Державна підтримка розвитку малого і середнього бізнесу в Україні: фінансовий аспект

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»

КАФЕДРА ФІНАНСІВ

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «ФІНАНСИ»

ТЕМА: ДЕРЖАВНА ПІДТРИМКА РОЗВИТКУ МАЛОГО І СЕРЕДНЬОГО БІЗНЕСУ В УКРАЇНІ: ФІНАНСОВИЙ АСПЕКТ

ВИКОНАВ: Студент Питалєв Роман Володимирович

НАУКОВИЙ КЕРІВНИК: Корнацька Роксолана Михайлівна

Київ - КНЕУ - 2011

План

Вступ

1. Теоретичні аспекти малого та середнього бізнесу в Україні. Розвиток та державна підтримка

2. Аналіз динаміки розвитку малого та середнього бізнесу в Україні. Державне сприяння розвитку

3. Проблеми та перспективи розвитку малого та середнього бізнесу в Україні,шляхи вирішення

Висновок

Література

Додатки

Вступ

Важливим напрямком економічних реформ в Україні є створення сприятливого середовища для формування та функціонування суб'єктів малого та середнього підприємництва, які є одним з дійових засобів розв'язання першочергових соціально-економічних проблем. Серед них можна назвати: прискорення структурної перебудови економіки; забезпечення насиченості ринку товарами та послугами; створення конкурентного середовища; істотне поповнення місцевих бюджетів; створення додаткових робочих місць; вирішення питання зайнятості в кризових регіонах, які є потенціальними осередками високого рівня структурного безробіття; поліпшення загальних параметрів інвестиційного клімату; забезпечення ефективного використання місцевих сировинних ресурсів.

У сучасних умовах посткризових явищ в економіці та обмеженості фінансових ресурсів найшвидше і найефективніше вирішуватимуть ці проблеми саме суб'єкти господарювання малого та середнього бізнесу -- малі підприємства, які не потребують великого стартового капіталу і мають високу оборотність ресурсів.

Об'єктом досліджень роботи є аналіз фінансового аспекту державної підтримки малого та середнього бізнесу, сутність його впливу на макро та мікро середовище. Предметом дослідження є державна політика та державні заходи сприяння розвитку малого та середнього бізнесу, з'ясування напрямів та методів державної підтримки.

Завданням роботи є розкриття сутності малого та середнього бізнесу, визначення суб'єктів та об'єктів економічних відносин, основних форм, класифікацій малого та середнього бізнесу. Визначення основних показників розвитку малого та середнього бізнесу, становлення в Україні, а також стратегію якою користується уряд для надання підтримки малому та середньому бізнесу. Визначення основних проблем та перспектив розвитку малого та середнього бізнесу в Україні, надання фінансової підтримки урядом України суб'єктам малого ат середнього підприємництва.

При виконанні роботи був використаний метод аналізу статистичних даних в другому розділі на основі даних статистики поданий на сайті Госкомстат України. Також був використаний метод абстрагування, що дав змогу перейти від конкретного предмету досліджень до загальних понять і законів розвитку. Метод дедукції був використаний в другому розділі при підсумковому оцінюванні даних а також в загальному висновку.

В роботі розкриті передумови становлення малого та середнього бізнесу, бо властивістю сучасного етапу економічного розвитку є становлення (для постсоціалістичних країн) і подальше вдосконалення (для розвинутих країн) змішаної економіки ринкового типу. Саме ринковий тип економічної організації суспільства, конкурентно-ринковий спосіб координації економічних процесів і прийняття рішень у межах національних економічних систем є найбільш перспективним. Це підкріплено світовим досвідом який стверджує про те, що до пріоритетних напрямів розвитку економіки розвинених країн є розвиток малого та середнього бізнесу. Малі підприємства цих країн є базисом економіки. Спеціалісти стверджують, що без них не існуватимуть великі підприємства.

Регулювання діяльності суб'єктами малого та середнього підприємництва в Україні здійснюється на основі Конституції і законодавства України затверджено рівні права всіх форм власності та право кожного громадянина на підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом. На це спрямовані заходи і практичні дії, пов'язані з реформуванням власності та створенням об'єктивних передумов для динамізації розвитку малого та середнього бізнесу. Цьому сприяла і проведена державою робота з роздержавлення та приватизації державного майна.

економічний реформування власність підприємництво

1. Теоретичні аспекти малого та середнього бізнесу в Україні

У кожному суспільстві підприємництво передбачає функціонування поряд з великими цілої системи малих та середніх підприємств, у тому числі й таких, які базуються на індивідуальній трудовій діяльності окремих осіб або сімей. Ця форма господарської діяльності в нашій країні фактично не розвивалася. Проте перехід від командно-адміністративних до економічних методів господарювання створює реальні умови для розвитку малого та середнього бізнесу.

Дрібне підприємництво немислиме без ринку. Адже воно безпосередньо не регулюється державою; економічні відносини між дрібними бізнесменами можуть здійснюватися лише через ринок.

Розвиток дрібного підприємництва забезпечується правом кожної людини займатися будь-якою економічною діяльністю у межах законів. Приватна власність -- неодмінна умова дрібного підприємництва. Справа в тому, що цей вид діяльності має яскраво виражений трудовий характер. Тут прямо простежується взаємозв'язок між тим, хто виробляє, і тим, хто привласнює.

Важливою передумовою дрібної підприємницької діяльності є визначення її сфери. Вибираючи вид діяльності, підприємець повинен чітко бачити свою нішу на ринку. Вона має “ вписуватися ” у великий бізнес, не дублюючи його. Доцільно зосередити увагу на таких видах робіт, які з точки зору великого бізнесу виконувати невигідно.

Поряд з цим підприємцю необхідне чітко визначитися з характером діяльності, аби вона не суперечила законам. Законом України “ Про підприємницьку діяльність ” установлені конкретні обмеження підприємницької діяльності. Так, лише окремим державним підприємствам дозволяється виготовлення наркотичних засобів, зброї та вибухових речовин, а також випуск цінних паперів та грошей. Крім того, не може здійснюватися деяка підприємницька діяльність без спеціального дозволу (ліцензії), що видається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом.

