Размещено на http://www.allbest.ru/

План

• 1. Замість очікуємої інфляції в першій половині 2002 року сталася дефляція. Назвіть основні недоліки невірного прогнозу
• 2. З якою метою аналізують цілу систему показників дефіциту бюджету - загальний, структурний, циклічний, первісний?
• 3. Дослідження економічного стану України
• 4. Аналіз державного регулювання економіки
• Список використаної літератури
• 1. Замість очікуємої інфляції в першій половині 2002 року сталася дефляція. Назвіть основні недоліки невірного прогнозу
• Під інфляцією розуміють диспропорції між різноманітними сферами народного господарства (нагромадженням та споживанням, попитом та пропозицією, доходами та витратами держави, грошовою масою в обігу та потребами господарства в грошах і т. ін.), які проявляються в загальному зростанні цін. Інфляція виникає тоді, коли створюється такий тиск на підвищення загального рівня цін, що гроші знецінюються.
• Протилежним до інфляції поняттям є дефляція, яка має місце, коли загальний рівень цін падає і купівельна спроможність грошей підвищується. Дефляція трапляється вкрай рідко. Так, в Україні у 2002 р. відбулася дефляція. Індекс споживчих цін склав 99,4%.
• Динаміка макроекономічних індикаторів у 2002 р. (табл. 1) була позитивною, але приблизно вдвічі уповільнилася порівняно з 2001 р. За попередньою оцінкою Держкомстату, реальне зростання ВВП становило 4,1%. Така динаміка є цілком природною, оскільки утримувати високі (9-10%) показники збільшення ВВП, якими ознаменувався 2001 р., вкрай складно. Щоправда, досвід деяких країн Південно-Східної Азії протягом 60-80-х років минулого сторіччя свідчить про таку можливість, але для цього необхідно невпинне потужне зростання, орієнтоване на експорт, якого в Україні сьогодні, на жаль, не відбувається.
• Таблиця 1 Динаміка макроекономічних індикаторів, зміна до попереднього року, %

Показник	1994 р.	1995 р.	1996 р.	1997 р.	1998 р.	1999 р.	2000 р.	2001 р.	2002 р.
ВВП	-22,9	- 12,2	-10,0	-3,0	-1,9	-0,2	5,9	9,2	4,1
Продукція промисловості	-27,3	-12,0	-5,1	-0,3	-1,0	4,0	13,2	14,2	7,0
Сільськогосподарське виробництво	-16,5	-3,6	-9,5	-1,9	-9,8	-6,9	9,8	10,2	2,7*
Інвестиції в основний капітал	-22,5	-28,5	-22,0	-8,8	6,1	0,4	14,4	20,8	6,2**
Баланс зведеного бюджету (% до ВВП)	-8,9	-6,6	-4,9	-6,6	-2,2	-1,5	0,6	-0,6	2,0*
Реальні грошові доходи населення	-14,0	1,8	-17,1	6,3	-1,6	-8,0	9,9	9,0	21,9*
Індекс інфляції (до грудня)	401,0	181,7	39,7	10,1	20,0	19,2	25,8	6,1	-0,6

• * 11 місяців 2002 р. до 11 місяців 2001 р.;
• ** 9 місяців 2002 р. до 9 місяців 2001 р.
• Реальний приріст виробництва у промисловості склав 7%. Загальний показник капіталовкладень становив лише 6,2%.
• В цілому, 2002 р. розпочинався не зовсім благополучно через складну зовнішньоекономічну кон'юнктуру (українська економіка дуже чутлива до її змін, оскільки на експорт припадає до 56% ВВП), практично вичерпану цінову конкурентоспроможність (наслідок девальвації 1997-1998 рр.) і недостатні темпи модернізації економіки, які спричинили уповільнення динаміки інвестицій в основний капітал і нарощування обсягів ВВП. Відповідно показники І кварталу, зокрема експорту та імпорту, були відносно низькими (табл. 2).
• Таблиця 2 Динаміка макроекономічної ситуації у 2002 р.

Показник	3 місяці	6 місяців	11 місяців	2002 р. (очікув.)
ВВП, реальний приріст (%)	3,8	4,3	4,1	4,1 факт
Індекс споживчих цін, грудень до грудня 2001 р. (%)	98,9	98,2	98,1	99,4
Індекс цін виробників, грудень до грудня 2001 р. (%)	99,5	104,4	105,7	105,7 факт
Промисловість, реальний приріст (%)	3,1	5,8	6,3	7,0 факт
Сільське господарство, реальний приріст (%)	11,1	7,7	2,7	3,8
Прибуток, млрд. грн. (1 - без банків)	6,81	16,61	27,2*	40,4
Інвестиції в основний капітал (у фактичних цінах, млрд. грн.)	9,6	12,1	19,8**	37,3
Середньомісячна зарплата, реальний приріст (%)	19,2	18,4	18,4	18,6
Експорт, приріст (платіжний баланс), %	1,5	2,4	6,9**	8,0
Імпорт, приріст (платіжний баланс), %	-2,1	0,9	4,7**	5,5

