Соціальні та економічні наслідки безробіття

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Державний вищий навчальний заклад

«Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»

Кафедра політичної економії обліково-економічних факультетів

Курсова робота

на тему:

Соціальні та економічні наслідки безробіття

Студента І курсу,

7 групи, спеціальності 6503

Факультету МЕiМ

Iльницька Христина

Науковий керівник

доц. Калуга I.В.

Київ - 2010



Зміст

Вступ

Розділ 1.Суть і причини безробіття

Розділ 2. Соціально-економічні наслідки безробіття

Розділ3. Проблеми безробіття в Україні

Висновок

Список використаної літератури

Додатки



Вступ

Обираючи тему для написання курсової роботи, перш за все я спиралася на її актуальність та важливість для України, світу загалом чи окремої особи зокрема. Більш підходящого заголовку для поставленого перед мною завданням як соціально-економічні наслідки безробіття годі було і шукати. Адже безробіття є одним із найхарактерніших проявів хворобливого стану економіки в різні часи і в різних державах; воно є прямим проявом порушення макроекономічної рівноваги. За даними ООН сьогодні в світі кожний третій працездатний не має роботи взагалі або має випадковий чи сезонний заробіток (750 млн. чол.). Тому безробіття є центральною соціальною проблемою сучасного суспільства. Суть саме цього явища я вирішила розкрити у своїй роботі..

Що ж таке безробіття? Сьогодні, в час великої світової кризи, ми часто чуємо про це явище на вулиці, слухаємо по телебаченню чи на радіо, а також безпосередньо стикаємося самі у повсякденному житті. Безробітними вважаються працездатні громадяни працездатного віку, які з незалежних від них причин не мають підходящої роботи, заробітку, зареєстровані у державній службі зайнятості та отримують відповідну грошову допомогу, дійсно шукають роботу та здатні братися до неї. Більш широке пояснення безробітних, за методологією МОП, - це особи віком 15-70 років (зареєстровані та не зареєстровані в державній службі зайнятості), які одночасно задовольняють трьом умовам:

а) не мали роботи (прибуткового заняття);

б) активно шукали роботу або намагались організувати власну справу впродовж останніх чотирьох тижнів, що передували опитуванню;

в) були готові приступити до роботи впродовж двох найближчих тижнів.

За даними Державного комітету статистики України рівень зареєстрованого безробіття, розрахований по відношенню до населення працездатного віку, на 1 квітня 2010р. становив 1,8%, а рівень безробіття (за методологією МОП) економічно активного населення працездатного віку в середньому за 2009 рік становив 9,6%. Кількість зареєстрованих безробітних на 1 березня 2010р. становила 530,3 тис. осіб, або 27,5% всіх безробітних працездатного віку (за методологією МОП).

Безробіття зумовлює не лише економічні, але й величезні соціальні втрати. Вимушена бездіяльність призводить до втрати кваліфікації працівником, втрати ним самоповаги, занепаду моральних принципів. На сайті Державного комітету статистики України, в розділі «криміногенна ситуація» я наштовхнулася на таку досить цікаву, а водночас і жахливу, інформацію: «Питома вага працездатних осіб, підозрюваних у скоєнню злочинів, які на момент учинення злочину не працювали і не навчались,становить 69,1%»! Як на мене, ця цифра є прямим проявом того, що безробіття, незайнятість населення призводять до вкрай негативних наслідків, які повинні бути усуненими.

Деякі західні й вітчизняні економісти, особливо політики, не перестають зазначати, що безробіття - це звичайне, рядове явище сучасної економіки, що в ньому нічого страшного немає, а певний його рівень (5-7%) навіть корисний для економічної системи, бо примушує ефективно працювати під страхом її втрати тих, хто має роботу. Чи дійсно це так? Невже вони не бачили статистичних даних?! Як інформують нас західні експерти, вплив безробіття на демографічні показники характеризується лише від'ємними параметрами. Зокрема, зростання безробіття на 1% збільшує: смертність на 2%; кількість самогубств на 5%; вбивств на 5,7%; психічних захворювань на 6%; розлучень на 7%.%. На мою думку, залежність не відповідна. Якщо ж проаналізувати демографічну ситуацію, що тепер існує в Україні, то можемо з великою достовірністю стверджувати, що катастрофічне зростання злочинності, психічних захворювань, самогубств, зменшення населення за рахунок перевищення померлих над тими, хто народжується, є прямим наслідком втрати роботи, виникнення загрози її втрати та іншими негараздами в сфері працевлаштування.

Таким чином, виникнення безробіття, а особливо його надмірність, породжує соціальне напруження в суспільстві, здатне дестабілізувати політичну та економічну системи. Тому прямим обов'язком держави та тих, хто стоїть у руля керування країною, є необхідність впровадження заходів, спрямованих на подолання прояву застійного безробіття, забезпечення незайнятих робочими місцями із гідною заробітною платою.

Мета моєї курсової роботи -- визначення суті ти причин виникнення безробіття, соціально-економічних наслідків цього явища та його проблеми в Україні з допомогою даних Державного комітету статистики України, додаткової літератури , періодики та інших джерел інформації.

безробіття праця пропозиція



Розділ 1.Суть і причини безробіття

1.Суть безробіття.

