Сучасний ринок і умови його функціонування. Функції ринку
Поняття і характерні риси сучасного ринку як економічної категорії і високорозвиненого продукту цивілізації; основні моделі, закони, принципи, умови функціонування і розвитку. Структура і функції ринку. Особливості становлення ринкових відносин в Україні.
Рубрика | Экономика и экономическая теория |
Вид | курсовая работа |
Язык | украинский |
Дата добавления | 26.04.2011 |
Размер файла | 43,8 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Размещено на http://www.allbest.ru/
Міністерство освіти і науки у країни
Кременчуцький національний університет імені Михайла Остроградського
Факультету економіки
Спеціальність: економіка підприємств
Кафедра економічної теорії
КУРСОВА РОБОТА
з дисципліни
Політична економія
Тема:
Сучасний ринок і умови його функціонування. Функції ринку
Студента I курсу
групи ЕП-10-1
Реви А.Ю.
Кременчук 2010
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. Умови функціонування сучасного ринку та основні його моделі
1.1 Основне поняття ринку
1.2 Основні моделі ринку
1.3 Умови функціонування і розвиток сучасного ринку
РОЗДІЛ 2. Функції ринку та умови його розвитку
2.1 Структура сучасного ринку
2.2 Основні функції ринку
РОЗДІЛ 3. Особливості становлення ринкових відносин в Україні
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА
ВСТУП
Проголошення України незалежною державою відкрило реальні можливості переходу її до ринку. Подолання деструктивного тоталітарно-адміністративного режиму, корінна перебудова економічних процесів шляхом здійснення радикальних реформ, спрямованих на ринкову трансформацію всіх сфер господарського життя суспільства - основні засади економічної та соціальної політики української держави.
Ринок - це досягнення всього людства на всіх етапах його розвитку до найвищих форм суспільного прогресу. Ринкове господарство є середовищем, "атмосферою", в рамках і з допомогою яких відтворюються і панують відносини і зв'язки товарного виробництва.
Ринок як самодостатній, автоматично діючий, саморегульований механізм - це абстракція, яка деякою мірою відбиває реалії XIX ст. Сучасний же ринок - це один з феноменів, який зумовлює складну систему господарювання, в якій тісно взаємодіють ринкові закономірності, численні регулюючі інститути (передусім державні) і масова свідомість.
Цивілізований характер ринку в промислових розвинутих країнах визначається широким арсеналом перевірених часом і господарською практикою законодавчих і моральних норм, багатоплановою і компетентною політикою держави щодо розвитку економіки та соціальної інфраструктури, інформованістю і самостійністю керівників господарських структур на всіх рівнях, правовою свободою економічної самодіяльності людини.
Звичайно, Україна, як нова самостійна держава, що виникла на розколотому терені колишнього народногосподарського комплексу СРСР зі складною інфраструктурою, створеною за багато десятиріч, не може повторити за короткий час той шлях, який пройшов ринок Заходу. Вона може тільки розумно скористатися певним досвідом цих країн, а шлях переходу до ринкової системи має бути свій, з урахуванням усіх національних, політичних, економічних, географічних та інших особливостей історичного розвитку України.
Однак складність завдання полягає в тому, що немає у світі аналогів переходу до ринку великої держави з такою, як в Україні, спотвореною тоталітарною системою структурою господарства, високим рівнем монополізму в промисловості, залежністю тисяч промислових підприємств від постачальників окремих видів продукції, що залишилися за межами державних кордонів. В таких скрутних умовах, що склалися в Україні,в умовах глибокої економічної, фінансово-кредитної, паливно-сировинної, екологічної та інших криз перехід до реального ринку надзвичайно утруднений.
РОЗДІЛ 1. Умови функціонування сучасного ринку та основні його моделі
1.1 Основне поняття ринку
Ринок - одне з вагоміших досягнень цивілізації, яке сформувалося в процесі довгого історичного розвитку.
Для вирішення основних економічних проблем найбільш ефективною та гнучкою виявилася саме ринкова система. Ринок є однією з найрозповсюдженіших категорій в економічній теорії та господарській практиці.
З давніх часів ринок визначали як місце (ринкова площа), де здійснюється купівля або продаж товарів. Ось чому у багатьох слово “ринок” асоціюється з базаром - місцем обміну вироблених благ. Ринок - поняття більш широке і містке. Це і магазини, універмаги, універсами, різні палатки, де купуються продукти харчування, одяг, взуття, товари щоденного вжитку. Є ринки, на яких продаються і купуються цінні папери (акції, облігації), - фондові біржі. На товарних біржах, де пропонуються товари (зерно, цукор, цемент) за стандартними якісними показниками, покупці та продавці вступають у конкретні відносини. Два учасники або більше беруть на себе юридичні зобов'язання, якими визначаються їхні дії та відповідальність. Ці та інші відносини між продавцями і покупцями з приводу існуючих та потенційних товарів утворюють ринки.
Проте, коли мова йде про ринок як сферу обміну, слід мати на увазі, що це не просто сфера обміну (він може відбуватися і у неринковій формі - наприклад, бартеру), а така сфера, в якій обмін товарів здійснюється за суспільною оцінкою, що знаходить своє відбиття у ціні. Інакше кажучи, збалансування актів купівлі-продажу має досягатися за допомогою цін. Це положення має надзвичайно важливе значення, тому що лише ринок виконує роль механізму, через який досягається рівновага попиту і пропозиції. Будь-які намагання замінити ринок якимось центром, за якими цінами реалізувати товари, чи сучасними досягненнями науково-технічного прогресу, в тому числі електронної обчислювальної техніки, не дали позитивного ефекту. Інтереси суб'єктів виробництва не реалізуються, виробництво розвивається повільними темпами, спотворюється його структура, порушується економічна і соціальна рівновага в суспільстві.
