Фінансовий аналіз ВАТ "Запорізький завод гумово-технічних виробів"

У2005р.: Тоц=68+82=150 днів

 Тривалість фінансового циклу визначається як тривалість операційного циклу мінус період обороту кредиторської заборгованості. Попри те, що у 2005році термін фінансового циклу зріс на 174дні, загалом ми спостерігаємо тенденцію до зниження - у 2006р, порівняно із 2004роком термін зменшився на 54дні, що є позитивним фактором.

У 2004р.: Тфц=233-23=200днів

У2005р.: Тфц=400- 26=374дні

У2005р.: Тфц=150- 34=146 днів

 Коефіцієнт оборотності основних засобів (фондовіддача) розраховується як відношення чистої виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) до середньорічної вартості основних засобів. Він показує ефективність використання основних засобів підприємства. Фондовіддача, незважаючи на невелике зниження її величини у 2005р, має тенденцію до зростання, тобто зростає величина реалізованої продукції, яка припадає на 1 грн. Необоротних активів.У 2006р, порівняно із 2004р. зросла на 15%.

 Період обороту чистого робочого капіталу - розраховується як відношення кількості днів у році до коеефіцієнту оборотності чистого робочого капіталу. Коефіцієнт оборотності чистого робочого капіталу дорівнює відношенню чистого доходу від реалізації до розміру чистого робочого капіталу середнього за період. Значення даного показника має стійку тенденцію до зростання, що характеризує зростання певних недоліків у процесі виробництва.

Коефіцієнт оборотності власного капіталу розраховується як відношення чистої виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) до середньорічної величини власного капіталу підприємства і показує ефективність використання власного капіталу підприємства. Коефіцієнт оборотності власного капіталу характеризує швидкість обороту ВК, у 2005р, його величина зменшилася на 10,04%, це свідчить про низький рівень попиту на продукцію, а також проте, що частина коштів може бути не задіяна у виробництві. У 2006р відбулося різке зростання його величини - на 40,93%,що свідчить про зростання рівня попиту і продажу.

Ефективність управління підприємством визначається темпами прискорення обертання ресурсів, що повинно знаходити своє відображення у зростанні відповіднихпоказників. Нормативного значення показників не має, але чим швидше обертаються ресурси підприємства, тим краще. Підвищення обертання ресурсів є, поряд з високою прибутковістю другим важелем підвищення фінансового благополуччя підприємства. Низький рівень коефіцієнтів обертання активів може свідчити про недостатню завантаженість та низьку ефективність експлуатації виробничих потужностей, зростання дебіторської заборгованості та запасів.

Важливим для оцінки господарської діяльності підприємства є визначення тривалості операційного і фінансового циклу. В цілому немає нормативних значень для тривалості цих циклів, але чим вони коротші, тим краще працює підприємство. Для різних галузей тривалість операційного циклу є різною. Базою для порівняння є різні періоди діяльності одного підприємства і середньогалузеві показники.

 Підвищення ефективності діяльності підприємства здійснюється за рахунок прискорення обертання ресурсів і скорочення періоду їх обороту. Збільшення числа обертів можливе шляхом скорочення періоду виробництва або скорочення періоду обігу. Скорочення періоду виробництва потребує вдосконалення технології, модернізації і автоматизації виробництва. Скорочення періоду обігу потребує більш еефктивного і раціонального використання ресурсів, прискорення документооброту і розрахунків.

Чим швидше обертаються ресурси підприємства, тим менший обсяг їх потрібен для здійснення операційної діяльності і тим ефективнішою є діяльність підприємства.

Розділ 3. Методика здійснення фінансового аналізу для інвесторів

На сучасному етапі розвитку економіки при різноманітті складних кризових економічних процесів і взаємовідносин між підприємствами, фінансовими інститутами, державами на внутрішньому і зовнішньому ринках, гострою проблемою є ефективне вкладення (інвестування) капіталу з метою його збільшення.

Економічна природа інвестицій обумовлена закономірностями процесу розширеного відтворення і полягає у використанні частини додаткового суспільного продукту для збільшення кількості і якості всіх елементів системи продуктивних сил суспільства.

