Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Актуальність теми полягає в розумінні проблем малого і середнього підприємництва в Україні, вияснені чинників сприяючих подальшому його розвитку.

Підприємництво, як система економічних відносин, у радянський економіці не розглядалося. І це не випадково, адже командно-адміністративна система несумісна зі свободою господарювання. Підприємництво заборонялося законом і вважалося кримінально карним діянням. Водночас зарубіжний досвід, сучасні тенденції економічного прогресу переконливо довели, що без винахідливих, ділових людей, без розвитку різних форм підприємницької діяльності подальший рух в перед неможливий. Формування ринкової системи в сучасних умовах безпосередньо пов'язаний з розвитком підприємницької діяльності в усіх сферах економіки.

Зараз в Україні підприємництво відіграє визначальну роль в економіці, виступає основним напрямом удосконалення господарської діяльності і важливою умовою створення ринкового середовища. Одним з перспективних напрямів створення конкурентно-ринкового середовища є розвиток малого і середнього бізнесу.

Він є важливим елементом ринкової економіки, без якого не може стійко розвиватися держава. Як невід'ємний сектор, малий бізнес має явну регіональну орієнтацію, оскільки суб'єкти малого підприємництва планують свою діяльність, виходячи, перш за все, з потреб місцевих ринків, обсягів та структури локального попиту, а місцева влада в межах своїх повноважень формує підприємницький клімат. Формування сприятливих умов для розвитку бізнесу забезпечує населенню отримання доходів від самостійної господарської діяльності, а місцевим бюджетам - податки. Однак в Україні державна підтримка розвитку малого і середнього бізнесу поки що не віднесена до основних напрямів у розвитку адміністративно-територіальних одиниць. Хоча він відіграє одну з провідних ролей у розвитку приватного сектора та поступово стає важливим чинником економічного зростання, створення нових робочих місць, структурної перебудови економіки, зміцнення економіки регіонів, запорукою демократизації економіки та суспільного життя, чинником підтримання соціальної справедливості в суспільстві.

Робота складається з 3 розділів. У першому описується основні види, функції, структура підприємства, і розповідається про закони регулюючих його. У другому - зображені всі плюси державної підтримці бізнесу на світовому досвіді. У третьому - розповідається теперішні обставини малого і середнього бізнесу в Україні, і всі недоліки в регулюванні його державою.

економіка бізнес господарський ринковий

1. Сутність і види підприємництва

На сьогодні термін підприємництво передбачає конкретну діяльність підприємця, як суб'єкта пошуку й реалізації нових можливостей у розробці якісних продуктів і технологій, здійсненні нововведень та опануванні перспективними факторами розвитку, відкритті прогресивних способів обслуговування споживачів[4,с 6].

Основними функціями підприємницької діяльності є:

1) творча - генерування і активне використання новаторських ідей і проектів, готовність до виправданого ризику та вміння ризикувати в бізнесі.

2) ресурсна - формування і продуктивне використання власного капіталу, а також матеріальних, інформаційних і трудових ресурсів.

3) організаційно-супровідну - практична організація маркетингу,виробництва, продажу, реклами та інших господарських справ.

Підприємець прагне найефективніше поєднати всі фактори виробництва в єдиному процесі з метою найраціональнішого втілення своїх ідей. Головна функція підприємця зводиться до вивчення потреб суспільства та їх задоволення. У ринковій економіці саме підприємець першим повинен розгадати, які товари й послуги завтра знадобляться покупцям.

Виходячи із зазначених характеристик підприємця підприємництво можна визначити як систему функціонування підприємства, основу якої становлять демократичні форми його економічної діяльності[4,с 7]. Підприємство є самостійним господарюючим суб'єктом, це основна і необхідна умова діяльності. Воно може розвиватися лише в певному економічному середовищі, що має інтегрувати в собі сприятливу суспільно-економічну ситуацію в країні, спиратися на розвинену ринкову економіку з відповідними активними правовими та соціально-економічними регуляторами й ринкову інфраструктуру[4,с 8].

