Забезпечення високопродуктивної праці в ЗАТ "Ліктрави"

ЗАТ "Лiктрави" поставляє готовi лiкарськi засоби в аптечну мережу України а також в Бiлорусь i Молдову. На заводi переробляється бiльш як 100 найменувань лiкарських рослин. Продукцiя розфасовується на сучасному обладнаннi у рiзнi форми пакування картоннi пачки, ламiнований папiр, фiльтрпакети, при цьому забезпечується якiсть продукцiї у вiдповiдностi з дiючою нормативною документацiєю. ЗАТ "Лiктрави" сьогоднi - це сучасне працююче пiдприємство, що випускає готовi лiкарськi засоби їз лiкарської рослинної сировини, конкурентноспроможну на внутрiшньому ринку України i в країнах СНД. Пiдприємству конкуренцiю складають фармзаводи i фармфабрики України, якi мають цехи з переробки лiкарської рослинної сировини. Головним критерiєм конкурентоспроможностi лiкарських засобiв, якi випускає пiдприємство є їх якiсть, цiна i асортимент. Однiєю з проблем, якi впливають на дiяльнiсть пiдприємства i цiну продукцiї є конкуренцiя в заготiвлi лiкарської рослинної сировини в Українi. Неврегульована законодавча база щодо вивозу лiкарської сировини з України дозволяє значнiй кiлькостi приватних пiдприємцiв, якi займаються заготiвлею лiкарської рослинної сировини, скуповувати у населення сировину по вищiй цiнi, де не утримується 13% прибуткового податку i продавати її в Росiю. Протягом звiтного перiоду товариство не виплачувало штрафи та компенсацiї за порушення чинного законодавства. Фiнансовi ресурси пiдприємства створюються за рахунок власних коштiв. Власнi кошти знаходяться у товариства у безстроковому використаннi. Фiнансовi ресурси витрачаються за певними напрямками з метою досягнення конкретних цiлей, визначених ЗАТ "Лiктрави" та отримання прибутку. Фiнансовий менеджмент товариства здiйснюється працiвниками планового вiддiлу та бухгалтерiї пiд керiвництвом правлiння. У своїй дiяльностi вони керуються статутом ЗАТ "Лiктрави" та iншими внутрiшнiми нормативними документами. а також дiючим законодавством. ЗАТ "Лiктрави" регулярно надає звiти про свою дiяльнiсть загальним зборам акцiонерiв. ЗАТ "Лiктрави" не має укладених, але не виконаних договорiв та угод. У прогнозуваннi зростання обсягiв виробництва на наступнi роки є впровадження у виробництво нових технологiй та лiкарських препаратiв iз лiкарської рослинної сировини, профiлактично-оздоровчих фiтованн та оригiнальних рецептiв фiточаїв, модернiзацiя основних виробничих фондiв та вирiшення соцiальних питань.

Сировину на завод постачають заготівельні пункти, що знаходяться в екологічно чистих районах Хмельницької, Закарпатської, Тернопільської, Вінницької областей та АР Крим. Заготівельники пройшли навчання на підприємстві і проводять первинний органолептичний аналіз якості сировини. Багато видів сировини, які не ростуть на території України, підприємство завозить із-за кордону (листя сени, корені солодки, листя стевії, трава ерви, корені елеутерококу та інші).

Для перевірки якості сировини та готової продукції на підприємстві створена акредитована комплексна лабораторія, до складу якої входять хіміко-аналітична, радіологічна та мікробіологічна лабораторії, оздоблені сучасним обладнанням, що дає змогу провести обстеження сировини та готових лікарських і оздоровчо-профілактичних засобів на наявність діючих речовин, радіонуклідів цезію-137 та стронцію-90, шкідливих домішок, виявити мікробіологічну чистоту.

З метою доведення роботи підприємства до вимог GMP, GDP та GLP будується склад зберігання сировини, проведено реконструкцію діючих складів зберігання готової продукції. Проведено велику роботу з метою доведення виробничої дільниці до сучасних вимог виробництва, охорони праці робітників, охорони навколишнього середовища, здійснено реконструкцію виробничих приміщень, обладнано сучасну припливно-витяжну вентиляцію з системою охолодження припливного повітря в літній період року.

Партнерами заводу є великі дистриб'юторські компанії країни, співробітництво з якими дає можливість доставити нашу продукцію на полиці кожної аптеки України. Продукція підприємства ЗАТ «Ліктрави” приваблює покупців своєю якістю, дизайном та доступною ціною, а завдяки формі випуску у фільтр-пакетах зручністю при використанні. Відповідний рівень дистрибуції дає підприємству можливість експортувати продукцію до Республіки Білорусь, Молдови, Таджикистану та інших країн світу.

Метою діяльності товариства є отримання прибутку від виробничої, торгово-збутової та іншої підприємницької діяльності для задоволення інтересів учасників Товариства, а також матеріальних і соціальних потреб членів його трудового колективу.

Оскільки дикоростучі трави є досить цінною сировиною для виготовлення багатьох ефективних ліків, за останні 20 років потреба у цій сировині зросла більш ніж на 25%. Це, зокрема, підтверджується тим, що ЗАТ “Ліктрави” (м. Житомир) закуповує сировину понад 60 видів лікарських рослин, щорічно нарощуючи випуск продукції на 10-20%.

Основою використання лікарських рослин є визначення їх ресурсів на певній території, дослідження екологічних особливостей промислових видів на рівні популяцій з метою без виснажливої експлуатації й охорони.

Науково-обґрунтована охорона лікарських рослин повинна бути тільки комплексною, складатися з багатьох взаємопов'язаних заходів і буде ефективною лише при раціональному веденні заготівель з урахуванням промислового вирощування сировини найважливіших видів.

Особливість дослідної роботи з лікарськими рослинами полягає в необхідності координації науково-дослідної роботи в досить великій зоні діяльності (Дослідна станція лікарських рослин УААН обслуговує територію всієї України, окрім Криму).

Раніше в Україні функціонувало 6 спеціалізованих радгоспів, в яких було сконцентровано 30% площ культивованих лікарських рослин колишнього СРСР, зокрема на Житомирщині заготовлялось понад 200 тонн сировини.

Проведемо економічний аналіз діяльності ЗАТ «Ліктрави» на основі поданих нижче таблиць 2.1 - 2.5.

Рівень забезпеченості виробничими ресурсами ЗАТ «Ліктрави» наведено у таблиці 2.1.

