Економічний зміст прибутку та рентабельності, їx роль в умовах розвитку підприємництва

Размещено на http://www.allbest.ru/

16

Економічний зміст прибутку та рентабельності, їx роль в умовах розвитку підприємництва

Прибуток -- економічна категорія. Визначення його суті у багатьох літературних джерелах зводиться до того, що прибуток -- це частина вартості додаткового продукту, додатковий продукт, виражений у грошах, частина чистого доходу, одна з його форм тощо.

Прибуток як економічна категорія -- це грошовий вираз вартостi реалізованого чистого доходу, основна форма грошових накопичень господарюючих суб'єктів. Biн характеризує доходність підприємства від проведення відповідних заходів, окупність вкладених витрат i використаного майна в результаті проведення заходів.

Сума отриманого прибутку -- показник, який характеризує результативність роботи підприємства, фінансовий результат його підприємницької діядьності.

У Господарському кодексі України йдеться, що прибуток є основним узагальнювальним показником фінансових результатів господарської діяльності підприємств. Підприємство здійснює виробничу, науково-дослідницьку i комерційну діяльність з метою отримання відповідного продукту та прибутку (доходу). Отже, підприємець повинен завжди ставити за мету отримання прибутку, але не завжди йому це вдається. Наприклад, коли виручка дорівнює собівартості проданої продукції, то вдалося лише відшкодувати затрата на виробництво та продаж продукції. Продаж відбувся без збитків, але не було отримано й прибутку. У випадках перевищення затрат над виручкою, підприємство отримує негативний фінансовий результат -- збитки, що ставить його в складне фінансове становище, не виключаючи банкрутства.

Прибуток -- одне з основних джерел фінансових pecypciв підприємств, формування централізованих i децентралізованих фондів грошових коштів. За рахунок прибутку втдбувається формування в значному обсязі бюджетних pecypciв держави, здійснюється фінансування розширення підприємств, матеріальне стимулювання робітників, вирішення соціально-культурних заходів тощо. У зв'язку з цим в отриманні прибутку мають бути зацікавлені не тільки трудові колективи підприємств, але й держава загалом.

Багатоканальне використання прибутку підсилюється з переходом економіки держави на основи ринкового господарства. В цих умовах господарюючі суб'єкти, отримавши фінансову самостійність i незалежність, мають право вирішувати, на які цілi й в яких poзмipax використовувати прибуток, який залишається після сплати до бюджету встановлених податків i платежів.

Прибуток як кінцевий фінансовий результат діяльності господарюючих суб'єктів формується внаслідок взаємодії багатьох компонентів як з позитивним, так i з негативним значенням.

Загальний прибуток підприємства є кінцевим результатом діяльності підприємства. В його складі враховується прибуток від ycix видів діяльності підприємства: від реалізації товарної продукції, робiт, послуг -- валовий прибуток; від операційної діяльності; від звичайної діяльності; від надзвичайної діяльності. Крім того, розраховують чистий прибуток (тобто такий, який залишається в розпорядженні підприємства).

Основною частиною загального прибутку є прибуток від реалізації товарної продукції. Biн становить понад 95% загального прибутку.

На підприємствах потрібно приділяти належну увагу плануванню й отриманню прибутку від реалізації продукції. При цьому слід пам'ятати, що на величину прибутку від реалізації товарної продукції впливають як чинники, що не залежатъ від ліялъності підприємства (зміни державних регулюючих цін, природні та транспортні умови тощо), так i чинники, які знаходяться в компетенції підприємств.

3-поміж чинників, що впливають на величину прибутку від peaлiзації товарної продукції i які знаходяться в компетенції підприємства, найважлившим є зміна обсягу виробництва i реалізації продукції. Чим більший обсяг реалізації продукції, тим бльший, врепі-решт, прибуток отримає підприємство, i навпаки. Зміни прибутку від цього чиниик за інших piвниx умов прямо пропорційні.

