Розробка теоретичних та практичних рекомендацій щодо регулювання діяльності українсько-зарубіжних спільних підприємств

2

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Участь у системі міжнародного поділу праці, широке використання його можливостей стали об'єктивною потребою, одним із важливих факторів подолання відсталості в галузі економіки. Процеси інтернаціоналізації господарського життя зумовили розвиток різноманітних видів і форм міжнародного бізнесу. За масштабами, динамікою та ефективністю впливу на структури світової та національної економік в міжнародній економічній практиці найвищий ступінь займає спільне підприємництво.

Відомо, що тривалий час економіка України мала ізольований характер та існувала у відриві від світового ринку. Сучасний стан народного господарства, зокрема, експортноорієнтованих виробництв не дозволяє швидко та досить ефективно включатися у світові господарські зв'язки, де існує жорстка конкуренція та боротьба за ринки. Тому спільні підприємства слід розглядати як нову для умов України форму господарювання і вид зовнішньоекономічної діяльності, сформованої на принципах ринкової економіки, поєднання інтересів вітчизняних і зарубіжних підприємців в її здійсненні. З цих позицій розвиток спільного з іноземними державами підприємництва слід розглядати як реальний шлях виходу економіки України з кризи та подальшої стабілізації.

На рівні національних економік міжнародні спільні підприємства виступають, з одного боку, як форма експорту державного, приватного та змішаного підприємницького капіталу, а з іншого - як одна з найбільш ефективних форм його імпорту. В залежності від ступеню зрілості національних економік, рівня їх інтегрованості у світове господарство формується мотивація і політика щодо міжнародних спільних підприємств. Проблема залучення іноземних інвестицій через міжнародні спільні підприємства є найбільш актуальною для країн з перехідною економікою. Регульований розвиток національно-зарубіжних спільних підприємств створює нові джерела ефективного зовнішнього фінансування, забезпечує доступ до сучасних технологій і передового управлінського досвіду, насичує споживчий ринок якісними товарами та послугами, розширює експортні можливості. Спільне підприємництво сприяє створенню прогресивної структури виробництва, реалізації потенціалу ринкових відносин, розвитку здорових конкурентних відносин товаровиробників, а також запобігає монополізації економіки. В країнах, які проводять науково обгрунтовану послідовну політику заохочення іноземної спільної підприємницької діяльності, створюється середовище, сприятливе не тільки для іноземних, але й для національних інвесторів і підприємців. Більш тогго, міжнародні спільні підприємства здатні позитивно впливати на масштаби і темпи ринкової трансформації національних економік приймаючих країн, розвиваючи умови і фактори їх міжнародної конкурентоспроможності.

Метою дослідження даної курсової роботи є розробка теоретичних та практичних рекомендацій щодо регулювання діяльності українсько-зарубіжних спільних підприємств засобами як макро-, так і мікроекономічного впливу.

Досягнення мети дослідження передбачає вирішення наступних завдань:

ь вивчення теоретико-методичних питань спільного підприємництва та визначення його соціально-економічної сутності;

ь систематизація міжнародних спільних підприємств;

ь вивчення системи регулювання міжнародної спільної підприємницької діяльності;

ь дослідження макро - та мікромотивації створення міжнародних спільних підприємств;

ь вивчення процесів створення та функціонування спільних формувань;

ь оцінка ефективності та виявлення проблем діяльності СП;

ь аналіз тенденцій та оцінка сучасного рівня розвитку українсько- зарубіжних спільних підприємств;

ь обгрунтування пропозицій по оптимізації розвитку спільного підприємництва в зовнішньоекономічному секторі України.

Предметом дослідження є система економічних, правових, організаційних, соціальних та інших взаємовідносин при створенні та функціонуванні міжнародних спільних підприємств. Ці взаємовідносини формуються на макрорівні (між країнами базування та приймаючими країнами) і на мікрорівні

- між засновниками міжнародного спільного підприємства та у процесі його функціонування.

Об'єктом дослідження виступає Договір спільної діяльності ТОВ «Зєвс» та AFT Amsprill Fertilizers and Technologies Limited.

Теоретичну та методологічну основу дослідження становили праці вітчизняних та зарубіжних вчених з проблем міжнародного бізнесу та спільного підприємництва, ключові положення національної програми ринкової трансформації щодо ролі та місця іноземних інвестицій у розвитку економіки України, базові державні нормативно-правові акти.

1. Теоретичні аспекти формування та діяльності спільних підприємств

1.1 Поняття, класифікація та значення спільних підприємств

Загальною економічною основою розвитку спільного підприємництва насамперед є транснаціоналізація виробництва та обігу, глобалізація господарських процесів, які втягують усі без винятку країни в систему всесвітнього поділу праці, поглиблюють процес їх взаємозалежності. Механізм спільного підприємництва вимальовується із складної субординованої системи, що включає принаймні п'ять головних структурних рівнів:мега-, мета-, макро-, мезо- і мікрорівень [16, c. 155].

Спільному підприємництву притаманні серйозні переваги серед інших видів зовнішньоекономічних зв'язків, які полягають у їх довгостроковості та стабільності. Важливо і те, що СП є однією із специфічних форм підтримки молодих держав на шляху досягнення ними економічної незалежності, створення сучасної економіки, прискорення розвитку державного сектору.

Змістовним боком спільного підприємництва є найбільш характерне забезпечення доступу до нових технологій, їх швидка «утилізація» в інтересах модернізації і реконструкції виробництва і прискорена їх комерціалізація, щоб максимально задовільнити вимоги споживачів (користувачів); адаптування національного виробництва до умов світового ринку; розвиток співробітництва у сфері послуг на комерційній основі у формах лізингу, інженірингу, консалтингу.

Розглядаючи спільне підприємництво з точки зору його внутрішньої структури, матеріалізованій в результатах діяльності, можна виділити в ньому дві сторони:

- направленість на задоволення потреб, які сприяють економічному розвитку приймаючої сторони, його прогресу, тобто, у кінцевому рахунку - направленість на самоутвердження як ефективної форми діяльності;

- направленість на перетворення, зміни суспільного виробництва, більшої кооперації й інтернаціоналізації економік, створення широких ефективних можливостей для вивозу технологічних процесів, ефективного обслуговування міжнародних економічних процесів суспільства (допомога у прискоренні процесу влиття національних економік у міжнародний поділ праці та світовий ринок).

