Собівартість продукції

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Стан економіки аграрного сектора зумовлює активізацію пошуку шляхів виходу з економічної кризи та розвитку підприємницької діяльності.

Головною метою економіки АПК є формування конкурентоспроможного аграрно-промислового виробництва, спрямованого на вирішення політичних, соціальних, економічних завдань та забезпечення продовольчої безпеки країни.

Найголовнішим аспектом на даний час є створення передумов для довгострокового економічного зростання ,зокрема: посилення інноваційного спрямування аграрної політики; визначення пріоритетів структурної перебудови, технологічного і технічного забезпечення ; вирішення питань земельних відносин; структуризація власності та формування організаційно-правових структур АПК; розвиток інститутів корпоративної самоорганізації; стимулювання кооперації та фінансово-промислової інтеграції; стимулювання розвитку малого та середнього бізнесу; розвиток інформаційної сфери як основи ефективності інноваційної політики; здійснення адміністративної реформи та підготовка кадрів. Держава правовими та організаційними заходами має забезпечити вільний вибір суб'єктами підприємницької діяльності форм господарювання, напрямків та умов реалізації продукції, право розпоряджатися результатами своєї праці та капіталом.

В теперішній час на даному етапі розвитку економіки нашої незалежної держави аграрний сектор економіки втрачає свою могутню силу. Можливо це результат недосконало проведеної аграрної політики, а можливо - непереборна сила з якою, на превеликий жаль, людство ще не здатне впоратися.

В умовах переходу до ринкової економіки, постійно збільшується рівень конкурентної боротьби на ринку, де одним з визначальних факторів є саме ціна продукції, що визначається витратами на її виробництво. Аналізуючи рівень витрат на одиницю продукції, можна правильно розв'язати питання щодо доцільності вибору об'єктів підприємницької діяльності.. отже, питання витрат на виробництво, методи їх обчислення мають велике значення. Від уміння правильно обчислювати, аналізувати витрати на виробництво продукції у великій мірі залежить рівень ефективності господарської діяльності та розвиток суб'єкта господарювання.

Витрати на виробництво та реалізацію продукції, які виражені у грошовій формі формують собівартість продукції. Тому на сучасному етапі розвитку ринкової економіки питання собівартості продукції повинні бути в центрі уваги всіх працівників суб'єктів господарської діяльності.

Собівартість продукції - важливий економічний показник, який у великій мірі характеризує економічну ефективність виробництва. У ньому відображаються результати господарської діяльності за той чи інший період.

Собівартість продукції є не тільки найважливішою економічною категорією, але і якісним показником, тому що вона характеризує рівень використання всіх ресурсів, що знаходяться в розпорядженні підприємства.

У якості дослідження обрано СТОВ «Таврида» Каланчацького району Херсонської області, на базі якого виконувалась курсова робота, завданнями якої є:

- дослідження сутності, методів визначення та особливостей формування собівартості продукції;

- проведення аналізу собівартості продукції СТОВ “Таврида“;

- пошук резервів зниження собівартості продукції.

Таким чином, собівартість є показником ефективності господарської діяльності підприємства, який повинен бути у центрі уваги усіх робітників та мати тенденцію до зниження, що зумовлює актуальність обраної теми.

1. Собівартість продукції

1.1 Сутність собівартості продукції

Виживання підприємства в умовах ринкової конкуренції значною мірою залежить від здатності підтримувати оптимальний рівень собівартості продукції, оскільки вона є одним з основних факторів формування прибутку. Між показником собівартості і прибутком існує прямий зв'язок: якщо за відповідний період собівартість підвищилась, то при всіх інших рівних умовах розмір прибутку за цей же період обов'язково зменшиться за рахунок цього ж фактора на таку саму величину. Від рівня собівартості продукції залежить і фінансовий стан підприємства.

Собівартість продукції є важливим показником, який характеризує ефективність діяльності підприємства, оскільки в ньому відображається організаційно-технічний рівень підприємства, продуктивність праці, якість продукції, раціональність використання усіх видів продукції.

За Типовим положенням з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.1996 року, №473, собівартість промислової продукції (робіт, послуг) - це виражені в грошовій формі поточні витрати підприємства на її виробництво і збут.

