність) заборгованості за кредитами та картотекою.

11. Відомості за кредитами, отриманими в інших банках.

До документів, перерахованих у пп. 2 - 4, 7 додаються також оригінали для звіряння.

У разі необхідності позичальник подає (до ухвалення рішення про надання кредиту або в процесі подальшого контролю) внутрішні фінансові та управлінські звіти, звіт про рух касових надходжень, дані про дебіторську та кредиторську заборгованість, податкові та митні декларації, документи про оренду приміщень та інші.

Після ознайомлення з документами працівник банку проводить попередню бесіду з майбутнім кредитоодержувачем, що дозволяє з'ясувати важливі деталі щодо умов надання та погашення кредиту і процентів. На цьому етапі банк приділяє увагу достовірності документів та інформації, на основі яких вирішується питання про надання кредиту.

Другий етап. Передбачає вивчення кредитоспроможності клієнта. При цьому аналіз кредитної заявки клієнта та його кредитоспроможності базується на використанні різних джерел інформації, серед яких:

· матеріали, отримані безпосередньо від позичальника;

· матеріали, що знаходяться в архіві і базі даних самого банку;

· відомості, отримані від кредиторів, покупців і постачальників позичальника та інших зовнішніх джерел.

Важливе значення мають архіви банку. Якщо клієнт вже отримував кредит у цьому банку, то в архіві містяться відомості про можливі затримки в погашенні боргу або інші порушення.

Із зовнішніх джерел найбільш важливим є відомості, отримані з інших банків, які обслуговують даного клієнта, та в його ділових партнерів.

Третій етап. Полягає в розробці умов процесу кредитування, підготовці й укладанні кредитного договору. Цей етап називають ще структуруванням кредиту, в ході якого визначають основні умови кредитного договору.

Банк визначає параметри позички: вид кредиту, суму, строк, спосіб видачі і погашення кредиту, забезпечення, рівень процента, інші моменти. Банк повинен запропонувати клієнту той вид кредиту, який найбільшою мірою відповідає характеру кредитованого заходу.

Розробляється також графік погашення кредиту у відповідності зі строками оборотності того виду капіталу, на формування якого видається позичка.

Четвертий етап. Характеризується тим, що відбувається надання кредиту, а також здійснюється контроль за виконанням умов кредитного договору.

Після підписання кредитної угоди працівник кредитного відділу оформляє бухгалтерські документи, які містять вказівки щодо відкриття позичкового рахунку та видачі кредиту. Ці документи повинні містити дозвільні підписи керівника банку або уповноважених ним для виконання зазначених операцій посадових осіб. Оформлені згідно банківських вимог документи передаються в обліково-операційний відділ для виконання.

У разі виявлення фактів використання кредиту не за цільовим призначенням банк має право достроково розірвати кредитний договір, що є підставою для стягнення всіх коштів у межах зобов'язань позичальника за кредитним договором у встановленому чинним законодавством порядку.

П'ятий етап процесу банківського кредитування полягає в поверненні кредиту разом з відсотками. У відповідності з вимогами НБУ відсотки за користування кредитом нараховуються щомісяця. Погашення кредиту і нарахованих за ним відсотків здійснюється платіжним дорученням з поточного рахунку позичальника. Черговість сплати основного боргу та відсотків за кредитом регламентована ст. 12 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, згідно з якою передусім сплачуються відсотки, а потім гаситься основний борг. Погашення кредиту може здійснюватись одночасно або частинами. Позичальник по узгодженні з банком може достроково повернути отриманий кредит. [16]

У разі виникнення у позичальника тимчасових фінансових ускладнень сторони можуть подовжувати строк дії кредитного договору (пролонгація). При прийнятті рішення щодо пролонгування кредиту складається додаткова угода між банком та позичальником, яка є невід'ємною частиною кредитної угоди.

Отже, правильна організація процесу банківського кредитування, розробка ефективної та гнучкої системи управління кредитними операціями виступають основою фінансової стабільності й ринкової стійкості комерційних банків (враховуючи те визначальне місце, яке посідають кредитні операції в портфелі банківських активів).