Дана робота присвячена діяльності першої форми співробітництва - спільним підприємствам, організація яких у цілому сприяє економії суспільної праці, підвищенню продуктивності праці. Спільна діяльність фірм різних країн у сучасних умовах передбачає наявність прямого перплетення капіталів на основі їх переміщення з однієї держави в іншу, спільні вклади фірм-партнерів у виробництво, обмін між ними.

В економічній та юридичній практиці поки що не сформульовано єдиного поняття терміну «спільні підприємства».

Термін «joint ventures», який частіше за інші зустрічається у вітчизняній літературі, в західній трактовці являє собою більш широке поняття, ніж «спільні підприємства», й поєднує багато видів спільної діяльності, зокрема, міжфірмові контрактні зв'язки. В цілому, в економічній літературі і в багатьох документах ООН під спільними підприємствами розуміють економічну форму зв'язків, що мають такі ознаки: 1) загальний капітал; 2) спільна господарська діяльність; 3) спільне керування; 4) розподіл прибутків та ризиків [12, c. 12].

В українській літературі під спільним підприємством за участю зарубіжного партнера прийнято вважати таке підприємство, обєднання або іншу організаційну одиницю, в якій беруть участь, крім національної організації, фірма чи фірми інших держав з метою спільного виробництва, збуту продукції, проведення науково-дослідних робіт, будівництва, технічних консультацій, сервісу, надання транспортних, фінансових, страхових послуг і реклами та ін. У рамках цих підприємств партнери домовляються про об'єднання фінансових ресурсів, про спільне здійснення відповідної виробничої діяльності або у галузі послуг та спільний розподіл прибутків.

Більш загальне трактування, яке зараз стає загальноприйнятим, розглядає спільне підприємство як таке партнерство, коли дві або кілька фірм створюють організацію для здійснення виробничої економічної діяльност, в якій кожний партнер бере активну участь в розробці та прийнятті рішень. Кожна сторона СП робить істотний внесок у вигляді капіталу і технологі, досвіду маркетингу та реальних активів. Партнери також можуть сприяти доступу до їх торговельних мереж [8, c. 6].

Феномен міжнародного спільного підприємства проявляється через кілька суттєвих ознак, коли вони одночасно виступають як: а) форма міжнародного бізнесу; б) його специфічний суб'єкт; в) спосіб входження у зарубіжний ринок; г) різновид прямого іноземного інвестування; д) нова форма господарювання у країнах з перехідною економікою. Крім того, у теорії та практиці міжнародного бізнесу розрізняють такі головні його форми: експорт, спільне підприємництво різних видів, пряме 100%-ве інвестування.

Відомо, що діяльність спільних підприємств поставила ряд завдань, без вирішення яких неможливий їх розвиток та ефективне функціонування. Одним із цих питань є організаційно-економічне, що обумовлює ту чи іншу структуру таких підприємств. Правильний її вибір дозволяє, по-перше, з найменшими втратами поєднати інтереси партнерів, по-друге, визначити оптимальний розмір СП. У вітчизняній та зарубіжній літературі вказане питання до цього часу є одним з найбільш складних. Правові акти ряду держав свідчать про те, що в світі відсутній єдиний підхід при класифікації підприємств. Це викликає велику кількість їх назв, значно ускладнює аналіз проблеми.

Аналіз розвитку спільних підприємств потребує їх систематизації з виділенням ознак з точки зору організації (спосіб, шлях, форма, місце реєстрації); структури учасників (безпосередні учасники, країни-учасники); вкладення у статутний фонд (зміст, якість, спосіб, мета, структура, участь партнерів); а також сфер, видів та строку діяльності (табл. 1.1).

Таблиця 1.1. Систематизація міжнародних спільних підприємств

Ознаки	Групи МСП
1. Організація	1.1. Спосіб 1.2. Шлях 1.3. Форма 1.4. Місце реєстрації	1.1.1. Організаційно-правові форми відповідно до законодавства країни. 1.1.2. Контрактні (договірні). 1.2.1. Створення нового. 1.2.2. Викуп частини діючого місцевого іноземним партнером. 1.2.3. Викуп частини діючого іноземного місцевим партнером. 1.3.1. Два партнери. 1.3.2. Більше двох партнерів - організацій (консорціуми). 1.4.1. На території країни одного із партнерів.
2. Структура	2.1. Безпосередні учасники 2.2. Країни-учас- ники	2.1.1. Тільки фізичні особи. 2.1.2. Тільки юридичні особи. 2.1.3. Фізичні та юридичні особи. 2.2.1. Захід-Захід. 2.2.2. Північ-Південь. 2.2.3. Схід-Захід. 2.2.4. Південь-Північ. 2.2.5. Південь-Південь. 2.2.6. Схід-Схід.
3. Вкладення у статутний фонд	3.1. Джерело 3.2. Зміст 3.3. Якість 3.4. Спосіб 3.5. Мета 3.6. Структура 3.7. Участь парт- нерів	3.1.1. Власні. 3.1.2. Запозичені. 3.2.1. Грошові. 3.2.2. Негрошові 3.3.1. Первинні. 3.3.2. Реінвестиції. 3.4.1. Разові і остаточні. 3.4.2. Такі, що потребують додаткових вкладень. 3.5.1. Комерційна. 3.5.2. У межах технічної допомоги або благодійництва. 3.5.3. Для особистих потреб. 3.6.1. За участю лише приватного капіталу. 3.6.2. За участю приватного і державного капіталу. 3.6.3. За участю національних і міжнародних організацій. 3.7.1. Паритетні засади. 3.7.2. Більша частка іноземного партнера. 3.7.3. Менша частка іноземного партнера.
4. Сфера діяльності	4.1. НДДКР 4.2. Промисловість. 4.3. Будівництво. 4.4. Сільське господарство. 4.5. Виробнича інфраструктура. 4.6. Соціальна інфраструктура. 4.7. фінансова та інші послуги.
5. Вид діяльності	5.1. Інноваційні. 5.2. Виробничі. 5.3. Закупівельні. 5.4. Збутові. 5.5. Комплексні.
6. Строк дільності	6.1. З тривалим строком діяльності (більше 20 років). 6.2. З середнім строком діяльності (10-20 років). 6.2.3. З коротким строком діяльності (менше 10 років).
7. Розмір	7.1. Малі. 7.2. Середні. 7.3. великі. 7.4. Крупні.

