У чiтко налагодженiй економiцi передбачається взаемодiюча система цiн на рiзнi групи товарiв послуг. Залежно вiд економiчних ознак цiни класифiкують за видами i рiзновидами. Однак багатоманiтність цін у багатьох випадках залежить не вiд конкретного виду товарв, а вiд сфери товарного обігу, який вони обслуговують, вiд форми власності виробника; розмірiв характеру купівлi-продажу; території, де вiдбувається реалзація продукцiї, тощо. Кожний вид цiн має власну структуру i свої особливостi формування.Розглянемо основнi види цiн вiдповiдно до чинникiв, що їх формують. Залежно вiд сфери обслуговування товарного обігу цiни подiляються так:

Оптові: цiни на продукцiю промисловостi; цiни на будiвельну продукцiю;

Закупiвельнi цiни на сiльськогосподарську продукцiю; тарифи вантажного i пасажирського транспорту;

тарифи на платнi послуги населенню; роздрiбнi цiни;

цiни, що обслуговують зовнiшньоекономiчний оборот.

Оптовi цiни на продукцiю промисловостi -- цiни, за якими реалiзується i закуповується продукцiя пiдприсмств, фірм i органiзацiй незалежно вiд форм власностi у порядку оптового товарообороту. Продукцiя продається купується оптовими партiями, нерiдко зi змiною форм власностi.

Оптовi цiни на промислову продукцiю подiляються на оптовi цiни пiдприємства оптовi (вiдпускнi) цiни промисловості.

Оптовi цiни пiдприємства -- цiни виробникiв продукцiї, за якими вони реалiзують її споживачам, тобто iншим пiдприємствам i фiрмам. Цi цiни мають бути такими, щоб забезпечити можливість нормального функцiонування виробництва в умовах ринку. На основi оптових цiн пiдприємства (фiрми) здiйснюють розрахунки i аналiз своєї господарської дiяльностi.

Оптовi (вiдпускнi) ціни промисловостi -- це цiни, за якими пiдприємства i фiрми-споживачi продукцiї, яку закуповують, оплачують її вартiсть пiдприємствам-виробникам або збутовим (оптовим) органiзацiям.

Цiни на будiвельну продукцiю також мають кiлька рiзновидiв залежно вiд основи вимiру, а саме:

Кошторисної вартостi вищого розмiру витрат на будiвництво кожного об'єкта;

Прейскурантної цiни -- усередненої кошторисної вартостi кiнцевої продукції типового будiвельного обекта (за 1 м2 житлової площi, 1 м2 корисної площi, 1 м2 малярних робiт тощо);

Договiрної цiни, яка встановлюється за погодженням мiж замовником i пiдрядчиками; сфера її дії роэширюється з розвитком ринкових відносин.

Закупiвельнi цiни на сiльськогосподарську продукцiю -- це ціни (оптовi), за якими реалiзується сiльськогосподарська продукцiя колективними господарствами, фермерами i населенням (продукцiя особистих господарств). На основi закупiвельних цiн для господарств визначають середнi цiни фактичної реалiзацiї сiльськогосподарської продукцiї. Закупівельні цiни -- це договiрні цiни, якi встановлюють за угодою сторiн. їхня відмінність вiд iнших цiн (оптових i роздрiбних) полягає в тому, що до їх складу не включаються податок на додану вартiсть та акцизи. ПДВ не включаєтья також до вартостi матерiально-технiчних ресурсiв, якi закуповує сiльське господарство.

Тарифи вантажного i пасажирського транспорту -- плата за перевезення вантажiв пасажирiв, яка стягується транспортними органiзацiями з вiдправникiв вантажiв та населення.

Тарифи на платнi послуги населення пов'язанi з оплатою побутовокомунальних послуг, за споживання електроенергiї, газу, води тощо.

Роздрiбнi цiни -- цiни, за якими товари реалiзуються населенню, пiдприсмствам і органiзацiям. Вони, як правило, вибувають з сфери обiгу споживаються у домашньому господарствi або у виробничiй сферi (рис. 49).

