Приорітети розвитку іноземного інвестування в Україну

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Реферат

на тему: Приорітети розвитку іноземного інвестування в Україну

ЗМІСТ

Вступ

1. Теоретичний аналіз залучення іноземного інвестування в Україну

2. Проблеми та шляхи залучення іноземних інвестицій в економіку України

Висновки

Список використаних джерел

ВСТУП

Одним із основних чинників структурної перебудови і тривалого економічного зростання в Україні є значне збільшення притоку прямих іноземних інвестицій (ПІІ). Розвиток цього процесу, насамперед, залежить від політичної стабільності в країні, вдосконалення правової та фінансової систем, підвищення ефективності приватизаційних процесів. Політика сприяння в сфері іноземного інвестування є пріоритетною для країни, оскільки Україна не має достатніх власних фінансових ресурсів для задоволення своїх потреб в коштах. Проблемою для України і є те, що інвестиційна діяльність в ході реформ і кризи значною мірою стримується нестачею власних коштів підприємств, визначається малою часткою довгострокових кредитів, високими процентними ставками по кредитах, скороченням обсягів централізованих капітальних вкладень, а також низькою конкурентоспроможність корпоративних цінних паперів на фінансових ринках. Тому важливим джерелом фінансових ресурсів для економіки залишаються іноземні інвестиції. Залучення іноземних інвестицій сприятиме розвитку відповідного середовища, покращенню ситуації з формуванням бюджету, підвищенню життєвого рівня. На жаль, Україна сьогодні не може користуватись перевагами міжнародного поділу праці. Також перед нею стоїть нелегке завдання - не тільки активізувати інтеграцію у світогосподарські зв'язки, а й визначити власні пріоритети розвитку, в тому числі в сфері залучення іноземних інвестицій.

Для більшості країн з перехідною економікою ефективно використаний іноземний капітал стає ключовим фактором їх розвитку. Звичайно, залучення іноземних інвестицій відіграє важливу роль і в структурі пріоритетів української економіки, особливо в умовах її ринкового трансформування.

Метою статті є виявлення проблем, які стримують вагому роль іноземних інвестицій, як додаткового джерела фінансування структурної перебудови економіки України та визначення напрямів збільшення капіталізації українських активів.

1. Теоретичний аналіз залучення іноземного інвестування в Україну

У стратегії інвестиційної діяльності важливу роль відіграють науково обґрунтоване визначення пріоритетних напрямів інвестування, їх відповідність державним інтересам, програмним цілям національного відродження України, швидкого подолання економічної кризи і досягнення стабілізації та зростання народного господарства. Саме на пріоритетні напрями науково-технічного прогресу слід максимально націлювати інвестиційну й інноваційну діяльність та ресурси.

Іноземні інвестиції є провідником сучасних технологій виробництва та управління, своєрідною "перепусткою " на світові ринки товарів та капіталів, дозволяючи при цьому компенсувати дефіцит національних грошових коштів.

Країни Східної Європи та пострадянського простору залишаються досить привабливим для іноземних інвесторів. А для України в умовах відчутного дефіциту внутрішніх джерел залучення коштів роль іноземного капіталу важко переоцінити.

Раніше Україна мала проблеми з надходженням ПІІ через національну специфіку правового поля та політичну нестабільність, то зараз вони пов'язані й з наслідками світової кризи.

Якщо у 2008 р. приріст ПІІ дорівнював 20,9%, то у 2009 р. він становив лише 12,4%. В цілому, загальний обсяг прямих іноземних інвестицій, внесених в Україну, згідно з даними Державного комітету статистики за станом на 01.01.10 р. склав $40 026,8 млн., або $872,6 в розрахунку на одну особу.

За станом на 01.01.2010 р., найбільші обсяги іноземних інвестицій було зосереджено на підприємствах промисловості - $9 021,9 млн. (22,5% загального обсягу ПІІ в Україну), у тому числі переробної - $7 740,8 млн та добувної - $1 128,1 млн. Серед галузей переробної промисловості суттєві обсяги інвестицій внесено у виробництво харчових продуктів, напоїв і тютюнових виробів - $1 837,2 млн., у металургійне виробництво та виробництво готових металевих виробів - $1 401,2 млн., хімічну та нафтохімічну промисловість - $1 205,6 млн., машинобудування - $1 094,1 млн., виробництво іншої неметалевої мінеральної продукції - $834,2 млн [11]. У фінансових установах було акумульовано $8 968,4 млн. (22,4%) ПІІ, на підприємствах торгівлі, ремонту автомобілів, побутових виробів і предметів особистого вжитку - $4 224,6 млн. (10,6%), в організаціях, що здійснюють операції з нерухомим майном, оренду, інжиніринг та надання послуг підприємцям - $4 065 млн. (10,2%).