Організація дрібного підприємництва має базуватися на принципах самоокупності та одержання прибутку. Слід пам'ятати, що на противагу державним підприємствам індивідуальний дрібний бізнес передбачає банкрутство у справжньому розумінні цього слова. Тому підприємець повинен навіть за нормального стану його справи постійно поліпшувати економічну діяльність. Необхідно чітко бачити перспективу, а отже, робити відповідні прогнозні розрахунки, маркетингові дослідження тощо.

Малий та середній бізнес здійснюється шляхом створення розгалуженої системи малих підприємств. Згідно із Законом України “ Про підприємства ” до малих відносяться такі підприємства:

у промисловості й будівництві -- з числом працюючих до 200 чоловік;

-- у науці й науковому обслуговані -- до 100 чоловік;

в інших галузях виробничої сфери (крім роздрібної торгівлі) -- до 50 чоловік;

-- у галузях нематеріального виробництва -- до 25 чоловік;

-- у роздрібної торгівлі -- до 15 чоловік.

Законодавство України надає широкі права щодо створення малих та середніх підприємств. Так, засновниками їх можуть бути орендні, колективні, спільні підприємства, кооперативи, акціонерні товариства та інші підприємства й організації, а також громадяни, члені сімей, інші особи, що спільно ведуть трудове господарство.

Малі підприємства -- досить поширена й ефективна форма господарювання. Вони мають багато таких рис, які не можуть бути притаманні великим підприємствам. Саме мале підприємництво здатне найоперативніше реагувати на кон'юнктуру ринку і таким чином надавати ринковий економіці необхідної гнучкості. Ця властивість малого та середнього бізнесу набуває особливого значення в сучасних умовах, коли відбувається швидка індивідуалізація і диференціація споживацького попиту, прискорення науково-технічного прогресу, розширення номенклатури товарів і послуг.

За характером діяльності у малому та середньому бізнесу можна виділити декілька видів підприємств. До першого виду належать індивідуальні (засновані на особистій власності окремої особи та виключно на її праці) або сімейні (засновані на власній праці членів однієї сім'ї, які проживають разом) підприємства. Майно такого підприємства формується з майна громадянина (сім'ї), одержаних доходів та інших законних джерел.

Інший вид -- кооперативи або колективні підприємства, чисельність працюючих у яких не перевищує установлених обмежень. Майно кооперативу формується за рахунок вкладів учасників, одержаних доходів та інших законних джерел і належить його учасникам на правах пайової часткової власності.

Крім названих вище, можуть створюватися й інші малі підприємства. Законодавством передбачається можливість утворення на території України іноземних, а також спільних підприємств.

Серед характерних особливостей діяльності малих та середніх підприємств слід виділити найважливіші моменти: по-перше, підприємець сам вибирає, що, як і для кого виробляти. Будь-якої регламентації “ зверху ” він тут позбавлений; по-друге, підприємець має можливість застосувати найману працю.

Позитивні сторони малого і середнього бізнесу обумовлюються швидкою окупністю витрат, свободою ринкового вибору, орієнтацією на виготовлення товарів і послуг повсякденного попиту, реалізацією інновацій, високою мобільністю і раціональністю форм управління тощо.

Великою мірою роль малого підприємництва полягає у вирішенні питання зайнятості, що проявляється, насамперед, у здатності малого та середнього бізнесу створювати нові робочі місця і поглинати надлишкову робочу силу. Особливо це стосується нинішнього стану справ як в Україні в цілому, так і в нашому регіоні зокрема. Адже в той час, коли йде процес скорочення робочих місць на великих підприємствах, малі фірми не тільки зберігають, але й створюють нові робочі місця. З огляду на це, як, доречи свідчить і зарубіжна статистика, мале підприємництво є більшим стабілізуючим фактором, ніж велика індустрія. Окрім вирішення проблем створення нових робочих місць, формування конкурентного ринкового середовища та відповідної кон'юнктури ринкової економіки, малі підприємства виконують ще ряд важливих функцій.

Крім того, створення і діяльність великої кількості малих підприємств забезпечує стабільний розвиток регіональної економіки. Завдяки більш високій конкуренції вони краще забезпечують місцеві ринки товарами і послугами і в той же час значно менше дестабілізують ситуацію на ринку робочої сили при банкрутстві окремих з них в порівнянні з великими підприємствами .

Малі та середні підприємства використовують здебільшого місцеві ресурси, міцніше прив'язані до місця свого розташування. Крім того вони є значним джерелом поповнення місцевих бюджетів, часто беруть участь у спонсорстві місцевих програм, будучи зацікавленими в економічному розвитку території, на якій вони знаходяться.

Крім інших вищезазначених функцій підприємництва виділяється саме та, що воно виступає важливим джерелом фінансового та організаційного забезпечення соціального захисту, вносить визначальний внесок у зменшення соціальної напруги і демократизації ринкових відносин. Саме мале та середнє підприємництво своїми руками забезпечує свій рівень життя воно є фундаментальною основою у формуванні середнього класу. Немаловажна роль малого підприємництва полягає і в тому, що воно виступає інвестором вітчизняної економіки, а також сприяє розширенню експортних можливостей держави.

Малі та середні підприємства бізнесу, готують ґрунт для становлення нових видів виробництва та ринків нових виробів, вони освоюють науково-технічні відкриття, тобто впроваджують інноваційні процеси, функціонують як революційні структури. Підприємства малого та середнього бізнесу багато в чому підвищують життєздатність великих підприємств, їх конкурентоспроможність. Висока рентабельність великого виробництва зумовлюється масовістю випусків продукції та стабільністю асортименту виробів. Разом з тим прискорення науково-технічного прогресу різко скорочує ці можливості: необхідно постійно вносити корективи в техніко-економічні параметри продукції, реагуючи на зміни ринку. Зберегти свої переваги і пристосуватися до нових вимог гігантам складних виробництв допомагають підприємства малого та середнього бізнесу, які оперативно приводять асортимент комплектуючих виробів у відповідність з досягненнями науки і техніки. Причому кількість таких підприємств повинна перевищувати безпосередні потреби складних виробництв, оскільки тільки на подібній основі існуватиме повноцінна конкуренція. Це одна з основних передумов успішної взаємодії малих, середніх та великих підприємств.