• * січень-жовтень;
• ** січень-вересень.
• У другому півріччі зовнішньоекономічна ситуація почала виправлятися. Завдяки відновленню експорту металів та підвищенню зовнішнього попиту на зерно вдалося вийти на високі, навіть не очікувані показники: за попередніми підрахунками Мінекономіки, приріст експорту складе 8%, а імпорту - 5,5%. Крім того, українські експортери отримали конкурентні переваги на світових ринках з огляду на девальвацію гривні в умовах дефляції в Україні при суттєвому зростанні цін в країнах - основних торгових партнерах. Відбулася певна диверсифікація ринків збуту, збільшилася частка в структурі українського експорту ринків США, ЄС та деяких країн Азії, а питома вага країн СНД (у тому числі Росії) протягом року зменшувалась.
• Щодо структури українського імпорту, протягом 10 місяців минулого року частка чорної металургії скоротилася до 40%. На погляд Л. Мусіної, зменшення питомої ваги цієї сировинної галузі є позитивним явищем, тоді як зменшення частки експорту продукції машинобудівної галузі до 9,7% і збільшення - мінеральних продуктів не викликає захоплення.
• За підсумками 11 місяців темпи зростання експорту товарів перевищували темпи зростання імпорту, сальдо торгівлі товарами склало 1039,8 млн. дол. США. Це, а також суттєве збільшення надходжень в 2002 р. у валюті від трансфертів сприяло тому, що пропозиція валюти перевищувала попит на неї. Протягом 2002 р. НБУ на Міжбанківському валютному ринку (МБВР) викупив 1,73 млрд. дол. США і рівень міжнародних валютних резервів НБУ перевищив 4 млрд. дол. США. За оцінками Мінекономіки, міжнародні валютні резерви НБУ на кінець 2002 р. дорівнювали 10,3 тижня імпорту проти 7,9 тижня у 2001 р. Водночас номінальна девальвація гривні на 0,6% (реальна девальвація - 1,2%) забезпечила збільшення цінової конкурентоспроможності українських товарів на ринках інших країн.
• Зростання заробітної плати протягом усього року становило понад 18%, тобто приріст реальних доходів громадян у 5-6 разів перевищував приріст ВВП. Таким чином, дещо змінився вплив чинників зростання і уряд докладав зусиль для підвищення реальних доходів населення та внутрішнього попиту, щоб компенсувати втрати в зв'язку з погіршенням зовнішньоекономічної кон'юнктури.
• У 2002 р. було двічі підвищено розмір мінімальної заробітної плати: з 1 січня до 140 грн. і з 1 липня до 165 грн.; на 20% збільшився розмір пенсій. Реальна заробітна плата за період з січня по листопад 2002 р. зросла на 18,4%, а реальні доходи громадян - на 21,9%. Це суттєво вплинуло на темпи зростання внутрішнього ринку. Пропозиція товарів на ньому, яка збільшувалась досить високими темпами, та сприятливі умови, що склалися протягом 2002 р. у сільському господарстві, зумовили зниження цін на продовольчі товари (-2,3%), що й стало основною причиною дефляції - певною мірою не очікуваної. Це було зумовлено, з одного боку, адміністративним впливом на місцеві органи влади щодо контролю динаміки цін, з іншого - високим врожаєм, завдяки чому ціни на сільськогосподарську продукцію знизилися приблизно на 10%. Неабияке значення мало й те, що практично не підвищувалися тарифи на електроенергію, газ та житлово-комунальні послуги - для населення вони залишаються низькими, а для виробництва - високими. Таким чином, рівень перехресного ціноутворення у 2002 р. підвищився, протягом року індекс споживчих цін становив 99,4%.
• Заступник держсекретаря Мінекономіки визначила цінову ситуацію 2002 р. як принципово нову для економіки України. Протягом усього періоду незалежності дефляція спостерігалась лише в окремі літні місяці, а в 2002 р. дефляційними були шість місяців. Але необхідно зазначити, що йдеться про дефляцію лише у групі продовольчих товарів (питома вага витрат на придбання цих товарів є найбільшою в загальних споживчих грошових витратах населення - 63,9%). Зростання доходів населення зумовлює зміни у структурі споживання, і приріст доходу реалізується головним чином на непродовольчому ринку, де спостерігалася інфляція.
• Вагомим чинником, який також частково зумовив дефляційну динаміку споживчих цін у 2002 р., була тривала стабільність курсу гривні відносно курсу долара США.
• На цінах споживчого ринку не позначилось значне збільшення монетарних агрегатів (у 2002 р. монетарна база зросла на 33,6%, грошова маса - на 41,6%), оскільки у відповідь на розширення пропозиції валюти на ринку емісія коштів була забезпечена відповідним зростанням виробництва і не носила інфляційного характеру.
• Ситуація в бюджетній сфері не створювала жодних передумов для прискорення інфляційних процесів. При формуванні державного бюджету передбачалося, що в 2002 р. дефіцит загального фонду державного бюджету становитиме 2,9 млрд. грн., що призвело б до збільшення грошової маси на споживчому ринку. За оцінками Мінекономіки, профіцит загального фонду становить більше 1 млрд. грн. Отже, сукупний попит державного сектора скоротився у порівнянні із запланованим майже на 4 млрд. грн.
• З іншого боку, якщо розглянути явище у більш довгостроковій ретроспективі, то дефляційна динаміка споживчих цін у 2002 р. частково є наслідком близької до нульової (0,9% протягом року) динаміки цін виробників у 2001 р. За словами заступника держсекретаря, такий профіцит значною мірою є штучним, оскільки його було досягнуто за рахунок недофінансування багатьох видаткових статей бюджету - залишилася заборгованість по заробітній платі, по соціальних виплатах сім'ям з дітьми та малозабезпеченим сім'ям, ще за 2001 р. недофінансовані видатки на науку. Рівень виконання річного плану по доходах склав 87,9%, а по видатках - 74,6%, і ця різниця є істотнішою за таку в попередньому році.
• Кредити, надані комерційними банками, зросли на 38,4% (динаміка гірша, ніж у минулому році), тим часом вклади населення в банках збільшились, за оперативними даними, приблизно на 60%. Цей показник також трохи менший, ніж у 2001 р. Однак вклади населення все ж таки зростають, і одне з головних завдань міністерства та суміжних відомств, як вважає Л. Мусіна, полягає в тому, щоб трансформувати їх в ефективні інвестиції і шляхом залучення до реального сектора «підживити» зростання економіки.

2. З якою метою аналізують цілу систему показників дефіциту бюджету - загальний, структурний, циклічний, первісний

Збалансованість бюджетів, які входять до складу бюджетної системи держави, є необхідною умовою фінансово-бюджетної політики. Перевищення доходів над видатками становить надлишок (профіцит) бюджету. Перевищення видатків над доходами становить дефіцит бюджету.

У національній економіці існує пряма залежність між розмірами державного боргу і дефіциту бюджету. З одного боку, дефіцит бюджету збільшує державний борг, а з іншого - зростання державного боргу потребує додаткових видатків бюджету на його обслуговування, що збільшує дефіцит бюджету.