Обсяги інвестицій з України в економіку інших країн світу зменшилися з $85,5 млн. - у 2008 р. до $69,8 млн. - у 2009 р. При цьому інвестування здійснювалося переважно у вигляді грошових внесків.

В цілому, обсяг ПІІ з України в економіку інших країн світу, з урахуванням їх переоцінки, втрат, курсової різниці, за станом на 01.01.2010 р., дорівнював $6 223,3 млн., у тому числі у країни ЄС - $5 908,3 млн. (95% загального обсягу), у країни СНД - $220,1 млн. (3,5%), в інші країни світу - $94,9 млн. (1,5%).

Основними інвесторами з України були підприємства, що належать до таких видів економічної діяльності: операції з нерухомим майном, оренда, інжиніринг та надання послуг підприємцям, обсяги інвестицій яких за станом на початок 2010 р. склали $5347,5 млн. (85,9%); фінансова діяльність - $153,8 млн. (2,5%); торгівля, ремонт автомобілів, побутових виробів і предметів особистого вжитку - $124,9 млн. (2%).

Прямі інвестиції з України були здійснені в 51 країну світу. Найбільші обсяги капіталу ($5 778,5 млн.) спрямовано до Кіпру. До Російської Федерації вкладено $165,5 млн., до Польщі - $49,4 млн., до Грузії - $32,6 млн., до Латвії - $31,9 млн., до Казахстану - $27,1 млн., до Віргінських, Британських островів - $20,8 млн [11].

2. Проблеми та шляхи залучення іноземних інвестицій в економіку України

інвестиція іноземний економіка україна

Аналіз надходження іноземних інвестицій в Україну свідчить, що на сьогодні наша держава ще не створила належної бази для залучення капіталів з-за кордону, треба активніше використовувати досвід залучення іноземного капіталу, не тільки розвинутими країнами Центральної та Східної Європи, а й Китаю, Індії, Мексики. Зокрема останні обрали шлях поетапного допуску іноземного капіталу в національну економіку. Це проявилось і в територіальному підході (створення спеціальних економічних зон із надпільговим інвестиційним кліматом та з поступовим поширенням на всю країну), і в галузевому (перехід від простих трудо- і ресурсомістких виробництв до високотехнологічних)

Надходження ПІІ не пов'язане напряму з розміром і ресурсами країни. Невеликі держави можуть компенсувати свій низький ринковий і ресурсний потенціал політичною та економічною стабільністю і відповідним законодавством.

Так, політична передбачуваність сприяла свого часу залученню в економіку Великобританії японських інвестицій, Американські компанії почали активніше розміщувати капітали Мексиці після того, як вона увійшла до Північноамериканської зони вільної торгівлі (NAFTA) і була зобов'язана поліпшити умови ведення бізнесу для іноземних інвесторів.

Поточний процес залучення капіталів та інвестицій у реальний сектор економіки України в цілому відповідає стану національної економіки. Структура її галузей залишається незмінною. Впродовж багатьох років понад 50% нашого експорту припадає на необроблену продукцію (чорні метали та хімію). З таким показником не можна претендувати на статус європейської держави. Отже, треба змінювати орієнтири національного господарства та підвищувати конкурентоспроможність вітчизняної готової продукції. Вітчизняне машинобудування має обмежений ринок для реалізації продукції в Україні. І це знову свідчить про проблеми ринкової трансформації галузей національної економіки.

У структурі імпорту провідні позиції енергоносіїв обумовлені вітчизняними реаліями, і вони будуть існувати ще протягом досить тривалого часу.

На вирішення проблем залучення іноземного капіталу та швидкої інтеграції Українців світову економіку впливає й приватизаційний процес. Фактична його зупинка гальмує розвиток фондового ринку, що, у свою чергу, справляє негативний вплив на всі сфери економіки [10].