Відповідно до закону України "Про інвестиційну діяльність" від 18.09.1991р., під інвестиціями розуміються усі види майнових і інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті чого створюється прибуток, або досягається соціальний ефект.

Інвестиції в широкому розумінні можна визначити як витрати ресурсів, що здійснюються з метою одержання в майбутньому користі або прибутку. Інвестиційні пропозиції (проекти) є специфічними видами інвестицій, що здійснюються окремими cуб'єктами діяльності в приватному секторі. Інвестори стикаються з необхідністю приймати рішення про прийняття або відхилення запропонованого інвестиційного проекту, або про вибір певної кількості варіантів проектів з набору запропонованих альтернативних інвестиційних проектів.

Аналіз доцільності капіталовкладень - це цілий комплекс методів, що використовують фінансові керівники підприємств для оцінки запропонованих інвестиційних проектів (що, як правило, включають придбання основного капіталу). Методи і критерії, що застосовуються в аналізі ефективності капіталовкладень, і з погляду методології є тими ж самими, що й в аналізі корисності і витрат.

Ефективність діяльності підприємства вимірюється переважно за допомогою 2 способів, що визначають результативність його роботи відносно величини авансованих ресурсів або величини їх споживання (витрат) у процесі виробництва. Їх описують двома формулами:

ЕАР=ПРД/АР

ЕВР=ПРД/ВР

ЕАР - ефективність авансованих ресурсів;

ПРД - дохід від реалізованої продукції;

АР - авансовані ресурси;

ЕВР - ефективність втрачених ресурсів;

ВР - витрачені ресурси.

Співвідношення між динамікою продукції і динамікою витрат визначає характер економічного зростання, яке може бути досягнене інтенсивним або екстенсивним шляхом. Після оцінювання ефективності діяльності постає потреба аналізу його інвестиційної привабливості. Дані показники ми не розраховуємо, оскільки немає даних щодо величини авансових ресурсів, та відповідних витрат і доходу від реалізованої продукціє, які залежать від величини авансу. фінанси баланс прибутковість рентабельність

Система показників для аналізу інвестиційної привабливості:

1. Структура джерел формування пасивів (власні, позикові, довгострокові, короткострокові кошти і кредиторська заборгованість);

Таблиця 3.1

Отже, власний капітал протягом всього аналізованого періоду становив більше 50%, тобто це говорить про те, що підприємство не залежить ві зовнішніх кредиторів. Частка позикового капіталу у кінці 2004р. зросла за рахунок того, що підприємство взяло довгострокові позику у сумі 909тис.грн, тобто частка довгострокових кредитів становить 24,68%, пізніше - у кінці 2005р, та протягом 2006року частка зобов'язання зменшувалася на 3,71% і на 5,72% за відповідні періоди, що пов'язане із виплатою даного кредиту. Короткострокові зобов'язання на початок 2004р становили 12,31%, від суми загального капіталу, та зменшилися на кінець поточного періоду на 4,52% і залишалися незмінними протягом 2005року. Протягом 2006р. частка короткострокових зобов'язань зросла на 1,67% та на 7,99% за відповідні терміни, оскільки зросла величина заборгованості за товари, роботи та послуги, а також підприємство отримало короткостроковий кредит банку.

2. Структура активів (необоротні активи, оборотні активи, грошові кошти та їх еквіваленти, матеріальні оборотні кошти, дебіторська заборгованість);

Таблиця 3.2

Величина необоротних активів на кінець 2004р зменшилася лише на 102тис.грн, проте їх частка скоротилася на 20% за рахунок того, що зросла абсолютна величина валюти балансу. Протягом 2005 та 2006рр частка необоротних активів зросла за рахунок того, що з'явилося незавершене будівництво на суму 1350,2тис. грн., а також здійснено оновлення основних засобів. Частка оборотних активів зросла у кінці 2004р та зменшилася на початок 2005р за рахунок того, що виробничі запаси зросли на 1005тис.грн, а також за рахунок зростання незавершеного виробництва та дебіторської заборгованості. У кінці 2005року частка оборотних активів скоротилася за рахунок абсолютного зростання величини активів. Частка грошових коштів на початок 2004р становила 7,32%, проте протягом наступних років вона зменшилася, і була близько 1%.