Зниження обсягів виробництва в сучасних економічних умовах, не враховуючи низку протидіючих чинників (зростання щін тощо), неминуче спричиняє скорочення обсягів прибутку. В Україні в 1998 р. за рахунок зниження обсягів виробництва та реалізації продукції було отримано на 52% прибутку менше ніж у 1995 р. Звідси висновок щодо необхідності прийняття невідкладних заходів щодо забезпечення зростання обсягу виробництва продукції на підставі поновлення роботи зупинених підприємств, технічного переозброєння й підвищення ефективності виробництва. 3 іншого боку, вдосконалення умов реалізації продукції та розрахунково-платіжних відносин між господарюючими суб'єктами також буде сприяти збільшенню прибутку. 3 ціею метою необхідно вивчати ринкові умови господарювання i можливість впровадження нової продукції на ринок шляхом розширення обсягів й продажу. Виробництво та продаж якісної продукції, яка користується попитом па ринку, буде сприяти збільшенню прибутку.

Істотним чинником, що впливає на величину прибутку від продажу товарної продукції, є зміна рівня собівартості продукції. Всупереч прямо пропорційному зв'язку впливу обсягу продажу товарної продукції на piвeнь прибутку, зв'язок між величиною прибутку та рівнем собівартомті -- зворотний. Чим нижча собівартість продукції, яка продається i визначається рівнем затрат на її виробництво та продаж, тим більший прибуток, i навпаки.

Затрати на виробництво та продаж продукції, що формують coбiвартість, -- один iз найважливіших якісних показників комерційної діяльності підприємств. Склад затрат на виробництво та продаж продукції (робіт, послуг), які включаються в собівартість, регулюється законодавчо.

Собівартість, у свою черту, знаходиться під впливом багатьох чинників (piвня цін на закуплені для виробництва сировину та матеріали, заробітної плати робітників i службовців тощо). Тому при анализі зміни coбiвapтостi мають виявлятися причини її підвищення або зниження з тим, щоб розробити заходи для скорочення рівня затрат на виробництво та продаж продукції, а отже, для збільшення прибутку.

Суттєвим чинником, який прямо впливає на величину прибутку господарюючого суб'єкта від продажу продукції, є рівень цін, які застосовуються. Рівень вільних цiн в умовах лібералізації встановлюється самим підприємством, залежно від конкурентоспроможності продукції, Що реалізується, попиту i пропозиції на нeї. Тому підприємство саме, в даному випадку, через встановлену ним ціну, може впливати на прибуток, отриманий від продажу продукції. 3 іншого боку, не залезжним від підприємства чинником, що впливає на прибуток господарюючих суб'єктів, виступають державні регулюючі ціни, які встановлюються на продукцію підириємств-монополістів. Проте це слід ураховувати при визначенні результатів підприємницької діяльності господарюючих суб'єктів.

У складі загального прибутку, крім прибутку від продажу товарної продукції, враховується прибуток від продажу iншoї продукції та послуг нетоварного характеру. На частину цього прибутку припадає незначна частина суми загального прибутку. Результати від iншoї реалізації можуть бути як позитивними, так i негативними, що, відповідно, відіб'ється на обсязі загального прибутку. Тому завданням підприємств у цьому випадку повинно бути формування обсягів іншої продукції та послуг, реалізація яких дасть позитивний результат.

У складі загального прибутку враховуються результати від продажу основних фондів та іншого майна підприємств, а також від позареалізаційних операщій.

Прибуток (збиток) від продажу основних фондів, ix iншoгo вибуття, а також продажу іншого майна підприємства -- це фінансовий результат, не пов'язаний iз основними видами діяльності підприємства. Biн відображає прибутки (збитки) від іншої реалізацй -- продажу різних видів майна, яке знаходиться у власності підприємства.

Загалом формування прибутку має багатосторонні аспекти.

Прибуток як найважливіша категорія ринкових відносин виконує такі функції: оцінювальну, стимулюючу та госпрозрахункову. Водночас, не виключається можливість наділення прибутку й іншими функціями.

Зміст згаданих функцій розкривається в таких аспектах:

Оцінювальна функція прибутку полягає в тому, що прибуток використовується як основний критерій економічної ефективності виробництва i використання основних виробничих фондів. Використання прибутку в цій функції дає підприємцю дієвий зaciб контролю за раціональним використанням наявних матеріальних i трудових реcypciв.