Як нам уже відомо, дефіцит державного бюджету визначають як різницю між державними надходженнями і державними видатками. Чимало економістів вважають, що сучасна методика вимірювання дефіциту бюджету не зовсім точно відображає реальний стан речей у сфері державних фінансів. На їхню думку, наявна методика, по-перше, не враховує впливу інфляції на дефіцит бюджету. Частина видатків державного бюджету спрямовується на сплату процентів за державний борг. Припустімо, що величина державного боргу становить D, а i - номінальна процентна ставка, тоді і D - сума процентів за державний борг. Більшість економістів уважає, що державні видатки мають охоплювати тільки реальну суму процента, а не номінальну. Якщо r - реальна процентна ставка, то реальні видатки на обслуговування боргу дорівнюють rD. Оскільки різниця між номінальною процентною ставкою i та реальною процентною ставкою г є темпом інфляції ті, то дефіцит бюджету завищено на величину nD ( = iD-rD). За значних темпів інфляції величина nD може бути досить істотною. В результаті можлива ситуація, коли номінальний державний борг зростає, хоча реальна заборгованість держави знижується. Це ускладнює оцінку фіскальної політики.

По-друге, наявна методика оцінки дефіциту не враховує державних активів і пасивів. Багато економістів уважають, що в оцінках дефіциту бюджету й державного боргу потрібно враховувати державні активи. Як приклад вони наводять оцінку активів і пасивів у приватних одиниць - домогосподарств і фірм. Якщо певна приватна одиниця взяла позику і купила певну річ, то збільшення її активів (куплена річ) нейтралізується її зобов'язанням (позиками). Тому в майновому стані цієї одиниці не відбулося жодних змін. Так само пропонується оцінювати і державні фінанси. Інакше кажучи, державні позики для закупівель капітальних благ не повинні збільшувати Дефіцитів бюджету. Методику обчислення державного бюджету, яка враховує активи і пасиви, називають бюджетуванням капіталу, бо вона враховує зміни в обсязі капіталу. Проте реалізація цієї методики пов'язана з низкою проблем. Передовсім постає питання: які державні видатки враховувати як видатки на капітальні блага (зокрема, чи слід мати на увазі видатки на озброєння, видатки на розвиток інфраструктури і т.д.)?

Дефіцит бюджету може змінюватися як унаслідок змін у фіскальній політиці уряду, так і в результаті зміни економічної кон'юнктури. Наприклад, у фазі спаду доходи фірм і домогосподарств знижуються, тому податкові надходження держави також зменшуються. Водночас більше громадян отримує право на допомогу з безробіття. Тому в цій фазі ділового циклу дефіцит бюджету зростає без будь-яких змін у фіскальній політиці.

Дослідження бюджетного дефіциту базується на аналізі передумов для його зростання або зменшення, до яких належать бюджетна і податкова політика, а також розвиток економіки в цілому.

Заслуговує на увагу думка про визначення необхідності застосування відносних показників оцінки рівня бюджетного дефіциту, а також їх структурний аналіз з метою більш ґрунтовного дослідження наявних тенденцій. Так, окрім абсолютних показників розміру дефіциту бюджету, його значення доцільно співвідносити з розміром валового внутрішнього продукту, доходами і видатками бюджетів відповідних років.

Моделювання бюджетного дефіциту повинно відбуватися і відбувається у процесі формування та виконання бюджету у динаміці, виходячи з системи показників оцінки рівня як державного, так і місцевих бюджетів.

Дефіцит бюджету повинен розглядатись як перманентна циклічно-динамічна система, а будування моделі прогнозування і регулювання вищезазначеного параметру повинно проводитись з урахуванням системних взаємозв'язків.

Модель, що пропонується, має на меті дослідження темпів зростання доходів і видатків бюджетів всіх рівнів як складових системи, і, таким чином, виявлення і моделювання подальшого розвитку показника дефіциту бюджету, його нивілювання, прогнозування подальшого розвитку економіки держави.

Основу системи показників оцінки бюджету становлять надходження доходів, видатки, та дефіцит як перевищення видатків над доходами. Якщо доходи прийняти за Х, а видатки - за У, то дефіцит Н буде дорівнювати:

,

На наступному етапі побудови моделі простежується динаміка темпів приросту складових системи. На підставі відповідних розрахунків абсолютних і відносних показників пропонується провести порівняльну характеристику наявної динаміки доходів і видатків кожної складової бюджетної системи держави і визначити клас ситуації, що складалася відповідно до нижченаведеної сітки.

І Д ^ В v	ІІ Д v В v
ІІІ В ^ Д v	ІV В ^ Д ^

Рис. 1. Класифікаційна сітка моделі регулювання доходів і видатків бюджету

Кожному з наведених етапів притаманні свої властивості, які мають наступні характеристики:

I - Якщо доходи бюджету мають чітку тенденцію до зростання, а видатки поступово знижуються, можемо стверджувати про непропорційну залежність наведених показників, а також про зниження дефіциту бюджету або про його відсутність.

II - Якщо і доходи, і видатки бюджету знижуються поступово, це свідчить про зниження рівня загальних макроекономічних показників розвитку певного регіону, чи держави взагалі, що потребує подальшого співставлення абсолютних розмірів доходів і видатків.

III - Якщо доходи бюджету мають тенденція зниження, а видатки - зростають, то маємо чітку динаміку незбалансованості бюджету, що потребує негайного втручання, застосування заходів щодо його регулювання з метою підвищення рівня доходів і зменшення темпів зростання видатків.

IV - Якщо доходи бюджету так само як і видатки постійно зростають - це показник загального розвитку регіону чи держави, що є позитивною тенденцією, але за умови що темпи зростання доходів перевищують темпи зростання видатків, інакше маємо дефіцит в абсолютному вираженні.

Наведена вище модель, як і будь-яка інша, має також враховувати і використовувати наступне обмеження, що є співставленням темпів приросту доходів чи видатків при їх однаковій тенденції. Для цього необхідно застосувати коефіцієнт еластичності, розрахований за наступною формулою:

,

де Е - коефіцієнт еластичності;

Тд - темп приросту доходів;

Тв - темп приросту видатків.

Отримане значення показує наскільки темп приросту видатків випереджає темп приросту доходів, чи навпаки, що дає підстави і звужує напрямки подальшого дослідження з метою виявлення резервів скорочення видатків.

3. Дослідження економічного стану України

Вам пропонується заповнити таблицю з основними макроекономічними показниками, які характеризують поточне становище української економіки.