Таблиця 2.1

Виробничі ресурси ЗАТ «Ліктрави»
Показники	Од. виміру	2007р.	2008р.	2009р.	2009 р. у % до 2007 р.
Статутний капітал	тис. грн.	1008,4	1008,0	1008,0	100,0
Середньорічна вартість основних активів	тис. грн.	8887,9	10930,8	12495,5	140,6
Середньорічна вартість оборотних активів	тис. грн.	23860,9	29776,4	39764,5	166,7
Середньоспискова чисельність працюючих	чол.	255,0	261,0	267,0	104,7
Власний капітал	тис. грн.	28549,3	35021,4	43659,0	152,9
Фондоозброєність	тис. грн.	7,1	10,3	14,0	196,9
Коефіцієнт зносу	-	0,37	0,33	0,32	-0,5
Дебіторська заборгованість	тис. грн.	5625,90	7377,00	9074,00	> у 1,6 раз
Кредиторська заборгованість	тис. грн.	863,10	1076,30	1673,00	> у 2 рази

Таким чином можна зробити такі висновки: середньорічна вартість основних активів кожного року збільшується на 20%, а середньорічна вартість оборотних активів збільшується на 30% щороку, не дивлячись на всесвітню фінансову кризу чисельність працівників у 2009 порівняно с 2007 роком збільшилась на 4 %, збільшується і власний капітал що дозволяє розширювати підприємство.

Коефіцієнт зносу та придатності основних засобів характеризує стан і ступінь зносу основних засобів, коефіцієнт зносу основних засобів показує, що ступінь зносу зменшився у 2009 році на 0,5.

Таблиця 2.2

Рівень виробництва та реалізації продукції підприємства ЗАТ "Ліктрави"
Показники	Од. виміру	2007р.	2008р.	2009р.	2009 р. у % до 2007 р.
Фактичні обсяги виробництва продукції (товарів, робіт, послуг)	тис. грн.	24938,70	30418,00	34434,00	138,07
Виручка від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	тис. грн.	36467,60	43753,00	55396,00	151,90
Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, послуг, робіт)	тис. грн.	36185,10	43449,00	55053,00	152,14

Отже з дані розрахунки свідчать про те, що фактичні обсяги виробництва продукції збільшилися на 38,07%; виручка від реалізації продукції зросла на 51,9 %; чистий дохід на 52,14%, це дає змогу зробити висновки про те, що підприємство розвивається успішними темпами.

Останнім пунктом аналізу економічних результатів діяльності підприємства є аналіз основних показників господарської діяльності. Суть проблеми підвищення ефективності виробництва полягає в тому, щоб на кожну одиницю витрат - матеріальних, трудових і фінансових, досягти істотного збільшення обсягу виробництва продукції, необхідної для задоволення матеріальних і культурних потреб. Остаточний висновок ефективності сільськогосподарського виробництва можна зробити, якщо зведемо всі дані в таблицю 2.3.

Таблиця 2.3

Показники господарської діяльності підприємства ЗАТ "Ліктрави"
Показники	Од. виміру	2007р.	2008р.	2009р.	2009 р. у % до 2007 р.
Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, послуг, робіт)	тис .грн.	36185,10	43449,00	55053,00	152,14
Собівартість реалізованої продукції (товарів, послуг, робіт)	тис.грн.	19356,70	21547,00	26481,00	136,81
Адміністративні витрати	тис.грн.	2758,60	3744,00	4383,00	158,88
Витрати на збут	тис.грн.	1901,20	2521,00	3013,00	>в 1,6 раз
Валовий прибуток, збиток від реалізації продукції (товарів, послуг, робіт)	тис.грн.	10 606,00	14 472,00	21551	203,20
Фінансовий результат від операційної діяльності	тис.грн.	378,50	14472,00	21551,00	5693,79
Рентабельність підприємства	%		27,55	30,45	30,45
Чиста рентабельність	%	86,94	101,65	107,90	124,1

Виручка від реалізації продукції зросла на 152,14% порівняно з 2007 р. Збільшилась і собівартість реалізованої продукції на 136,81%Зросли адміністративні витрати 158,88% завдяки найму нових працівників і зростанню заробітної плати. Витрати на збут збільшилась в 1,6 раз, а валовий прибуток у 2,03 рази як і інші показники, завдяки успішному функціонуванню підприємства.

Рівень виробничого потенціалу визначається у процесі його використання й оцінюється з погляду його результативнос-ті, тобто ступеня задоволення (порівняно з конкурентами) по-треб клієнтів, які споживають вироблену продукцію (надані послуги).

Тому важливим етапом стратегічного аналізу є цільові оцінки виробничого потенціалу підприємства. У цьому разі йдеться про аналіз та оцінювання рівня відповідності потенціалу підприємст-ва тим цілям, які поставлені керівниками на перспективу. Така постановка проблеми докорінно відрізняється від поширеної оцін-ки нагромадження підприємством чи організацією ресурсів лише з кількісного боку. Цільова оцінка потенціалу -- якісна його оцінка, що дає змогу оцінити можливості досягнення певних ре-зультатів, створити умови для обґрунтованого підходу до плану-вання процесу трансформації окремих його частин і потенціалу загалом на основі правильного розподілу дій та ресурсів за вико-навцями та термінами для якісного та своєчасного отримання не-обхідних параметрів і набуття навичок, а отже, забезпечити дося-гнення поставлених цілей.

Таблиця 2.4

Показники використання ресурсів виробництва КП "Ліктрави"
Показники	Од. виміру	2007р.	2008р.	2009р.	2009 р. у % до 2007 р.
Фондовіддача	грн.	4,10	4,00	4,43	108,05
Фондомісткість	грн.	0,24	0,25	0,23	92,55
Матеріаловіддача	грн.	1,30	1,36	1,42	108,90
Продуктивність праці середньо облікового працівника (за обсягам виробництва)	тис.грн.	97,80	116,54	128,97	131,87
Продуктивність праці (по виручці і оплаті праці)	грн.	12,37	10,74	10,33	83,53
Коефіцієнт оборотності оборотних засобів	-	1,52	1,46	1,38	-0,14
Тривалість обороту оборотних засобів	дні	240,68	250,14	263,64	109,54

Збільшилась фондовіддача в 2009 порівняно до 2007 р. на 8,05%, це свідчіть про те, що кошти які вкладенні почали обертатись швидше і підприємство стало більш гнучким. Продуктивність праці середньооблікового працівника зросла на 131,87%.

Отже, бачимо, що ЗАТ «Ліктрави» успішно здійснює свою господарську діяльність. Свідченням цього є збільшення усіх видів прибутку. Це можна побачити з того, що рентабельність від діяльності підприємства та коефіцієнти окупності збільшуються, а коефіцієнти покриття зменшуються. Таку тенденцію можна пояснити зростанням обсягу виробництва і цін. Такі зміни відповідним чином вплинули на кінцеві результати діяльності та ефективності.

2.2 Оцінка продуктивності праці на підприємстві

ЗАТ "Ліктрави" засноване на колективній формі власності. Управління товариством здійснюють: загальні збори акціонерів; правління товариства; ревізійна комісія.

