Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

МIНIСТЕРСТВО ОСВIТИ ТА НАУКИ УКРА?НИ

КРИМСЬКИЙ ЭКОНОМIЧНИЙ IНСТИТУТ

ГВУЗ «КИЄВСЬКИЙ НАЦIОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМIЧНИЙ УНIВЕРСИТЕТ

ім. Вадима Гетьмана»

КАФЕДРА ЕКОНОМIКИ ПIДПРИЄМСТВА

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни "Економіка підприємства "

на тему:

“ Формування й використання виробничої потужності підприємства ”

(на прикладі підприємства ТОВ «КРОНОС-ИНВЕСТ»)

Виконав:

студент II курса

групи МО-21

Мустафаєв Азіз

Науковий керівник:

Шамилева Э.Э.

м. Сімферополь, 2011 р.

ЗМIСТ

ВСТУП

РОЗДIЛ I. ВИРОБНИЧА ПОТУЖНІСТЬ, ЇЇ СУТНІСТЬ І ВИЗНАЧАЛЬНІ ФАКТОРИ

1.1 Формування й використання виробничої потужності підприємства

1.2 Потокова потужність підприємства

1.3 Резервна потужність підприємства

РОЗДIЛ II. АНАЛІЗ ВИРОБНИЧОЇ ПОТУЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА ТОВ «КРОНОС-ИНВЕСТ

2.1 Організаційно - економічна характеристика

2.2 Аналіз розрахунку виробничої потужності підприємства ТОВ «КРОНОС-ИНВЕСТ

2.3 Аналіз удосконалювання методики розрахунку виробничої потужності ТОВ «КРОНОС-ИНВЕСТ

РОЗДIЛ III. УДОСКОНАЛЕННЯ ВИКОРИСТАННЯ ВИРОБНИЧОЇ ПОТУЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА ТОВ «КРОНОС-ИНВЕСТ

3.1 Показники інтенсивного використання виробничої потужності ТОВ «КРОНОС-ИНВЕСТ

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

Здатність галузей промисловості, підприємств і їх підрозділів виготовляти максимальну кількість продукції, що перебуває в безпосередній залежності від кількості й досконалості коштів праці, якою вони оснащені. Ціну праці, насамперед їх активну частину - знаряддя праці, варто вважати основним фактором формування виробничої потужності підприємств. Однак із цього не слід робити висновок про те, що виробничу потужність можна визначати на основі виробничо-технічних параметрів коштів праці без обліку суспільно-економічних умов, у яких вони використаються. Сучасні знаряддя виробництва, у якому би виді вони не виступали (систем машин, комплексів машин), використаються людьми в процесі праці. А процес праці завжди протікає при певній суспільній формі, що визначається характером власності на засоби виробництва. Залежно від цього складаються й виробничі відносини.

Таким чином, виробнича потужність, як економічна категорія, відображає виробничі відносини з метою використання організованої сукупності найбільш активного виду коштів праці - машин і встаткування для забезпечення максимального випуску продукції.

Отже, сутність виробничої потужності розкривається повністю лише тоді, коли її розглядають як функцію організованої сукупності коштів праці. Тоді вона буде не тільки характеризувати потенційну здатність випускати максимальну кількість продукції підприємством, але і їхній економічний потенціал.

Під впливом науково-технічного прогресу в розвитку техніки відбуваються значні якісні зміни. Вони знаходять своє відбиття в ускладненні техніки, збільшенні її одиничної потужності. Створюються й впроваджуються великі системи машин, здатні значно підвищити ефективність оснащення підприємств і прискорити виробничий процес за рахунок його потоковості, безперервності й гнучкості. У результаті цього виникають якісно нові можливості формування й росту виробничих потужностей діючих підприємств.

Виробнича потужність - одна з основних показників діяльності підприємства. У розрахунку виробничої потужності підприємства включається все встаткування, закріплене за основними виробничими цехами, за винятком резервного, досвідчених ділянок і спеціальних ділянок для навчання робітників; культурно-технічний рівень кадрів і їхнього відношення до праці; досягнутий рівень виконання норм часу.

Виробнича потужність є вихідним пунктом планування виробничої програми підприємства. Вона відображає потенційні можливості об'єднань, підприємств, цехів по випуску продукції.

Визначення величини виробничої потужності займає провідне місце у виявленні й оцінці резервів виробництва.

Ціль роботи: проаналізувати виробничу потужність підприємства.

У першому розділі розглянуті основні поняття й показники

виробничої потужності підприємства, складений порядок її визначення.

У другому розділі визначена виробнича потужність ТОВ ПКФ «Бахус», структурної частини запорізького підприємства ТПГ «Кронос-Инвест».

У третьому розділі розглянуті показники й шляхи поліпшення використання основних виробничих фондів і оборотних коштів.

У курсовій роботі будуть розглянуті основні показники виробничої потужності підприємства, а також буде розрахована виробнича потужність підприємства ТОВ «КРОНОС-ИНВЕСТ».

РОЗДIЛ I. ВИРОБНИЧА ПОТУЖНІСТЬ, ЇЇ СУТНІСТЬ І ВИЗНАЧАЛЬНІ ФАКТОРИ

1.1 Формування й використання виробничої потужності підприємства

Виробнича потужність підприємства характеризує максимально можливий річний обсяг випуску продукції (видобутку й переробки сировини або надання певних послуг) заздалегідь установленої номенклатури, необхідних асортиментів і якості за умови найбільш повного використання прогресивної технології й організації виробництва.

Одиниці виміру виробничої потужності підприємства застосовуються різні залежно від характеру виробництва й галузевої підпорядкованості. Загальне правило наступне: виробнича потужність визначається в тих же самих одиницях виміру, у яких планується й здійснюється облік виготовленої продукції (послуг). У більшості випадків це натуральні вимірники.

Для багато номенклатурних виробництв потужність може визначатися також вартісним показником усього обсягу продукції (послуг). У паспорті такого підприємства потужність показується двома вимірниками: у чисельнику - натуральні показники по видах продукції; у знаменнику - загальний вартісний грошовий показник.

На підприємствах окремих галузей (наприклад, цукрової й молочної промисловості) виробнича потужність характеризується кількістю сировини, що переробляє за добу.