У кінці 2004р. частка запасів у загальній величині активів зросла за рахунок збільшення їх величини у двічі. У 2005р та 2006р їх частка скоротилася, оскільки зросла величина валюти балансу.

Дебіторська заборгованість на кінець 2004р зросла на 5,22%, за рахунок зростання дебіторської заборгованості бюджету перед підприємством., у кінці 2005р їх частка зменшилася за рахунок абсолютного зростання величини валюти балансу. А у 2006р їх частка зросла на 10,02% за рахунок зростання заборгованості за товари, роботи та послуги на загальну суму465,7тис. грн..

3. Ліквідність і фінансова стійкість - детально ці показники представлені у пункті 1.2 та пункті 1.3.

4. Якість прибутку (питома вага прибутку від основної діяльності в загальному прибутку), прибутковість (рентабельність) і оборотність капіталу детальніше представлена у пункті 1.5 Аналіз прибутковості капіталу

5. Діловий імідж керівництва підприємства (стаж роботи і професійні якості керівника, якість організаційної структури підприємства, плинність кадрів на підприємстві, стабільність розвитку підприємства). Нижче перелічені критерії і параметри, за допомогою яких можна визначати діловий імідж керівництва, репутацію, рейтингову оцінку, тощо - це ті параметри, які можуть впливати на рішення інвестора при виборі здійснення інвестиційного проекту на даному підприємстві.

Інвестора може цікавити більш детально інформація про те, куди саме вкладати кошти, яким чином це можна зробити, на який термін, який ступінь ризику, як він може впливати на стан зацікавленого об'єкта інвестування (підприємства). Більш докладно економічну природу інвестицій проясняє класифікація, в основу якої закладені різні ознаки. В якості таких надалі використовуються:

1) види інвестицій;

2) об'єкти вкладення засобів;

3) характер участі в інвестуванні;

4) період інвестування;

5) форми участі інвестора;

6) ступінь ризику;

7) форми відтворення.

Види інвестицій прийнято підрозділяти на:

* кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери;

* рухоме і нерухоме майно;

* майнові права, пов'язані з авторським правом, досвідом та іншими видами інтелектуальних цінностей;

* сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навичок і виробничого досвіду, необхідного для організації того чи іншого виду виробництва, але не запатентованого ("ноу -хау"):

* права користування землею, водою, ресурсами, будинками, спорудами, устаткуванням, а також інші майнові права;

* інші цінності.

У відношенні об'єктів вкладення засобів інвестиції розуміються як:

* реальні інвестиції, або вкладення засобів у матеріальні (будівлі, споруди, устаткування і т.п.) і нематеріальні (патенти, ліцензії, "ноу-хау", науково-технічні і проектно-конструкторські роботи у вигляді документації, програмного забезпечення і т.п.) активи;

* фінансові інвестиції, або вкладення засобів у різноманітні фінансові інструменти - цінні папери, депозити, цільові банківські вклади.

За характером участі в інвестиційному процесі інвестиції розділяються на такі види:

* прямі, що припускають особисту участь інвестора у виборі об'єкта інвестування і вкладенні засобів.

* непрямі, що здійснюються через різного роду фінансових посередників (інвестиційні фонди і компанії), які акумулюють і розміщують на свій розсуд найбільш ефективним способом фінансові засоби. Такі посередники беруть участь у керуванні об'єктами інвестування, а одержувані прибутки розподіляють серед клієнтів. Вкладення в цінні папери, керовані як єдине ціле, прийнято також називати портфельними.

У регіональному аспекті розглядаються інвестиції:

* внутрішні, або вкладення суб'єктів господарської діяльності даної держави;

* іноземні - вкладення іноземних юридичних, фізичних осіб, іноземних держав, міжнародних урядових та неурядових організацій;

* закордонні - вкладення засобів в об'єкти інвестування за межами території даної країни (придбання цінних паперів закордонних компаній, майна й ін.).

 За періодом інвестування прийнято виділяти інвестиції:

* короткострокові, як правило, тривалістю не більше року (короткострокові депозитні внески, ощадні сертифікати);

* довгострокові, тривалістю понад один рік.

