Економічна конкуренція

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра економічної теорії

Економічна конкуренція

План роботи

Вступ

Розділ 1. Суть і функції економічної конкуренції

Розділ 2. Форми економічної конкуренції та їх особливості

Розділ 3.Методи конкурентної боротьби та специфіка їх застосування в Україні

Висновки

Список літератури

Вступ

Термін ''конкуренція" походить від латинського слова "сопсиггеге", що означає "зіштовхуюсь".

Щоб глибше зрозуміти сутність конкуренції, дамо її визначення, сформульовані деякими авторами. «Конкуренція є прагнення якнайкраще задовольнити критерії доступу до рідких благ», -- вважає сучасний американський економіст П. Хайне. Ф. Найт визначає конкуренцію як ситуацію, в якій конкуруючих одиниць багато й вони незалежні. К. Р. Макконелл і С. Л. Брю вважають, що конкуренція -- це наявність на ринку великої кількості незалежних покупців і продавців, можливість для покупців і продавців вільно виходити на ринок і залишати його. И. Шумпетер визначав конкуренцію як суперництво старого з новим, з інноваціями. Нобелівський лауреат з економіки 1974 p., австрійський учений Фрідріх А. фон Хайек відзначає, що конкуренція -- процес, за допомогою якого люди одержують і передають знання. На його думку, на ринку тільки завдяки конкуренції приховане стає явним.

А. Сміт розглядав конкуренцію як суперництво індивідуальних покупців і продавців на ринку за найвигідніші умови купівлі і продажу товарів. На думку Й. Шумпетера, конкуренція з боку економічного зростання є суперництвом нового зі старим щодо нових технологій, нових товарів, нових типів організації, нових джерел забезпечення потреб тощо (1,169).

Більш повно сутність конкуренції характеризував англійський економіст М. Портер. Стан конкуренції на ринку він визначав суперництвом серед конкуруючих продавців; конкуренцією серед товарів-замінників, що є конкурентоспроможними за цінами, загрозою появи нових конкурентів, економічними можливостями та торговельними здібностями як продавців, так і покупців. Це дає підставу зробити висновок про те, що конкуренція як економічна категорія означає суперництво і боротьбу між товаровиробниками за найвигідніші умови виробництва і збуту товарів і послуг, за привласнення найбільших прибутків.

Сутність конкуренції повніше розкривається у притаманних їй позитивних та негативних рисах, виділення яких відповідає вимогам принципу суперечності. Щоб комплексно розкрити ці риси, слід попередньо назвати основні суб'єкти конкурентної боротьби.

Такими суб'єктами є: 1) малі та середні капіталістичні підприємства, що кількісно переважають у розвинених країнах світу, власники яких борються за найвигідніші умови виробництва і збуту продукції, за привласнення найбільших прибутків; 2) між могутніми компаніями, що ставлять перед собою аналогічні цілі і, крім того, намагаються підпорядкувати своєму впливу малі та середні підприємства, привласнити монопольно високі прибутки; 3) між транснаціональними корпораціями різних країн за джерела сировини та енергії, ринки збуту, привласнення монопольно високих надприбутків; 4) між дрібними товаровиробниками (передусім, фермерами, власниками дрібних підприємств сфери послуг) за ринки збуту та отримання доходів, які б забезпечили виживання цих підприємств і, по можливості, розширення виробництва; 5) між промисловими та торговельними підприємствами за рівень цін на виготовлені товари і привласнення на цій основі більшого прибутку; 6) між промисловими компаніями і кредитно-фінансовими інститутами, передусім, банками, за контроль над різними галузями економіки, відповідними об'єктами власності, а у кінцевому підсумку -- за привласнення максимальних прибутків; 7) між транснаціональними корпораціями (ТНК) та національними підприємствами за джерела сировини, електроенергії, ринки збуту, різні об'єкти власності, у процесі якої (боротьби) ТНК намагаються підкорити своєму впливові підприємства і компанії різних країн, а останні -- вистояти у такій боротьбі, розширити масштаби своєї діяльності, отримати відповідну частку прибутку; 8) між підприємствами державного та недержавного (передусім, монополізованого) секторів економіки за сфери вкладання капіталів, ринки збуту тощо; 9) між виробниками та споживачами за рівень цін, якість продукції та ін.; 10) між торговельними підприємствами за ринки збуту, привласнення великих прибутків; 11) між підприємствами кредитно-фінансової сфери, насамперед, між комерційними банками, банками і страховими компаніями за контроль над промисловістю, за вкладників з метою розширення сфери впливу і привласнення найбільших прибутків; 12) між найманими працівниками за кращі робочі місця, вищу заробітну плату, а також між безробітними за вакантні робочі місця та інш. (2,219).