Розглядаючи функцію як ступінь ефективності виробництва, необхідно враховувати, що прибуток не збігається зі своєю об'єктивною основою -- вартістю доданого продукту, а є її перетвореною (похідною) формою. Для підприємства прибуток означає, по-перше, надбавку до собівартості продукції, по-другс, приріст авансованої вартocтi.

Зв'язок вартості додаткового продукту зі своїм джерелом -- живою абстрактною працею -- виражений прямо, безпосередньо, а в прибутку вiн представлений опосередковано та перетворено. I як такий прибуток виступає як результат руху вciєї авансованої вартості. Для підприємства економія будь-якої частини витрат виробництва (матеріальних або трудових) озпачає збільшення прибутку. Отже, через те, що прибуток виступає як похідна форма й виражає результат руху вciєї авансової вартості, в ньому відбивається результативність затрат як живої, так i уречевленої праці, тобто ефективність виробництва.

Стимулююча функція прибутку полягає в тому, що він є джерелом матеріального заохочення робітників, розширення виробництва та вирішення соціальних проблем на підприємствах, а також джерелом сплати прямих податків до бюджету. Тому в отриманні прибутку повинні бути зацікавлені як держава, так i підприємства.

Госпрозрахункова функція прибутку полягає в тому, що госпрозрахунок, який є основним методом господарювання підприємств, передбачає не тільки покриття своїх витрат своїми доходами, але й отримання нагромаджень (прибутку) для стимулювання робітників i вирішення інших питань. В умовах ринкової економіки отримання прибутку opiєнтyє товаровиробника на збільшення обсягів виробництва продукції, зниження затрат на виробництво. Цим досягається як мета підприємництва, так i задоволення суспільних потреб.

Абсолютна величина прибутку важлива, коли йдеться про фінансові ресурси, які можуть використовуватися підприємствами, суспільством. Але для характеристики ефективності господарювання цього абсолютного показника недостатньо. Отже, щоб оцінити результати господарювання, його ефективність, ефективність використання складових процесу виробництва, за допомогою яких отримано прибуток, його суму потрібно віднести до відповідних показників. У підсумку буде отриманий показник ефективності, або рентабельності.

Рентабельність -- це відносний показник інтенсивностi виробництва, який характеризує рівень прибутковості (окупності) відповідних складових процесу виробництва або сукупних затрат підприємства. У практиці господарювання розраховуються такі показники рентабельноcтi: рентабельність продукції; рентабельність виробництва; рентабельність виробничих фондів та ін.

Рентабельність продукції можна розрахувати по всій реалізованій продукції та за окремими її видами.

Рентабельність yciєї реалізованої продукції розраховується як відношення прибутку, отриманого від продажу всiєї продукції, до її собівартості:

Р = 100%,

де Р -- рівень рентабельності продукції, %; П -- прибуток, отриманий від продажу всiєї продукції, три; С -- собівартістъ yciєї проданої продукції, грн.

За цією формулою можна розрахувати також рентабельність виробництва та продажу окремих видів продукції. Для цього враховуються прибуток i собівартість по відповідному виду продукції.

Показники рентабельності всiєї проданої продукції та окремих її видів дають уявлення стосовно окупності (прибутковості) затрат на виробництво та продаж вцідповідних видів або вciєї продукції, тобто стосовно того, скільки прибутку отримує підприємство на одну гривню затрат, вкладених для отримания прибутку.

Рентабельність виробництва визиачається як відношення загального (підсумкового) прибутку до собівартості проданої продукції, товapiв, робіт i послуг.

Рентабельність проданої продукції (продажу) можна розраховувати i як відношення прибутку до виручки (oбiry) від продажу продукції:

Р_пп = 100%,

де Р_пп -- рентабельність проданої продукції, %; В -- виручка від продажу продукції, грн.

У цьому випадку рівень рентабельноті буде показувати, скильки отримано прибутку (в процентах або копійках) на одну гривню проданої продукції за цінами реалізації.

Рентабельність виробничих фондів розраховується як відношення загального прибутку до середньорічної вартості основних виробничих фондів i матеріальних обігових активів.

Розрахунок згаданих показників рентабельності, їх аналіз дозволяє керівникам господарюючих суб'єктів i підприємцям зорієнтуватися в економічному piвнi вирішення відповідних питань i вжити необхідних заходів для поліпшення фінансового стану підприємств.