Кожному виду цiн властивi свої особливостi формування і використання. Так, оптовi цiни є важливим економiчним важелем ресурсів збереження. Цiни на паливо формуються з урахуванням не тiльки внутрiшнiх чинників, а й конюнктури свiтового ринку. Рівень цiн на машини, устаткування, прилади також залежить від багатьох внутрiшнх чинників та зовнiшнiх (особливо, коли продукцiя призначена на експорт). Важливо також, щоб ціна стимулювала ускорення новітніх Видiв технiки, конкурентоспроможних на свiтовому ринку.

Спецефiчнi особливостi характернi також для закупiвельних цiн на сільськогосподарсыу продукцю. Вони мають ураховувати вiдмiнностi в родючостi землі в різних природно-клiматичних зонах України, для того щоб стимулювати реацiалiзацiю сiльськогосподарського виробництва.

Визначальним критерiєм у формуваннi роздрбних цiн має бути передусiм соцiальне забезпечення iнтересiв населення, рiвня доходiв окремих категорiй споживачiв (пенсiонерiв, iнвалiдiв, студентів та ін.). Вiд рiвня роздрiбних цiн залежать життєвий рiвень рiзних соцiальних верств. Видно, що роздрбнi цiни, наближаючись до повно рисково вартостi товару дають змогу роздрiбним торговельним органзаціям реалізувати часткову загального торговельного продукту, що залежить до роздрiбної цiни входить так звана торговельна скидка (націнка), за допомогою якої пiдприємства торгiвлi забезпечують збергання продаж товарiв, отримання прибутку та сплату податку.У нашiй державi цiни на всi товари й тарифи на послуги, також податок, величина якого твердо фiксована i надходить до бюджету. Ранiше таким податком був податок з обороту. Його безпосередньо одержували оптовi торговельні бази пiд час реалiзації продукції підпреємствам роздрiбної торгiвлi нарахувався на оптовi цiни промссловості споживчих товарiв вiдсотка, котрий становив податок з обороту в раздрiбнiй цiні цих товарів. Одержану суму податку торговельнi бази перераховували до державного бюджету, а роздрiбна торгівля компенсувала цi кошти, реалiзуючи товари споживачам

З сiчся 1992 р. пiсля прийняття Закону України «Про податок на додану вартiсть замiсть податку з обороту в структуру роздрiбної цiни було введено податок на додану вартість (ПДВ). Всі непрямі податки сплачують кiнцеві споживачi. Його розмiр становиь 20 %, проте є пiльгові ставки ПДВ для окремих товарiв (продуктів харчування, медикаментiв, товарiв дитячого асортименту тощо). Вилученi кошти з податку на додану вартість частково зараховуються до загальнодержавного бюджету, частково до бюджетів мiсцевих органiв влади.

Згідно i законодавчими актами до структурно роздрiбних цiн на окремі види товарiв (лікеро-горiлчанi вироби, пиво, тютюновi вироби, дiаманти, ювелірні вироби, кришталь тощо) включно акциз. Це -- непрямий податок, який призначений для того, щоб, по-перше, обмежити попит на пiдакцизнi товари а, по-друге збільшити доходи державного бюджету за рахунок переважно заможних верств населения.

Ціни, тарифи, зафіксовані в спецiальних цінниках, якi називають прейскурантами, вiдповiдно дiстали назву прейскурантних. Якщо товар у майбутньому пiдлягає продажу, на нього послiдовно встановлюють розрахункову, прогнозну, проектну ціну. На ряд товарiв цiни змiнюються залежно вiд сезону, тому їх називають сезонними.

Рівень співідношення це визначаються багатьма економiчними та соцiальними умовами, якi самі зазнають змiн, для того щоб виконувати ці функцiї -- вимiрювати витрати праці, забезпечувати еквiвалентнiсть обігу, стимулювати виробницво, регулювати співівдношення попиту і пропозиції, цiни повністю змiнювався разом з умовами, що їх визначають.