У собівартості відображаються всі сторони виробничо-господарської діяльності підприємства. Чим краще працює підприємство, чим раціональніше воно використовує власні ресурси і вдосконалює свою техніку, тим нижчою буде собівартість продукції.

У собівартості продукції (робіт, послуг) знаходять відображення усі сторони роботи підприємства, рівень організації виробничого процесу, його технічна оснащеність, ступінь ефективності використання необоротних та оборотних активів, продуктивність праці, рівень організації матеріально-технічного постачання.

Отже, показник собівартості являє собою конкретну форму відбиття рівня витрат виробництва господарської діяльності підприємства в грошовому виразі. Вирізнення та чітке уявлення інформаційної цінності цього показника, сфери його можливої активної дії на економічні параметри виробництва не призведуть до висування необґрунтованих вимог, які цей показник не здатні задовольнити, враховуючи об'єктивну специфіку його внутрішнього змісту. Забезпечення відповідних умов його застосування на всіх рівнях управління, удосконалення самого показника - порядку його формування, обліку і калькулювання тощо - дають змогу в повному обсязі реалізувати його різноманітні функції як одного з інструментів управління виробництвом.

У собівартості зосереджені практично всі діючі умови господарювання, тому на витрати, як не на один інший показник діяльності підприємства, впливає багато найрізноманітніших виробничих чинників: зміни у техніці, технології, в системі організації праці і організації виробництва, в матеріальному забезпеченні підприємств та законодавчій базі, що позначається на загальному рівні виробничих витрат. Це дає можливість розглядати собівартість як серйозний економічний інструмент впливу на різноманітні параметри виробництва, оскільки засоби, що спрямовані на зниження собівартості, пов'язані з удосконаленням різних аспектів виробничого процесу.

Собівартість продукції є головним ціноутворюючим чинником. Виживання суб'єкта господарювання в умовах конкуренції залежить від можливості підтримувати оптимальний рівень собівартості продукції. Вирішення цього завдання залежить від багатьох чинників, головним з яких є стратегія у своєму конкурентному середовищі і ефективність використання ресурсів. Відповідно до обраної стратегії виробник належить до категорії з низькою собівартістю на масовому ринку або з добре зарекомендованими виробами в ролі гравця у середовищі ринку.

Якщо виробник належить до категорії працюючого на масовому ринку, то необхідно досягнути концентрації у собівартості. Не меншу увагу собівартості повинні приділяти виробники, які працюють у середовищі ринку, а також інші суб'єкти господарювання, бо всім необхідно мати достатньо високий рівень рентабельності, що забезпечує виробництво і розширення його діяльності.

Для успішного управління підприємством потрібно постійно знижувати витрати на виробництво виробленої продукції, що не можливо без аналізу ступеню впливу окремих факторів і аналізу собівартості вже існуючої продукції, порівняння її з планом та визначення причин зниження чи підвищення витрат. Тому важлива роль у забезпеченні оптимального рівня собівартості належить аналізу, головна мета якого - виявлення можливості раціональнішого використання виробничих ресурсів, зменшення витрат на виробництво, що забезпечує підприємству конкурентоспроможність на ринку, зростання прибутку, рентабельність.

Таким чином, собівартість є показником ефективності господарської діяльності підприємства, який повинен бути в центрі уваги усіх робітників та мати тенденцію до зниження.

1.2 Завдання та значення аналізу собівартості продукції

За умов переходу економіки України до ринкових відносин перед підприємствами всіх форм власності постійно виникає низка запитань: яку продукцію необхідно випускати і в якому обсязі, щоб одержати максимальний прибуток, наскільки ця продукція будуть конкурентоспроможними на ринку за своєю якістю і собівартістю, який товар вигідніше реалізовувати на внутрішньому ринку, як поєднати різноманітні організаційні форми господарювання?

Кожне підприємство повинно чітко орієнтуватися у складному лабіринті ринкових відносин , правильно оцінювати виробничий , науково-технічний , економічний, потенціал, стратегію подальшого ризику.

Виживання підприємства в умовах ринкової конкуренції значною мірою залежить від здатності підтримувати оптимальний рівень собівартості продукції , оскільки саме собівартість продукції є одним з основних факторів формування прибутку. Від рівня собівартості залежить і фінансовий стан підприємства.

