Тіньова економіка в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

Розділ 1. Тіньова економіка в сучасному світі

1.1 Сутність тіньової економіки

1.2 Причини виникнення і розвитку тіньової економіки. Її види

1.3 Специфіка сучасного етапу розвитку тіньової економіки

1.4 Причини виникнення тіньової економіки в Україні

1.5 Особливості тіньової економіки України

Розділ 2. Аналіз розвитку і особливостей тіньової економіки України

Розділ 3. Перспективи боротьби з тіньовим сектором в Україні

Висновки

Список літератури

Вступ

У всіх країнах з ринковою структурою економіки була, є і мабуть буде існувати так названа тіньова економіка. Розміри її можуть відрізнятися, але ні одній із країн не вдалося позбавитися від неї зовсім. Її можна порівняти зі злочинністю, масштаби явища можна зменшити, але викорінити зовсім - практично неможливо.

Тіньова економіка має багато назв - нелегальна, незаконна, прихована - але сутність цього явища не змінюється. Тіньова економіка - це контрабанда, наркобізнес, фіктивні фінансові операції, несплата податків і ін.

Прибутки від цих видів діяльності становлять десятки мільярдів доларів, але ті дії, які здійснюються правоохоронні органи, є лиш вершиною гігантського айсбергу, визначити розміри якого нікому не під силу [2].

Функціонування тіньової економіки поряд з легальною призвело до суттєвого скорочення в структурі доходів бюджету частки податкових надходжень, що поставило під загрозу виконання важливих державних програм. Унаслідок того, що обсяги тіньової економіки не можуть бути повноцінно враховані офіційною статистикою, розроблення спеціальних методів обліку і оцінок, а також обсягів недоїмки до бюджету, які дозволяють оцінити реальні масштаби операцій, є актуальним завданням сучасного етапу розвитку.

Сьогодні найперспективніший напрям розширення доходів - залучення тіньових оборотів до сфери легального бізнесу. Але всі намагання вирішити цю проблему, зокрема й за рахунок удосконалення системи оподаткування, упорядкування пільг, посилення контрольних функцій за збором податків, не дали очікуваних результатів. Тіньова економіка все ще займає провідні позиції.

Ціллю даної курсової роботи являється дослідження суті і структури тіньової економіки, стан її в Україні, її соціально-економічні наслідки, роль, причини тіньової економіки і методи боротьби з нею.

Задачі курсової роботи:

- дати визначення поняттю тіньової економічної діяльності;

- розглянути різні види тіньової економіки і їх вплив на економічну діяльність суспільства;

- визначити закономірності і причини виникнення і розвитку тіньової економіки;

- сформувати вигляд про особливості тіньової економіки в Україні;

- вивчити методи боротьби з тіньовою економікою.

тіньова економіка дохід бюджет

Розділ 1. Тіньова економіка в сучасному світі

1.1 Сутність тіньової економіки

Тіньова економіка -- явище не нове. Вона з'явилася на зорі цивілізації паралельно з виникненням перших державних утворень. Так, наприклад, тільки-но людство почало карбувати монети, як відразу ж з'явилися фальшивомонетники. Подібний економічний феномен властивий усім країнам, незалежно від рівня та моделі економічного розвитку.

Але, за оцінками експертів, саме в постсоціалістичних країнах і, зокрема, в республіках колишнього Радянського Союзу тіньовий сектор практично на рівних конкурує з офіційною господарською діяльністю в багатьох галузях національної економіки. У соціалістичних країнах різке зростання тіньового сектору виявилося результатом недосконалості директивно-планової моделі економіки порівняно з ринковою. Лаконічне пояснення основної причини істотної тінізації соціалістичного господарства дає американський економіст М. Олсон: «Якщо відсутня приватна власність, то всі громадяни матеріально зацікавлені у розкраданні господарства, але ніхто не зацікавлений особисто у його збереженні».

Тіньова економіка -- досить складне явище, яке може включати:

* діяльність, що здійснюється здебільшого в рамках закону, але не реєструється органами державного регулювання економіки, не відображається в її статистиці, а отже, залишається за межами прямого впливу регулюючих заходів. Це переважно дрібний та/або спорадичний приватний бізнес. Наприклад, у сфері зовнішньоекономічної діяльності він пов'язаний з наданням певних видів послуг (науково-технічних, юридичних, освітніх, консультаційних тощо) фізичними особами, які не здійснюють самостійної підприємницької діяльності;

* діяльність, яка за своєю суттю є кримінальною й охоплює незаконні, не санкціоновані державою види діяльності (незаконна торгівля зброєю, наркотичними і психотропними речовинами, шахрайські операції з цінними паперами і коштами, нелегальний вивіз капіталу, контрабандний імпорт тощо);

* діяльність, яка в принципі є легальною, але здійснюється методами, що перебувають поза законом (без обов'язкової реєстрації підприємств, без подання обов'язкової звітності і без сплати податків).

За своєю суспільно-економічною природою тіньова економіка -- це результат порушення рівноваги між суб'єктами держави щодо створення і розподілу продукту, яке відбулося внаслідок такої дерегуляції економіки, що порушила паритетність розвитку окремих її сфер і, відповідно, баланс інтересів суб'єктів господарювання.

Економічний зміст тіньової економіки полягає в тому, що це найчастіше -- високодохідна (високоприбуткова) сфера діяльності, норма прибутку якої компенсує окремим громадянам або групі людей матеріальні витрати та моральні збитки від ризиків з її здійснення. Вона не контролюється державою, не враховується офіційною статистикою, внаслідок чого її обсяги не включаються у валовий внутрішній продукт і не оподатковуються. Тіньова економіка є джерелом незаконного привласнення частини результатів суспільної праці у вигляді прибутку, майна, цінних паперів з метою збагачення або збільшення легально отриманих доходів (прибутків).

Під «тіньовою економікою» у даний час розуміють усю сукупність економічної діяльності, що не враховує офіційна статистика, і не включають у валовий національний продукт країни.

У просторі тіньової економіки виділяють наступні основні зони:

неофіційна економіка - легальні види економічної діяльності, у рамках яких має місце не фіксоване офіційною статистикою виробництво товарів і послуг, приховання цієї діяльності від податків;

фіктивна економіка - хабарництво, приписки, спекулятивні угоди й інші види шахрайства, зв'язані з одержанням і передачею грошей;

підпільна економіка - усі заборонені законом види економічної діяльності.