Всі із вищеназваних ознак мають важливе значення, особливо в процесі комплексного аналізу СП. Наприклад, з точки зору мотивації безпосередніх партнерів та їх впливу на подальшу розробку стратегії діяльності принципово важливо, на яких засадах партнери беруть участь у спільному підприємстві - паритетних, з більшою чи меншою участю іноземного партнера (п. 3.7, табл. 1.1).

Слід також зазначити, що завдяки тому, що переважна більшсть СП організована у формі акціонерних товариств, існує точка зору, що СП - особлива форма акціонерного капіталу. Існує також думка, що СП існують тільки в акціонерній формі. Це відбувається внаслідок зміщення понять «підприємство» і «форма підприємства».

Отже, в рамках організаційного підходу до СП найбільш важливим є: критерій правового оформлення організації спільного підприємства і критерій розподілу відповідальності між партнерами. Перший дозволяє аналізувати економічну діяльність спільного підприємства в зв'язку з юридичним оформленням його організації. Відповідно до цього визначаються ступінь незалежності даного підприємства та юридичні рамки його функціонування. Другий критерій, безпосередньо пов» язаний з першим, дозволяє встановити, в якій мірі кожний з партнерів відповідає за діяльність і результати спільного виробництва, тобто встановлює їх межі і називає контрагентів реалізації власності [19, c. 41].

В цілому систематизація спільних підприємств, з одного боку, відображає мотивацію як країн базування та приймаючих країн, так і безпосередніх партнерів, а з другого - дає змогу поглиблено проаналізувати процес створення та функціонування СП, методи, інструменти і специфіку їх регулювання.

1.2 Соціально-економічні передумови та порядок створення спільних підприємств

спільний управління підприємство договір

Спільне підприємство - це одна з форм міжнародного співробітництва, яка є юридично закріпленою угодою між суб'єктами господарювання різних країн про створення самостійної організаційної одиниці, у межах якої партнери домовляються про часткове об'єднання всіх видів ресурсів, спільне виконання певних видів діяльності та пропорційний розподіл прибутку і ризику [10, c. 6].

Згідно з чинним законодавством, що регулює механізми організації та функціонування СП, до останніх належать підприємства будь-якої правової форми, створені відповідно до законодавства України, якщо протягом календарного року в його статутному фонді є кваліфікаційна іноземна інвестиція не менш як 20% статутного капіталу і водночас не менша від суми, еквівалентної певній кількості доларів СЩА, а саме:

1) у разі здійснення інвестиції у вигляді рухомого та нерухомого майна, прав інтелектуальної власності, прав на здійснення господарської діяльності для банків та інших кредитно-фінансових закладів - 100 тис. дол. США;

2) у разі здійснення її в конвертованій валюті, валюті України при реінвестиціях, цінних паперах тощо для банків та інших кредитно-фінансових закладів - 1 млн. дол. США, для інших підприємств (організацій) - 500 тис. дол. США.

Закон України «Про господарські товариства» передбачає можливість створення українсько-іноземних СП у п'яти правових формах: акціонерне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю, товариство з додатковою відповідальністю, повне товариство, командитне товариство.

На масштаби, динаміку та результативність СП впливає сукупність взаємопов'язаних факторів, серед яких доцільно виділити:

- глобально-економічні (стан розвитку світової економіки, головних міжнародних факторних ринків, в тому числі ринку інвестицій; стабільність світової валютної системи; активність страхування міжнародних операцій);

- політико-, ресурсно - та загальноекономічні стосовно тієї чи іншої країни (стабільність політчного устрою та уряду, загроза стабільності іззовні, ступінь втручання уряду в економіку, його ставлення до іноземних інвестицій, дотримання міжнародних угод; наявність природних ресурсів, демографічна ситуація, географічне положення; темпи економічного росту, рівень інфляції, конвертованість валюти, стан платіжного балансу, розвиненість національного ринку капіталів, система оподаткування тощо).

Мотивація створення міжнародних спільних підприємств формується на макрорівні (через відповідну стратегічну орієнтацію країн базування та приймаючих країн) та на мікрорівні (мотивація безпосередніх партнерів).

Слід зазначити, що створенні СП на території України має такі макроекономічні цілі:

- орієнтація виробництва на підвищення якості життя, культури споживання, освоєння нових типів споживчих товарів (вивільнення від нераціонального імпорту);

- забезпечення науково-технічного прогресу, технологічного оновлення виробництва, розвиток ресурсозберігаючих, наукомістких та екологічно чистих технологій.

Слід відзначити взаємозв» язок основних цілей. По-перше, залучення передової закордонної технології, наприклад, сприяє розв'язанню завдання додаткового виробництва продукції та вивільненню України від імпорту; по-друге, не байдуже, на якій технологічній основі забезпечується приріст виробництва споживчих товарів; по-третє, визначені цілі реалізуються, як правило, в комплексі.

Розрізняють також рівні пріоритетності створення та діяльності СП:

а) подолання залежності України від імпорту;

б) структурна перебудова економіки, створення сучасної галузевої структури;

в) виробництво товарів широкого вжитку.

Реалізація цілей, що сприяють вивозу капіталу у вигляді СП, має забезпечити оновлення техніко-технологічнох бази без залучення власних валютних коштів; використання потенціалу іноземного партнера для виробництва конкурентоздатної продукції; розширення експорту продукції використанням торгової марки партнера, його збутової мережі та техобслуговування за рахунок одержання від іноземного партнера матеріалів, які не виготовляються чи дефіцитні, комплектуючих виробів, вузлів і деталей; розподіл з іноземним партнером комерційного ризику, у разі недосягнення економічних результатів, ринків «ноу-хау».

Головними мотивами використання СП як стратегії входження в зарубіжний ринок є зниження капітальних витрат та зниження ризику при створенні нових потужностей; придбання джерел сировини або нової виробнічої бази; розширення діючих виробничих потужностей; реалізація переваг нижчої вартості чинників виробництва; можливість уникнення циклічності або сезонної нестабільності виробництва; пристосування до процесу скорочення життєвого циклу продукції; підвищення ефективності існуючого маркетингу; придбання нових каналів торгівлі; можливість проникнення на конкретний географічний ринок; вивчення потреб, набуття управлінського досвіду на нових ринках; пристосування до країни, що приймає.

У свою чергу, фірми країн, що розвиваються, при створенні СП орієнтуються також на можливість доступу до нових технологій та передових методів управління, використання збутової мережі партнера й відомих у світі торгових марок, мобілізацію додаткових фінансових ресурсів тощо.