Розділ 1. Суть і функції економічної конкуренції

Органічною складовою, глибинною властивістю ринкової економіки, механізму її саморегулювання є конкуренція. Вона покликана вирішити проблеми: що, як і для кого виробляти. Як відомо, господарюючі суб'єкти досягають оптимального становища на ринку, будучи економічно самостійними, тобто володіючи, користуючись і розпоряджаючись виробленою продукцією. Економічна самостійність породжує прагнення виділитися серед інших, довести свої переваги, утвердити панування, забезпечити собі вигідніше становище, більший прибуток тощо. Це породжує суперництво економічно самостійних і відокремлених господарюючих одиниць, яке і с відносинами конкуренції.

Конкуренція (лат. сопсиггепііа -- змагання) -- відносини суперництва, боротьби між власниками економічних ресурсів (капіталу, робочої сили, землі тощо) за ефективне їх використання з метою отримання найвищих прибутків та інших форм доходів.

Конкуренцію не можна розглядати як змагання, в якому важлива участь, а не перемога. Це жорсткий, конфліктний метод взаємодії суб'єктів ринку, оскільки досягнення підприємцем поставлених цілей можливе лише за рахунок інтересів інших учасників. Вона є формою боротьби за існування, механізмом відбору економічних ресурсів і .регулювання економічних потоків у ринковій економіці, способом суспільної координації та взаємного пристосування інтересів. Кожний суб'єкт економічних відносин і процесів прагне якнайбільшої вигоди від застосування належних йому об'єктів власності. При цьому важливу роль відіграє розуміння ними своїх інтересів. Та в будь-якому разі суб'єкти економічних відносин прагнуть максимуму того, що вважають вигодою і корисністю, здійснюють дії, які, на їх погляд, повинні це забезпечити. Подібні устремління і дії виявляють інші власники ресурсів. Наприклад, кожний власник (продавець) товару прагне продати його якнайдорожче, а покупці -- придбати якнайдешевше: продавець намагається отримати найбільший прибуток від збуту свого товару, покупці -- зменшити витрати коштів на його придбання. Ця взаємодія як вияв суперечності інтересів господарюючих суб'єкті» мас наслідком узгодження ними своїх інтересів і дій, що відбувається автоматично під час взаємовідносин конкуруючих суб'єктів ринку.

За твердженням П.-Е. Самуельсона, конкурентна система є складним механізмом невимушеної координації, який діє через систему цін і ринків, об'єднуючи знання і дії мільйонів людей. Цю систему ніхто не винаходив, вона виникла самостійно.(3,392)

Найпростішою формою розв'язання суперечності економічних інтересів у процесі обміну товарів є торг між його учасниками, під час якого вони узгоджують фактичні пропорції обміну товару А на товар В, тобто мінову вартість кожного з них. З розвитком товарного виробництва, збільшенням кількості товарів, появою грошей конкуренція постає як суперництво між покупцями і продавцями за рівень цін. Вона розгортається не тільки між ними, а й між продавцями і споживачами. У цьому виявляються перші суттєві ознаки вільної конкуренції, яка виникає за рабовласницького суспільства. Завершеного розвитку вона досягає за капіталізму (в епоху утвердження товарного виробництва як його загальної форми), охоплюючи не лише звичайні товари (засоби виробництва, предмети споживання), а й робочу силу людей. Вільна конкуренція протистоїть будь-якій монополії чи регламентації владою володіння, розпоряджання і користування факторами виробництва та виготовленою продукцією. Вона координує дії товаровиробників і покупців через вироблювані нею сигнали -- динаміку цін на ринку, на основі яких вони приймають рішення. Свобода підприємництва сприяє підвищенню ефективності виробництва, оскільки за вільної економіки воно має широкий простір для економічних відкриттів. Із цим пов'язані значні ризики для неефективних господарюючих суб'єктів, оскільки за вільної конкуренції виживають ті, хто забезпечує найвищу ефективність(1,169).