Вищим органом товариства є загальні збори акціонерів, до компетенції яких входить:

визначення основних напрямків діяльності товариства, затвердження його планів і звітів про їх виконання;

визначення організаційної структури товариства;

внесення змін в статут;

обрання і відкликання голови правління, членів правління та ревізійної комісії;

затвердження річних результатів діяльності підприємства;

затвердження звітів та висновків ревізійної комісії, а також порядок покриття видатків.

Окрім цих питань, загальні збори можуть розглядати інші питання на вимогу акціонерів, що володіють в сукупності більш ніж 10 % акцій товариства.

Виконавчим органом товариства є правління товариства, яким керує голова правління. Голова правління - директор заводу. Правління підзвітне у своїй діяльності загальним зборам акціонерів і зобов'язане не пізніше ніж через 1 місяць після закінчення фінансового року надати акціонерам зведений річний баланс.

Перевірка фінансово-господарської діяльності товариства проводиться ревізійною комісією, яка обирається з числа акціонерів. Перевірка здійснюється за дорученням загальних зборів акціонерів, з ініціативи самої ревізійної комісії або на вимогу акціонерів, що володіють в сукупності більш ніж 10 % акцій. Ревізійна комісія робить висновки на підставі річних звітів і балансів. Без цих висновків загальні збори акціонерів не мають право затверджувати баланс підприємства.

ЗАТ "Ліктрави" має трьохрівневу лінійно-функціональну структуру управління, що представлена на рис. 2.1.

Представлена структура управління є ефективною й відповідає сучасним вимогам умов праці. Така структура підходить для підприємств різноманітних форм власності і різних галузей виробництва.

Організаційна структура ЗАТ "Ліктрави" представлена на рис. 2.2.

Майно підприємства складається з основних фондів і оборотних засобів, а також цінностей, вартісна оцінка яких відображається в балансі. Товариство має самостійний баланс, розрахунковий, валютний та інші рахунки у банках, товарний знак, що затверджуються правлінням і реєструються в Торгово-промисловій палаті, печатку зі своїм найменуванням.

Статутний фонд складає 1802130 грн. Він поділений на 600710 простих акцій номінальною вартістю 3 грн. кожна. Ці акції розподіляються між учасниками і власниками підприємства. Товариство має право змінювати (збільшувати чи зменшувати) статутний фонд. Товариство випускає прості іменні акції. У відповідності із статутом, привілейованих акцій може бути випущене не більше 10 % від загальної кількості акцій.

Порядок розподілу прибутків і покриття збитків визначається загальними зборами товариства простою більшістю голосів. Підприємство створює цільові фонди, призначені для покриття видатків, пов'язаних із його діяльністю:

Ш резервний фонд;

Ш фонд накопичування;

Ш фонд споживання;

Ш фонд оплати дивідендів;

Ш валютний фонд;

Ш інші фонди.

Резервний фонд товариства створюється у розмірі 25 % статутного фонду. Він використовується на покриття видатків, пов'язаних з компенсацією збитків і позапланових видатків. Рішення про використання засобів фонду приймаються правлінням Товариства. Резервний фонд формується шляхом щорічних відрахувань у розмірі 5 % суми чистого прибутку до досягнення необхідної суми. Кошти фонду зараховуються на спеціальний рахунок в установі банку і на інші цілі не використовуються.

Фонди накопичування і споживання створюються у розмірах, затверджених правлінням, з подальшим щорічним затвердженням їх на загальних зборах акціонерів. Джерелом для визначення розмірів фондів є річний план розвитку товариства та кошторис видатків на проведення заходів, що означені в річному плані.

Фонд оплати дивідендів створюється за рахунок чистого прибутку підприємства. Розмір відрахувань до цього фонду, порядок і умови виплати дивідендів визначаються Положенням, що затверджується загальними зборами акціонерів. Частина грошей з прибутку виплачуються акціонерам пропорційно загальної вартості акцій, що вони придбали.

Підприємство має такі структурні підрозділи:

Ш відділення фасування;

Ш різальне та порошкове відділення;

Ш поліграфічне відділення;

Ш паросилове господарство;

Ш механічні майстерні;

Ш склади сировини та готової продукції.

На заводі існує обладнана сучасними приладами акредитована лабораторія відділу технічного контролю. Вона дає можливість проводити складні аналізи на вміст радіонуклідів, пестицидів, важких металів і кількісного визначення вмісту діючих речовин.

Технологічний процес виробництва отримання різано-пресованої, різаної та фасованої продукції показаний в додатках А та Б. На схемах показаний весь процес виробництва, починаючи з моменту отримання сировини зі складу до відвантаження готової продукції на склад (дані з паспортів на виробництво продукції).

На заводі в процесі виробництва використовується наступне обладнання:

автонавантажувачі ТР-1;

різальні машини Е-400, ТМБ виробництва Німеччини;

дробарки КДУ-2М;

трясунок;

ваги товарні;

електрокари:

бункери;

фасувальні апарати;

автомат роторний для пресування лікарських трав;

автомат для упаковки брикетів лікарських трав в полімерну плівку і фольгу;

транспортери.

Підприємство випускає готові лікарські засоби з лікарської рослинної сировини, розфасовані в упаковки від 6 гр. до 100 гр.

В останні роки, враховуючи попит населення, освоєно виробництво 6 фіточаїв на основі суданської троянди. В даний час підприємство приступає до виробництва 11 найменувань нових чаїв на основі чаю чорного байхового. За останні 2 роки освоєно технологію розфасовки продукції лікарського призначення та фіточаїв у фільтр-пакети на технологічному обладнанні, виготовленому у нашій області (7 автоматів та 1 автоматизована поточна лінія). За останній рік підприємством освоєно випуск 17 найменувань продукції, а також впроваджено у виробництво 5 винаходів.

Вид діяльності товариства можна визначити, як виробничо-торговельно-постачальний, про що можна судити з даних таблиці 2.5, в якій наведена структура товарної продукції ЗАТ "Ліктрави" за 2007-2009 роки.

Таблиця 2.5.

Склад і структура товарної продукції ЗАТ „Ліктрави" в 2007-2009 рр.

Назва продукції	Виручка від реалізації
	2007 рік	2008 рік	2009 рік
	тис. грн.	%	тис. грн.	%	тис. грн.	%
Готові лікарські засоби	9751,2	49,4	9273,4	49,8	9802,8	49,2
Лікарські збори	9711,7	49,2	9031,3	48,5	9742,8	48,9
Фіточай	276,3	1,4	316,6	1,7	378,6	1,9
Всього	19739,2	100	18621,3	100	19924,2	100

Як бачимо з таблиці, найбільшу питому вагу в структурі товарної продукції займають готові лікарські засоби (49,4 % в 2007 році та 49,2 % в 2009 p.). Друге місце в структурі товарної продукції займають лікарські збори. Останнє місце в структурі товарної продукції займає фіточай, але це новий вид продукції, до того ж він має тенденцію до зростання. Так, наприклад, в 2007 році він займав 1,4 % від всього обсягу продукції, а в 2009 вже 1,9 %, що на 102,3 тис. грн. більше.

