Размещено на http://www.allbest.ru/

План

• 1. Тема «Предмет і метод мікроекономіки. Основні економічні поняття»
• 2. Тема «Основи аналізу попиту й пропозиції»
• 3. Тема «Раціональна поведінка споживача»
• 4. Тема «Теорія виробництва. Виробництво й теорія витрат».
• 5. Тема «Максимізація прибутку на ринку досконалої конкуренції»
• 6. Тема «Максимізація прибутку на ринку недосконалої конкуренції»
• 7. Тема «Ринки ресурсів»
• Перелік використаної літератури
• 1. Тема «Предмет і метод мікроекономіки. Основні економічні поняття»
• Чи можуть такі точки лежати на одній кривій виробничих можливостей: А(15,3); B(8,13); C(13,6); D(5,12)?
• Розв'язання:
• Визначити економічні витрати на рівні економіки в цілому можна за допомогою кривої виробничих можливостей (КПВ). Хай економіка виробляє два блага. Виробництво першого відкладається на графіці по осі X, другого - по осі Y. Якби все наявні в суспільстві ресурси були направлені на виробництво блага X, то благо Y не випускалося б зовсім, і ми маємо деяку крапку, лежачу на осі X. У протилежному випадку отримуємо крапку на осі Y. З'єднавши ці дві крайні точки, отримуємо КПВ (крива MN на рис. 1).
• Рис. 1. Крива виробничих можливостей
• Крива виробничих можливостей відображає всі можливі комбінації двох благ, які можуть бути вироблені в економіці при повному використанні наявних ресурсів і даному рівні технологій.
• Точки A і B на цій кривій показують альтернативні варіанти виробництва цих благ: порівняно з точкою A точка B відповідає більшому виробництву блага X, але меншому - блага Y. Це відображає той факт, що ресурси суспільства не безмежні, і якщо ми хочемо збільшити виробництво одне з благ, нам доведеться пожертвувати якоюсь кількістю іншого.
• У свою чергу випуск, відповідний т. C, говорить про те, що частина наявних в суспільстві ресурсів не використовується, оскільки з цієї крапки можна перейти в будь-яку крапку на кривій виробничих можливостей. Така ситуація характерна для кризисних періодів, коли заводи не працюють на повну потужність, поля не засіваються, багато людей не можуть знайти роботу і так далі.
• Нарешті, т. D в даний час для економіки недоступна, бо для виробництва двох благ у відповідних кількостях просто не вистачає ресурсів.
• Може виникнути питання: «Яка з точок, лежачих на КПВ, є переважною?» Насправді сама по собі крива виробничих можливостей відповіді на нього не дає. Не можна забувати, що вона лише ілюструє можливості економіки, тобто показує те, що ми можемо, але не те, що ми хочемо.
• Передбачимо тепер, що ресурси суспільства зросли або ж вже наявні ресурси тепер краще використовуються унаслідок технічного прогресу. Значить, раніше недоступні обсяги випуску обох благ стануть тепер досяжні. Це приведе до зсуву кривої виробничих можливостей управо-вгору, і тоді т. D стане, можливо, доступною.
• Використовуємо криву виробничих можливостей для оцінки економічних витрат виробництва двох благ.
• Отже, всі 4-и точки, задані умовою нашого завдання, не можуть одночасно лежати на одній кривій.

2. Тема «Основи аналізу попиту й пропозиції»

Оскільки бензин - товар першої необхідності, попит на нього буде нееластичним за будь-якою ціною. Чи згодні Ви з таким твердженням?

Розв'язання:

Еластичність - це міра чутливості функціонально пов'язаних величин. Вона визначається як співвідношення процентних змін залежної і незалежної змінних. У мікроекономіці застосовується багато різних показників еластичності в залежності від чинників, що викликають зміну досліджуваного явища - попиту, пропонування чи виробництва. Стосовно попиту розрізняють наступні види еластичності:

1. Еластичність попиту за ціною

2. Перехресну еластичність попиту

3. Еластичність попиту за доходом

Еластичність попиту за ціною - це процентна зміна обсягу попиту, спричинена однопроцентною зміною ціни даного товару:

.

Величина цінової еластичності попиту, як правило, виражається від'ємним числом, тому що відображає різноспрямовані зміни: коли ціна зростає, обсяг попиту зменшується, і навпаки. В аналізі часто знак «мінус» відкидають і порівнюють лише абсолютні значення показника (за модулем).