Прибуток, який є основним фінансовим показником i результатом підприємницької діяльності господарюючих суб'єктів, забезпечує значну потребу в фінансових ресурсах не тільки самих підприємств, але й держави загалом.

Тому для ycішногo ведения господарства підприємства в умовах ринку повинні здійснювати планування прибутку.

Планування прибутку є складовою фінансового планування та найважливішою ділянкою фінансово-економічної роботи на підприємствах. Від того, як достовірно визначений плановий прибуток, буде залежати успішна господарсько-фінансова діяльність підприємства.

Розрахунок планового прибутку повинен бути економічно обгрунтований, що дозволить здійснювати своєчасне та повне фінансування інвестицій, приросту власних обігових активів, своєчасних розрахунків iз бюджетом по податках тощо. Отже, правильне планування прибутку на підприємствах має велике значення у забезпеченні їx ефективної роботи.

Під час розробки планів прибутку важливо не тільки враховувати вci чинники, які впливають на величину можливих фінансових результатів, але i вибрати той варіант виробничої програми, який забезпечить отримання максимального прибутку.

При відносно стабільних цінах i прогнозованих умовах господарювання прибуток планується на рік у рамках поточного фінансового плану. Але нестабільність цін, що icнyє в умовах ринку, ускладнює річне планування, i підприємства можуть складати більш чи менш реальні плани по прибутку на квартал.

Планування прибутку проводиться окремо по вcix видах діяльності підприємства: від продажу товарної продукції; від продажу iншoї продукції та послуг нетоварного характеру; від продажу основних фондів, iншoгo майна та нематеріальних активів; від позареалізаційних доходів i витрат.

Основними методами планування прибутку від продажу товарної продукції є метод прямого рахунку й аналітичний метод. Основою для розрахунку прибутку є обсяг виробничої програми, який базується на замовленнях споживачів i господарських договорах.

Найпоширенішим методом планування прибутку від продажу товарної продукції є метод прямого рахунку. Суть його полягає в тому, що прибуток визначається як різниця між виручкою від продажу товарної продукції (доходом), за вирахуванням податку на додану вартість i акцизів, i її собівартістю. Основою для розрахунку прибутку є обсяг виробничої програми, яка базується на замовленнях споживачів i господарських договорах. Проте починаючи розрахунок планової величини прибутку, необхідно уточнити обсяг продукції, від продажу якої очжуєтъся цей прибуток. При цьому потрібно відрізняти плановий poзмip прибутку в розрахунку на товарний випуск продукції від прибутку, запланованого на обсяг продукції, що продається. прибуток рентабельність

Прибуток по товарному випуску продукції планується на основі кошторису затрат на виробництво i реалізації продукції та її вартостi в діючих цінах реалізації без податку на додану вартість та акцизів. Розрахунок ведетъся за формулою:

П_ТП = (В_ТП·Ц) - (В_ТП·С),

де П_ТП -- прибуток по запланованому випуску товарної продукції; В_ТП -- випуск товарної продукції в запланованому періоді в натуральному виразі; Ц -- ціна за одиницю продукції без ПДВ, акцизів; С -- собівартість одиниці товарної продукції.

Розрахунок прибутку на продукцію, яка продається в запланованому пepioдi, виконується в аналогічному порядку тільки в розрахунку на обсяг проданої продукції. При цьому обсяг проданої продукції в запланованому пepioдi в натуральному виразі визначається як сума залишків продукції, що не продана, на початок запланованого пepioду, обсягу випуску товарної продукції в запланованому періоді без урахування залишків готової продукції, які не будуть продані в кінці запланованого періоду. 3 огляду на це розрахунок планової суми прибутку від продажу продукції можна подати в такий cпociб:

П_ПП = П_ЗПНР+ П_ТП - П_ЗПКР,

де П_ПП -- прибуток від продажу продукції в запланованому періоді; П_ЗПНР -- прибуток у залишках продукції, що не продана на початок запланованого періоду; П_ТП -- прибуток по товарній продукції, по редбачуваної до випуску в запланованому періоді; П_ЗПКР -- прибуток у залишках продукції, що не буде продана в запланованому періоді.

