Розрахунок виробничої потужності підприємства

1

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

економічний виробничий потужність машинобудівний фонд

Вступ

1. Виробнича потужність: сутність, визначальні фактори

2. Методичні підходи до виробничої потужності в різних типах виробництва

2.1 Розрахунок виробничої потужності підприємства

2.2 Вдосконалення методики розрахунку виробничої потужності

3. Показники інтенсивного використання виробничої потужності і їх аналіз

4. Вихідні дані до розрахунків

5. Розрахунки

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Виробнича потужність є вихідним пунктом планування виробничої програми підприємства. Вона відображає потенційні можливості об'єднань, підприємств, цехів по випуску продукції. Визначення величини виробничої потужності займає головне місце у виявленні і оцінці резервів виробництва .

Здатність галузей промисловості, підприємств і їхніх підрозділів виготовляти максимальну кількість продукції знаходиться в безпосередній залежності від кількості, досконалості і дієздатності засобів праці, якими вони оснащєні. Засоби праці, насамперед їх активну частину -- знаряддя праці, варто вважати основним фактором формування виробничої потужності підприємств.Однако з цього не слід робити висновок про те, що виробничу потужність можна визначати на основі виробничо-технічних параметрів засобів праці без обліку конкретних обставин, у яких підприємство діє на даному відрізку часу .

Технічний підхід до визначення виробничої потужності засобів праці має визначені недоліки. Головним з них є відрив їх від виробничих відносин, в умовах яких вони функціонують. Отже, для розуміння сутності і пізнання природи виробничої потужності необхідно враховувати суспільно-економічні умови, у яких використовуються засоби праці.

Сучасні знаряддя виробництва, у якому би вигляді вони не виступали (систем машин, комплексів машин), використовуються людьми в процесі праці. А процес праці завжди протікає при визначеній суспільній формі, котра визначається характером власності на засоби виробництва. Отже, виробничі відносини складаються на основі визначеної форми власності на засоби виробництва.

Головною метою споживання засобів праці є виробництво матеріальних благ. Воно здійснюється організованою сукупністью засобів праці, що знаходить своє відображення в створенні і функціонуванні ліній, ділянок, цехів і підприємств. В складі таких організаційних побудов засоби праці виступають речовинними носіями їхньої виробничої потужності. В найбільш загальному вигляді потужність кожної виробничої одиниці визначає максимальну кількість продукції, яка потенційно може бути зроблена, чи максимальну кількість сировини, яка потенційно може бути перероблена за допомогою даної сукупності засобів праці в одиницю часу. А значить -- потужність, як кількісна характеристика, що найбільш повно відображає економічний зміст засобів праці, виступає в якості організаційної форми їхнього виробничого споживання. Вона відображає суспільні відносини людей з метою використання знарядь праці при здійсненні процесу виробництва продуктів. Таким чином, виробничу потужність мають не засоби праці, а відповідні виробничі одиниці, у яких організаційно функціонують дані засоби праці. Це дозволяє зробити висновок про те, що потужність відображає економічні відносини і можливості кожної виробничої одиниці, як частини суспільного виробництва, і являє собою економічну категорію.

Таким чином, як економічна категорія, виробнича потужність відображає виробничі відносини з метою використання організованої сукупності найбільш активного виду засобів праці -- машин і устаткування для забезпечення максимального випуску продукції.

Виробнича потужність об'єднання, підприємства (підрозділу) -- це його потенційна здатність випускати максимальну кількість продукції в одиницю часу роботи на встановлену дату за допомогою організованої сукупності наявних у нього засобів праці, здатних узгоджено функціонувати у часі і просторі, при досягнутому рівні їх технологічного освоєння робітниками. Отже, сутність виробничої потужності розкривається цілком лише тоді, якщо її розглядають как функцію організованої сукупності засобів праці. Тоді вона буде не тільки характеризувати потенційну здатність випускати максимальну кількість продукції підприємством, але і економічний потенціал цієї організованої сукупності засобів праці.

Під впливом науково-технічного прогресу в розвитку техніки відбуваються значні якісні зміни. Вони знаходять своє відображення, в ускладненні техніки, збільшенні її одиничної потужності. Створюються і впроваджуються великі системи машин, здатні значно підвищити ефективність оснащення підприємств і прискорити виробничий процес за рахунок його потоковості, безперервності і гнучкості. В результаті цього виникають якісно нові можливості формування і росту виробничих потужностей діючих підприємств. Тому мова тепер йде про те, щоб розкрити механізм цього зв'язку і найбільш ефективно керувати цими процесами.

Система машин -- сукупний механізм, який складається з різнорідних робочих машин, взаємодіючих при виготовленні одного чи декількох видів виробів на різних стадіях виробничого процесу.

Система машин підприємства складається з ряду підсистем, що мають свою специфіку в процесі виробництва і виконуючих визначені функції в її межах. Тому на формування виробничої потужності підприємства значний вплив робить структура системи машин.

Розчленовування системи машин дає уявлення про кількісний склад підсистеми, їх якісних особливостях, а тадож про організацію їхнього розташування в просторі і функціонування у часі. Необхідність такої організації обумовлюється тим, що система машин підприємства має динамічний характер, у ній відбуваються якісні і кількісні зміни, що безпосередньо відбиваються на величині виробничої потужності. Так, заміна зношеного чи модернізація діючого устаткування, якщо її робити без обліку особливостей побудови даної системи машин, може в значній мірі вплинути на стійкість функціонування системи в цілому і її окремих елементів.

Аналіз практики побудови окремих систем машин, формування виробничої потужності підприємства, досконалість організаційної побудови системи машин у значній мірі залежать від рівня пропорційності в пропускній здатності між машинами в окремій підсистемі і підсистем між собою в межах системи машин підприємства. Отже, по кількості, структурі і продуктивності машини в підсистемах повинні бути підібрані так, щоб в одиницю часу вони могли виготовляти однакову кількість продукції.