2.2 Аналіз кредитної діяльності банку у 2007-2008 роках

У структурі активних операцій традиційно найбільшу питому вагу мають кредитні операції. Це пов'язано з об'єктивною властивістю капіталу спрямовуватися у сфери, де найвища норма прибутку. Саме аналіз кредитних операцій банку з погляду ступеня ризику, забезпеченості та дохідності лежить в основі аналізу якості активів, що, у свою чергу, є важливим напрямом рейтингової оцінки діяльності банку. Позикові операції являють собою один із найефективніших, тобто прибуткових способів розміщення ресурсів банку. Водночас кредитні операції -- це найбільш ризикований вид операцій банку. Кредитні операції формують його кредитний портфель. [8]

Кредитні вкладення, або кредитний портфель комерційного банку, -- сукупність усіх позик, наданих банком з метою отримання доходу.

Банк може надавати кредити безпосередньо, укладаючи угоду з позичальником, або купувати позику чи частину позики, яка була видана іншим кредитором, через укладення договору з позичальником.

Кредитний портфель банку включає агреговану балансову вартість усіх кредитів, у тому числі прострочених, пролонгованих та сумнівних до повернення. Разом з тим до нього не входять: відсотки нараховані, але не сплачені; зобов'язання видати кредит; кредитні лінії, які ще не використані; гарантії та акредитиви; оперативний лізинг.

Від структури і якості кредитного портфеля банку значною мірою залежить його стабільність, репутація та фінансовий успіх. Тому банку необхідно аналізувати якість позичок, проводити незалежні експертизи великих кредитних проектів і заходів, виявляти випадки відхилення від законної кредитної політики.

Отже, розглянемо структуру і якість кредитного портфеля банку на прикладі ЗАТ «Успіх Банк».

ЗАТ “Успіх Банк” - універсальний банк, що надає повний спектр фінансових послуг для корпоративних і приватних клієнтів, представників малого та середнього бізнесу. На українському ринку він має стійку репутацію інноваційної структури, що постійно нарощує обсяги бізнесу і пропонує споживачам продукти найвищої якості.

Закрите акціонерне товариство „Успіх Банк” було засноване 2 березня 1998 року як дочірнє підприємство Групи Raiffeisen Zentralbank Цsterreich (Австрія). У 2006 році Банк був придбаний Успіх Bank Plc. (Угорщина). Операція придбання була офіційно затверджена Національним банком України (НБУ) у жовтні 2006 року. Діяльність Банку регулюється НБУ та здійснюється відповідно до ліцензії номер 191. Основна діяльність Банку полягає в наданні позик і гарантій, залученні депозитів від юридичних та фізичних осіб, здійсненні комерційної діяльності, операцій з цінними паперами та іноземною валютою.

2007 рік ознаменувався приходом та активізацією на українському ринку потужних європейських банківських груп, що у свою чергу знайшло відображення у зростанні і без того достатньо жорсткої конкуренції у корпоративному бізнесі. І саме в таких складних ринкових умовах Успіх банк, як у попередні роки, підтвердив правильність політики встановлення довгострокових відносин з клієнтом, що базуються на високій якості обслуговування, оперативності й прозорості у прийнятті рішень. Яскравим прикладом цього став той факт, що у 2007 році суттєво збільшилась клієнтська база банку, яка наприкінці року становила майже 3 000 активних корпоративних клієнтів, тобто клієнтів, які не тільки відкрили рахунки, але й активно працюють, здійснюють операції через Успіх Банк.

Роздрібний бізнес є одним із основних стратегічних пріоритетів Банку, а його розвиток відображає загальну тенденцію розвитку роздрібного банківського ринку України. Станом на 31.12.2007 року портфель роздрібних кредитів Банку становив 6 102 млн. грн., що забезпечило Успіх Банк частку в 5% на ринку кредитування населення. Такий результат було отримано завдяки впровадженню цілої низки нових інноваційних кредитних іпродуктів і послуг, постійного покращення умов кредитування. Портфель споживчих кредитів зріс за рік на 44%, а його частка в загальному кредитному портфелі Банку становила 48,6%. У 2007 році визначальними роздрібними кредитними продуктами були, як і раніше, автомобільні та житлові кредити, що дає можливість Банку входити до TOP-5 банківських установ роздрібного ринку за обсягом кредитного портфеля. За рік кількість приватних клієнтів Банку зросла на 38% -- з 111,6 тис. до 154 тис. осіб.

Структура кредитного портфеля Успіх Банку

Структура кредитного портфеля бізнес-лінії “Приватні клієнти” в 2007 році виглядала наступним чином: автомобільні кредити - 26%, іпотечні кредити - 73,3%, кредити без застави та кредитні картки - 1,3%. [Рис. 1]

Рис. 1. Структура кредитного портфеля Успіх Банку.