Собівартість продукції є важливим показником економічної ефективності сільськогосподарського виробництва. В ньому синтезуються всі сторони господарської діяльності, акумулюються результати виконання всіх виробничих ресурсів. Її зниження є однією з першочергових та актуальних задач будь-якого суспільства, кожної галузі, підприємства. Від рівня собівартості продукції залежить сума прибутку та рівень рентабельності, фінансовий стан підприємства його платіжоспроможність, розміри відрахувань в фонди накопичення та використання, темпи розширеного відтворювання, рівень покупних та реалізаційних цін на сільськогосподарську продукцію.

Проблема зниження собівартості дуже актуальна на даному етапі розвитку ринкової економіки. Пошук резервів її зниження допомагає підприємствам уникнути банкрутства та вижити в умовах цієї економіки.

Велику роль в цьому повинен відігравати аналіз господарської діяльності підприємства, основними завданнями якого є:

проведення систематичного контролю за виконанням плану зниження собівартості продукції;

вивчення впливу факторів на зміни її рівня;

виявлення резервів зниження собівартості продукції;

об'єктивна оцінка діяльності підприємства по використанню можливостей зниження собівартості продукції та розробка дій направлених на вивчення виявлених резервів.

Об'єкти, етапи та цілі аналізу собівартості продукції, робіт та послуг показані на рисунку 2.2.1.

Основними джерелами інформації для аналізу собівартості сільськогосподарської продукції є виробничі звіти бригад, первині документи по обліку витрат на виробництво продукції, планові та нормативні документи.

Собівартість одиниці продукції (робіт, послуг) допоміжних виробництв визначається шляхом ділення суми витрат на обсяг продукції (робіт , послуг).

Фактична собівартість продукції, робіт та послуг допоміжних виробництв визначається щомісяця і за цією оцінкою відноситься на споживачів. Послуги, надані одним допоміжним виробництвом іншому , оцінюються за плановою собівартістю і не коригуються. Аналітичні рахунки закриваються в такій послідовності :газо-, тепло-, водопостачання, ремонтна майстерня , вантажний автотранспорт.

Фактична собівартість виконаних робіт в ремонтно-механічній майстерні визначається щомісяця. В бухгалтерському обліку витрати відображаються за окремими замовленнями, а загальновиробничі витрати ремонтно-механічної майстерні розподіляються між окремими замовленнями пропорційно до нарахованої прямої оплати праці. Зняті з відремонтованого об'єкта вузли і деталі оцінюються за справедливою вартістю або вартістю придбана. На вартість знятих вузлів зменшуються витрати на ремонт об'єкта.

Об'єкти аналізу	Етапи аналізу	Мета аналізу
Загальна сума витрат на виробництво продукції	Аналіз динаміки собівартості продукції	Вивчення закономірностей та оцінка динаміки собівартості
В тому числі по галузям виробництва	Аналіз виконання плану за рівнем собівартості продукції	Оцінка виконання плану
Витрати на гривню валової продукції	Міжгосподарський порівняльний аналіз собівартості продукції	Оцінка рівня собівартості продукції
Собівартість видів продукції	Факторний аналіз собівартості продукції в цілому, по видам та статтям витрат	Вивчення причин зміни собівартості продукції
Витрати на одиницю продукції за статтями	Виявлення резервів зниження собівартості продукції	Пошук резервів економії витрат на виробництво продукції

Фактична собівартість закінчених ремонтних робіт щомісяця списується на споживачів послуг.

Собівартість виконаних робіт або виготовлених виробів визначаються по кожному замовленню ( групі однорідних замовлень - ремонт тракторів, автомашин тощо) , витрати за якими показані в журналі обліку витрат в ремонтній майстерні.

Для завершення собівартості завершеного протягом року ремонту машин , інвентарю тощо , а також для розподілу виконаних робіт та наданих послуг безпосередньо по постачальниках , до врахованих прямих витрат додають в нормативних розмірах ( у встановлених відсотках до прямої заробітної плати ) загальновиробничі витрати по ремонтних майстернях.

Калькуляційною одиницею по вантажному автотранспорту є один тонно-кілометр, тобто тонна перевезеного вантажу на відстань один кілометр. Фактичну собівартість тонно-кілометра розраховують в кінці року шляхом ділення всіх зарахованих витрат на загальну кількість тонно-кілометрів, виконаних вантажним автопарком. Різницю між плановою та фактичною собівартістю виконаних робіт додатково розподіляють на додаткові рахунки, якщо фактична собівартість тонно-кілометра виявляється вище планової , або якщо фактично собівартість тонно-кілометра буде нижче планової.