При загальному цілоспрямованому цiноутвореннi домогтися такої гнучкостi неможливо, адже система цiн у цьому разi «зацементовується», поступово відривається вiд своєю вартістю (основи i стає «кривим дзеркалом» економiки. Вiдомо, що цiни не пасивно вiдображають економiчну дiйснiсть, а активно впливають, якщо вони перестають вiдповідати реальним умовам, то неменуче починають гальмувати соцiально-економiчний розвиток країни, призводять до неефективного використання ресурсiв, стримують поліпшення якостi продукції i, зрештою, зумовлюють небажанi соцiальнi наслiдки.

Більш гнучкими є договірні і вiльні цiни, що вiдбивають конкретнi умови виробництва. Цiни. якi встановлюються на основi офiційних договорів, контрактiв мiж сторонами, що продають купують певну продукцію, називають договiрними (контрактними). Частка договiрних цiн визначає ступiнь «рисковостi» економiки крани.

Перехiд вiд централiзованого встановлення державних цiн до вільних ринкових цiн називають лiбералiзацiю цiн, оскiльки при цьому цiни виводяться з-під державного впливу.

Цiни, що функціонуюгь в суспiльствi, поділяють на окремі види залежно вiд того, хто їх установлює. За цею ознакою їх подiляють на державні, кооперативнi, комісійно-торгiвельні, ринковi.

Державнi цiни встановлюються на продукцію, яка виробляється державними пiдприємствами, а також на товари, якi закуповуються державними органами всерединi та за межами країни.

У ринковiй економіці можуть встановлюватися державнi цiни на товари:

пiдприємств -монополiстiв;

базовi (для економiки це країни) ресурси;

соціально-значущi.

Система державних цiн складається з двох фіксованих елементiв:

якi жорстко встановлюються урядом; регульованих цiн, якi враховують змiни ринкової кон'юктури (встановлення граничного

рiвня ціни.Межi вiдхилення вiд фінансового рiвня).

Кооперативнi цiни встановлюються кооперативними пiдприємствами та органiзацiями вiдповiдно до кон'юнктури ринку.

Цiни комiсiйні торгiвлi застосовуються при продажу продукції товарiв споживчої кооперацiї на комiсiйних засадах. При цьому вони формуються по рiзному залежно вiд форми закупiвлi сiльськогосподарської продукції. Якщо продукцiя закуповується в колективних господарствах вони самi визначають цiну, за якою їхня продукцiя має продаватися населенню. При цьому споживча кооперацiя одержує комiсiйну винагороду, вiдшкодовує витрати на доставку продуктiв до місця їх реалiзації, збитки в межах норм тощо.

Якщо сiльськогосподарська продукцiя закуповується у населення, то цiна комiсiйної торгiвлi встановлюється правлiнням кооперативних органiзацiй у мiсцях продажу. При визначеннi їхнього рiвня враховують такi обставини: цiни закупiвельної продукції, якi встановлюються за погодженням сторiн -- здавальникiв продукції та кооперативної органiзації, розмір транспортних та інших витрат, пов'язаних з доставкою, зберiганням та реалiзацiєю продукцiї рiвень цiн, що склався в певний момент на ринку.

Споживча кооперацiя може здiйснювати промислову переробку залишкiв сiльськогосподарської продукцiї, що закуповується, й реалiзуватиметься вже у виглядi готових виробiв. Цiни на таку продукцiю визначають, виходячи з цiн закупленої сировини, вартостi її промислової переробки плюс нормальний прибуток. Цiни комiсiйної торгiвлi застосовуються також на непродовольчi товари як реалізуються через спецiалiзованi комiсiйнi магазини.

Важливе значення має класифiкацiя цін залежно вiд території. За цiєю ознакою розрiзняють цiни:

пояснi;

регiональнi;

свiтовi.

