Зайнятість і безробіття в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Темою даної індивідуальної роботи є «Зайнятість і безробіття в Україні: аналіз стану і перспективи».

Предметом дослідження є явище безробіття в Україні.

Метою роботи є розгляд зайнятості і безробіття населення в Україні, аналіз стану та перспективи даного явища.

Задля створення даної роботи було використано підручники, періодичні видання та ресурси глобальної мережі Internet.

Досягнення високого рівня зайнятості - одна з основних цілей макроекономічної політики держави. Економічна система, що створює додаткову кількість робочих місць, ставить задачу збільшити кількість суспільного продукту і тим самим у більшому ступені задовольнити матеріальні потреби населення. При неповному використанні наявних ресурсів робочої сили система працює не досягаючи границі своїх виробничих можливостей. Чимало проблем безробіття наносить і життєвим інтересам людей, не даючи їм прикласти своє уміння в тім роді діяльності, у якому людина може найбільше виявити себе, чи лишає їх такої можливості, через що люди переносять серйозний психологічний стрес. З вищесказаного можна зробити висновок, що показник безробіття є одним із ключових показників для визначення загального стану економіки, для оцінки її ефективності.

1. Сутність безробіття

Безробіття відповідає стану незайнятості працездатного населення. Воно має негативні економічні та соціальні наслідки для усього населення регіону, де набуло особливого поширення.

У Законі «Про зайнятість» безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

Причини безробіття.

Циклічне (кон'юнктурне) безробіття виникає внаслідок коливань економіки. В фазі рецесії підприємства звільняють робочих та наймають на роботу в разі економічного підйому. Вважається, що кон'юнктурне безробіття зникає через 2-3 роки.

Сезонне безробіття -- результат природних коливань кліматичних умов протягом року або коливань попиту. Зникає протягом року.

Панельне безробіття (у розумінні монетаристів -- природне безробіття): відсоток безробіття, який неможливо усунути навіть при найкращому розвитку кон'юнктури. Цей вид безробіття виникає внаслідок фрикційного, добровільного та структурного безробіття. Це та група безробітних, які не можуть знайти роботу в зв'язку з кваліфікацією, віком, станом здоров'я, місцем проживання або недостатнім бажанням до праці. Отже, це особи, відрізані від ринку праці.

Фрикційне безробіття виникає, коли робочі тимчасово знаходяться без роботи в результаті зміни місця праці. Цей вид безробіття виникає в короткостроковому вимірі.

Структурне безробіття -- виникає в результаті зміни структури економіки, наприклад, внаслідок технологічної революції.

2. Динаміка і структура безробіття в Україні

Сучасна ситуація на ринку праці України істотно відрізняється від тієї, що була ще 4 роки назад. За ці роки чисельність зайнятого населення скоротилася на 9%. В даний час більш 6,5 млн. чоловік не мають заняття, але активно його шукають і майже 2,7 млн. чоловік зареєстровані в органах служби зайнятості в якості безробітних.

У зв'язку зі зміною галузевої структури зайнятості (зменшенням числа працюючих у галузях обробної промисловості, особливо в машинобудуванні і легкій промисловості) загострилися регіональні проблеми зайнятості.

Регіональна диференціація гостроти безробіття з перших же місяців реєстрації виявилася дуже значною. Уже до кінця 1991 р. найвищий і найнижчий регіональний рівні безробіття відрізнялися більш ніж у 10 разів, але за минулий період зазначене розходження зросло ще майже в 5 разів.

Цікава також диференціація регіонів країни по складу безробітних. Спочатку основну масу безробітних на Україні складали жінки, обличчя з вищою і середньою фаховою освітою, обличчя передпенсійного віку. Але потім у тих регіонах, де рівень безробіття був вище за середнє, стала рости частка чоловіків, частка осіб з низьким рівнем освіти, частка молоді.

Таким чином, по складу безробітних можна судити про просунення того чи іншого регіону по гостроті безробіття. У тих регіонах, де переважають ”високоосвічені жінки передпенсійного віку”, можна говорити лише про початкову стадію безробіття. Рівень безробіття і напруженість на ринку праці в таких регіонах як правило невеликі, хоча рости вони можуть високими темпами. У тих регіонах, де серед безробітних переважає молодь, чоловіки, обличчя з низьким рівнем утворення, проблема безробіття дуже гостра, але чисельність безробітних найчастіше росте повільніше, ніж у середньому по країні

У загальному випадку всі області України по гостроті зареєстрованого безробіття можна розділити на кілька груп.