Слід зазначити, що спільні підприємства використовуються не тільки для освоєння ринку приймаючої країни, а й з метою подальшого виходу на ринки сусідніх країн або цілих регіонів світу.

Більш узагальнений склад цілей іноземного та українського партнерів при створенні СП, а також структура можливих відхилень в їх досягненні представлені у таблиці 1.2.

Таблиця 1.2. Узагальнений склад цілей партнерів при створенні спільних підприємств та структури можливих відхилень в їх досягненні

Склад цілей партнерів СП
Цілі вітчизняного партнера	Цілі іноземного партнера
ь отримання нової технології «ноу-хау»; ь розширення експортного сектора та збільшення надходження валюти; ь заміщення імпорту і пов'язана з цим економія валюти4 ь отримання іноземних інвестицій; ь придбання управлінського досвіду; ь модернізація промислового виробництва та покращення господарських показників; ь постановка нових товарів;	ь проникнення на новий ринок і розширення виробництва; ь придбання нових каналів торгівлі та вступ до нової сфери діяльності; ь економія, пов'язана з більш низькою вартістю факторів виробництва;
Структура можливих відхилень в діяльності СП
Форс-мажорні	Політичні	Економічні
· війни · стихійні лиха · страйки · блокади	· відхилення в політичному курсі міжнародної торгівлі; · ризик політичних реформ; · обмеження і заборона переведення платіжних засобів за кордон; · підвищення ймовірності конфіскації власності;	· виникнення конкурентноспроможного продукту; · підвищення витрат; · ускладнення з плато- і кредитоспроможністю; · ризик дебітора; · відхилення в торгівельній діяльності; · підвищення податків на об'єкт діяльності; · інфляція; · зниження валютного курсу валют розрахунку; · обмеження конвертації валют; · замороження валютних засобів;
Інформаційне забезпечення аналітичної роботи з приводу попередження відхилень
Ш метеорологічні прогнози; Ш звіти військових відомств; Ш політична преса; Ш інші джерела;	Ш урядові рішення та доклади; Ш концепція розвитку країни; Ш публікації банків; Ш засоби масової інформації;	Ш баланси засновників; Ш результати аудиторських перевірок; Ш банківські довідки; Ш статистична звітність; Ш стратегічні плани фірм; Ш інформація міжнародних інститутів;

На території України СП може бути створене:

а) шляхом його заснування;

б) у результаті придбання іноземним інвестором частки участі (паю акцій) у діючому підприємстві без іноземної інвестиції;

в) в результаті придбання юридичною чи фізичною особою України частки участі у підприємстві із 100%-вою іноземною інвестицією.

Процес заснування СП базується на чинному законодавстві, відбиває логіку і порядок аналітично-організаційних робіт, що склалися, і включає кілька стадій. Вибираючи сферу діяльності, необхідно виходити з того, що СП може здійснювати будь-яку діяльність, яка відповідає цілям, передбачених статутом підприємства, і не заборонена законами, що діють на території України.

Звичайно, український партнер оцінюється за сукупністю певних показників, проте пошук іноземного партнера має свої особливості залежно від вихідних умов українського партнера. Однак завжди доцільно, по-перше, забезпечити багатоваріантність вибору, а по-друге, проаналізувати можливих партнерів за певною системою критеріїв. З цією метою можуть бути корисними як прямі показники (розміри активів, їх динаміка, кількість працюючих, динаміка прибутку), так і побічні (відношення прибутку до витрат виробництва, рівень продуктивності праці і т. ін.) [14, c. 52].

Після проведення попереднього аналізу встановлюються контакти з іноземними партнерами та проводяться попередні переговори, результатом яких є підписання протоколу про наміри, в якому вказуються:

1) Загальний обсяг виробництва, розміри поставок на внутрішній та

зовнішній ринки.

2) Розмір статутного фонду, частки власників в ньому.

3) Співвідношення між власними та позичковими коштами, можливі розміри кредиту.

4) Загальні вимоги до технологічного устаткування.

5) Наявність кваліфікованої робочої сили в українського партнера і потреба в іноземному персоналі.

6) Організація продажу та післяпродажного обслуговування.

7) Забезпечення трансферту прибутку іноземного учасника.

8) Джерела наджодження і напрямки використання іноземної валюти.

9) Можливості використання маркетингових структур іноземного партнера.

10) Загальні вимоги до рівня економічної ефективності СП [14, c. 53].

Після вибору оптимального (з точки зору інтересів українського та іноземного партнерів) варіанта створення СП рекомендується скласти попередній бізнес-план за прийнятою як для українського, так і для іноземного партнера методикою. Особлива увага при підготовці техніко-економічного обгрунтування приділяється розробці програми реалізації, на базі якої визначається програма виробництва, а також фінансово-економічним показникам, які характеризують результати майбутньої діяльності СП [16, с. 160].

При підготовці проектів установчих документів (Договору про створення СП та його Статуту) партнери закріплюють основні положення у відповідній формі. Статут визначає предмет і цілі підприємства, його місцезнаходження, склад учасників, порядок формування статутного фонду, розмір часток партнерів, склад і компетенцію органів управління підприємством, а також порядок ліквідації підприємства. Статут є додатком до договору про створення СП і складає його невід'ємну частину, хоча і має самостійне правове значення [18, c. 37].

Після остаточних переговорів і підписання установчих документів проводиться реєстрація СП як юридичної особи в місцевих органах влади (за місцем юридичної адреси СП).

Державна реєстрація іноземних інвестицій здійснюється місцевими органами влади до початку, в період або після фактичного здійснення інвестицій шляхом подання іноземними інвесторами до зазначених органів інформації у трьох примірниках згідно з установленою формою.

Податкові та митні органи й банківські установи в межах своєї компетенції ведуть облік операцій, пов'язаних із фактичним здійсненням іноземних інвестицій, і надсилають відповідно до встановлених форм та термінів зведену оперативну інформацію про це Міністерству статистики України та органам, які здійснюють державну реєстрацію іноземних інвестицій.

1.3 Світова практика залучення іноземних інвестицій та регулювання діяльності спільних підприємств

Останнім часом в Україні багато уваги приділяється інвестиційним процесам, без яких не можливо досягти помітних успіхів в економічних питаннях. Розпочата в Україні економічна реформа потребує пожвавлення господарського життя з метою забезпечення економічного зростання держави. Досягти цього можна на основі фінансової стабілізації, структурної перебудови, приватизації, створення ринку капіталів. Особливо складною є проблема відродження фінансового ринку як само регульованої системи переливання капіталів, системи довгострокових інвестицій.