Сучасна економіка вийшла на такі параметри розвитку, що централізоване управління, в тому числі встановлення цін на всі вироблені товари стало гальмом науково-технічного і виробничого розвитку. Досить сказати, що номенклатура виробництва досягла 24 млн. найменувань, десята частина яких щорічно оновлюється. В цих умовах зіставляти витрати і результати може лише ринок. Це більш потужний і досконалий механізм, ніж будь-яка найдосконаліша техніка і технологія.
Ринок забезпечує зв'язок між виробництвом і споживанням, пропорційність процесу відтворення, його цілісність. Тут відбувається суспільне визнання створеного продукту, суспільного характеру праці, що втілюється в нього. Будь-яка споживна вартість починає служити людям лише після її реалізації, а праця, витрачена на виробництво товару, стає суспільно необхідною. Відбувається це завдяки досягненню рівноваги між попитом і пропозицією. На ринку кількість товарів, яку хочуть продати продавці. В такому випадку ціни встановлюються на рівні попиту і пропозиції, що й веде до рівноваги. Отже, ціна рівноваги - це ціна, за якої пропозиція відповідає попиту.
Рівновага ринкових цін забезпечує збалансованість між різними галузями виробництва, виробничою і невиробничою сферами, між сумою вартостей і цін товарів, між платоспроможним попитом і пропозицією.
Якщо ж рівноваги між попитом і пропозицією немає, то ринок через такий його інструмент, як ціна, впливає і на виробництво. Недостатня кількість якихось споживних вартостей на ринку призводить до підвищення на них цін і навпаки. Це, в свою чергу, впливає на виробництво: зумовлює його розширення або зменшення. Отже, економіка, що функціонує в ринкових умовах, розвивається за ринковими законами: вартості, попиту і пропозиції, середнього прибутку та ін. Ось чому, будуючи ринкову економіку, не можна взяти з собою “хороші” закони і закономірності (наприклад, якісні товари, широкий асортимент їх) і позбавитись “поганих” (безробіття, банкрутство).
Вільні ринкові відносини у розвинених країнах у традиційному розумінні існують у дуже обмежених масштабах і застосовуються у сфері обслуговування (окремі її напрями), галузях матеріального виробництва з невисоким рівнем капіталомісткості, у галузях, що тільки зароджуються. В цілому у матеріальному і нематеріальному виробництві, заснованому на великому капіталі, домінує не стихія ринку, а система замовлень, які являють собою свідомо організований зв'язок між виробником і споживачем. Мають місце й інші форми використання свідомо регульованих зв'язків у сучасній економіці західних країн, у тому числі через бюджетні канали перерозподілу валового національного продукту, акти держави, які регламентують інвестиційну політику, ціноутворення, умови найму та експлуатації робочої сили тощо.
Поняття “вільний ринок” має нести зовсім інший зміст: надання права вільного вибору споживачеві того чи іншого блага у межах доходів, якими володіє населення, і рівня цін, що склалися. Це має забезпечити: по-перше, незалежність економічного суб'єкта від владних структур та їхніх чиновників, по-друге, вільний вибір товару, по-третє, диктат на ринку споживача, а не виробника.
Досвід розвинених країн, а також нашої країни, країн, що нехтували ринковими відносинами, довів: модель без ринкової економіки безперспективна, вона придушує інтереси людей, паралізує всіляку ініціативу, сповільнює економічний і соціальний розвиток. Ринок є одним з найбільших досягнень цивілізації, загальноекономічним явищем, характерним для будь-якого способу виробництва, де діють закони товарного господарства.
Сучасний ринок як високорозвинений продукт цивілізації докорінно відрізняється від ринку епохи вільної конкуренції. Для нього характерні гарантований збут значної кількості товарів, соціальний захист непрацездатного і малозабезпеченого населення, регулювання фінансової, грошової, кредитної та цінової політики з боку держави, високі організованість та виконавча дисципліна.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Размещено на http://www.allbest.ru/
Рис. 1.1 Основні риси сучасної ринкової економіки [c.191]
Отже, ринок є складним утворенням, що являє собою, з одного боку, сферу обміну, сукупність процесів купівлі-продажу, які здійснюють збалансування за рахунок цін, а з іншого - забезпечує зв'язок між виробництвом і споживанням, безперервність процесу відтворення, його цілісність. Побудувати сучасний ринок означає: привести в дію економічні інтереси людей, стимули виробництва, прискорити економічне зростання, вивести країну на рівень сучасних досягнень науково-технічного і культурного розвитку.
1.2 Основні моделі ринку
У залежності від співвідношення між кількістю виробників і кількістю споживачів розрізняють такі види конкурентних структур:
Велика кількість самостійних виробників деякого однорідного товару і маса відособлених споживачів даного товару. Структура зв'язків така, що кожний споживач, у принципі, може купити товар у будь-якого виробника, керуючись із власною оцінкою корисності товару, його ціною і власними можливостями придбання даного товару. Кожний виробник може продати товар будь-якому споживачу, керуючись тільки з власною вигодою. Жодний із споживачів не набуває якоїсь істотної частки загального попиту.
Величезне число відособлених споживачів і мала кількість виробників, кожний із яких може задовольнити значну частку загального попиту. Така структура називається олігополією, і породжує, так звану, недосконалу конкуренцію. Граничним випадком даної структури, коли масі споживачів протистоїть єдиний виробник, спроможний задовольнити загальний попит усіх споживачів, є монополія. У випадку, коли ринок представлений великим числом виробників, що пропонують гетерогенну (різнорідну) продукцію, то говорять про монополістичну конкуренцію.
Єдиний споживач товару і множина самостійних виробників. При цьому єдиний споживач купляє весь об'єм пропозиції товару, що поставляється всією множиною виробників. Дана структура породжує особливий тип недосконалої конкуренції (монополія попиту).
Структура взаємозв'язків, де єдиному споживачу протиставляється єдиний виробник (двостороння монополія), взагалі не є конкурентною, але також не є і ринковою.