Визначенню прибутку за цим методом має передувати визначенпя обсягу випуску порівнюваної та непорівнюваної товарної продукції в запланованому періоді за собівартістю i в цінах продажу, а також залишків готової продукції иа складі i товарів, відвантажених на початок i кінець запланованого періоду.

Розрахунок прибутку від продажу товарної продукції методом прямого рахунку наведено в табл. 1.

Таблиця 1. Розрахунок прибутку від продажу товарної продукції

У цьому випадку прибуток визначається по кожному виду (асортименту) продукції, що продається, як різниця між її вартістю в цiнах продажу (без ПДВ, акцизів тощо) i собівартістю. Додаючи прибуток по всіх видах (асортиментах) проданої продукції, отримують загальну величину прибутку від продажу товарної продукції запланованого періоду.

Для отримання загального (підсумкового) прибутку до розрахованої суми прибутку від продажу товарної продукції запланованого року додають прибуток у залишках продукції, не проданої на початок запланованого року, прибуток від іншого продажу (від продажу основних фондів та нематеріальних активів, від операцій із цінними паперами та валютними цінностями, від здачі майна в оренду тощо) i коригують отриману суму прибутку на прибуток від надзвичайних подій.

Ця методика розрахунку прибутку застосовується при плануванні результатів від продажу товарної продукції, коли легко визначити обсяг реалізованої продукції в цінах продажу та за собівартістю. Цей метод застосовується, як правило, за умови невеликого асортименту виготовленої продукції. Основною перевагою методу прямого рахунку планування прибутку при відомих цінах i незмінних витратах протягом запланованого періоду є його точністъ. Але метод прямого рахунку не дозволяє виявити окремі чинники впливу на плановий прибуток, i при широкій номенклатурі продукції, то виготовляється, дуже трудомісткий. Його можна використати в сучасних умовах господарювання, коли підлягають частим змінам ціни, зарплата та інші обставини, тільки на короткий період часу. Це практично виключає його застосування при ручному та перспективному плануванні прибутку.

В умовах випуску широкого асортименту продукції та необхідностi планування прибутку на piк i велику перспективу, його розрахунок на відповідний плановий період виконується аналітичним методом. При цьому методі прибуток розраховується не по кожному виду продукції, що випускається в запланованому poцi, а по всій порівнюваній i непорівнюваній товарній продукції".

При плануванні прибутку аналітичним методом необхідно вирішувати послідовно такі завдання:

¦ Розрахунок базової рентабельності як відокремленої частки очікуваної суми прибутку за звітний piк на собівартість порівнюваної товарної продукції за той само період. Biн здійснюється за формулою:

P_Б = (П_О : С_ТП) * 100%,

де Р_Б -- базова (очікувана) рентабельність; П_О -- очікуваний прибуток за звітний базисний piк; С_ТП -- собівартість товарної продукції базисного року.

¦ Обчислення обсягу товарної продукції в запланованому періоді за
собівартістю звітного року i розрахунок прибутку на товарну продукцію виходячи із базової рентабельності. При цьому розрахунок прибутку по товарній продукції на ocнoвi базової рентабельності здійснюється за формулою:

П_ТП = Т_СБ · Р_Б,

де П_ТП -- прибуток по товарній продукції запланованого року; Т_СБ -- обсяг товарної продукції в оцінці за собівартістю базового періоду.

¦Облік впливу на плановий прибуток різних чинників: зміни (зниження, збільшення) собівартості продукції в запланованому poцi; підвищення якості та сортності реалізованої продукції; зміни рівня цін на продукцію, що продається.

Планування прибутку на наступний piк виконується в кінці звітного року. Тому для визначення базової рентабельності використовуються звітні дані по обсягу отриманого прибутку i собівартості за дев'ять місяців поточного року i очікувані за IV квартал цього ж року. За допомогою знайденого в такий спосіб рівня базової рентабельності та запланованого обсягу товарної продукції в оцінці за собівартістю базисного (звітного) року орієнтовано розраховується прибуток запланованого року, з урахуванням впливу лише одного чинника -- зміни обсягу порівняльної товарній продукції. На наступному eтaпi планування прибутку від продажу товарної продукції враховується вплив на його величину зміни собівартості, цін, асортименту та сортності продукції.