1. Виробнича потужність: сутність, визначальні фактори

Виробнича потужність -- це максимально можливий випуск продукції, передбачений на відповідний період (декаду, місяць, квартал, рік) у заданій номенклатурі й асортименті з обліком оптимального використання наявного устаткування і виробничих площ, прогресивної технології, передовіої організації виробництва і праці.

Економічне обґрунтування виробничої потужності -- найважливіший інструмент планування промислового виробництва. Іншими словами, це потенційна можливість валового випуску промислової продукції.

При формуванні виробничої потужності враховується вплив таких факторів, як номенклатура, асортимент, якість продукції, парк основного технологічного устаткування, середній вік устаткування і ефективний річний фонд часу його роботи при встановленому режимі, рівень спряженості парку, розмір виробничих площ і і.н.

Від виробничої потужності залежить ступінь задоволення ринкового попиту, який може змінюватися по обсязі, номенклатурі й асортименту, тому виробнича потужність повинна передбачати гнучкість усіх технологічних операцій, т.е. можливість вчасно перебудувати виробничий процес у залежності від росту конкурентноздатності продукції, зміни обсягу, номенклатури й асортименту.

Виробнича потужність розраховується по всьому переліку номенклатури й асортименту випускаємої продукції. В умовах багатономенклатурного виробництва, коли продукція, яка випускється характеризується сотнями найменувань виробів, кожне з яких відрізняється не тільки призначенням чи конструктивними особливостями, але і технологією виготовлення, здійснюються групування всієї номенклатури виробленої продукції і вибір виробу-представника.

Виробнича потужність розраховується по ведучим виробничим цехам, ділянкам і устаткуванню з обліком сформованої кооперації і заходів щодо ліквідації «вузьких місць».

До ведучого підрозділу відносяться підрозділи, у яких виконуються основні технологічні операції по виготовленню планової продукції.

Під «вузьким місцем» розуміється невідповідність потужності окремих цехів, ділянок, груп устаткування мінімальної потужності відповідного підрозділу, ділянки чи групи устаткування. Виникнення вузького місця є наслідком неспряженості між цехами, ділянками чи групами устаткування.

Коефіцієнт спряженості розраховується за формулою:

(1.1)

де Кс -- коефіцієнт спряженості; П1 і П2 -- потужність ведучих цехів і ділянок; Рп -питома витрата продукції першої операції (цеху, ділянки) для виробітку продукції другої, шт., т, і ін.

Усунення вузького місця здійснюється за планом організаційно-технічних заходів, який розробляється в двох напрямках: з обліком і без обліку залучення додаткових капітальних вкладів. До другого напрямку відносяться заходи щодо введення невстановленого устаткування, збільшення змінності роботи устаткування, залучення додаткової робочої сили, розширення багатоверстатного обслуговування, скорочення внутрішньозмінних простоїв, перерозподілу деталей на взаємозамінне устаткування з меншим рівнем його використання.

Розрахунок виробничої потужності ведеться також по усіх виробничих підрозділах промислового підприємства починаючи з нижчої виробничої ланки до вищої, від верстата до групи взаємозамінного устаткування, далі до ділянки, від ділянки до цеху основного виробництва, від цеху до підприємства в цілому.

При визначенні виробничої потужності не враховуються простої устаткування чи недовикористання виробничих площ, викликане дефіцитом робочої сили і виробничих запасів, відхиленнями в організації виробництва і ін. Виробнича потужність -- величина перемінна. Вона змінюється протягом звітного періоду і визначається, як правило, на початок і кінец року.

Виробнича потужність визначається в тих же одиницях, у яких вимірюється обсяг виробництва продукції. Широка номенклатура приводиться к одному чи декільком видам однорідної продукції.

Виробнича потужність залежить від ряду факторів.

Найважливіші з них наступні:

-- кількість і продуктивність устаткування;

-- якісний склад устаткування, рівень фізичного і морального зносу;

-- ступінь прогресивності техніки і технології виробництва;

-- якість сировини, матеріалів, своєчасність їх постачань;

-- рівень спеціалізації підприємства;

-- рівень організації виробництва і праці;

-- фонд часу роботи устаткування.

Вибуття потужності відбувається по наступним причинам:

-- знос устаткування;

-- зменшення годин роботи устаткування;

-- зміна номенклатури чи збільшення трудомісткості продукції;

-- закінчення терміну лізингу устаткування.

Для аналізу виробничої потужності використовуються показники, які характеризують:

зміна фондовіддачі як різницю між фондовіддачею проектною (ФОпр) і розрахованою виходячи із середньорічної потужності (ФОпм);

зміна випуску продукції на одиницю встановленого парку основного технологічного устаткування, т.є. відношення товарної (валової) продукції до середньорічної кількості встановленого устаткування за планом і фактично;

зміна рівня використання виробничих потужностей як наслідок поліпшення використання виробничих площ на основі зіставлення планової і фактичної вартості валової (товарної) продукції, що приходиться на 1м2 виробничої площі.

Для поліпшення використання і подальшого нарощування виробничих потужностей необхідно:

скоротити внутрішньозмінні і цілозмінні простої парку основного технологічного устаткування;

підвищити фондоозброєність шляхом впровадження нових, більш прогресивних устаткувань і технологій;

модернізувати діючий парк основного технологічного устаткування;

поглибити спеціалізацію і розширити кооперацію.

2. Методичні підходи до визначення виробничої потужності в різних типах виробництва

2.1 Розрахунок виробничої потужності підприємства

Розрахунок виробничої потужності заводу ведеться по всіх його підрозділах у наступній послідовності:

-- по агрегатах і групам технологічного устаткування;

-- по виробничим ділянкам;

по основним цехами заводу в цілому.

Виробнича потужність підприємства визначається по потужності ведучих цехів, ділянок, агрегатів. До ведучих відносяться цехи, ділянки, агрегати, у яких виконуються основні найбільш трудомісткі технологічні процеси й операції по виготовленню виробів чи напівфабрикатів. Перелік ведучих цехів, ділянок і агрегатів в основному виробництві, а також оптимальні рівні завантаження публікуються в галузевих рекомендаціях по розрахунку виробничої потужності.