у межах однiєї держави (це стосується в основному великих за територiею країн) iснують пояснi цiни, якi вiдбивають природно-економiчнi умови виробництва реалiзації та своживання певних видiв продукції (наприклад, в Українi найнижчi цiни на картоплю в пiвнiчних областях на баштаннi культури та виноград-- у пiвденних). Поясна цiна зумовлена істотними вiдмiнностями у витратах на виробництво продукції, а також на транспортування її до мiсць реалiзацiї.

Регiональнi цiни орiєнтуються на витрати виробництва реалiзацiї якi характернi для цього регiону. Регiональними є цiни i тарифи на бiльшу частину комунально-побутових послуг, що надаються населенню в регiонi, а також закупiвельнi цiни на продукцiю сiльського господарства.

Особливе мiсце серед територiальних цiн належить свiтовiй цiнi.Свiтовi цiни застосовують у мiжнароднiй торгiвлi. Вони відбивають специфiку регiону (країни) умов часу комерцiйних операцій. для того щоб зонiшньоторгівельна цiна була свiтовою, вона має задовольняти такi вимоги:

1. Бути цiною, за якою здiйснюються великомасштабнi угоди;

2. Платежi при таких операцiях повиннi здiйснюватися, як правило у вiльно конвертованiй валютi;

3. Угоди мають вiдбивати взаємнi iнтереси сторiн;

4. Цiни експортно-iмпортних операцiй мають враховувати кон'юнктуру цiн, а також попиту i пропозицiї на цю продукцiю, якi склалися в центрах мiжнародної торгiвлi.

Досвiд засвiдчує, що рiвень свiтової цiни на той чи iнший товар здебiльшого залежить від групи країн, якi експортують переважний обсяг їх на свiтовi ринки. Наприклад, свiтові цiни на нафту залежать вiд країн, що входять до органiзацій краiн -- експортерiв нафти. Свiтовi цiни на автомобiлi визначаються країнами, в яких сконцентрований високий свiтовий вiдсоток виробництва їх (США, Японія, Нiмеччина, Італія). Отже, зовнiшньоторговельнi операцiї здiйснюються на базi цiн основних свiтових товарних ринкiв.

У ринковiй економiцi iснує також багато цiн рiзного призначення.Так, класифiкацiя цiн залежно вiд новизни товарiв дає можливiсть застосовувати у багатьох країнах методику цiноутворення i стратегiю реалiзацiї нових видiв продукції. За методом зняття вершкiв з самого початку виготовлення i появи нового товару на ринку на нього встановлюється висока цiна в розрахунку на споживача готового купити цей товар за такою цiною. Цiну знижують лише пiсля того, коли спаде перша хвиля попиту, що дає можливiсть розширити зону продажу -- залучити нових покупців.

Цiна на новi види продукцiї має низку iстотних переваг:

1. Забезпечує досить високий прибуток при вiдносно високих витратах на створення нових зразкiв продукцiї в перший перiод її випуску;

2. Сприяє створенню iмiджу якiсного товару нового зразка, що може полегшити його реалiзацiю в подальшому при зниженнi цiни;

3. забезпечує переваги перед конкурентами у завоюваннi ринку.

Недолiк цього виду цiни полягає в тому що висока ціна за першi партiї нових товарiв приваблює конкурентiв тому загострює суперництво.Одним з рiзновидiв цiн на новi товари є цiна з компенсацiєю витрат виробництва. їх розраховують за формулою

Ц =ВВ + ВР + П,

де ВВ -- витрати виробництва; ВР -- витрати реалiзацiї; П -- середня норма прибутку в галузi.

Престижна цiна встановлюється на вироби дуже високої якостi або на тi, що мають унiкальнi властивостi. Встановлення фірмою таких цiн залежить вiд таких чинникiв:

термiну впровадження на ринку нового товару;

характерних властивостей (ознак) товару, що реалізується (ступiнь новизни, взаємозамiннiсть унiкальнiсть);

Iснують два основнi напрями пiдтримки державою купiвельної спроможностi населення: дотації на товари та компенсацiї споживачам. Поєднання цих напрямів у рiзнiй пропорції -- найдоцiльнiший на сучасному етапі шлях пом'якшення негативних соцiальних наслідкiв переходу до риккової економiки в умовах iснування високих цiн на товари широкого вжитку, зменшення обсягiв їх виробництва вiтчизняними підприємствами.