Наука й практика господарювання виділяє три види потужності підприємства: проектну, поточну (фактично досягнуту), резервну. Проектною є потужність, що визначається в процесі проектування, реконструкції (розширення) діючого або будівництва нового підприємства; вона вважається оптимальною, оскільки склад і структура встаткування відповідають структурі трудомісткості запроектованої продукції, і повинна бути досягнута протягом нормативного періоду її освоєння. Поточна (фактично досягнута) виробнича потужність визначається періодично у зв'язку зі зміною умов виробництва (номенклатури й структури трудомісткості продукції) або перевищенням проектних показників. При цьому обчислюють вхідну (на початок року), вихідну (на кінець року) і середньорічну потужність підприємства. Резервна потужність повинна формуватися й бути в робочому стані в таких галузях національної економіки: електроенергетика й газова промисловість - для покриття так званих пікових навантажень в електро - і газових мережах, надійного забезпечення енергоресурсами споживачів на період виконання ремонтно-аварійних робіт; харчової індустрії - для переробки обсягу, що істотно збільшується, сільськогосподарської сировини у високоврожайні роки; на транспорті - для перевезення збільшеної кількості пасажирів у літні місяці; у машинобудуванні й інших галузях - для підготовки виробництва й освоєння нових видів устаткування (агрегатів, приладів), конструкційних матеріалів і т.п.

Величина виробничої потужності підприємства формується під впливом багатьох факторів. Головними з них є:

· номенклатура, асортименти і якість виготовленої продукції;

· кількість установленого встаткування, розмір і склад виробничих площ, можливий фонд часу роботи встаткування й використання площ у плані року;

· прогресивні техніко-економічні норми продуктивності й використання встаткування, знімання продукції з виробничих площ, нормативи тривалості виробничого циклу й трудомісткості виготовленої продукції (послуг).

Методичні принципи розрахунку виробничої потужності. Виробничі потужності підприємств визначаються відповідно до основних галузевих положень, що відображають особливості конкретних галузей. Однак існують загальні для більшості галузей економіки методичні принципи розрахунку виробничих потужностей діючих підприємств.

Виробничу потужність підприємства визначають по всій номенклатурі профільної продукції. При цьому проводиться можливе скорочення номенклатури, шляхом об'єднання окремих виробів у групи на підставі їхньої конструктивно-технологічної єдності з виділенням у кожній з них базового представника. Іншу частину виробів даної групи приводять до характеристик цього представника за допомогою розрахункового коефіцієнта трудомісткості.

Якщо підприємство випускає кілька видів різної продукції, то виробнича потужність визначається окремо для кожного виду виробів. Наприклад, на металургійних підприємствах (комбінатах) обчислюють окремо потужність доменного, сталеплавильного й прокатного виробництв. При розрахунках потужності багатономенклатурних виробництв у грошовому вираженні обов'язково додається виробнича програма підприємства, щодо якої визначається потужність.

Виробнича потужність підприємства встановлюється виходячи з потужності провідних цехів (ділянок, технологічних ліній, агрегатів) основного виробництва з урахуванням заходів по ліквідації вузьких місць і можливого внутрівиробничого кооперування.

До ведучих відносяться ті виробничі підрозділи підприємства, які виконують головні технологічні процеси (операції) і мають вирішальне значення для забезпечення випуску профільних видів продукції.

Наприклад, для підприємств чорної металургії ведучими прийнято вважати доменні, сталеплавильні й прокатні цехи; машинобудування й металообробки - механічні, складальні, ливарні й ковальсько-пресові цехи; цементної промисловості - печі по виробництву клінкера; текстильної індустрії - прядильне й ткацьке виробництво. При наявності декількох провідних підрозділів потужність підприємства обчислюється по тому з них, де виконується найбільш трудомісткий обсяг робіт.

У розрахунки виробничої потужності підприємства включають:

а) все діюче й не діюче внаслідок несправності, ремонту або модернізації встаткування основних виробничих цехів;

б) устаткування, що перебуває на складі й повинне бути введене в експлуатацію в основних цехах протягом розрахункового періоду;

в) наднормативне резервне встаткування;

г) наднормативне встаткування допоміжних цехів, якщо воно аналогічно технічному встаткуванню основних цехів;

Виробничу потужність підприємства потрібно обчислювати по технічних або проектним (неперевершеним) нормах продуктивності встаткування, використання виробничих площ і трудомісткості виробів, а також по нормах виходу продукції з урахуванням застосування прогресивної технології й сучасної організації виробництва. При відсутності таких норм можна використати власні розрахунково-технічні норми, які враховують прогресивні досягнення значної кількості (20-25%) робітників однакових професій і ланок виробництва.

Для розрахунків виробничої потужності підприємства використається показник максимально можливого річного фонду часу (кількості годин) роботи встаткування. На підприємствах з безперервними процесами виробництва таким максимально можливим фондом часу роботи встаткування є календарний фонд (8760 годин) за мінусом часу, необхідного для проведення ремонтів, і часу технологічних зупинок устаткування.

Для підприємств із дискретними процесами виробництва фонд часу роботи встаткування визначають, виходячи з фактичного режиму роботи основних цехів і встановленої тривалості змін у годинниках за винятком часу на проведення ремонтів устаткування, вихідних і святкових днів. У сезонних виробництвах фонд часу роботи встаткування регламентується встановленими режимом роботи підприємства (по технічному проекту) з урахуванням забезпечення оптимальної кількості доби роботи окремих технологічних цехів (ліній).

Виробнича потужність заводу розраховується по провідному цеху. На

машинобудівному заводі в більшості випадків ведучим є випускаючий, тобто складальний цех. Виходячи із цих передумов, виробнича потужність заводу встановлюється по потужності провідного цеху. Пропускна здатність відрізняється від виробничої потужності ступенем напруженості норм, покладених в основу розрахунку. При розрахунку виробничої потужності визначається максимально можливий випуск продукції в найкращих технічних і організаційних умовах, а при розрахунку пропускної здатності - найбільш імовірний випуск продукції при середньому виконанні норм виробітку.

Пропускна здатність (ПЗ) розраховується в такий спосіб:

ПЗ = ФП / t порівн. (1.1.1)

Пропускна здатність розраховується аналогічно, тільки норми

трудомісткості продукції, продуктивності встаткування будуть середніми, а не найвищими. Відношення пропускної здатності до виробничої потужності показує, якими резервами розташовує підприємство у використанні активної частини основних фондів.