Виміряється виробнича потужність, як правило, у натуральних чи умовно-натуральних одиницях. Так потужність текстильних підприємств визначається максимально можливим випуском тканин у погонних і квадратних метрах, прядильних фабрик -- у тоннах пряжі, цеглинних заводів -- у тис. штук умовної цегли, металургійних комбінатів -- у тоннах виплавленої сталі і т.і.

Разом з тим метод виміру виробничої потужності кількістю випускаємої продукції не є загальним. На підприємствах, що переробляють сільськогосподарську продукцію, чи горнозбагачувальних комбінатах обсяг випуску кінцевої продукції залежить від якості вихідної сировини чи змісту в ній корисного компонента. Чим гірша якість сировини, що переробляється, тим менше буде зроблено кінцевої продукції при незмінних чи навіть великих витратах праці і капіталу. Тому потужність подібних підприємств виміряється не обсягом випуску продукції, а кількістю переробляємої сировини. Наприклад, потужність горнозбагачувальних комбінатів визначається в тоннах руди, що переробляється, цукрових заводів - у тоннах буряка, що переробляється за добу.

Використання натуральних показників для виміру виробничої потужності можливо тільки на вузькоспеціалізованих підприємствах, випускаючих однорідну нескладну продукцію. При багатономенклатурному виробництві сумарна потужність підприємства визначається в грошовому вираженні.

При розрахунку виробничої потужності потрібно виходити з наявного устаткування і площ, передової організації виробництва, застосування повноцінної сировини, найбільш досконалих інструментів і пристосувань, режиму роботи підприємства.

Виробнича потужність підприємства визначається потужністью ведучих підрозділів (цехів, ділянок) чи агрегатів і установок. До них відносяться ті підрозділи, агрегати й установки, де виконуються основні технологічні процеси, великі по трудомісткості обсяги робіт і зосереджена найбільша кількість машин і устаткування. Так, на швейних фабриках до них відносяться швейні цехи, на текстильних комбінатах -- прядильне і ткацьке виробництва, на машинобудівних заводах -- механічні і складальні цехи, у чорній металургії -- доменні, мартенівські, електроплавильні печі. Такий підхід до визначення виробничої потужності дозволяє виявити неспряженість потужностей ведучих і допоміжних виробництв і агрегатів і розробити план організаційно-технічних заходів щодо їх вирівнювання.

Для розрахунку виробничої потужності необхідно мати наступні вихідні дані:

-- плановий фонд робочого часу одного верстата:

-- кількість машин;

-- продуктивність устаткування;

-- трудомісткість виробничої програми;

-- досягнутий відсоток виконання норм виробітку.

Виробнича потужність ведучих підрозділів визначається по формулі:

(2.1)

де ВП -- виробнича потужність підрозділу (цеху, ділянки); n -- кількість одиниць однойменного ведучого устаткування; Нт -- годинна технічна (паспортна) потужність одиниці устаткування; Ф -- фонд часу роботи устаткування, годин.

При цьому необхідно врахувати все устаткування, закріплене за цехом, включаючи бездіяльне внаслідок несправності, що знаходиться в ремонті і яке підлежить установці в плановому періоді. Не враховується тільки устаткування, що знаходиться в резерві, а також на дослідницько-експериментальних і спеціальних ділянках для професійно-технічного навчання.

При розрахунку виробничої потужності підприємств машинобудування, заводів з виробництва будівельних матеріалів, текстильних, швейних і взуттєвих фабрик, підприємств харчової промисловості і деяких інших також необхідно враховувати виробничі площі. Так на швейних фабриках в основу розрахунку виробничої потужності пошивних цехів покладено кількість робочих місць (без обліку резервних), які можуть бути розміщені на виробничій площі, виділеної для розміщення виробничих потоків. Розрахунок виконується за формулою:

(2.2)

де S -- виробнича площа цеху, виділена для організації виробничих потоків, кв. м; Sн -- виробнича нормативна площа (з урахуванням проходів) на одне робоче місце, кв. м; Т -- режимний час роботи, час; t -- витрати часу на виготовлення одного виробу, час.

У короткостроковому періоді виробнича потужність є постійною величиною. В довгостроковому періоді вона може бути зменшена за рахунок висновку з виробництва фізично і морально застарілих, зайвих машин, устаткування і площ, чи збільшена шляхом технічного переозброєння виробництва, реконструкції і розширення підприємства. В зв'язку з цим при обґрунтуванні виробничої програми виробничими потужностями розраховуються вхідна, вихідна і середньорічна виробнича потужність.

Вхідна виробнича потужність -- це потужність на початок звітного чи планованого періоду.

Вихідна виробнича потужність -- це потужність підприємства на кінец звітнього чи планового періоду. При цьому вихідна потужність попереднього періоду є вхідною потужністью наступного періоду. Вихідна потужність розраховується по формулі:

ВПвих = ВПвх + ВПт + ВПр + ВПнб - ВПвиб (2.3)

де ВПвих -- вихідна виробнича потужність; ВПвх -- вхідна виробнича потужність; ВПт -- приріст виробничої потужності за рахунок технічного переозброєння виробництва; ВПр -- приріст виробничої потужності за рахунок реконструкції підприємства: ВПнб -- приріст виробничої потужності за рахунок розширення (нового будівництва) підприємства; ВПвиб -- вибуваюча виробнича потужність.

Оскільки введення і вибуття потужностей виробляється не одномоментно, а відбувається протягом усього планового періоду, то виникає необхідність розрахунку середньорічної виробничої потужності. Вона визначається по формулі:

 (2.4)

де ВПс -- середньорічна виробнича потужність; ВПiввод -- вводима i-я виробнича потужність; tiд -- кількість місяців у році, протягом яких буде діяти i-я потужність; ВПjвив -- виведена j-я виробнича потужність; tjб - кількість місяців у році, протягом яких не буде діяти j-я виведена потужність; 12 -- кількість місяців у році.