Факторами цінової еластичності попиту виступають:

1. Наявність товарів-замінників: чим більше близьких і досконалих замінників має товар, тим більш еластичний попит на нього.

2. Питома вага товару у видатках споживача: чим більшою є частка товару у видатках споживача, тим більш еластичним є попит на нього, і навпаки.

3. Фактор часу у споживанні: у короткостроковому періоді попит менш еластичний, ніж у довгостроковому, оскільки для зміни смаків, уподобань і структури споживання потрібен час;

4. Важливість товару для споживача: попит на товари першої необхідності є нееластичним, оскільки зміна ціни мало вплине на обсяги закупок цих благ.

3. Тема «Раціональна поведінка споживача»

Чи є справедливим твердження «Чим більш гостріший кут нахилу бюджетної лінії до горизонтальної осі, тим більш обмежений споживчий бюджет?»

Розв'язання:

Бюджетне обмеження споживача формують його доход і ціни товарів і послуг. Мікроекономічна модель бюджетного обмеження визначає множину наборів товарів, доступних споживачу, тобто враховує його фінансові можливості, і має назву „модель можливого”.

Бюджетна лінія - це лінія рівних видатків. Вона показує межу між можливим і неможливим.

Всі точки, розташовані на бюджетній лінії або під нею, досяжні для споживача, всі точки над бюджетною лінією - недосяжні. Точки на бюджетній лінії характеризують множину комбінацій товарів і , видатки на які не перевищують в сумі доходу споживача.

Лінія бюджету переривається в точці А що відповідає кошику, який включає максимальну кількість товару , яку можна купити на доход у 80 грн. Пересуваючись по лінії бюджету донизу від точки А до точки Д, споживач змінює комбінацію товарів у кошику, збільшує витрати на товар і зменшує витрати на товар . Точка Д на горизонтальній осі відповідає кошику з максимальною кількістю товару , яку можна купити, якщо витратити на нього весь тижневий доход. Бюджетне обмеження показує компроміс, на який повинен піти споживач при виборі між двома товарами: щоб одержати додаткову одиницю одного товару, він повинен відмовитись від певної кількості іншого.

Пропорції можливої заміни одного товару іншим визначаються за допомогою кутового коефіцієнта. В границях незмінного бюджету збільшити видатки на купівлю додаткових одиниць товару можна лише на суму, яка зекономлена завдяки відмові від купівлі певної кількості товару. І навпаки. В обох випадках повинна виконуватись умова: або звідки Отже, співвідношення заміни показує відносна ціна товару. Чим більшою є ціна товару, тим від більшої кількості товару доведеться відмовитись споживачеві, щоб придбати додаткову одиницю товару.

Зміна доходу споживача та ринкових цін товарів змінюють купівельні можливості споживача. Зміна доходу змінює місце точок перетину бюджетної лінії з осями координат, оскільки змінюється відношення та , але незмінним залишається нахил бюджетної лінії, оскільки співвідношення цін , залишаються незмінними. Якщо доход зростає до 160 грн., то обидві точки перетину зміщуються вгору (рис. 1), лінія бюджету переміщується паралельно вгору . Зменшення бюджету до 40 грн. переміщує бюджетне обмеження відповідно донизу.

Рис. 1. Вплив зміни доходу на бюджетне обмеження

Зміни у цінах впливають на бюджетну лінію по-різному, в залежності від того, на який товар і в якій пропорції вони змінюються (рис. 2).

Рис. 2. Вплив зміни ціни на лінію бюджету

Якщо змінюється ціна одного товару за незмінної ціни іншого і сталому доході, бюджетна лінія змінює кут нахилу внаслідок зміни співвідношення цін . Вона обертається навколо точки переривання того товару, ціна якого не змінилася. У ситуації, коли ціни товарів і доход змінюються одночасно і пропорційно, лінія бюджету не змінить свого положення.

Узагальнимо властивості бюджетної лінії:

- бюджетна лінія показує множину можливого вибору споживчих кошиків;

- бюджетна лінія має від'ємний нахил - це означає, що споживач готовий відмовитись від певної кількості одного товару заради додаткового споживання іншого. Пропорції заміни показує співвідношення цін (відносні ціни товарів);

- зміна доходу споживача зміщує бюджетну лінію паралельно вгору або вниз, відповідно збільшуючи або зменшуючи купівельну спроможність споживача;

- зміна ціни одного з товарів змінює кут нахилу бюджетної лінії, що також впливає на купівельну спроможність споживача.