У першому кварталі 2007 року Успіх Банк одним із перших впровадив нову валюту кредитування для автомобільних та іпотечних кредитів - швейцарський франк. На кінець 2007 року частка кредитів, наданих в швейрських франках, становила близько 6%, або 455 млн. грн. у загальному кредитному портфелі фізичних осіб. Впровадження нової валюти кредитування дозволило позичальникам знизити витрати на обслуговування заборгованості за кредитом, оскільки відсоткова ставка у швейцарському франку в середньому на 2% -- 3% нижче за аналог в інших валютах. [Рис. 2]

Рис 2. Структура кредитного портфеля Успіх Банку в розрізі валют.

Кредитний портфель Банку зростає в середньому на 166% щороку. Успішна діяльність Банку, впровадження нових продуктів і послуг, оптимізація внутрішньобанківських процесів сприяли суттєвому збільшенню обсягів іпотечного кредитування з 2,35 млрд. грн. до 4,5 млрд. грн., або в 1,8 рази порівняно з 2006 роком. Іпотечний продуктовий ряд Банку є оптимальним і включає 5 основних кредитних продуктів, покликаних задовольняти потреби клієнтів Успіх Банку. [Рис. 3]

· Кредити на купівлю житла;

· Кредит на відновлення власного капіталу під заставу житлової нерухомості;

· Рефінансування житлових іпотечних кредитів;

· Кредит на будівництво індивідуальних житлових будинків;

· Кредит на придбання земельної ділянки.

Загальна чисельність клієнтів, які отримали іпотечні кредити протягом року, перевищила 10 тис. осіб.



Рис. 3. Структура іпотечного портфеля Успіх Банку за кредитними продуктами.

На протязі 2007 року кредитний портфель зростав більш плавними темпами, а в кінці 2008 року помітні різкі скачки збільшення кредитного портфеля, що не зовсім адекватно відповідає реальним доходам населення . Це, в свою чергу, характеризує підвищений ризик. Якщо враховувати, що найбільша частка портфеля належить іпотечним кредитам, це створює високий рівень ризику для кредитного портфеля банку. [Рис. 4]

Рис. 4. Співвідношення обсягів кредитного портфеля Успіх Банку з показниками ВВП за 2007-2008 рр. [17]

На графіку видно, що обсяг наданих кредитів почав зменшуватися з початку 2008, що, в свою чергу, говорить про те, що банк передбачив кризу і почав створювати умови для найбільш безболісного її подолання в майбутньому.

Підсумовуючи вище викладене, можна сказати, що загалом діяльність банку є успішною. Активи Успіх Банку в минулому році зросли на 60%, водночас сукупна клієнтська база збільшилася майже на 40%. Досягнення 2008-го року та плани на поточний рік значною мірою пов'язані з розширенням мережі філій фінансового інституту: торік було відкрито 77 нових відділень і 15 представництв в найбільших містах України.

2.3 Кредитування фізичних осіб

В умовах стрімкого розвитку Банку, розширення мережі його філій, відділень та представництв особливе значення надається стандартизації виробничих процесів Банку. Важливим фактором виконання цього завдання є наявність внутрішніх регулятивних документів, які мають визначати загальні параметри банківських процесів для Бізнес-лінії „Приватні клієнти”.

З метою встановлення загальних принципів кредитування в Успіх Банк розроблено і застосовується Положення «Про кредитування фізичних осіб» (далі за текстом - Положення). [4]

Загальні положення:

1. Положення “Про кредитування фізичних осіб” є загальним описом процедури кредитування фізичних осіб (далі за текстом - Позичальників) у Банку.

2. Положення визначає і встановлює умови надання, використання і повернення кредиту, виданого Позичальникам Банку під заставу рухомого та/або нерухомого майна (надалі - „майно”) або без застави.

3. Кредит надається в національній валюті або іноземній валюті відповідно до порядку, встановленому Національним банком України.

4. Підставою для надання кредиту є Кредитний договір, який встановлює права, зобов'язання і відповідальність сторін при кредитуванні.

5. Форми та перелік стандартних документів, що використовуються при оформленні кредиту наведено у відповідних процедурах та продуктах Банку.

Для отримання кредиту позичальник має ознайомитися з умовами надання кредиту. Кожен банк встановлює власні умови кредитування, тож вони можуть відрізнятися, що надає позичальнику право вибору банку, чиї б умови його влаштовували. Отже, ознайомимося з загальними умовами кредитування на прикладі Банку «Успіх».