Приведена методика визначення середньорічної потужності застосовна у випадках, коли в плані розвитку підприємства передбачений конкретний місяць введення нових виробничих потужностей. Якщо поточними планами капітального будівництва чи організаційно-технічних заходів передбачаються терміни введення потужностей не по місяцях, а по кварталам, то при розрахунку середньорічної потужності вважається, що вони будуть вводитися в середині планових кварталів.

При розробці середньо- і довгострокових планів неможливо передбачити не тільки місяць, але і квартал, у якому будуть введені додаткові потужності. В цьому випадку при розрахунку їхніх середньорічних величин період дії потужностей, що вводяться, приймається в розмірі 0,35 року.

Обґрунтування виробничої програми виробничої потужністью здійснюється в 4 этапа.

На першому етапі аналізується коефіцієнт використання середньорічної виробничої потужності в звітньому періоді. Він розраховується як відношення фактичного випуску продукції до середньорічньої потужності.

 (2.5)

де Квз -- коефіцієнт використання виробничої потужності в звітному періоді; ЗПо -- фактичний випуск продукції в звітному періоді; ВПсо -- середньорічна виробнича потужність підприємства в звітному періоді;

Оскільки виробнича потужність являє собою максимально можливий обсяг випуску продукції при кращих умовах виробництва, то коефіцієнт її використання не може бути більше одиниці. Недотримання цієї умови означає, що розрахункова виробнича потужність підприємства занижена і потрібно уточнення розрахунків.

На другому етапі здійснюється планування росту коефіцієнта використання виробничої потужності в майбутньому періоді. Воно ґрунтується на виявленні внутрішньовиробничих резервів збільшення випуску продукції без додаткового введення постійних факторів виробництва. Внутрішньовиробничі резерви поліпшення використання діючих виробничих потужностей підрозділяються на екстенсивні і інтенсивні.

До екстенсивним відносяться резерви збільшення корисного часу роботи устаткування в межах режимного фонду. Вони включають усунення внутрішньозмінних і цілоденних простоїв устаткування, а також скорочення тривалості планових ремонтів. Група інтенсивних резервів включає у себе заходи щодо більш повного завантаження устаткування в одиницю часу, підвищення кваліфікації робітників і на цій основі більш повне використання продуктивності машин, збільшення випуску придатної продукції і т.і.

Коефіцієнт використання середньорічної потужності в плановому періоді може бути визначений по формулі:

Квп = Квз J (2.6)

де Квп -- коефіцієнт використання виробничої потужності в плановому періоді; J -- индедос росту коефіцієнта використання виробничої потужності в плановому періоді.

На третьому етапі виявляється можливість виконання виробничої програми в короткостроковому періоді. Для цього спочатку визначається можливий випуск продукції з діючих виробничих потужностей шляхом множення їх величини на плановий коефіцієнт використання середньорічної потужності

ОПд = ВПвх Квп (2.7)

де ОПд -- можливий випуск продукції з діючих виробничих потужностей.

Потім цей випуск зіставляється з плановим завданням. Виробнича програма буде виконана в короткостроковому періоді в тому випадку, якщо можливий обсяг випуску продукції з діючих виробничих потужностей буде більше чи дорівнює плановому объему.

ОПд > ОПп (2.8)

де ОПп -- планований обсяг випуску продукції. Якщо ця умова не дотримується, то необхідно введення додаткових виробничих потужностей.

На четвертому етапі здійснюється розрахунок необхідного запровадження в дію нових потужностей у довгостроковому плановому періоді.

При обґрунтуванні потреби в нових виробничих потужностях велике значення мають терміни їхнього освоєння. Чим вони коротше, тим більше продукції випустить підприємство в плановому періоді, тим більше буде його валовий доход і прибуток і швидше окупляться інвестиції в розвиток виробництва.

По потужностях, що знову вводяться, державних підприємств застосовуються галузеві норми тривалості освоєння проектних потужностей. Вони диференціюються в залежності від величини освоюваної потужності і ступеня новизни продукції (вперше освоювана чи аналогічна раніше випускаєма). Підприємства недержавного сектора промисловості терміни (норми) освоєння проектних потужностей планують самостійно.

Норми освоєння проектних потужностей використовуються при визначенні потреби виробничих потужностей, що вводяться знову, для забезпечення планового випуску продукції. Розрахунок виконується по формулі:

(2.9)

де ВПн -- необхідне запровадження в дію нових виробничих потужностей; Ко -- коефіцієнт освоєння нових виробничих потужностей; Кс -- коефіцієнт середньорічний потужності.

Заключним етапом обґрунтування виробничої програми виробничими потужностями є розробка балансу виробничої потужності. Він ґрунтується на забезпеченні рівності між плановим завданням і можливим сумарним випуском продукції з діючих і нових виробничих потужностей з обліком запланованих термінів їхнього введення й освоєння. Формула балансу виробничої потужності підприємства має наступний вид:

ОПд + ВПн Ко Кс = ОПп (2.10)

Збільшення виробничої потужності можливе за рахунок:

-- запровадження в дію нових і розширення діючих цехів;

-- реконструкції;

-- технічного переозброєння виробництва;

-- організаційно-технічних заходів, з них:

збільшення годин роботи устаткування;

зміна номенклатури продукції чи зменшення трудомісткості;

використання технологічного устаткування на умовах лізингу з поверненням у строки, установлені лізинговою угодою.

2.2 Вдосконалення методики розрахунку виробничої потужності

Розрахунки виробничої потужності залежать від галузевої приналежності підприємства. В той же час є підстави для вдосконалення методичних передумов і вибору вихідних даних. В перелік невирішених методичних питань входять наступні:

1. По якій номенклатурі рахувати виробничу потужність -- по плановій чи оптимальній.

2. В яких вимірниках оцінювати виробничу потужність -- натуральних, вартісних чи трудових.

3. Який фонд часу приймати в розрахунок -- календарний, режимний чи плановий.

Різний методичний підхід до визначення виробничої потужності дає як переваги, так і містить потенційну можливість появи небажаних економічних явищ. Суть дискусії по перерахованим питанням зводиться до наступного.