Розглянувши мету та обмеження споживача, проаналізуємо взаємодію цих складових, в результаті якої споживач приймає рішення про вибір конкретного кошика.

Отже, нахил лінії до горизонтальної осі визначається граничною схильністю до споживання: чим схильність вища, тим нахил до горизонтальної осі більший.

4. Тема «Теорія виробництва. Виробництво й теорія витрат»

Поясніть, чому крива середніх витрат і граничних витрат має в короткостроковому періоді U-образну форму?

Розв'язання:

Витрати, які фірма здійснює при виробництві заданого обсягу продукції, пов'язані з можливістю зміни обсягу всіх ресурсів, що використовуються. Одна частина таких ресурсів, а саме більша частина видів живої праці, сировини, палива, енергії тощо, може бути змінена відносно швидко і легко. Інші ресурси вимагають значно більшого часу для їх зміни. Так, потужність обробного підприємства, тобто його площі, кількість машин і обладнання може бути змінена впродовж тривалого терміну. Саме за цими критеріями розрізняють два періоди: короткостроковий і довгостроковий.

Короткостроковий період - це період часу, коли потужності фірми залишаються незмінними, але обсяг виробництва може бути змінений шляхом застосування більшої або меншої кількості живої праці, сировини, палива, енергії. Тому у короткостроковому періоді одні види ресурсів змінні, а інші - фіксовані.

Середні витрати - це витрати в розрахунку на одиницю випуску продукції (average cost).

Якщо валові витрати (ТQ) віднести до кількості продукції, яка випускається, то отримаємо середні витрати:

Графік середніх витрат має U-образну форму. Це викликано такими обставинами:

1. Спочатку, при русі зліва направо, спостерігається зниження середніх витрат до точки М. Це виникає тому, що досягається ефект масового виробництва, коли постійні і змінні витрати розподіляються на більший обсяг продукції.

2. Потім, при русі вправо від точки М, починають зростати труднощі з управлінням, зростають транспортні витрати, змінні витрати ростуть, тому зростають середні витрати. Якщо середні витрати нижчі від ринкової ціни, то фірма може працювати рентабельно у межах обсягу виробництва Q1 - Q2. Якщо середні витрати вищі за ринкову ціну, фірма повинна покинути виробництво.

У практиці господарювання визначаються також середні валові витрати як відношення загальної суми витрат до кількості виробленої продукції.

Середні змінні витрати визначають, поділивши суму змінних витрат на відповідну кількість виробленої продукції.

Середні постійні витрати - це валові постійні витрати поділені на об'єм випуску продукції.

Для визначення стратегії фірми дуже важливе значення має ще один вид витрат - граничні витрати.

Граничні витрати - це приріст витрат у результаті виробництва кожної додаткової одиниці продукції.

Оскільки постійні витрати не міняються зі зміною обсягу випуску продукції підприємства, то граничні витрати визначаються зростанням лише змінних витрат на випуск додаткової одиниці продукції.

5. Тема «Максимізація прибутку на ринку досконалої конкуренції»

Фірма знаходиться в умовах досконалої конкуренції. Залежність сукупних витрат від випуску продукції наведена в таблиці. На ринку встановилася певна ціна.

1. Скільки продукції має виробляти фірма, щоб досягти максимуму прибутку?

2. Нижче якого рівня має впасти ціна, щоб підприємство припинило випуск продукції?

Q	Сукупні витрати, дол.
0	8
1	12
2	14
3	18
4	28
5	40
Ціна	10

Розв'язання:

Оскільки у короткотерміновому періоді капітал залишається незмінним, то пристосування обсягів виробництва фірми до ринкових умов для максимізації прибутку чи (а таке теж буває досить часто) мінімізації збитків досягається маневруванням змінними витратами.

Фірмі варто виробляти певний обсяг продукції, якщо це приносить їй економічний прибуток або якщо збитки будуть меншими, ніж у разі припинення виробництва. Економічний прибуток фірма отримуватиме тоді, коли валовий доход виявиться більшим, ніж сукупні витрати. Отже, якщо різниця між валовим доходом та сукупними витратами фірми при якомусь обсязі виробництва має позитивне значення, то фірмі краще виробляти продукцію, ніж припинити виробництво. У цьому випадку вона буде вирішувати завдання максимізації прибутку.