У багатьох країнах, і особливо в тих, котрі переживають складні періоди трансформації тіньова економіка не тільки складає помітну частину економічної діяльності, але і продовжує розширюватися. Однак навіть там, де масштаби явища і загальне соціально-економічне тло приблизно однакові, тіньові економіки істотно розрізняються, наприклад, по наступним характеристиках:

за структурою (частці кримінальної діяльності в сукупному обсязі виробництва, розвиненості фіктивної економіки, активності дрібного підпільного бізнесу, що вислизає з-під фінансового контролю держави, але граючого, проте, значну роль у насиченні ринку);

по впливі на розподільні відносини ( сприяє зменшенню або нівелюванню диференціації доходів);

по основних проблемах, породжуваним його (недобір засобів у бюджет, розвиток криміногенних господарських зв'язків і так далі).

Можна сказати, що для всіх країн, що вступили в період системних перетворень, масштаби поширення і структура тіньової економіки повинні розглядатися як важливі чи успіхи неуспіхів проведених реформ.

Тіньовий сектор економіки має значний вплив на всі соціально-економічні процеси, які відбуваються в суспільстві. Без урахування цього факту неможливе проведення наукового економічного аналізу на макро- і мікрорівнях, ухвалення ефективних управлінських рішень на всіх рівнях. Ігнорування такого багатогранного й суперечливого явища, як тіньова економіка, призводить до значних помилок при визначенні макроекономічних показників, до неадекватної оцінки найважливіших процесів і тенденцій, до тактичних і стратегічних прорахунків під час прийняття відповідних рішень. Цей сектор економіки істотно впливає на всі сторони економічної діяльності, на політичне й суспільне життя кожної країни. За даними російських експертів, всього в світі в тіньовому секторі створюється як мінімум 8 трлн. дол. За своїм масштабом глобальна тіньова економіка порівняна з економікою США. У другій половині 90-х років минулого століття в розвинутих країнах тіньова економіка була еквівалентною в середньому 12% ВВП, в країнах з перехідною економікою - 23 %, а в країнах, що розвиваються, - 39 % ВВП. В цілому в країнах з розвинутою економікою відмічається постійне зростання економічної тіні. Країною з найбільш високою часткою тіньового сектору є Греція (29 % офіційного ВВП). До країн з великою тінню відносяться також Італія (27,8 %), Іспанія (23,4 %) і Бельгія (23,4 %). Середнє положення займають Ірландія, Канада, Франція і Німеччина (14,9 - 16,3 %). Найбільш низькі показники частки тіньового сектору мають Австрія (9,1 %), США (8,9 %) і Швейцарія (8 %). Відмітимо, що навіть у відносно благополучних країнах абсолютний обсяг тіньової економіки складає немало: в США - 700 млрд. дол.; в Італії - 310 млрд. дол.; Великобританії - 190 млрд. дол. Найбільш швидке зростання тіньового сектору у 80-90-хрр. XX ст. спостерігалося в Греції, Італії, Швеції, Норвегії та Німеччині [3].

Наприклад, обсяг тіньової економіки Німеччини з 1975 по 1997 рр. виріс в п'ять разів - з 60 млрд. дол. до 300 млрд. дол. Причому темпи зростання неофіційного сектору в Німеччині склали 8 % на рік (це значно більше, ніж темпи зростання офіційного ВВП). Найбільших масштабів досяг тіньовий сектор економіки в країнах, що розвиваються. Наприклад, тіньова економіка в Нігерії оцінювалась у 76 % офіційного ВВП. Значний масштаб тіньового сектору відмічався також у Таїланді (71 %), Єгипті (68 %), Болівії (66 %) і Панамі (62 %). Фактично можна говорити, що в більшості країн Азії, Африки і Латинської Америки, що розвиваються, існує скоріш «паралельна» або «друга» економіка, яка не набагато поступається за масштабом офіційній. Якщо в країнах Заходу в тіньовому секторі працюють в основному невеликі фірми, то в країнах, що розвиваються, ситуація інша. Повсюдна корупція і вади в законодавстві сприяють тому, що значна частина господарської діяльності виявляється неврахованою офіційною владою. На пострадянському просторі в першій половині 90-х pp. минулого століття найбільшу вагу тіньовий сектор мав в економіці Грузії (43-51 % офіційного ВВП), Азербайджану (34-41 %) і Росії (27-46 %). Для всіх пострадянських країн характерна тенденція до зростання тіньової економіки, в середньому з 26 % у 1990 до 35% у 1995 рр. У Східній Європі найбільшого масштабу тіньова економіка набула в балканських країнах - Македонії, Хорватії і Болгарії (біля 40 % ВВП). В Албанії економіка практично повністю функціонує в тіньовій сфері. В цій країні, де середньорічний доход громадянина складає всього 70 дол., тільки за офіційною статистикою на 3,2 млн. населення приходиться 500 тис. автомобілів, причому 60 % з них - «мерседеси». Основна частина цих автомобілів викрадена із західноєвропейських країн. У загальносвітовому масштабі частка тіньової економіки становить 5--10 % від валового внутрішнього продукту (ВВП). Частка тіньової економіки в Україні становить 30-40 % від офіційного валового внутрішнього продукту. Показник 40--50 % є вже критичним. На цьому рівні вплив тіньових факторів стає настільки відчутним, що суперечність між легальним і тіньовим секторами спостерігається практично в усіх сферах життєдіяльності суспільства.

Фактично, тіньова економіка стала однією з органічних складових економічної системи і, у цій якості, відіграє певні системні функції. Зокрема, вона частково вирішує низку поточних проблем, які виявляються неспроможними вирішити легальні економічні відносини та держава: забезпечує акумуляцію вільних грошових коштів, формує прошарок підприємців, створює умови для самозайнятості та є джерелом доходів широких верств населення, збільшуючи споживчий попит тощо.

Отже, тіньову економіку можна розглядати як об'єктивно обумовлений соціально-економічний механізм, який компенсує упущення та недосконалість легальних соціально-економічних відносин. Внаслідок цього в країні створюються впливові та чисельні соціальні прошарки, фактично зацікавлені у збереженні економічних деформацій, які сприяють поширенню тіньової економіки.