Недостатність ресурсного потенціалу інвестиційного ринку України ставить питання визначення найпріоритетніших напрямків та проектів фінансування. Саме такий своєрідний "точковий"підхід дасть можливість уникнути розпорошення ресурсів, забезпечити фінансування соціально значущих проектів, посилити контроль за якісними та кількісними параметрами інвестиційного процесу.

Згідно з інформацією Національного агентства України з іноземних інвестицій та розвитку сформовано перелік об'єктів, які мають стратегічне значення для економічного розвитку держави. Серед них, зокрема, такі: програма будівництва комплексів із переробки твердих побутових відходів у містах України; програма створення індустріальних парків у регіонах України; будівництво швидкісного транспортного сполучення від кордону Польщі до м. Львова - "вроколія"; виробництво вітроелектричних установок мегаватного класу на виробничих потужностях Державного підприємства "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова"; програма модернізації та завершення будівництва теплових електростанцій; будівництво авіаційного логістичного центру в Київській області; будівництво заводу з фракціонування плазми крові та створення системи забезпечення населення препаратами крові; організація пасажирського швидкісного сполучення м. Київ - міжнародний аеропорт "Бориспіль"; модернізація та розвиток Іллічівського морського торговельного порту. Проекти відібрані на основі чітких критеріїв, розроблених із урахуванням рекомендацій, вимог, форм подання, підготовки та оцінки інвестиційних проектів UNIDO (Організація ООН з Промислового Розвитку), World Bank Group (група Світового банку), European Investment Bank (Європейський Інвестиційний Банк), а також норм та стандартів щодо дотримання та захисту прав інтелектуальної власності, розроблених WIPO (Всесвітньою Організацією Інтелектуальної Власності). Основними критеріями вибору інвестиційних проектів є їхня економічна доцільність, стратегічна спрямованість, наявність чітких термінів реалізації, а також обсяг необхідних інвестицій у розмірі від $100 млн. Передбачено, що з числа підготовленого переліку стратегічних проектів та 40 інших галузевих і регіональних значних інвестпроектів буде сформовано портфель для цільового пошуку іноземних інвесторів. Слід зазначити, що рішення про затвердження переліку стратегічних проектів є ключовим елементом Стратегії залучення прямих іноземних інвестицій в Україну. Реалізація вказаних проектів дозволить Україні в 2010 році вийти на докризовий рівень залучення інвестицій [10].

За основну мету іноземного інвестування прийнято залучення, нарощування обсягів та підвищення ефективності використання іноземних коштів для поліпшення технічного рівня виробництва на основі впровадження нових ресурсозберігаючих, наукомістких та екологічно чистих технологій, збільшення обсягу експорту, зниження або й подолання залежності від імпорту, створення виробництв із використанням місцевих ресурсів та розвитку приватного сектора економіки.

Проте іноземні інвестиції поки що не відіграли вагомої ролі як додаткове джерело фінансування структурної перебудови економіки України.

Процес залучення іноземних інвестицій не відповідає очікуваним тенденціям, оскільки:

- обсяг надходжень іноземних інвестицій не відповідає обсягу потреб в них. Сьогодні Світовий банк оцінює потреби України в інвестиціях у розмірі понад $100 млрд. Проте подальше інвестування в українську економіку залежатиме від дотримання міжнародних норм та стандартів. Нині існують проблеми, які заважають роботі компаній з іноземними інвестиціями в нашій країні. Це, зокрема, корупція, бюрократія, неефективна фіскальна політика держави, складна та тривала процедура отримання дозволів, недосконале законодавство, політична нестабільність, нерозвинена ринкова інфраструктура, дефіцит кваліфікованих спеціалістів та інші;

- невеликі середні розміри інвестування в конкретні проекти;

- обсяг іноземних інвестицій, що спрямовується у вітчизняну виробничу сферу, зокрема у промисловість, є незначним;

- низький рівень залучення портфельних інвестицій.