Трансформаційні процеси у системі суспільних і виробничих відносин обумовили розвиток малого та середнього бізнесу в Україні. Але, на жаль, у порівнянні з розвиненими країнами, ця форма підприємництва тільки знаходиться в стадії становлення. Так, частка малого і середнього бізнесу у ВВП складає 9,5%, кількість малих підприємств - 197 тис., що об'єднує лише 1/10 числа зайнятих. Зарубіжний досвід переконливо свідчить, що в усіх розвинутих країнах такі підприємства давно оформилися в самосійні структурні підрозділи малого бізнесу; вони зайняті виготовленням продукції невеликих серій, сезонного попиту, виробляють компоненти для великих підприємств. На жаль, у нашій економіці такого взаємозв'язку немає. Все це свідчить про те, що розвиток економіки без зміщення акценту в бік підприємств бізнесу неможливий.

Україна як самостійна, незалежна держава гарантує нині всім підприємцям (незалежно від вибраних ними організаційних форм підпри­ємницької діяльності) рівні права і створює однакові можливості для функціонування, доступу до матеріально-технічних, фінансових, трудових, інформаційних, природних та інших ресурсів за умови виконання робіт і поставок для державних потреб.

Державна підтримка бізнесу здійснюється на основі Закону України „Про підприємництво", в якому зазначається, що з метою створення сприятливих організаційних та економічних умов для розвитку підприємництва держава:

1. На умовах і в порядку, передбаченому чинним законодавством, надає земельні ділянки, передає підприємцю державне майно (виробничі та нежитлові приміщення, законсервовані та недобудовані об'єкти і споруди, обладнання, що не використовуються), необхідне для здійснення підприємницької діяльності;

2. Сприяє організації матеріально-технічного забезпечення та інформаційного обслуговування підприємців, підготовці та перепідготовці кадрів;

3. Здійснює початкове упорядкування неосвоєних територій об'єктами виробничої і соціальної інфраструктури з продажем або передаванням їх у кредит підприємцям;

4. Стимулює за допомогою економічних важелів (цільових субсидій, податкових пільг тощо) модернізацію технологій, інноваційну діяльність освоєння нових видів продукції та послуг; надає підприємцям кредити та ін.

Не слід відкидати і міжнародний аспект розвитку малого та середнього підприємництва для України. Рівень розвитку малого підприємництва має сприяти створенню позитивного іміджу України, забезпеченню ефективної ринкової економіки з метою її інтеграції в європейську та світову економічні системи. Створення сприятливого підприємницького клімату в Україні повинно стати запорукою консолідації зусиль щодо удосконалення рівня відносин і співпраці з донорськими організаціями та участі у міжнародних проектах. Державна підтримка в цій сфері спрямована на приєднання України до міжнародних програм, підписання двосторонніх та багатосторонніх міждержавних і міжвідомчих угод щодо підтримки малого підприємництва.

Форми і методи підтримки малих підприємницьких структур за останні роки значно активізувалися на регіональному рівні. При цьому пошук шляхів вирішення проблем малого бізнесу здійснюється безпосередньо підприємницькими структурами при тісній взаємодії з адміністративними органами влади. Однак багато проблем і на нинішній день лишаються невирішеними. Досі не створено цілісної взаємопов'язаної системи підтримки малого підприємництва в Україні. Існуючі програми державного і регіонального рівня недостатньою мірою забезпечені фінансовими ресурсами, включаючи питання кредитування та страхування малого бізнесу. Державна політика передбачає реалізацію різних напрямів підтримки підприємництва, які недостатньою мірою взаємопов'язуються, а тому можуть забезпечувати різнопланові, суперечливі результати. Отже, одним із напрямів удосконалення процесів управління розвитком малого підприємництва слід вважати посилення досліджень на перед проектній стадії прийняття рішень, розробленні програмних документів. На цій стадії необхідно здійснювати аналіз можливого взаємовпливу різних факторів на розвиток підприємництва, на базі якого відбирати найбільш доцільні напрями розвитку підприємництва, формувати відповідні механізми їх реалізації.

Сьогодні Україна має велику кількість нормативних актів, значна частина яких регулює саме підприємницьку діяльність. Проте нормативне регулювання підприємницької діяльності залишається надто складним. Відсутність системності породила багато дублюючих правових норм, закріплених у нормативних актах різної юридичної сили. Нагромадження зайвих регулюючих документів значно ускладнює як початок, так і здійснення підприємницької діяльності. Тому одним з напрямів підтримки є максимальне спрощення юридичних процедур у правовідносинах "держава - підприємець". Адміністрування підприємництва повинно займати якомога менше часу і коштів. Економічна ситуація в Україні вимагає ще більшого спрощення та здешевлення процедур реєстрації, реорганізації та ліквідації суб'єктів підприємницької діяльності. Створення законодавчої бази має на меті забезпечення належних умов для формування сприятливого правового середовища і є підставою для стабільного розвитку суб'єктів малого підприємництва.

Запровадження цілеспрямованої, послідовної та передбачуваної єдиної державної регуляторної політики у сфері підприємницької діяльності - одне з головних завдань. Впровадження її в Україні спрямовано на істотне вдосконалення практики регулювання діяльності суб'єктів підприємництва, перегляд існуючих регуляторних актів щодо їх доцільності в нових економічних умовах, запровадження процедури їх публічного обговорення, визначення ефективності регуляторних актів, що розробляються, та оцінки економічних і соціальних результатів їх впровадження. Заходи щодо впровадження державної регуляторної політики спрямовані на забезпечення системності, послідовності та координованості дій з розроблення та впровадження регуляторних актів, урахування пропозицій громадськості при їх опрацюванні. Все це спрямовано на досягнення оптимального державного регулювання діяльності суб'єктів підприємництва.