Основними параметрами належного бізнесового середовища треба вважати:

1) стабільність національної кредитно-грошової системи;

2) пільгово-стимулюючу систему оподаткування підприємницьких структур;

3) державну фінансову та інфраструктур ну підтримку різномасштабного і насамперед малого підприємництва;

4) ефективний правовий захист інтелектуальної і промислової власності;

5) науково обґрунтоване й ринкове спрямоване ціноутворення;

6) сформованість колективних та індивідуальних матеріальних стимулів;

7) інтеграцію підприємництва у світовий економічний простір;

8) достатню привабливість іміджу підприємницької діяльності. яке реально забезпечувало б, а не просто декларувало самоуправління, свободу вибору, можливість інвестування.

Юридичний аспект даного визначення полягає в тому, що підприємство при здійсненні своєї господарської діяльності "має право власної ініціативи приймати будь-які рішення, що не суперечать законодавству України"[2,с ].

Функції підприємництва різноманітні :

По-перше, це - гнучка форма організації виробництва, яка оперативно реагує на потреби ринку, найновіші досягнення;

По-друге,підприємництво - така форма господарювання, за якої утверджується почуття господаря кожного учасника суспільного виробництва.

По-третє, підприємництво, якщо розуміти його як дійову організаційно-господарську творчість, як уміння вести справу, сприяє вільному розвитку працівників, вихованню в них почуття чесності, порядності, сумлінності, впровадженню демократичних принципів суспільного й економічного життя, самоуправління. По-четверте, розвиток підприємництва найповніше відповідає вимогам природно-історичного процесу суспільного розвитку. Він об'єктивно обумовлений рівнем розвитку продуктивних сил і відповідним характером відносин власності. Це проявляється, зокрема, в тому, що завжди рівень суспільного виробництва в різних галузях неоднаковий, а отже, передбачає наявність різних форм власності та необхідність різноманітних методів підприємницької діяльності.

Підприємництво може функціонувати у будь - якому виді діяльності - виробничої, торговельної, наданні послуг. Підприємництво може здійснюватися як у державному, так і в приватному секторі економіки. Відповідно до цього розрізняють підприємництво державне та приватне. Державне - здійснює економічну активность від імені підприємства, заснованого державними органами керування, що уповноважені керувати державним майном;органами місцевого самоврядування. Власність такого роду підприємств є форма відокремлення частини державного чи муніципального майна, частини бюджетних засобів, інших джерел. А приватне є формою здійснення економічної активності від імені підприємства чи підприємця.

Слід поділити підприємницьку діяльність на: індивідуальну та колективну, яка в свою чергу поділяється на:

1) малий бізнес - мале підприємство, що базується на власності або оренді майна.2)спільне - засноване на колективній власності.

3) корпоративне - базується на акціонерній власності.

До основних видів підприємницької діяльності належить виробнича та посередницька. Виробнича діяльність вважається визначальною, оскільки вона найбільше впливає на ефективність системи господарювання та на якість суспільного життя. Традиційно існують класична та інноваційна моделі підприємництва. Класична модель підприємницької діяльності незмінно орієнтується на найефективніше використання наявних ресурсів підприємства. За такої моделі дії підприємця чітко окреслено: аналітична оцінка наявних ресурсів; виявлення реальних можливостей досягнення поставленої мети бізнесової діяльності; використання саме тієї реальної можливості, яка здатна забезпечити максимально ефективну віддачу від наявних фінансових, матеріальних і нематеріальних ресурсів. Інноваційна модель підприємництва передбачає активне використання переважно інноваційних організаційно-управлінських, техніко-технологічних і соціально-економічних рішень у сфері різномасштабного бізнесу. Тому практична реалізація цієї підприємницької моделі має спиратися на таку послідовно здійснювану систему дій: науково обґрунтоване формулювання головної підприємницької мети; усебічна оцінка зовнішнього ринкового середовища з погляду пошуку альтернативних можливостей реалізації запропонованої підприємницької ідеї; неупереджена порівняльна оцінка власних матеріально-фінансових ресурсів і прогнозованих можливостей; конструктивний пошук зовнішніх додаткових джерел відповідних видів ресурсів; ґрунтовний аналіз потенційних можливостей конкурентів у відповідній ніші ринку; практична реалізація завдань інноваційного характеру згідно з прийнятою концепцією підприємницької діяльності. Підприємницька діяльність за характером поділяється на основну та допоміжну. Основна - це такий вид підприємницької діяльності, який дає змогу випускати і реалізувати готові до кінцевого споживання вироби. Допоміжними вважаються види діяльності, що мають не тільки уречевлений, а й не уречевлений характер - маркетингова, лізингова, проектувальна та інші.