Облік витрат на утримання вантажного автотранспорту ведеться , як правило, на одному аналітичному рахунку незалежно від кількості , видів, вантажопідйомності та характеристики кузова машини.

Перевезення вантажів обліковується в тонно-кілометрах , а робота спеціальних машин та обсяг перевезень людей вантажним автотранспортом-машино-годинах, кількість яких в кінці звітного періоду перераховується в машино-дні.

Для визначення собівартості виконаних робіт спочатку розраховується собівартість машино-дня роботи вантажного автотранспорту, якщо ним виконувались роботи на засадах погодинної оплати. Для цього всі витрати на його утримання діляться на кількість машино-днів , відпрацьованих по всіх видах робіт та визначають витрати, пов'язані з роботами з погодинною оплатою. Решта витрат становитиме собівартість робіт з перевезення вантажів, для визначення якої витрати на ці роботи ділять на обсяг робіт у тонно-кілометрах. Щомісяця фактичні витрати списуються на відповідні об'єкти.

При використані вантажних автомобілів для перевезення робітників вартість послуг оцінюється за плановою вартістю одного кілометра пробігу з вантажем.

При визначенні собівартості тонно-кілометра потрібно брати до уваги, що заробітна плата вантажників до витрат автотранспорту не включаються. Деякі з цих робіт є звичайними виробничими процесами та входять до складу по культурах - навантаження та розвантаження добрив , вивезення продукції з поля тощо. Томі такі витрати відносяться безпосередньо на культуру.

Витрати на вантажний автотранспорт розподіляються по об'єктах витрат пропорційно обсягу робіт в тонно-кілометрах.

Завдання обліку електропостачання полягає в тому, щоб правильно обчислити спожиту окремими галузями виробництва електроенергію.

Електроенергія між споживачами в натуральному та вартісному вимірах протягом року розподіляються пропорційно кількості використаної електроенергії за плановою собівартістю 1кВт-год. На кінець року планову собівартість електроенергії доводять до фактичної.

Собівартість 1 м.куб. води визначається по всьому водопостачанню , тобто до розрахунку включають кількість кубометрів води , що надійшла від магістральних мереж. Собівартість визначається шляхом ділення врахованої суми по дебету рахунку на загальну кількість поданої води в кубометрах.

Отже завдяки аналізу собівартості продукції підприємства ми дізнаємося про те чи являється підприємство прибутковим в ході своєї діяльності чи є збитковим.

1.3 Собівартість продукції та її показники

Собівартість продукції є важливим узагальнюючим економічним показником, що характеризує ефективність роботи підприємства.

Собівартість продукції - це витрати на виробництво та реалізацію продукції, виражені у грошовій формі.

У собівартості відображаються всі сторони виробничо-господарської діяльності підприємства. Чим краще працює підприємство, чим раціональніше воно використовує власні ресурси і вдосконалює свою техніку, тим нижчою буде собівартість продукції.

Собівартість може формуватися під впливом різного набору факторів, що несуть в собі одну суть - витрати підприємства.

Витрати на виробництво створюють виробничу (заводську) собівартість, а витрати на виробництво і збут - повну собівартість промислової продукції.

Усі витрати на виробництво групуються за відповідними ознаками (див. табл. 1.2.):

За центрами відповідальності (місцем виникнення витрат) витрати на виробництво групуються по виробництвах, цехах, технологічним переділам, службам й іншим адміністративно відособленим структурним підрозділам виробництва.

За єдністю складу витрати діляться на одноелементні й комплексні.

Одноелементні витрати - однорідні за складом, мають єдиний економічний зміст та є первинними. До таких витрат можна віднести витрати на сировину й матеріали або на заробітну плату виробничих працівників.

Комплексні витрати відрізняються за своїм складом й охоплюють декілька елементів витрат. Їх групують за економічним призначенням в процесі калькулювання й організації внутрішнього економічного управління. Наприклад, до витрат на утримання й експлуатацію машин і механізмів належать: заробітна плата обслуговуючого персоналу; амортизаційні відрахування на оновлення машин і механізмів; витрати на ремонт і підтримку обладнання в робочому стані4 витрати на придбання запасних частин до обладнання та інші.