Мал.1.1. Суть поняття «безробіття»

Безробітними визначаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачуваних чинним законодавством доходів і зареєстровані в Державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. (закон України «Про зайнятість населення»)

Багато представників різних напрямів економічної думки вважають безробіття центральною проблемою сучасного суспільства. Воно є невід'ємним атрибутом ринкової економіки, соціально-економічним явищем, за якого частина працездатного населення (15-70 років) не може знайти роботу, стає відносно надлишковою, поповнюючи резервну армію праці. Безробіття в ринковій економіці - це стан ринку робочої сили за умов, коли пропозиція робочої сили перевищує попит на неї. Безробітними за класифікацією Міжнародної організації праці (МОП) є особи, зареєстровані на біржі праці, які активно шукають роботу. Тимчасово звільнені й ті, хто має намір приступити до роботи протягом 30 днів, вважаються безробітними, якщо вони і не виконують другої вимоги щодо активних пошуків роботи. До категорії безробітних відносяться також особи, які не шукають роботу тому, що вже знайшли її і мають домовленість про початок роботи через певний проміжок часу, а також навчаються за направленням державної служби зайнятості. Сутність безробіття полягає в тому, що це не випадкове, а закономірне явище, породжене процесом нагромадження капіталу в умовах ринкової економіки, основаної на приватній власності на засоби виробництва. Ринкова економіка за таких умов неминуче породжує безробіття, одночасно останнє є неодмінною умовою її нормального функціонування.

Економічна сутність безробіття полягає в тому, що за рахунок вимушеної незайнятості частини економічно-активних громадян суспільство позбавляється певної величини суспільного продукту, витрачаючись при цьому на утримання безробітних і членів сімей, котрі знаходяться на їх утриманні. Соціальна сутність безробіття - в тому, що вимушено непрацюючі особи, які існують не на зароблені кошти, а на допомогу, маргіналізуються, не знаходячи самовираження в праці, і якщо безробіття стає тривалим, втрачають професіоналізм, виробничі навички, зневіряються і можуть деградувати як особистості. Таким чином, безробіття в умовах ринкових економічних відносин є, з одного боку, невід'ємною, а з другого, - неприйнятною альтернативою зайнятості, проблемою, яку суспільству доводиться вирішувати щоденно шляхом проведення заходів державного регулювання зайнятості.

Закон Оукена (Окуня) Артур Окунь (1929 -- 1989) - амер. авторитетний спеціаліст у галузі прикладної макроекономіки. визначає зв'язок між нормою безробіття і величиною зростання валового національног продукту (ВНП): збільшення рівня безробіття на 1% порівняно з природним рівнем веде до недоотримання 2 - 2,5% фактичног ВНП. Норма безробіття є наслідком швидкого або повільного кумулятивного економічного зростання.

У західній літературі широкого визнання набула концепція А.Філіпса, що пояснює обернену залежність між темпами інфляції та частково безробітними на нетривалому проміжку часу.



Мал.1.2. Показники безробіття

2.Причини безробіття.

Першу спробу пояснити сутність безробіття зробив англійський економіст Т.Мальтус. Він пояснив його надто швидким зростанням населення, яке випереджає збільшення кількості засобів до існування. Причину такого явища він вбачав у вічному біологічному законі, властивому всім живим істотам, - розмножуватися швидше, ніж збільшується кількість засобів до існування. Ця теорія з певними модифікаціями існує й нині. Засобами усунення безробіття Мальтус і неомальтузіанці вважають війни, епідемії, свідоме обмеження народжуваності та ін.



Мал.1.3. Фактори безпосереднього впливу на безробіття

У середині 50-х рр. виникла технологічна теорія безробіття, згідно з якою його причиною є прогрес техніки, технічні зміни у виробництві, особливо раптові. Боротися з безробіттям на думку її авторів слід через обмеження технологічного прогресу, його сповільнення.

Безробіття виникає тоді, коли пропозиція праці (трудових ресурсів) перевищує попит. Попит і пропозиція на ринку праці визначаються різними факторами (мал.1.4).

Фактором, що одночасно визначає пропозицію трудових ресурсів і попит на них, є заробітна плата. Підвищення її рівня може спонукати людей,не зайнятих у виробництві, пропонувати свою працю, а підприємців - скорочувати попит на неї. Крім заробітної плати на пропозицію праці впливають ще 4 фактори:

1. У разі низького рівня добробуту й обтяжливої податкової політики зростає пропозиція праці: тривалішим стає трудовий стаж, чимало людей шукають додаткового заробітку, до праці залучається більше жінок і підлітків.

2. Із зміною вікової структури населення змінюється пропозиція праці:із збільшенням частки людей працездатного віку вона збільшується, а із зростанням частки непрацездатних (дітей,пенсіонерів) зменшується.

3. Із підвищенням освітнього та культурного рівня населення збільшується пропозиція кваліфікованої праці. Національні традиції також впливають на професійну структуру зайнятості.

Мал.1.4.Попит та пропозиція на ринку праці

4. Професійні спілки впливають на підвищення заробітної плати, беручи участь в укладанні трудових угод. Це може спричинити зменшення попиту на робочу силу з боку підприємців.

Попит на трудові ресурси, окрім заробітної плати, визначають ще 3 фактори:

1. Сукупний попит на товари і послуги (у разі зростання попиту на товари і послуги зростає попит на трудові ресурси).

2. Технічна озброєність праці (у разі її підвищення скорочується попит на трудові ресурси).

3. Технологія виробництва (інша галузева і професійна структура зайнятості змінює і структуру попиту на трудові ресурси).

Ознайомившись із основними факторами, що формують попит і пропозицію праці, перейдемо до розгляду теорій, що пояснюють явище безробіття.

Пояснення1. Безробіття виникає через надмірно високу заробітну плату. Ця думка належить представникам класичної школи в економічній теорії. Її логіка така: на ринку праці може завжди встановитися такий рівень заробітної плати, який врівноважить попит і пропозицію, забезпечуючи повну зайнятість. Але через певні причини зарплата зростає (тиск профспілок). За цих умов підприємці не можуть брати на роботу всіх бажаючих, адже їх витрати на зарплату збільшуються. Виникає надлишок працездатних, тобто безробіття.