Отже, факторами, що перешкоджають широкомасштабному залученню інвестицій, залишаються:

- несприятливий інвестиційний клімат у країні. Інвестиційний клімат - це сукупність правових, економічних, регуляторних, політичних та інших факторів, які в кінцевому результаті визначають сукупність ризику капіталовкладень та можливість їхнього ефективного використання. Україні ж, як зазначається у прес-релізі Світового банку і МФК, для покращення інвестиційного клімату необхідно здійснити значні реформи в кількох сферах, зокрема в оподаткуванні, ліцензуванні, реєстрації права власності, регулюванні праці та щодо захисту прав інвесторів;

- нестабільність вітчизняної податкової системи. Згідно з проведеними дослідженнями, зі 155 країн світу Україна сьогодні має одну з найбільш обтяжливих податкових систем;

- відсутність дієвої системи страхування іноземних інвестицій;

- нерозвиненість вітчизняної інвестиційної інфраструктури, яка могла б забезпечити швидкий оперативний зв'язок України з іншими країнами, надати необхідні послуги для оперативного управління діяльністю підприємств з іноземними інвестиціями;

- незначна участь іноземних інвесторів у приватизації;

- низька ефективність функціонуючого національного фондового ринку;

- невисокий рівень національного інвестиційного менеджменту;

- залучення іноземних інвестицій відбувається в умовах економічної кризи. Дехто з інвесторів призупинив діяльність на території України, висловлюючи свою невпевненість у подальшому співробітництві, подаючи запити щодо економічної політики уряду;

- низька купівельна спроможність значної частини населення зменшує можливість реалізації на внутрішньому ринку продукції, що могла б вироблятися на новостворених або реконструйованих із допомогою іноземного капіталу підприємствах.

Отже, в Україні сформувався малосприятливий інвестиційний клімат, який спричинив брак стратегічних іноземних інвестицій.

Суттєвим чинником у виникненні в Україні нинішньої ситуації, пов'язаної з відтворювальними процесами, є недосконала фінансова, у тому числі податкова, політика. Чинна податкова система має бути скоригована за такими основними позиціями: регламентація взаємовідносин між державою і платниками податків; стабільність податкової системи протягом фінансового року, її простота і доступність; відповідальність за ігнорування податкового законодавства; скорочення кількості податків і суттєве спрощення процедури їх збирання; загальне зниження податкового тягаря і захист вітчизняних виробників; посилення стимулювання капіталовкладень, інвестиційної та інноваційної діяльності; реформування амортизаційної політики; підвищення ролі майнового і земельного оподаткування, ресурсних платежів; реформування системи розподілу доходів; скорочення пільг [2].

Помірковані інвестори усвідомлюють, що прибутковість капіталу після оподаткування визначають не лише законодавчо встановлена ставка податку на прибуток підприємства, а й спосіб обчислення цього прибутку, зокрема - нарахування амортизації, облік запасів, віднесення процента за кредит і збитків до складу виробничих затрат. Крім того, у багатьох країнах існують додаткові стимули інвестування, тобто зменшення оподатковуваного прибутку на суму капітальних затрат, і податкові інвестиційні кредити.

Основними напрямами для здійснення заходів сприяння іноземним інвесторам є:

- створення надійної системи страхування та перестрахування інвестиційних ризиків;

- максимальне спрощення процедури, що регламентує взаємовідносини в процесі залучення іноземних інвестицій;

- забезпечення реалізації спеціальних режимів інвестиційної діяльності у вільних економічних зонах та на територіях;

- залучення в інвестиційну сферу заощаджень населення з використанням гарантійних механізмів;

- створення умов для забезпечення дострокового фінансування інвестиційних проектів.

З метою розширення інформаційно-нормативного поля для інвесторів основними державними пріоритетами та завдання в розвитку іноземного інвестування можуть бути:

- формування стабільного законодавчого середовища, розширення пошуку джерел інвестиційних ресурсів;

- розвиток інформаційного обслуговування іноземних інвесторів;

- просування українських проектів і програм за кордоном;

- здійснення рекламної кампанії, видання спеціалізованих інформаційних бюлетенів.

Як зазначалось вище, необхідною умовою активізації іноземних інвестицій в економіку країни є удосконалення нормативно-правового забезпечення.

У нашій державі основними законодавчими актами в сфері регулювання інвестиційної діяльності є закони "Про захист іноземних інвестицій в Україні", "Про режим іноземного інвестування", "Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження" та інші [1; 3; 4; 5; 6].

Зазначені документи передбачають: державні гарантії захисту інвестицій незалежно від форми власності; відшкодовування збитків, включаючи втрачену вигоду та моральний збиток, нанесені іноземному інвестору; повернення інвестицій іноземному інвестору в товарній формі або у валюті інвестування без оплати мита, а також доходів із цих інвестицій у випадку припинення інвестиційної діяльності; застосування національного режиму валютного регулювання та стягнення податків на території України до суб'єктів підприємницької діяльності або до інших юридичних осіб, що створені за участю іноземних інвестицій.

