Альтернативний підхід почав складатися досить давно, але послідовно й систематично був викладений Дж.М. Кейнсом лише в 30-х роках ХХ ст. Нині цей підхід називають кейнсіанським. Його прихильники вважають, що ціни і заробітна плата змінюються повільно після змін у співвідношенні попиту і пропозиції. Тому ринковим силам потрібно багато років, а то й десятиліть, щоб забезпечити рівновагу за повної зайнятості після збурень в національній економіці. Отже, основна відмінність між класичним і кейнсіанським підходами полягає в різному тлумаченні поведінки сукупної пропозиції.

До 30-х років ХХ ст. більшість економістів дотримувалася класичного погляду на економіку. Ділові цикли, які простежуються в країнах з ринковою економікою з початку ХІХ ст., вони розглядали як тимчасові випадкові відхилення. Класичний підхід грунтувався на зоконі Сея, згідно з яким "пропозиція творить свій власний попит", а тому надвиробництво неможливе за самою своєю природою. Тезу про неможливість надвиробництва обстоювали такі визначні економісти, як Д. Рікардо, Дж.С. Міль і А. Маршал. Усі прихильники класичного підходу вказували і вказують на гнучкі ціни, які дуже швидко зрівноважують попит і пропозицію і повертають економіку до повної зайнятості. Вони вважають, що національна економіка завжди функціонує за повної зайнятості, тобто за природного обсягу виробництва.

Класичний погляд на взаємодію сукупного попиту і сукупної пропозиції. Згідно з цим підходом, ціни і заробітна плата визначаються на конкурентних ринках. При цьому ціни безперервно то зростають, то падають, щоб усувати будь-який надлишок чи нестачу попиту або пропозиції.

У національній економіці тимчасово виникне ситуація, за якої сукупна пропозиція перевищуватиме сукупний попит. Тому настане період скорочення обсягу національного виробництва, щоправда, дуже короткий. У цьому періоді заробітна плата й ціни дуже швидко змінюватимуться, щоб зрівноважувати нове співвідношення сукупного попиту і сукупної пропозиції. Зниження рівня цін супроводжуватиметься розширенням сукупного попиту, й обсяг національного виробництва повертається до природного.

Отже, за класичним підходом зміни в сукупному попиті позначаються на рівні цін, але не впливають на обсяг національного виробництва й зайнятості. Гнучкість цін і заробітної плати гарантує, що реальний обсяг видатків достатній, для підтримування повної зайнятості.

Прихильники класичного підходу, зрозуміло, не заперечують безробіття. Проте вони акцентують увагу тільки на мікроекономічних утратах від нього. Безробітними можуть бути працівники, які переходять з однієї роботи на іншу або члени професійних спілок, заробітна плата яких установлена понад рівноважний рівень. Згідно з цим поглядом, в національній економіці ніколи не буває макроекономічних утрат, повязаних із безробіттям; інакше кажучи, зумовлених недостатнім сукупним попитом. Це перший висновок, який випливає з класичного погляду на взаємодію сукупної пропозиції й сукупного попиту. Другий висновок ще більш вражаючий: макроекономічна політика, спрямована на зміну сукупного попиту, не впливає на рівень безробіття та обсяг національного виробництва. Монетарна і фіскальна політика можуть змінити тільки рівень цін і структуру реального ВВП.

Проте ціни й заробітна плата, на думку прихильників класичного підходу, дуже гнучкі. У цій ситуації рівень цін почне підвищуватися під тиском надлишкового сукупного попиту й економіка прямуватиметься до нової рівноваги, в якій сукупні пропозиція і попит зрівноважуються. Отже, чистим наслідком стимулювальної економічної політики буде підвищення загального рівня цін, а обсяг національного виробництва і рівень зайнятості залишаться без змін.

Стрижнем класичного підходу є переконання в тому, що ціни і заробітна плата гнучкі. Ця гнучкість творить механізм самокоригування, який швидко відновлює повну зайнятість після збурення і завжди підтримує природний обсяг виробництва. Класичний підхід нині активно розвивають представники нової класичної школи, але фундаментальні положення, сформульовані економістами-класиками минулих століть, лишаються незмінними.