1.2 Потокова потужність підприємства

Розвиток предметної форми спеціалізації цехів (ділянок) приводить до створення потокового виробництва - найбільш прогресивної й ефективної форми організації виробничих процесів, заснованих на ритмічній повторюваності погоджених у часі основних і допоміжних операцій. Виробничий процес обробки деталі або зборки виробу розчленовується на рівні по тривалості операції, виконувані на спеціалізованих робочих місцях (позиціях).

Позиції розташовуються в послідовності технологічного процесу, при цьому переміщення виробів з позиції на позицію здійснюється за допомогою спеціальних транспортних засобів.

До числа основних ознак, що характеризують потокове виробництво, відносяться:

Принцип прямоточності передбачає розміщення встаткування й робочих місць у порядку проходження операцій технологічного процесу. Прямоточність забезпечує найкоротший шлях руху виробу у виробництві.

Принцип спеціалізації втілюється в створенні спеціалізованих потокових ліній, призначених для обробки одного закріпленого за даною лінією виробу або декількох технологічно родинних виробів.

Принцип безперервності проявляється у вигляді безперервного руху виробів по операціях при безперервній роботі робітників і встаткування. Подібні лінії називаються безперервно-потоковими. Безперервність є прямим слідством принципу пропорційності, зокрема рівної продуктивності на всіх операціях лінії. Якщо такої рівності немає, то лінія називається перериваної-потокової або прямоточної.

Принцип паралельності передбачає паралельний рух виробів, при якому вони передаються по операціях поштучно або невеликими транспортними партіями.

Принцип ритмічності характеризується ритмічним випуском продукції на лінії й ритмічному повторенні всіх операцій на кожному її робочому місці. На безперервно-потокових лініях з поштучною передачею випуск (запуск) кожного виробу здійснюється через той самий інтервал часу, називаний тактом лінії (або поштучним ритмом).

Характерні ознаки організації потокового виробництва:

· розчленовування процесу виготовлення продукції на ряд складових частин, на більш-менш прості операції й закріплення їх за окремими робітниками місцями (верстатами) або за групою однакових робочих місць;

· повторення тих самих процесів на кожному робочому місці;

· оснащення робочих місць потокової лінії спеціальним устаткуванням, інструментом, пристосуваннями, що забезпечують високопродуктивне виконання закріплених операцій;

· транспортна спрямованість, що регламентує все виробництво в часі й у просторі;

· високий ступінь механізації й автоматизації процесів виробництва;

· безупинно повторювана однаковість всіх виробничих факторів якості й форм матеріалів, інструментів і пристосувань і т.п.;

· рівномірність випуску продукції на основі єдиного розрахункового такту потокової лінії;

· одночасне виконання всіх складових частин процесу.

Умова синхронізації, вирівнювання тривалості всіх операцій необхідно для того, щоб кожне попереднє робоче місце потоку безупинно давало роботу кожному наступному робочому місцю без пролежування предметів праці й простоїв устаткування. Ця умова є найбільш характерною особливістю потокового виробництва.

Потокове виробництво являє собою основну форму організації виробничого процесу на підприємствах масового типу виробництва, де від потоку може бути отриманий найбільший ефект.

Умовами для переходу на потокові методи виробництва є: достатній обсяг випуску однотипних виробів, для чого максимально уніфікують конструкції виробів, що випускають; поглиблення спеціалізації заводу, цехів, ділянок і робочих місць; відпрацьовування конструкцій виробів з погляду вимог потокової технологічності; розробка технологічного процесу, що забезпечує найбільшу пропорційність у потоці, а в серійному виробництві - уніфікація технології й застосування групової обробки.

Важливим елементом потокового виробництва є потокова лінія. Потокова лінія - це ряд взаємозалежних робочих місць, розташованих у порядку проходження технологічного процесу й об'єднаних загальної для всіх нормою продуктивності. Продуктивність всієї потокової лінії визначається продуктивністю провідної машини виробничого процесу. Її визначають такі провідні процеси праці, виконання яких максимально наближає напівфабрикат до стадії готового продукту.

За допомогою провідного встаткування відбуваються основні зміни в сировині, напівфабрикатах, що перетворюють предмет праці в готовий продукт. Наприклад: у консервному виробництві провідним устаткуванням є обжарюючи печі, бланшировочні, автоклави; у виробництві консервів - закаточні машини; у коптильному виробництві - коптильні установки; у жиро мучних цехах - сушильні устрої.

Продуктивність потокової лінії визначається продуктивністю провідного встаткування. Це означає, що виходячи із продуктивності провідної машини, установлюють виробничі завдання кожному потоку робочого місця.

Виробниче завдання представляє ту кількість предметів праці (сировини, напівфабрикатів), що повинне бути оброблене для забезпечення повного завантаження провідної машини потокової лінії, тобто, для безперебійної роботи провідного встаткування або для виконання змінного завдання. Конфігурація потокових ліній залежно від планування цеху, ділянки, кількості робочих місць і інших умов припускає наступні види, залежно від наступних ознак:

- по типу виробництва: одно предметні й багатопредметні.

Одно предметні потокові лінії - це лінії, на яких постійно випускається один вид продукції у великій кількості, протягом тривалого періоду часу.

Багатопредметні потокові лінії - це лінії, на яких виготовляють продукцію (вироби) різних асортиментів, подібних у технологічному відношенні. На таких потокових лініях використаються ті самі робітники, одне й теж устаткування, причому продукція виготовляється шляхом періодичного перемикання з виробництва одного виду продукції до іншого виду.

1.3 Резервна потужність підприємства

Виробнича потужність визначається по потужності провідних цехів, агрегатів або ділянок. Під провідними цехами, ділянками або агрегатами розуміються ті з них, де виконуються основні й найбільш масові технологічні операції по виготовленню готової (основної) продукції й у які зосереджена переважна частина встаткування. У чорній металургії - це доменні, мартенівські, сталеплавильні цехи або печі, у кольоровій - електролізні ванни, у текстильній - прядильне й ткацьке виробництво, на машинобудівних заводах - механічні й складальні цехи.