Крім того, необхідний подальший розвиток інфраструктури підтримки інвестицій, зокрема організацій, що займаються розробкою та експертизою проектів підприємств; банків, що надаватимуть гарантії; страхових компаній, які здійснюють страхування комерційних і некомерційних ризиків при реалізації виробничих проектів; інформаційно-консалтингових фірм, інвестиційних фондів [2].

Важливим чинником для інвесторів є збільшення капіталізації вітчизняних активів. Так, якщо в 1991 р. міжнародні експерти оцінювали загальну вартість українських активів у $14 трлн., на початок 2010 р. зменшився у десятки разів - до $1,4 трлн.

На поточному етапі Україні, насамперед, необхідно збільшити капіталізацію природних ресурсів. Актуальними питаннями є прийняття законодавчих та нормативних актів щодо захисту прав інтелектуальної власності, а також розробка ефективних механізмів оцінки винаходів, що стане підставою для залучення інвестиційних ресурсів. Також необхідно активізувати процеси фінансування капіталовкладень за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.

ВИСНОВКИ

Метою політики у сфері іноземного інвестування є створення сучасної політичної системи регулювання, яка б підвищила інвестиційну привабливість економіки та забезпечила потужні мотивації нерезидентів щодо вкладення коштів.

Як свідчить світовий досвід, державна політика заохочення іноземних інвесторів проходить три етапи. На першому вона зводиться до лібералізації руху капіталу і відкриття секторів національної економіки для іноземних інвесторів; на другому активно проводиться маркетинг і просування своїх територій як місця знаходження транснаціональних корпорацій і інвестування коштів, залучених ззовні. Ця політика пов'язана зі створенням національних агентств зі стимулювання інвестицій. Третій етап пов'язаний з більш чітким визначенням пропозицій іноземним інвесторам на галузевому і секторальному рівнях національної економіки.

Даним етапам слід приділити значну увагу при активізації іноземних інвестицій, при цьому слід звернути увагу на наступні економічні критерії, якими керуються іноземні інвестори при вкладанні капіталу: рівень економічного розвитку; наявність конкурентного середовища; розвиток інфраструктури підтримки бізнесу; законодавча й економічна політика держави-реципієнта; інформаційна підтримка бізнесу; рівень оподаткування; міра лібералізації й дерегуляції ринку; співвідношення між витратами виробництва і нормою прибутковості.

Задля перетворення України на країну з високим рівнем залучення іноземного капіталу, яка претендує на статус регіонального економічного й фінансового центру, необхідно провести ефективні економічні реформи та перейти до сталого економічного зростання, підвищити рівень розвитку банківсько-фінансового сектора.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Законодавство України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakonl.rada.gov.ua

2. Гавриленко Н.І., Г.А. Рогова. Проблеми та шляхи залучення іноземних інвестицій в економіку України / Вісник Чернігівського державного технологічного університету. Серія "Економічні науки". Збірник. - Чернігів: ЧДТУ, 2010. - № 44. - 307 с.

3. Офіційний сайт Державного агентства України з інвестицій та інновацій [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.in.gov.ua

4. Офіційний сайт Міністерства фінансів України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://minfin.gov.ua

5. Офіційний сайт Державної Комісії з цінних паперів і фондового ринку [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.ssmsc.gov.ua

6. Офіційний сайт Української асоціації інвестиційного бізнесу [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.uaib.com.ua

7. "Україна фінансова": інформаційно-аналітичний портал Українського агенства фінансового розвитку [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.ufin.com.ua

8. Ревуцька Н. Сучасні інструменти залучення іноземного капіталу / Н. Ревуцька // Цінні папери України. - 2004. - №9. - С.54-58.

9. Румянцева С. Підвищення інвестиційної привабливості українських підприємств / С. Румянцева //Цінні папери України. - 2010. - №13. - С.14

10. Стеценко Б. Особливості формування інвестиційних ресурсів / Б. Стеценко //Цінні папери України. - 2010. - №19. - С. 12-13

11. Чечетов М. Іноземні інвестиції: макроекономічний аспект / М. Чечетов // Економіка України. - 2004. - №8. - С.87 - 92

12. Циганова Н. Потенціал розвитку вітчизняного ринку спільного / Н. Циганова // Фінанси України. - 2007. - №8. - С. 100 - 108.

Размещено на Allbest.ru