Посередницька діяльність - це діяльність, яка репрезентує інтереси виробників або споживачів,до неї відносяться:

Таблиця 1. «Структура посередницької діяльності

Також іcнyє підприємництво фінансових інституцій. Воно виступає як суб'єкти підприємництва фінансового спрямування, що з одного боку, є посередниками, а з іншого -- надавачом послуг(виступають спеціалізовані банки та інвестиційні компанії). Спеціалізовані державні та комерційні банки акумулюють внески тимчасово вільних грошових коштів фізичних і юридичних осіб, надають кредити, стають посередниками у взаємних платежах і розрахунках між підприємствами. Інвестиційні компанії та фонди здійснюють постійний кругообіг власного й позичкового капіталу у формі інвестування існуючих виробництв, нових технічних і організаційних проектів на галузевому чи регіональному рівнях.

Важливою формою підприємницької діяльності є франчайзинг, який у широкому розумінні цього терміна означає надання права на виробництво та збут продукції, а також практичної допомоги в справі організації бізнесу. Франчайзинг як особлива форма господарювання полягає в такому що ,незалежна фірма (франчайзодавець), яка виробляє продукцію передає право використовувати свій товарний знак іншому підприємству (франчайзоотримувачу) в обмін на зобов'язання виготовляти або продавати продукцію цієї незалежної фірми. За право господарювати від імені і під торговельною маркою франчайзодавця франчайзоотримувач виплачує певний відсоток від свого доходу як матеріальну винагороду.

Виходячи з того, що в економіці України створюються і функціонують підприємства різних організаційно-правових форм, господарське законодавство визначає загальні і спеціальні умови їх створення. Загальні умови поширюються на всі форми підприємств. Вони визначені Законом "Про підприємства в Україні" [2], Законом "Про підприємництво" [3]та Цивільним кодексом[1], який регулює загальні умови створення юридичної особи, в тому числі - і підприємства. Спеціальні умови створення підприємств визначені законами про їх окремі види.

2. Роль малого та середнього бізнесу в сучасній економіці

Світовий досвід і практика господарювання показують, що найважливішою ознакою ринкової економіки є існування і взаємодія багатьох великих, середніх і малих підприємств, їх оптимальне співвідношення. Малий та середній бізнес є невід'ємною частиною ринкового господарства, найбільш динамічним елементом структури народного господарства, що постійно змінюється.

Визначення і статус малого і середнього бізнесу досить близькі у всьому світі, загальне в них - це суб'єкти такого бізнесу не перевищують певного розміру по сумі валових активів, звороту і чисельності, а також мають право на спрощену звітність[5,с 142].У більшості країн малими вважають підприємства, які відповідають певним ознакам, а саме : підприємство є незалежним, ним керують власники або співвласники, його діяльність має переважно локальний характер і не може суттєво впливати на ціни та обсяги виторгів у своїй галузі.