Таблиця 2.6.

Обсяги виробництва продукції ЗАТ „Ліктрави” в 2007-2009 рр.

Назва продукції	Одиниця виміру	2007 р.	2008 р.	2009 р.	Зміна (+/-) 2009 р. до 2007 р.
Готові лікарські засоби	тис. уп.	22212	20403,8	21248	-964
Перероблено сировини	тонн	1453	1385,0	1400	-53

У таблиці 2.7 наведені дані про обсяги валового виробництва продукції ЗАТ "Ліктрави" за останні 3 роки. Слід відмітити, що обсяги виробництва скоротилися, але це сталося у зв'язку із розширенням асортименту продукції та запровадженням у виробництво нових видів продукції. Так, переробка сировини скоротилась на 53 тонни, а випуск готових лікарських засобів на 964 тисячі упаковок. Сьогодні акціонерне товариство "Ліктрави" укладає прямі угоди із заготконторами, фермами, держгоспами і окремими приватними заготівельниками, проводить авансування під заготівлю і вирощування лікарських рослин за рахунок коштів ЗАТ "Ліктрави".

Укладаються контракти з країнами близького і далекого зарубіжжя: Росією, Молдовою, Словенією, Таджикистаном, Грузією, Македонією, Індією, Польщею та іншими.

При багатьох держгоспах консорціуму "Укрфітотерапія" створені пункти із заготівлі дикорослих лікарських засобів. Запаси дикорослої лікарської сировини в Україні досить великі. За правильної організації заготівель буде можливість створити багато додаткових робочих місць для малозабезпечених верств населення, допомогти їм матеріально.

Таблиця 2.7.

Основні економічні показники господарської діяльності підприємства

Показники	Роки	2009 р. до 2007 р.
	2007	2008	2009	+/-	%
Валовий дохід від реалізації продукції, тис. грн.	21999,6	19867,2	20084,8	-1915	91,3
Чистий доход, тис. грн.	21043,9	19739	19924,1	-1120	94,7
Собівартість реалізованої продукції, тис. грн.	12521,9	11604,6	11132,8	-1389	88,9
Валовий прибуток, тис. грн.	8522	8134,4	8791,3	269,3	103,2
Адміністративні витрати, тис. грн.	1000,4	1320,4	1471,3	470,9	147,1
Витрати на збут, тис. грн.	920,6	1291,5	1059,1	138,5	115,0
Інші операційні витрати, тис. грн.	1355	601,8	879,7	-475,3	64,9
Операційний прибуток, тис. грн.	5246	4920,7	5381,2	135,2	102,6
Прибуток до оподаткування, тис. грн.	6759,5	5777	6188,8	-570,7	91,6
Чистий прибуток, тис. грн.	4888,6	4043,9	4332,2	-556,4	88,6
Середньооблікова чисельність працівників, чол.	190	186	191	1	100,5
Середньорічна вартість необоротних активів, тис. грн.	2667,1	3968,2	4863,1	2196	182,3
Середньорічна вартість оборотних активів, тис. грн.	10973,1	13010,6	14448,5	3475,4	131,7
Рентабельність активів, %	35,8	23,8	22,4	-13,4	62,6
Рентабельність господарської діяльності, %	39	34,9	38,9	-0,1	99,7

Внаслідок відсутності у достатній кількості сировини протягом останніх років підприємство знизило обсяг виробництва більш ніж на половину до рівня 1990 року, але залишається прибутковим. Рівень рентабельності виробництва складає 30-35%.

Чорнобильська трагедія негативно позначилася на постачанні сировини з північних районів України і республіки Білорусь. У 1986 році створена радіологічна лабораторія по визначенню вмісту радіонуклідів у сировині, що надходить на переробку. Не було ще жодного випадку випуску готової продукції з вмістом радіонуклідів вище допустимих санітарних норм. Слід наголосити, що підприємству встановлені норми вмісту радіонуклідів у лікарській рослинній сировині на рівні загальноєвропейських. На кожен вид продукції лабораторією підприємства видається сертифікат якості.

Основним споживачем продукції є аптечна мережа України. Невелика кількість продукції реалізується комерційними структурами і в аптечну мережу СНД.

На рис. 2.4 у вигляді діаграми показана структура реалізації продукції ЗАТ „Ліктрави” у 2009 році (Україна - 70 %, Росія - 16 %, Білорусь - 8 %, Молдова - 6 %).

Постачальниками продукції є господарства, які спеціалізуються на вирощуванні лікарської сировини і система Укропсоюзу, що організує заготівлю дикоростучої лікарської рослинної сировини обласними споживчими коопераціями. На території України заготовляється лише половина всієї сировини, яка використається у виробництві. Друга ж половина імпортується. Структура постачальників сировини представлена на рис. 2.5.

Для більшості продуктів існує багато альтернативних шляхів збуту продукції. Обираючи канал збуту, підприємство вирішує, які прошарки споживачів через які проміжні східці вони будуть постачатися. Самий же вибір каналу є складним управлінським рішенням, оскільки обрані канали безпосереднім чином впливають на всі інші рішення в області маркетингу.

Збут продукції найчастіше проводиться через посередників, кожний з яких формує відповідний канал розподілу. Використання посередників у сфері обігу вигідно передусім для виробників. Серед основних причин, що зумовлюють використання посередників, можна виділити наступні:

- організація процесу товарообігу вимагає наявності певних фінансових ресурсів;

- створення оптимальної системи товарообігу припускає наявність відповідних знань та досвіду в області кон'юнктури ринку свого товару і методів торгівлі і розподілу.

Канал розподілу товару можна охарактеризувати за числом рівнів, з яких вони складаються. Рівень каналу розподілу - будь-який посередник, що виконує ту, чи іншу роботу з наближення товару і права власності на нього до кінцевого споживача. В залежності від кількості проміжних рівнів каналів розподілу визначається вид каналу (рис. 2.7).

Канал нульового рівня (1) складається лише з виробника і споживача. Контакти між ними здійснюються напряму. При однорівневому каналі (2) на шляху товару від виробника до споживача знаходиться лише роздрібний торговець (агент по збуту, брокер, тощо). При дворівневому каналі (3) з'являється ще і оптовий торговець. Ним можуть виступати постачально-збутові організації і дилери. Розглядаючи трьохрівневий канал (4), можна побачити, що крім оптового та роздрібного торговця між ними з'являється ще і дрібнооптовий торговець. Таким чином, при трьохрівневому маркетинговому каналі між виробником і споживачем стоять вже три посередника. Існує і більше число рівнів, але вони зустрічаються рідко.

На ЗАТ „Ліктрави” користуються каналами розподілу 2, 3, 4, тобто однорівневим, дворівневим та трьохрівневим маркетинговими каналами. Якщо аналізувати 2007 рік, то можна побачити, що більша частка приходилася на використання дворівневого каналу.