Пояснення2. Безробіття виникає через недостатній попит на товари і послуги. Це пояснення належить Дж.М.Кейнсу і представникам Стокгольмської школи. Вони шукали причину безробіття у зменшенні сукупного попиту. Найдинамічнішим елементом сукупного попиту є споживчі витрати. Щоб подолати невідповідність між пропозицією (створеним ВНП) та попитом, яка загрожує скороченням виробництва і появою безробіття, треба здійснити державні заходи, спрямовані на стимулювання попиту, наприклад: збільшувати державну допомогу малозабезпеченим, знижувати податки тощо.

Пояснення3. Безробіття виникає через негнучку структуру ринку праці, а саме через нездатність швидко реагувати на зміни в попиті на трудові ресурси. Автори цього пояснення (його можна визначити як «структурне») виходять з того, що ринок праці - явище динамічне. На ньому постійно появляються нові працівники і нові робочі місця. Але нові робочі місця призначаються не для будь-яких працівників і лише на певних територіях. Для досягнення відповідності між працівниками і робочими місцями перші мають пройти перекваліфікацію , набути нових професій та досвіду чи переїхати на нове місце проживання.

Прихильники цього пояснення причин безробіття пропонують: вивчати ринок праці і широко інформувати населення про його стан та тенденції, зробити гнучкішою систему освіти, створити мережу закладів з перекваліфікації працівників, стимулювати та забезпечувати в разі потреби зміну роботи і місця проживання (державна допомого, податкові пільги тощо).

Пояснення4. Безробіття виникає через те, що в процесі нагромадження капіталу дедалі менша його частина спрямовується для найму робітників і дедалі більша - у засоби виробництва. Отже, зменшується попит на робочу силу. Це пояснення ґрунтується на ідеї, яка дістала назву «загального закону капіталістичного нагромадження»,який був сформульований Карлом Марксом. Він стверджував, що збільшення багатства капіталістичного суспільства водночас призводить до погіршення становища пролетаріату й одним із проявів цього погіршення є зростання безробіття. Маркс вважав, що технічний прогрес спонукає власника капіталу спрямувати дедалі більшу його частину в засоби виробництва і дедалі меншу - у робочу силу. Але «винним» у цьому є не технічний прогрес, а характер виробничих відносин. Звідси робився висновок: подолати безробіття можна лише позбавившись капіталістичних відносин.

Безробіття зумовлене комплексом головних причин (мал.1.5):

- структурними змінами в економіці;

- нерівномірністю розвитку продуктивних сил у народному господарстві, в окремих регіонах;

- постійним прогресом техніки, особливо його революційної форми НТР;

- пошуком працівниками нових робочих місць, де вища заробітна плата, змістовніша робота;

- диспропорційністю розвитку економіки;

- обмеженістю попиту на товари і послуги тощо.

ГОЛОВНІ ПРИЧИНИ БЕЗРОБІТТЯ

Кейнсіанська теорія безробіття

Зайнятість залежить від сукупної пропозиції, схильності до споживання й обсягу інвестицій, нестачі сукупного попиту на товари завдяки дії «психологічного закону збереження». Безробіття - це закономірність ринкової капіталістичної економіки, а головна причина - психологічний фактор.

Марксистська теорія безробіття(Б)

Дія економічних законів нагромадження капіталу, зростання його органічної будови, економічного закону народонаселення. Нагромадження капіталу в умовах зростання його органічної будови веде до відносного скорочення попиту на робочу силу порівняно з попитом на машини і обладнання - стосовно потреб капіталу в само розростанні Б=f(H)

Сучасні теорії безробіття

Дія природних демографічних законів і абсолютного перенаселення - мальтузіанська теорія. Високий рівень зарплати веде до безробіття і навпаки (ліберальна школа). Розвиток НТП, технологій - «технологічні теорії». Конкуренція на ринку праці, порушення рівноваги між попитом і пропозицією на робочу силу - неокласична теорія. Циклічні коливання виробництва і безробіття як природний прояв саморегулювання ринку.

Мал.1.5. Причини безробіття

Відповідно до причин цього явища розрізняють природне та економічне (вимушене) безробіття. Природне -- пов'язане з пошуком роботи, переходом на іншу. Може існувати за наявності робочих місць і небажання працювати. Економічне (вимушене) - людина бажає працювати,шукає роботу, але немає робочих місць; працівників звільняють із роботи з економічних причин (скорочення, закриття виробництва, переоснащення тощо). Сукупність природного і економічного безробіття становить фактичне (поточне) безробіття країни.

Формами безробіття є:добровільне,фрикційне,структурне(технологічне, конверсійне),циклічне,сезонне,регіональне,інституціональне,тривале (понад 6 місяців) і застійне (понад рік),приховане безробіття. Добровільне безробіття - це стан, коли частина трудових ресурсів не хоче працювати за нижчу заробітну плату або взагалі не хоче працювати. Фрикційне безробіття пов'язане із зміною професій, добровільною зміною місця роботи і пошуками іншої, переїздом в інший регіон. Це тимчасова незайнятість, пов'язана з переходом з однієї роботи на іншу. Структурне -- виникає внаслідок незбігу попиту і пропозиції робочої сили за структурних змін в економіці та невідповідності кваліфікації за зміни попиту. Технологічне безробіття викликається зміною технології виробництва, його модернізацією, роботизацією тощо. Конверсійне -- спричиняється скороченням чисельності армії та зайнятих у галузях оборонної промисловості. Циклічне безробіття визначається циклічним розвитком суспільного виробництва;зумовлює відхилення фактичної норми безробіття від природної. Сезонне - пов'язане із сезонністю праці в деяких галузях (с/г,туризм,будівництво). Регіональне безробіття виникає внаслідок диспропорцій між попитом і пропозицією людського ресурсу у регіоні. Інституціональне - або безробіття очікувань, викликане небажанням деякої частини працездатного населення працювати, у зв'язку з гарантією виплати державою допомоги по безробіттю. Приховане спричинене низькою конкурентоспроможністю дрібних виробників. Під прихованим безробіттям розуміють також стан, коли кількість робітників перевищує об'єктивну потребу в них (планомірна та перехідна економіки).