Малі та середні підприємства в порівнянні з крупними мають ряд переваг:

1. дрібносерійна виробництва дає можливість швидко реагувати на зміну ринкового попиту;

2. розвиток мережі дозволяє широко використовувати місцеві сировинні ресурси і відходи виробництва;

3. легше і з мінімальними втратами вирішуються трудові конфлікти між адміністрацією і робітниками;

4. характерна простота управління, короткі терміни будівництва і освоєння проектних потужностей, швидка окупність;

5. сприяє розвитку людини, дає можливість кожному проявити себе, тут можливе використовування немолодих працівників, яким важко пристосовуватися до умов автоматизованого великого серійного виробництва;

6. сприяють встановленню тісних контактів із споживачами;

7. проходить підготовку велика частина контингенту майбутніх кадрів;

На діаграмі 1 зображено кілька країн з розвиненою ринковою економікою та частка населення занята у малому бізнесі за 2006 рік, завдяки цьому ми можемо зробити висновок ,що загалом більше ніж 50% населення працюють в малому бізнесі.

Діаграма 1. «Зайнята робоча сила»

Значення малого і середнього бізнесу в ринковій економіці, дуже велике, без них ринкова економіка ні функціонувати, ні розвиватися не в змозі. Становлення і розвиток - є однією з основних проблем економічної політики в умовах нормальної ринкової економіки, адже він займає ведучий сектор, визначаючий темпи економічного зростання. У ринковій економіці він виконує цілу нішу важливих функцій : відіграють провідну роль у зміні структури форм власності, оскільки фактично представляють приватні інтереси; мають особливу роль у розвитку торгівлі, громадському харчуванні, виробництві товарів народного споживання; сприяють формуванню конкуренції та протистоять монополістичним тенденціям; створюють велику частку товарів в економіці; задовольняють специфічні потреби споживачів, формують індивідуальний попит; роблять значний внесок у науково-технічний прогрес; забезпечують базу для становлення середніх та великих підприємств у майбутньому; пом'якшують економічні кризи; підтримують соціальну та політичну стабільність, утверджують демократизм у бізнесі. Саме вони здатні найоперативніше реагувати на кон'юнктуру ринку і таким чином надавати ринковий економіці необхідної гнучкості. Ця властивість малого та середнього бізнесу набуває особливого значення в сучасних умовах, коли відбувається швидка індивідуалізація і диференціація споживацького попиту, прискорення науково-технічного прогресу, розширення номенклатури товарів і послуг [5,с 145]. Малі підприємства використовують здебільшого місцеві ресурси. Крім того вони є значним джерелом поповнення місцевих бюджетів, часто беруть участь у спонсоруванні місцевих програм, будучи зацікавленими в економічному розвитку території, на якій вони знаходяться. Вони вносять великий вклад у ВВП країни,за діаграмі 2 ми бачимо, що у всіх перелічиних країнах в 2003 році частка малого бізнесу займає більше 50% від загального ВВП. Також велика роль малого підприємництва полягає у вирішенні питання зайнятості, що проявляється, насамперед, у здатності малого та середнього бізнесу створювати нові робочі місця і поглинати надлишкову робочу силу. Не можна також забувати, що малі підприємства надають менше дію і на екологічну обстановку. Всі ці і багато інших властивості малого бізнесу роблять його розвиток істотним чинником і складовою частиною реформування економіки. Займають ведуче місце у створені валового національного продукту.

Діаграма 2.«Співвідношення частки малого і середнього бізнесу у загальному ВВП»

Сприяння розвитку малого підприємництва повинне забезпечити реалізацію державної політики, а саме:

1. створення правових і організаційних умов для зростання ділової активності малих підприємств;

2. реалізацію економічної політики, включаючи науково-технічну, інноваційну, інвестиційну, цінову;

3. надання малим підприємствам сприяння в здійсненні зовнішньоекономічної діяльності;

4. вживання по відношенню до малих підприємств спеціальних заходів підтримки з урахуванням особливостей кожної галузі і регіону, окремих груп підприємців і видів діяльності: заохочення ремесел, сезонних робіт, артільних і сімейних форм організації діяльності;

5. спрощення порядку реєстрації і форм звітності, скорочення переліку ліцензійних видів діяльності,зниження витрат з соціального страхування.