Проте, водночас, тіньова економіка входить у системну суперечність з інтересами довгострокового соціально-економічного розвитку, завдаючи негативного впливу на останній у стратегічному вимірі. І міжнародна практика, і накопичений за останні роки вітчизняний досвід переконують у тому, що бездіяльність та небажання впроваджувати системні заходи, спрямовані на скорочення рівня тінізації, призводять до погіршення ситуації незалежно від рівня економічного розвитку.

1.2 Причини виникнення і розвитку тіньової економіки. Її види

Звичайно виділяють три групи факторів, які сприяють розвитку тіньової економіки.

1. Економічні фактори:

- високі податки (на прибуток, прибутковий податок і інші);

- переєсттрутиризація сфер господарської діяльності (промислового і сільськогосподарського виробництва, послуг, торгівлі)4

- криза фінансової системи і вплив його негативних наслідків на економіку в цілому;

- несовершенство процесу приватизації;

- діяльність незареєстрованих економічних структур.

2. Соціальні фактори:

- низький рівень життя населення, що сприяє розвитку скритих видів економічної діяльності;

- високий рівень безробіття і орієнтація частини населення на отримання прибутку любим чином;

- нерівномірне розподілення валового внутрішнього продукту.

3. Правові фактори:

- недосконалість законодавства;

- недостатня діяльність правоохоронних структур по припиненню незаконної і кримінальної економічної діяльності;

- недосконалість механізму координації по боротьбі з економічною злочинністю;

Високий рівень оподаткування.

Цей фактор визнається одним із самих значних, стимулюючих ріст і активацію тіньової економіки. Він впливає в країнах з будь-яким типом ринкової економіки.

Разом з тим його дія в кожній країні має свої особливості.

Наприклад, в Росії розповсюдженню практики уникання доходів сприяють високі ставки відрахувань в фонди соціального страхування і високі ставки податку на добавлену вартість. В Європі податковий тиск достатньо високий: відрахування із заробітної плати становлять 42%. В Греції, Італії, Бельгії і Швеції самі найвищі податки в Європі (72-78%). В цих країнах найбільше розвинений тіньовий сектор, В той же час розвинуті країни з найменшим рівнем податкового тиску - США і Швейцарія (41,4% і 39,7% відповідно) - мають відносно невеликий тіньовий сектор.

Як відомо, податкове вилучення більше 50% прибутку лишає підприємство стимулу для подальшої активної діяльності. За оцінкою західних експертів, із-за прямих і непрямих податків 55 % всіх підприємств переходять в тіньовий сектор [5].

Економічна нестабільність, кризовий стан.

Відхід економіки в тінь являється наслідком загального стану економіки. При жалюгідному стані офіційної економіки робота її в тіньовому секторі може мати багато переваг.

З іншої сторони, кризовий стан економіки спонукає підприємців шукати найбільш сприятливі види діяльності. Одним з них являється тіньовий сектор.

Незахищеність прав власності.

Незахищеність прав власності викликає у підприємця психологію «временщика».

Відповідна господарська поведінка виходить з того, якщо права власника можуть бути рано чи пізно порушені і існуюче законодавство не гарантує його надійний захист , то треба використовувати існуючі можливості по максимуму. Якщо можна уникнути податків, то це потрібно робити.

Несприятливий соціальний фон.

Наростаюче безробіття, потік біженців, невиплата заробітної плати і т.і. являються умовами для тіньової економіки. Люди, які залишилися без роботи або не отримують довгими місяцями заробітну плату, згодні на всі умови нелегальної, тіньової зайнятості: відносини з роботодавцем здійснюються тільки на усній домовленості, ніякі лікарняні і відпускні не виплачуються, звільнення можливе без всяких соціальних гарантій і тим більше без попередження і т.і.

Для роботодавців такі відносини більш чим вигідні: працівники стають дуже зацікавленими в тому, щоб тіньовий бізнес «господаря» залишався таким, роботодавці мають неконтрольовану владу над найманими працівниками; прямі фінансові вигоди являються уже в тому, що ніяких податків на фонд оплати праці платити не потрібно.

Політична нестабільність.

Цей фактор також, як і незахищеність прав власності, стимулює і розвиває психологію «временщика». Так як невідомо, що буде завтра, всі засоби хороші для примноження капіталу. Важливо відмітити, якщо в періоди політичної нестабільності тіньова економіка розвивається дуже динамічно, то офіційна, навпаки завмирає. Причому її розмір зменшується не тільки за рахунок «затінення», але і по причині елементарного згорнення діяльності до «кращих часів».

Зависока регламентація економіки.

Цей фактор проявляється, в основному, в наступних діях держави: заборона на оборот якихось товарів або послуг; адміністративне втручання в процес ціноутворення; надмірна влада бюрократії; недостатній контроль бюрократичних рішень. Результатом цього являється зростання тіньової економіки. Це проявляється в утворенні різних видів нелегальних ринків - праці, товарних, фінансових, валютних, з допомогою яких обходяться законодавчі обмеження.

Значні масштаби держсектора в економіці.

Значні масштаби державного сектору в економіці сприяють відношенням, зв'язаних з розподілом бюджетних ресурсів в формі прямих і непрямих дотацій, субсидій, пільгових кредитів серед державних підприємств. Це стає основою для формування сектору неформальних, і часто кримінальних відносин, зв'язаних з розподілом ресурсів. На основі пільгового розподілу бюджетних ресурсів формуються контрольовані підприємницькі структури, створені з метою незаконного присвоєння цих ресурсів, легалізації, переводу за кордон. Таким чином, ефективність діяльності держави являється важливим фактором, визначаючим масштаби тіньової економіки.

Економічна небезпека.

Фактор найбільш суттєвий. Тіньова економіка, яка проникла у всі пори економічного організму, наполегливо розкладає і підриває його. Від цього економіка стає рихлою і небезпечною. Із цього витікає слідуючий фактор.

Національна безпека.

При слабій економічній безпеці не може бути сильної національної безпеки.

Об'єктивною причиною стрімкого зростання тіньової економіки являється перехід від бюрократичної, командної системи управління до ринкової. Зміна суспільного устрою супроводжується і зміною старої моралі. При цьому тіньова економіка повинна базуватися і розвиватися із конкретних джерел.