При розрахунку виробничої потужності підприємства на початок планового року повинно враховуватися все встановлене встаткування незалежно від його стану (діє або не діє внаслідок його несправності, перебуває в ремонті, налагодженні, у резерві, на реконструкції або на консервації, простоює внаслідок відсутності сировини, матеріалів, енергії, а також монтуємого, якщо уведення в експлуатацію передбачене у плані й т.п.). Резервне встаткування, призначене для заміни ремонтуємого, при розрахунку потужності не враховується.

При уведенні нових потужностей за планами капітального будівництва і їхнього освоєння передбачається, що їхня експлуатація починається в наступному кварталі після здачі.

Для розрахунку виробничої потужності використаються наступні вихідні дані:

· перелік виробничого встаткування і його кількість по видах;

· режими використання встаткування й використання площ;

· прогресивні норми продуктивності встаткування й трудомісткості виробів;

· кваліфікація робітників;

· намічувані номенклатура й асортименти продукції, що безпосередньо впливають на трудомісткість продукції при даному складі встаткування.

Якщо відомо продуктивність устаткування, то виробнича потужність визначається, як добуток паспортної продуктивності встаткування в одиницю часу й планового фонду часу його роботи (Теф):

М = Теф · а · Н, (1.3.1)

де Теф - ефективний фонд роботи одиниці встаткування, година;

а - кількість однотипних апаратів, машин, агрегатів, установлених у відділенні (ділянці, цеху);

Н - годинна норма продуктивності одиниці встаткування по паспорті заводу-виготовлювача, виражена в кінцевому продукті (т/година, м3/година, м2/година й ін.).

Якщо відомо, що фактично з устаткування знімається продукції більше, чим визначено паспортом, то використати в розрахунку потужності потрібно технічно обґрунтовану норму продуктивності, обумовлену виробничниками.

Ефективний фонд робочого часу встаткування визначається залежно від режиму роботи ділянки (відділення, цеху).

Якщо виробництво працює в безперервному режимі (цілодобово, без зупинок у святкові й вихідні дні), то ефективний фонд розраховується в такий спосіб:

Тнеф = Ткав * ТППР - Ттехн, (1.3.2)

де: Ткав - календарний фонд (тривалість року, 365 днів або 8760 годин.); ТППР - час простоїв у планово-попереджувальних ремонтах, у годинах; Ттехн - час простоїв устаткування по технологічних причинах (завантаження, вивантаження, чищення, промивання, продувка й т.д.) у годину.

В умовах безперервного виробничого процесу максимально можливий фонд часу роботи встаткування дорівнює добутку календарних днів і 24 ч у добі. У перериваному виробництві розраховують розташовуваний фонд часу встаткування (у практиці його називають номінальним). Пояснимо, що розуміється під розташовуваним фондом часу встаткування.

На кожному підприємстві діє певний режим роботи (число робочих і вихідних днів, число змін і їхня тривалість). Тому не весь календарний фонд може бути використаний для цілей виробництва. Якщо з календарного фонду часу виключити частину робочого часу між змінами й час неробочих днів, то вийде режимний фонд часу.

Наприклад, для одного верстата календарний фонд часу за рік дорівнює: 24 · 365 = 8760 станко - часів.

Для сукупності верстатів фонд часу (календарний, режимний) дорівнює добутку фонду часу одного верстата на число верстатів. Розташовуваний фонд одержують виключенням з режимного фонду витрат часу на плановий ремонт і часу на знаходження встаткування в резерві.

ТППР - визначається за графіком планово попереджувальних ремонтів підприємства, формованого службою головного механіка. При відсутності графіка величину простоїв можна розрахувати, використовуючи ремонтні нормативи, застосовувані в галузевій практиці;

Ттехн - визначаються по даним технологічних регламентів виробництва, у яких указуються види простоїв, їхня тривалість і циклічність.

У періодичних виробництвах і в безперервних виробництвах з періодично працюючим устаткуванням потужність визначається по формулі:

 (1.3.3)

де Теф - ефективний фонд часу роботи одиниці встаткування, година;

Тц - час виробничого циклу роботи встаткування, година;

Зс - обсяг завантаження сировини на один цикл;

b_rn - вихід готової продукції з одиниці сировини;

а - кількість однотипних апаратів, машин, агрегатів, установлених у відділенні (цеху).

В умовах багатономенклатурного виробництва виробнича потужність визначається, як частка від розподілу фонду часу роботи встаткування на трудомісткість комплекту виробів (деталей), що виготовляють на даному встаткуванні:

(1.3.4)

де - /трудомісткість комплекту виробів, що включають а - видів.

Вхідна й вихідна виробнича потужність обчислюються щорічно за даними галузевої статистики, як зовнішня конкурентна характеристика встаткування. Для визначення відповідності виробничої програми наявної потужності обчислюється середньорічна виробнича потужність підприємства (Мсг). При рівномірному нарощуванні потужності протягом року її середньорічна величина визначається, як напівсума вхідної (Мвх) і вихідний (Мвих) потужності:

У деяких випадках середньорічна потужність (Мсг) з урахуванням введення нового обладнання й висновку застарілого обчислюється так:

(1.3.5)

де Мнг - потужність на початок року; Мвв - нові потужності, що вводять; Твв - число місяців роботи потужностей, що вводять; Мвив - потужності виведені; Мо - збільшення потужності за рахунок оргтехміроприятій; Твив - число місяців, коли виведені потужності не будуть працювати; Те - число місяців роботи після впровадження заходу;

12 - число місяців.

Наявність резервної виробничої потужності обумовлена необхідністю періодичної зупинки частини встаткування для виконання ремонтних і регламентних (профілактичних) робіт, а також для регулювання обсягу виробництва продукції. Найбільш оптимальні навантаження встаткування, як правило, перебувають у діапазоні 80-90% від їхніх максимальних значень.

Загальна формула розрахунку виробничої потужності (М):

М = а * (Т - Те) * b, (1.3.6)

де : а - кількість однорідних апаратів (машин); Т - календарний час, година; Те - регламентовані зупинки одного апарата (машини), година;

b - продуктивність одного апарата (машини) у годину.

Кількість апарато - і машино-часів Тмч, що повинне бути використане за рік, розраховують по формулі

Тмч = (Т - Те) * а. (1.3.7)

При визначенні фонду робочого часу (або кількості апарато-днів роботи в плановому році) можуть передбачатися, як зазначено вище, простої встаткування у зв'язку з поточними й капітальним ремонтами, а також технологічні зупинки.