Ринок відкритий для кожного. Рекламні компанії не так важливі й обов'язкові, так як на продаж пропонуються тільки гомогенні (однорідні) товари, ринок прозорий і відсутні які-небудь преваги. На ринку з подібною структурою ціна - це заданий розмір. На підставі вищевикладеного можна вивести такі варіанти поведінки учасників ринку:
Акцептант ціни. Хоча ціна і формується в процесі конкуренції серед всіх учасників ринку, але в той же час окремо узятий продавець не робить ніякого прямого впливу на ціну. Якщо продавець запитує більш високу ціну, усі покупці відразу ж переходять до його конкурентів, тому що в умовах досконалої конкуренції кожен продавець і покупець мають повну і правильну інформацію про ціну, кількостях продукту, витратах і попиті на ринку.
Якщо ж продавець запитує більш низьку ціну, то він виявиться не в змозі задовольнити весь попит, що буде орієнтований на нього, у силу його незначної частки на ринку, при цьому прямого впливу на ціну з боку цього конкретного продавця не відбувається.
Якщо покупці і продавці діють однаково, то вони впливають на ціну.
Регулятор кількості. Якщо продавець змушений погодитися з переважаючими на ринку цінами, то він може пристосуватися до ринку шляхом регулювання обсягу своїх продажів. У цьому випадку він визначає кількість товарів, що має намір продати по заданій ціні. Покупцю також залишається лише вибрати, скільки він захоче одержати по даній ціні.
Умови досконалої конкуренції визначаються такими передумовами:
велика кількість продавців і покупців, жодний з яких не має помітного впливу на ринкову ціну і кількість товару;
кожний продавець робить однорідний продукт, що ні в якому відношенні не відрізняється від продукту інших продавців;
бар'єри для входу на ринок у довгостроковому аспекті або мінімальні, або взагалі відсутні;
ніяких штучних обмежень попиту, пропозиції або ціни існують і ресурси - перемінні фактори виробництва - мобільні;
кожний продавець і покупець володіє повною і правильною інформацією про ціну, кількість продукту, витратах і попиті на ринку.
Монополія. Один продавець протистоїть багатьом покупцям, при чому цей продавець є єдиним виробником продукту, що не має, до того ж, близьких товарів-замінників. Така модель має такі характерні риси як:
а) продавець є єдиним виробником даного товару (продукту)
б) реалізований продукт унікальний тому, що немає його замінників;
в) монополіст має ринкову владу, контролює ціни, постачання на ринок (монополіст є законодавцем ціни, тобто монополіст призначає ціну і покупець при заданій монопольній ціні може вирішувати, яку кількість товару він може закупити, але в більшості випадків монополіст не може призначати довільно високу ціну, так як у міру росту цін попит знижується, а при падаючих цінах попит зростає);
Отже монополія - це виключне право виробництва, торгівлі, промислу і т.д., що належить одній особі, визначеній групі осіб або державі; ринок, на якому діє один продавець деякого товару або виду послуг. Розрізняють закриту, природну і відкриту монополію.
Монопольна діяльність - дії (бездіяльність) суб'єктів ведення господарства за умови монопольного становища на ринку одного суб'єкта ведення господарства (групи суб'єктів ведення господарства) у виробництві і реалізації товарів, а також дії (бездіяльність) органів державної влади, органів місцевого самоврядування й органів адміністративно-господарського керування і контролю, що спрямовані на недопущення, істотне обмеження, усунення конкуренції.
В умовах монополії, виробник спроможний цілком контролювати об'єм пропозиції товару, що дозволяє йому вибирати будь-яку ціну з можливих відповідно до кривої попиту, розраховуючи при цьому одержати максимальний прибуток. Тому вибір ціни з можливих варіантів визначений розміром прибутку, одержуваного від продажу можливої кількості товару по даній ціні.
Ринкова влада означає спроможність продавця (покупця) впливати на ціну товару. Особливе місце займає феномен «природної монополії».
До природних монополістів відносяться підприємства суспільного користування і підприємства, що експлуатують унікальні природні ресурси (наприклад, електричні і газові підприємства, компанії водопостачання, лінії зв'язку і транспортні фірми). Як правило, подібні «природні монополії» знаходяться у власності держави або діють під її контролем. Існування природних монополій пояснюється особливим ефектом, пов'язаним із масштабом виробництва, - ефектом економії ресурсів у результаті укрупнення виробництва. Відомо, що велике виробництво має перевага перед дрібним при порівнянні розмірів витрат при однорідному виробництві. Внаслідок кращої технічної оснащеності і більшої потужності великого підприємства відбувається підвищення продуктивності праці, а виходить, зниження витрат на одиницю продукції. Це означає більш ефективне використання ресурсів. Тому природні монополії стають бажаним явищем для товариства, хоча монополістична природа всеодно змушує регулювати їхню діяльність.
Відкрита монополія - монополія, при якій одна фірма, принаймні, на якийсь час, стає єдиним постачальником продукту, але не має спеціального захисту від конкуренції. У ситуації відкритої монополії часто виявляються фірми, які вперше вийшли на ринок із новою продукцією. Їхні конкуренти, проте, можуть з'явитися на ринку трохи пізніше.
Закрита монополія захищена від конкуренції за допомогою юридичних обмежень. Прикладом може служити монополія поштової служби США на доставку пошти першим класом. Іншими варіантами виникнення закритої монополії є патентний захист, інститут авторських прав. Штучні бар'єри для запобігання проникнення на монополістичний ринок конкурентів подані юридичними обмеженнями у формі «ліцензій», «авторського права», «товарних знаків» або «патентного захисту».
Авторське право контролює продаж і поширення оригінального твору в інтересах його автора (книги, музичного твору, програми для ЕОМ); воно дійсно протягом усього життя автора (і ще протягом 50 років після його смерті в інтересах його спадкоємців).
Патент - свідоцтво, що засвідчує виняткові права автора на розпорядження створеним їм благом (технологією); якщо фірма має патент на технологію виробництва якогось продукту, то це унеможливлює виробництво даного товару іншими фірмами протягом терміна дії патенту. Звичайно, власник патенту може продати свою технологію або взагалі її не використовувати, але це його право. І тільки одержання патенту на альтернативну технологію дозволить конкурувати з фірмою-монополістом.