Перша група - регіони з дуже високим безробіттям. Ці регіони відрізняються високим рівнем безробіття, високими темпами його росту (у 2 рази вище середньоукраїнських), великою напруженістю на ринку праці.

Друга група - регіони з високим рівнем безробіття і великою напруженістю на ринку праці (показники перевищують середньоукраїнські). Але темпи росту безробіття тут середні або нижче середніх. В основному це регіони північної половини європейської частини країни. Багато хто з цих регіонів відрізняються підвищеною змушеною неповною зайнятістю.

Третя група - рівень безробіття і напруженість на ринку праці нижче середньоукраїнських, але темпи росту рівня безробіття вище середньоукраїнських. Фактично по гостроті безробіття ця група середня.

Четверта група - регіони з найменш гострим безробіттям у країні. У них рівень безробіття нижче середнього, низка напруженість на ринку праці, темпи росту безробіття нижче середньоукраїнських. У даній групі багато північних регіонів з видобувною промисловістю.

Отже, на Україні гостре безробіття мається в регіонах двох типів.

По-перше, це райони з високим природним приростом населення. Тут на ринок праці постійно виходить велика кількість молоді, тоді як кількість робочих місць в умовах економічної кризи не тільки не збільшується, але і скорочується. У регіонах даного типу безробіття існувало й у минулому у виді аграрного перенаселення.

По-друге, депресивні регіони, тобто з перевагою найбільш кризових галузей. На даний момент такими є легка промисловість і військово-промисловий комплекс, що відрізняються найбільшим скороченням обсягів виробництва в порівнянні з кінцем 80-х.

Важливе також питання сільського безробіття на Україні. У прогнозах початку 90-х років очікувався різкий сплеск безробіття в містах у підсумку розвалу промисловості, що сформувалася за радянський період (гігантські підприємства, що працювали в основному на оборону, виявилися нездатні адаптуватися до ринкових відносин). Сільська ж місцевість вважалася вкрай працедефіцитною, здатною відвернути велику кількість безробітних з міських поселень. Сучасна ситуація показує, що і ці прогнози не виправдалися. Починаючи з 1994 р. рівень безробіття серед сільського населення перевищує аналогічний показник для міського населення. Дуже висока також напруженість на сільському ринку праці, тому що вільних робочих місць тут практично немає. В основному сільське безробіття спостерігається в регіонах з високим природним приростом і в північних несільськогосподарських регіонах.

Отже, розвиток безробіття в Україні на сучасному етапі істотно відрізняється від загальносвітових закономірностей. При різкому скороченні обсягів виробництва (більш ніж у 2 рази) рівень безробіття з обліком незареєстрованних безробітних не перевищує 10% . При цьому рівень безробіття в сільській місцевості вище, ніж у міських поселеннях. У причинах безробіття існує значна регіональна диференціація. Істотними виявилися і соціальні причини (високий природний приріст, значний міграційний відтік), і економічні (різкий спад виробництва в одних галузях, незначний - в інші).

За низьким показником офіційно реєструємого безробіття не видно, наприклад, сховане безробіття (змушений достроковий відхід на пенсію, збереження робочого місця без реального відпрацьовування і т.д.), що ставить необхідність підрахунку макроекономічних витрат росту безробіття. Така ціна росту безробіття повинна визначатися в більшій мірі не ростом компенсаційних виплат і фінансуванням програм зайнятості, а у формі втрат можливого, але не зробленого ВНП унаслідок незайнятості частини робочої сили. Відомий американський економіст Артур Оукен математично виразив співвідношення між рівнем безробіття і відставанням обсягу ВНП. Закон Оукена показує, що якщо фактичний рівень перевищує природний рівень безробіття на один відсоток, то відставання обсягів ВНП складає 2,5%. Наприклад, спроби в 1953-1980 р. зменшити інфляцію шляхом росту безробіття створили для США втрати в середньому від 6 до 18% ВНП. При іншому варіанті економічної політики зайнятість населення могла б збільшитися на 4,5 млн. чоловік.