Розділ 2. Соціально-економічні наслідки безробіття

Безперечно, безробіття як макроекономічне явище має як свої переваги, так і недоліки, кількість яких є значно більшою. Безробіття вважається, з одного боку, важливим стимулятором активності працюючого населення, а з другого - великим суспільним лихом. До позитивних наслідків можна віднести:

1. Нормальне ринкове явище, яке забезпечує раціональне використання трудових ресурсів за умови природної норми безробіття.

2. Стимулює продуктивніше використання зайнятої робочої сили: тиск на зайнятих,стимулювання ефективнішої праці; конкуренція між двома виробниками і вплив на рівень зарплати.

3. Частково є резервом робочої сили за економічного зростання.

Безробіття породжує найтяжкі негативні соціально-економічні наслідки:

1. Безробіття , особливо масове, -- це зло, лихо для особи й держави (суспільства):

· це недовикористання робочої сили та недовиробництво ВНП;

· знижується життєвий рівень безробітних і зайнятих (втрата частини доходів).

· зростають витрати держави (суспільства) на утримання безробітних (3 - 5% ВНП).

2. Погіршуються соціальні умови існування:

· погіршується соціальний статус безробітних (бідність, злиденність);

· збільшується смертність, захворюваність, злочинність;

· зростають кількість самогубств, розлучень;

· посилюється моральна і соціальна деградація суспільства;

· поява невпевненості в майбутньому;

· морально-психологічної травми (зайва людина);

· виникнення почуття власної неповноцінності;

· зниження кваліфікації працівників тощо.

3. Втрачаються віра в майбутнє, у соціальну справедливість, відчуття самоповаги.

4. Посилюються соціальна і політична нестабільність, конфліктність.

5. Безробіття сковує вимоги профспілок про підвищення заробітної плати, тим самим спрацьовує на користь вимог союзів підприємців.

6. Зростання безробіття знижує купівельний і інвестиційний попити, скорочує обсяги заощаджень у населення.

На мікрорівні безробіття є однією з головних причин зниження продуктивності праці та виробництва в цілому, тобто погіршення якості продукції, що випускається, зниження її конкурентоспроможності Це пов'язано з тим, що окремі й достатньо значимі групи населення змушені погоджуватися на нецікаву для них роботу. Звідси низькоефективна, неякісна праця, висока плинність кадрів. Крім того, за таких обставин неможливо сформувати стабільні виробничі колективи.

Так, на індивідуальному рівні економічні наслідки безробіття полягають у втраті доходу чи частини доходу у можливому зниженні рівня доходу в майбутньому в зв'язку з втратою кваліфікації (що особливо погано для людей новітніх професій) і тому у зменшенні шансів знайти високооплачувану, престижну роботу.

Особливо безробіття небезпечне серед молоді, що закінчує середні навчальні заклади. Відсутність професійної підготовки робить для них досить складною проблему працевлаштування. У цих умовах частина молодих людей може поповнити криміногенне середовищ .

Розділ3. Проблеми безробіття в Україні

Український ринок праці та зайнятість мають свої особливості. Йдеться про ті з них, що виявились упродовж 90-х років ХХ ст. Акцентування уваги саме на цьому періоді зумовлене тим, що раніше в Україні існувала інша економічна система. Отже, в останнє десятиріччя відбулись такі зміни:

* Скорочення зайнятості і зростання рівня безробіття, починається з середини 90-х років. Основною причиною звільнень працівників є розпочата структурна перебудова економіки: припинення діяльності підприємств, продукція яких не знаходить збуту або виявляється неконкурентоспроможною, перехід до інших форм власності. Такі процеси переживали всі країни перехідної економіки і скрізь, де вони розпочинались, зростала кількість безробітних, але в умовах, коли перехід до ринку відбувається послідовно, працездатні, звільнені з державних установ та підприємств, знаходять роботу на нових підприємствах недержавної форми власності, розпочинають власну справу тощо.

* Існування в Україні вимушеної неповної зайнятості (прихованого безробіття). До тих, хто є неповно зайнятими, належать люди, які перебувають у вимушених відпустках з ініціативи адміністрації, працюють неповний робочий день або тиждень.

* Зміна структури зайнятості, тобто співвідношення між людьми, що працюють у різних сферах (галузях) економіки.

Завданням сучасного етапу в сфері регулювання зайнятості є перехід до активної політики на ринку праці, яка, на жаль, не здійснюється зараз. В основу має бути покладена модель управління, центральними елементами якої є основні регулятори ринкової організації праці: заробітна плата як ціна послуг праці, конкуренція на ринку праці, трудова мобільність, рівень безробіття. Саме за цими параметрами здійснюється, з одного боку, саморегулювання на ринку праці, а з іншого - відбувається втручання держави, яка реалізує координуючу, стимулюючу чи обмежуючу роль у процесі управління.

Кількість зареєстрованих безробітних на 1 березня 2010р. становила 530,3 тис. осіб, або 27,5% всіх безробітних працездатного віку (за методологією МОП). Серед них майже кожний дев'ятий втратив роботу з економічних причин. Допомогу по безробіттю отримували 77,5% осіб, які мали статус безробітного. Кожний другий безробітний раніше займав місце робітника, майже кожний третій - посаду службовця, а решта безробітних не мали професійної підготовки.