Класифікація витрат підприємства

Ознаки	Витрати
1. За центрами відповідальності (місцем виникнення витрат)	Витрати виробництва, цеху, дільниці, технологічного переділу, служби
2. За єдністю складу (однорідністю) витрат	Одноелементні, комплексні
3. За видами витрат	Витрати по економічним елементам, витрати по статтям калькуляції
4. За способами перенесення вартості на продукцію	Витрати прямі, непрямі
5. За ступенем впливу обсягу виробництва на рівень витрат	Витрати змінні, постійні
6. За календарними періодами	Витрати поточні, довгострокові, одноразові
7. За визначенням відношення до собівартості продукції	Витрати на продукцію, витрати періоду

Групування витрат за статтями калькуляції показує, на яку мету та в яких розмірах витрачено ресурси. Воно необхідне для обчислення собівартості окремих видів виробів, установлення центрів зосередження витрат і пошуку резервів їх скорочення.

За способом перенесення вартості на продукцію розрізняють витрати прямі й непрямі. Прямі витрати пов'язані з виробництвом відповідних різновидів продукції і прямо відносяться на одиницю продукції. Якщо виготовляється один різновид продукції, то всі витрати відносяться до прямих.

Непрямі витрати не можна безпосередньо віднести на окремі різновиди продукції, оскільки вони пов'язані з виготовленням різних виробів. Ці витрати відносять на об'єкти калькуляції шляхом розподілу пропорційно відповідній базі (основній зарплаті працівників або загальній сумі прямих витрат, виробничій площі, обсягу випущеної продукції). Прикладом непрямих витрат є загальновиробничі і загальногосподарські витрати, витрати на утримання основних засобів.

На практиці часто різні види витрат розподіляють за різною базою. Так, заробітну плату невиробничих працівників розподіляють пропорційно зарплаті основних виробничих працівників, витрати на утримання устаткування - за машинним часом, зарплату цехового апарату управління - за прямими витратами; зарплату апарату управління підприємства - за часткою в обсязі реалізації. Вибір бази розподілу непрямих витрат визначається з урахуванням специфіки підприємства, його галузевих особливостей, співвідношення окремих статей витрат у структурі загальних витрат підприємства.

Розподіл прямих витрат за видами продукції і за місцем виникнення надає об'єктивну інформацію про рентабельність окремих видів продукції. А це необхідно для поглибленого аналізу і визначення шляхів пошуку зниження витрат.

За ступенем впливу обсягу виробництва на рівень витрат усі витрати можна поділити на: умовно-постійні, умовно-змінні, граничні.

До умовно-постійних відносять такі витрати, сума яких у даний період часу не залежить безпосередньо від розміру і структури виробництва і реалізації. До них відносять амортизацію, оренду приміщень, погодинну оплату праці робітників, зарплату адміністративно-господарського апарату.

Умовно-змінними називаються витрати, розмір яких перебуває в безпосередній залежності від обсягу виробництва і реалізації та від їх структури при виробництві і реалізації кількох видів продукції. До змінних витрат відносять відрядну зарплату виробничих працівників, сировину, матеріали, технологічне паливо, що випускається.

Розрізняють також граничні витрати. Річ у тому, що на підприємствах доволі часто виникає питання про необхідність розширення або скорочення виробництва продукції. У зв'язку з цим необхідно вирішити, наскільки виправданим може бути те чи інше скорочення чи розширення виробництва. При вирішені цих питань необхідно вміти розраховувати розмір витрат приросту при розширенні господарської діяльності і, відповідно, витрат скорочення при її згортанні.

Відповідно до Типового положення №473 від 26.04.96 р. витрати, які включаються до собівартості продукції (робіт, послуг), групують за такими економічними витратами:

1. Матеріальні витрати (сировино і матеріали, комплектуючі вироби і напівфабрикати, робота і послуги виробничого характеру, паливо та енергія, тара тощо);

2. Витрати на оплату праці (основна заробітна плата, додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні витрати);

3. Відрахування на соціальні заходи (збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, збір до фонду соціального страхування, включаючи витрати на обов'язкове медичне страхування, збір на обов'язкове страхування у результаті безробіття);

4. Амортизація основних засобів і нематеріальних активів (амортизаційні відрахування на повне оновлення основних фондів);

5. Інші витрати (плата за кредит, відрядження, послуги зв'язку, реклама, збут);

Групування витрат за економічними елементами здійснюється незалежно від форми використання у виробництві того чи іншого виду продукції і місця здійснення цих витрат.