Міжнародна організація праці (МОП) провела дослідження, що показало, що рівень безробітних на Україні значно вище офіційно визнаного. Директор МОП Гай Стандинг, що складав звіт за результатами дослідження, заявив, що українські джерела “самим нелюдським образом” ховають щире положення речей. За даними МОП безробіття на Україні в 1996 р. склало 19,5% (11,72 млн. чіл.). Причина такої розбіжності даних у тім, що людям не вигідно реєструватися в якості безробітних (з відходом з номінальної роботи людина позбавляється пільг), а підприємства намагаються тримати “мертві душі” щоб скоротити податки.

У звіті МОП також відзначається неухильне зниження загальної кількості робочих місць з 1980 р. при тім що працездатне населення виросло. З 1990 по 1995 р. Кількість робочих місць зменшилося на 4,2 млн.

3. Державна політика зайнятості населення: проблеми та перспективи

зайнятість безробіття населення

Питання ефективного державного регулювання зайнятості є однією з найголовніших проблем нашого суспільства. Отже, з упевненістю можемо стверджувати, що громадяни, маючи гідно оплачувану роботу, можуть повноцінно забезпечити вирішення проблем щодо подолання бідності, формування середнього класу, зменшення безробіття, підтримки знедолених та інвалідів, формування страхових пенсійних фондів будь-яких рівнів, сприяти ефективному функціонуванню всіх систем соціального захисту населення.

При цьому особливості політики зайнятості полягають у такому: зайнятість як сфера регулювання, маючи економічні витоки, набуває в процесі функціонування соціально- економічного забарвлення щодо умов та мотивів розвитку ринку праці і згодом реалізується соціальними аспектами життєдіяльності населення. Багатогранність означеного процесу потребує органічного поєднання (з одного боку) та розумної диференціації (з іншого) важелів та механізмів регулювання, що робить державну політику у сфері зайнятості поліфункціональною. Можливість реалізації означеної поліфункціональності означає насамперед необхідність державного регулювання повного ринку праці (тобто сфери відносин, яка регламентує повний цикл відтворення робочої сили). Перші кроки в переорієнтації державної політики зайнятості на повний ринок праці було здійснено кілька років тому. Започатковано означений методологічний перехід Указом Президента України «Про основні напрями розвитку трудового потенціалу в Україні на період до 2010 року» (1999р.) та Законом України «Про затвердження Державної програми зайнятості населення на 2001-2004роки» (2002р.).

Планом дій Президента України Віктора Ющенка «Десять кроків назустріч людям» та відповідною Програмою діяльності Кабінету Міністрів України питання виваженого та відповідального державного підходу до регулювання сфери зайнятості розглядаються крізь призму розширення сфери прикладання праці та сприяння зайнятості населення. Саме «створення нових робочих місць з гідною зарплатою» визначено «критерієм оцінки діяльності влади на всіх рівних», що є свідченням пріоритетності та унікальності сфери зайнятості серед всіх інших складових економічного потенціалу та економічної безпеки країни. Тому конче необхідним є проведеннямоніторингу дій Уряду у сфері регулювання ринку праці в останні роки та окреслення проблем і напрямів державної політики у сфері зайнятості на сьогодення та найближчу перспективу.

Нормативно-правове поле та проблеми ринку праці, що потребують державного регулювання.

Правові відносини у сфері зайнятості населення врегульовуються Законами України «Про зайнятість населення», «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та низкою інших законів.

З метою приведення наявного нормативно-правового забезпечення у сфері регулювання зайнятості до вимог Програми діяльності Кабінету Міністрів України «Назустріч людям» та вимог ринку праці підготовлено (опрацьовуються) такі документи:

* проект Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про зайнятість населення»;

* проект Закону України «Про професійний розвиток персоналу на виробництві»;

* проект Постанови Кабінету Міністрів України «Про Програму зайнятості населення на 2005 рік»;

* проект Закону України «Про Державну програму зайнятості населення на 2006-2009 роки».

Ці документи розроблено (розробляється) з метоюзабезпечення регулювання ринку праці за допомогою правового, організаційного та економічного механізмів, чим створюються умови для зайнятості населення та соціального захисту від безробіття й передбачається заходи щодо створення нових робочих місць не менше як для 5 млн незайнятих громадян.