Кредит надається під заставу майна або без застави, якщо це передбачено стандартом відповідного продукту. Згідно із Законом України “Про заставу” застава - це спосіб забезпечення будь-якого зобов'язання. При здійсненні заставних операцій банки керуються законом “Про заставу”, Цивільним кодексом України та іншими нормативними документами. Кредитор, котрий приймає заставу, має право при невиконанні боржником зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати компенсацію з вартості заставного майна шляхом його реалізації. [1]

Предметом застави можуть бути нерухомість, товарно-матеріальні цінності, цінні папери, готова продукція, сировина, прибутки майбутніх періодів, майнові права тощо. Предметом застави може бути будь-яке майно, яке відповідно до законодавства України може бути відчужене заставодавцем, а також цінні папери і майнові права.

Заставне майно мусить мати:

- високу ліквідність, тобто здатність до конвертації в грошові кошти;

- здатність до тривалого зберігання (як правило, протягом терміну користування позичкою);

- стабільні ціни;

- низькі витрати щодо зберігання і реалізації;

- легкий доступ для контролю.

Надання кредиту здійснюється у таких валютах: долари США, Євро або українські гривні.

Строк кредитування встановлюється відповідно до стандартів банківських продуктів.

Кредит надається на умовах:

§ платності;

§ повернення;

§ строковості;

§ цільової направленості (якщо це передбачено умовами кредитного договору)

§ забезпеченості (якщо інше не передбачено умовами кредитного договору).

Погашення заборгованості за кредитом здійснюється відповідно до умов кредитного договору. Видача кредиту на умовах, не зазначених у цьому Положенні, здійснюється за рішенням Кредитного Комітету Банку. Комісія за відкриття і обслуговування позичкового рахунку та відсоткова ставка за користування кредитом позичальнику визначається згідно тарифів Банку та рішенням КУАП. За визначенням банку можлива вимога додаткової застави майна, а також фінансової поруки третьої особи. Всі види страхування при оформленні кредиту здійснюються у страхових компаніях, перелік яких узгоджений з Банком. Перелік компаній-партнерів ріелторів, оцінювачів затверджується Банком. Договори купівлі-продажу та договори забезпечення, що підлягають нотаріальному посвідченню, посвідчуються нотаріусами перелік яких визначається банком. В кожному нотаріальному окрузі банк визначає свій перелік нотаріусів.

Банком «Успіх» встановлюються також певні обмеження щодо кредитування:

1. Максимальний розмір кредитних зобов'язань позичальника перед Банком не може перевищувати еквіваленту 1 мільйона євро.

2. Кількість діючих кредитів отриманих позичальником у банку за одним продуктом не може перевищувати два кредити. Під одним продуктом слід розуміти наступні продукти: кредит на купівлю, рефінансування та будівництво житла, будь-які кредити на придбання автомобілів.

3. Надання наступного кредиту незалежно від цільового використання одному й тому ж позичальнику можливо лише за умови, що погашення попереднього діючого кредиту відбувається не менш ніж три місяці, тобто позичальник має не менш ніж три місяці позитивної кредитної історії в Банку по останньому існуючому кредиту та на момент видачі у позичальника відсутня (а) непогашена заборгованість по будь-якому з отриманих кредитів (в будь-якому банку) або (б) невиконані зобов'язання щодо страхування майна, що знаходиться у заставі (іпотеці) Банку. Дія цього пункту не розповсюджується на кредити, що надаються на фінансування витрат, пов'язаних з оформленням іпотечних та автомобільних кредитів.

4. Надання наступного кредиту позичальнику можливе лише в тій установі Банку, де обліковується заборгованість за попереднім діючим кредитом.

5. Надання кредиту неможливе за умови, якщо позичальник знаходиться у внутрішньому “Black-list”.

Позичальники мають задовольняти вимоги банку. Для Успіх Банку, в свою чергу, кредит надається фізичним особам - резидентам та нерезидентам (в індивідуальному порядку) України, що мають постійне місце роботи або займаються підприємницькою діяльністю та отримують дохід, достатній для щомісячного погашення суми кредиту і відсотків за ним. Для отримання кредиту позичальник повинен надати в банк документи згідно переліку відповідно до внутрішньобанківських процедур. Позичальник повинен повно та правдиво заповнити надану банком Анкету-Заяву, що містить інформацію, потрібну для аналізу платоспроможності позичальника та його фінансового стану. Виправлення в Анкеті-Заяві допускаються лише рукою позичальника та якщо вони підтверджені підписом позичальника.