Форми участі інвестора припускають:

* часткова участь у створюваних підприємствах або придбання частини в діючих підприємствах (пайова участь у товаристві з обмеженою відповідальністю);

* створення підприємств, що цілком належать інвестору, або придбання у власність чинних підприємств повністю;

* придбання рухомого або нерухомого майна шляхом прямого одержання або у формі акцій, облігацій, інших цінних паперів;

* придбання концесій на використання природних ресурсів, прав користування землею, інших майнових прав.

За ступенем ризику інвестиції діляться на такі види:

* без ризикові;

* ризикові.

Критеріями оцінки ступеня ризику можуть бути:

а) можливість втрати частини суми очікуваного прибутку - допустимий ризик;

б) можливість втрати не тільки прибутку, але і очікуваного валового прибутку після реалізації проекту. В цьому випадку ризик є критичним;

в) можливість втрати всіх активів і банкрутство інвестора, або катастрофічний ризик.

Відтворення може здійснюватися в одній з таких форм інвестицій:

* нове будівництво, або будівництво підприємств, будинків, споруд, здійснене на нових площах і за попередньо затвердженим проектом;

* розширення діючого підприємства - будівництво других і наступних черг діючого підприємства, додаткових виробничих комплексів і виробництв, будівництво нових або розширення існуючих цехів із метою збільшення виробничої потужності;

* реконструкція діючого підприємства - здійснення за єдиним проектом повного або часткового переустаткування і перебудови виробництв, із заміною морально застарілого і фізично зношеного устаткування, з метою зміни профілю випуску нової продукції;

* технічне переозброєння - комплекс заходів, спрямованих на підвищення техніко-економічного рівня виробництва окремих цехів, виробництв, ділянок.

У виборі галузевих напрямків інвестування велику увагу звертають на інвестиційну привабливість галузі, зокрема. Всесвітній банк керується перерахованими групами чинників як критеріями для прийняття рішень:

* ринкові;

* конкуренції;

* бар'єри входження в галузь;

* бар'єри виходу підприємства з галузі;

* взаємовідносини з постачальниками;

* технологічні фактори;

* соціальні фактори.

До першої групи відносяться розмір ринку, темп зростання його потенціалу, циклічність попиту,еластичність цін, прибутковість, диференціація продукту.

Друга група факторів оцінює стан конкуренції галузевого ринку, наявність рівних конкурентів, інтенсивність конкуренції, ступінь спеціалізацій конкурентів, наявність товарів-замінників, завантаження потужностей.

Третя група досліджує капиталоємкість галузі, наявність каналів розподілу і доступ до них, доступ до сировинних ресурсів, захищеність із боку держави, соціальні проблеми галузі, що можуть зробити негативний вплив на входження.

Четверта група дозволяє проаналізувати існуючі обмеження державного і соціального порядку, що перешкоджають виходу з галузі, спеціалізацію активів і можливість їх перепрофілювання і використання за іншим призначенням. Взаємовідносини з постачальниками характеризуються наявністю місцевих постачальників, матеріалів-замінників, інтенсивністю конкуренції серед постачальників, можливістю формування стратегічних союзів і інших взаємовідносин з постачальниками сировини і матеріалів, рівнем вертикальної інтеграції з постачальниками.

Технологічні чинники враховують рівень технічних нововведень у галузі, складність продукції і виробництва, патентно-ліцензійну ситуацію в галузі, капіталоємкість і наукоємкість продукції.

До соціальних чинників, що формують галузеву привабливість, належать дисципліна робітників, демографічні процеси, ступінь охоплення робітників профспілками і вплив громадських організацій, виробничі відношення робітників із керівництвом.

Аналізуючи галузеву привабливість України по наведених групах факторів, можна зробити висновок, що в даний час найбільш інтенсивні інвестиційні процеси повинні спостерігатись у високорентабельних сферах, що не потребують значних вкладень капіталу при забезпеченні його швидкої віддачі. Це, насамперед, сфера внутрішньої торгівлі, переробка сільськогосподарської продукції, легка промисловость.

Інвестиційна привабливість регіону. Регіональна привабливість оцінюється такими чинниками, як:

* рівень економічного розвитку регіону;

* рівень розвитку інвестиційної інфраструктури регіону;

* демографічна характеристика;

* рівень розвитку ринкових відносин і комерційної інфраструктури регіону;

* рівень криміногенних, екологічних і інших ризиків.