Конкуренція між виробниками являє собою тип взаємовідносин між виробниками з приводу встановлення цін і обсягів пропозиції товарів на ринку. Аналогічно можна визначити конкуренцію між споживачами як їхні взаємовідносини з приводу формування цін і обсягу попиту на ринку (4,916). Як економічна категорія конкуренція - це боротьба між товаровиробниками за найвигідніші умови виробництва і збуту товарів і послуг, за привласнення найбільших прибутків. Конкуренція виконує роль регулятора темпів і обсягів виробництва, спонукаючи виробника запроваджувати науково-технічні досягнення, підвищувати продуктивність праці, вдосконалювати технологію, організацію праці тощо.

Конкуренція є визначальним фактором впорядкування цін, стимулом інноваційних процесів (запровадження в виробництво нових винаходів та технологій). Вона сприяє витісненню з виробництва неефективних підприємств, раціональному використанню ресурсів, забопігає диктату виробників-монополістів по відношенню до споживача.

Конкуренція виконує в ринковій економіці наступні функції:

- функція регулювання;

- функція мотивації;

- функція розподілу;

- функція контролю.

Функція регулювання. Для того, щоби утриматися в боротьбі, підприємець має пропонувати вироби, яким віддає перевагу споживач. Отже і фактори виробництва під впливом ціны спрямовуються в ті галузі, де в них відчувається найбільша потреба.

Функція мотивації. Для підприємця конкуренція означає шанс та ризик одночасно:

- підприємства, які пропонують ліпшу за якістю продукцію або виробляють її з меншими виробничими витратами, отримують винагороду в вигляді прибутку (позитивні санкції). Це стимулює технічний прогрес;

- підприємства, які не реагують на побажання клієнтів або порушення правил конкуренції своїми суперниками на ринку, отримують покарання в вигляді збитків або витісняються з ринку (негативні санкції).

Функція розподілу. Конкуренція не тільки включає стимули до вищої продуктивності, але і дозволяє розподіляти доход серед підприємств і домашніх господарств у відповідності з їхнім ефективним внеском. Це відповідає панівному в конкурентній боротьбі принципу вознаграждения за результатами.

Функція контролю. Конкуренція обмежує й контролює економічну потужність кожного підприємства. Наприклад, якщо монополіст може призначати єдино можливу ціну, то конкуренція надає покупцеві можливість вибору серед декількох продавців. Чим досконаліше конкуренція, тим справедливіше ціна.

Політика держави в області конкуренції спрямована на те, щоби конкуренція могла виконувати свої функції. Керівний принцип "оптимальної інтенсивності конкуренції" в якості цілей політики в області конкуренції передбачає, що:

- технічний прогрес швидко поширюється щодо виробництва (інновація під тиском конкуренції);

- підприємства гнучко адаптуються до зміни умов, наприклад, до потреб споживачів (адаптація під тиском конкуренції).(5,158)

Масштаб інтенсивності конкуренції визначається тим, наскільки швидко переваги в прибутку втрачаються в результаті успішного відтворення інновацій конкурентами. В першу чергу це залежить від того, наскільки швидко конкуренти реагують на ривок вперед підприємства-піонера і наскільки динамічним є попит.

У відповідності з керівним принципом оптимальної інтенсивної конкуренції сприятливі умови для нормального функціонування суперництва з`являються тоді, коли в економіці існує "широка" олігополія з "помірною" індивідуалізацією продукції. "Вузька" олігополія із сильною індивідуалізацією продукції, навпаки, зменшує інтенсивність конкуренції.

В кожній ринковій економіці існує небезпека того, що учасники конкурентної боротьби спробують ухилитися від обов`язкових норм і ризику, пов`язаних з вільною конкуренцією, вдаючись, наприклад, до змови про ціни чи до імітації товарних знаків. Тому держава повинна видавати нормативні документи, які регламентують правила конкурентної боротьби. За Смітом сутність конкурентної поведінки виробників становило "чесне"- без змови - суперництво виробників завдяки, як правило, ціновому тиску на конкуренті. Не суперництво у встановленні ціни, а відсутність можливості впливати на ціну є найважливішим моментом у сучасній трактовці поняття конкуренції.(9,5) конкуренція форма метод

Розділ 2. Форми економічної конкуренції та їх особливості

Отже, розрізняють дві форми конкуренції внутрігалузеву і міжгалузеву конкуренції.