Перший з них - це вивіз за кордон капіталу, сировинних і енергетичних ресурсів, при цьому основна частина угод не являється в прямому розумінні тіньовою, тобто здійснюється на законних основах: сировина і енергоресурси часто реалізуються за кордон по заниженим цінам через посередницькі компанії, а відповідний процент від прибутку останніх залишається за кордоном. Згідно орієнтуючим оцінкам спеціалістів американської асоціації економічних прогнозів «Нортон економетрік форкстинг ассошиешн» в промислово розвинутих країнах загальна сума прямого і непрямого збитку від економічних злочинів становить 3-10% валового національного продукту (ВНП), а в розвиваючих країнах 15% і більше.

Другим і основним джерелом тіньової економіки являється незареєстрована державними органами господарська діяльність, яка має місце у всіх сферах економіки.

Наприклад, яким чином можуть на протязі 5-6 років реформи виживати багаточисленні прошарки населення, доходи яких виявились (по офіційним статистичним даним) значно нижче прожиткового мінімуму?

В загальносвітовому масштабі питома вага тіньової економіки оцінюється в 5-10% від ВВП. Так, в африканських країнах цей показник досягає 30%, в Чехії - 18%, в Росії - 40%, а в Україні - 50%.

Показник 40-50% являється критичним. На цьому етапі вплив тіньових факторів на господарську діяльність стає настільки відчутним, що протиріччя між легальним і тіньовим наблюдається у всіх сферах життєдіяльності суспільства.

Ключовою ознакою тіньової діяльності можна рахувати ухилення від офіційної реєстрації комерційних договорів або навмисне перекручення їх змісту при реєстрації. При цьому основним засобом платежу становляться готівкові кошти і особливо валюта.

В поняття «тіньова економіка» включені:

- основні капітали (рухоме і нерухоме майно, ресурси і засоби виробництва);

- фінансові засоби і цінні папери (акції, векселі, електронні карти, приватизаційні сертифікати, компенсації і ін.);

- власні капітали структур тіньової економіки (будинки, земля, автомобілі, яхти, дачі, літаки і ін.);

- демографічні ресурси (особи, які задіяні в тіньовій економічній діяльності).

Види тіньової економіки.

Згідно рекомендаціям ООН від 1993 року, при розрахунку загального обєму тіньової економіки держави в нього необхідно включати неформальну, приховану і кримінальну економічну діяльність [20].

1. Неформальна економіка - цей сектор в основному формується завдяки діяльності домогосподарств. Наприклад, надання легальних послуг приватними особами без будь-якої реєстрації (репетиторство, масаж, ремонтні роботи), кустарне виробництво різної продукції, здача нерухомості в оренду, продаж сільськогосподарської продукції з власних присадибних ділянок.

2. Прихована економіка - відноситься незареєстроване виробництво дозволених товарів і вивід частини діяльності в тінь з ціллю ухиляння від сплати податків. Більша частина в цьому секторі формується в результаті дій компаній по мінімізації оподаткування.

3. Кримінальна економіка - заборонена законом економічна діяльність, пов'язана з виробництвом і реалізацією заборонених товарів (наркотики, зброя), проституція, контрабанда, шахрайство, корупція, відкати, рейдерство.

1.3 Специфіка сучасного етапу розвитку тіньової економіки

Між тим, тіньова економіка приносить суспільству і безсумнівні блага. По-перше, наслідки спаду в офіційній економіці нерідко перекриваються піднесенням в тіньовому секторі. Так було в Україні в 1991-1997 рр. Тіньова економіка, по суті, допомогла країні пережити глибоку економічну кризу. Ціною допомоги став надвисокий рівень корупції і перебудова структури економіки на користь секторів, що знаходяться в тіні або обслуговують тіньову економіку. Зростання тіньового сектору характеризується приховуванням джерел інвестицій. Таким чином, українські інвестори в кризовий період страхують інвестиційні ризики. Також слід відмітити, що в тіні прискорюється процес концентрації капіталу, який є таким важливим для країн з перехідною економікою. Крім того, ті, хто одержує нелегальні доходи, витрачаючи гроші переважно в легальній економіці, створюють попит на легально вироблені товари і послуги. Отже, тінь стимулює зростання доходів і податкових платежів у суміжних з тіньовими галузях. Тіньова діяльність через використання легальних благ стимулює легальний бізнес, збільшуючи тим самим зростання ВВП.

Країни з великим розповсюдженням нелегальної економічної активності краще переносять рецесію. Такого висновку дійшли фахівці Deutsche Bank. Deutsche Bank підрахував найсприятливішу частку нелегальної активності, яка становить 14,3318 відсотка ВВП. Найближче до цього показника Німеччина - 14,6 відсотку. Фахівці пояснюють такі розбіжності тим, що в умовах рецесії тіньовий сектор дає громадянам змогу заробити, але відкритість і чесність в економіці також надають додаткові можливості.

За оцінкою австрійського професора Фрідріха Шнайдера, тіньова економіка є навіть кращим способом протидії рецесії, оскільки гроші, які люди заробляють нелегально, не відкладаються в банки, а витрачаються негайно, збільшуючи тим самим споживчий попит. Єдиним, хто програє в даному випадку є держава.

Як повідомлялося, фінансова криза змусила європейський бізнес пригадати про вигоди, які надає тіньова економіка. Середній рівень тінізації в країнах ЄС зріс з початку року на 0,56 процентних пункту, до 15%. Тіньова економіка не є долею лише слаборозвинених або таких, що розвиваються держав - певна частка неврахованої економічної діяльності є в кожній країні світу.

При цьому навіть у зразкових країн - ударників капіталістичної праці з Євросоюзу середній рівень тінізації економіки становить близько 15% від офіційного ВВП (мова йде про країни ЄС-17). Найбільше псують статистику Євросоюзу такі країни, як Іспанія і Італія - згідно з дослідженням, проведеним професором економіки Фрідріхом Шнайдером з австрійського Університету ім. Кеплера, показник тінізації їхніх економік становить 19,5 і 22% відповідно. Але найбільш недисциплінованою державою єврозони виявилася Греція, тут в тіні знаходиться чверть від розміру офіційної економіки. Згідно з дослідженням професора Шнайдера, через фінансову кризу середній рівень тіньової економіки в країнах ЄС зріс з початку цього року на 0,56 процентного пункту. Найбільший приріст тіньового сектору відбувся в Ірландії - на 0,9 п.п., до 13,1% від офіційного ВВП. Не дуже відстали Іспанія, Португалія і Великобританія - в цих країнах тінь додала 0,8 п.п.