Для прийняття остаточного рішення про надання кредиту банк має право запитати додаткову інформацію, а також документи, необхідні для підтвердження отриманої інформації. Кредити не надаються при наявності непогашеної судимості у позичальника. На підставі даних Анкети-Заяви позичальника, за допомогою відповідних банківських систем, банк формує висновок щодо можливості кредитування позичальника. Якщо результатом розрахунків було отримано негативний висновок щодо доцільності кредитування - позичальник отримує відмову банку в отриманні кредиту. Рішення про надання кредиту позичальнику приймає Кредитний Комітет Банку, але він може передати ці повноваження до філій або відділень банку, у межах, визначених внутрішніми банківськими документами.

Порядок погашення кредиту та сплата відсотків за користування

Погашення заборгованості за кредитом здійснюється відповідно до умов, визначених Кредитним договором. Нараховані відсотки (крім відсотків за прострочений кредит) сплачуються позичальником на рахунок банку щомісячно (якщо інше не визначено умовами кредитного договору) у розмірі та в строки, визначені у кредитному договорі, одночасно з погашенням заборгованості за кредитом. Відсотки за користування кредитом розраховуються банком, на основі відсоткової ставки, з розрахунку 365 днів в році для кредитів, наданих в гривні, та 360 днів для кредитів наданих в доларах США або Євро. Відсотки нараховуються на фактичну суму наданих кредитних коштів і за фактичний час користування такими коштами, включаючи день видачі та виключаючи день повернення кредиту.

Позичальник має право здійснювати погашення кредиту та сплату відсотків за користування кредитом шляхом внесення готівки в касу банку або безготівковим перерахуванням на рахунок у банк. За прострочення строків погашення заборгованості за кредитом або внесення відсотків за користування грошовими коштами позичальник сплачує банку пеню в розмірі передбаченому умовами кредитного договору. Зазначена пеня сплачується додатково до прострочених сум.

За нецільове використання кредитних коштів (за умови, якщо їх цільове використання зазначено у кредитному договорі) позичальник сплачує штраф у розмірі, визначеному у кредитному договорі. Контроль за виконанням позичальником боргових зобов'язань за кредитним договором здійснюється банком відповідно до «Порядку здійснення моніторингу Кредитів наданих приватним особам». У випадку невиконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором банк здійснює заходи щодо повернення наданих позичальнику кредитних коштів відповідно до внутрішніх процедур.

3. Проблеми та пропоиції щодо удосконалення кредитної політики комерційних банків України

Одним з головних завдань, що постають перед менеджментом у сфері кредитування, є розробка кредитної політики банку. Кредитна політика охоплює найважливіші елементи та принципи організації кредитної роботи в банку, визначає пріоритетні напрями кредитування, а також перелік кредитів, які не повинні входити до кредитного портфеля. Один і той самий кредит може не відповідати основним вимогам кредитної політики одного банку, але бути цілком прийнятним для іншого.

Кредитна політика банку регулює кредитну діяльність кожного банку і встановлює правила формування кредитного портфеля. Положення кредитної політики необхідно зафіксувати в письмовому вигляді й затвердити на засіданнях Кредитного комітету та Комітету кредитного нагляду. Цей документ має конфіденційний характер, а тому з ним можуть бути ознайомлені лише ті співробітники банку, які здійснюють кредитування. Кожному банку необхідно розробити власну кредитну політику, яка відбивала б напрями та специфіку його діяльності, можливості цього банку та його клієнтів, рівень допустимого ризику, права та обов'язки кредитних працівників та ін.

Документальне оформлення кредитної політики є обов'язковим. Під час перевірки банків органами нагляду перший крок полягає в тому, щоб з'ясувати, чи відповідає фактичний стан кредитування основним положенням кредитної політики. Якщо банк має високоризиковий кредитний портфель, але це узгоджується з документально зафіксованою кредитною політикою, органи нагляду не мають права на будь-які санкції. [14]

Розглянемо основні проблеми банківської діяльності на сучасному етапі розвитку ринкових відносин та напрямки удосконалення функціонування банківської системи в частині посилення її дієвості щодо забезпечення належного економічного зростання в Україні.