Ефективність інвестиційної діяльності визначається рівнем розвитку капітального будівництва, інвестиційного та промислово-будівельного комплексів, що, у свою чергу, залежить від виробничого потенціалу їх матеріально - технічного потенціалу, кваліфікації виконавців, науково - технічного рівня проектних рішень, стану організації та планування інвестиційного процесу, забезпечення його фінансовими ресурсами.

Аналіз соціально - економічних досягнень окремих зарубіжних країн дав змогу обгранкувати переваги та недоліки залучення і функціонування іноземного капіталу (рис. 1.1).

Переваги та недоліки залучення і функціонування іноземного капіталу

Переваги	Недоліки
Збільшення обсягів капітальних вкладень та скорочення обсягів їх нагромадження	Трансферт частини прибутків за кордон
Поліпшення платіжного балансу	Витиснення з ринку внутрішніх виробників і постачальників
Упровадження сучасних технологій, ноу - хау	Збільшення залежності країни від іноземного капіталу
Збільшення рівня комплексного використання сировинних ресурсів	Підвищення рівня конкуренції на ринку
Створення стратегічних альянсів між українськими та іноземними підприємствами	Жорстка експлуатація місцевих сировинних ресурсів
Прискорення темпів структурної перебудови економіки та впровадження ринкових форм
Стимулювання розвитку експортного потенціалу
Зниження рівня імпортозалежності
Привнесення в економіку країни елементів приватної власності
Забезпечення зарубіжного організаційного та управлінського досвіду
Підвищення ступеня адаптації суб'єктів господарювання до умов конкурентного середовища
Підвищення рівня зайнятості та кваліфікації робочої сили

За статистичними даними, загальний обсяг необхідних іноземних інвестицій в економіку України має перевищувати 40 млрд. дол. США, у тому числі для металургії - 7, машинобудування - 5,1, транспорту -3,7, хімії та нафтохімії - 3,3. Сьогодні інвестовано в 30 разів меншу суму. Україна має потенційні можливості для ефективного освоєння інвестицій на суму 2 - 2,5 млрд. дол. США. Залучення таких коштів уможливить реконструювання пріоритетних галузей промисловості за 5 років. Але щорічні обсяги іноземних інвестицій у 3 - 7 разів менші. При цьому слід ураховувати, що залучення іноземних інвестицій також потребує певних витрат. За розрахунками, за залучення 1 млрд. дол. США необхідно сплачувати близько 30 тис. дол. США.

Згідно з оцінкою спеціалістів Європейського Центру досліджень, підприємницький ризик інвестицій в Україні становить 80%. Саме він зумовлює незначний потік інвестицій. За розрахунками, у світовому потоці прямих інвестицій на економіку України припадає близько 1%, або приблизно 5 дол. США на душу населення.

Несприятливий інвестиційний клімат у 2000-2003 рр. зумовив зниження активності іноземних інвесторів. Тому, залучаючи іноземний капітал, необхідно враховувати, що у світі змінились інвестиційні параметри. У 70-х роках спостерігалася тенденція перевищення припливу капіталу з індустріально розвинутих країн до країн, що розвиваються. У 80-х роках характерною виявилась зворотня тенденція що зумовлено насамперед падінням рівня заощаджень юридичних і фізичних осіб у розвинених країнах. За цей період у США обсяг заощаджень зменшився маже втричі, у Великобританії - удвічі, у Німеччині - у 1,8 рази, в Японії - на 25%. Зниження частки заощаджень у валовому національному продукті розвинених країн призвело до негативного сальдо між обсягом заощаджень та інвестиціями, до падіння в цілому обсягу інвестицій порівняно зі світовим національним продуктом, до збільшення реальних відсоткових ставок банківського кредиту. Існує зв'язок між велично заощаджень, кредитними відсотковими ставками й темпами соціально - економічного розвитку країн, що розвиваються. Згідно з оцінками Світового банку, збільшення реальних процентних ставок на 1% уповільнює темпи соціально - економічного зростання країн, що розвиваються, на 0,2% [21, c. 200].

Сфери використання іноземних інвестицій в Україні наведено у таблиці 1.3.

Таблиця 1.3. Сфера використання прямих іноземних інвестицій в Україні за 1999-2004 рр.

Сфера	Обсяг інвестицій
	млд. дол. США	питома вага, %
Внутрішня та зовнішня торгівля	232	31
Машинобудування та металообробка	112,5	14,9
Харчова промисловість	106,7	14,5
Чорна та кольорова про-мисловість	37,8	5
Легка промисловість	29,8	4
Хімічна промисловість	29	3,9
Промисловість будівельних матеріалів	28	3,7
Інші	172,3	23
Всього	750,1	100

Слід зазначити, що наприкінці 90-х рр. в Україні було зареєстровано 2828 іноземних інвестицій на суму 1068,7 млн. дол. США. За даними Комісії ООН с транснаціональних корпорацій, найбільша частка прямих інвестицій у сфері послуг припадає на фінансову діяльність, страхування та торгівлю.

Україна може вийти з кризового стану насамперед за рахунок власних сил і коштів. Проте інтенсивний перехід до конкурентоспроможної моделі національної економіки спричиняє потребу співробітництва зі світовою системою господарювання, в якій іноземні інвестиції є важливим економічним важелем.

Тому створення відкритої, орієнтованої на експорт моделі економіки значною мірою залежить від рівня активності іноземних інвесторів на території України, інтенсивності міжнародного руху капіталів та поділу праці. Згідно з розрахунками вітчизняних економістів, орієнтація тільки на внутрішні резерви може призвести до того, що період відродження української економіки триватиме понад 20 років. Потреба у кредитних ресурсах тільки для підтримки датованих галузей більш як утричі перевищує кредитні можливості України.

Для того щоб створити ефективну систему залучення іноземних інвестицій в Україну, необхідно вивчити особливості функціонування найраціональніших систем у ряді країн. Досвід свідчить, що зовнішньоекономічні умови істотно впливають на процес реформування структури національної економіки. Держава має різні важелі для того, щоб сприяти залученню іноземного капіталу.