Тому у розвинутих країнах малому підприємництву приділяється першочергова увага з боку урядових органів, приватних структур, громадських організацій. В країнах з розвиненою ринковою економікою державна підтримка підприємництва спирається на відповідне законодавство. Набули поширення дві форми державної підтримки : законодавче встановлення довгострокових програм розвитку і включення складовою частиною в державні економічні і соціальні програми. Для малого і середнього бізнесу встановлені сприятливі законодавчі умови, відповідне середовище. Через малі підприємства набагато легше впроваджувати нові технології у виробничо-промисловому комплексі, сільському господарстві, переробній промисловості. Найбільш поширеною формою фінансової підтримки малого бізнесу є кредитні ресурси банків. Держава всіляко сприяє зацікавленості кредитним установам надавати пільгові кредити початківцям і залучає до цієї справи різні верстви населення. Для цього створюють спеціальні урядові програми для молоді, безробітних, непрацюючих жінок , реалізація яких здійснюється через вибрані банки .З метою заохочення виконання таких програм держава формує систему мотивацій-виділення додаткових кредитних ресурсів, встановлення пільгової системи оподаткування для кредитодавця. Банківська система є гнучкою, а тому має багато переваг: при банках видаються мікро кредити, створюються лізингові фірми, венчурні та інвестиційні фонди, які в різних формах також мають пряме чи опосередковане відношення до реалізації подібних програм розвитку малого підприємництва. Податкова політика включає систему пільг для підприємств малого і середнього бізнесу таких як диференційована система оподаткування в залежності від величини обороту, податкові скидки на прибуток, пільгове формування спеціальних цільових резервних фондів за рахунок неоподаткованого прибутку, пільгове оподаткування оновленого асортименту продукції, система стимулюючих заходів по потоку інвестицій в компанії, які спеціалізуються на фінансуванні невеликих фірм з інноваційними технологіями. За допомогою діаграми 3 ми бачимо, що у 2006 році Японія зменшила податок для малого бізнесу на 12 %, США на 9%, а Англія на 6%.

Діаграма 3.«Співвідношення податку на прибуток для малого і середнього бізнесу серед загального »

Кількісне зростання невеликих компаній в промисловості в країнах Заходу обумовлено спеціалізацією і диференціацією суспільного виробництва, що заглиблюється, відмовою від великомасштабного масового виробництва на користь дрібносерійного, індивідуального[8]. Спеціалізоване виробництво виявляється часто не тільки рентабельним, але і високоприбутковим. У Великобританії найбільший приріст підприємств малого бізнесу доводиться на сферу послуг, фінансування і будівництво. В США малий бізнес домінує в таких галузях, як сільське господарство, оптова торгівля, сфера послуг. Разом з тим, досить значний внесок несуть і інші галузі: швейна, взуттєва, гумотехнічна і пластмасова, а також в машинобудуванні[6] .Приведений аналіз діяльності підприємств у 2006 році переконує в особливій мобільності, гнучкості і високій ефективності підприємств малого бізнесу, які є невід'ємною частиною сучасної ринкової системи господарства.

Проте малий і середній бізнес має і деякі недоліки. Невеликий обсяг операцій лімітує можливості розширювати свою діяльність, а також вести великі наукові розробки. Вони відрізняються підвищеною вразливістю до коливань ринкової кон'юнктури, що призводить до частих розорень та банкрутств. Це є однією з центральних проблем, пов'язаних з чисельністю малого бізнесу. Статистичні дані за 2006 рік показують, що у Великобританії бізнес з оборотом менше 13 тыс. фунтов стерлінгів в 6 разів частіше терпить банкрутство, ніж крупний бізнес. Причому серед фірм, потерпілих катастрофу, 50% банкрутств доводиться на перші 2,5 роки, 33% -- на наступні 2,5 роки і лише 17% -- на наступні 5 років. В США спостерігається тенденція: в перший рік роботи свого існування банкрутує половина новостворених малих підприємств, а через 5 років залишається тільки 25% від початкової кількості .В Японії 7 із 10 підприємств припиняють свою діяльність протягом перших п'яти років[6]. Причиною цього західні економісти вважають недостатність капіталу при організації бізнесу і небажання або боязнь пошуків фінансування на стороні, оскільки широко поширена думка, що зовнішнє фінансування підриває або ослабляє контроль над фірмою її власників. Відповідно працівники малих компаній є менш соціально захищеними, ніж на великих фірмах.