Монопольна ціна - ціна, що встановлюється суб'єктом ведення господарства, що займає монопольне положення на ринку, і призводить до обмеження конкуренції або порушенню прав споживачів.
Монополія чиста (абсолютна) - ситуація, коли на конкретному товарному ринку виступає усього один продавець.
Монополія в чистому виді - явище вкрай рідкісне. Як і досконала конкуренція, вона являє собою скоріше економічну абстракцію. Досить часто як приклад чистої монополії призводять систему телефонного зв'язку, і це майже вірно. Але не варто забувати, що інші види зв'язку (наприклад, експрес-пошта або супутниковий зв'язок) створюють приховану конкуренцію, пропонуючи якісні замінники телефонного зв'язку. Крім того, слід зазначити, що монополія не може цілком усунути потенційну конкуренцію з боку інших вітчизняних або іноземних виробників товарів.
Монополістична конкуренція - це коли велика кількість виробників, пропонує схожу, але не ідентичну (із погляду покупців) продукцію.
1.3 Умови функціонування і розвиток сучасного ринку
Умови формування і розвитку ринку. Для ефективного функціонування цивілізованого ринку потрібні відповідні умови:
1. реальний плюралізм типів і форм власності та форм господарювання, про що вже йшлося раніше.
2. розвинене антимонопольне законодавство та наявність достатніх механізмів його реалізації певною мірою послаблюють монополістичні тенденції в економіці та сприяють ефективному функціонуванню сучасного ринку.
3. добре розвинена система економічного та адміністративного регулювання економіки державою (за переважання економічних методів) створює передумови для існування регульованого ринку.
4. надійність і доступність всебічної інформації про ринок, розвинена маркетингова діяльність.
5. конкурентна боротьба між різними суб'єктами підприємницької діяльності, кількість яких у виробництві однотипної продукції має становити більш як 7-8, оскільки 1-2 суб'єкти - це монополія, а 3-5 - проста олігополія, до 15 - розширена олігополія.
Для того, щоб у нашій країні була побудована ринкова економіка, функціонував реальний ринок, який виконував би притаманні йому функції, мають бути відтворені передумови, випробувані світовою практикою. До них належать:
По-перше, наявність суб'єктів ринкових відносин, які, будучи економічно та юридично незалежними, можуть вступати у рівноправні партнерські відносини з приводу купівлі-продажу. Досягти цього можна трансформацією існуючих відносин власності у різноманітні форми - індивідуальну, приватну, акціонерну, державну, кооперативну, змішану;
По-друге, еквівалентний обмін товарів. Ринок за своєю природою економічної допомоги, пільг тощо не визнає;
По-третє, конкуренція, яка надає усім суб'єктам господарювання можливість вільної підприємницької діяльності: свободи вибору покупців, постачальників, будь-яких контрагентів, примушує підприємців застосовувати найпередовішу техніку і технологію, сприяючи цим зменшенню витрат виробництва, підвищенню ефективності економіки;
По-четверте, вільне ціноутворення, що як елемент конкуренції та головний механізм контрольно-регулюючої функції ринку сприяє поєднанню інтересів суб'єктів економічного життя, стимулюючи їх раціонально використовувати елементи виробництва;
По-п'яте, реальна інформація про ринок у його суб'єктів.
Якщо подібних умов не створено, то те, що називають ринком, є псевдо ринком, де гроші не виконують своїх функцій.
Законами, декретами, указами будь-якої владної структури ввести ринок нікому і ніколи не вдавалося. Він є об'єктивною категорією. Проте суспільство, в тому числі держава, можуть створити сприятливі умови для його відтворення. Єдність економічних і юридичних передумов є середовищем, в якому відтворюються ринкові відносини.
Вільної економічної, господарської, підприємницької діяльності особистості, соціальної групи;
Примату споживача: з'являється особливий вид відповідальності перед споживачем, і споживач диктує свою волю, бажання, смак виробнику;
Ринкового ціноутворення: ціна на ринку формується в результаті торгу продавця і покупця, взаємодії попиту і пропозиції;
Договірних відносин;
Конкуренції;
Державного регулювання ринку та ринкових відносин. У якості інструментів регулювання ринку виступають державні програми, податкова система, фінансово-кредитна і банківська система;
Відкритості економіки: господарські організації і підприємці мають право здійснювати зовнішньоекономічні операції при виконанні певних умов та обмежень.
Забезпечення соціального захисту населення.
Негативні ефекти виникають у випадку, коли виробництво або споживання будь-якого блага зумовлює некомпенсовані витрати третіх осіб.
Приклад. Забруднюючи довкілля, підприємство перекладає частину витрат (на застосування очисних споруд, безвідходних технологій тощо), які йому належало б здійснювати, на населення, змушуючи його таким чином витрачатися на лікування, проживати в умовах дискомфорту і т. ін., і при цьому не компенсує йому цих витрат.
Принцип безмежності людських потреб |
Принцип обмеженості ресурсів |
Альтернативність вибору |
|||
Принцип функціонування ринкової економіки |
|||||
Принцип раціональності поведінки суб'єктів господарювання, що полягає в прагненні |
Принцип егоїстичного індивідуалізму (те, що вигідно індивіду, -- вигідно суспільству) |
Рис. 1.2 Основні принципи функціонування ринкової економіки
Наслідком позитивних екстерналій є перевищення суспільної корисності благ над індивідуальною корисністю. Це перевищення не компенсується ринком. Тому ринок спрямовує на виробництво цього блага недостатньо ресурсів.
Наслідком негативних екстерналій є скорочення фактичних витрат підприємця, що зумовлює розширення пропозиції цих благ понад рівноважний рівень і зниження ціни порівняно з оптимальним рівнем. Тому ринок спрямовує ресурси на виробництво благ із негативним ефектом понад їх оптимальний обсяг.