Це групування застосовується при складанні кошторису витрат на виробництво всієї продукції, що випускається. Складання кошторису необхідне для того, щоб не лише знати величину собівартості, а й планувати зниження собівартості за елементами витрат. Окрім того, кошторис потрібен також для складання матеріальних балансів, нормування оборотних коштів, розробки фінансових планів і т. д.

Групування витрат за елементами необхідне й для того, щоб вивчити матеріаломісткість, енергомісткість, трудомісткість, фондомісткість продукції і встановити вплив технічного прогресу на структуру витрат.

2. Аналіз собівартості продукції СТОВ “Таврида“

2.1 Загальна характеристика підприємства

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю (СТОВ) “Таврида” Каланчацькогокого району Херсонської області розташоване у південно-східній частині Херсонської області. На території господарства розташовано два населених пункти с. Гаврилівна-2 та с.Бабенківка-1.

Для розкриття організаційної характеристики необхідно спочатку розглянути форму власності, що домінує в господарстві в результаті проведення аграрної реформи.

Так в процесі масової приватизації та роздержавлення економіки України, які відбулися швидкими темпами в другій половині 90-х років та відобразилися на формуванні відносин власності КСП “Нива” - попередника СТОВ „Таврида”, переважаюче місце займає приватна власність. В результаті об'єднання майна та підприємницької діяльності з метою отримання прибутку юридичних осіб і громадян на засадах угоди, підприємство придбало нове формування ринкового типу - сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю.

З 30 жовтня 1997 року згідно рішення Каланчацької Держадміністрації №493 КСП „Нива” було реорганізовано у сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю “Нива”. На протязі 1997-2000 господарство працювало збитково, що зумовило для пошуку інвестицій. У 2001 році на базі СТОВ „Нива” було створено нове господарство СТОВ „Таврида”, яке існує й донині.

СТОВ “Таврида“ створено відповідно до рішення засновників на основі земельного кодексу України та Закону України “Про власність“.

Засновниками товариства є приватне підприємство “Рисхолдінг“ та Шавшин Сергій Олександрович.

Товариство є юридичною особою, діє на принципах повного господарського розрахунку, має самостійний баланс, рахунки в установах банків, може від свого імені укладати договори, набувати майнових й інших немайнових прав і нести обов'язки, є власником належного йому майна, включаючи майно, передане товариству засновниками.

Також воно має круглу печатку зі своїм найменуванням, зразок якої затверджується директором, необхідні штампи.

Товариство здійснює, згідно з чинним законодавством, володіння, користування та розпорядження майном, яке знаходиться в його власності, відповідно до мети своєї статутної діяльності та призначенням майна. Майно може бути вилучене лише відповідно до законодавства України.

Основною метою діяльності СТОВ “Таврида“ є задоволення громадських потреб у роботах, продукції, послугах товариства й реалізація на цій основі соціальних і економічних інтересів засновників та членів трудового колективу, а також створення конкурентноздатних товарів, робіт і послуг, насичення ними споживчого ринку, організація при цьому додаткових робочих місць.

Відповідно до основної мети предметом діяльності товариства є:

- вирощування, виробництво, заготівля, переробка, реалізація сільськогосподарської продукції та продуктів харчування та закупівля сільгосппродукції;

- надання послуг сільгоспвиробникам, які необхідні на будь-якому етапі виробництва та реалізації сільгосппродукції, спільна діяльність у галузі рослинництва та тваринництва. Виконання робіт, які забезпечують підвищення врожайності та якості сільськогосподарської продукції тощо;

- селекція, впровадження та районування прогресивних сортів насіння в рослинництві;

- надання агросервісних та інших послуг жителям сільських населених пунктів, сільським (фермерським) господарствам, сільськогосподарським й іншим підприємствам й організаціям;

- надання послуг з обробки землі;

- торгівельна діяльність у сфері оптової та роздрібної торгівлі з реалізації продукції власного виробництва, продуктів харчування та харчових добавок, засобів захисту рослин;