При кінцевому розрахунку планової суми прибутку від продажу продукції враховуються також зміни прибутку в залишках готової продукції та товapiв на початок i кінець запланованого року.

На основі даних табл. 2 розглянемо порядок розрахунку базової рентабельності.

Згідно з розрахунком (табл. 2) базова очікувана рентабельність становить 19,0%.

На запланований piк передбачається збільшення порівняльної товарної продукції на 5%. Виходячи з даного розміру збільшення порівняльної товарної продукції в запланованому році та обсягу цiєї продукції в оцінці за повною собівартістю в звітному році (п. 1, б, гр. 4 табл. 3.2), визначаємо обсяг порівняльної товарної продукції на запланований piк. Він становитиме 50442,0 тис. грн:

(48040· 105) : 100.

Табпиця 2. Розрахунок базової рентабельності

Сума ж прибутку від продажу порівняльної товарної продукції в запланованому poцi визначається множенням встановленого рівня базової рентабельності на розрахований обсяг порівняльної товарної продукції, яка реалізується в запланованому році. Boнa становитиме 9584,0 тис. грн:

(50442,0 тис. грн · 19,0%) : 100%.

Далі розраховуємо вплив зміни собівартості продукції на величину прибутку. Розрахований обсяг випуску порівпяльної товарної продукції в запланованому poцi в оцінці за собівартістю звітного року становить 50442,0 тис. грн. Той само обсяг порівняльної товарної продукції, але в оцінці за собівартістю запланованого року, згідно з табл. 3.1, становить 48850,0 тис. грн. Різниця в 1592,0 тис. грн (50442.0 - 48850,0) вказує на зниження собівартості порівняльної товарної продукції, а отже, на збільшення прибутку на цю суму (1592,0 тис. грн).

Вплив зміни асортимеитних зрушень реалізованої товарної продукції на прибуток визначається множенням питомої ваги ваттості кожного виробу в загальному обсязі реалізованої порівняльної товарної пpoдукції на звітну (бажану) рентабельність кожного виробу Питома вага южного виробу визначається діленням його вартості на загальний обсяг порівняльної товарної продукції в оцінці за собівартістю звітному i запланованому році. Сума коефіцієнтів, отриманих перемноження пимотої ваги кожного виробу на звітну (очікувану) рентабельність, покаже середній рівень рентабельностi в звітному і заплановапому році. Різниця ж між ними покаже вплив асортиментних зрушень на плановий прибуток. Такі розрахунки виконуються в спеціальних таблицях на основ планових даних про асортимент продукції, її якостс i сортності.

Після встановлення впливу асортиментних змін на плановий прибуток визначають вплив на нього i зміни цін. Так розраховується апалітичним методом прибуток від реалізації порівняльної товарної продукції в запланованому poцi. В такому ж порядку визпачається, прибуток від реалізації пепорівняльної товарної продукції.

Для визначення загальної суми прибутку від продажу продукції до прибутку від продажу товарної продукції додаються (вираховуються) зміни прибутку в нереалізованих залишках готової продукції на по чаток i кінець запланованого року.

Для визначення загальної суми прибутку підприємству до суми
прибуду від продажу продукції додають прибуток від продажу послуг, основних фондів i нематеріальних активів, прибуток від операцій з цінними паперами i валютними цінностями, від здачі майна в оренду тощо, а також враховуютъ надзвичайні доходи і витрати. При цьому прибуток по вказаних операціях планується, як правило, на основі прогнозів у вирішеенні тих чи інших операцій. Прибуток (збиток) вiд надзвичайних доходів i витрат визначається, як правило,на основі аналізу їх за минулі роки.

Kpiм poзpахyнків прибутку методом прямого рахунку і аналітичним методом, існує ще так званий метод снолученого розрахунку. В ньому поєднуються елементи розрахунку прибутку першого і друого способів. А отже, вартістъ товарної продукції в цінах запланованого року та за собівартістю звітного року визначається методом прямого рахунку, а вплив на планову суму прибутку змін собівартості, якості acopтиментy, цін та інших чинииків встановлюється за допомогою аналітичного методу.

Загалом розрахунок оптимального розміру планової суми прибутку - найважливіший елемент не тільки плакування, але i управління підприємницькою діяльністю господарюючих суб'ектів.

Размещено на Allbest.ru