На початку 30-х років ХХ ст. позиції класичного підходу були помітно підірвані. Величезні масштаби тривалого безробіття, вимушеної бездіяльності мільйонів незайнятих людей не вписувалися в теоретичну схему класиків. У 1936 р. вийшла у світ книга Дж. Кейнса "Загальна теорія зайнятості, процента і грошей", у якій сформульовано альтернативний макроекономічний підхід. Цей новий підхід, що його, як уже зазначалося, називають кейнсіанським, грунтується на двох основних положеннях: а) розумінні сукупного попиту, яке було розвинуто Кейнсом; б) на твердженні, що ціни і заробітна плата негнучкі.

Урахування цих двох нових положень у макроекономічному аналізі веде до висновків, що суперечать класичному підходові. Унаслідок того, що заробітна плата й ціни негнучкі, в національній економіці, на думку Кейнса та його прихильників, відсутній внутрішній економічний механізм, який поновлює після збурення повну зайнятість за природного обсягу виробництва. Національна економіка може перебувати у фазі низької зайнятості протягом тривалого періоду часу, і немає такого механізму, або, за А. Смітом, "невидимої руки", який спрямовував би економіку до повної зайнятості. Тому з кейнсіанського підходу випливає передусім такий висновок: макроекономічна рівновага може досягатися далеко ліворуч від природного обсягу виробництва, отже, значна частка робочої сили буде вимушено бездіяльною.

Прихильники кейнсіанського підходу вважають, що уряд здатний ужити заходів, які забезпечуватимуть високий рівень зайнятості та обсяг виробництва, що відповідає природному. Якщо, наприклад, уряд прагне стимулювати розвиток національної економіки та забезпечити високу зайнятість, то він повинен збільшити сукупні видатки, зокрема державні закупівлі товарів і послуг. У результаті обсяг національного виробництва збільшиться, і розрив між фактичним і природним обсягами виробництва зменшиться. З кейнсіанської концепції випливає ще один такий висновок: уряд через макроекономічну політику може впливати на національну економіку, стимулювати її зростання і підтримувати потрібні обсяги національного виробництва та рівень зайнятості. Кейнсіанські ідеї справили глибокий вплив на розуміння ділових циклів як економістами, так і політичними лідерами.

Який із двох підходів - класичний чи кейнсіанський - правильний? На це запитання не можна дати однозначну відповідь. Ефективні макроекономічні рішення можна ухвалювати, враховуючи сильні й слабкі сторони кожного підходу. Про це йтиметься в подальших темах.

сукупний попит пропозиція рівновага

Підсумки

Основні поняття і терміни

Контрольні запитання та завдання

Чому крива сукупного попиту є спадною?

Які чинники переміщують криву сукупного попиту?

Які чинники переміщують криву довгострокової сукупної пропозиції?

Припустімо, що в гіпотетичній економіці шкали сукупного попиту та сукупної пропозиції мають такий вигляд:

а) використайте ці дані для зображення кривих сукупного попиту і сукупної пропозиції. Якими є рівноважні рівні цін та реального обсягу виробництва в цій гіпотетичній економіці?

б) чому рівень цін, приміром 300, не є рівноважним для цієї економіки?

Як вплине кожний з перелічених нижче чинників на сукупний попит і сукупну пропозицію? У кожному випадку використайте криві i , щоб показати очікувані наслідки для рівноважних рівнів цін та реального обсягу національного продукту. Всі інші чинники слід вважати незмінними:

а) зниження процентних ставок за кожного можливого рівня;

б) підвищення продуктивності праці;

в) різке падіння національного доходу в торговельних партнерів України;

г) зниження світових цін на нафту вдвічі;

д) трагедія Чорнобиля призвела до закриття всіх ядерних станцій;

е) Національний банк України зменшив пропозицію грошей.

Згідно з моделлю сукупного попиту і сукупної пропозиції, збільшення пропозиції грошей має спричинити в довгостроковому періоді:

а) зростання цін і збільшення обсягу виробництва;

б) зниження цін і зменшення обсягу виробництва;

в) зростання цін, а обсяг виробництва залишиться незмінним;

г) зниження цін, а обсяг виробництва залишиться незмінним;

д) усі перелічені відповіді неправильні.

Початковий вплив якого з перелічених нижче чинників переміщуватиме криву короткострокової сукупної пропозиції вправо?

а) збільшення державних видатків на закупівлю військового спорядження;

б) зниження цін на нафту;

в) зменшення пропозиції грошей;

г) наростання очікувань зростання рівня цін;

д) жодна з перелічених подій.

До яких наслідків у моделі - призведе затримка з виплатою заробітної плати і пенсій?

Размещено на Allbest.ru