Якщо показник інтенсивності визначений як кількість сировини, що подається в апарат на одиницю реакційного обсягу в одиницю часу, то для розрахунку потужності необхідно враховувати вихід продукції з одиниці сировини, або видатковий коефіцієнт.

Виробнича потужність (М) апаратів безперервної дії може бути обчислена по формулах:

М = (Т - Те) · а · Л · Инi · Вп, (1.3.8)

де: Л - корисний обсяг або площа апарата; Инi - нормативна кількість сировини на одиниці об'єму або площі i-го апарата в годину; Вп - коефіцієнт виходу готової продукції із сировини; рк - видатковий коефіцієнт.

Якщо показник продуктивності визначається в одиницях готової продукції (обсяг продукції з одного кубометра обсягу в добу), потужність апарата безперервної дії за плановий період складе:

М = (Т - Те) · а · Л · Ип, (1.3.9)

де Ип - кількість готової продукції з одиниці об'єму.

Для безперервних процесів можна скористатися наступною формулою:

М = (Т - Те) · а · V · C · 106 · Вп, (1.3.10)

де V - об'ємна швидкість, м3/год; З * 106 - концентрація в перерахуванні на тонну речовини, що перебуває в апарату.

Методика розрахунку виробничої потужності встаткування періодичної дії (загальна схема розрахунку)

Потужність апаратів періодичної дії залежить від числа оборотів, або циклів, по даній фазі виробництва, кількості сировини, споживаного за один оборот або цикл, і виходу готової продукції з одиниці сировини.

Тривалість циклу, або обороту, включає витрати часу на виконання всіх операцій, починаючи від включення апарата й завантаження сировини й кінчаючи вивантаженням готової продукції. При цьому по операціях, що протікає одночасно, у тривалість циклу не повинні включатися сполучені витрати часу.

Цикл виробництва звичайно складається із часу технологічного й часу обслуговування, що витрачає на виконання допоміжних операцій. Для скорочення технологічного часу необхідне вдосконалення регламенту виробництва. Скорочення часу обслуговування планується на основі розробки організаційно-технічних заходів, спрямованих зокрема, на сполучення часу обслуговування із часом технологічним.

Потужність даного виду встаткування періодичної дії розраховується по формулі:

(1.3.11)

де: Инj - кількість сировини, споживаного за один j - й цикл; Вп - плановий вихід продукції з одиниці сировини; Тц - тривалість одного циклу (обороту), година. Коли в апарат завантажується сировина декількох видів, вихід визначають по основній сировині й у формулу вводять коефіцієнт, що характеризує відношення ваги цієї основної сировини до ваги загального завантаження. Потужність устаткування періодичної дії можна також визначати, виходячи із планової норми інтенсивності (або продуктивності), вираженої в одиницях готової продукції.

Продуктивність устаткування в одиницях готової продукції дорівнює:

(1.3.12)

Таким чином, потужність може бути виражена формулою

М = (Т - Те) · а · Ин · Л. (1.3.13)

Показники потужності апаратів-агрегатів, виражені в одиницях продукції, що випускає цехом, і розташовані в послідовному порядку на діаграмі відповідно проходженню виробничого процесу, називають профілем потужності цеху. Складання такого профілю дозволяє наочно виявити "вузькі" місця, ліквідація яких дасть можливість підвищити випуск продукції.

потужність продукція спеціалізація механізація

РОЗДIЛ II. АНАЛІЗ ВИРОБНИЧОЇ ПОТУЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА ТОВ «КРОНОС-ИНВЕСТ»

2.1 Організаційно - економічна характеристика

ТОВ "Кронос-Інвест"- національна дистриб'юторсько-логістична компанія, один з найбільших операторів ринку Україні. Основними напрямками діяльності є дистрибуція лікеро-горілчаних виробів провідних українських і світових виробників, продуктовий напрямок, безалкогольні води, сокова група.

Основний напрямок діяльності - це виробництво і розповсюдження на території України якісних вітчизняних вин, і тим самим, підвищення культури пиття вина в нашій країні.

ТОВ «Кронос-Инвест» заснований в 1996 році в м. Запоріжжя як компанія «Кронос», що займалася оптовою торгівлею лікероводочними й пиво безалкогольними напоями в запорізькому регіоні. У наступні роки компанія «Кронос» відкрила мережу філій по всьому придніпровському регіоні.

Завдяки успішній інвестиційній політиці керівництва компанії до неї приєдналися такі юридичні незалежні підприємства, як: ТОВ ПКФ «Бахус» (Євпаторійський вин завод), ЗАТ «Запорожхимстройоптторг». В 2000 році компанія перетворена в ТОВ «Кронос-Инвест», тому що її діяльність стала містити в собі не тільки оптову торгівлю, але й операції із цінними паперами. Надалі структура компанії продовжувала розширюватися, і в 2001 році «Кронос-Инвест» став торгово-промисловою групою, орієнтованою на виробництво винної продукції й оптову торгівлю.

Євпаторійський вин завод являє собою товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Бахус» і закрите акціонерне товариство «Корпорація Керкинитида». Обидва ці підприємства були засновані в 2000 році й по своїй суті є продовжувачами вже встояних традицій виноробства й виноградарства, закладені ще в 1928 році, засновниками євпаторійського винзаводу, на території якого вони зараз розташовані. У цей час на Євпаторійському винзаводі налічується близько 290 працівників.

Завод випускає такі торговельні марки вина, як «Бахус» і «Голицынские провина», «Вождь». На даному етапі розвитку завод є великим по обсягах виробництва підприємством не тільки Криму, але й України.

Завдання підприємства - удосконалювання технологічних процесів виноробства з використанням більше нового й сучасного встаткування для

досягнення високої якості продукції, збільшення споживчого попиту на вироблену продукцію, підвищення конкурентоздатності підприємства.

Спочатку фірма, набираючись досвіду, зайнялася продажами зі складу імпортного пива.

В кінці 1999 р. «Кронос» стає лідером галузі і вирішує перейти до активних продажів. У Запоріжжі та 6 регіональних філіях створюються відділи дистрибуції, набираються команди торгових агентів і розпочинаються навчальні тренінги. Так формується дружна команда професіоналів, незабаром стали справжніми мистецтвознавцями продажів.