Внутрігалузева конкуренція -- боротьба підприємців однієї галузі за вигідніші умови виробництва і реалізації товарів з метою одержання надприбутку.

Внутрішньогалузева конкуренція - це конкуренція між окремими підприємцями всередині кожної галузі щодо одержання прибутку. Як відомо, у кожної галузі є десятки, сотні й навіть тисячі підприємств, що залежно від технічного рівня організація виробництва потребує певної кількості праці (живої та уречевленої) для виробництва одиниці продукції певної споживної вартості. Відповідно до цього на різних підприємствах галузі створюється особлива індивідуальна вартість товарів. Проте на ринку в результаті внутрішньогалузевої конкуренції складається суспільна вартість товару.

Внутрігалузева конкуренція. Цей вид конкуренції був основним на ранніх стадіях капіталізму, розгортаючись як суперництво виробників однієї галузі.

Функцією внутрішньогалузевої конкуренції є зведення індивідуальної вартості товарів до їх суспільної (ринкової) вартості, яка визначається вартістю товарів, що виробляються за середніх умов галузі й утворюють значну частину її продуктів. За такого суперництва перемагають власники тих підприємств, на яких внаслідок досконаліших техніки, технології та організації виробництва індивідуальна вартість товарів менша за їх суспільну вартість, що дає змогу одержувати надприбуток як перетворену форму надлишкової додаткової вартості. За термінологією економіко цей надприбуток є економічним прибутком, що виникає як різниця між сукупним доходом фірми від реалізації продукції та вміненними витратами, що включають нормальний середній прибуток. Наслідком внутрігалузевої конкуренції є зростання органічної будови капіталу в кожній галузі, встановлення різних норм прибутку в межах окремих галузей виробництва. Саме відмінність норм прибутку в різних галузях виробництва зумовлює міжгалузеву конкуренцію.

Внутрішньогалузева конкуренція не усуває різниці у величині норм прибутку в різних галузях. Цю проблему вирішує міжгалузева конкуренція, яка є специфічною формою конкуренції капіталів у боротьбі за більш прибуткове застосування капіталу. Вона здійснюється у вигляді міграції капіталів з одних галузей в інші. В результаті переливу капіталів створюється середня норма прибутку.

Міжгалузева конкуренція -- це конкуренція між товаровиробниками, які діють у різних галузях народного господарства. Через різні умови виробництва у галузях підприємці за однакових витрат капіталу отримують неоднакову масу продукту. Тому в епоху вільної конкуренції ті товаровиробники, які отримували меншу кількість прибутку, намагалися вкладати свої капітали в галузі, де був вищий прибуток. Якщо це відбувалося, то пропозиція товарів у перших галузях (де низькі прибутки) зменшувалася (що згодом зумовлювало зростання попиту на них), а в других -- збільшувалася пропозиція і зменшувався попит. Внаслідок цього ринкові ціни на товари, виготовлені .у галузях, куди переливаються нові капітали, знижуються, а в інших (звідки відбувається відплив капіталів) -- зростають і стають вищими від ринкової вартості. Коли кількість прибутків у різних галузях вирівнюється, переливання капіталів припиняється, і в кожній галузі на рівний капітал буде отримано рівний середній прибуток. Цей прибуток є елементом середніх ринкових цін або цін виробництва. Отже, внаслідок міжгалузевої конкуренції єдина ринкова або суспільна вартість перетворюється на ціну виробництва, навколо якої коливаються ринкові ціни.

Міжгалузева конкуренція її механізм є також породженням ранньої стадії розвитку капіталізму, коли функціонували ще відносно невеликі за розміром підприємства.

Міжгалузева конкуренція -- боротьба підприємців різних галузей економіки за найприбутковіші сфери (вигідні умови) застосування капіталу з метою одержання рівновеликого прибутку на авансований рівновеликий капітал.

За цієї форми конкуренції домінує принцип: рівновеликий прибуток на рівновеликий капітал. її функцією є утворення середньої (загальної) норми прибутку на рівновеликий капітал та перетворення вартості товару на ціну виробництва. Дія міжгалузевої конкуренції виявляється у стихійному переливі капіталу (засобів виробництва і робочої сили) з галузей з низькою в галузі з високою нормою прибутку, що породжує тенденцію до вирівнювання різних норм прибутку в різних галузях, тобто формування середньої норми прибутку в масштабах економіки та перетворення вартості товару на ціну виробництва. У такий спосіб в епоху вільної конкуренції модифікується дія закону вартості.