Змiнна цiна встановлюється майже у прямiй залежностi вiд співвiдношення попиту і пропозиції поступово знижується відповiдно до наповнення ринку цим видом товару (особливо оптова ціна; роздрiбна ж може залишатися вiдносно стабiльною). Такий пiдхiд до визначення цiни найчастiше застосовують до виробiв масового попиту. Тут цiни на товари обсяг їх відпуску тiсно взаємопов'язанi. Що бiльший обсяг виробництва, то бiльше у пiдприємєтва (фiрми) можливостi знизити вимiри виробництва, а отже, й цiни. Проте не слiд забувати, що в конкурентному середовищi потрiбно постiйно стежити за якiстю товарiв та зниженням їхньої собiвартості.

З метою стимулювання продажу окремих товарiв встановлюють так званi пiльговi ціни. Їх застосовують для залучення покупцiв i збльшення обсягiв продажу виробiв.Покупець приходить купити товар за зниженою цiною, дiзнавшись про це з реклами, а вже в магазинi, оглянувши iншi товари, купує їх за звичайними цiнами.

Тактика зниження цiн застосовується iнодi й тодi, коли фірма намагається проникнути на ринок зi своїми товарами. З метою освоєння якомога бiльшої частини ринку, потiснивши своїх конкурентiв, фiрма-виробник на певний час встановлює значну нижчу цiну на певний вид товарiв. Однак такi дiї пiд силу тiльки великим компанiям, які спроможні компенсувати втрати на одному товарi за рахунок прибутку за іншi. Встановлення цiни проникнення на ринок одним з методiв домогтися успіху в конкурентній боротьбi зi своїми партнерами.

Окрему групу утворюють цiни, якi використовуються в облiку та статистицi. До них належать поточнi, середнi, порiвняльнi та незмiннi цiни. Вони дають змогу виявляти i аналiзувати тенденцiї в динамiцi цiн, вимiрювати динаміку фізичних обсягiв виробництва та реалiзацiї товарів послуг, здiйснювати контроль i облiк вартiсних показникiв.

У статистичній практицi широко використовуються розрахунки iндексiв цiн, зокрема iндексу споживчих цiн, що характеризує рiвень життя населення. Iндекси виробникiв (iндекси оптових цiн на промислову продукцiю, індекси цiн на продукцiю сiльського господарства, iндекси транспортних тарифiв тощо), а також iндекси своживчих цiн використовують для оцiнки показникiв системи рацiональних розрахункiв, передусiм валового внутрiшнього продукту (ВВП). Яка ж залежнiсть існує мiж цiною i ринком?

Однозначної вiдповiдi тут не може бути, адже проблема ця комплексна. динамiка ринкових цін пiд вплином попиту пропозицiїі є основою, похiдним моментом дiї ринкового механiзму щодо регулювання суспiльного відтворення. Такий рух цiн на продукцію i

ресурси є причиною мiжгалузевого переліку капiталу, фінансових i матерiальних ресурсiв. Виникнення пiдвищеного попиту на яку-небудь продукцiю або ресурси (наприклад, новi види техніки, товари широкого вжитку, матерiали або сировину) призводить до пiдвищення цін. Це, в свою чергу, забезпечує вплив до цих виробництв фiнансово-грошових ресурсiв, а за ними -- залучення додаткових уречевлевих, трудових та природних ресурсiв, і навпаки, падiння цiн у результатi зниження ринкового попиту на :застарiлу або виготовлену понад потреби продукцiю робить невигiдною для виробництва.Оскiльки ринкова ціна, що врiвноважує попит i пропозицiю на ринку, встановлюється вiльно, без адмiністрацiї явного втручання держави або інших адмiнiстративних органiв, лiбералiзацiя фірми є необхiдною передумовою введення ринкового ціноуворення i ринкового механiзму взагалi.