З точки зору виробників, чим більше рівнів має канал розподілу, тим менш можливостей контролювати його. Взагалі, можливі два основних типу збуту: 1) прямий збут; 2) непрямий збут.

При прямому збуті товар спрямовується безпосередньо споживачу. При непрямому збуті в цей процес включається торгівля.

Зараз необхідно зупинитися на питанні про те, якими засобами розподілу товару користуються у ЗАТ "Ліктрави". Підприємство реалізує свою продукцію через роздрібну аптечну мережу нашої області та всієї України. Частина продукції відправляється на експорт у Росію, Молдову, Грузію, Туркменію, Індію і Кубу. Завод має свою фірмову крамницю, яка знаходиться за тією ж адресою, де представлений практичні весь асортимент продукції, що випускається.

З оптовими посередниками підприємство практичні не працює. Це пояснюється тим, що будь-якому роздрібному торговцю замість того, щоб сплачувати завищену ціну, вигідніше працювати з заводом напряму, тим більш, що "Ліктрави" своїх споживачів обслуговують власним транспортом.

2.3 Аналіз впливу продуктивності праці на прибутковість підприємства

Чистий дохід являє собою різницю між доходом від реалізації і сумою ПДВ та інших відрахувань з доходу. Порівняно з 2007 р., у 2009 р. чистий дохід зменшився на 1120 тис. грн. або на 5,3 %. Це пов'язано зі зменшенням реалізації продукції підприємства.

Валовий прибуток дорівнює різниці чистий доходу і собівартості реалізованої продукції. Валовий прибуток у 2009 р., порівняно з 2007 р., збільшився на 269,3 тис. грн. (3,2 %). Це означає, що були зменшені витрати на собівартість.

Чистий прибуток є валовим прибутком з відрахованими податками. Порівняно з 2007 р., у 2009 р. є зниження прибутку на 556,4 тис. грн. (11,4%), що є негативним.

Середньооблікова чисельність працюючих визначається як сума середньорічної чисельності поділеної на кількість місяців у розрахунковому періоді (12 місяців). За три роки кількість працюючих збільшилась на 1 чол.

Збільшення вартості необоротних активів у 2009 р. в порівнянні з 2007 р. відбулося на 2196 тис. грн. (82,3 %), за рахунок придбання нового обладнання. Вартість оборотних активів збільшилися на 3475,4 тис. грн. (31,7 %).

Фондовіддача показує кількість виручки, що приносить кожна гривня, вкладена в необоротні активи. Фондовіддачу знаходять за прибутком, витратами або виручкою, що поділені на середньорічну вартість необоротних активів. Рівень фондовіддачі зменшився за останні 3 роки на 1,4 грн., що зумовлено збільшенням щорічної вартості необоротних активів.

Коефіцієнт оборотності оборотних активів визначається як частка від ділення вартості реалізованої продукції за певний період на середній залишок оборотних активів. Щороку оборотність оборотних активів зменшувалася, тобто збільшувався термін використання оборотних активів.

Продуктивність праці - це здатність конкретної праці виробляти певну вартість споживчих вартостей за одиницю часу. Рівень продуктивності праці визначається кількістю продукції, що виробляється одним працівником за одиницю робочого часу. Тобто продуктивність праці = виробіток/чисельність робітників. За досліджуваний період продуктивність праці зменшилася на 9,2%.

Рентабельність - це відносний показник ефективності роботи підприємства. У загальній формі він обчислюється як відношення прибутку до витрат. Рентабельність господарської діяльності характеризує прибутковість витрат на виробництво продукції. За два роки вона зменшилася на 0,1 % , що зумовлено зменшенням прибутку.

Аналіз структури майна та джерел їх утворення здійснюється на основі даних таблиці 2.7, в який подана характеристика активів та зобов'язань підприємства.

При аналізі активу балансу ми бачимо, що зріс результат 2 розділу активу в 2009 р., в порівнянні з 2007 р. Це відбулося в силу двох обставин: у 2007 р. була проведена індексація основних засобів і були придбані декілька персональних комп'ютерів та меблі для нових кабінетів.

Таблиця 2.7.

Характеристика активів та зобов'язань підприємства за балансом

Активи	на 01.01.2008 р.	на 31.12.2009 р.	Відхилення
	тис. грн.	%	тис. грн.	%	+/-	%	пунктів структури
Незавершене будівництво	117,4	0,58	151,2	0,67	+33,8	+22,8	+0,09
Основні засоби	2207,7	10,87	2400,0	10,69	+192,3	+8,7	-0,18
Інвестиції	5,0	0,02	126,7	0,56	-121,7	+2434	+0,54
Дебітори	1391,1	6,85	994,9	4,43	-396,2	-28,5	-2,42
Запаси	5547,8	27,30	4802,1	21,39	-745,7	-13,4	-5,91
Незавершене виробництво	9,0	0,04	14,0	0,06	+5,0	+55,6	+0,02
Готова продукція	1060.0	5,22	1540,0	6,86	+480	+45,3	+1.64
Товари	63,8	0,31	48,6	0,22	-15,2	-23,8	-0.09
Дебітори	7825,2	38,52	8586,6	38,24	+761,4	-9,7	-0,28
Грошові кошти в національній валюті	1957,9	9,64	32,12	14,31	+1254	+64,1	+4,67
- в іноземній валюті	132,5	0,65	70,9	0,32	-61,6	-46,5	-0,33
Разом	20317,2	100	22453,1	100	-	-	0
Зобов'язання довгострокові	52,3	5,02	-	-	-52,3	-100	-5,02
- кредиторські	196,5	18,87	293,7	14,38	+97,2	+49.5	-4,49
Поточні зобов'язання	792,3	76,11	1749,1	85,62	+956,8	+120,8	+9,51
Разом	1041,1	100	2042,8	100	-	-	0

При аналізі структури оборотних активів ми можемо побачити, що за звітний період відбулося зменшення грошових коштів в іноземній валюті (на 61,6 тис. грн.), запасів (на 745,7 тис. грн.), товарів (на 15,2 тис. грн.). По усіх інших показниках відбулося збільшення. Найбільша частка в структурі припадає на дебіторів, найменша - на незавершене виробництво. Частка запасів в структурі оборотних активів у 2009 р., в порівнянні з 2007 р., зменшилась на 5,91 %, зросла частка грошових коштів в національній валюті (з 9,64 до 14,3 % або на 4,67 %).

З пасиву балансу видно, що в звітному році частки довгострокових та кредиторських зобов'язань зменшилися (відповідно на 5,02 % та 4,49 %). А поточні зобов'язання підприємства значно збільшилися (з 76,11 % до 85,62 % або на 95%).

Таблиця 2.8.

Динаміки операційних витрат, тис.грн.