Англійський економіст Артур Пігу в результаті дослідження природи екстерналій запропонував введення державою певного податку для усунення екстернальних ефектів, який відомий у науковій літературі як податок Пігу.
Американський економіст Роберт Коуз на основі вивчення екстернальних ефектів дійшов висновків, протилежних висновкам Артура Пігу. Зміст їх такий.
1. Якщо права власності законодавче чітко визначені й люди ретельно їх дотримуються, то ніяких зовнішніх ефектів не виникає, "відмов ринку" не існує і державі немає підстав втручатися в економічне життя.
2. Зовнішні ефекти з'являються тільки там, де розмиті права власності, там же, де вони чітко визначені, зовнішні ефекти перетворюються на внутрішні.
3. Для успішної роботи ринку першочергового значення набувають трансакційні витрати (витрати використання ринкового механізму).
4. Державне регулювання виправдане тільки тоді, коли витрати, пов'язані з державним втручанням, будуть меншими, ніж витрати, пов'язані з "відмовами ринку".
Отже, якщо наявні зовнішні ефекти спотворюють грошову оцінку витрат і вигод, що зумовлює неефективний розподіл ресурсів, то ринкова система суспільні блага не виробляє.
На відміну від звичайних благ, використання яких передбачає їх обов'язкову купівлю, суспільні блага (національна оборона, державне управління, охорона правопорядку, захист довкілля, освітлення вулиць і т. ін.) споживаються вже тому, що вони виробляються. Вигоди від використання суспільних благ мають не тільки ті, хто здійснював певні витрати на їх створення або оплачував їх споживання, а й ті, хто нічого не витрачав на це. Витрати на їх виробництво здійснюються через вилучення у формі оподаткування.
ринок економічний категорія функція україна
РОЗДІЛ 2. Функції ринку та умови його розвитку
2.1 Структура сучасного ринку
Структуру ринку розглядають з різних точок зору, що пов'язано із складністю цієї системи господарських відносин, які стосуються усього комплексу економічних, політичних, соціальних, правових, моральних та інших аспектів життєдіяльності людини і суспільства.
Розрізняють такі структурні ознаки класифікації ринків: з точки зору економічного призначення об'єктів ринкових відносин; з точки зору територіального підходу; з точки зору конкретних видів характеристик товарів і послуг.
Пізнання ринку як економічної категорії неможливо без глибокого аналізу його структури, тобто елементів, з яких він складається, і які взаємодіють між собою. Для цього слід обрати критерій, за яким можна розмежувати елементи ринку. Таких критеріїв може бути кілька, оскільки ринок є складним і багатоманітним утворенням економічного життя.
Кожний з названих ринків дуже різноманітний і в свою чергу поділяється на ринки взуття, косметики, швейних виробів, молочних, хлібних, м'ясних, рибних товарів, що існують всередині ринку предметів споживання. Ринки машин, верстатів, нафтопродуктів, металу, вугілля органічно входять до складу ринку засобів виробництва. Ринки акцій, кредитних ресурсів є складовими фінансового ринку. Ринок можна характеризувати відповідно до чинного законодавства як легальний і нелегальний.
Структура ринку може бути охарактеризована за адміністративно-територіальною ознакою: місцевий ринок, окремих територій, регіонів, країни, ринок коаліцій різних країн, світовий ринок. Регіональні ринки поєднані між собою і взаємодіють як певний органічний механізм. Саме цьому порушення у будь-якій ланці відразу передаються решті ланок через ціни, попит, пропозицію, конкуренцію. Це означає, що ринок єдиний, а кожний його елемент - невід'ємна складова.
Для України характерним є дефіцит багатьох товарів, що забезпечує виробнику і продавцю монопольне становище, надаючи можливість встановлювати завищені ціни, протидіяти формуванню ринкових відносин. Не подолавши цієї суперечності, збудувати ринок не вдається. На практиці це зумовить існування законних і незаконних форм неринкового розподілу, що призводитиме як до зрівнялівки, так і до збагачення всіх, хто має доступ до предметів споживання та послуг. Для того щоб виробити відповідний антидефіцитний механізм, важливо знати причини, що відтворюють товарний голод у країні. Головною причиною такого становища є структурне створення економіки України. За влучним виразом одного з економістів, вона є самоїдською, тобто виробництво відбувається заради виробництва. Частка засобів виробництва у сукупному продукті країни становить 64,а предметів споживання - 36 відсотків. Особливо великі структурні перекоси у промисловості, де виробництво предметів споживання (група “Б” ) становить лише 30 відсотків, а решта - засоби виробництва (група “А”). Вихід полягає в тому, щоб змінити структуру виробництва, збільшити частку галузей, що виробляють предмети споживання: легку, харчову, м'ясо-молочну промисловість, інші сфери, в яких виробляються товари цієї групи.
Ринок засобів виробництва. Свобода економічної діяльності господарюючих суб'єктів, їхня самостійність залежать від забезпеченості засобами виробництва, можливості вільної реалізації продукції, встановлення на неї цін, укладання договорів. Підприємництво існує лише тоді, коли кожна юридична чи фізична особа має можливість вільно придбати будь-які засоби виробництва.
Реальний ринок неможливий без розвиненої торгівлі засобами виробництва. Саме торгівлі, а не розподілу. Лише вона сприятиме певній заінтересованості підприємств у ефективному використанні матеріально - технічних ресурсів, примусить вивчати та прогнозувати попит, динамічно перебудувати виробництво з урахуванням замовлень споживачів, приймати оперативні самостійні рішення при зміні кон'юнктури. Ринок засобів виробництва, як і будь-який товарний ринок, передбачає економічну і юридичну відповідальність за виконання контрактів та поставок. Порушення їх призводить до втрати прибутку, а то і банкрутства
Фінансовий ринок - це специфічна сфера економічних відносин, де відбувається купівля - продаж фінансових ресурсів. Вона характерна лише для розвиненої ринкової економіки і включає: ринок капіталів(інвестиційний ринок),ринок кредитів, ринок цінних паперів. Такий ринок формується на основі коштів підприємств, організацій і населення й обслуговує оборот платіжних коштів, кредитів та цінних паперів. У розвиненому конкурентному середовищі він створює гнучкий механізм мобілізації та перерозподілу вільних коштів для забезпечення фінансування витрат підприємстві організацій, істотного розширення можливостей вишукування необхідних фінансових ресурсів для виробничого і соціального розвитку.