Також ваговим напрямом програми є створення умов для побудови дієвої та ефективної фінансово-кредитної системи підтримки діяльності суб'єктів малого підприємництва. Ситуація, що склалася з фінансуванням малого підприємництва, вимагає невідкладної побудови небанківського фінансово-кредитного сектора, спрямованого виключно на малий бізнес і само зайнятість населення. Отже, фінансово-кредитна підтримка малого підприємництва повинна бути спрямована на:

— формування мережі регіональних фондів підтримки підприємництва та кредитно-гарантійних установ;

— розроблення та запровадження ефективних кредитно-гарантійних механізмів мікрокредитування суб'єктів малого підприємництва;

— створення та підтримку фінансових інститутів, які працюють на розвиток малого підприємництва.

Малий та середній бізнес є невід'ємним елементом розвинутої ринкової економіки, основою її конкурентного середовища, потужним двигуном соціального, економічного та науково-технічного розвитку суспільства, засобом реалізації підприємницького потенціалу населення. Всі розвинуті країни офіційно визнали важливу роль, що відіграє малий та середній бізнес у створенні доданої вартості, забезпеченні зайнятості, розробці, впровадженні та комерціалізації інновацій. Функціонування суб'єктів малого та середнього бізнесу характеризується певними проблемами, пов'язаними з їхнім розміром: відсутність економії від масштабу виробництва, менш вигідні у порівнянні з великими підприємствами умови залучення факторів виробництва; втрата певних можливостей на ринку внаслідок обмежених виробничих потужностей; труднощі у підготовці кадрів, організації виконання досліджень або просуванні своєї продукції на зовнішніх ринках. Саме тому успішний розвиток малого та середнього бізнесу великою мірою залежить від його державної підтримки. На основі дослідження теоретичних засад державного регулювання та підтримки малого та середнього бізнесу з урахуванням особливостей процесу його розвитку в розвинутих країнах уточнено поняття його державної підтримки.

2. Аналіз динаміки розвитку малого і середнього бізнесу в Україні

Одним із пріоритетних напрямів розвитку економіки розвинених країн є розвиток малого та середнього бізнесу. Малі підприємства цих країн є базисом економіки. Спеціалісти слушно стверджують, що без них не існуватимуть великі підприємства. В Євросоюзі нараховується понад 20 млн. підприємств малого і середнього бізнесу, які дають більше половини загальної доданої вартості. Кількість населення, зайнятого в малому бізнесі Єврозоні близько 70%. Найбільшу кількість малих та середніх підприємств створено в торгівлі, будівельній та харчовій промисловості.

Малий бізнес стимулює розвиток конкуренції, впровадження великими компаніями нових технологій та покращання ефективності виробництва. Ефективність всієї економіки ЄС залежить від успіху діяльності малого та середнього бізнесу. Тому в рамках Євросоюзу здійснюється політика підтримки малого підприємництва, головною метою якої є збалансування інтересів держави і бізнесу, забезпечення оптимальних умов для підприємницької діяльності, підвищення конкурентоспроможності малого бізнесу.

Загальні параметри розвитку малого та середнього підприємництва в Україні не відповідають можливостям і потребам української економіки. За кількістю малих та середніх підприємств, їхнім внеском до загального обсягу виробництва, зайнятістю працівників та іншими показниками Україна значно відстає від розвинених країн світу. Потенціал малого та середнього бізнесу як фактора розвитку економіки не вичерпано, актуальною є проблема розроблення та удосконалення системної стратегії розвитку малого та середнього підприємництва, яка повинна будуватися на основі аналізу поточного стану малих підприємств та їх нагальних проблем.

Розвиток малого та середнього підприємництва пов'язаний із розв'язанням низки соціальних питань, тому слід враховувати важливі соціальні фактори малого підприємництва, а саме:

- розвиток малого та середнього підприємництва сприяє поступовому створенню численної верстви підприємців-власників, які самостійно забезпечують собі добробут і відповідний рівень життя;

- мале підприємництво є не тільки джерелом коштів для існування, а й способом розкриття та реалізації власного потенціалу;

- розвиток малого та середнього підприємництва сприяє формуванню середнього класу, який є основою соціально-економічних реформ, гарантом політичної стабільності та демократичного розвитку суспільства;

- мале підприємництво створює додаткові робочі місця, забезпечує зниження рівня безробіття і соціальної напруги;

- розвиток малого та середнього підприємництва сприяє зміні суспільства та життєвих орієнтацій значної частки населення.

Згідно із статистичними даними абсолютна кількість малих та середніх підприємств в Україні постійно зростає, і на сьогодні понад 90% зареєстрованих підприємств є малими та середніми. Проте аналіз приросту малих та середніх підприємств у динаміці, свідчить про постійне уповільнення зростання їхньої кількості. 2008 р. через фінансову кризу виявився несприятливим як для всього бізнесу, так і для малих підприємств зокрема, що призвело до скорочення кількості малих та середніх підприємств, але у 2009 р. ситуація стабілізувалася, ця тенденція продовжила і в 2010р. Припинення зростання кількості малих та середніх підприємств викликане насиченням ними галузі торгівлі за одночасної відсутності стимулу їхньої появи у виробничих сферах.

Суб'єкти малого бізнесу є одним із важливих джерел формування робочих місць, що проявляється, насамперед, у здатності малого та середнього бізнесу створювати нові робочі місця і поглинати надлишкову робочу силу. Особливо це стосується нинішнього стану справ як в Україні в цілому. Адже в той час, коли йде процес скорочення робочих місць на великих підприємствах, малі фірми не тільки зберігають, але й створюють нові робочі місця. З огляду на це, як, до речі свідчить і зарубіжна статистика, мале та середнє підприємництво є більшим стабілізуючим фактором, ніж велика індустрія.