Після цього зробіть стислий аналіз економічної кон'юнктури, виділіть основні позитивні та негативні тенденції, вкажіть специфічні проблеми перехідного періоду, що переживає нині сучасна Україна; охарактеризуйте стан держбюджету, проаналізуйте основні джерела наповнення державної скарбниці, ефективність використання бюджетних надходжень, розгляньте основні напрями бюджетно-податкової, зовнішньоекономічної, грошово-кредитної, валютної, інвестиційної, соціальної політики держави.

Таблиця 1 Економічні показники

Показники	2008 (минулий рік)	2009 (поточний рік)
Номінальний ВВП, млн. грн.	948 056	914 720
Темп росту номінального ВВП (зміна у відсотках до попереднього періоду), %	+2,1	-15,1
Реальний ВВП, млн. грн.	969 864	776 597
Темп росту реального ВВП (зміна у відсотках до попереднього періоду), %	+2,0	-14,9
Індекс споживчих цін	122,3	112,3
Інвестиції, млн. грн.	233 081	151 777
Обсяг експорту товарів та послуг, млн. дол. США	85 612	54 253
Обсяг імпорту товарів та послуг, млн. дол. США	99 962	16 676
Доходи держбюджету, млн. грн.	231 686	241 454
Видатки держбюджету, млн. грн.	225 320	242 357
Загальний баланс, млн. дол. США	-12 763	-1 801
Грошова маса (М3) на кінець періоду, млн. грн.	468,2	480,2
Ставка рефінансування НБУ, % на кінець періоду	12,0	10,25
Середньозважена ставка за кредитами комерційних банків, % на кінець періоду	15,3	16,7
Чисельність зареєстрованих безробітних (на кінець періоду), тис. осіб	1782	1691
Рівень безробіття, %	3	1,9
Середня заробітна плата працівників, грн.	1 806,4	1 906,0

Поглиблення кризових явищ у світі та в Україні визначило збереження в І кварталі 2009 року дефіциту платіжного балансу, насамперед, у частині фінансового рахунку. Формування значного від'ємного сальдо рахунку фінансових операцій (4,5 млрд. дол. США) було спричинене уповільненням притоків довгострокового капіталу, значним відтоком короткострокових кредитів та високим попитом на іноземну валюту.

Обвальне падіння світового попиту та зниження цін на світових товарних ринках призвели до падіння обсягів експорту товарами та послугами, викликавши серйозний спад вітчизняного промислового виробництва. Водночас під впливом різкого послаблення обмінного курсу та скорочення внутрішнього попиту імпорт скорочувався ще більш активно, що призвело до зменшення дефіциту поточного рахунку до 819 млн. дол. США

Подвійний дефіцит було профінансовано за рахунок резервних активів України, що скоротились на 5.3 млрд. дол. США .

У І кварталі 2009 року від'ємне сальдо поточного рахунку платіжного балансу становило 819 млн. дол. США. Зниження дефіциту поточного рахунку порівняно з відповідним періодом минулого року (як і порівняно з попереднім кварталом), насамперед, відбулось внаслідок девальвації гривні та суттєвого скорочення внутрішнього попиту, що призвело до зменшення від'ємного сальдо товарного балансу до 1,1 млрд. дол. США (порівняно з 4,7 млрд. дол. США у І кварталі та 3,7 млрд. дол. США у IV кварталі 2008 року).

Відповідно відбулось покращення показників, що характеризують стан поточного рахунку за останні 4 квартали. Так, кумулятивне від'ємне сальдо товарного балансу скоротилось до 13,4 млрд. дол. США (порівняно з 16,9 млрд. дол. США у IV кварталі 2008 року), а дефіцит поточного рахунку - до 10,1 млрд. дол. США (12,9 млрд. дол. США у IV кварталі 2008 року).

Скорочення зовнішнього попиту та відповідне зниження світових цін на товари традиційного українського експорту зумовили значне зменшення його вартісних обсягів (на 39,2% порівняно з І кварталом 2008 року). Однак більш активне зниження внутрішнього попиту разом з різким подорожчанням імпортних товарів внаслідок девальвації гривні зумовили більш значне скорочення вартісних обсягів імпорту (на 48,3%).

Обсяг загального товарообороту у І кварталі п.р. скоротилися порівняно з відповідним періодом минулого року в 1,8 рази до 18,1 млрд. дол. США.

Експорт. У І кварталі 2009 року експорт товарів, становив лише 8,5 млрд. дол. США, що на 39,2% нижче ніж у відповідному кварталі 2008 року та на 37,7% нижче ніж у попередньому кварталі. Через світову економічну кризу та зниження світового попиту значно зменшились фізичні обсяги експорту. Падіння цін на товарних ринках призвело до зниження експортних цін і відповідного зменшення вартості експортованих товарів. Навіть девальвація гривні та відповідне підвищення цінової конкурентоспроможності вітчизняних товарів не компенсувало негативних наслідків стагнації світових товарних ринків.

Відповідно до розподілу експортних операцій за великими економічними класами товарів за напрямками їх кінцевого використання (що приблизно відповідає трьом основним класам товарів в системі національних рахунків - засоби виробництва, проміжні товари і споживчі товари) найшвидше скорочувався експорт товарів інвестиційного призначення (на 48,3% до відповідного кварталу 2008 року) і товарів проміжного споживання (на 39,5). Це було обумовлено скороченням обсягів виробництва у країнах-торговельних партнерах та зниженням інвестиційної активності. У той же час споживчий попит скорочувався повільніше і тому експорт споживчих товарів зменшився на лише 29,3%.

Відповідно питома вага експорту товарів споживчого призначення порівняно з І кварталом 2008 року зросла на 1,6 в.п. до 11,7%, в той час як частка інвестиційного експорту знизилась на 1,5 в.п. до 8,3%. Питома вага експорту товарів проміжного споживання залишалась дуже високою - 79,7%.

За товарним розподілом вартісні обсяги експорту в І кварталі знижувались майже за всіма традиційними групами, окрім продукції АПК (внаслідок відносно стабільного світового попиту на продовольство):

Показники	млн. дол. США	у% до загального експорту	Темпи приросту, %
			до І кварталу 2008 року	до IV кварталу 2008 року
- металургійна продукція	2 953	34,8	-49,8	-31,3
- машинобудівна продукція	1 313	15,5	-45,4	-45,2
- продукція АПК	2 036	24,0	+ 12,4	-37,8
- продукція хім. промисловості	751	8,8	-53,6	-41,8

У географічній структурі експорту випереджаючими темпами скорочувались обсяги поставок до країн СНД та Європи (відповідно на 43,2% та 44,2%). Експорт з країн Азії знизився лише на 23,8%, що зумовило збільшення їх частки майже до 30% (у І кварталі 2008 року - 23,8%).