ТОВ «Кронос-Інвест» має структурні підрозділи в різних регіонах країни. Високопрофесійна команда торгових представників обслуговує платоспроможних клієнтів у Запоріжжі та Запорізькій області, Нікопольському об'єднаному районі Дніпропетровської області, Київському, Харківському, Чернігівському та Кіровоградському регіонах. Кожен підрозділ має відділ дистрибуції, власну службу логістики.

Дистриб'юторські центри «Кронос-Інвест» технічно оснащені і об'єднані в єдину інформаційну базу, яка працює в режимі реального часу і дозволяє ефективно управляти транспортної та складської логістикою.

ТОВ «Кронос-Інвест»фінансово стабільна компанія. Для безперебійної фінансової роботи компанія надає банківську гарантію, а також інші види страхування.

Конкурентними перевагами компанії «Кронос-Інвест»є:

· Високоліквідний брендовий портфель.

· Позитивний імідж серед партнерів.

· Партнерські відносини з клієнтами.

· Стабільність - понад 10 років успішної роботи.

· «Кронос-Інвест» - компанія національного масштабу.

Організаційна структура:

2.2 Аналіз розрахунку виробничої потужності підприємства ТОВ «КРОНОС-ИНВЕСТ»

Розрахунок виробничої потужності заводу ведеться по всіх його підрозділах у наступній послідовності:

· по агрегатах і групам технологічного встаткування;

· по виробничих ділянках;

· по основним цехами заводу в цілому.

Виробнича потужність підприємства визначається по потужності провідних цехів, ділянок, агрегатів. До ведучих відносяться цехи, ділянки, агрегати, у яких виконуються основні найбільш трудомісткі технологічні процеси й операції по виготовленню вина або виноматеріалу.

Використання натуральних показників для виміру виробничої потужності можливо тільки на вузькоспеціалізованих підприємствах, що випускають однорідну нескладну продукцію, таку як ТОВ «Кронос - Инвест».

При багатономенклатурному виробництві сумарна потужність підприємства визначається в грошовому вираженні.

При розрахунку виробничої потужності потрібно виходити з наявного встаткування й площ, передової організації виробництва, застосування повноцінної сировини, найбільш зроблених інструментів і пристосувань, режиму роботи підприємства.

Виробнича потужність підприємства визначається потужністю провідних підрозділів (цехів, ділянок) або агрегатів і установок. До них відносяться ті підрозділи, агрегати й установки, де виконуються основні технологічні процеси.

Такий підхід до визначення виробничої потужності дозволяє виявити не спряженість потужностей провідних і допоміжних виробництв і агрегатів і розробити план організаційно-технічних заходів щодо їхнього вирівнювання.

Для розрахунку виробничої потужності необхідно мати наступні вихідні дані:

· плановий фонд робочого часу одного верстата:

· кількість машин;

· продуктивність устаткування;

· трудомісткість виробничої програми;

· досягнутий відсоток виконання норм виробітку.

При цьому необхідно врахувати все встаткування, закріплене за цехом, включаючи бездіяльне внаслідок несправності, що перебуває в ремонті й підмет установці в плановому періоді. Не враховується тільки встаткування, що перебуває в резерві, а також на дослідно-експериментальних і спеціальних ділянках для професійно-технічного навчання.

При розрахунку виробничої потужності підприємств харчової промисловості й деяких інших також необхідно враховувати виробничі площі.

У короткостроковому періоді виробнича потужність є постійною величиною. У довгостроковому періоді вона може бути зменшена за рахунок висновку з виробництва фізично й морально застарілих, зайвих машин, устаткування й площ, або збільшена шляхом технічного переозброєння виробництва, реконструкції й розширення підприємства.

У зв'язку із цим при обґрунтуванні виробничої програми виробничими потужностями розраховуються вхідна, вихідна й середньорічна виробнича потужність.

Вартість основних фондів ТОВ «Кронос - Инвест» на початок базисного 2009 року становила 1000 тис. грошових одиниць. 1 травня цього ж року введені в дію основні фонди на суму 2200 тис. од. 1 жовтня виведено застарілих основних фондів на суму 630 тис. од..

Середньорічна потужність (Мср) розраховується шляхом додатка до вхідної потужності (Мвх) середньорічний що вводить(Мвв) і вирахування середньорічної потужності, що вибуває (Мвб) з урахуванням строку дії (Тн):

Мср = 1000 + 2200 · 3/12 - 630 · (12 - 3)/12 = 1077,5 тыс. д. ед.

2.3 Аналіз методики розрахунків виробничої потужності підприємства ТОВ «КРОНОС-ИНВЕСТ»

Євпаторійський вин завод має перериваний процес виробництва. Розрахуємо календарний ( Фк), режимний ( Фр) і плановий ( Фп) фонди часу:

Фк = 365 · 24 = 87

Плановий фонд часу розраховується виходячи з режимного з урахуванням зупинок на ремонт (а), в %.

Фп = 2014,5 · ( 1 - 10/100) = 1813,05.

Фр = 255 · 7,9 · 1 = 2014,5.

де Др - кількість робочих днів у році;

Ті - середня тривалість однієї зміни з урахуванням режиму роботи підприємства й скорочення робочого дня в передсвяткові дні;

С - кількість змін.

Виробнича потужність агрегату (Пма) залежить від планового фонду часу роботи в плані року (Фп) і його продуктивності в одиницю часу (W)

У розливочному цеху даного заводу встановлені 3 лінії розливу, на

кожної з яких установлені 10 агрегатів. За годину роботи цех розливає в пляшки 1500 літрів провина. Тоді виробнича потужність однієї лінії складе:

ПМл = · 10 =906525л

Виробнича потужність ділянки з однотипним устаткуванням і однаковою номенклатурою розраховується шляхом множення виробничої потужності агрегату на їхню кількість (ДО). Так, виробнича потужність трьох ліній розливу розливочного цеху дорівнює:

Пму = Пмл · К = 906 525· 3 = 2719575л.

Так, виробнича потужність розливочного цеху становить 19 037 025 літрів вина. Виробнича потужність заводу встановлюється по потужності провідного цеху й становить 19 037 025 літрів.