Рівень зареєстрованого безробіття в цілому по країні за лютий 2010р. не змінився та на 1 березня 2010р. становив 1,9% населення працездатного віку. У сільській місцевості цей показник зріс на 0,1 відсоткового пункту і становив 2,7% населення працездатного віку, водночас у міських поселеннях він залишився на тому ж рівні та становив 1,6% населення працездатного віку.

Невідповідність попиту на робочу силу її пропозиції у професійно - кваліфікаційному та територіальному розрізі зумовлює значну міжрегіональну диференціацію зареєстрованого безробіття. Найвищий рівень зареєстрованого безробіття спостерігався у Полтавській області (3,5%), а найнижчий - у м. Києві (0,3%).

Кількість вільних робочих місць (вакантних посад), заявлених підприємствами, установами й організаціями до служби зайнятості, у лютому 2010р. збільшилася на 0,5 тис., або на 0,8%, і на кінець місяця становила 65,9 тис.

Як і в січні 2010р., на 10 вільних робочих місць (вакантних посад) припадало 83 особи, які перебували на обліку державної служби зайнятості. За регіонами зазначений показник коливався від 3 осіб у м. Києві до 743 осіб у Хмельницькій області. Зменшення цього показника порівняно з лютим 2009р. спостерігалося у більшості регіонів.

За сприяння державної служби зайнятості у лютому 2010р. було працевлаштовано 41,6 тис. осіб проти 29,5 тис. у січні (у лютому 2009р. - 46,7 тис. осіб). Серед працевлаштованих незайнятих осіб жінки становили 47,9%, а молодь у віці до 35 років - 55,9%. Рівень працевлаштування незайнятих громадян порівняно з січнем 2010р. зріс на 1,8 відсоткового пункту і становив 6,5%. Зростання зазначеного показника за вказаний період спостерігалося в усіх регіонах.

Ринок праці у 2009 році Інформацію підготовлено за даними вибіркових обстежень населення (домогосподарств) з питань економічної активності, обстежень підприємств, установ та організацій, адміністративною інформацією державної служби зайнятості Державним комітетом статистики України.:

(див. таблиця 3.3)

Основні тенденції, що були притаманні ринку праці порівняно з 2008 роком:

n щодо економічної активності населення працездатного віку:

§ зменшення рівня економічної активності з 72,3% до 71,6%;

§ зменшення рівня зайнятості з 67,3% до 64,7%;

§ збільшення рівня безробіття (за методологією МОП) з 6,9% до 9,6%;

§ збільшення рівня зареєстрованого безробіття з 2,9% до 3,4%;

§ зростання серед безробітних (за методологією МОП) частки вивільнених з економічних причин з 28,1% до 45,5%;

§ збільшення кількості економічно неактивних осіб, зневірених у пошуку роботи на 30,9%;

n скорочення кількості вільних робочих місць на 27,7%;

n зниження рівня працевлаштування незайнятого населення за допомогою державної служби зайнятості з 43,3% до 32,8%;

n зниження рівня прийому робочої сили з 28,3% до 22,5% середньооблікової кількості штатних працівників;

n зростання середньомісячної допомоги по безробіттю на 14,8%;



Таблиця 3.1. Зареєстроване безробіття у 2010 році

(на кінець звітного періоду)

	Кількість зареєстрованих безробітних	Середній розмір допомоги за місяць, гривень
	тис. осіб	у % до населення працездатного віку
	Всього	з них отримують допомогу по безробіттю
січень	526,7	413,3	1,9	662,29
лютий	530,3	411,1	1,9	666,60
березень	505,2	379,9	1,8	656,49

© Держкомстат України, 1998-2010

Дата останньої модифікації: 15/04/2010

Таблиця 3.2. Попит та пропозиція робочої сили у 2010 році:

(на кінець звітного періоду)

	Кількість незайнятих громадян, які перебували на обліку в державній службі зайнятості, тис. осіб	Потреба підприємств у працівниках на заміщення вільних робочих місць та вакантних посад, тис. осіб	Навантаження на 10 вільних робочих місць (вакантних посадах), осіб
січень	545,6	65,4	83
лютий	547,0	65,9	83
березень	518,9	73,1	71

© Держкомстат України, 1998-2010

Дата останньої модифікації: 15/04/2010

Середньомісячна кількість зареєстрованих безробітних, порівняно з 2008р., збільшилася на 16,3% та становила у 2009р. 693,1 тис. осіб, що складає понад третину (35,4%) кількості безробітних працездатного віку, визначених за методологією МОП. Динаміку зареєстрованого безробіття ілюструють нижче наведені дані.

Мал. 3.1. Кількість зареєстрованих безробітних у 2008-2009рр. на кінець місяця

Серед населення працездатного віку рівень безробіття (за методологією МОП) зріс на 2,7 в.п. та становив 9,6%. Більш суттєве збільшення цього показника спостерігалося серед чоловіків, на відміну від жінок, та серед жителів міських поселень, порівняно з мешканцями сільської місцевості.

Мал. 3.2 Рівень безробіття населення (за методологією МОП) у 2008 - 2009рр. у % до економічно активного населення відповідної вікової групи

Слід відмітити, що рівень безробіття населення працездатного віку (за методологією МОП) в 2,8 раза перевищував рівень зареєстрованого безробіття, розрахованого по відношенню до економічно активного населення працездатного віку (у жінок - у 2,1 раза, чоловіків - у 3,7 раза, міських поселеннях - у 3,5 раза, сільській місцевості - у 1,7 раза більше)(див. таблиця 3.4,мал. 3.3)

Мал. 3.3 Безробіття серед економічно активного населення працездатного віку за статтю та місцем проживання у 2008-2009рр. у % до економічно активного населення працездатного віку

Рівень зареєстрованого безробіття в середньому за 2009р. склав 3,4% від економічно активного населення працездатного віку. Зазначений показник був вищим серед жінок (4,0%), порівняно з чоловіками (2,9%) та у населення сільської місцевості (4,7%), порівняно з міськими жителями (2,9%). Слід зазначити, що на кінець 2009р. рівень зареєстрованого безробіття становив 2,6% економічно активного населення працездатного віку.