На малих та середніх підприємствах зайнято 11% працюючого населення країни. Причому впродовж останніх років цей показник не тільки не зріс, але й дещо знизився, особливо це стосується зайнятості на малих та середніх підприємствах промисловості. До того ж, не можна забувати, що досить часто мале підприємництво є другим місцем роботи людини. Тому механічно пов'язувати кількість зайнятих на сталому підприємництві з кількістю робочих місць, створених для зменшення безробіття, некоректно. Відповідно, за такого низького залучення працюючих до діяльності малого та середнього підприємництва виникають сумніви щодо дієвості їхньої ролі у зменшенні майнової диференціації населення України. За такої ситуації мале та середнє підприємництво, навпаки, створюють умови для додаткового збагачення економічно активного прошарку населення.

За даними статистики за 2010 р., найбільш активно малий бізнес залучає населення до сфери торгівлі - 26% від загальної кількості населення, зайнятого у малому бізнесі, у той час як до промисловості - 17%, а найменш приваблива для малого та середнього бізнесу сфера освіти - 0,07%. У структурі промислової сфери на частку підприємств малого бізнесу в 2010 р. припадало 10,7% зайнятого в промисловості населення, на частку середніх - більш ніж 30%, великих - близько 59%.

У досить великому переліку перешкод, з якими стикається малий та середній бізнес, практично усіма дослідниками й самими бізнесменами відзначається проблема дефіциту фінансових ресурсів. Основна причина такого становища дрібних підприємців - обмежений доступ до традиційних для зрілого ринкового господарства каналів зовнішнього фінансування - кредитно-банківської системи та фондового ринку. Банки, як правило, ухиляються від кредитування ризикованого клієнта, котрим є малий та середній бізнес. Залишається покладатись лише на власні джерела фінансових ресурсів (само­фінансування), найважливіші з котрих - прибуток та амортизаційні відрахування. Значимість цих практично безальтернативних грошових каналів ще більше підсилюється тим, що внаслідок особливої чутливості до впливу деструктивних макроекономічних факторів (низький сукупний попит, інфляція, падіння сукупного виробництва і т. п.) та коливань ринкової кон'юнктури, малі та середні фірми змушені значно частіше змінювати технології та напрями діяльності, здійснювати ротацію, модернізацію та нарощування обладнання, щоб вижити в конкурентному протистоянні з крупним і середнім виробництвом.

Розглядаючи структуру джерел фінансування, запозичені джерела все ж таки переважають над власними, що свідчить про неможливість автономного існування підприємства і про його залежність від зовнішніх джерел фінансування. Таке положення характерне як для малих та середніх підприємств України, так і для великих, причому протягом 2009 р. становище погіршилося, але у підприємств малого та середнього бізнесу проблема недостатності власного капіталу все ж таки постає більш гостро. Сукупна кредиторська заборгованість підприємств малого та середнього бізнесу України на кінець 2009 р. (382 688,7 млн. грн.) практично дорівнює сукупній кредиторській заборгованості великих підприємств країни (383 461,2 млн. грн.). Причому переважання позикових джерел фінансування над власними не є наслідком достатності та доступності зовнішніх джерел фінансування. Як у підприємств великого бізнесу, так і у малих велику частку кредиторської заборгованості складає заборгованість за товари, роботи і послуги, що свідчить про труднощі в розрахунках між підприємствами. У промисловій галузі ситуація дещо інша: кредиторська заборгованість малих підприємств (30 897,3 млн. грн.), у тому числі і заборгованість за товари, роботи, послуги, незрівнянно менша, ніж аналогічна заборгованість великих підприємств (207 079,7 млн. грн.).

Кредиторська заборгованість малих та середнього підприємств так само, як і великих, протягом 2009 р. зросла у 1,5 рази, проте ці підприємства залишаються ліквідними завдяки очікуваним надходженням грошових коштів від дебіторів.

Величезним є внесок малого та середнього підприємництва у здійснення прориву у багатьох важливих напрямах НТП, передусім у галузі електроніки, кібернетики, інформатики. Сприяючи прискоренню реалізації новітніх технічних і комерційних ідей, випуску наукомісткої продукції, мале підприємництво тим самим виступає провідником НТП.

Кількість підприємств малого та середнього бізнесу у багато разів перевищує кількість великих, проте їхній внесок в обсяг реалізованої продукції в 20010 р. становив лише 16,3%. У промисловості частка малих підприємств у загальному обсязі реалізованої продукції в 2009 р. становить 4,6% (у 2010 р. - 6,6%). Проте аналіз фінансових результатів їх діяльності у 2010 р., показав, що більша кількість малих підприємств промисловості порівняно з великими змогли краще адаптуватися до нових умов, і частка збиткових підприємств виявилася нижчою, ніж у великих підприємств. Але, на жаль, сума збитків, отриманих збитковими малими підприємствами, значно перевищує суму прибутку, яку отримали прибуткові малі та середні підприємства, тому загальний рівень рентабельності діяльності малого бізнесу на кінець 2010 р. негативний.

В реальних умовах української економіки суб'єкти малого та середнього підприємництва не можуть отримати надприбутки, що виникають як результат перевищення підприємницького прибутку над його середнім значенням на ринку. При низькій платоспроможності значної частини населення можна говорити хіба що про диференціацію підприємницької діяльності, що дає змогу отримувати незначний прибуток за фінансової незалежності малого підприємства.

Частка підприємств малого та середнього бізнесу, які закінчили 2010 р. з прибутком (62,7%), виявилася вищою, ніж частка прибуткових великих підприємств (58,5%). Проте великі підприємства в середньому все ж таки працювали більш стабільно і розкид за фінансовими результатами в цій групі менший: різниця між середнім прибутком прибуткового підприємства і середніми збитками збиткового становила 0,13 млн. грн., у той час як по малих та середніх підприємствах ця різниця дорівнює 0,41 млн. грн..

Негативно впливають на розвиток малого бізнесу такі стримуючі фактори, як загальний спад вітчизняного товарного виробництва, зростання цін, інфляція, низький рівень платоспроможності населення, корупція тощо.