- організація й проведення оптової, роздрібної, виносної, комісійної торгівлі, товарообмінних (у тому числі бартерних) операцій та іншої торговельно-закупівельної діяльності, побудованої на різних формах торгівлі, створення магазинів, ринків, торговельних точок;

- торговельно-посередницькі та постачальні послуги;

- побутове й сервісне обслуговування населення;

- обслуговування й ремонт транспортних засобів;

- інвестиційна діяльність;

- надання правових послуг;

- надання маркетингових, інформаційних, консультаційних, лізингових, факторингових, брокерських, дилерських й інших видів послуг у рамках договорів, які не суперечать чинному законодавству;

- надання послуг із здачі в оренду нерухомості;

- інші види діяльності, не заборонені чинним законодавством.

Багатоукладна економіка в ринкових умовах обумовлює необхідність розкриття теоретичної сутності управління і управлінських відносин у сфері матеріального виробництва аграрного сектору економіки. Управлінські відносини в АПК належить розглядати як складне явище, зміст і соціально-економічну природу яких визначає форма власності на землю та засоби виробництва, що обумовлюють характер виробничих відносин. В реальній дійсності виробничі і управлінські відносини тісно переплітаються, а люди є основним об'єктом управління.

Управління виробництвом і виробничими колективами та окремими працівниками органічно пов'язані між собою як управління процесом праці. Ніякі заходи по вдосконаленню управління не дадуть належного ефекту, якщо попередньо не вирішене питання про раціональну побудову самого підприємства.

Під організаційно-господарською побудовою підприємства розуміють його структурний склад, тобто кількість і якість підрозділів, що входять до нього, їх взаємозв'язок і підпорядкованість, а також розміщення на території підприємства.

СТОВ “Таврида” має галузеву структуру управління і одночасно дає можливість краще реалізувати переваги функціональної структури (рис. 2.1).

У СТОВ “Таврида” склалася чотирьохступенева структура організаційно-господарської побудови. Вона представляє собою сукупність трьох підрозділів - виробничого, допоміжного та обслуговуючого. Отже, господарство має структуру побудови, що відповідає багатогалузевим підприємствам. собівартість продукція переробка пшениця

У СТОВ “Таврида” структура облікового апарату визначається штатним розкладом адміністративно-управлінського персоналу за пропозицією головного бухгалтера. В залежності від обсягів облікової роботи, розмірів господарства, спеціалізації, територіальної віддільності підрозділів від центральної садиби встановлено робочі місця, по кожному з яких визначено обсяг облікової роботи і функціональні обов'язки працівників, які розроблені у господарстві головним бухгалтером.

2.2 Аналіз собівартості за калькуляційними статтями витрат

Для контролю і аналізу витрат, поряд з обліком їх економічними елементами, застосовується групування витрат на виробництво за статтями калькуляції, у розрізі яких обчислюється собівартість продукції. Класифікація витрат за калькуляційними статтями собівартості розкриває цільове призначення витрат і їх зв'язок з технологічним процесом.

Аналіз розпочинають з оцінки загального виконання плану собівартості продукції.

Для того, щоб проаналізувати виконання плану собівартості продукції необхідно порівняти фактичні витрати на переробку 1т. пшениці та собівартість кожного виду продукції із плановим, та визначити їх відхилення.

План за собівартістю продукції вважається виконаним, якщо фактичний показник дорівнює плановому або нижчий від нього. В останньому випадку говорять про понадпланове зниження собівартості продукції.

Проаналізуємо виконання плану собівартості продукції у 2007 році на СТОВ “Таврида“. Для цього необхідна планова та звітна калькуляції собівартості продукції. Для наочності зведемо необхідні дані для аналізу виконання плану за собівартістю продукції в табл. 2.2.

З даних, що наведені у табл. 2.2. видно, що підприємству не вдалося втримати витрати на переробку 1 тони пшениці на запланованому рівні. Перевитрати становлять 42,66 грн. (3,8%). Це означає, що план не виконаний. Відповідно це призвело до збільшення собівартості окремого виду продукції, так як вона розраховується за методом розподілу усіх фактичних комплексних виробничих витрат пропорційно коефіцієнту розподілу витрат для кожного з видів виготовленої продукції. Таким чином, збільшення собівартості окремого виду продукції становить:

- для борошна вищого ґатунку - 93,68 грн. (6,3%);

- для борошна першого ґатунку - 85,76 грн. (6,3%);

- для крупи манної - 113,48 грн. (6,3%);

- для висівок - 13,2 грн. (6,3%).