Показник	Період	2009 р. до 2007 р.
	2007 р.	2008 р.	2009 р.	+/-	%
Виручка від реалізації продукції	21999,6	19867,2	20085	-1915	91,3
Матеріальні витрати	12359,6	12108,8	11190	-1170	90,5
Витрати на оплату праці	1316,1	1338,2	1614,6	298,5	122,7
Відрахування на соціальні заходи	473,8	470	586	112,2	123,7
Амортизація	293,4	299,5	272,6	-20,8	92,9
Інші операційні витрати	1355	601,8	879,7	-475,3	64,9
Операційні витрати разом	15797,9	14818,3	14543	-1255	92,1

Собівартість продукції - один з найважливіших показників фінансового аналізу. У ньому фокусуються у грошовому вираженні витрати матеріально-технічних, трудових та фінансових ресурсів у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва та реалізацією продукції.

Собівартість належить до вирішальних чинників, що впливають на прибуток підприємств і показники рентабельності.

Проведемо аналіз динаміки операційних витрат на 1 грн. вартості реалізованої продукції.

Операційні витрати за 2007 р. становлять 15797,9 тис. грн., у 2009 р. 14543 тис. грн. Зменшення витрат спричинюється зменшенням матеріальних витрат: сукупні витрати зменшилися на 7,9 %, а матеріальні на 9,5 %.

Витрати на 1грн. вартості реалізованої продукції:

2007 рік: 15797,9/21999,6 = 0,718 грн. = 71,8 коп.

2008 рік: 14818,3/19867,2 = 0,746 грн. = 74,6 коп.

2009 рік: 14542,9/20084,8 = 0,724 грн. = 72,4 коп.

Виручка від реалізації продукції зменшилася на 8,7 %, а операційні витрати зменшилася на 7,9 %.

Витрати на 1 грн. вартості реалізованої продукції змінюються зі зміною цін реалізації продукції, собівартості одиниці продукції та структури виробництва. Аналіз структури операційних витрат за економічними елементами показує, до якого типу виробництва належить підприємство за переважанням використовуваних ресурсів (матеріало-, трудо-, чи фондомістке). На основі такого аналізу визначають найактуальніші для підприємства напрямки зниження собівартості.

Таблиця 2. 9.

Склад і структура операційних витрат підприємства

Елементи витрат	2007 р.	2009 р.	Відхилення
	тис. грн.	%	тис. грн.	%	+/-	%	Пунктів структури
Матеріальні затрати	12359,6	78,2	11190,0	76,9	-1169,6	-9,5	-1,3
Витрати на оплату праці	1316,1	8,3	1614,6	11,1	298,5	22,7	2,8
Відрахування на соціальні заходи	473,8	3,0	586,0	4,0	112,2	23,7	1,0
Амортизація	293,4	1,9	272,6	1,9	-20,8	-7,1	0,0
Інші операційні витрати	1355,0	8,6	879,7	6,0	-475,3	-35,1	-2,5
Разом	15797,9	100,0	14543,0	100,0	-1254,9	-7,9	0,0

Дані таблиці 2.9 свідчать про матеріаломісткий характер виробництва: частка матеріальних витрат у попередньому періоді становила 78,2 %, у звітному - 76,9 %. Рівень матеріаломісткості виробництва зменшився на 1,3 п.с. Спостерігається значне збільшення витрат на оплату праці (22,7 %). Третя за величиною стаття - інші операційні витрати, яка займала 8,6 % у структурі операційних витрат, дещо зменшились - на 2,5 п.с. Інші елементи займають невелику частину у структурі і зміни за 3 роки незначні.

У процесі аналізу доцільно вдаватися до більшої, ніж у фінансовій звітності, деталізації елементів витрат, наприклад: у складі „матеріальні витрати" відокремити „сировина", „основні матеріали", „комплектуючі", „напівфабрикати", „паливо", „енергія". Найдоцільніше виконувати аналіз за елементами за декілька років, відстежуючи тенденції змін з метою вчасного здійснення відповідних заходів.

Фінансовий стан підприємства - сукупність показників, які відображають наявність, розміщення та використання фінансових ресурсів. Він проявляється в платоспроможності підприємства, внаслідок відповідності фактичного кругообігу коштів на всіх його етапах розрахунковим показникам. Економічна природа поняття "фінансовий стан підприємства" досить складна, оскільки в ній відбивається взаємодія виробничої та фінансової діяльності підприємства. Аналіз фінансового стану невід'ємна частина економічного аналізу діяльності підприємства, без якого неможливе раціональне ведення господарства.

Першочергову увагу в управлінні потенціалом підприємства потрібно зосередити на фінансовій діяльності підприємства, раціональному та ефективному використанні фінансових ресурсів. Фінансова діяльність охоплює сукупність операцій по надходженню і витраченню в процесі виробництва та реалізації продукції і товарів.

Аналіз фінансового стану підприємства має за мету поліпшення організації фінансів та підвищення ефективності їх використання в процесі господарської діяльності.

Зміст аналізу фінансового стану полягає у вивченні розміщення і використання засобів виробництва, платоспроможності підприємства, забезпеченості власними оборотними коштами, стану виробничих запасів та власних і позичених джерел їх утворення, дисципліни в розрахунках з іншими підприємствами, організаціями та державою, використання коштів господарства за призначенням, виявлення шляхів підвищення ефективності використання фінансових ресурсів.

Фінансовий стан підприємства залежить від виробничих чи комерційних (фінансових) результатів діяльності, рівня фінансової роботи з організації і використання фінансових ресурсів.

Нестача або неправильне використання фінансових ресурсів можуть виявитися головною причиною несвоєчасної оплати розрахункових документів постачальників за одержану сировину і матеріали, неповного та неритмічного постачання виробництва необхідними предметами праці, а отже, й погіршення результатів виконання підприємством плану за обсягом, асортиментом, собівартістю продукції та за іншими показниками.

Таблиця 2.10.

Характеристика доходів підприємства за 2009 р.

Види доходів	Сума, тис. грн.	Питома вага, %
Чистий доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	19924,1	96,1
Інші операційні доходи	774,9	3,7
Доход від участі в капіталі	-	-
Інші фінансові доходи	21	0,1
Інші доходи	11,7	0,1
Надзвичайні доходи	-	-
Разом	20731,7	100

Забезпеченість фінансовими ресурсами в межах розрахункової потреби та їх раціональне використання створюють широкі можливості для подальшого поліпшення виробничих показників, підвищення ефективності та якості праці. Чим вищі показники виробництва та реалізації продукції або товарів, нижча їх собівартість, тим вища рентабельність і більший прибуток, тим кращий фінансовий стан підприємства. І в той же час міцний фінансовий стан, своєчасне і правильне регулювання фінансів у процесі господарської діяльності дають змогу без утруднень, своєчасно і в повному обсязі виконувати всі господарчі заходи, здійснювати оплату зобов'язань, працю робітників, розрахунки з бюджетом, робити капітальні вкладення і вести розширене відтворення. Отже, фінансовий стан і результати виробничої діяльності підприємства залежать один від одного, причому первинною є виробнича діяльність. Тому резерви подальшого поліпшення фінансового стану це передусім краща виробнича діяльність.