3. За методами боротьби конкуренцію поділяють на цінову, нецінову та нечесну.

Цінова конкуренція. Вільна конкуренція спрямована не тільки на отримання якнайвищих прибутків, а й на економічне придушення (розорення) суперників. Здебільшого при цьому використовують метод відкритої цінової конкуренції (збивання цін).

Цінова конкуренція -- боротьба між товаровиробниками за споживача шляхом зменшення витрат виробництва, зниження цін на товари і послуги без істотної зміни їх якості й асортименту.

Нерідко з цією метою вдаються до маніпулювання цінами (встановлюють занижені, поки товар завоює ринок збуту, а відтак значно підвищують їх), цінових поступок, сезонного розпродажу тощо. Одним із прийомів цієї боротьби є демпінг -- продаж продукції за надзвичайно низькими цінами. Трапляється, що фірма готова певний час працювати збитково, тільки б витіснити з ринку конкурента.

Характерний для епох вільної конкуренції метод цінової конкурентної боротьби (зниження цін за рахунок зменшення індивідуальних витрат виробництва на одиницю продукції) не втратив свого значення і в епоху монополізму.

Нецінова конкуренція. За своєю сутністю нецінова конкуренція зорієнтована на задоволення специфічних інтересів споживачів, хоч вона не позбавлена і негативних впливів.

Нецінова конкуренція -- боротьба між товаровиробниками шляхом досягнення вищої якості продукції, поліпшення умов продажу (за незмінних цін), технічного рівня, технологічної довершеності виробництва.

Нецінові методи конкуренції полягають у завоюванні переваг за рахунок ефективнішого використання досягнень НТП, що виявляється у зміні властивостей товару, створенні нових товарів для задоволення тих самих потреб, оновленні властивостей товару відповідно до зміни моди, вдосконаленні послуг, що супроводжують його реалізацію.

Нечесна конкуренція. Як правило, вона супроводжує ринкові відносини в усіх країнах. Передумовами нечесної конкуренції в нашій країні є нерозвинутість законодавства, державний бюрократизм, низька ділова культура тощо.

Нечесна конкуренція -- нецивілізована форма конкурентної боротьби, яка проявляється в порушенні суб'єктами ринкових відносин правил та норм конкуренції.

Здійснюють її переважно неекономічними методами (підкуп чиновників, промисловий шпіонаж, змови, таємні угоди проти інших конкурентів, дискредитація (франц. discrediter -- підривати довір'я), поширення недостовірної, неправдивої інформації, оманлива реклама своєї продукції тощо).(3,415)

Конкуруючі суб'єкти поводять себе на ринку залежно від конкурентних умов і завдань, які вони перед собою ставлять. З огляду на це виокремлюють такі типи конкурентної поведінки:

-- креативна (передбачає забезпечення переваг над суперниками завдяки запровадженню нових компонентів ринкових відносин. Суттєвою її ознакою є прагнення ринкових контрагентів змінити існуючу структуру попиту і пропозиції);

-- пристосувальна (полягає у випередженні дій конкурентів через модернізацію виробництва. Використовують її тоді, коли підприємець, будучи невпевненим у своїх інноваційних можливостях, намагається швидко скопіювати досягнення суперників);

-- гарантуюча (покликана забезпечити стабілізацію досягнутих позицій на ринку на тривалу перспективу за рахунок підвищення якості продукції, зміни її асортименту, надання додаткових послуг, пов'язаних з гарантійним обслуговуванням тощо. До неї вдаються за відсутності у підприємця змоги суттєво змінювати виробничу і комерційну програми, нерозвинутості на підприємстві інноваційної бази).

Сутність конкуренції розкривається через виконувані нею функції, найважливіші з яких регулювальна (фактори виробництва під впливом цін спрямовуються у галузі, де є найбільша потреба в них); мотиваційна (для підприємця конкуренція означає і шанс, і ризик); розподільча (конкуренція розподіляє доходи серед підприємств і домашніх господарств відповідно до ефективності їх вкладу); контрольна (обмежує і контролює економічну силу кожного підприємства, тому чим досконаліша конкуренція, тим справедливішa ціна).(8,326)

Розділ 3.Методи конкурентної боротьби та специфіка їх застосування в Україні

Формування ринкової вартості означає, що попит і пропозиція урівноважені. Проте пояснювати величину вартості товару співвідношенням попиту і пропозиції на нього, як уже зазначалось в одній із попередніх тем, є хибним. В методологічному аспекті це означає відсутність послідовних причинно-наслідкових зв'язків, а отже, такої форми зв'язків закону, як внутрішньо необхідних.