З вище згаданого ми можемо зробити висновок, що у странах з ринковою економікою малий і середній бізнес виконує цілу низьку життєво важливих функцій, тому їх державна політика спрямована на підвищення можливостей бізнесу. Розглянемо ж розвиток малого і середнього бізнесу в Україні.

3. Особливості й перспективи розвитку малого й середнього підприємництва Україні

Невід'ємною складовою державної політики сприяння розвитку підприємництва є політика підтримки малих і середніх підприємницьких структур. На базі масового розвитку малих підприємств зарубіжні країни досягають значних успіхів господарювання, забезпечують соціально-політичну стабільність у суспільстві, формують умови для зростання зайнятості і достатків значної частини населення. Саме тому уряд України повинен приділяти багато уваги розвитку малого бізнесу, розробляти механізм підтримки підприємницьких організацій. Проникнення малого підприємництва до соціально-економічної системи країни є необхідною передумовою переходу національної економіки до ринкової. Постійний розвиток конкурентного середовища, невід'ємною складовою якого є мале підприємництво, став запорукою економічного зростання держави, раціонального й ефективного використання її ресурсів. Значної актуальності за нинішніх умов розвитку національної економіки набуває формування державної та регіональної політики у забезпеченні успішного функціонування сфери малого бізнесу.

З урахуванням ролі малого бізнесу в розвитку окремих територій та держави в цілому висвітлюється потреба в регіональному регулюванні цього інституту ринкових відносин. Спільні заходи державної підтримки малого підприємництва на регіональному і місцевому рівнях не набули значного поширення, незважаючи на те, що інтереси влади різних рівнів збігаються. Це зумовлено як недостатністю фінансування з бюджету, так і відсутністю зацікавленості посадових осіб у розвитку малого підприємництва. Малі підприємства завдяки більш високій конкуренції краще забезпечують місцеві ринки товарами і послугами і в той же час значно менше дестабілізують ситуацію на ринку робочої сили при банкрутстві окремих з них в порівнянні з великими підприємствами. Взагалі в Україні позитивна фінансова діяльність підприємництва зосереджено в 8 регіонах - Донецькій, Харківській, Дніпропетровській, Одеській, Кіровоградській, Тернопільській, Черкаській та Рівненській областях[9].

Розвиток підприємницької діяльності повинний здійснюватися в результаті проведення послідовної державної політики , що до допомоги малим і середнім підприємствам. І це особливо потрібне тому, що малий бізнес пов'язаний із значним ризиком. Жорстока конкуренція ,нестача початкового та обігового капіталу ,підвищена чутливість до зовнішніх факторів можуть обернутись для будь-якої фірми крахом. Як свідчить статистика, тільки 5% з числа новостворених підприємств в Україні можна вважати успішними, 35% зникають вже протягом першого року діяльності , решта 60% ледве зводять кінці з кінцями[11].

В Україні така політика є частиною загальної економічної та соціальної і визначає основні принципи, напрями і форми економічного та адміністративно-правового впливу. Існують спеціалізовані джерела підтримки малих підприємств - це державна фінансова допомога та міжнародна донорська допомога . Державна фінансова допомога реалізується через Український фонд підтримки підприємництва, Український державний фонд підтримки фермерських господарств та державний інноваційний фонд. Але ці фонди не стали дійовим інструментом реалізації державної програми підтримки бізнесу, так як формуються з тих же обмежених інвестиційних ресурсів, які в державі відсутні. Міжнародна донорська допомога здійснюється через міжнародні фінансові організації-Європейський банк реконструкції та розвитку, Американський фонд підтримки підприємництва в західних країнах, Німецький фонд сприяння підприємництву ,фонд Євразія, Каунтерпат, ПАУСІ. Однак кошти надто малі для масового розвитку підприємництва , та й не завжди вони спрямовані на формування фінансової підтримки малого бізнесу.