Якщо розрахунок вести по планової номенклатурі, то в умовах ринкової економіки не представляється можливим сформувати виробничу програму на рік. Якщо розрахунок вести по оптимальній номенклатурі, то ці розрахунки будуть значно відрізнятися від реальних умов, так як вони відірвані від потреби покупців у конкретних виробах. При розрахунку потужності по плановій номенклатурі виходить, що основою для визначення виробничої потужності є виробнича програма, а не навпаки. Адже виробнича потужність -- основа формування плану виробництва.

Деякі автори вважають, що питання про вибір номенклатури продукції, прийнятої в розрахунок потужності, можна вирішити, якщо останню вимірювати не в натуральному чи вартісному виді, а нормативною трудомісткістю чи в нормо-верстато-годинах. В такому випадку потужність можна рахувати до формування плану виробництва. Але виробнича потужність переходить з поняття, зв'язаного з ринковою економікою, в абстрактну категорію, вимірювану працею. Не представляється можливим визначити, скільки і яку продукцію можна зробити за допомогою даних засобів праці.

Наступне методологічне питання -- який фонд часу приймається в розрахунку виробничої потужності? Якщо розрахунок вести по плановому фонді, то коефіцієнт використання потужності може бути вище 1 (що суперечить економічній логіці) за рахунок роботи в деякі вихідні дні і скорочення часу на ремонт. Отже, у розрахунок потужності потрібно приймати календарний фонд часу. Звичайним запереченням проти такого речення завжди було те, що рівень використання потужності в перериваному виробництві буде украй низьким (причому не тільки фактично, але і за планом). Однак реальне завантаження устаткування під сформований портфель замовлень не зменшиться, а показник використання потужності буде відбивати щире положення справ, а також резерви.

Невирішені питання методології планування приводять до того, що на практиці розраховують не виробничу потужність, а пропускну здатність. В якості ведучої ланки приймають ту ділянку (цех, устаткування), яка є найбільш важливою для підприємства.

Вдосконалення методики внутрішньофірмового планування виробничої потужності має саме безпосереднє відношення до зміцнення фінансової дисципліни і поліпшення якості продукції.

3. Показники інтенсивного використання виробничої потужності і їх аналіз

Процес формування й організації використання виробничої потужності сучасного підприємства залежить від багатьох факторів. Під факторами розуміються умови, необхідні для здійснення цих процесів, а також причини, що впливають на їх результат.

Розробка класифікатора, комплексно, що відображає кількість і склад факторів, які впливають на величину і рівень використання виробничої потужності, має не тільки важливе теоретичне, але і велике практичне значення. Ріст масштабів виробництва і підвищення його ефективності висувають задачу пошуку резервів збільшення і поліпшення використання виробничих потужностей діючих підприємств. Тому потрібно визначити коло факторів, які служили би основою для визначення величини виробничої потужності діючого підприємства і рівня її використання. Фактори, що впливають на величину виробничої потужності і її використання, взаємозалежні, тому що обидва види факторів мають єдиний об'єкт впливу -- виробничу потужність підприємства (підрозділу). Розходження між ними полягає в тім, що перша частина факторів визначає резерви збільшення виробничої потужності, а друга -- резерви поліпшення її використання. Викладене викликає необхідність застосування системного підходу до розгляду цих факторів.

Цей підхід означає, що всі питання досліджуваної проблеми повинні розглядатися у взаємозв'язку один з одним. Він дозволяє щонайкраще виявити фактори, що впливають на величину і використання виробничих потужностей, установити існуючі між ними зв'язки і источники утворення резервів підвищення ефективності виробничих потужностей діючих підприємств.

Системний підхід до вивчення факторів, що впливають на величину і використання виробничої потужності, припускає розгляд наступних основних положень: визначення впливу на величину виробничої потужності і використання споживаних у виробництві ресурсів і процесів їх перетворення.

Основні ресурси виробничого процесу представлені трьома елементами: працею, знаряддями праці і предметами праці. Отже, споживання і перетворення цих ресурсів є основою визначення обох видів факторів.

Проаналізуємо склад і характерні риси факторів, що впливають на величину виробничої потужності. Як було показано вище, між поняттями «виробнича потужність» і «засоби праці» існує тісна функціональна залежність. Вона проявляється в тім, що кожному окремо узятому засобу праці відповідає визначена величина виробничої потужності. А значить головним фактором, що впливає на величину виробничої потужності, є наявна сукупність засобів праці. Причому цей вплив на підприємствах машинобудування прояляється шляхом розширення фронту робіт і підвищення продуктивності технологічного устаткування (робочих місць).

Розширення фронту робіт залежить від кількості технологічного устаткування і виробничих площ. Зі збільшенням кількості устаткування і робочих місць створюються умови для розширення виробництва. Однак це розширення звичайно лімітується розмірами виробничих площ будинків (існує виключення для тих виробництв, потужності яких залежать від величини площ, наприклад складальних, котельно-зварювальних). Самі виробничі площі, як правило, безпосереднього впливу на предмет праці не роблять. Вони обмежують масштаб виробництва просторово, тому є одним з факторів, що визначає величину виробничих потужностей.

Виробнича потужність не відображає сумарну енергетичну потужність підприємства і не складається із суми потужностей окремих робочих машин. Вона залежить від рівня відповідності структури устаткування і робочих місць структурі машиноємності (трудоємності) виготовлених виробів. Тому структура відповідала структурі виготовлених виробів, т. е. в їхній пропускній здатності повинен бути досягнут максимальный рівень узгодженості. Визначене співвідношення повинно бути досягнуте і між виробничими потужностями ділянок і цехів підприємства. Отже, однією з важливих умов виробництва є дотримання норм і пропорцій між їх кількістю, розмірами і робочими швидкостями.

Таким чином, теза про те, що величина виробничої потужності залежить від кількості і продуктивності засобів праці, повинна бути істотно доповнена. Так, важливим фактором, що визначає величину виробничої потужності, є насамперед система машин як сукупний механізм, побудований на основі принципу пропорційності.