Таблиця 2.11.

Система оподаткування та обов'язкових платежів підприємства 2009 р.

Види податків та обов'язкових платежів	Нараховано платежів
	Сума, тис. грн.	Питома вага, %
1. Податок на додану вартість	160,7	7,97
2. Податок на прибуток від звичайної діяльності	1856,6	92,03
Разом	2017,3	100

Для характеристики фінансового положення підприємства, використання їм власних і залучених засобів в основному використовують показники балансу ф.1 та ф.2.

Підприємство з постачальниками розраховується тільки готівкою, а з покупцями та державою можуть проводитись як готівкою, так і безготівкові розрахунки.

Під ліквідністю розуміють можливість реалізації матеріальних і інших цінностей і перетворення їхній у кошти. За ступенем ліквідності майно підприємства можна розділити на чотири групи:

першокласні ліквідні засоби (грошові кошти і короткострокові фінансові вкладення);

легколіквідні активи (дебіторська заборгованість, готова продукція);

середньоліквідні активи (виробничі запаси, МБП, незавершене виробництво, витрати звертання);

важколіквідні чи неліквідні активи (нематеріальні активи, основні засоби до установки, капітальні довгострокові фінансові вкладення).

Таблиця 2.12.

Оцінка фінансових показників діяльності підприємства

Показники	На 31.12. 2007 р.	На 31.12. 2008 р.	На 31.12. 2009 р.	Відхилення +/-
Коефіцієнт покриття, Кп	26,41	23,01	14,17	-12,24
Коефіцієнт забезпечення власного капіталу, Кзк	0,96	0,94	0,93	-0,03
Коефіцієнт абсолютної ліквідності, Кал	4,23	3,79	3,21	-1,02
Коефіцієнт автономії, Кавт	0,97	0,96	0,95	-0,02
Коефіцієнт фінансової стабільності	33,33	28,14	17,94	-15,39
Коефіцієнт співвідношення залучених і власних коштів	0,03	0,04	0,06	-0,03
Коефіцієнт оборотності оборотних активів	2,0	1,5	1,4	-0,6
Робочий капітал, Рк	12516,2	12985,3	13427,1	+910,9
Маневреність капіталу, Мк	1,04	1,06	1,08	+0,04

Ліквідність балансу оцінюють за допомогою спеціальних показників, що виражають співвідношень визначених статей активу і пасиву чи балансу структуру активу балансу. У більшій мірі в міжнародній практиці використовуються наступні показники ліквідності: коефіцієнт абсолютної ліквідності; проміжний коефіцієнт покриття і загальний коефіцієнт покриття. При обчисленні всіх цих показників використовують загальний знаменник - короткострокові зобов'язання, що обчислюються як сукупна величина короткострокових кредитів, короткострокових позик, кредиторської заборгованості.

Ліквідність балансу підприємства тісно зв'язана з його платоспроможністю, під якою розуміють здатність у належний термін і повною мірою відповідати за своїми обов'язками.

Розрізняють поточну й очікувану платоспроможність. Поточна платоспроможність визначається на дату складання балансу. Підприємство вважається платоспроможним, якщо в нього немає простроченої заборгованості постачальникам, по банківських позичках і інших розрахунках. Очікувана платоспроможність визначається на визначену майбутню дату зіставленням платіжних засобів і першочергових зобов'язань на цю дату.

Як уже відзначилося, платоспроможність підприємства сильно залежить від ліквідності балансу. Разом з тим на платоспроможність підприємства значний вплив роблять і інші фактори - політична й економічна ситуація в країні, стан грошового ринку, наявність і досконалість заставного і банківського законодавства, забезпеченість власним капіталом, фінансовий стан підприємств - дебіторів і інші.

Найважливішим показником платоспроможності (ліквідності), є коефіцієнт покриття. Він показує рівень покриття активами підприємства своїх зобов'язань:

Так як коефіцієнт покриття > 1, то можна зробити висновок, що підприємство своєчасно ліквідує борги, причому у 2008 р. цей показник на 12,24 менший за попередній.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності характеризується рівнем покриття зобов'язань підприємства його активами, строк перетворення яких у гроші відповідає стану погашення зобов'язань.

Рівень цього показника означає, що підприємство своєчасно розраховується по своїм боргам з кредиторами.

Основними показниками, на основі яких можна визначити платоспроможність підприємства, є:

Ш коефіцієнт автономії;

Ш коефіцієнт фінансової стабільності;

Ш коефіцієнт фінансового лівериджу;

Ш коефіцієнт забезпеченості власними коштами та ін.

Коефіцієнт автономії - показник, який характеризує частку власних коштів у загальній сумі всіх активів підприємства, використаних ним для здійснення статутної діяльності:

Протягом досліджуваного періоду розрахунковий коефіцієнт перевищує нормативне значення. Ця величина дозволяє припустити, що всі зобов'язання підприємства можуть бути покриті власними активами. Чим вище значення коефіцієнта, тим кращий фінансовий стан підприємства.

Коефіцієнт фінансової стабільності - показник, який характеризує відношення власних і позичкових коштів підприємства:

Нормальним вважається стан, коли даний коефіцієнт більший 1. Значення розрахованих показників вказує на те, що підприємство має стійкий фінансовий стан і відносно не залежить від зовнішніх фінансових джерел.

Коефіцієнт забезпечення власними засобами - показник, який характеризує рівень забезпеченості підприємства власними джерелами формування оборотних активів підприємства:

Нормальним вважається такий стан, коли даний коефіцієнт більший 0,1. Можна зробити висновок, що оборотні активи, які є у підприємства, покриваються власними і прирівняними до них джерелами.

Коефіцієнт співвідношення залучених і власних коштів:

Коефіцієнт оборотності засобів зменшився на 30 % у порівнянні з попереднім роком. Це свідчить про те, що швидкість обороту засобів підприємства уповільнюється і це є негативною тенденцією у фінансовій діяльності підприємства.

Показник свідчить про те, що підприємство менш ефективно використовує свої оборотні кошти, так як кількість оборотів у 2008 р. зменшилась на 0,6.

Маневреність робочого капіталу характеризує частину запасів в його загальній сумі, тобто визначається відношенням величини запасів до розміру робочого капіталу. Позитивним є те, що маневреність обігового капіталу збільшилась майже на 4 %.

Якщо робити висновок взагалі про фінансовий стан підприємства ЗАТ „Ліктрави", то воно має високий рівень забезпеченості необхідними фінансовими ресурсами для здійснення ефективної господарської діяльності і своєчасного здійснення грошових розрахунків за своїми зобов'язаннями.