У структурі реалізованої малими та середніми підприємствами України продукції велику частку займає торгівля (62%). Впродовж 2008-2010 рр. спостерігається тенденція до певного зниження частки цієї групи за рахунок збільшення часток малих підприємств інших галузей економіки, у т.ч. промисловості.

Труднощі, що перешкоджають стабільній діяльності і розвиткові малих та середніх підприємств, особливо промислових, пов'язані з великим зносом основних фондів, недостатністю фінансових ресурсів для оновлення основних фондів та поповнення обігових, браком знань та навиків управлінського персоналу, що заважає приймати найбільш ефективні управлінські рішення. За цих умов особливо важливим є проведення заходів щодо підвищення професіоналізму керівників малих та середніх підприємств, в іншому випадку малий та середній бізнес як інститут економіки не буде ефективним.

Сьогодні уряд України визнає мале та середнє підприємництво провідною силою в подоланні негативних процесів в економіці та забезпеченні сталого розвитку суспільства. Рівень розвитку малого та середнього підприємництва має сприяти створенню позитивного імідж України, забезпеченню ефективної ринкової економіки з метою її інтеграції в європейську і світову економічні системи.

Значним стимулом для розвитку малого та середнього бізнесу в Україні є спрощена система оподаткування. Проте аналіз ефективності використання спрощеної системи оподаткування показує, що позитивною вона є тільки для порівняно невеликої групи суб'єктів господарювання, а саме для малих та середніх підприємств торгівлі та сфери надання послуг, у вартості продукції яких досить висока частка доданої вартості. Для більшості інших підприємств малого та середнього бізнесу і особливо таких важливих з точки зору розвитку економіки галузей, як промисловість, з фінансового погляду спрощена система оподаткування неприйнятна. Таким чином, діючі закони в області малого та середнього підприємництва, покликані стимулювати розвиток малого бізнесу, практично не виконують свого завдання. Тобто за своєю природою малий і середній бізнес орієнтований на оптимізацію використання доступних ресурсів. Саме структурою доступних ресурсів визначаються як галузева структура малого і середнього бізнесу, так і особливості його функціонування. Налагодження дієздатної мережі малих і середніх підприємств в економіці, яка потерпає від серйозного дефіциту фінансових, споживчих, інформаційних, організаційних та інших ресурсів, неможливе. “Економіка зростання”, яка має бути сформована в Україні найближчим часом, повинна спиратися на активне залучення малого і середнього бізнесу до подолання ресурсних дефіцитів та формування політики його розвитку в рамках загальної стратегії економічного зростання і структурних перетворень національної економіки.

3. Проблеми та перспективи розвитку малого та середнього бізнесу в Україні

Малі підприємницькі структури є досить нестійкими. Статистичні дослідження, проведені в США та інших західних країнах, свідчать, що з 100 фірм, які розпочинають діяльність одночасно, у перший рік свого існування зазнають невдачі 20, в другий -- 17, на кінець третього року продовжують функціонувати близько половини фірм, а на кінець п'ятого -- тільки 33 %. Ще більш нестійкими є малі підприємства України.

На процес формування, розвитку та стабілізації роботи малих форм підприємництва впливає велика кількість різноманітних факторів, які доцільно класифікувати за сферою та характером впливу.

Зовнішні фактори -- це компоненти середовища, в якому функціонує приватне підприємство, зокрема, малий бізнес. Вони поділяються на базові та доповнюючи. Основним базовим фактором є наявність законів, якими держава регулює діяльність малих форм підприємства. Доти, доки держава не дозволяла громадянам створювати кооперативи та малі підприємства, малий бізнес у нашій країні не міг легально функціонувати.

До інших базових факторів можна віднести наявність та доступність основних компонентів для організації підприємницької діяльності (кошти, приміщення, обладнання, сировина, матеріали тощо), співвідношення фіскальної та економічної функції податків, яке б давало змогу здійснювати розширене відтворення виробничого процесу; загальна економічна стабільність у державі тощо.

Доповнюючими факторами є: наявність державної підтримки малого бізнесу; інфраструктура, яка сприяє розвитку малих підприємств; процедура реєстрації підприємницьких структур тощо.

Внутрішні фактори охоплюють особисті та професійні здібності людей, які стають на шлях підприємницької діяльності. Це -- й рівень їх психологічної готовності, і рівень мотивації, і професійна підготовка та інші фактори.

Соціально-психологічні, організаційно-правові та фінансово-економічні фактори є взаємозалежними і характеризуються значним впливом один на одного.

В групу соціально-психологічних факторів об'єднані ті з них, що характеризують сприйняття підприємництва суспільством у цілому та окремими його громадянами, як тими, що прагнуть займатися малим бізнесом, так і тими, хто їх оточують. Ця група факторів має особливе значення в нашій державі, в якій протягом десятиліть насаджувався культ відчуження від власності, а словам “підприємець”, “бізнесмен” надалася негативний підтекст.

Політика держави щодо малого бізнесу проявляється, по-перше, у створенні законодавчої основи функціонування малих підприємств, і, по-друге, у формуванні громадської думки щодо цього важливого сектора економіки держави.

Серед організаційно-правових проблем, які визначають розвиток малих форм підприємництва, одним з основних є наявність законодавчих актів, що регламентують правові засади малого бізнесу, тобто сукупність законів, нормативних та інструктивних документів, які визначають порядок створення підприємств, їх правові та організаційні форми, порядок організації виробництва, забезпечення його необхідними ресурсами, збут, систему оподаткування тощо. До основних проблем малого та середнього бізнесу можна віднести проблему законодавства, яка проявляється в нерозвинутій системі правових норм., як регулятора економічних відносин. Проблема кредитування малих та середніх підприємств, яка проявляється в відмові кредитних установ надавати кредити спираючись на показники ризикованості та ліквідності. Проблема податкового тягаря, проявляється в тому , що деякі види діяльності якими займається малий та середній бізнес є низько прибутковими та непривабливими, і нарешті проблема монополізації ринку, що проявляється в не конкурентоспроможності малого та середнього підприємництва з великими підприємствами , які мають переваги за рахунок ефекту від масштабу.