Складніша справа, якщо за будь-яких обсягів виробництва сукупні витрати перевищують валовий доход. За цих умов треба шукати таке рішення, яке мінімізує збитки. Якщо фірма припинить виробництво, то її збитки будуть дорівнювати постійним витратам. Тому за умови загальної збитковості виробництва, варто виробляти якийсь обсяг продукції, якщо загальні збитки фірми будуть меншими, ніж постійні витрати. Такий результат буде тоді, коли валовий доход перевищуватиме змінні витрати.

Якщо за ціною 10 дол. підприємство випустить 2 од. продукції, то сукупні витрати складуть 14 грн., а дохід 6 дол. (2 * 10 - 14 = 6).

Якщо за ціною 10 дол. підприємство випустить 3 од. продукції, то сукупні витрати складуть 18 грн., а дохід 12 дол. (3 * 10 - 18 = 12).

Якщо за ціною 10 дол. підприємство випустить 4 од. продукції, то сукупні витрати складуть 28 грн., а дохід 12 дол. (4 * 10 - 28 = 12).

Якщо за ціною 10 дол. підприємство випустить 5 од. продукції, то сукупні витрати складуть 40 грн., а дохід 10 дол. (5 * 10 - 40 = 10).

Отже, фірма має виробляти або 3 або 4 од. продукції щоб досягти максимуму прибутку.

Щоб підприємство припинило випуск продукції ціна має впасти нижче рівня 8 дол.

6. Тема «Максимізація прибутку на ринку недосконалої конкуренції»

Припустимо, що LRAC min = 3 дол. за галон морозива.

Покажіть, що якщо галузь, що виробляє морозиво, є монополістично конкурентною, то в довгостроковій рівновазі ціна галону перебільшує 3 дол.

Розв'язання:

Більшість реально існуючих галузей організовані як суміш повної конкуренції та чистої монополії, що утворює монополістичну конкуренцію та олігополію. Монополістична конкуренція - це такий тип ринкової структури, де:

1) на ринку діє багато продавців і покупців, частка кожного з них в обсягах ринкових продажів не є значною;

2) продукція різних виробників неоднорідна (диференційована);

3) вхід на ринок і вихід з нього є вільними;

4) виробники не взаємодіють між собою;

5) існує повна поінформованість щодо ринкових цін, обсягів та попиту покупців.

Зауважимо, що якщо для чистої конкуренції на ринку необхідно мати сотні або й тисячі фірм, то для монополістичної конкуренції досить 30, 50 чи 70 фірм.

Суттєвою характеристикою монополістичної конкуренції є диференціація продукції при досить значній кількості постачальників і майже необмежених можливостях входження у галузь нових фірм. Ця диференціація ґрунтується як на реальних, так і на удаваних відмінностях. Реальні відмінності досягаються за рахунок:

а) якості товару;

б) поглиблення післяпродажного обслуговування;

в) місця продажу товару;

г) стимулювання збуту.

Проте диференціація товару часом ґрунтується на удаваних відмінностях. Найчастіше на них спрямована активна рекламна політика фірми. Цьому також підпорядковане використання відомих торгових знаків або торгових марок.

Завдяки диференціації споживачі здатні розрізнити на ринку продукцію різних фірм, отже, попит на продукцію окремої фірми вже не є абсолютно еластичним, хоча й залишається високоеластичним. Це означає, що фірми мають певну ринкову владу і можуть варіювати ціни (дуже обмежено) без ризику втратити всіх покупців. Типовим прикладом монополістичної конкуренції є ринки безалкогольних напоїв, виробів побутової хімії, ліків.

Крива попиту на продукцію окремої фірми має традиційний нахил униз, хоча вона і близька до горизонтальної абсолютно еластичної лінії, як це має місце у випадку повної конкуренції. Крива MR проходить нижче кривої D (так само, як і у випадку монополії).

Задача максимізації прибутку розв'язується аналітично подібно до випадку монополії: спочатку з використанням правила граничного випуску, MR = MC, знаходимо оптимальний випуск q_MK, а потім з використанням оберненої функції попиту знаходимо ціну:

PMK = p(q_MK).

Точка E(p_MK, q_MK) на лінії попиту D є станом короткострокової рівноваги монополістична конкурентної фірми (якщо P ? AVC). Фірма може отримувати економічний прибуток, якщо P_MK > AC_MK. Можлива ситуація і збитків, якщо P_MK < AC_MK. Умови беззбитковості і закриття є такими самими, як і для повної конкуренції.