продуктивність праця прибутковість

РОЗДІЛ 3.

ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ПРОДУКТИВНОСТІ ПРАЦІ ЯК ОСНОВИ ЗРОСТАННЯ ПРИБУТКОВОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

3.1 Заходи спрямовані на підвищення продуктивності праці

Рівень продуктивності праці підприємства залежить від багатьох чинників. Тому для практичного розв'язання зав-дань управління ефективністю важливого значення набуває класи-фікація чинників її зростання за певними ознаками. Класифікацію чинників зростання продуктивності праці доцільно здійснювати за трьо-ма ознаками:

1) видами витрат і ресурсів (джерелами підвищен-ня);

2) напрямами розвитку та вдосконалення виробництва (діяль-ності);

3) місцем реалізації в системі управління виробництвом (діяльністю).

Групування чинників за першою ознакою уможливлює достатньо чітке визначення джерел підвищення ефективності: зростання про-дуктивності праці і зниження зарплатомісткості продукції (економія затрат живої праці), зниження фондомісткості та матеріаломісткості виробництва (економія затрат і уречевленої праці), а також раціональ-не використання природних ресурсів (економія затрат суспільної праці). Активне використання цих джерел підвищення ефективності продуктивності праці передбачає здійснення комплексу заходів, які за змістом характеризують основні напрями розвитку та вдосконалення виробничо-комерційної діяльності суб'єктів господарювання (друга класифікаційна ознака). Визначальними напрямами є: 1) прискорення науково-технічного і організаційного прогресу (підвищення техніко-технологічного рівня виробництва; удоскона-лення структури виробництва, організаційних систем управління, форм і методів організації діяльності, її планування та мотивації); 2) підвищення якості й конкурентоспроможності продукції (послуг); 3) усебічний розвиток та вдосконалення зовнішньоекономічної діяльності суб'єктів господарювання.

Практично найбільш важливою треба вважати класифікацію чинників ефективності за місцем реалізації в системі управління діяльністю (третя ознака групування чинників). Особливо важливим є відокремлювання внутрішніх (внутрішньогосподарських) і зовнішніх (народногосподарських) чинників, а також поділ низки внутрішніх чинників на так звані тверді і м'які.

Можливі напрямки реалізації внутрішніх і зовнішніх чинників підвищення продуктивності праці підприємств та організацій неоднакові за мірою впливу, ступенем використання та контролю. Тому для практики господарювання, для керівників і відповідних спе-ціалістів (менеджерів) суб'єктів підприємницької чи інших видів діяльності важливим є детальне знання масштабів дії, форм контролю та використання найбільш істотних внутрішніх і зовнішніх чинників ефективності на різних рівнях управління діяльністю трудових колективів. Суб'єкт господарювання може й мусить постійно контролювати процес використання внутрішніх чинників через розробку та послідовну реалізацію власної програми підвищення ефективної діяльності, ураховувати вплив на неї зовнішніх чинників.

У зв'язку з цим виникає необхідність конкретизації напрямків, дії та використання головних внутрішніх і зовнішніх чинників підвищення продуктивності праці суб'єктів господарювання.

1. Технологія. Технологічні нововведення, особливо сучасні форми автоматизації та інформаційних технологій, справляють найістотніший вплив на рівень і динаміку ефективності виробництва продукції, надання послуг. За принципом ланцюгової реакції вони спричиняють суттєві (нерідко докорінні) зміни в технічному рівні та продуктивності технологічного устаткування, методах і формах організації трудових процесів, підготовці та кваліфікації кадрів.

2. Устаткуванню належить провідне місце в програмі підвищення продуктивності праці передовсім виробничої, а також іншої діяльності суб'єктів господарювання. Продуктивність діючого устаткування залежить не тільки від його технічного рівня, а й від належної організації ремонтно-технічного обслуговування, оптимальних строків експлуатації змінності роботи, завантаження в часі тощо.

3. Матеріали та енергія позитивно впливають на рівень продуктивності праці, якщо розв'язуються проблеми ресурсозбереження, зниження матеріаломісткості та енергоємності продукції (послуг), раціоналізується управління запасами матеріальних ресурсів і джерелами постачання.

4. Вироби. Самі продукти праці, їхня якість і зовнішній вигляд (дизайн) також є важливими продуктивності праці. Рівень останньої має корелюватись корисною вартістю, тобто ціною, яку покупець готовий заплатити за виріб відповідної якості. Проте для досягнення високої ефективності господарювання самої тільки корисності товару недостатньо. Пропоновані підприємством для реалізації продукти праці мають з'явитися на ринку в потрібному місці, у потрібний час і за добре обміркованою ціною. У зв'язку з цим суб'єкт діяльності має стежити за тим, щоб не виникало будь-яких організаційних та економічних перешкод між виробництвом продукції (наданням послуг) та окремими стадіями маркетингових досліджень.

5. Працівники. Основним джерелом і визначальним чинником зростання продуктивності праці є працівники, керівники, менеджери, спеціалісти, робітники. Ділові якості працівників, підвищення продуктивності їхньої праці багато в чому зумовлюються і дійовим мотиваційним механізмом на підприємстві (в організації), підтриманням сприятливого соціального мікроклімату в трудовому колективі.

6. Організація і системи. Єдність трудового колективу, раціональне делегування відповідальності, належні норми управління характеризують добру організацію діяльності підприємства (установи), що забезпечує необхідну спеціалізацію та координацію управлінських процесів, а отже, вищий рівень ефективності (продуктивності) будь-якої складної виробничо-господарської системи.

7. Методи роботи. За переважання трудомістких процесів досконаліші методи роботи стають достатньо перспективними для забезпечення зростання продуктивності праці підприємства (організації). Постійне вдосконалення методів праці передбачає систематичний аналіз стану робочих місць та їхню атестацію, підвищення кваліфікації кадрів, узагальнення та використання нагро-мадженого на інших підприємствах (фірмах) позитивного досвіду.

8. Стиль управління, що поєднує професійну компетентність, діловитість і високу етику взаємовідносин між людьми, практично впливає на всі напрямки діяльності підприємства (організації). Від нього залежить, у якій мірі враховуватимуться зовнішні чинники зростання продуктивності праці на підприємстві (в організації). Відтак належний стиль управління як складовий елемент сучасного менеджменту є дійовим чинником підвищення ефективності діяльності будь-якого підприємства, кожної підприємницької структури.

9. Державна економічна й соціальна політика істотно впливає на діяльність підприємства. Основними її елементами є: а) практична діяльність владних структур; б) різноманітні види законодавства (законотворча діяльність); в) фінансові інструменти (заходи, стимули); г) економічні правила та нормативи (регулювання доходів і оплати праці, контроль за рівнем цін, ліцензування окремих видів діяльності); д) ринкова, виробнича й соціальна інфраструктури; є) макроекономічні структурні зміни тощо.