Ми бачимо, що вирішальними умовами ефективного розвитку спільного підприємництва є формування сприятливого середовища; здатність СП розробляти і реалізувати власну стратегію та відповідні організаційні структури, наявність ефективних методів і стилю управління СП, їх соціальна адаптація; використання потенціалу спеціальних вільних економічних зон.

Слід зазначити, що організаційна структура управління спільним підприємством регулюється нормативами тієї чи іншої організаційно-правової форми підприємства і водночас залежить від специфіки самого СП (склад засновників, розмір, особливості технологічного процесу і т. ін.). Утворення і діяльність таких органів управління СП, як загальні збори учасників, ревізійна комісія та дирекція (в частині прав та обов» язків генерального директора та дирекції в цілому) регламентується статутом підприємства. Подальше формування організаційної структури СП, посадова регламентація служб і підрозділів здійснюється СП самостійно, згідно зі стратегією, тактикою і конкретними умовами його діяльності.

Матеріально-технічне забезпечення здійснюється як з внутрішнього, так і з зовнішнього ринків. Постачання із зовнішніх ринків зумовлює постійні контакти з митними службами, робота яких регулюється Митним кодексом України та Законом «Про єдиний митний тариф». Від мита та продажу на імпорт звільняється лише майно, що ввозиться в Україну як внесок іноземного інвестора до статутного фонду підприємства, а також майно, що ввозиться з метою інвестування на підставі господарських договорів (контрактів).

Розрахунково-кредитні відносини спільних підприємств регулюються відповідними актами, які розвиваються в процесі формування банківської системи ринкового типу. Тепер грошові кошти СП зараховуються на його рахунок відповідно в Національному банку України та Експортно-Імпортному

Банку. Ці кошти використовуються на цілі, пов'язані з діяльністю підприємства. Спільне підприємство може користуватися кредитами, наданими на комерційних умовах. Кредит у валюті України надається Національним банком, Експортно-Імпортним Банком та комерційними банками, а в іноземній валюті - Експортно-Імпортним Банком або за його згодою іноземними банками та фірмами.

Крім того, спільні підприємства несуть відповідальність за додержання порядку ведення та достовірності обліку й звітності, перевірки фінансової та комерційної діяльності СП, у тому числі з метою оподаткування, здійснюється офіційно зареєстрованими аудиторськими організаціями України. А специфіка спільних підприємств ураховується й при прийнятті нормативно - правових документів, які регулюють валютні відносини.

2. Аналіз управління спільними підприємствами на прикладі Договору спільної діяльності ТОВ «Зєвс» та AFT Amsprill Fertilizers and Technologies Limited

2.1 Організаційно-економічна характеристика Договору спільної діяльності ТОВ «Зєвс» та AFT Amsprill Fertilizers and Technologies Limited

Договір спільної діяльності ТОВ «Зєвс» та AFT Amsprill Fertilizers and Technologies Limited спеціалізується на виробництві і подальшої дистриб'юції сульфата амонія гранульованого як для хімічної, так і для промислової галузей. Дане об'єднання є доволі великим і розташоване на земельній ділянці площею 250 га, де виробничі площі займають майже 200 га. Решта площі зайнята об'єктами соціальної інфраструктури. На сьогоднішній день на підприємстві працює 300 чоловік. Юридичною адресою даного договору вважається м. Суми, вул. Кірова 127/7.

Цей Договір про спільну діяльність був укладений між компанією «AFT Amsprill Fertilizers and Technologies Limited» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Зєвс». Компанія «AFT Amsprill Fertilizers and Technologies Limited» є юридичною особою згідно із законодавством Великобританії, в особі директора Nigel Milligan, і діє згідно статуту (довіреності), надалі іменуєма як «Інвестор». Товариство з обмеженою відповідальністю «Зєвс» є також юридичною особою згідно із законодавством України, іменується як «Оператор», діє згідно статуту підприємства, в особі його директора виступає Шишлевський Руслан Миколайович. Ці сторони уклали Договір про спільну діяльність 5 січня 2001 року строком на один рік, через шість місяців спільної діяльності умови цього договору було переглянуто і термін подовжено на 10 років Підприємство почало діяльність, яка передбачала шляхом об'єднання інвестицій виробництво сульфата амонія гранульованого У 2001 році на підприємстві працювало 100 осіб.

Що стосується зовнішньоекономічної діяльності, яка складає основну статтю прибутку підприємства, то Договір спільної діяльності ТОВ «Зєвс» та AFT Amsprill Fertilizers and Technologies Limited самостійно налагоджує таку сферу своєї діяльності в повному обсязі: від пошуку постачальників, до пошуку клієнтів. Як результат, підприємство зіткнулося з безліччю нових проблем. Серед них найбільш сильно вплинула криза енергопостачання і значне подорожчання сировини. Вони спричинили значні зміни в структурі собівартості продукції об'єднання та необхідність пошуку нових підходів до розробки і реалізації продукції: від застосування новітніх технологій у виробництві до пошуку нових методів роботи з клієнтами. За кордон підприємство експортує 70-86% своєї продукції. Договір спільної діяльності ТОВ «Зєвс» та AFT Amsprill Fertilizers and Technologies Limited має доволі сучасне обладнання, в кількості більше 500 одиниць. Це обладнання з високим ступенем технологічної точності ведучих фірм, в т.ч. «Макс-Мюллер», «Холер», «Лоренц», «Форест», «Бернарді», «Вояджер».

Для забезпечення високої якості і надійності виробленого сульфату амонія гранульованого підприємство володіє достатньою виробничою площею:

- загальна площ - 250 га, в т.ч.

- площа цехів - 200 га.

Як відомо, до основних факторів виробництва відносяться основні фонди. Це частина виробничих фондів у вигляді сукупності засобів праці, які беруть участь у процесі виробництва протягом тривалого періоду, зберігаючи при цьому свою натуральну форму і властивості, переносячи свою вартість на вартість готової продукції частинами у міру спрацювання. Отже, розглянемо структуру основних фондів та їх динаміку за допомогою таблиці 2.1.