Імпорт. У І кварталі 2008 року в Україну було імпортовано товарів на загальну суму 9,6 млрд.

дол. США, що на 48,3% менше ніж у відповідному кварталі 2008 року та на 44,5% менше ніж у IV кварталі 2008 року, що перш за все було зумовлено зменшенням фізичних обсягів імпорту внаслідок істотного скорочення внутрішнього попиту та подорожчання імпортованих товарів. Крім того, на зниження вартісних обсягів вплинуло падіння світових цін.

При цьому найактивніше скорочувався імпорт інвестиційних товарів (на 67,4% за І квартал порівняно з відповідним періодом минулого року), що було зумовлено скороченням внутрішнього виробництва та відповідного зниження інвестиційної активності підприємств. Нижчі темпи падіння імпорту товарів проміжного споживання (44,0%) були спричинені зростанням вартісних обсягів імпорту природного газу. У І кварталі п.р. до обсягів імпорту були додатково включені обсяги природного газу, що знаходився в українських ПСГ та був переданий українській стороні в рахунок плати за транзит (в обсязі 11 млрд. м на суму 1,7 млрд. дол. США). В цілому в І кварталі обсяги імпорту природного газу становили 13,5 млрд. м (на 5,8% менше ніж у І кварталі 2008 року).

Загалом мінерального палива було імпортовано на 34,2% менше ніж у І кварталі 2008 року. Окрім негативних тенденцій у промисловості на вартісні обсяги імпорту палива також вплинуло значне здешевлення нафти (у 2,4 рази порівняно з І кварталом 2008 року).

Скорочення обсягів імпорту споживчих товарів (на 39,6%) відбувалось під впливом девальвації гривні, майже повної відсутності споживчого кредитування та зниження наявних доходів домогосподарств. Однак, високі очікування подальшої девальвації разом з невизначеністю щодо введення додаткових обмежень та митних надбавок на споживчий імпорт гальмували звуження попиту та відповідно більш значне скорочення імпорту товарів, призначених для споживання.

Обсяги імпорту в І кварталі за всіма товарними групами демонстрували високі темпи падіння:



Показники	млн. дол. США	у% до загального імпорту	Темпи приросту, %
			до І кварталу 2008 року	до IV кварталу 2008 року
- мінеральні продукти	3 484	36,2	-34,3	-21,5
- машинобудівна продукція	1 820	18,9	-68,8	-66,1
- продукція хім. промисловості	1 395	14,5	-44,4	-44,3
- продукція АПК	1 156	12,0	-13,1	-31,2
- металургійна продукція	500	5,2	-62,1	-56,6

У географічному розподілі імпорту товарів почала поступово збільшуватися питома вага країн СНД (до 44,2% порівняно з 42,3% у І кварталі 2008 року), частка країн далекого зарубіжжя зменшилась на 1,9 в.п. до 55,8%. Падіння загальних обсягів імпорту найбільш помітно відобразилось на торгівлі з країнами Азії та Європи, обсяги надходжень з яких скоротились відповідно на 58,5% та 50,9%.

Послуги. За І квартал 2009 року додатне сальдо торгівлі послугами становило 267 млн. дол. США (219 млн. дол. США у відповідному кварталі 2008 року). При цьому зростання сальдо було забезпечено більш значним зниженням імпорту послуг (на 23,6%) порівняно зі скороченням експорту (на 20,8%).

У І кварталі нерезидентам було надано послуг на суму 2,8 млрд. дол. США (у I кварталі 2008 року -3,6 млрд. дол. США). Зменшення загальних обсягів експорту відбулось внаслідок скорочення обсягів послуг з транспортування (на 22,7%), здебільшого з транспортування трубопровідним транспортом в 1,8 рази, а також падіння обсягів послуг з подорожування (на 32,4%) через зниження кількості іноземців, що відвідали Україну у звітному періоді (на 17,6%).

Обсяг послуг, що були надані резидентам України у І кварталі п.р., становив 2,6 млрд. дол. США, що на 23,6% менше ніж за відповідний період минулого року. Падіння обсягів відбулось за всіма видами послуг, крім послуг зв'язку. Значного скорочення зазнали обсяги транспортних послуг, особливо послуг з морського транспорту (на 55,8%), залізничного транспорту (на 44,4%) та трубопровідного (на 22,9%).

Доходи. Від'ємне сальдо балансу доходів у І кварталі 2009 року становило 574 млн. дол. США.

Зменшення надходжень за статтею «доходи» на 12,8% порівняно з відповідним періодом 2008 року до 1,1 млрд. дол. США обумовлено зменшенням оплати праці українських громадян за кордоном, а також доходів від розміщення резервів. В той же час нерезидентам було сплачено 1,7 млрд. дол. США, що на 32,9% більше ніж у І кварталі 2008 року. Це було пов'язано насамперед із збільшенням виплат дивідендів за прямими інвестиціями (у 2,8 рази до 564 млн. дол. США) та відсотків за довгостроковими кредитами (на 24% до 620 млн. дол. США).

Трансферти. Сальдо поточних трансфертів у І кварталі 2009 року зменшились на 15% до 629 млн. дол. США, насамперед внаслідок зменшення надходжень грошових переказів робітників (на 18,2%). Обсяги сплачених резидентами трансфертів у звітному періоді становили 175 млн. дол. США, що на 8,7% більше ніж в І кварталі 2008 року.

В І кварталі 2009 року прояви фінансової кризи в Україні, а саме високі девальваційні очікування, недовіра до банківської системи, негативні настрої іноземних інвесторів щодо українських позичальників тощо, обумовили збереження значного від'ємного сальдо за фінансовим рахунком (4,5 млрд. дол. США). Притік прямих іноземних інвестицій залишався на низькому рівні, в той час як високі обсяги виплат за борговими зобов'язаннями приватного та державного секторів покривались новими залученнями лише частково. В значних обсягах продовжувалось накопичення готівкової валюти поза банківською системою, і лише певна стабілізація валютного ринку наприкінці кварталу дозволила уповільнити ці процеси та сформувати дефіцит за фінансовим рахунком в І кварталі нижчим ніж у IV кварталі 2008 року (5,7 млрд. дол. США).