Безперечно, адекватно оцінити рівень тінізації непросто. У свою чергу, підхід Шнайдера цікавий застосуванням одного методу для 120 країн. Україна при його використанні має найбільшу "тінь" у Європі. [ див. додаток 1]

1.4 Причини виникнення тіньової економіки в Україні

Тіньова економіка в Україні, докорінно відрізняється не тільки від «західної», але і від «східноєвропейської». Деякі пояснюють нинішній розмах тіньового бізнесу в нашій країні винятково генетичними передумовами, сформованими ще при соціалізмі. Інші - що специфіка і масштаби тіньової діяльності в сучасній Україні, насамперед - продукти сьогоднішнього дня, нігілізму.

Нині в Україні фактично завершується процес реструктуризації тіньової економічної діяльності в масштабах держави. Така діяльність зберігається як обов'язковий елемент функціонування економіки держави й обслуговування економічних і політичних інтересів певних структур. Відбулася трансформація тіньового сектору економіки, яка працює в умовах панування застарілої доктрини загального одержавлення власності, планового господарства та адміністративно-командних форм управління, в тіньовий сектор, що функціонує в умовах ринкової економіки та приватної власності. Змінилися лише форми і методи тіньової економічної діяльності і їх питома вага в тіньовому обігу.

Основні види тіньової економічної діяльності, характерні для сучасного етапу розвитку України:

* приховування реальних доходів громадян і прибутків підприємств від оподаткування;

* вилучення різниці між звітними і реальними цінами на товари і послуги у разі їх реалізації;

* нелегальний вивіз капіталів;

* корупція;

* випуск і реалізація неврахованої продукції і надання неврахованих послуг;

* нелегальні зовнішньоекономічні операції (контрабанда);

* нелегальні валютні операції;

* кримінальний промисел;

* фінансове шахрайство;

* дрібні розкрадання на підприємствах і в установах;

* незаконна приватизація державної власності. Послідовність розміщення видів тіньової діяльності відображає їх питому вагу і поширеність у тіньовому секторі економіки. В нових умовах, що складаються в Україні, багато видів тіньової діяльності або зовсім втратили свою актуальність і зовнішню атрибутику (приписки, спекуляція, цеховики) і замінені новими формами, або їх частка в загальному тіньовому обігу скоротилася (дрібні розкрадання в держсекторі, порушення в торгівлі і громадському харчуванні). З існуючих раніше видів тіньової економічної діяльності значно зросли кількісно і якісно такі явища, як корупція держслужбовців і кримінальний промисел (рейдерство, наркобізнес, організована проституція, розкрадання і грабежі). До реструктуризації та зростання тіньового сектору економіки призвела заміна одних спонукальних мотивів іншими, що відбувалася на тлі посилення соціально-економічної кризи, правової і політичної дезорієнтації населення.

Основні причини тотальної тінізації економіки України:

* зацікавленість окремих представників державного апарату в існуванні тіньової економіки і в отриманні тіньових доходів;

* потужний податковий прес, що призводить до зменшення зацікавленості юридичних і фізичних осіб у легальній економічній діяльності;

* правовий нігілізм значної частини представників державної влади і соціальних верств населення, відсутність стабільного і збалансованого законодавства;

* посилення діяльності кримінальних структур, інтеграція організованої злочинності із суб'єктами економічної діяльності;

* незахищеність громадян і підприємств від посягань злочинних формувань і встановлення контролю кримінальних структур за їх діяльністю;

* правова незахищеність суб'єктів економічної діяльності від зловживань, утисків, протидії і вимагань з боку представників різних структур і рівнів держапарату;

* низький рівень оплати праці всіх категорій держслужбовців і працівників бюджетної сфери;

* соціально-економічна криза, неритмічна робота великої кількості підприємств, затримки в оплаті праці, зростання безробіття, відсутність соціального захисту населення;

* відсутність інвестиційної альтернативи тіньовим капіталам;

* міждержавна інтеграція тіньового сектору економіки і суб'єктів тіньової економічної діяльності;

* келійність організації та здійснення приватизації економічно перспективних об'єктів, ігнорування конкурентності і доступності приватизації для легальних капіталів (у тому числі й іноземних);

* втрата історичних традицій, недотримання моральних і етичних норм кодексу підприємницької та робочої честі, неповажання приватної власності.

Домінуючими причинами посилення тіньового сектору економіки на різних етапах розвитку держави є звуження мотивації у фізичних і юридичних осіб до економічної діяльності у легальному секторі економіки. Усунення тотального контролю за всіма громадянами, що існував за комуністичному режиму, призвело до хаотичного, неконтрольованого, вибухового зростання масштабів і впливу тіньового сектору економіки. Реструктуризація тіньової економіки не змінила сутності цього явища. Відсутність реальних механізмів, здатних обмежити її зростання, призвели до того, що тіньова економіка залишається альтернативною економіці легальній, і посилення першої може здійснюватися тільки за рахунок послаблення другої. Наслідком цього стала безрезультатність численних спроб стабілізації економіки держави, що зводились лише до різних спроб впливу на її офіційну складову. Серйозний аналіз процесів і тенденцій, що відбувалися в тіньовому секторі, підмінявся традиційними, характерними ще для соціалістичного ладу закликами до непримиренної боротьби з тіньовою економікою і тіньовиками.

Втім, така боротьба ніяк не обмежувала розростання тіньової економіки до тотальних масштабів. Легальний сектор економіки продовжував швидко руйнуватися, призводячи до наростання соціально-економічної дестабілізації. Разом з руйнуванням економіки руйнувалися правові та морально-етичні основи суспільства. Зневажання законів, криміналізація економічних і соціально-політичних відносин стали нормою функціонування молодої держави.

Негативне ставлення багатьох громадян до держапарату і до створеного в країні економічного ладу поширюється на всю державу загалом. Значна частина населення країни почала поліпшувати своє становище не без впливу певних політичних сил за допомогою незаконних способів. Тотальна тінізація загрожує не лише наближенням економічної катастрофи, а й розколом нації, втратою державою незалежності.