Логічнішою є теорія ринкової вартості, розроблена К. Марксом у 3-му томі "Капіталу", в якій вартість товарів розглядається не лише як результат тяжіння до витрат живої та уречевленої праці на підприємствах, де виготовляється основна маса товарів, але й з урахуванням робочого часу на відтворення цих товарів, про що йшлося при дослідженні економічного змісту закону вартості. Адже у даному випадку відтворювальний аспект ринкової вартості товарів тісно пов'язаний із конкурентною боротьбою товаровиробників.

Водночас взаємозв'язок ринкової вартості товарів із попитом і пропозицією на нього виявляється у тому, що у випадку значного перевищення попиту над пропозицією в основі ринкової вартості лежить індивідуальна вартість (індивідуальний робочий час), що сформувалась за гірших умов виробництва. Найбільшою мірою це притаманне сільському господарству. З урахуванням цього значною мірою зникає відмінність між концепцією рівноважної ціни А. Маршалла та теорією ринкової вартості К. Маркса.

Ця теорія була конкретизована у категорії "ціни виробництва", що формується внаслідок міжгалузевої конкуренції, тобто конкуренції між товаровиробниками, які діють у різних галузях народного господарства.

Через різні умови виробництва у цих галузях підприємці за однакових витрат капіталу отримують різну масу продукту. Тому в епоху вільної конкуренції ті товаровиробники, які отримували меншу кількість прибутку, намагалися вкладати свої капітали в галузі, в яких був вищий прибуток. Якщо це відбувалося, то пропозиція товарів у перших галузях (де низькі прибутки) зменшувалася (що згодом спричиняло зростання попиту на них), а в других -- збільшувалася пропозиція і зменшувався попит. Внаслідок цього ринкові ціни на товари, вироблені в галузях, в які переливаються нові капітали, знижуються, а в інших(звідки відбувається відплив капіталів) -- зростають і стають вищими від ринкової вартості. Коли кількість прибутків у різних галузях вирівнюється, переливання капіталів припиняється, утворюється єдина загальна норма прибутку і в кожній галузі на однаковий капітал буде отримано однаковий середній прибуток. Цей прибуток є елементом середніх ринкових пін або цін виробництва. Таким чином, внаслідок міжгалузевої конкуренції єдина ринкова або суспільна вартість перетворюється на ціну виробництва, навколо якої коливаються ринкові ціни.

На сучасному етапі переважна частка міжгалузевого переливання капіталу відбувається в межах багатогалузевих концернів і конгломератів.

Методи конкурентної боротьби -- це передусім поліпшення якості товарів та послуг, швидке оновлення асортименту продукції, дизайн, надання гарантій і післяпродажних послуг, тимчасове зниження цін, умов оплати тощо. На думку американського економіста М. Портера, підприємство веде конкурентну боротьбу трьома основними методами: 1) продає товари за нижчою ціною, ніж конкуренти; 2) виробляє товари з вищими якісними характеристиками (диференціація продукту); 3) виробляє товари з особливими властивостями, що задовольняють потреби вузького кола споживачів (глибока спеціалізація виробництва). Водночас використовуються й "мирні" методи обмеження конкуренції -- укладення концернами таємних угод про єдину політику.

Як складова господарського механізму конкуренція діє через попит, пропозицію та ціни. У цьому випадку вона відбувається між самими виробниками, споживачами (покупцями). Так, із посиленням конкуренції між виробниками зростають пропозиція товарів і послуг, їхня якість тощо, внаслідок чого знижуються ціни. Зворотний механізм існує за конкуренції покупців. Внаслідок конкуренції між виробниками і споживачами формується ринкова ціна товарів і послуг, що впливає на механізм стихійного регулювання пропорцій народного господарства.(7,58)

За методами боротьби конкуренцію поділяють на цінову, нецінову та нечесну.

Цінова конкуренція. Вільна конкуренція спрямована не тільки на отримання якнайвищих прибутків, а й на економічне придушення (розорення) суперників. Здебільшого при цьому використовують метод відкритої цінової конкуренції (збивання цін).