Таблиця 2.1. Динаміка і структура основних фондів Договору спільної діяльності ТОВ «Зєвс» та AFT Amsprill Fertilizers and Technologies Limited

Категорії основних фондів	Роки	Відхилення 2004 р. до 2001 р.
	2001, тис. грн.	2002, тис. грн.	2003, тис. грн.	2004, тис. грн.	+/-, тс. грн.	%
1. Виробничого призначення:	304077,0	288000,0	293550,0	305000,0	923	100,3
будівлі та споруди	200056,0	201000,0	200100,0	213700,0	13644	106,8
машини та обладнання	80452,0	70000,0	67397,0	66000,0	-14452	82,0
транспортні засоби	2569,0	2000,0	3332,0	3200,0	631	124,6
інші	21000,0	15000,0	22721,0	22100,0	1100	105,2
2. Невиробничого призначення:	11889,0	5673,0	5215,0	2320,0	-9569	19,5
будівлі та споруди	10542,0	5000,0	4700,0	1800,0	-8742	17,1
машини та обладнання	300,0	7200,0	37,0	20,0	-280	6,7
транспортні засоби	60,0	1,0	-	-	-60	-
інші	987,0	600,0	478,0	500,0	-487	50,7
Усього	315966,0	293673,0	298765,0	307320,0	-8646	97,3

Аналізуючі дані таблиці ми бачимо, що середньорічна вартість основних фондів значно зменьшилася з 2001 по 2004 роки на 8646 тис. грн. Значною мірою знизилися затрати на фонди невиробничого призначення, на таку групу основних невиробничих фондів як транспортні засоби останні 2 роки загалом не було відрахувань. Проте на будівлі і споруди та інші основні фонди виробничого призначення витрати збільшилися на 13644 тис. грн. та 1100 тис. грн. відповідно.

Можна зробити такий висновок, що підприємство добре забеспечено новітнім більш ефективним обладнянням, яке дозволяє скоротити витрати на постійне придбаня великої кількості інших зісобів, які можна замінити сучасним обладнанням.

Зменшення середньорічної вартості основних засобів відбулося, головним чином., за рахунок накопичення зносу основних засобів, сума якого перевищує вартість придбаних основних засобів.

Відомо, що одним із основних факторів виробництва є трудові ресурси, які на підприємстві повинні займати провідну позицію. За останніми дослідженнями, ефективність діяльності підприємства залежить на 70% від правильного і раціонального менеджменту, включаючи і підбір працівників. Щоб побачити динаміку трудових ресурсів Договору спільної діяльності ТОВ «Зєвс» та AFT Amsprill Fertilizers and Technologies Limited скористаємося даними таблиці 2.2.

Таблиця 2.2. Динаміка трудових ресурсів Договору спільної діяльності ТОВ «Зєвс» та AFT Amsprill Fertilizers and Technologies Limited (чол.)

Показники	2001 р.	2002 р.	2003 р.	2004 р.	Зміна +, - 2004 р. від 2001 р.
Середня облікова чисельність штатних працівників (осіб)	100	200	320	300	200
Середня чисельність позаштатних працівників і сумісників (осіб)	20	10	7	3	-17
Чисельність працівників, які працюють на умовах неповного робочого часу (дня, тижня) (осіб)	12	27	18	15	3
Середня заробітна платня одного працюючого, грн.	490,37	623,18	778,7	869,4	379,03
Фонд оплати праці - всього (тис. грн.)	49,04	199,42	249,18	260,82	211,78

Дані таблиці свідчать про те, що кількість працюючих у Договора спільної діяльності ТОВ «Зєвс» та AFT Amsprill Fertilizers and Technologies Limited зросла на 200 осіб, при цьому значно зменьшилась (на 17 осіб) середня чисельність позаштатних працівників і сумісників, а також на 3 особи збільшилася чисельність працівників, які працюють на умовах неповного робочого часу. Завдяки продуктивності праці та ефективності виробництва зріс фонд оплати праці на суму 211,78 тис. грн., тому не дивлячись на збільшення загальної кількості працівників, середня заробітня плата одного працюючого збільшилася на 379,03 грн.

2.2 Аналіз стану управління Договору спільної діяльності ТОВ «Зєвс» та AFT Amsprill Fertilizers and Technologies Limited

Договір спільної діяльності ТОВ «Зєвс» та AFT Amsprill Fertilizers and Technologies Limited є відомим як на Україні, так і, в особливості, у Великобританії. Як зазначалось вище, дане об'єднання працює лише над виробництвом сульфату амонія гранульованого. І для більш чіткого уявлення про цей Договір розглянемо структуру товарної продукції, виготовленої в період з 2001 р. по 2004 р. Для цього звернемо увагу на таблицю 2.3.

Таблиця 2.3. Структура товарної продукції Договору спільної діяльності ТОВ «Зєвс» та AFT Amsprill Fertilizers and Technologies Limited

Номенкла-тура	2001	2002	2003	2004	Відхилен-ня 2004 р від 2001 р
	Тис. грн.	%	Тис. грн.	%	Тис. грн.	%	Тис.грн.	%	Тис. грн.	%
Сульфат амонія гранульо-ваного	375726	100	666885	100	1017050	100	1297250	100	345,3	-
Всього	375726	100	666885	100	1017050	100	1297250	100	345,3	-

Виходячи з даних нашої таблиці, можемо зробити висновок про те, що у 2001 році товарної продукції було вироблено на 375726 тис. грн., у 2002 р. вирблено на 666885 тис. грн., у 2003 р. обсяг виробленої продукції склав 1017050 тис. грн., а 2004 р був найбільш продуктивним - 1297250 тис. грн. Відповідно обсягт товарної продукції у 2004 р. збільшився на 345,3 тис. грн., у порівнянні з 2001 роком. Взагалі, сума, на яку було вироблено продукцію, протягом досліджуваного періоду зросла. Це свідчить про те, що продукція Договору спільної діяльності ТОВ «Зєвс» та AFT Amsprill Fertilizers and Technologies Limited користується попитом.

Тепер зозглянемо чинники непрямого середовища впливу на договір про спільну діяльність. Для отримання більш чіткої картини чинників, що впливають на Договір спільної діяльності ТОВ «Зєвс» та AFT Amsprill Fertilizers and Technologies Limited, розглянемо подану нижче таблицю 2.4.