Рівень економічного розвитку регіону характеризується такими показниками, як питома вага регіону у валовому внутрішньому продукті і національному доході, обсяг виробництва на душу населення, рівень самозабезпечення регіону основними продуктами харчування, середній рівень заробітної плати робітників, обсяг і динаміка капітальних вкладень у регіоні на душу населення, число підприємств, питома вага збиткових підприємств.

Розвиток інвестиційної інфраструктури оцінюється числом підрядних будівельних компаній, обсягом місцевого виробництва основних будівельних матеріалів, виробництвом енергетичних ресурсів на душу населення, щільністю залізничних колій , щільністю автомобільних шляхів.

Демографічну характеристику визначають питома вага населення регіону в загальній чисельності жителів України, співвідношення міського і сільського населення, питома вага населення, зайнятого в суспільному виробництві, рівень кваліфікації робітників.

Розвиток ринкових відносин характеризується питомою вагою приватизованих підприємств і підприємств з недержавною формою власності у загальній їх кількості, чисельністю підприємств з іноземними інвестиціями, банківських установ, страхових компаній, товарних бірж.

Інвестиційна привабливість підприємства - це інтегральна характеристика окремого підприємства, як об'єкта майбутнього інвестування з позицій перспективності розвитку, обсягів і перспектив збуту продукції, ефективності використання активів, їх ліквідності, стану платоспроможності і фінансової стану. Для оцінки інвестиційної привабливості можуть бути використані різні фінансові коефіцієнти. Їх склад визначається виходячи з цілей і глибини аналізу фінансового стану. Такими синтетичними показниками є оборотність активів, прибутковість капіталу, фінансова стабільність, ліквідність активів і ін.

Висновок

Отже, ми здійснили аналіз фінансового стану та аналіз ділової активності ВАТ "Запорізький завод гумово-технічних виробів". Значною проблемою для діяльності є часта змiна податкового законодавства та економiчнi умови в державi. Дiяльнiсть підприємства фiнансується за рахунок самофiнансування та кредитiв банку.

Протягом аналізованого періоду зростає дебіторська заборгованість підприємства за виготовлену продукцію ( надані роботи, послуги) проте, резерв сумнівних боргів відсутній, тобто підприємство не погіршить стан своєї платоспроможності та ліквідності. Статутний капітал ВАТ «ЗзГТВ» залишався незмінним протягом 2004-2006рр., і становив 487,2 тис. грн. Щорічно в середньому на 2% зростав нерозподілений прибуток підприємства. На початок 2004р підприємство не мало довгострокових кредитів банку, проте на кінець цього ж періоду їх частка у валюті балансу становила 24,68%, тобто 909тис.грн., протягом 2005 та 2006рр. їх абсолютна величина зменшувалася. У 2004р спостерігаємо стійку тенденцію до зниження кредиторської заборгованості, проте протягом наступних років їх частка зростає на 1,67% у 2005 та на 8,04% у 2006р.

Підприємству потрібно модернізувати своє обладнання. Це покращить його конкурентоздатність, а також знизить собівартість виробів, які будуть виготовлятися на менш трудомістких приладах. Загалом стан підприємства є задовільний, проте, протягом 2006року зростає величина як кредиторської, так і дебіторської заборгованостей, що може досить загострити ситуацію на підприємстві. Також негативним явищем є досить високий термін операційного циклу у 2005р - 400днів, це може говорити про певні застої у виробництві через нестачу сировини чи інших ресурсів, або через деякі поломки основних засобів, оскільки спостерігаються швидкі темпи зносу, проте, за результатами 2006р тривалість операційного циклу становила 150днів. Також досить великою є тривалість фінансового циклу за аналогічний період -374 дні.

Список використаної літератури:

1. Методи економічного аналізу фінансової діяльності підприємства \ Тарасенко М.В., Смовженко Т.С. - К.; 1994 рік.

2. Ізмайлова К.В. Фінансовий аналіз: Навч. посіб. - К.: МАУП, 2000. - 152с.

3. http://www.smida.gov.ua- документи фінансової звітності.

4. Таруцяк А.О. «Фінансовий аналіз та управління рішеннями»: Навч. посібник, К.:Видавництво Європейського університету,2001р.

Размещено на Allbest.ru