1.5 Особливості тіньової економіки України

Тіньова економіка пройшла два етапи розвитку: спочатку на галузевому рівні, від міністерств до підприємств, потім - на територіальному, де створювався організаційний зв'язок керівництва регіонів, регіональних силових структур, податкових служб, а також інших підрозділів держапарату і залежних від них підприємств і органів з криміналітетом. Якщо в державі розроблене законодавче поле обумовлює рішення цієї проблеми, то протистояння легальної і тіньової економік зводиться до мінімуму, а рівень тінізації прагне до таких величин, які не роблять так високо негативного впливу. Річ у тому, що чим нижчий рівень розвитку економіки, чим більший її спад, тим більше зростає податковий тиск на підприємство або дрібного, індивідуального виробника.

В Україні і Верховна Рада і Уряд переступили межу оптимальності, бо сьогодні всі підприємці вимушені віддавати у вигляді податків 60-70% свого доходу і ще плюс до них нарахування на заробітну платню і собівартість продукції, що у результаті значно перевищує об'єм сумарного доходу. А це негативно позначається на створенні одного з основних елементів функціонування підприємства - прибутковості, що тільки і може забезпечити його розвиток. В результаті посилюються неплатежі, відбуваються затримки з виплатою зарплати, різко збільшуються бартерні операції. Такі перекоси в економіці не можуть відбуватися безслідно як для підприємців, так і для держави, тим більше що саме законодавча основа держави, перш за все і провокує прагнення більшості платників податків йти в тінь від непомірних поборів. Аналіз формування ВВП розкриває істотні недоліки цього процесу, бо із збільшенням податкового навантаження в прямій залежності зменшуються податкова складена наповнення бюджету, що свідчить про порушення рівня оптимальності.

В процесі розвитку тіньової економіки, формується ряд якісних ознак, що свідчать про її існування. Ці ознаки властиві практично всім країнам, що пережили або переживали глибоку економічну кризу проте, вони в кожній країні має свої особливості, а тіньова економіка розрізняється як масштабами розповсюдження, так і формами прояву.

Наступні основні особливості тіньової економіки в Україні.

1. Значне зрощення владних структур з тіньовими. Подібна "співпраця" здійснюється на наступній основі: залучення фірмами у власний штат у вигляді "консультантів" - посадовців високого і найвищого рангу з метою лобіювання своїх інтересів в державних інстанціях.

2. Встановлення пільгових умов функціонування окремих суб'єктів;

3. Використання державного майна і організаційних структур для отримання неофіційного приватного доходу державними чиновниками і управлінцями; здійснення у складі великих державних підприємств тіньових операцій (напівофіційно).

4. Необмежене нормативно-правове поле в державному законодавстві і значна кількість механізмів щодо здійснення тіньових операцій.

5. Відсутність чіткої межі між офіційною і тіньовою діяльністю.

6. Пріоритетність тіньової сфери, яка, не сплачуючи податків, користується соціальними послугами, підготовкою робочої сили, державними субсидіями і іншими недержавними безкоштовними послугами.

7. Корумпованість державних службовців різних владних структур і, перш за все, контрольних служб: податкової, санепідемконтролю, пожежної безпеки і інших.

8. Службові зловживання, встановлення з порушенням Конституції України зборів і митних зборів за послуги, які входять в обов'язкове виконання відповідними відомствами. Крім того, вартість виконання деяких послуг значно перевищує їх встановлений норматив, фактично стає додатковим митним збором. Процес ліцензування і видачі різного роду дозволів стає найбільш бажаним для міністерств і відомств, оскільки на його основі можуть бути одержані значні надходження, у тому числі і на поповнення приватного, такого, що не враховується офіційно доходу.

Посилення негативних тенденцій в економіці є основним чинником зростання тіньового підприємництва і будь-якого прихованого бізнесу. Тим більше, що в умовах, які в даний час склалися в господарстві України, сплата податків - це вирішальний аргумент, на якому зосередилися урядові структури в старанні легалізувати приховані форми господарювання. Таке визначення обумовлюється тим, що перманентний бюджетний голод поставив перед Урядом альтернативу: або застосуванням найжорсткіших заходів повернути в правове поле максимум тіньової економічної діяльності, або - банкрутство. А тому в рішенні Урядом цієї проблеми генеральною лінією поведінки повинно бути пошук форм, методів і дій, які допоможуть виявити причини посилення процесів тінізації і, спираючись на них визначити шляхи усунення цих причин, а також сприятливих умов розповсюдження прихованої діяльності. Крайній захід цих заходів викликаний тим, що наша державність дійшла тієї межі, коли подальша тінізація економіки і викликана нею всеосяжна корумпованість адміністративних структур може привести до втрати національної державної суверенності.

Вивчення причин тіньової економіки в Україні дозволило встановити, що на її поширення впливали:

1) короткострокові чинники (прорахунки в реформуванні відносин власності; фіскальний тиск; відсутність стабільного й ефективного законодавства; відставання правового поля від практики здійснення тіньової діяльності; низька платоспроможність населення; нерозвинена ринкова структура);

2) середньострокові чинники (деформованість структури виробництва; висока витратомісткість виробництва; надмірне втручання держави в економічні процеси, монополізм влади і її майже повна безвідповідальність; низький рівень розвитку продуктивних сил і конкурентоспроможності вітчизняних товарів; низькі стандарти якості життя людей);

3) довгострокові чинники (тривала ізольованість української економіки від розвинутої світової і відсутність адаптаційного періоду входження в світогосподарську економічну систему; відсутність у підсвідомості людей демократичних традицій, які формуються десятиліттями і впливають на так зване чесне підприємництво, виконання своїх обов'язків перед державою; історичні традиції народу, формування патерналістичної ідеології реалізації соціальних відносин, висока залежність народу від державної політики; відсутність механізмів відповідальності влади за дії або бездіяльність у разі порушення національних інтересів держави)

Розділ 2. Аналіз розвитку тіньового сектору вУкраїні

Значні обсяги тіньової економіки зменшують надійність офіційної статистики (рівень безробіття, доходи, видатки), тому, програми та окремі заходи з боку влади, побудовані на таких хибних даних можуть не мати високої ефективності або втратити її взагалі.