До основних перепон на шляху розвитку малого бізнесу відносять відсутність фінансових ресурсів для інвестиційного розвитку, а значить і сповільнення розвитку інвестиційних процесів, які є рушійною силою економічного зростання та фінансово-кредитну і податкову політику.

Звуження джерел інвестиційних ресурсів переносить центр ваги на власні кошти, яких є надто мало і тому процеси розвитку протікають надто повільно. Намагаючись якось вирішити проблему відсутності інвестиційних ресурсів, підприємці утворюють громадські організації-кредитні спілки та позичкові кола взаємного кредитування. Однак великого поширення такі форми ще не отримали і основна причина криється в таки же мізерних доходах, які отримують підприємці.

В Україні вступив в дію 1 січня 2010 року новий податковий кодекс. Його політика орієнтується на малий і середній бізнес для того, щоб вивести його з „тіні”. Якщо говорити про зміни в оподаткуванні, то ставка податку на прибуток, який сьогодні складає 25%, в 2011 році знизиться до 23%, в 2012 - до 21%, в 2013 - до 19%, а з 2014 - до 16%[14]. Згідно нового Податкового кодексу, підприємствам забороняється відносити на валові витрати закупівлі в " спрощенців " послуг і товарів, а це означає що тепер вона оподатковується на прибуток. На валові витрати можна відносити витрати на оплату маркетингу, реклами від нерезидентів, консалтингу, за умови, що вони не перевищують 4% від виручки. А 1 квітня 2011 року вступив в силу третій розділ Податкового кодексу, що стосується сплати податку на прибуток підприємств. З цього дня компаніям, що працюють за загальною системою оподаткування, заборонено відносити на валові витрати вартість товарів та послуг, куплених в «спрощенців»[12,10], що робить їх співробітництво з приватними підприємцями невигідним. В результаті дрібні бізнесмени будуть змушені або продавати товар кінцевим споживачам, або співпрацювати з собі подібними, чи закритись.

В процесі опитування 85% підприємців чесно зазначили, що змушені приховувати частину доходів від державних органів. До речі за даними МВС чесно сплачують податки лише 10% комерційних структур[11]. Перетікання капіталу в тінь відбувається через високі ставки податку на прибуток, ПДВ та нарахування до фонду заробітної плати. В умовах існуючої фінансової системи, підвищення рівня інфляції, зменшення обсягів матеріального виробництва малі і середні підприємства практично не в змозі, не порушуючи закону ,самостійно нагромадити достатні кошти для розвитку власного бізнесу на сучасному цивілізованому рівні.

Кількість малих підприємств порівняно з роками незалежності зросла, але зараз їх чисельність скоротилась, а завдяки нововведенням зменшиться ще.

Діаграма 4 .«Кількість малих підприємств в Україні »

Найбільш вдалим роком для підприємництва був 2007. Кількість підприємств малого і середнього бізнесу в Україні протягом 2009 р. скоротилася на 40%. За словами фахівців, більша частина компаній пішла в "тінь", частина припинила свою діяльність через кризу [13].

Підприємництва виступає важливим джерелом фінансового та організаційного забезпечення соціального захисту, вносить визначальний внесок у зменшення соціальної напруги і демократизації ринкових відносин. Саме мале підприємництво своїми руками забезпечує свій рівень життя воно є фундаментальною основою у формуванні середнього класу[8]. Немаловажна роль малого підприємництва полягає і в тому, що воно виступає інвестором вітчизняної економіки, а також сприяє розширенню експортних можливостей держави. Суттєву роль у фінансовій підтримці малого бізнесу повинні відігравати форму підтримки підприємництва. Надзвичайно актуальною проблемою є залучення вітчизняних та іноземних інвестицій у різних формах та за напрямками вкладення. Для динамічного розвитку підприємницьких структур незалежно від їх форм власності потрібно сформувати систему державного регулювання і підтримки малого.