Вiльне ціноутворення є основою ринкової економiки. Без всього неможливе функцiонування ринкових структур, розширення ринкової конкуренцiї. Вивiльнення цін в адмiнiстративних обмежень на переважну частину засобiв виробництва та інших виробничих ресурсiв, а також на споживчi товари i послуги є необхiдним для збалансування і витрат у рiзних галузях виробництва до спiввiдношення попиту й пропозиції для створення стимулiв розвитку виробництва вiдповідно до ринкових потреб, для його структурної перебудови.Отже, визвачальними чинниками, що впливають на формування i коливання ринкової цiни, є такі:

вартiсть товару;

свiввiдношення попиту i пропозиції, зумовлене передусiм споживчою вартiстю товару.

Для нормального функцiонування виробничого споживчого ринку потрібне iнтенсивне впровадження форм ринкового цiноутворення, якi б забезпечували рiвновагу попит i пропозиції. В економiчнiй лiтературi розглядаються рiзнi пiдходи до визначення конкретних механiзмiв формування цiн, що виконують функцiї ринкових регуляторiв.

В економiчнiй практицi сформувалися рiзнi методи цiноутворення. Кожна пiдприємницька структура обирає той з них, який найбльше вiдповідає її iнтересам. Можна назвати такi методи:

найпростіший метод цiноутворення полягає у розрахунку цiни за формулою: середнi витрати + прибуток;

для багатьох пiдприємцiв зручний перiод цiноутворення на основi рiвноваги попиту i пропозицiї (при цьому продавець товару має уважно стежити за коливанням попиту);

використовується також метод розрахунку цiни на основi аналiзу беззбитковостi та забезпечення цiльового прибутку (виробник, щоб забезпечити покриття валових витрат виробництва, передбачає рiзнi варіанти цiн, якi сприяли б успiшному збуту продукцiї);

поширений також метод вставовлення цiн з урахуванням рiвня поточних цiн, що гарантує певну рiвновагу попиту пропозицiї в межах галузi;

звичною популярнiстю користується також метод встановлення цiн на новий товар (спочатку виробник на новий вид товару встановлює високу цiну, щоб перекрити не тiльки додатковi витрати на його створення, а й мати певний прибуток пiзнiше цiна на такий товар поступово знижується);

в окремих випадках цiни встановлюють на закритих торгах (такий метод цiноутворення фiрма використовує тоді, коли зацiкавлена одержати замовлення на партiю товару й укласти контракт з вигiдним клієнтом).

У цiлому вибiр методу цiноутворення вимагає вiд пiдприємця врахування значної кількості чинникiв: оцiнки витрат виробництва попиту на товар аналiзу цін на товари конкурентiв тощо.

Пiдприємець має володіти методикою розрахунку вихiдних тобто базисних цiн. Це -- цiна, за якою покупцям пропонується товар, а вже у процесi купiвлi-продажу встановлюється остаточна цiна, за якою реалізується товар.

Роль цiни в ефективному функцiонуваннi пiдприємства (фiрми) важко перебiльшити пока не тільки допомагає в конкурентнiй боротьбi на ринку, захопити лiдерство в реалiзації продукії а головне -- знизити витрати виробництва й одержати необхiдний прибуток. У цьому полягає особливість ринкової економiки де у конкурентнiй обстановцi виживає той хто має найнищу норму прибутку. А це вимагає вiд кожного пiдприємця (якщо він не хоче стати банкрутом!) оволодiння функцiональновартісним аналiзом. Саме вiн дає можливiсть правильно оцiнити усi витрати виробництва знайти шляхи їх скорочення а отже досягти зниження iндивiдуальної вартості виробу. Якщо iндивiдуальна вартiсть товару буде меншою за ринкову (суспiльно необхiдну), то підприємець реалiзуючи свою продукцiю отримає надлишковий прибуток який надає впевненостi у його бізнесi.

3. Індекс цін