З усіх сторін виходить, що влада повинна боротися з "тінню", а для цього потрібно хоча б точно оцінювати рівень цього негативного явища.

В Україні таку функцію покладено на Мінекономіки і, слід зазначити, що це відомство на власному офіційному сайті інформує громадськість про загальний стан економічної безпеки та рівень тіньової економіки включно. Але необхідно визнати, що відомчі розрахунки викликають певну недовіру. Чому? Можна зробити висновки з цієї таблиці [17]. Помітно, що державний оптимізм стосовно економічних загроз з боку тіньових операцій значно зріс у 2008р. Тоді він навіть коливався нижче критичної відмітки у 30-відсотковій межі й це може бути окремою темою для роздумів щодо розуміння урядом економічних реалій.

Помітно також, що у період з 2003 до 2007рр. показник тінізації економіки у один й той же рік не співпадає сам із собою. Наприклад, розбіжність 2003 року становить 11 відсоткових пунктів, у 2004 році - 8; 2005року - 4; 2006 - 5. Це свідчить про те, що навіть у такому простому питанні, як підготовка звітних документів, у чиновників немає чіткості.

Хоча підрахунок обсягів тіньової економіки є непростим завданням, оскільки, тіньові дільці не зацікавлені у декларуванні власних доходів, а держава, що уражена корупцією, не має бажання витягати їх з тіні, при цьому існують ефективні методи оцінки, які спираються на дані про витрати робочої сили, обсяги готівки, електроенергії, вантажоперевезень тощо.

Декілька останніх досліджень засвідчують, що країни із складним регуляторним полем мають значну за обсягами тіньову економіку. Так, експерти, що проаналізували стан справ у 84 країнах з перехідною економікою, стверджують, що підвищення на один пункт індексу, який оцінює жорсткість регуляторної політики у тій чи іншій країні, призводить до 10-відсоткового збільшення обсягу тіньової економіки.

Спробуємо застосувати це припущення для України. Індекс свободи українського бізнесу 2002 року за даними Нeritage становив 55 а у 2007 році - 44 (погіршення на 11 пунктів індексу).

ВВП України у 2002р. дорівнював 229 мільярдів доларів. Якщо припустити, що обсяг тіньової економіки у цей рік становив 45% від ВВП, використовуючи дані Мінекономіки, які на цю дату приблизно співпадають з міжнародною оцінкою, ми отримуємо 103 мільярди доларів.

Негативний вплив від погіршення регуляторного середовища з 2002 по 2007 роки, як було зазначено, становить 11 пунктів і дає зростання на 110% для обсягу тіньового сектору. Використовуючи ці дані, визначаємо, що 2007 року обсяг тіньової економіки становив приблизно 216 мільярдів доларів і, відповідно, 60,2% ВВП України (2007 року ВВП України становив 359 мільярдів доларів).

Дослідження професора Фрідриха Шнайдера (університет Лінц, Австрія), яке було проведено 2007 року з використанням методів DYMIMIC та Оцінки грошового обігу, свідчать, що Україна 2004 року мала тіньову економіку в обсязі 54,9%, а у 2005 - 55,3% ВВП. Тому, оцінка у 60% ВВП для 2007 року, що наведена вище, не виглядає фантастичною [17].

Також, приймаючи за серйозний фактор впливу на тіньовий сектор як рівень готівки поза банками в Україні, отримуємо додатковий аргумент для підтвердження гіпотези про зростання "тіні".

Суттєве зростання цього показника, як свідчать дані НБУ, відбулося у 2007 та 2008 роках. Так, 2008 року, у порівнянні з 2005 роком готівка поза банками в Україні збільшилась у 3,1 рази! І не потрібно багато розповідати про те, на що витрачається готівка в нашій корупційній країні.

Високий рівень тінізації української економіки підтверджується також показником обсягу використання готівки у розрахунках. Серед східноєвропейських країн Україна посідає перше місце за обсягом готівки в обігу щодо ВВП.

Аналогічна ситуація стосовно рівня тіньового сектору спостерігається на теренах колишнього Радянського Союзу. Так, за розрахунками Шнайдера у 2005 році цей показник у Азербайджані становив 59,4% від ВВП, Вірменії - 47,6%, Білорусі - 50,8%, Казахстані 44,6%, Киргизії - 40,6%, Молдові 49,1%, Росії - 47,3%.

До речі, і офіційна статистика може запропонувати багато цікавих цифр щодо масштабів фінансових потоків, які проходять поза бюджетом України.

За даними НБУ, сальдо купівлі готівкової іноземної валюти фізичними особами сягнуло 25,6 мільярда доларів. Це лише обсяг валюти, придбаної за гривню. Для об'єктивнішої картини слід враховувати ще й поточні трансферти заробітчан, які складають 3 мільярди доларів щорічно. (див. додаток 5). За неофіційною інформацією, частина цієї іноземної готівки згодом покидає країну. У зв'язку з цим офіційна статистика не дає повної оцінки кількості доларів на руках.

Імовірно, загальна сума накопичених готівкових доларів населенням перевищує обсяг валютних резервів країни, котрих залишилося близько 14 мільярдів доларів, якщо не враховувати кредит МВФ, який треба повертати у 2012-2013 роках.

Проблема тіньової економіки та корупції в Україні, скоріше за все, вже не є якимось тимчасовим негараздом, скоріше - це вагома частка системи державного управління, без якої навряд чи буде існувати офіційна економіка держави. Тому обрахування показників до 30-відсоткового критичного рівня виглядає як намагання приховати поганий діагноз

Наведений приклад пострадянських країн - це також свідчення того, що Україна, з її рівнем корупції, навряд чи змогла відірватися від свої сусідів на 15% чи 20% і досягнути такого показника, як оприлюднює Мінекономіки.

При цьому Україна, здається, бореться на державному рівні з тінізацією всіма доступними методами. Щороку зростає кількість представників державного апарату управління. На кінець 2008 року у цьому секторі працювало 626,9 тисячі осіб, що на 10% більше, ніж у 2005 році [18].