Серед країн СНД Україна за цим показником посідала четверте-п'яте місце разом з Киргизстаном (мал. 3.4)



Мал.3.4 Рівень зареєстрованого безробіття серед країн СНД у 2009 році у % до економічно активного населення, на кінець звітного періоду

Впродовж 2009р. відбулися структурні зміни серед безробітних віком 15-70 років (за методологією МОП) за причинами незайнятості. Так, питома вага вивільнених з економічних причин збільшилась на 17,4 в.п та становила 45,5% від загальної кількості безробітних. При цьому, частка звільнених за власним бажанням зменшилась на 11,6 в.п., непрацевлаштованих після закінчення навчальних закладів на 4,2 в.п., звільнених у зв'язку з закінченням строку контракту на 1,9 в.п. (див. мал. 3.5)

Мал. 3.5 Причини незайнятості безробітних віком 15-70 років (за методологією МОП) у 2008-2009рр. у % до загальної кількості безробітних

Цікавою є також порівняльна діаграма рівня безробіття в Україні з країнами Європейського Союзу(див. таблиця 3.5,мал. 3.6)

Мал. 3.6 Рівень безробіття населення (за методологією МОП) в Україні та країнах Європейського Союзу



Висновок

Проаналізувавши всі дані та опрацювавши матеріал по даній темі можна зробити висновки. Виділяють такі соціально-економічні наслідки безробіття: знецінення, недовикористання людського потенціалу суспільства; погіршення якості життя безробітних і їх членів родини; підсилення тиску на розмір заробітної плати зайнятих на ринку праці; збільшення витрат суспільства й індивіда на відновлення чи зміну професійного статусу й рівня продуктивної праці; формування категорії осіб із девіантною (не відповідає загальноприйнятим нормам) поведінкою, схильних до вчинків, що суперечать прийнятим соціальним моралям і цінностям та ін. Варто наголосити на тому, що значний час відсутності роботи, зневіра знайти роботу призводять до того, що деякі люди по суті втрачають кваліфікацію і навіть бажання регулярно працювати. Висока частка безробітних з вищою освітою в Україні суттєво впливає на можливість знайти відповідно роботу для них, а, отже, й на оцінку ефективності роботи державної служби зайнятості. Разом із тим, оскільки в країні існує велика кількість безробітних з вищою освітою, виникає питання про раціональність державної політики про фінансування навчання такої великої кількості студентів та правильності розподілу кількості місць для різних спеціальностей у системі вищої освіти.

Тому політика держави на ринку праці має бути спрямована на розвиток активної політики, що передбачає її спрямованість на скорочення рівня безробіття, тобто забезпечення можливості реалізації своєї трудової активності всім громадянам, а відповідно, забезпечення продуктивності зайнятості всього населення. Таким чином, активна політика повинна складатися із заходів спрямованих на:

- збільшення попиту на робочу силу з боку як держави, так і приватного сектору економіки;

- підвищення конкурентоспроможності робочої сили та забезпечення відповідності робочої сили і робочих місць;

- вдосконалення процесу працевлаштування.

Поряд із цим пасивна політика на ринку праці має спрямовуватися на підтримку доходів населення у випадку втрати роботи і фінансування із спеціальних фондів.

Активні і пасивні заходи сприяння зайнятості населення в Україні повинні реалізуватися державною службою зайнятості.



Список використаної літератури

1. Сайт Державного комітету статистики України. Статистична інформація, соціально-економічне становище(ринок праці), макроекономічні показники.

2. Радіонова І.Ф. О-75 «Основи економіки». Підручник. - К.:Зодіак-Еко,1995./ст.156-159.

3. Зазимко А.З. З16 «Політична економія»:Структурно-логічний навчальний посібник .- К.: КНЕУ,2005./ст.319-323.

4. Акіліна О.В. Аналітичний огляд ринку праці в Україні / О.В. Акіліна // Формування ринкових відносин в Україні - 2008. - №10 - С. 152-159.

5. Гаркавенко Н.О. Проблеми зайнятості та безробіття на національному ринку праці / Н.О. Гаркавенко // Формування ринкових відносин України. - 2008. - № 4 -С.168-172.

6. Фагеєнко Н.В. Соціально-економічні наслідки безробіття / Н.В.Фагеєнко // Формування ринкових відносин в Україні. - 2009 - №7-8 (№8) - С. 114-117.

7. Федоренко В.Г. Ринок праці в України та економічні тенденції в умовах світової економічної кризи / В.Г. Федоренко // Економіка та держава. - 2009. - №1- С. 4-5.

8. Баликоев В.З. Общая экономическая теория. Учебное пособие. -

9. Новосибирск: 000 «Издательство ЮКЭА», 1998.

10. Башянин Г.І., Лазур П.Ю., Медведєв В.С. Політична економія.- К.:НІКА-ЦЕНТР, ЕЛЬГА, 2000.

11. Гальчинський А.С., Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Основи економічної теорії: Підручник. - К.: Вища шк., 1995.

12. Крупка М.І., Островерх П.І., Реверчук С.К. Основи економічної теорії: Підручник. - К.: Атіка, 2001.

13. Макконел К. Р., Брю С. Л. Экономикс: принципы, проблемы и политика: 2т. - М.: Республика, 1992. (Пер. с англ.)

14. Сакс Дж., Пивоварський О. Економіка перехідного періоду (Уроки для України). - К.: Основи, 1996.