Цінова конкуренція -- боротьба між товаровиробниками за споживача шляхом зменшення витрат виробництва, зниження цін на товари і послуги без істотної зміни їх якості й асортименту.

Нерідко з цією метою вдаються до маніпулювання цінами (встановлюють занижені, поки товар завоює ринок збуту, а відтак значно підвищують їх), цінових поступок, сезонного розпродажу тощо. Одним із прийомів цієї боротьби є демпінг -- продаж продукції за надзвичайно низькими цінами. Трапляється, що фірма готова певний час працювати збитково, тільки б витіснити з ринку конкурента.

Характерний для епох вільної конкуренції метод цінової конкурентної боротьби (зниження цін за рахунок зменшення індивідуальних витрат виробництва на одиницю продукції) не втратив свого значення і в епоху монополізму.

Нецінова конкуренція. За своєю сутністю нецінова конкуренція зорієнтована на задоволення специфічних інтересів споживачів, хоч вона не позбавлена і негативних впливів.

Нецінова конкуренція -- боротьба між товаровиробниками шляхом досягнення вищої якості продукції, поліпшення умов продажу (за незмінних цін), технічного рівня, технологічної довершеності виробництва.

Нецінові методи конкуренції полягають у завоюванні переваг за рахунок ефективнішого використання досягнень НТП, що виявляється у зміні властивостей товару, створенні нових товарів для задоволення тих самих потреб, оновленні властивостей товару відповідно до зміни моди, вдосконаленні послуг, що супроводжують його реалізацію.

Нечесна конкуренція. Як правило, вона супроводжує ринкові відносини в усіх країнах. Передумовами нечесної конкуренції в нашій країні є нерозвинутість законодавства, державний бюрократизм, низька ділова культура тощо.

Нечесна конкуренція -- нецивілізована форма конкурентної боротьби, яка проявляється в порушенні суб'єктами ринкових відносин правил та норм конкуренції.

Здійснюють її переважно неекономічними методами (підкуп чиновників, промисловий шпіонаж, змови, таємні угоди проти інших конкурентів, дискредитація (франц. discrediter -- підривати довір'я), поширення недостовірної, неправдивої інформації, оманлива реклама своєї продукції тощо).(3,415)

Конкуруючі суб'єкти поводять себе на ринку залежно від конкурентних умов і завдань, які вони перед собою ставлять. З огляду на це виокремлюють такі типи конкурентної поведінки:

-- креативна (передбачає забезпечення переваг над суперниками завдяки запровадженню нових компонентів ринкових відносин. Суттєвою її ознакою є прагнення ринкових контрагентів змінити існуючу структуру попиту і пропозиції);

-- пристосувальна (полягає у випередженні дій конкурентів через модернізацію виробництва. Використовують її тоді, коли підприємець, будучи невпевненим у своїх інноваційних можливостях, намагається швидко скопіювати досягнення суперників);

-- гарантуюча (покликана забезпечити стабілізацію досягнутих позицій на ринку на тривалу перспективу за рахунок підвищення якості продукції, зміни її асортименту, надання додаткових послуг, пов'язаних з гарантійним обслуговуванням тощо. До неї вдаються за відсутності у підприємця змоги суттєво змінювати виробничу і комерційну програми, нерозвинутості на підприємстві інноваційної бази).

Сутність конкуренції розкривається через виконувані нею функції, найважливіші з яких регулювальна (фактори виробництва під впливом цін спрямовуються у галузі, де є найбільша потреба в них); мотиваційна (для підприємця конкуренція означає і шанс, і ризик); розподільча (конкуренція розподіляє доходи серед підприємств і домашніх господарств відповідно до ефективності їх вкладу); контрольна (обмежує і контролює економічну силу кожного підприємства, тому чим досконаліша конкуренція, тим справедливішa ціна).(8,326)

Висновок

Конкуренція є необхідною і визначальною умовою нормального функціонування ринкової економіки. Явище конкуренції має свої плюси й мінуси.