Прямі іноземні інвестиції. Через стагнацію світової економіки обсяги інвестування продовжили знижуватись. За І квартал п.р. обсяги притоку прямих іноземних інвестицій в Україну, оцінені в 957 млн. дол. США, що на 17,1% менше ніж у IV кварталі 2008 року, були найменшими за період з І кварталу 2006 року.

Накопичений обсяг інвестицій в економіку України на кінець І кварталу 2009 року оцінений в 47,6 млрд. дол. США. Із загального обсягу накопичених інвестицій у фінансовому секторі зосереджено 30,1% капіталу іноземних інвесторів, в оптовій торгівлі, посередництві в оптовій торгівлі -21,1%, у металургійному виробництві - 12,7%, оптовій торгівлі та посередництві в оптовій торгівлі - 7,2%. Частки інших видів економічної діяльності не перевищують 5%.

У розрахунку на одну особу обсяг накопичених прямих іноземних інвестицій склав 1 034 дол. США, що на 2% більше ніж на початок року.

Кредити та облігації. За І квартал 2009 року від'ємне сальдо за операціями з кредитами та облігаціями приватного сектору становило 1,1 млрд. дол. США (порівняно з 1,3 млрд. дол. США у IV кварталі 2008 року) і сформувалось, як і в попередньому кварталі, насамперед через значні обсяги чистого погашення короткострокових кредитів банківським сектором.

Рефінансування виплат за раніше залученими кредитами та облігаціями приватного сектору за рахунок нових позик (rollover) оцінено в 84,5%, що в умовах фінансової кризи може розцінюватись як достатньо позитивний результат. Для банківського сектору цей показник становив 78,4%, реального сектору - 105,1%.

Чисте погашення кредитів та облігацій банківського сектору в І кварталі становило 1,1 млрд. дол. США. при скороченні заборгованості за короткостроковими кредитами (від'ємне сальдо -2,2 млрд. дол. США) досить активно залучались «довгі» кредити (додатне сальдо - 1,4 млрд. дол. США), насамперед банками з іноземними інвестиціями.

Чисті залучення реального сектору економіки за кредитами та облігаціями у І кварталі 2009 року становили 100 млн. дол. США, насамперед внаслідок достатньо низьких обсягів виплат за довгостроковими кредитами - 1,7 млрд. дол. США, що на 17,2% менше ніж в середньому за квартал у 2008 році.

Також у І кварталі 2009 року було здійснено чисте погашення державної заборгованості на загальну суму 812 млн. дол. США.

Інший капітал. Високі девальваційні очікування населення та недовіра до банківської системи сприяли збереженню значних обсягів накопичення готівкової валюти поза банківською системою в І кварталі 2009 року - 4,1 млрд. дол. США (за IV квартал 2008 року - 5,1 млрд. дол. США).

З іншого боку, слід відзначити майже повне припинення відтоку капіталу за операціями з цінними паперами та поверненням прямих інвестицій (139 млн. дол. США проти 504 млн. дол. США у відповідному періоді минулого року).

У І кварталі був зафіксований подвійний дефіцит (як поточного, так і фінансового рахунків) у розмірі 5,2 млрд. дол. США, який було профінансовано за рахунок резервних активів. В результаті обсяг міжнародних резервів станом на 01.04.2009 року становив 25.4 млрд. дол. США, що забезпечує фінансування імпорту товарів та послуг протягом 5,3 місяців майбутнього періоду.

4. Аналіз державного регулювання економіки

інфляція дефіцит бюджет доход

У продовження попереднього завдання проведіть ґрунтовний аналіз одного з напрямків державного регулювання економіки на прикладі нашої країни. У відповідності до номера Вашого варіанту оцініть необхідність державного втручання, наведіть статистичні дані, проаналізуйте ефективність державної політики, проблеми, та внесіть власні пропозиції, спрямовані на покращення ситуації у сфері державного підприємництва.

Рішення:

В Україні протягом останнього часу спостерігається процес формування ринкових відношень, у яких підприємництво (підприємницька діяльність) відіграє основну роль.

У середині 90-х років ХХ ст. держава сахнулась від однієї крайності - повної економічної свободи із категоричним запереченням необхідності збереження збалансованого механізму державного регулювання економіки як невід'ємної частини державного управління - до іншої. Йдеться про спробу підмінити ринковий механізм господарювання жорстоким державним регулюванням.

Це призвело до збільшення кількості неефективних та недоцільних державних рішень, які знайшли своє відображення у відповідних нормативно-правових актах. Результатом впровадження цих нормативно-правових актів стало збільшення перешкод для здійснення підприємницької діяльності, зростання рівня тінізації, посилення соціальної напруги у суспільстві.

Державне регулювання підприємництва є напрямом державної політики, спрямованим на вдосконалення правового регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, недопущення прийняття економічно недоцільних та неефективних регуляторних актів, зменшення втручання держави у діяльність суб'єктів господарювання та усунення перешкод для розвитку господарської діяльності, що здійснюється в межах, у порядку та способом, що встановлюються Конституцією та законами України.

На відміну від юридичної - економічна наука завжди приділяла велику увагу проблемам створення оптимальної системи державного регулювання підприємництва. Юриспруденції відповідних розробок бракує, тому проблематика державного регулювання підприємництва є особливо актуальною для неї.

Юридична література визнає необхідність державного регулювання економіки. В учбовій літературі із теорії держави і права відзначається, що ринкова економіка ніколи не існувала у чистому виді, поза суспільства і окремо від держави. Тому можна сказати, що перехід до ринкових відношень не можна розуміти як повне відсторонення держави від економічного життя та господарюючих суб'єктів. Ринкова економіка не може нормально функціонувати без активних дій зі сторони держави.

Зокрема, один із дослідників в сфері публічного права Ю.Тихомиров стверджує, що ідея державного управління сприймається критично як зниження ролі держави в умовах формування ринкової економіки. Але жодна держава не відмовляється від управління і регулювання.