Ринок капіталів (інвестиційний ринок) - здійснює інвестиції, тобто вкладення у виробничу і невиробничу сфери економіки, забезпечуючи загальний розвиток їх.
Джерелом інвестиційного капіталу до 70-х років у нашій країні був державний бюджет. З 70-х років підприємствам надана певна можливість самостійно здійснювати частину інвестицій. Проте частка їх була малою, що не давало змоги підприємствам бути незалежними в інвестиційній діяльності. Більше того, купити засоби виробництва при централізованому матеріально - технічному забезпеченні було неможливо. Все це виключало можливість існування інвестиційного ринку. Останній стає реальністю лише за умов, коли господарюючі суб'єкти мають власні кошти на ці цілі. Отже, джерелом їх є прибуток від господарської діяльності. Інвестиційний ринок активно впливає на інші ринки, в тому числі на ринок предметів споживання і послуг. Наприклад, якщо певний товар користується підвищеним попитом, то збільшення його виробництва залежить від капіталовкладень в цю сферу. А це, в свою чергу, призводить до зростання попиту на відповідне знаряддя та предмети праці, робочу силу, тобто сприяє розширенню виробництва в інших галузях.
Оборот капіталу у сфері, де виробляються товари широкого вжитку, більш прискорений через менший цикл виробництва, ніж у суднобудуванні, видобувних галузях, будівництві тощо. З одного боку, це сприяє більш швидкому поверненню вкладених у справу грошей, а з іншого - зумовлює посилення конкуренції, нестабільність через активний вплив моди, сезону і тощо.
Оскільки конкуренція стимулює активне впровадження нової техніки та технології, розробку нових моделей товарів, підвищення їхньої якості, підприємства потребують все нових інвестицій. Важливим джерелом їх є кредит, який надається у вигляді позик і являє собою необхідний компонент фінансового ринку - кредитний ринок.
Кредитний ринок є системою відносин між позикодавцями і позикоодержувачами з приводу позики в товарній або грошовій формі. Суб'єктами кредитного ринку виступають юридичні особи(підприємства, організації, банки, держава) через свої повноправні органи, а також фізичні особи (громадяни). Залежно від суб'єктів і змісту відносин розрізняють: взаємний кредит, тобто кредитні відносини між підприємствами, фізичними особами і небанківськими закладами; різновидом взаємного кредиту є комерційний кредит у товарній формі, що надається постачальником покупцеві; банківський кредит надається банками, як правило, у грошовій формі; при державному кредиті кредитором виступає держава;кредит на цілі споживання може надаватися у формі взаємного (комерційного) і банківського; позикоодержувачами є фізичні особи.
Ринок цінних паперів у нашій країні перебуває у зародковому стані, але він має активно розвиватися. Все більше фізичних і юридичних осіб намагатимуться стати власниками цінних паперів. Як же саме ? Акція дає більші дивіденди, облігація - менший процент, проте є більш надійною, оскільки не пов'язана з ризиком. Однак власник облігацій не має можливості брати участі у розвитку компанії, розділити її фінансовий успіх. Конвертовані облігації та привілейовані акції - цінні папери, які інвестор може обміняти на певну кількість звичайних акцій того самого емітента. З погляду покупця перевагами таких активів є поєднання гарантованого процентного (купонного) доходу і погашення основної суми з можливістю виграшу від приросту курсової вартості звичайних акцій. Для емітента випуск конвертованих облігацій - засіб розміщення додаткових акцій за цінами, вищими за їхню поточну ринкову вартість.
Ринок цінних паперів складається з двох частин - первинного і вторинного ринків. На першому відбувається емісія цінних паперів, тобто випуск їх у обіг. Другий ринок призначений для перепродажу цінних паперів. Це відбувається на фондовій біржі, через що ринок цінних паперів називають фондовим ринком. Саме він дає змогу в ринковій економіці забезпечити тісні прямі та зворотні зв'язки між відтворенням справжнього капіталу і того, що функціонує у вигляді цінних паперів.
Валютний ринок. Це такий специфічний ринок, де предметом купівлі - продажу є різні національні валюти. Їхнє функціонування зумовлено розвитком зовнішньоекономічних зв'язків між різними країнами і необхідністю взаємних розрахунків. Зробити це можна, прирівнюючи, наприклад, український карбованець до американського долара, японської ієни, англійського фунта стерлінгів тощо. Якщо українські підприємці ввозять американські товари, слід розрахуватись доларами, за англійські - фунтами стерлінгів, за японські - ієнами. На валютному ринку відбувається взаємодія попиту на різні національні валюти та пропозиція їх, що і встановлює або доларова, або фунтова, або ієнна ціна українського карбованця. Інакше кажучи, за певну суму карбованців можна отримати 1 долар, а отже, і вартісне вираження товару.
Практика функціонування ринкової системи свідчить, що заборона здійснювати валютні операції всім учасникам економічного життя призводить до формування чорного або так званих паралельних ринків валюти.
Ринок праці (робочої сили). Створення повноцінного ринку праці є однією з найважливіших ланок у розвиненій ринковій системі й означає надання прав кожній людині на вільний продаж своєї робочої сили за власним бажанням і вибором на засадах трудового найму. Такий вибір визначається суспільними потребами та індивідуальними можливостями, і тому заробітна плата працівників залежатиме від вартості робочої сили, попиту та пропозиції на неї.
Для того щоб об'єктом купівлі - продажу стала робоча сила, слід подолати прикріплення людини до житла, місцевості, надати їй можливості вільного переїзду в межах країни і поза нею. Досягти цього можна за умов створення ринку житла, вільного придбання будинку, квартири або оренди їх на певний час.