Фактори підвищення продуктивності машин (робочих місць) пов'язані головним чином з поліпшенням якісного складу технологічного устаткування, збільшенням у його складі високопродуктивних верстатів, автоматів і напівавтоматів, автоматичних ліній. Чим досконаліші машини й устаткування, чим вище їхня продуктивність в одиницю часу роботи, тим більше виробнича потужність підрозділів і підприємства в цілому.

Продуктивність машин і устаткування також залежить від якості предметів праці. З якістю сировини змінюється технологія її обробки, що безпосередньо позначається на продуктивності засобів праці і їхньому удосконалюванні.

Значний вплив на збільшення продуктивності машин робить удосквоналювання технологічного процесу. Впровадження прогресивної технології дає можливість інтенсифікувати виробничий процес, т. е. скоротити як машинний, так і загальний час виготовлення виробу.

Збільшення продуктивності машин значною мірою залежить від ступеня досконалості конструкції виготовлених виробів, їхній уніфікації і стандартизації, зниження кількості і сполучення операцій при їхньому виготовленні.

Продуктивність машин залежить також від кваліфікації працівників. Систематичне підвищення їх загального і технічного утворення, вдосконалення виробничих навичок і на цій основі підвищення рівня кваліфікації створюють сприятливі соціальні передумови для збільшення продуктивності засобів праці. Укомплектування промислових підприємств кваліфікованими робітниками прискорює технологічне освоєння сучасної техники, дозволяє значно перевищити її паспортну продуктивність шляхом переходу до швидкісних методів обробки деталей, використання спеціального ріжучегго інструмента, модернізації окремих агрегатів верстатів і впровадження спеціального оснащения.

Класифікація факторів, що впливають на величину виробничої потужності підприємства, побудована по ознаці їх деталізації. Особливістю цих факторов є те, що для здійснення заходів, обумовлених ними, вимагаються капітальні вкладення.

Інакше виглядають фактори, що впливають на використання виробничих потужностей. Вони охоплюють заходи, пов'язані з використанням резервів, що мають організаційний характер, і не вимагають великих капітальних вкладень в основне виробництво. За змістом ці фактори можна розділити на соціально-економічні й організаційно-технічні, а за місцем виникнення -- на зовнішні і внутрішні.

Основний свій прояв ці фактори знаходять у поліпшенні використання встановленої чи прийнятої величини виробничої потужності, а також в співвідношенні часу роботи і часу втрат засобів праці, т. е. охоплюють область їх функціонування.

Основними факторами, що впливають на рівень використання устаткування, є удосквоналювання організації обслуговування виробництва, підвищення якості й організації планування виробництва, технічного розвитку підприємств і технологічного планування завантаження устаткування, більш широке впровадження в практику виробництва сучасних прогресивних форм організації праці, удосквоналювання матеріального стимулювання поліпшення використання устаткування, удосквоналювання структури парка устаткування шляхом раціонального розподілу виділеного підприємству і перерозподіл недовантаженого, підвищення коефіцієнта змінності роботи устаткування, сокращение часу простоїв устаткування в ремонтах.

З обліком зазначених вище ознак побудована класифікація факторів, що впливають на використання виробничих потужностей підприємств.

В узагальненому виді классификация обох видів представлена в таблиці 1.

Таблиця 1 Класифікація факторів

Фактори, що впливають на величину виробничої потужності	Фактори, що впливають на використання виробничої потужності
1. Кількість машин (робочих місць) і їх технічний рівень	Народногосподарська потреба в продукції
2. Розмір виробничих площ	2. Матеріально-технічне постачання підприємствам
3. Рівень пропорційності в пропускній здатності між групами машин	3. Забезпечення робітниками підприємства
4. Прогресивна технологія	4. Комплексний ввод в дію нових потужностей
5. Механізація й автоматизація	5. Забезпечення енергетичними ресурсами
6. Якість матеріалів, досконалість конструкцій виробів, підвищення ступеня уніфікації і стандартизації	6. Структура парка устаткування
7. Ступінь освоєння техніки робітниками	7. Наднормативні простої устаткування в ремонті
	8. Підвищення змінності роботи устаткування
	9. Організація обслуговування виробництва
	10. Ступінь удосконалювання планування виробництва і загрузки устаткування
	11. Організація праці і його стимулювання
	12. Організація кооперування використання потужностей

Приведена классификация обох видів факторів являє собою теоретичний аналіз кількісних і якісних факторів підвищення ефективності використання виробничих потужностей. Результативність аналітичної оцінки багато в чому залежить від обґрунтування системи показників, за допомогою яких можна визначити рівень інтенсивності використання виробничих потужностей. При цьому важливе значення має розробка методів розрахунку показників, а також способів визначення нормативних значень кожного з показників. Система показників -- взаємозалежна сукупність показників, за допомогою якої забезпечуються комплексна кількісна оцінка стану і виявлення резервів поліпшення інтенсивного використання виробничих потужностей.

Систему показників можна розділити на три групи. В першу групу можна включити коефіцієнти, що характеризують рівень освоєння проектної і використання виробничої потужності підприємства, у другу -- коефіцієнти, що характеризують використання устаткування, і в третю -- вартісні показники, що характеризують віддачу виробничого аппарата.

Кожний з показників, що входять у ту чи іншу групу, має строго визначене призначення в системі аналіза і дає оцінку одному з напрямків процесу інтенсивного використання виробничих потужностей.

Розглянемо методи визначення величини і призначення кожного з показників, що входять у систему.

Серед показників першої групи слід насамперед виділити коефіцієнт використання проектної потужності (Кп), який характеризує рівень використання введеної в дію нової потужності з метою досягнення стабільного випуску продукції не нижче передбаченого проектом уровня. Він визначається як відношення планового чи фактичного обсягу випуску продукції (В), передбаченого проектом, у гривнях, тоннах, штуках до величини проектной потужності (Пп) в аналогічних одиницях виміру.