Аналіз стану малого підприємництва показує, що сектор малого бізнесу в Україні перебуває на початковому етапі розвитку і характеризується високим ступенем неефективності. Підвищення ролі та значення малих підприємств в економіці України висунуло нові вимоги до формування відповідної ринкової інфраструктури(фінансово-кредитні інститути, біржі, інвестиційні фонди і компанії, інформаційні консультативні фірми, бізнес-центри ), тому державні органи повинні більше уваги приділяти формуванню її основних елементів і виробленню належної законодавчої бази. Реалізація цих заходів надасть нашим підприємцям значні можливості для самореалізації. Тим самим підприємництво може досягти підвищення своїх показників до рівня розвинутих країн.

Виходячи з вище наведеного, можна сказати, що малі і середні підприємництва в Україні мають великі резерви і великі перспективи, адже нема іншого способу становлення і зміцнення держави, окрім розвитку ринкової економіки, яка ґрунтується насамперед на приватному бізнесі, особистій ініціативі, що й дає кожному можливість самореалізації і самоутвердження.

Висновок

Мале та середнє підприємництво як самостійний і незамінний елемент ринкової економіки впливає на структурну перебудову в економіці країни, робить певний внесок у збільшення загальних обсягів виробництва, сприяє економії та раціональному використанню всіх ресурсів, створює сприятливе середовище для розвитку конкуренції та усунення монополізму в здійсненні підприємницької діяльності. Вони створюють нові робочі місця, сприяють формуванню середнього класу суспільства.

Загальновизнані переваги малого та середнього бізнесу - це мобільність, гнучкість, раціональна організаційна структури підприємства, здатність швидкого пристосування до змін попиту, оперативність освоєння нової продукції, невисокі експлуатаційні витрати.

Підводячи підсумки, можна констатувати, що розвиток підприємницької діяльності в Україні - складний і суперечливий процес, що має ряд специфічних особливостей. Поки він йде шляхом спроб і помилок, іноді намагаючись перейняти зарубіжний досвід.

Не дивлячись на позитивні зсуви в розвитку малого бізнесу, в Україні існують проблеми, перешкоджаючі його повноцінному розвитку. Однієї з найгостріших проблем в діяльності - проблема пошуку і отримання фінансових ресурсів. Можна зробити висновки, що особливо болючою для суб'єктів малого підприємництва є проблема пошуку джерел фінансування подальшого розвитку. Як свідчить практика, для більшості вітчизняних малих підприємств основним джерелом фінансування виробництва є їхні власні кошти. Проте цілковито задовольнити потреби у фінансуванні лише за рахунок власних ресурсів ці підприємства не в змозі. Для їх розвитку необхідні значні обсяги додатково залучених коштів. З метою фінансово-кредитної підтримки суб'єктів малого підприємництва на рівні держави.

Становлення малого та середнього бізнесу в Україні - тривалий процес, який повинен мати певну етапність, виходячи з економічного стану країни, існуючих проблем на макро- та мікрорівнях.

Список Джерел

1. Гражданский и хозяйственный кодекс : точки пересечения,2008 ,№ 4 - с 337(глава 8,13,14,23)

2. Закон України"Про підприємства в Україні" із змінами, внесеними згідно з Постановою ВР від 04.07.91, 1991 -с 474

3. Закон України"Про підприємництво" із змінами, внесеними згідно з Законом України від 1 червня 2000р -с 168

4. Ніколенко.Ю.В. Основи економічної теорії , 2003-с 540

5. Голос України ,2010,№10- с 4-62

6. Аксьщнов,Купченко./Правові аспекти підприємництва, №3- с 68

7. Мусына Л.О./ Науково-технічна інформація,2003,№2 -с 3-9

8. Доброгорська.О. Мотиваційний механізм сприяння підприємницькій діяльності представників середнього классу /Персонал,2006,№ 8

9. Мезенцева. Н, Кібка. А, Рейтингова оцінка розвитку малого бізнесу в регіонах України /Часопис соціально-економічної географії,Міжрегіональний збірник наукових праць,2008,№5 -с 115-120

10. Державний комітет статистики України, http://ukrstat.gov.ua/

Размещено на Allbest.ru