Середня заплата у даному сегменті начебто невисока: 2 512 гривень, і все ж вона вища, ніж в середньому в Україні. Її ріст не поступався середньому росту номінальної зарплати в Україні за останні роки. (див. додаток 6)

Основними сферами, де тіньова економіка в нашій країні мала найбільше поширення за даними Мінекономіки у 2007 році були:

- сільське господарство (48,7% від валової доданої вартості (ВДВ) галузі);

- будівництво (35% ВДВ) за рахунок корупційних та непрозорих схем розподілу земельних ділянок під будівництво, зростання цін на будівельні матеріали, наявність значної кількості фірм-посередників);

- видобування вуглеводів (33%);

- деревообробка (28%);

- сфера діяльності з нерухомістю (26%);

- торгівля автомобілями (19%);

- легка промисловість (19%);

- нафтопереробна (19%);

- рибна промисловість (18%);

- хімічна (18%);

- оптова торгівля (13%).

По результатам дослідження проведеним Газетою «ДЕЛО» в 2009 р. об'єм тіньової економіки перебільшить 400 млрд. грн.

Частка тіні в вітчизняній економіці становить 45,4 % від розміру офіційного ВВП. Такі результати показала експертна оцінка, проведена «ДЕЛОМ» [8].

По результатам дослідження були визначені інші параметри прихованої української економіки. Деякі з них мають особливу цінність, так як до цього не публікувались.

Ось яку інформацію про приховану частину економіки газета вперше опублікувала:

- самим тіньовим сектором української економіки серед легальних видів діяльності, виявилась торгівля - рівень тінізації тут досягає 50 % від розміру офіційного ВВП, сформованого в цьому секторі. Офіційно працівники прилавка і кассового апарата створили за перші 6 місяців 2009 р. 64 млрд. грн. добавленої вартості (ВВП), відповідно, продавці принесли тіньовій економіці України близько 32 млрд. грн..

- слідуючим по рівню тінізації йдуть сектори будівництва і торгівлі нерухомостю. Там в тіні 37 % діяльності. В грошовому вираженні це біля 7,4 млрд. грн.

- третє і четверте місце по непрозорості посідають фінансовий сектор і сільське господарство. В цих галузях приховано 27 % діяльності. Однак в абсолютних цифрах фінансисти набагато випереджують аграріїв. Перші принесли в тіньовий ВВП за перше півріччя 10 млрд. грн., тоді як другі- тільки 4,4 млрд.грн.

- на п'ятому місці переробна промисловість - в тіні знаходиться більше п'ятої частини від офіційного ВВП, виробленим цим сектором. А так як це найбільший сектор української економіки (18,6 в структурі ВВП), то і його вклад в тінь також значний - 16,3 млрд. грн.

Торгівля виявилась беззаперечним по ступені непрозорості. Загальний торговий оборот в Україні в 2008 р. перебільшив 1,3 трлн. грн. Із цієї суми біля 80 % прийшлось на оптовий товарооборот. Цьому сегменту торгівлі експерти не схильні приписувати надмірну тінізацію, її частка не сильно відрізняється від рівня тіні в інших галузях української економіки.

Зовсім по-іншому виглядає ситуація в роздрібній торгівлі. Її об'єм за перші 10 місяців 2009 р. склав 362,3 млрд. грн.

Основний вклад в тінізацію цього сегменту вносить так звана «базарна економіка». Оборот більше ніж 2,7 тис. вітчизняних продовольчих ринків, по даним Держкомстата, за 10 місяців 2009 р. склав біля 80 млрд. грн. (25% від загальної роздрібної торгівлі без врахування продаж через ресторани).

Сектор будівництва і операцій з нерухомістю, по оцінкам експертів, на другому місці по рівню тінізації - 37,4%, (7,52 млрд. грн.). Офіційні дані говорять про затінення сектора на 27, 4% (5,45 млрд. грн.).

Основна частина тіньових потоків в будівництві утворюється із-за складної і корумпованої дозвільної системи - Україна займає 181 -е місце із 183 країн по простоті отримання дозвільної системи (див. додаток 7)

В рамках дослідження газетою «ДЕЛО» були визначені кількісні і якісні характеристики української тіньової економіки, частина з яких не публікувалась [9]. Об'єм української тіні 2009р. - 420 млрд. грн. Учасникам дослідження (представники наукової спільноти, які займаються вивченням тінізації, економісти науково-дослідних центрів і інвестиційних компаній, депутати Верховної Ради профільних «економічних» комітетів, керівники аудиторських і консалтингових компаній, топ-менеджери банків, промислових і торгівельних підприємств. Всього - 31 респондент).

Учасникам дослідження було запропоновано відповісти на питання, який реальний розмір тіньової економіки в Україні відносно офіційного ВВП. Результати опитування, середній рівень тінізації становить 45,4%, а це майже на 10 процентних пунктів вище, ніж показник обрахований Мінекономіки.

В ході дослідження «ДЕЛО» також з'ясувало, які обставини змушують вітчизняний бізнес ховати в тіні сотні мільярдів гривень.

Більшість експертів вважають, що найбільш негативний вплив на прозорість вітчизняної економіки впливає:

- висока степінь зарегульованості ведення бізнесу - надзвичайно велика кількість дозвільних процедур і документів, необхідних для реєстрації і розвитку бізнесу, а також довготривалістю їх оформлення.

-корумпованість органів влади.

- непрозорість, складність і непередбачуваність оподаткування, в тому числі так звана «конфіскуюча» частина, при якій бізнес повинен платити стільки, скільки з нього вимагають, а не по закону;

- на час кризи топ-менеджмент компаній віддає перевагу акумулювати грошові ресурси шляхом мінімізації виплат податків і зборів для забезпечення діяльності компаній в таких умовах.

Також, результати дослідження показали, що майже половина (48,5%) всієї української тіні приходиться на приховану економіку (незареєстроване виробництво дозволених товарів і вивід частини діяльності в тінь з ціллю ухиляння від податків). В грошовому вираженні іі об'єм складає 203 млрд. грн. Більша частина тіні в цьому секторі формується в результаті діяльності компаній по мінімізації оподаткування.

Слідуюча по об'єму - кримінальна економіка (торгівля і виробництво заборонених товарів, наркотиків, зброї, проституція, контрабанда, шахрайство, відкати, рейдерство). Її частка , згідно середній оцінці, складає 27,3%. Це означає, що за 2009 р. «темні» особи напрацюють майже на 115 млрд. грн. Тут безперечним лідером являється корупція: її вклад в кримінальній економіці складає більше 50%.