Виробнича програма випуску вина на рік представлена в таблиці 1.

Результати підсумовуються й виходить виробнича програма

підприємства ( ПП ):

ПП = 90750 · 1,2 + 63450250 · 1,1 + 35170500 · 1 = 105074675 літрів.

Плановий коефіцієнт використання виробничої потужності підприємства ( Кпм ) розраховується шляхом розподілу виробничої програми на виробничу потужність ( ПМ ). Виходячи з попереднього розрахунку виробничої потужності можна визначити Кпм:

Кпм = ПП / ПМ · 100% = · 100% = 38,63%

Коефіцієнт пропорційності потужностей, що розраховується як відношення виробничої потужності цеху до виробничої потужності заводу (потужності цеху й ділянки). Становить він 4,7%

Кпр. = ·100 = 4,7 %

РОЗДIЛ III. УДОСКОНАЛЕННЯ ВИКОРИСТАННЯ ВИРОБНИЧОЇ ПОТУЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА ТОВ «КРОНОС-ИНВЕСТ»

3.1 Показники інтенсивного використання виробничої потужності ТОВ «КРОНОС-ИНВЕСТ»

Процес формування й організації використання виробничої потужності сучасного підприємства залежить від багатьох факторів. Під факторами розуміються умови, необхідні для здійснення цих процесів, а також причини, що роблять вплив на їхні результати.

Розробка класифікатора, що комплексно відображає кількість і склад факторів, які впливають на величину й рівень використання виробничої потужності, має не тільки важливе теоретичне, але й велике практичне значення. Ріст масштабів виробництва й підвищення його ефективності висувають завдання пошуку резервів збільшення й поліпшення використання виробничих потужностей діючих підприємств. Тому потрібно визначити коло факторів, які служили б основою для визначення величини виробничої потужності діючого підприємства й рівня її використання. Фактори, що впливають на величину виробничої потужності і її використання, взаємозалежні, тому що обидва види факторів мають єдиний об'єкт впливу - виробничу потужність підприємства (підрозділу). Розходження між ними укладається в тому, що перша частина факторів визначає резерви збільшення виробничої потужності, а друга - резерви поліпшення її використання. Викладене викликає необхідність застосування системного підходу до розгляду цих факторів.

Цей підхід означає, що всі питання досліджуваної проблеми повинні розглядатися у взаємозв'язку один з одним. Він дозволяє щонайкраще виявити фактори, що впливають на величину й використання виробничих потужностей, установити існуючі між ними зв'язки й джерела утворення резервів підвищення ефективності виробничих потужностей діючих підприємств.

Системний підхід до вивчення факторів, що впливають на величину й використання виробничої потужності, припускає розгляд наступних основних положень: визначення впливу на величину виробничої потужності й використання споживаних у виробництві ресурсів і процесів їхнього перетворення.

Основні ресурси виробничого процесу представлені трьома елементами: працею, знаряддями праці й предметами праці. Отже, споживання й перетворення цих ресурсів є основою визначення обох видів факторів .

Проаналізуємо склад і характерні риси факторів, що впливають на величину виробничої потужності. Як було показано вище, між поняттями «виробнича потужність» і «кошти праці» існує тісна функціональна залежність. Вона проявляється в тім, що кожному окремо взятим коштам праці відповідає певна величина виробничої потужності. А значить головним фактором, що впливає на величину виробничої потужності, є наявна сукупність коштів праці. Причому цей вплив на підприємствах машинобудування проявляється шляхом розширення фронту робіт і підвищення продуктивності технологічного встаткування (робітників місць).

Розширення фронту робіт залежить від кількості технологічного встаткування й виробничих площ. Зі збільшенням кількості встаткування й робітників місць створюються умови для розширення виробництва. Однак це розширення звичайно лімітується розмірами виробничих площ будинків (існує виключення для тих виробництв, потужності яких залежать від величини площ, наприклад складальних, котельно-зварювальних). Самі виробничі площі, як правило, безпосереднього впливу на предмет праці не роблять. Вони обмежують масштаб виробництва просторово, тому є одним з факторів, що визначають величину виробничих потужностей.

Виробнича потужність не відображає сумарну енергетичну потужність підприємства й не складається із суми потужностей окремих робочих машин. Вона залежить від рівня відповідності структури встаткування й робітників місць структурі машино ємкості (трудомісткості) виготовлених виробів. Тому структура відповідала структурі виготовлених виробів, тобто в їхній пропускній здатності повинен бути досягнуть максимальний рівень погодженості. Певне співвідношення повинне бути досягнуте й між виробничими потужностями ділянок і цехів підприємства. Отже, однією з важливих умов виробництва є дотримання норм і пропорцій між їхньою кількістю, розмірами й робочими швидкостями.

Таким чином, теза про те, що величина виробничої потужності залежить від кількості й продуктивності коштів праці, повинен бути істотно доповнений. Так, важливим фактором, що визначає величину виробничої потужності, є насамперед система машин як сукупний механізм, побудований на основі принципу пропорційності.

Фактори підвищення продуктивності машин (робітників місць) зв'язані головним чином з поліпшенням якісного складу технологічного встаткування, збільшенням у його складі високопродуктивних верстатів, автоматів і напівавтоматів, автоматичних ліній. Ніж досконаліше машини й устаткування, чим вище їхня продуктивність в одиницю часу роботи, тим більше виробнича потужність підрозділів і підприємства в цілому.

Продуктивність машин і встаткування також залежить від якості предметів праці. З якістю сировини змінюється технологія його обробки, що безпосередньо позначається на продуктивності коштів праці і їхньому вдосконалюванні.

Значний вплив на збільшення продуктивності машин робить удосконалювання технологічного процесу. Впровадження прогресивної технології дає можливість інтенсифікувати виробничий процес, тобто скоротити як машинний, так і загальний час виготовлення виробу.

Збільшення продуктивності машин значною мірою залежить від ступеня досконалості конструкції виготовлених виробів, їхньої уніфікації й стандартизації, зниження кількості й сполучення операцій при їхньому виготовленні.