Останньою групою факторів, які визначають розвиток малих форм підприємництва, не менш важливою, ніж дві попередні, є група фінансово-економічних факторів, яка поділяється на три підгрупи: економічні, фінансові та ресурсні фактори. На розвиток малого та середнього бізнесу в Україні значний вплив має система фінансування, кредитування, оподаткування та страхування, а також можливість залучання виробничих та фінансових ресурсів.

Розвиток малого підприємництва здійснюється в результаті проведення послідовної державної політики у цьому важливому секторі ринкової економіки.

Державна політика розвитку малого підприємництва є частиною загальної економічної та соціальної політики України і визначає основні принципи, напрями і форми економічного та адміністративно-правового впливу, які передбачаються урядом у сфері малого бізнесу.

Останніми роками в Україні прийнято ряд важливих рішень щодо державної політики як у сфері підприємництва в цілому, так і малого бізнесу. Верховною Радою Україні був прийнятий закон «Про Національну програму сприяння розвитку малого підприємництва в Україні». Метою Програми є створення належних умов для реалізації конституційного права на підприємницьку діяльність, а також підвищення добробуту громадян України шляхом залучення широких верств населення до такої діяльності.

Основними завданнями програми є:

1. створення державної системи забезпечення розвитку та підтримки малого підприємництва;

2. створення належних умов розвитку малого підприємництва в регіонах;

3. сприяння створенню нових робочих місць суб'єктами малого підприємництва;

4. підтримка ділової та інвестиційної активності, розвиток конкуренції на ринку товарів та послуг;

5. залучення до підприємницької діяльності жінок, молоді, пенсіонерів та інших верств населення;

6. активізація фінансово-кредитних та інвестиційних механізмів, пошук нових форм фінансово-кредитної підтримки малого підприємництва;

7. формування регіональної інфраструктури розвитку та підтримки малого підприємництва;

8. створення умов для розвитку малого підприємництва у виробничій сфері, у тому числі на базі реструктуризованих підприємств.

З метою якнайшвидшого виходу із економічної кризи та створення умов для розширення впровадження ринкових реформ в Україні та підтримки суб'єктів малого підприємництва незалежно від форми власності був створений Законом України «Про державну підтримку малого підприємництва».

За цим законом визначено такі напрями державної підтримки малого підприємництва:

1. формування інфраструктури підтримки і розвитку малого підприємництва, організація державної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів для суб'єктів малого підприємництва;

2. встановлення системи пільг для суб'єктів малого підприємництва;

3. запровадження спрощеної системи оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності;

4. фінансово-кредитна підтримка малого підприємництва;

5. залучення суб'єктів малого підприємництва до виконання науково-технічних і соціально-економічних програм, здійснення поставки продукції (робіт, послуг) для державних та регіональних потреб.

Фінансове забезпечення програми здійснюється за рахунок Державного бюджету України. Державними бюджетами України на 2007 - 2010 рр. на заходи щодо підтримки малого бізнесу передбачені витрати (див. табл. 3.3 додаток до розділу 3).

Таким чином, на заходи щодо підтримки малого підприємництва в 2009 р спрямовано 0,00004% від ВВП. У США на ці самі цілі у 2009 р. спрямовувалось 10 млрд. дол., що становить 0,07% від ВВП. Таким чином, в Україні на підтримку малого бізнесу спрямовується майже в 2000 разі менше коштів порівняно із США. Таке обмежене фінансування унеможливлю комплексне вирішення проблем у цій сфері, гальмує інноваційну спрямованість малого підприємництва.

Основними напрямками дальшого розвитку малого підприємництва в Україні у найближчій перспективі є: формування належної законодавчої бази, сприятливої для розвитку малого бізнесу; вдосконалення фінансово-кредитної підтримки; забезпечення матеріально-технічних та інноваційних умов розвитку малих підприємств; інформаційне та кадрове забезпечення бізнесу; стимулювання зовнішньоекономічної діяльності суб'єктів малого та середнього підприємництва.

Формування відповідної законодавчої бази розвитку малого підприємництва передбачає, насамперед, встановлення правових гарантій для забезпечення свободи і захисту приватної власності; розробку дійових законодавчо-нормативних актів, спрямованих на стимулювання малого бізнесу; усунення правових суперечностей і скасування положень, що гальмують розвиток приватної ініціативи.

Сьогодні найактуальнішими проблемами є розробка нових та вдосконалення діючих підходів до власності та форм її захисту; створення сприятливішого податкового, інвестиційного, інноваційного та цінового режимів для суб'єктів малого підприємництва; упорядкування механізму державного регулювання та контролю підприємницької діяльності.

Для активізації діяльності суб'єктів малого та середнього підприємництва існує відповідна економічна підоснова. Перш за все це виробничий, науково-технічний та кадровий потенціал, який був створений до початку ринкових перетворень, але сьогодні використовується далеко не в повному обсягу, так само, як ще один засіб для розвитку малого бізнесу -- використання місцевих мінерально-сировинних ресурсів. Порівняно з іншими країнами, і в першу чергу -- з розвинутими, Україна має набагато гірші не лише якісні, але й кількісні показники, що відображають їх розвиток.

Підтримка малого та середнього бізнесу повинна відбуватися на двох основних рівнях: державному та регіональному.

На державному рівні визначаються мінімально необхідні нормативи функціонування ринку малого підприємництва, його загальні межі. Держава повинна забезпечити спрощення законодавства, визначити обсяги прав та обов'язків суб'єктів малого бізнесу, межі втручання місцевих органів виконавчої влади у підприємницьку діяльність. Крім використання нормативів прямої дії, держава повинна здійснювати економічне регулювання ринкового середовища, створюючи сприятливі умови для функціонування суб'єктів малого та середнього бізнесу через податкову, митну, грошову-кредитну, зовнішньоекономічну системи, а також за допомогою інших заходів макроекономічному характеру. Тобто можна говорити про вирішальну роль держави у цьому процесі.