Формування ринку праці призведе не лише до існування умов для вільного вибору професії або виду діяльності, а й до вільного вибору між зайнятістю і незайнятістю в суспільному виробництві. Інакше кажучи, не лише людина,яка здатна до праці, може це робити чи не робити, але й той, хто наймає робочу силу, також має право на вибір. А це означає, що невіддільним атрибутом ринку праці є безробіття,надзвичайно важлива економічна і соціальна проблема будь-якої країни.
Система працевлаштування і перекваліфікації здійснюється за допомогою бірж праці. Витрати на перекваліфікацію компенсуються з державного бюджету.
Тіньовий ринок. Ринок, який заборонений законом, називають тіньовим. Він є продовженням тіньової економіки, що являє собою несанкціоновану господарську діяльність. Така економіка існує у всіх країнах незалежно від соціально - економічного устрою.
Нелегальний ринок має таку саму структуру, що й легальний (законний), тобто його елементами є і предмети споживання, і засоби виробництва, і кредит, і робоча сила.
Міжнародна практика до тіньової економіки відносить два компоненти: заниження або приховування від обліку доходів від реалізованої у країні діяльності; доходи від незаконної в країні діяльності.
Перший компонент пов'язаний з легальними видами діяльності, доходи від якої приховуються з різних причин; це, зокрема, приховування від податкових органів нерегулярних заробітків та доходів.
Другий компонент називають нелегальною, підпільною або чорною економікою: наркобізнес, проституція, рекет та інші види злочинної діяльності. Ця діяльність переважно не створює повної продукції, лише перерозподіляє уже створені доходи.
Чорний ринок виникає внаслідок нездорових потреб окремих людей і намагання інших нажитися на цьому.
Несанкціонована діяльність сприяє розвитку шахрайства, крадіжкам, зловживанням чиновників владних структур і виникнення мафії.
Боротьба з тіньовою економікою може бути успішною лише при подоланні товарного дефіциту,монопольних явищ у процесі виробництва, обміну, розподілу і споживання. Ніякими адміністративними карними методами при збережені їхньої економічної бази мафіозні структури побороти не вдається.
Як бачимо, перелічені ринки, зберігаючи загальні риси, відрізняються об'єктом купівлі - продажу, специфікою ціноутворення, формування попиту та пропозиції, способом споживання і відтворення. Кожний ринок має своє місце реалізації (товарна, фондова, валютна біржа, біржа праці). Однак при цьому всі вони є елементами єдиного цілого, що й утворює інститут ринку.
2.2 Функції ринку
Щоб з'ясувати роль ринку, його місце в економічній системі суспільства треба визначити його функції, а також напрямки їх здійснення. До таких функцій, передусім позитивних, тобто впливу ринку, змін, які відбуваються з ним, на зміни інших явищ і процесів, а отже, взаємно залежностей між ними, належать:
1) Ціноутворення - формування ринкових цін, які виступають як унікальний спосіб комунікації господарюючих суб'єктів, надання їм інформації про наповненість чи дефіцитність кожного виду товарів, рівня витрат на їх виробництво. У політико-економічному аспекті ця функція означає встановлення вартісної оцінки власності на продукт товаровиробника, відчуження такої власності у процесі продажу товару та можливої втрати або приросту через механізм цін (внаслідок коливання попиту і пропозиції та інших причин) і привласнення певної суми грошей, відчуження останніх покупцем і привласнення ним товару або послуги.
2) Регулююча, коли ринок, виходячи з рівня ціни (висока-низька), регулює співвідношення пропорцій між потребами в товарах (послугах) і обсягом їх виробництва, спрямовує рідкісні ресурси та працю в ті галузі, де вони найбільш необхідні. Ця функція означає узгодженість між економічною власністю в її кількісному аспекті у сферах безпосереднього виробництва і споживання. Таку ж роль виконує ринок й узгодженні пропорцій між нагромадженням і споживанням та ін. Регулююча функція ринку забезпечує встановлення економічних зв'язків між різними галузями виробництва, попитом і споживанням, встановлення пропорцій в економіці та безперервність процесу відтворення. Дія цієї функції проявляється передусім завдяки впливу ринкових відносин на рівень витрат виробництва будь-якого товару, визнання його суспільної необхідності. Оскільки створена споживна вартість перетворюється на товар після визнання її суспільством (після продажу), можна зробити висновок, що споживач активно впливає на розміри і структуру виробництва. Якщо цього немає, то в суспільстві принижується роль ринку як регулятора процесу "виробництво-споживання", а це призводить до наростання диспропорцій між попитом і пропозицією товарів, виникнення дефіциту або затоварення продукцією та інших негативних економічних явищ.
3) Контролююча, коли ринок в процесі обміну виконує роль головного контролера кінцевих результатів виробництва, визначає, в якій мірі кількість та якість вироблених товарів (послуг) відповідає потребам споживачів і таким чином вирішує долю кожного продукту: буде його продано, чи ні, за якою ціною. Контролююча функція ринку, яка у політико-економічному аспекті означає частковий і опосередкований контроль споживачів над процесом привласнення, що розглядається з боку речового змісту певного скорочення витрат покупців на придбання необхідних товарів і послуг.