Основними позиціями щодо державного регулювання ринку праці є:

* взаємозв'язок політики зайнятості та економічної політики держави;

* консолідація зусиль усіх гілок влади, об'єднань роботодавців і профспілок щодо сприяння розв'язанню проблем зайнятості населення;

* посилення відповідальності центральних та місцевих органів виконавчої влади і соціальних партнерів за реалізацію державної політики зайнятості.

Проблеми ринку праці, які потребують державного регулювання:

* посилення мотивації до легальної продуктивної зайнятості;

* детінізація зайнятості;

* підвищення якості робочої сили;

* професійна підготовка спеціалістів та кваліфікованих робітників відповідно до потреб ринку праці;

* збереження ефективно функціонуючих і створення нових робочих місць;

* створення умов для самостійної зайнятості населення і розвитку підприємницької ініціативи;

* сприяння зайнятості та забезпечення соціального захисту зареєстрованих безробітних;

* забезпечення реалізації гарантій зайнятості для громадян, які не здатні на рівних конкурувати на ринку праці (молодь, жінки, інваліди);

* легалізація міждержавних трудових міграцій та посилення соціального захисту громадян України, які працюють за кордоном.

Прогнози щодо зайнятості населення.

Державна служба зайнятості прогнозує, що у наступному році безробіття в Україні може бути таким, як під час кризи на початку 1990-х.

Керівник цього відомства Володимир Галицький назвав цифру у 7-8% - це майже втричі більше, ніж на початку цього року.

Раніше схожі дані називало міністерство праці та соціальної політики.

Крім того, прогнозують, що українців очікують затримка зарплат та пенсій.

Найважче буде працівникам хімічної та гірничо-металургійної галузі, а також тим, хто працює у банках та на будівництві.

Однак, і в інших секторах економіки відбуваються скорочення.

Роботодавці також вдаються до зменшення платні. Крім того з'являються повідомлення, що деяким працівникам бюджетної сфери почали затримувати зарплати, а пенсіонерам - пенсії.

Загалом безробіття в Україні за офіційними даними у 2009-му може зрости втричі.

Офіційні прогнози такі - понад 8 %. Це всього на три відсотки менше, ніж під час кризи на початку 90-их.

Останні соціологічні опитування свідчать, що більшість, майже 70 % українців уже відчули на собі наслідки кризи.

Як повідомляє інститут Горшеніна, дедалі більше людей втрачають упевненість у своїх матеріальних статках та завтрашньому дні.

Майже 40 % опитаних бояться зниження рівня життя, стількох же лякає перспектива втратити роботу.

Згідно з даними інституту соціології, 53 % українців незадоволені своїм життям.

Експерти припускають, що суспільні настрої в Україні можуть призвести до соціального вибуху - прірва між бідними та багатими тут є чи не найбільшою в Європі.

Висновок

Основним напрямом політики зайнятості на сучасному етапі є відновлення економічної динаміки. Досвід країн з розвиненою економікою свідчить про те, що ринок забезпечує зростання економічної ефективності, але одночасно виникають соціальні проблеми.

Проблема безробіття є ключовим питанням у ринковій економіці, і, не вирішивши його неможливо налагодити ефективну діяльність економіки. Особливо гостро проблема безробіття коштує зараз перед Україною, що не дивно, тому що стан економіки України зараз обтяжуюче. Величезний економічний спад, розваливши промисловість, не міг не торкнути ринок праці. За останні 4 роки чисельність зайнятого населення скоротилася на 9 відсотків.

На державному рівні має бути створений регуляторний комітет з контролю за проведенням заходів у сфері зайнятості по регіонах. Окремим напрямом діяльності регуляторного комітету повинні стати регіони з кризовим станом у сфері зайнятості.

Список використаних джерел:

1. Завіновська Г.Т. Економіка праці: Навч. посібник. -- К.: КНЕУ, 2003. -- 300 с.

2. Петрова Т. Державна політика зайнятості населення: проблеми та напрями актуалізації // Україна: аспекти праці. - 2005. - №2. - с.3-5.

3. Прушківська Е.В. Світовий досвід та основні напрями державного регулювання зайнятості в Україні // Держава та регіони. - 2008. - №4. - с.182-183.

Размещено на Allbest.ru