На підставі отриманих за допомогою цього коефіцієнта даних можна судити про хід освоєння проектних потужностей і техніко-економічних показниках у межах нормативного терміну, о скороченні періоду запровадження в дію нових потужностей, т. е. враховувати фактор часу в оцінці рівня інтенсивного використання нових потужностей.

Трохи інше призначення має вже раніше згаданий мною коефіцієнт використання виробничої потужності (Кв). Він характеризує рівень використання діючої виробничої потужності, яка по своїй величині може значно відрізнятися від проектної. У свою чергу виробнича потужність поділяється на визначені види, кожний з яких має своє різне значення при рішенні питань планування й організації виробництва. Тому рівень використання різних видів потужностей необхідно розглядати окремо. Так, насамперед варто оцінити рівень використання прийнятої планової, середньорічної і фактичної виробничої потужності. Коефіцієнт використання кожної з них можна одержати шляхом відношення планового чи фактичного обсягу валової, товарної, реалізованої, чистої продукції (В) к відповідному виду виробничої потужності (ВП).

Важливе значення для характеристики використання виробничої потужності підприємства має аналіз рівня використання виробничих потужностей окремих його підрозділів. За результатами проведення цього аналіза можна судити про правильність вибору ведучої ланки, по якій прийнята потужність заводу, і про величину резервів збільшення випуску продукції окремими цехами. Дуже важливим варто вважати визначення рівня використання середньої розрахункової чи нормативної величини виробничої потужності. Для цієї мети застосовується коефіцієнт використання нормативної величини потужності (Кн), величина якого визначається з такого співвідношення:

(3.1)

де ВПн -- розрахункова нормативна величина виробничої потужності.

По коефіцієнту використання того чи іншого виду потужності можна оцінювати резерви поліпшення її використання, а також ступінь напруженості планових завдань підприємством. Однак досягнутий высокий рівень коефіцієнта використання виробничої потужності не завжди дає підставу затверджувати про інтенсивне її використання. Це пояснюється насамперед тим, що на підприємствах при визначенні їхніх виробничих потужностей орієнтуються на потужність тих підрозділів, які є вузькими місцями. Отже, виробничі потужності занижуються і не відбивають дійсної їхньої величини, якою розпоряджаються підприємства. В зв'язку с цим не можна судити про раціональне використання технологічного устаткування, наявних потенційних резервів підвищення його завантаження.

Об'єктивну оцінку цих резервів можна одержати за допомогою групи показників, що характеризують рівень використання устаткування. Ця група представлена трьома коефіцієнтами і показником середнього часу роботи однієї машини. Одним з таких узагальнюючих показників є коефіцієнт змінності роботи устаткування (Кзм).

Найбільш достовірним методом визначення коефіцієнта змінності роботи устаткування є розподіл планової розрахункової чи фактичної машиноємності (верстатоємності) виготовленої продукції на дійсний річний фонд часу усього встановленого устаткування при його роботі в одну зміну. Формула розрахунку величини коефіцієнта змінності роботи устаткування (Кзм) має вид:

(3.2)

де -- сумарна розрахункова планова чи фактична машиноємність продукції, машино-ч; Свст -- кількість одиниць встановленого устаткування (у цеху, на ділянці, у групі взаємозамінного устаткування): Фд -- дійсний (розрахунковий) однозмінний фонд часу роботи устаткування, ч.

У результаті порівняння планового чи фактично досягнутого коефіцієнта змінності роботи устаткування, розрахованого по пропонованому методу, з оптимально можливим чи нормативним можна одержати повне представлення про наявність резервів, якими розполагають підприємства і їх підрозділи в підвищенні загрузки устаткування.

Для оценки використання дійсного фонду часу роботи устаткування важливим показником є коефіцієнт завантаження устаткування (Кз). Він являє собою відношення сумарної машиноємності, необхідної для виготовлення плановогї чи фактичногї кількості продукції, до дійсного фонду часу роботи встановленого устаткування при заданому режимі підприємства чи його підрозділів. Його величину можна визначити по формулі

(3.3)

де Р -- режим роботи заводу, цеху, ділянки, (кількість змін).

Такий метод визначення коефіцієнта завантаження не є єдиним. Так, пропонується визначати цей показник по прийнятій потужності. Формула розрахунку його величини має вид:

(3.4)

де Тп -- трудомісткість на программу по видах обробки; ВП -- величина прийнятої потужності; Фt -дійсний річний фонд часу роботи устаткування.

З аналіза формули (3.4) видно, що чим більше величина прийнятої потужності, тим вище коефіцієнт завантаження устаткування. Однак величина коефіцієнта завантаження устаткування при такому методі його розрахунку може трохи спотворюватися. Справа в тім, що потужність підрозділу чи заводу визначається по потужності ведучого звена. Отже, розрахована по формулі (3.4) величина завантаження устаткування буде скоріше характеризувати завантаженість роботою устаткування ведучого звена. Якщо при цьому ведуща ланка виявилася узким місцем, то потенційна величина коефіцієнта завантаження устаткування буде заниженою.

При обґрунтуванні проектів машинобудівних заводів коефіцієнт завантаження устаткування визначається як відношення розрахунковї кількості верстатів чи машин до прийнятої його кількості.

Важливим моментом в аналізі використання устаткування є визначення середнього часу його роботи. Величина цього показника може бути розрахована по формулі:

(3.5)

де F -- показник, що характеризує середній час роботи однієї машини, ч.

Достоїнство цього показника полягає в тому, що він дає уявлення про середню абсолютну величину завантаження кожної одиниці устаткування в даному виробничому підрозділі.

Любий з зазначених показників другої групи відображає насамперед використання технологічного устаткування, яке визначає величину виробничої потужності. Динаміка цих показників не тільки показує рівень інтенсивного використання виробничої потужності, але і свідчить про величину потенційних резервів поліпшення такого використання.