4) Конкуренції, яка відбиває боротьбу приватного інтересу, бо, як відомо, ринок поза конкуренцією неможливий, саме завдяки конкуренції кожний із суб'єктів ринкової економіки може відкрити для себе нові можливості реалізації свого інтересу; вона створює своєрідний економічний примус, спонукає шукати нові шляхи до економічного зростання і хто не "йде в ногу" з НТП - той програє;
5) Реалізації економічних інтересів, яка здійснюється шляхом ринкового обміну, де відбувається оцінка і зведення інтересів виробників (продавців) товарів (послуг) та їх споживачів (покупців); взаємозв'язок цих інтересів базується на принципі матеріальної заінтересованості, що, в свою чергу, передбачає обмін споживчими вартостями на еквівалентній основі;
6) Інтеграції, яка полягає в тому, що ринок об'єднує (інтегрує) сфери виробництва (виробників) та сферу споживання (споживачів) в загальний процес активного обміну товарами і послугами, сприяє розвитку економічних зв'язків між підприємствами (фірмами), в зовнішньоекономічних, завдяки чому економіка являє собою єдине ціле - економічну систему. Інтегруюча функція ринку сприяє цілісності системи відносин економічної власності у всіх сферах суспільного відтворення, реалізації процесів привласнення різними суб'єктами власності в межах національних країн та на наднаціональному рівні, досягненню основної мети господарської діяльності. Інтегруюча функція ринку має двозначний зміст. По-перше, внутрішній, коли ринок ніби "зшиває" економіку в одне ціле, розвиваючи систему вертикальних (галузі) та горизонтальних (регіони) зв'язків. По-друге, зовнішній коли ринок сприяє просуванню товарів на ринки окремих країн, реалізації їх на світових ринках. Іншими словами, ринок безпосередньо впливає на експортне виробництво, розвиток зовнішньоекономічних зв'язків країн.
7) Санації (оздоровлення), яка відбувається в процесі конкурентної боротьби, і сукупність її полягає в тому, що ринок очищає економіку від економічно слабких, нежиттєвих, збиткових господарств, і навпаки, дає повний простір більш ефективним і перспективним; цей процес регулюється Законом України "Про банкрутство"'.
8) Спонукальна функція. У політико-економічному аспекті ця функція при капіталізмі означає зниження індивідуальних витрат капіталу, покращення споживчих властивостей різних об'єктів власності, зростання ефективності капіталістичного виробництва, що виражається у збільшенні маси прибутків.
9) Стимулююча функція ринку сприяє заохоченню виробників використовувати усі економічні та науково-технічні чинники в удосконаленні виробництва, якості та конкурентоспроможності вироблюваних товарів. Якщо суб'єкти господарювання не прагнутимуть до постійного підвищення ефективності виробництва, зниження індивідуальних витрат до рівня нижчого, ніж суспільне необхідні, це може призвести до банкрутства.
10) Функція розвитку. У політекономічному аспекті ця функція означає посилення конкуренції між різними типами і формами власності, рушійних сил розвитку економічної власності.
Перелічені функції ринку тісно взаємопов'язані. Вони визначають ефективність функціонування господарського механізму. Вона, в свою чергу,залежить від багатьох інших надзвичайно важливих чинників. Це - проблеми ціноутворення, конкуренції та монополії, забезпечення стабільності фінансової та кредитної систем, бездефіцитність бюджету, розвиток інформаційної служби, зовнішньоекономічних зв'язків, спільне використання іноземних інвестицій тощо. Звичайно, найважливішою умовою ефективного існування ринкового механізму є забезпечення відповідного рівня управління, менеджменту та маркетингу.
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Виникнення і суть ринку, його структура, функції і умови формування, державні і недержавні методи регулювання. Умови, необхідні для нормального функціонування реального ринку. Особливості становлення ринкових відносин в Україні. Моделі ринкової економіки.
реферат [410,5 K], добавлен 21.10.2012Поняття праці як фактору виробництва. Умови виникнення та функціонування ринку. Мікроекономічна характеристика ринку праці: аналіз механізму дії, структура та функції, попит та пропозиція на ньому. Проблеми та перспективи розвитку ринку праці в Україні.
реферат [215,1 K], добавлен 28.11.2010Сутність ринку. Ознаки ринку і умови його функціонування. Інфраструктура ринкового господарства та механізм функціонування ринку. Механізм функціонування ринку. Ринкова інфраструктура України в сучасних умовах. Задачі розвитку міжбіржової торгівлі.
курсовая работа [139,4 K], добавлен 03.06.2007Суть та основні умови виникнення ринку. Види ринку. Функції ринку. Інфраструктура ринку. Моделі ринку. Форми реалізації функцій ринку. Однією з важливих функцій держави є проведення антимонопольної політики.
курсовая работа [39,2 K], добавлен 26.05.2006Основне поняття ринку, умови його формування та розвитку. Особливості становлення ринкових інститутів та відносин в Україні. Сутність основних елементів ринку. Закони попиту та пропозиції. Ринкова ціна, кон'юнктура. Перспективи розвитку економіки України.
курсовая работа [30,1 K], добавлен 08.12.2008Поняття "механізм ринкової економіки". Ознаки ринку і його функції. Види та принципи класифікації ринків. Конкуренція, її роль у функціонуванні ринку. Роль держави у ринковій економіці. Основні напрямки економічної політики України в умовах незалежності.
курсовая работа [38,6 K], добавлен 21.03.2012Історія виникнення ринку, його основні поняття та функції. Класифікація кризових явищ економіки. Необхідність та роль державного контролю у системі ринкових відносин. Проблеми становлення ринку в Україні в умовах переходу до ринкової економіки.
курсовая работа [1,0 M], добавлен 27.12.2010Суть, зміст та структура ринка праці. Безробіття, його види і показники. Функції та сегментація ринку праці. Соціально-економічні наслідки безробіття, соціальний захист безробітних. Умови виникнення та ефективного функціонування ринку праці в Україні.
реферат [26,8 K], добавлен 11.08.2009Суть та основні умови виникнення ринку. Забезпечення зв’язку між виробництвом і споживанням, пропорційності процесу відтворення, його цілісності. Види ринку, інфраструктура, моделі. Монополія - повний антипод досконалої конкуренції. Поняття олігополії.
реферат [33,1 K], добавлен 10.12.2010Поняття ринку праці, його класифікація, функції та необхідні умови існування. Сучасні види та моделі ринку праці: американська, японська, шведська та російська. Аналіз моделей праці за окремими деталями: патерналістська, соціал-демократична, ліберальна.
реферат [45,9 K], добавлен 24.06.2010