15. Башнянин Г.І., Лазур П.Ю., Медведєв В.С. Політична економія. - К.: Ніка -Центр, 2000. - С.445-473.

16. Гальчинський А.С., Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Основи економічної теорії.-К.: Вища школа, 1995.

17. Дзюбик С., Ривак О. Основи економічної теорії. - К.: Вища школа, 1994, Гл.1.

18. Клімко Г.Н., Нестеренко В.П. Основи економічної теорії. - К.: Вища школа, 1997.

19. Лишиленко В. Проблеми відтворення трудових ресурсів аграрних підприємств// Економіка України.-1998.- №4.

20. Мочерний С.В. Основи економічної теорії. - К.: Видавничий центр “Академія”, 1998.

21. Ніколенко Ю.В. Основи економічної теорії. - К.: Либідь, 199



Додаток

Таблиця 3.3

Економічна активність населення у 2009 році
	В середньому за період
	Все населення	Міські поселення	Сільська місцевість
	2008	2009	2008	2009	2008	2009
Економічно активне населення у віці 15-70 років - всього, тис. осіб	22397,4	22150,3	15444,3	15141,6	6953,1	7008,7
у тому числі:
- працездатного віку	20675,7	20321,6	14583,9	14211,0	6091,8	6110,6
- старше працездатного віку	1721,7	1828,7	860,4	930,6	861,3	898,1
Зайняте населення у віці 15-70 років - всього, тис. осіб	20972,3	20191,5	14416,8	13684,8	6555,5	6506,7
у тому числі:
- працездатного віку	19251,7	18365,0	13557,5	12756,4	5694,2	5608,6
- старше працездатного віку	1720,6	1826,5	859,3	928,4	861,3	898,1
Безробітне населення (за методологією МОП) у віці 15-70 років - всього, тис. осіб	1425,1	1958,8	1027,5	1456,8	397,6	502,0
у тому числі:
- працездатного віку	1424,0	1956,6	1026,4	1454,6	397,6	502,0
- старше працездатного віку	1,1	2,2	1,1	2,2	0,0	0,0
Економічно неактивне населення у віці 15-70 років - всього, тис. осіб	12971,1	12823,0	9323,2	9379,1	3647,9	3443,9
у тому числі:
- працездатного віку	7909,5	8051,7	5598,6	5800,7	2310,9	2251,0
- старше працездатного віку	5061,6	4771,3	3724,6	3578,4	1337,0	1192,9
Рівень економічної активності, у відсотках до населення відповідної вікової групи:
- у віці 15-70 років	63,3	63,3	62,4	61,8	65,6	67,1
- працездатного віку	72,3	71,6	72,3	71,0	72,5	73,1
- старше працездатного віку	25,4	27,7	18,8	20,6	39,2	43,0
Рівень зайнятості, у відсотках до населення відповідної вікової групи:
- у віці 15-70 років	59,3	57,7	58,2	55,8	61,8	62,2
- працездатного віку	67,3	64,7	67,2	63,7	67,8	67,1
- старше працездатного віку	25,4	27,7	18,7	20,6	39,2	43,0
Рівень безробіття (за методологією МОП), у відсотках до економічно активного населення відповідної вікової групи:
- у віці 15-70 років	6,4	8,8	6,7	9,6	5,7	7,2
- працездатного віку	6,9	9,6	7,0	10,2	6,5	8,2
- старше працездатного віку	0,1	0,1	0,1	0,2	0,0	0,0

Таблиця 3.4

Динаміка зареєстрованого безробіття за статтю та місцем проживання
	В середньому за період
	2008	2009
Все населення
Чисельність безробітних, зареєстрованих у державній службі зайнятості, тис. осіб	596,0	693,1
Рівень зареєстрованого безробіття, у відсотках до:
економічно активного населення працездатного віку	2,9	3,4
населення працездатного віку	2,1	2,5
Жінки
Чисельність безробітних, зареєстрованих у державній службі зайнятості, тис. осіб	359,6	381,9
Рівень зареєстрованого безробіття, у відсотках до:
-економічно активного населення працездатного віку	3,8	4,0
-населення працездатного віку	2,6	2,8
Чоловіки
Чисельність безробітних, зареєстрованих у державній службі зайнятості, тис. осіб	236,4	311,2
Рівень зареєстрованого безробіття, у відсотках до:
-економічно активного населення працездатного віку	2,1	2,9
-населення працездатного віку	1,6	2,2
Міські поселення
Чисельність безробітних, зареєстрованих у державній службі зайнятості, тис. осіб	288,9	406,0
Рівень зареєстрованого безробіття, у відсотках до:
-економічно активного населення працездатного віку	2,0	2,9
-населення працездатного віку	1,5	2,1
Сільська місцевість
Чисельність безробітних, зареєстрованих у державній службі зайнятості, тис. осіб	307,1	287,1
Рівень зареєстрованого безробіття, у відсотках до:
-економічно активного населення працездатного віку	5,0	4,7
-населення працездатного віку	3,7	3,5