Позитивними сторонами конкуренції, що значною мірою відтворюють позитивні сторони ринку, є те, що:

а) внаслідок боротьби, суперництва і змагальності (така змагальність має, передусім, місце між найманими працівниками) конкуренція є важливою рушійною силою розвитку економічної системи;

б) конкуренція сприяє науково-технічному прогресу суспільства, змушує товаровиробників впроваджувати нову техніку і технологію, передові форми і методи організації виробництва і праці, вдосконалювати організаційну структуру управління підприємствами і компаніями тощо;

в) конкуренція змушує знижувати витрати виробництва шляхом економії ресурсів, зростання продуктивності праці, покращення трудової дисципліни та ін.;

г) конкуренція змушує покращувати якість продукції, її асортимент, обслуговування споживачів тощо;

д) конкуренція змушує знижувати та вирівнювати ціни, підвищувати прибутковість підприємницької діяльності;

є) конкуренція стимулює перелив капіталів між галузями внаслідок гонитви за максимальними прибутками і таким шляхом активізує проведення структурних реформ в економіці;

є) внаслідок конкуренції як однієї з рушійних сил розвитку економічної системи капіталізму відбувається дія закону вартості, закону попиту і пропозиції, інтенсифікація дії закону зростання продуктивності праці та деяких всезагальних та інших типів економічних законів.

До негативних рис конкуренції належить те, що:

1) конкуренція посилює процес концентрації виробництва, який, у свою чергу, призводить на певному етапі до виникнення монополій;

2) внаслідок боротьби за ринки збуту товаровиробники розширюють масштаби виробництва, випускають надмірну кількість товарів, що призводить до криз перевиробництва;

3) конкуренція посилює боротьбу між капіталістами за скорочення витрат виробництва шляхом зниження заробітної плати, що знижує платоспроможний попит населення;

4) внаслідок конкуренції та змагальності між найманими працівниками зростає інтенсивність їхньої праці, що сприяє зростанню армії безробітних, масштаби якої негативно впливають на становище зайнятих працівників;

5) використання нечесних методів конкуренції великими компаніями призводить до придушення малих та середніх підприємств, їх масового банкрутства;

6) міжнародна конкуренція, що з боку транснаціональних корпорацій ведеться нецивілізованими методами (шляхом підкупу тощо) придушує національних товаровиробників у інших країнах;

7) використання гіпертрофованої реклами та деяких інших видів маркетингової діяльності підприємств у їхній боротьбі за споживачів призводить до зростання вартості товарів і послуг.(10,758)

З урахуванням розглянутих зауважень пропонується таке визначення: конкуренція -- процес управління суб'єктом своїми конкурентними перевагами для одержання перемоги або досягнення інших цілей у боротьбі з конкурентами за задоволення об'єктивних або суб'єктивних потреб у рамках законодавства або в природних умовах . Конкуренція є рушійною силою розвитку суб'єктів і об'єктів управління, суспільства в цілому. Як було доведено багатьма економістами, конкуренція є рушійною силою розвитку суспільства, головним інструментом економи ресурсів, підвищення якості товарів і рівня життя населення. Тому конкуренція -- дуже складне поняття. Особливо важливо вивчити механізм конкуренції в умовах російської економіки, що тільки починає освоювати цей механізм.

В цілому ж, конкуренція має менше негативних ознак, ніж позитивних; конкуренція - значно менше лихо, ніж монополія, яка зловживає своїм панівним положенням в економіці.

Список літератури

1. Л.В. Білецька; О.В. Білецький; В.І. Савич. « Економічна теорія » : Політична економія. Мікроекономія. Макроекономія. Київ - 2005. ст.

2. С.В. Мочерний; Я.С. Мочерна.. « Політична економія». Навч. Посібник. Київ. 2007.

3. Політична економія. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів / За ред. О. Рибалкіна. В.Г. Бодрова - К: Академвидавництво 2005.- 672.

4. Губарев В.К. Трохимова З.В. Сучасний гуманітарний довідник школяра та студента. Донецьк. 2006.

5. Основи економічної теорії. - К., 2007.

6. Основи економічної теорії: Політекономічний аспект. - К., 2007.

7. Самуельсон П. Економіка. - Львів, 2003.

8. Калина А.В., Осокіна В.В. Економічна теорія і практика господарювання: Навч. посібник. - К.: МАУП, 2008.

9. Маконнелл. К., Брю. С . Экономикс : принципы, проблемы и политика. - М.: Республика. 2002. Т.

10. В.Федієнко. Великий довідник школяра.- Харків. 2005.

11. Толкачев. С. Несовершенная конкуренция. // Российский экономический журнал. 2003. N.5.

12. Економічний журнал. «Україна»

13. Вісник податкової служби України 2000р-2001р.

Размещено на Allbest.ru