У довгостроковому періоді виникає ситуація, відмінна від випадків монополії і повної конкуренції.

Необхідна умова максимізації прибутку довгострокового періоду,

MR_MK = LRMC,

дозволяє знайти обсяг q_MK. Тоді стан довгострокової рівноваги монополістично конкурентної фірми визначається точкою E(p_MK, q_MK) на кривій попиту D_MK і кривій довгострокової середньої вартості LRAC. Ціна в довгостроковому періоді задовольняє умові

PMK = p(q_MK) = LRAK.

Тобто, економічний прибуток у довгостроковому періоді дорівнює нулеві (що є симптомом конкурентного ринку), а це відрізняє монополістичну конкуренцію від монополії. Монополістична конкуренція через відкритість галузі для входження нових фірм не дає можливості отримувати економічний прибуток у довгостроковому періоді - спрацьовує конкурентний механізм.

На відміну від повної конкуренції, при монополістичній конкуренції не досягається ефективний обсяг випуску q_C, який характеризується умовою

MR_MK = LRMC = min LRAC.

Монополістично конкурентна ціна РMK перевищує конкурентну ефективну ціну PC, тобто РMK > PC = min LRAC.

Отже, рідкісних ресурсів у випадку монополістичної конкуренції витрачається більше, ніж при повній конкуренції (а це симптом монопольного ринку).

Одним із пояснень нижчої ефективності цієї ринкової структури є те, що монополістично конкурентні фірми мають додаткові видатки на диференціацію продукції та її рекламу, що збільшує вартість виробництва, скорочує обсяги і веде до підвищення цін. Це своєрідна плата суспільства за повніше задоволення смаків споживачів та за інформування їх щодо переваг окремих товарів або послуг на ринку неоднорідної продукції.

7. Тема «Ринки ресурсів»

Чим визначається позитивний нахил кривої пропозиції капіталу?

Розв'язання:

Зниження цін внаслідок скорочення обсягів виробництва пересуває точку рівноваги вздовж короткострокової кривої сукупної пропозиції ліворуч. Більша чутливість цін і витрат до обсягу сукупного випуску означає крутішу короткострокову криву сукупної пропозиції.

Побудова короткострокової кривої сукупної пропозиції ґрунтується на припущенні про тимчасову незмінність рівня середніх витрат виробництва при підвищенні рівня цін. Досліджуючи випуск окремої фірми, ми можемо припустити, що ціни на її продукцію зростають, а ціни на ресурси і середні витрати виробництва залишаються незмінними. Реалістичним буде й протилежне припущення. Обидва припущення не потребують пояснень на мікроекономічному рівні. Але незмінність витрат при підвищенні цін в економіці загалом вимагає обґрунтування, оскільки рівень цін та рівень середніх витрат у суспільному виробництві повинні змінюватись однаково.

попит пропозиція прибуток конкуренція

Перелік використаної літератури

1. Будаговська С., Кілієвич О., Луніна І. Мікроекономіка і макроекономіка. - К.: Основи, 1998. - 518 с.

2. Ватаманюк З.Г., Панчишин С.М., Реверчук С.К. Економічна теорія: макро- і мікроекономіка. - К.: Видавничий дім «Альтернативи», 2001. - 608 с.

3. Воробйов Є.М., Гриценко А.А., Лісовицький В.М., Соболєв В.М. Економічна теорія. - Х., К.: ТОВ «Карвін», 2003. - 704 с.

4. Історія економічних учень / За ред. В.Д. Базилевича. - К.: Знання, 2004. - 1300 с.

5. Манків Г.Н. Макроекономіка. - К.: Основи, 2000. - 588 с.

6. Мочерний С.В. Економічна теорія. - К.: Видавничий центр «Академія», 2001. - 656 с.

7. Панчишин С. Макроекономіка. - К.: Либідь, 2002. - 616 с.

8. Савченко А.Г., Пухтаєвич Г.О., Тітьонко О.М. Макроекономіка. - К.: Либідь, 1999. - 288 с.

9. Солоненко К.С. Макроекономіка. - К.: ЦУЛ, 2002. - 320 с.

10. Ястремский О.І., Гриценко О.Г. Основи мікроекономіки. - К.: Товариство «Знання», КОО, 1998. - 714 с.

Размещено на Allbest.ru