Продуктивність машин залежить також від кваліфікації працівників. Систематичне підвищення їх загального й технічного утворення, удосконалювання виробничих навичок і на цій основі підвищення рівня кваліфікації створюють сприятливі соціальні передумови для збільшення продуктивності коштів праці. Укомплектування промислових підприємств кваліфікованими робітниками прискорює технологічне освоєння сучасної техніки, дозволяє значно перевищити її паспортну продуктивність шляхом переходу до швидкісних методів обробки деталей, використання спеціального різального інструменту, модернізації окремих агрегатів верстатів і впровадження спеціального оснащення.

Класифікація факторів, що впливають на величину виробничої потужності підприємства, побудована по ознаці їхньої деталізації. Особливістю цих факторів є те, що для здійснення заходів, обумовлених ними, потрібні капітальні вкладення.

Інакше виглядають фактори, що впливають на використання виробничих потужностей. Вони охоплюють заходи, пов'язані з використанням резервів, що мають організаційний характер, і не вимагають більших капітальних вкладень в основне виробництво. По змісту ці фактори можна розділити на соціально-економічні й організаційно-технічні, а по місцю виникнення - на зовнішні й внутрішні.

Основний свій прояв ці фактори знаходять у поліпшенні використання встановленої або прийнятої величини виробничої потужності, а також у співвідношенні часу роботи й часу втрат коштів праці, тобто охоплюють область їхнього функціонування.

Основними факторами, що впливають на рівень використання встаткування, є вдосконалювання організації обслуговування виробництва, підвищення якості й організації планування виробництва, технічного розвитку підприємств і технологічного планування завантаження встаткування, більше широке впровадження в практику виробництва сучасних прогресивних форм організації праці, удосконалювання матеріального стимулювання поліпшення використання встаткування, удосконалювання структури парку встаткування шляхом раціонального розподілу виділеного підприємству й перерозподіл недовантаженого, підвищення коефіцієнта змінності роботи встаткування, скорочення часу простоїв устаткування в ремонтах.

З обліком зазначених вище ознак побудована класифікація факторів, що впливають на використання виробничих потужностей підприємств.

В узагальненому виді класифікація обох видів представлена в таблиці 2.

Наведена класифікація обох видів факторів являє собою теоретичний аналіз кількісних і якісних факторів підвищення ефективності використання виробничих потужностей. Результативність аналітичної оцінки багато в чому залежить від обґрунтування системи показників, за допомогою яких можна визначити рівень інтенсивності використання виробничих потужностей. При цьому важливе значення має розробка методів розрахунку показників, а також способів визначення нормативних значень кожного з показників. Система показників - взаємозалежна сукупність показників, за допомогою якої забезпечуються комплексна кількісна оцінка стану й виявлення резервів поліпшення інтенсивного використання виробничих потужностей.

Систему показників можна розділити на три групи. У першу групу можна включити коефіцієнти, що характеризують рівень освоєння проектної й використання виробничої потужності підприємства, у другу - коефіцієнти, що характеризують використання встаткування, і в третю - вартісні показники, що характеризують віддачу виробничого апарата.

Кожний з показників, що входять у ту або іншу групу, має строго певне призначення в системі аналізу й дає оцінку одному з напрямків процесу інтенсивного використання виробничих потужностей.

У практиці матеріального виробництва при характеристиці використання капіталу підприємства приймають як натуральні, так і вартісні показники. Узагальнюючою є показник капіталовіддачі.

Він характеризується випуском продукції, що доводиться на 1 грн. вартості сукупних активів підприємства по річному балансі. У цей час основним вартісним показником продукції ( робіт, послуг ) є обсяг продажів ( реалізована продукція ). Отже,

капіталовіддача = Обсяг продажів / Сукупні активи;

Віддача з нерухомості = Обсяг продажів / Нерухомість.

Капіталовіддача характеризує ділову активність підприємства. Показник, оборотний капіталовіддачі капиталоємкість виробництва -

показує необхідність величину основних і оборотних коштів для випуску одиниці продукції.

Собівартість використання сукупних активів підприємства розвиток матеріального виробництва може здійснюватися двома шляхами капітало зберігаючими і капіталомісткими. При капіталомісткому типі виробництва вартість основних і оборотних коштів росте швидше, ніж відбувається ріст обсягу продажів. У цьому випадку капіталовіддача знижується.

Коефіцієнт пропорційності потужностей, що розраховується як відношення виробничої потужності цеху до виробничої потужності заводу (потужності цеху й ділянки). Аналіз використання виробничої потужності здійснюється за допомогою названих показників, які розраховуються по плановим і фактичним даним. Об'єктом аналізу повинні бути всі агрегати, виробничі ділянки, цехи й завод у цілому. Поглиблення аналізу йде по наступних напрямках: вивчення використання наявного встаткування й планового фонду часу.

ВИСНОВКИ

На основі даних була розрахована виробничої потужність ТОВ ПКФ «БАХУС», підрозділу запорізької компанії ТПГ «КРОНОС-ИНВЕСТ», що становить 19037025 літрів вина. Також був розрахований плановий коефіцієнт використання виробничої потужності підприємства, що становить 38,63%. Це означає, що підприємство не використає повністю свої ресурси, а лише 38,63%

Найважливішим результатом організації інтенсивного використання виробничих потужностей є прискорення темпів приросту продукції без додаткових капітальних вкладень, темпів росту фондовіддачі.

Розвиток нашої економіки на сучасному етапі й у найближчій доступній для огляду перспективі обумовлює необхідність удосконалювання організації інтенсивного використання виробничих потужностей діючих підприємств.

Організація інтенсивного використання наявних виробничих потужностей є важливим чинником економічного росту, при якому не тільки підвищується ефективність застосовуваних мощносних ресурсів, але й зростає її значення в приросту продукції, тобто коли головним джерелом збільшення випуску продукції стає економія цих ресурсів.

Організація інтенсивного використання виробничих потужностей повинна здійснюватися з урахуванням дії сукупності двох взаємозалежних видів факторів, що обумовлюють можливість більш напруженого функціонування мощносних ресурсів у часі (підвищення їхнього завантаження) і оказуючи вплив на інтенсивний приріст потужностей (зниження машино ємкості).

Визначення рівня організації інтенсивного використання виробничих потужностей обумовлює необхідність обґрунтування критерію його оцінки. Таким критерієм може бути мінімум розриву між рівнями використання потужностей і встаткування, що становить систему машин підприємства. Отже, чим менше цей розрив, тим вище рівень організації використання виробничих потужностей.