Важливим етапом в аналізі інтенсивного використання виробничих потужностей є оцінка ступеня рівномірності завантаження устаткування при заданому обсязі виробництва чи прийнятої потужності. Це завантаження дає уявлення про існуючий рівень пропорційності у виробничих потужностях підрозділів і груп взаємозамінного устаткування. Для кількісного виміру рівня рівномірності завантаження устаткування пропонується використовувати коефіцієнт пропорційності.

Коефіцієнт пропорційності Кпр визначається як відношення різних видів робіт у структурі машиноємності виготовленої продукції до загальної кількості встановленого устаткування по наступній формулі:

(3.6)

де Скр -- количество устаткування, кратне відношенню різних видів робіт у структурі машиноємності; Свст -- загальна кількість встановленого устаткування.

Для проведення аналітичної роботи в заводських умовах пропонується наступна робоча формула визначення величини коефіцієнта пропорційності:

(3.7)

де Кзм.вст -- коефіцієнт змінності роботи усього встановленого устаткування; Кзм.н -- нормативний коефіцієнт змінності роботи устаткування.

За аналогією величина коефіцієнта пропорційності може бути розрахована при наявності даних, що характеризують завантаження устаткування:

(3.8)

де Кз.уст -- середній коефіцієнт загрузки встановлені устаткування в даному підрозділі (групі); Кз.н -- нормативний коефіцієнт завантаження устаткування.

Розглянемо деякі особливості коефіцієнта пропорційності. Так, якщо коефіцієнт змінності характеризує використання устаткування в часі, а коефіцієнт завантаження -- ступінь використання дійсного фонду часу роботи устаткування при заданому обсязі виробництва чи прийнятій величині виробничої потужності підприємств і їхніх підрозділів, то коефіцієнт пропорційності -- рівномірність у роботі машинного парку тільки підрозділів. За допомогою цього показника можна визначити, яка кількість встановленого устаткування в даному виробничому підрозділі може одночасно працювати при існуючій структурі машинного парку і структурі машиноємності (трудомісткості) заданої виробничої програми. Разом з тим він показує, наскільки масштаб роботи відповідає встановленому устаткуванню на даний момент часу у підрозділі. Коефіцієнт змінності роботи устаткування і коефіцієнт завантаження устаткування в значній мірі залежать від обсягу виробництва. Коефіцієнт пропорційності залишається незмінним при зміні обсягу виробництва. Не зміниться значення коефіцієнта пропорційності й у тому випадку, якщо збільшиться загальна кількість устаткування в цехах і на ділянках без відповідного поліпшення його структури.

Значення коефіцієнта пропорційності залежить насамперед від структури парку чи устаткування структури машиноємності виготовлених виробів. Воно тим вище, чим більше ступінь відповідності між структурою парку машин і структурою машиноємності продукції. Отже, коефіцієнт пропорційності характеризує відповідність структури машиноємності виготовлених виробів структури чи устаткування, навпаки, структури устаткування -- структурі машиноємності.

Характеризуючи масштаб виробництва при існуючому рівні погодженості пропускних здібностей окремих видів устаткування, груп взаємозамінного устаткування, коефіцієнт пропорційності дає можливість оцінити резерви збільшення виробничих потужностей підприємств і випуску продукції для наявних виробничих площ за рахунок збільшення кількості машин у загальному парку устаткування, технологічні можливості яких найбільшою мірою відповідають структурі машиноємності виготовлених виробів.

Визначивши за допомогою (Кпр) рівень пропорційності у виробничих потужностях, можна установити ту кількість машин, верстатів, які безупинно беруть участь у роботі, а також виявити ту частину устаткування, яка може бути вилучена з виробничого процесу чи частково завантажена роботою.

У широком плані коефіцієнт пропорційності характеризує рівень організаційної побудови системи машин на ділянках і в цехах підприємства .

Перевага використання коефіцієнтів змінності, завантаження і пропорційності в аналізі рівня використання резервів виробничих потужностей полягає в тому, що їхня величина визначається на основі відпрацьованих чи передбачуваних до відпрацьовуванню машино-часов. У свою чергу машино-часи є найважливішим елементом розрахунку величини виробничої потужності. Отже, за допомогою запропонованих коефіцієнтів можна одержати об'єктивну аналітичну інформацію про ефективності використання виробничих потужностей.

Ще більш повним стане аналіз при сполученні застосування цих показників у керуванні процесом інтенсивного використання виробничих потужностей. Так, коефіцієнт пропорційності характеризує можливий масштаб виробництва, т. е. збільшення випуску продукції, що не присуще вартісному коефіцієнту. У свою чергу коефіцієнт пропорційності з урахуванням вартості устаткування дає уявленя про «ціну» досягнення погодженого функціонування системи машин і спряженості потужностей, а також дозволяє визначити питому вагу невикористаного устаткування в загальній його вартості.

Важливе місце в аналізі рівня інтенсивного використання варто відвести вартісним показникам. Вони представляють третю групу показників і дають можливість оцінити вплив інтенсивного використання виробничих потужностей на ефективність виробництва. Одним з них є фондовіддача. Цей показник має прямий функціональний зв'язок з показниками, що відбивають рівень завантаження устаткування. На заводах кількість устаткування збільшується, росте його вартість і продуктивність. Однак завантаження його підвищується повільно, а в більшості випадків знижується, що негативно позначається на величині фондовіддачі.

Вплив загрузки устаткування на фондовіддачу можна визначити по формулі

(3.9)

де ДФ -- приріст фондовіддачі за рахунок підвищення завантаження устаткування; Кз.о і Кз.б -- коефіцієнти завантаження устаткування в звітному і базисному роках; Фб -- фондовіддача в базисному році.

Використання показника фондовіддачі дає можливість оцінити досягнення проектної фондовіддачі і зіставити її величину з фондовіддачею за рівнем прийнятої потужності. Порівняння цих показників показує, наскільки фондовіддача за рівнем прийнятої потужності відстає чи перевищує проектну фондовіддачу, т. е. дає можливість визначити величину резерву підвищення фондовіддачі чи величину перекриття проектної фондовіддачі, а також поліпшення використання прийнятої потужності. Резерви підвищення фондовіддачі можна розрахувати по формулі