На думку В. Мамутова, рівень державного регулювання в усіх розвинутих країнах є достатньо високим. Державне втручання в економіку не можна ототожнювати із втручанням у внутрішні справи підприємств.

Необхідність державного регулювання підприємницької діяльності неодноразово підкреслювалась у працях учених.

Наприклад, В. Лаптєв вважає, що перехід до ринкової економіки спочатку сприймався як повна відмова від державного регулювання господарської діяльності, як повне саморегулювання підприємництва. Наразі наступив момент усвідомлення того, що державне регулювання при переході до ринкової економіки в нашій країні є необхідним, що у підприємницькому законодавстві не можна односторонньо орієнтуватися тільки на приватні інтереси, оскільки вони повинні сполучатися з інтересами публічними.

Учений не просто визнає таку необхідність та відстоює її. Він вважає державне регулювання підприємницької діяльності невід'ємним принципом підприємницького права.

Необхідність державного регулювання підприємницької діяльності відзначають і вчені, що не беруть участі в дискусії про підприємницьке право, але займають різні позиції з теорії господарського права. Навіть цивілісти, опоненти господарського права, визнають необхідність державного регулювання підприємницької діяльності і публічно-правових початків у сфері підприємництва, хоча й в обмеженому обсязі.

Зокрема, на думку А. Пушкіна, роль державного регулювання, застосування норм публічного права не повинна зводитися, як раніш, до законодавчого обмеження волі суб'єктів господарських договорів. Державне регулювання повинне бути спрямоване тільки на упорядкування діяльності суб'єктів підприємництва, припинення процесів зловживання правами, волями і т.п., а також забезпечення стану дотримання публічного порядку.

У Концепції Української РСР, перехід до ринкової економіки, яку в листопаді 1990 р. схвалила Верховна Рада, метою державного регулювання економіки є досягнення ефективного, поступального і стабільного економічного, соціального, наукового та культурного розвитку України.

Ця мета реалізується у функціях державного регулювання, визначених Концепцією:

- формування системи економічних інститутів державного управління; регулювання пропозиції та попиту на товари шляхом дотування їх споживання;

- перерозподіл доходів населення і суб'єктів господарювання, спрямований на пом'якшення соціальної нерівності;

- стимулювання виробництв, що створюються на базі нових технологій, розвиток експортного виробництва, економічний захист стратегічно важливих виробництв та інше.

Отже, відповідно до даної Концепції змістом державного регулювання у сфері підприємницької діяльності є діяльність із реалізації функцій держави щодо забезпечення господарського порядку, здійснювана у встановлених правом формах і відповідними методами.

Завдання і функції державного регулювання реалізуються у конкретних діях органів і посадових осіб, що здійснюють вплив на суб'єктів господарювання.

Наступним у реформуванні державного управління економікою після Концепції став Указ Президента України «Про усунення обмежень, що стримують розвиток підприємницької діяльності».

Більшість фахівців вважає, що саме із появою цього Указу розпочався перший етап процесу впровадження в Україні регуляторної реформи.

А із введенням у дію Указу Президента України «Про запровадження єдиної державної регуляторної політики у сфері підприємництва» розпочався процес упровадження в Україні регуляторної реформи. Ст. 1 цього Указу встановлювала, що єдиною державною регуляторною політикою у сфері підприємництва визначається діяльність, спрямована на досягнення оптимального регулювання державою підприємницької діяльності, усунення правових, економічних та адміністративних перешкод у реалізації права на підприємницьку діяльність. Згідно зі ст.2 Указу, засобом здійснення цього напряму державного регулювання є впорядкування нормативного регулювання підприємницької діяльності.

Поява згаданого вище Указу зробила реальністю реалізацію ідеї формування у процесі прийняття державних рішень відповідних механізмів, які б перешкоджали появі економічно неефективних та недоцільних нормативно-правових актів із питань підприємницької діяльності на етапі їхньої підготовки. Ця ідея знайшла своє відображення у Концепції державного регулювання у сфері підприємництва, яка була підготовлена в 1999 р. групою фахівців під егідою Держпідприємництва. Концепція регулювання проголосила нові принципи державного регулювання і процедури підготовки, розгляду та прийняття регуляторного акту, що давало б змогу максимально врахувати в них загальні суспільні інтереси.

Відповідно до Концепції упорядкування нормативного регулювання підприємництва мало здійснюватися шляхом додержання центральними та місцевими органами виконавчої влади наступних актуальних принципів, а саме: підготовки аналізу регуляторного впливу, яким повинен супроводжуватися проект регуляторного акта, та обов'язкового погодження проекту регуляторного акта з Держпідприємництвом. Воно було спрямоване на додержання принципу доцільності, достатності та відповідності нормативного регулювання вимогам ринкових відносин, а також принципу ефективності та здійснення досягнення позитивних економічних і соціальних результатів впровадження регуляторних актів і т.п.

Із 1 січня 2004 р. набрав чинності Закон України № 1160 «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», який став головним елементом у системі законодавства з питань державного регулювання у сфері підприємництва і розпочав процес впровадження регуляторної реформи в Україні. Цей Закон визначає правові та організаційні засади реалізації державного регулювання у сфері господарської діяльності з урахуванням практики застосування Указів Президента «Про усунення обмежень, що стримують розвиток підприємницької діяльності», «Про запровадження єдиної державної регуляторної політики у сфері підприємництва» та інші нормативно-правових актів, що входять до системи нормативно-правових актів, які регулюють цей напрям державної політики.

Закон України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» було розроблено на достатньо високому нормотворчому рівні із врахуванням практичного досвіду правового регулювання сфери підприємництва. Утім, слід звернути увагу на деякі технічні та змістовні моменти.

Як зауважив В. Мамутов, у регуляторному Законі знайшли відображення і розвиток понятійний апарат і деякі загальні положення Господарського Кодексу (надалі - ГК). Цей закон, як і ГК, є спрямованими на удосконалення правового регулювання господарських відносин, зокрема, на «зменшення втручання держави у діяльність суб'єктів господарювання і усунення перешкод для розвитку господарської діяльності, здійснюваної у межах, у порядку і способами, встановленими Конституцією та законами України» (п.1 ст.1). Для досягнення цих цілей закон регламентує не господарську діяльність безпосередньо, а процедуру правотворчості у розглянутій сфері.