Конкретні напрями, форми та заходи, здійснювані державою й цій сфері, повинні реалізовуватися через Державну програму розвитку малого підприємництва, яка, в свою чергу, має стати невід'ємною частиною Програми соціально-економічного розвитку України. Формування та реалізацію державної політики у сфері малого бізнесу перш за все повинні проводити Міністерство економіки та Міністерство фінансів України. Створення ж окремого державного органу з підтримки підприємництва, який би взяв на себе функції формування державної політики істотних зрушень не дасть.

Макроекономічне регулювання ринкового середовища суб'єктів малого та середнього бізнесу не може охопити всіх його аспектів, врахувати особливості територій. Практичний досвід показує, що на формування і функціонування ринкового середовища для суб'єктів малого підприємництва на рівні регіонів мають впливати щонайменше чотири групи заходів:

1) стимулювання пропозиції суб'єктів малого та середнього підприємництва (програми щодо професійної підготовки людей, які б могли зайнятися підприємництвом, диференційована система надання допомоги тощо);

2) стимулювання попиту на продукти та послуги малого бізнесу;

3) співвідношення попиту і пропозиції суб'єктів малого підприємництва (інформаційна та консультативна діяльність для осіб, які хочуть зайнятися підприємницькою діяльністю, їх професійна орієнтація тощо);

4) допомога регіональному розвитку (фінансова, інформацій-но-консультативна, локальні програми розвитку малого підприємництва тощо).

Визначені заході мають стати основою впливу на ринкове середовище за рахунок створення системи регіонального сприяння розвиткові малого підприємництва. Для цього можна виділити два типи організацій для її підтримки. По-перше, це структурні підрозділи місцевих органів виконавчої влади та самоврядування -- відділи сприяння підприємницької діяльності. Поряд з суто виконавськими функціями реєстрація суб'єктів підприємницької діяльності, видача ліцензій тощо), дані органи мають здійснювати ще цілий ряд інших функцій, спрямованих безпосередньо на підтримку малого підприємництва. Система регіонального сприяння розвитку малого підприємництва на рівні місцевого органу виконавчої влади включає такі функції: організація системи моніторингу за ринковим середовищем суб'єктів малого підприємництва; виділення пріоритетних галузей економіки для розвитку малого підприємництва; формування в регіоні привабливого середовища для інвестицій; створення системи підготовки кадрів для малого підприємництва; залучення суб'єктів малого підприємництва до розв'язання регіональних проблем; розробка програми розвитку малого підприємництва; створення недержавних структур підтримки малого підприємництва; організація системи навчання; створення фонду підтримки малого підприємництва; залучення міжнародної технічної допомоги; методична допомога; організація єдиного інформаційного поля.

По-друге, це регіональні об'єднання суб'єктів малого підприємництва. Вони повинні створюватися на добровільних засадах, а їх виконавчі дирекції за рахунок внесків членів об'єднань. Основною метою цих структур мають бути: дотримання вимог державної політики щодо розвитку малого підприємництва з урахуванням інтересів території; узгодження інтересів підприємців з інтересами населення; поєднання розвитку малого підприємництва з вирішенням соціально-економічних проблем територій; сприяння концентрації фінансових ресурсів для розвитку малого підприємництва; участь у розробці регіональних програм сприяння малого бізнесу.

Головною складовою системи регіонального сприяння розвитку малого підприємництва повинна стати відповідна програма. Заходи такої програми мають бути зорієнтовані на три проміжки часу: довго, середньо і короткостроковий.

Важливе значення має фінансово-кредитна підтримка малого підприємництва. Державну політику щодо його фінансового забезпечення слід проводити у напрямі створення розвинутої мережі фінансово-кредитних установ, страхових фірм, інвестиційних та страхових фондів; розвитку товариств взаємного кредитування та страхування; розробки і впровадження системи стимулювання комерційних банків, які надавали б пільгові кредити малим підприємствам. Доцільно активізувати діяльність Українського фонду підтримки підприємництва, сприяти розвитку регіональних фондів (відділень) для фінансової допомоги суб'єктам малого підприємництва; розробити чіткий механізм направлення певної частини коштів, отриманих від приватизації державного майна, на підтримку малих підприємств; створити систему гарантій для забезпечення кредитів, що надаються фінансово-кредитними установами суб'єктам малого та середнього підприємництва, які функціонують у пріоритетних напрямках господарської діяльності; забезпечити сприятливі умови для розвитку такої перспективної форми фінансування малого бізнесу, як лізинг.

Фінансове забезпечення розвитку малого та середнього підприємництва можуть здійснюватися за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, приватних вітчизняних та іноземних інвесторів. Крім того, для фінансування суб'єктів малого підприємництва державним структурам доцільно використати можливості залучення коштів Світового Банку, Європейського банку реконструкції і розвитку, інших міжнародних фінансових організацій.

Однім із значущих напрямків розвитку малого підприємництва є матеріально-технічна та інноваційна підтримка. Забезпечення сприятливих матеріальних умов та інноваційного клімату для розвитку малих підприємств передбачає розробку та впровадження механізму передачі малим підприємствам виробничих площ і виробничих потужностей та розширення сфери надання робіт і поставок для державних потреб та сприяння забезпеченню їх матеріально-технічними й іншими ресурсами з боку державних структур.

Мале підприємство не може успішно розвиватися без створення розвинутої системи інформаційного обслуговування. Державну підтримку суб'єктів малого підприємництва щодо цього доцільно здійснювати шляхом створення розвинутої мережі консультативних, юридичних, бухгалтерських фірм, регіональних інформаційно-аналітичних центрів тощо.

У сфері зовнішньоекономічної діяльності малих форм господарювання державна політика спрямовується на підвищення їх експортних можливостей, розвиток торговельних, науково-технічних, виробничо-технологічних відносин з іноземними партнерами по бізнесу, створення сприятливих умов для залучення іноземних інвестицій у вітчизняний бізнес.