Таблиця 2.4. Чинники непрямого впливу на Договір спільної діяльності ТОВ «Зєвс» та AFT Amsprill Fertilizers and Technologies Limited

Група чинників	Опис можливих змін	Ступінь впливу на діяльність емітента
		Незначний вплив	середній вплив	значний вплив
Політичні	Зміни в пріоритетах розвитку української економіки, пріоритетів зовнішньої політики, а зокрема економічної співпраці. Вступ України до вільних економічних зон, до світових економічних та торгівельних організацій.		X
Фінансово-економічні	Реформування законодавчої і нормативної бази по податковій і кредитній політиці. Загальноекономічні несприятливі умови: інфляція, фінансові кризи.			X
Технологічні	Поява принципово нових технологій			X
Соціальні	Зміни в суспільній думці, діяльність профсоюзів, громадських організацій		X
Екологічні	Введення значно суворіших норм забруднення навколишнього середовища	X

Потрібно відмітити, що найвпливовішим фактором непрямого середовища, яка впливає на Договір про спільну діяльність, є недосконалість і непостійність нормативно-правової бази України, неузгодженість із законодавством зарубіжних країн, особливо Великобританії та Росії. Так, введення ввізного ПДВ між Росією і Україною призвело до подорожчання продукції Договору спільної діяльності на зовнішніх ринках на 20%.

Щодо організації виробництва на підприємстві, то вона має певний вигляд. На чолі правління об'єднання стоїть Директор Договору спільної діяльності ТОВ «Зєвс» та AFT Amsprill Fertilizers and Technologies Limited, в особі засновника ТОВ «Зєвс» Шишлевський Р.М., йому підпорядковуються такі керівники:

ь Перший заступник директора - головний інженер;

ь Перший заступник директора по координуванню та розвитку;

ь Заступник директора по економіці та фінансам;

ь Заступник директора по матеріально-технічному постачанню та транспорту;

ь Дирекція по ЗЕД та маркетингу;

ь Завідуючий ремонтно-будівельного виробництва;

ь Керівники, які безпосередньо контролюють роботу у цехах підприємства.

У підпорядкуванні кожного з вище перелічених керівників знаходяться різного роду підрозділи.

Перший заступник директора - головний інженер:

1 заступник головного інженера, 2 заступник головного інженера.

Перший заступник директора по координуванню та розвитку: директор ДП «Підсобне сільське господарство», директор ДП «Завод УБ та НТ».

Заступник директора по економіці та фінансам: економічний, планово-фінансовий підрозділ, канцелярія.

Заступник директора по матеріально-технічному постачанню та транспорту: робочий підрозділ з питань матеріально-технічного забезпечення та транспорту.

Об'єднання має дві дирекції: Дирекція з матеріально-технічного забезпечення і Дирекція маркетингу і зовнішньоекономічної діяльності. Крім того, в його складі є Структурний підрозділ директора з персоналу і соціальних питань.

Виробничий процес на підприємстві організований в чотирьох цехах і окремих структурних підрозділах, які об'єднані в спеціалізовані виробництва. Кожне з них спеціалізується на певному етапі виробництва продукції і має право здійснювати достатньо незалежну політику в питаннях організації своєї виробничої діяльності. Виробництва знаходяться в безпосередньому підпорядкуванні директору, на одному рівні з виробництвами знаходяться Дирекція з ЗЕД і маркетингу, Дирекція по матеріально-технічному забезпеченню і Структурний підрозділ директора з персоналу і соціальних питань. Слід зазначити, що кожний цех очолює начальник.

Виробнича структура завдяки такій її організації є достатньо ефективною: деякі питання вирішуються централізовано, а деякі - децентралізовано, що дозволяє формувати незалежну і в той же час підконтрольну діяльність Договору про спільну діяльність.

2.3 Аналіз ЗЕД Договору спільної діяльності ТОВ «Зєвс» та AFT Amsprill Fertilizers and Technologies Limited

Основними видами зовнішньоекономічної діяльності Договору

ТОВ «Зєвс» та AFT Amsprill Fertilizers and Technologies Limited, є експорт і імпорт товарів і послуг. Зовнішньоекономічна діяльність даного Договору складає основну статтю доходу, їй приділяється найбільша увага на підприємстві. Право на самостійне здійснення зовнішньоекономічної діяльності об'єднання отримало з моменту укладання Договору №12356 про спільну діяльність. Як відомо, до складу Договору увійшла англійська компанія AFT Amsprill Fertilizers and Technologies Limited, яка на той вже час мала право на здійснення ЗЕД, а отже, Договір про спільну діяльність автоматично набув права здійснювати ЗЕД.

Вже сьогодні при особистій участі Дирекції по зовнішньоекономічній діяльності і маркетингу, набраний необхідний портфель замовлень, що гарантують повне завантаження виробничих цехів і робочих місць, стабільний фінансовий стан підприємства.

Слід зазначити, що кожна організація, що планує займатися зовнішньоекономічною діяльністю (ЗЕД), повинна досконально оволодіти законодавчою базою. Найбільше значення серед всіх законів, які регулюють ЗЕД, мають: закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» (від 16.04.1991 р.), закон України «Про підприємства в Україні» (від 27.03.1991 р.), законі України «Про підприємництво» (від 7.02.1991 р.), закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» (від 28.12.1994 р.), законі України «Про Єдиний митний тариф» (від 05.02.1992 р.) і законі України «Про порядок розрахунків в іноземній валюті» (від 23.09.1994 р.).

Наприкінці 2003 року Договір про спільну діяльність вийшов на новий рівень організації зовнішньоекономічних відносин, були налагоджені зв'язки з торговими представництвами, торговими палатами і фармацевтичними фірмами Франції, Німеччини, Швейцарії. Постійно розширяються поставки у країни Східної Європи, Китай, Єгипет, Індію, Кіпр, Корею, Австрію, Італію, Німеччину, Аргентину. У наш час підприємство активно співробітничає з такими країнами як Великобританія та Швейцарія.

Основними споживачами продукції Договору спільної діяльності на території СНД є підприємства хімічної і переробної промисловості Росії, Білорусії, зокрема ВАТ «Хімікат», ЗАТ «Амоній». Близькість підприємства до кордону з Росією є додатковою перевагою, оскільки це дозволяє значно економити при торгівлі з російськими підприємствами.

Товариство реалізує свою продукцію згідно укладеним договорам, і відвантаження здійснює лише після 100% грошової передплати. Можливе використання акредитиву. Перевага віддається прямим споживачам продукції.

Для більш детальної характеристики системи зовнішньоекономічних зв'язків Договора спільної діяльності розглянемо динаміку географічної структури експорту, яка дасть можливість більш детально розглянути, які саме країни є найбільшими покупцями продукції Договору спільної діяльності ТОВ «Зєвс» та AFT Amsprill Fertilizers and Technologies Limited, які з покупців є постійними, а з якими були укладені лише тимчасові угоди, (табл. 2.5).