Таблиця 3.5

Рівень безробіття населення в Україні та країнах Європейського Союзу
Країни	2008 рік	2009 рік
	Всього	Жінки	Чоловіки	Всього	Жінки	Чоловіки
Україна	6,4	6,1	6,6	8,8	7,3	10,3
Євросоюз (27 країн)	7,0	7,5	6,6	8,9	8,8	9,0
Австрія	3,8	4,1	3,6	5,0	4,7	5,2
Бельгія	7,0	7,6	6,5	7,9	8,2	7,7
Болгарія	5,6	5,8	5,5	6,7	6,6	6,9
Греція	7,7	11,4	5,1	9,2	12,9	6,6
Данія	3,3	3,7	3,0	6,0	5,4	6,5
Естонія	5,5	5,3	5,8	13,8	10,6	16,9
Ірландія	6,0	4,6	7,1	11,8	8,0	14,8
Іспанія	11,3	13,0	10,1	18,0	18,4	17,7
Італія	6,7	8,5	5,5	7,5	9,0	6,5
Кіпр	3,6	4,2	3,1	5,3	5,5	5,1
Латвія	7,5	6,9	8,0	17,6	14,4	20,6
Литва	5,8	5,6	6,1	14,0	10,5	17,4
Люксембург	4,9	5,9	4,1	5,7	6,2	5,3
Мальта	5,9	6,6	5,6	7,0	7,7	6,6
Нідерланди	2,8	3,0	2,5	3,5	3,5	3,4
Німеччина	7,3	7,2	7,4	7,5	6,9	8,0
Польща	7,1	8,0	6,4	8,2	8,7	7,8
Португалія	7,7	9,0	6,6	9,6	10,3	9,0
Румунія	5,8	4,7	6,7	6,7	5,5	7,5
Словаччина	9,5	10,9	8,4	11,9	12,6	11,2
Словенія	4,4	4,8	4,0	6,0	5,9	6,1
Сполучене Королівство	5,6	5,1	6,1	7,6	6,4	8,6
Угорщина	7,8	8,1	7,6	10,0	9,7	10,3
Фінляндія	6,4	6,7	6,1	8,2	7,6	8,9
Франція	7,8	8,4	7,3	9,4	9,8	9,1
Чеська Республіка	4,4	5,6	3,5	6,8	7,8	6,0
Швеція	6,2	6,5	5,9	8,3	8,0	8,6

Основні методологічні визначення та поняття
Звітний період	Звітним періодом є обстежуваний тиждень (з понеділка по неділю), що включає 15 число місяця.
Економічно активне населення	Складається з населення обох статей віком від 15 до 70 років включно, які впродовж звітного періоду займалися економічною діяльністю або шукали роботу і були готові приступити до неї, тобто класифікувалися як „ зайняті ” або „ безробітні ”, визначені за методологією МОП.
Рівень економічної активності	Визначається як відношення (у відсотках) кількості економічно активного населення віком 15-70 років до всього населення зазначеного віку чи населення за відповідною соціально-демографічною ознакою.
Зайняті економічною діяльністю (надалі - зайняті)	Вважаються особи віком 15-70 років, які: - працювали впродовж обстежуваного тижня хоча б 1 годину: - за наймом за винагороду в грошовому чи натуральному вигляді, індивідуально (самостійно), у окремих громадян або на власному (сімейному) підприємстві; - працювали безкоштовно на підприємстві, у бізнесі, що належить будь-кому з членів домогосподарства, або в особистому селянському господарстві з метою реалізації продукції, виробленої внаслідок цієї діяльності; - особи, які були тимчасово відсутні на роботі, тобто формально мали робоче місце, власне підприємство (бізнес), але не працювали впродовж обстежуваного періоду з незалежних від них особисто обставин.
Рівень зайнятості	Визначається, як відношення (у відсотках) кількості зайнятого населення віком 15-70 років до всього населення зазначеного віку чи населення за відповідною соціально-демографічною ознакою.
Безробітні, визначені за методологією МОП	Особи віком 15-70 років (зареєстровані та незареєстровані в державній службі зайнятості), які одночасно відповідають трьом основним умовам: а) не мали роботи (прибуткового заняття); б) активно шукали роботу або намагались організувати власну справу впродовж останніх 4-х тижнів, що передували опитуванню, тобто робили конкретні кроки протягом названого періоду з метою знайти оплачувану роботу за наймом чи на власному підприємстві; в) були готові приступити до роботи впродовж 2-х найближчих тижнів, тобто почати працювати за наймом або на власному підприємстві з метою отримання оплати або доходу. До категорії безробітних відносяться також особи, які приступають до роботи протягом найближчих 2-х тижнів; знайшли роботу, чекають відповіді; навчаються за направленням служби зайнятості.
Рівень безробіття, визначений за методологією МОП	Визначається, як відношення (у відсотках) кількості безробітних віком 15-70 років до економічно активного населення зазначеного віку або відповідної соціально-демографічної ознаки.
Зареєстровані безробітні	Згідно з чинним законодавством - це громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів, зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.
Рівень зареєстрованого безробіття	Визначається, як відношення (у відсотках) кількості безробітних, зареєстрованих у державній службі зайнятості, до середньорічної кількості населення працездатного віку. З метою здійснення порівнянь з даними вибіркового обстеження населення (домогосподарств) з питань економічної активності, проводиться розрахунок середньої за період (квартал, І півріччя, 9 місяців, рік) кількості зареєстрованих безробітних. Відповідний показник рівня безробіття визначається по відношенню до економічно активного населення працездатного віку за відповідний період.
Економічно неактивне населення	Особи, які не можуть бути класифіковані як „ зайняті ” або „ безробітні”. До складу цієї категорії населення включаються незайняті особи, які належать до таких соціальних груп: - пенсіонери; - учні та студенти; - особи, які зайняті в домашньому господарстві; - особи працездатного віку, які зневірились знайти роботу; - особи, які вважають, що немає підходящої роботи та не знають де і як її знайти; - інші особи, які не мали необхідності у працевлаштуванні, а також ті, діяльність яких не відноситься до економічної (виконання громадських обов'язків, благодійна діяльність тощо).

Оцінка за шкалою ,що використовується в КНЕУ	Оцінка за національною шкалою	Оцінка за шкалою ECTS
90-100	відмінно	А
80-89 70-79	добре	В С
66-69 60-65	задовільно	D E
21-59	незадовільно з можливістю повторного складання	FX
0-20	Не задовільно з обов'язковим повторним вивченням дисципліни	F

Размещено на Allbest.ru