Водночас, на думку Кужель О.В. закон закладає механізм реалізації державної регуляторної політики: методичне та організаційне забезпечення, взаємодія органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з громадськими об'єднаннями; розроблену систему адміністративних процедур підготовки та впровадження нормативно-правових актів.

Держава і підприємництво вступають у відносини, в яких кожна зі сторін має значний вплив. Держава має потребу в підприємництві, оскільки ринкова система забезпечує її (без особливих додаткових витрат) матеріальними ресурсами, послугами і товарами, фінансовою підтримкою державних програм і т.п.

У свою чергу, підприємництво має потребу в державі, оскільки йому необхідне законодавство, що регламентує правила економічної діяльності, її безпеки, захисту і стабільності, а також функціонування монетарної системи, стабільної економічної і соціальної інфраструктури. Підприємництво покладається на конституційний захист і державну підтримку підприємництва як основного інституту суспільства, що забезпечує одержання прибутку, зайнятість населення і підвищення його життєвого рівня. Результатом таких взаємин є «змішана» економіка, у якій взаємодіють її суспільний та приватний сектори.

Державні органи на різних рівнях впливають на підприємницьку діяльність, тому результати її здійснення залежать від держави. Держава встановлює «правила гри» на ринку.

Відносини між державою і підприємництвом можуть виявлятися у конфліктах чи тертях, однак ці відносини не є настільки ворожими, як це іноді намагаються представити. Адже саме державне регулювання створює те середовище, у якому діють підприємці, забезпечуючи захист права власності, виконання договірних зобов'язань і т.п., що є істотним для діяльності підприємців. Така ворожість більше стосуються посадових і службових осіб державних органів, котрі зловживають своїми повноваженнями, порушують права і законні інтереси підприємців.

Як відомо, одні учені вважають, що для розвитку економіки є необхідною відмова держави від регулювання більшості сфер підприємницької діяльності.

Інші вчені, навпаки, наполягають на значному посиленні ролі держави в регулюванні підприємництва для забезпечення суспільних (публічних) інтересів. На нашу думку, дійсно ефективне регулювання має бути побудоване на більш тісному співробітництві між державою і підприємництвом.

Найбільш прийнятним і оптимальним варіантом відносин між державою і підприємництвом варто вважати відносини співробітництва.

Необхідність у відносинах співробітництва між державою і підприємництвом, зокрема, підтверджується досвідом і успіхами Японії, Кореї, Тайваню й інших держав, чиї національні стратегії характеризуються тісним співпрацею між державою і підприємництвом в ім'я досягнення визначених позицій в обраних галузях світового ринку. Ті ж країни, чиї стратегії характеризувалися твердими чи навіть антагоністичними відносинами держави і підприємництва, були, відповідно, менш успішними на світовому ринку.

Окрім того, сучасний період розвитку суспільства характеризується глобалізацією підприємництва, створенням міжнародних об'єднань підприємців, а також підсилюється можливостями використання передових технологій для економічного розвитку держав, унаслідок чого багато держав допомагають, направляють, регулюють і контролюють підприємництво для досягнення технологічної переваги. Таким чином, зростання конкуренції на світовому ринку, глобалізація бізнесу і підвищення значимості інновації підсилюють, у свою чергу, необхідність розвитку відносин співробітництва між державою і підприємництвом.

Варто припустити, що непрості відносини між державою і підприємництвом згодом будуть ще більше ускладнюватися у зв'язку із посиленням влади, а також системних характеристик кожної зі сторін цих відносин.

На підставі вищенаведеного дослідження можна зробити наступні висновки:

- державне регулювання підприємницької діяльності є діяльністю держави в особі його органів, спрямованою на забезпечення публічних інтересів шляхом використання засобів взаємодії у регулюванні підприємницьких відносин;

- підставою державного регулювання підприємництва є необхідність забезпечення реалізації й охорони публічних (державних і суспільних) інтересів, а також державного контролю над процесом підготовки регуляторних актів і відстеження діючих державних регулювань як в органах виконавчої влади, так і в інших органах державної влади.

Державне регулювання відіграє важливу роль у функціонуванні господарського правопорядку в Україні, спрямованого на забезпечення фундаментальних суспільних благ: законність, право власності, охорона здоров'я, охорона навколишнього середовища тощо. Для цього необхідно врегулювати політику, що діє на всіх рівнях державного управління. Йдеться про організацію такого рівня регулювання економіки, який відповідав би якісно новим явищам, структурним зрушенням у народному господарстві України, розвитку його на шляху до цивілізованих ринкових відносин.

Таким чином, державне регулювання діяльності суб'єктів підприємництва має бути продуманим і збалансованим. Співвідношення публічних і приватних інтересів при державному регулюванні підприємницької діяльності повинне виражатися в такому державному впливові, що надає можливість суб'єктам підприємництва ефективно розвиватися і при цьому забезпечує необхідні публічні потреби й інтереси.

Список використаної літератури

1. Булгакова С. Бюджетна політика держави // Вісник Київського національного торгівельно-економічного університету, 2002. - № 1. - С. 47-60.

2. Іщенко Д. Бюджетна стратегія та її реалізація у 2007 році // Урядовий кур'єр, 2006. - № 226. - С. 1-2.

3. Концепція переходу Української РСР до ринкової економіки: Концепція Верховної Ради УРСР від 1 листопада 1990 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. - 1990. - №48. - с. 632.

4. Лаптєв В.В. Проблеми удосконалювання підприємницького законодавства // Правове регулювання підприємницької діяльності. - М., 1995. - с. 4-17

5. Лаптєв В.В. Введення в підприємницьке право. - М., 1994. - 31 с.

6. Мале підприємництво України: процес розвитку - Інститут конкурентного суспільства. - К., 2001. - 253 с.

7. Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності: Закон України від 11 вересня 2003 р. № 1160 // Урядовий кур'єр. -2003. - № 198.

8. Тихомиров Ю. А. Публічне право. - М., 1995. - 496 с.

9. Тихомиров Ю. А. Публічне право: падіння і злети // Держава і право, 1996. -№ 1. - С. 3-12.

10. Як влада приймає рішення і як підприємці можуть на це впливати: Програма АРД / Чеккі «Регуляторна реформа в Україні». - 2001. - 46 с.

Размещено на Allbest.ru