Таблиця 2.2 Дані для розрахунку виконання плану собівартості

Показник	Планові витрати на 1т, грн..	Фактичні витрати на 1т, грн..	Відхилення
			Абсолютне, грн..	Відносне, %
Повна собівартість переробки 1т пшениці,	1129,7	1172,36	42,66	3,8
Собівартість борошна	1490,59	1584,27	93,68	6,3
Собівартість борошна 1 гатунку	1364,63	1450,39	85,76	6,3
Собівартість крупи	1805,5	1918,98	113,48	6,3
Собівартість висівок	209,94	223,14	13,2	6,3

У даному випадку підприємству необхідно більш детально дізнатися про джерела підвищення собівартості продукції. Для цього слід проаналізувати витрати на переробку 1 тони пшениці за статтями калькуляції. Саме такий аналіз дає змогу визначити конкретність напрямку подальшого пошуку резервів зниження собівартості продукції.

У процесі аналізу необхідно виявити за рахунок яких статей витрат має місце економія або перевитрат, як впливають ці зміни на собівартість продукції, а також причини виникнення економії або перевитрат.

При аналізі відхилень у розрізі окремих видів вартості слід урахувати, що відхилення за деякими статями витрат можуть бути наслідком дії одного чинника наприклад, підвищення механізації праці може спричинити зниження витрат на заробітну пату, проте підвищити певною мірою витрати на підтримання та експлуатацію устаткування.

Проведемо аналіз собівартості переробки 1 тони пшениці за калькуляційними статтями на основі планових і фактичних калькуляцій СТОВ “Таврида“. Для наочності й полегшення аналізу зведемо необхідні дані у табл. 2.3.

Таблиця 2.3 Собівартість переробки 1 т пшениці за калькуляційними статтями на СТОВ “Таврида“ у 2007 році

Статті витрат	Витрати на 1 т пшениці, грн..	Відхилення
	планові	фактичні	Абсолютні, грн..	Відносні, %
Сировина	1025,00	1009,43	-16,57	-1,6
Повернення відходів	1,33	1,01	-0,32	-24,1
Витрати на переміщення	7,7	7,7	0,00	0,0
Витрати на переробку	50,95	90,89	34,94	78,4
Адміністративні витрати	13,19	22,19	9,00	68,2
Витрати на збут	11,45	21,42	9,97	87,1
Витрати операційної діяльності	1110,38	1242,46	132,08	11,9
Фінансові витрати	22,74	22,74	0,00	0,0
Повна собівартість переробки 1 т пшениці	1129,7	1172,36	42,66	3,8

З даних таблиці видно, що на підприємстві збільшення витрат спостерігається за такими статтями як:

- “Витрати на переробку” - 39,94 грн. (78,4%);

- “Адміністративні витрати “ - 9,00 грн. (68,2%);

- “Витрати на збут” - 9,97 грн. (87,1%).

За іншими статтями досягнута економія, це позитивне явище, яке не стосується статті “Зворотні відходи”, тому що вони вираховуються із загальних витрат. А отже зменшують собівартість продукції.

Зменшення статті “Сировина” обумовлене якістю зерна, класом, а також витратами на транспортування. Тобто була закуплена пшениця більш низької якості, а отже, її вартість нижча. Це, в свою чергу, призвело до зменшення статті “Зворотні відходи ”, бо при зменшенні вартості зерна, зменшується й ціна можливої реалізації відходів.

Збільшення статті “Адміністративні втрати” сталося внаслідок зменшення обсягу переробленої пшениці проти запланованого, а також за рахунок збільшення заробітної плати керівництва у зв'язку зі збільшенням мінімальної заробітної плати.

Стаття “Витрати на переробку” є комплексною. Отже, для виявлення джерел її збільшення проведемо більш детальний аналіз за статтями витрат (див. табл. 2.4).

З наведених даних табл. 2.4 видно, що на підприємстві за деякими статтями досягнуто економію, що є позитивним фактором. Збільшення усіх інших статей призвело до зміни витрат на переробку. Найбільший вплив спричинили наступні статті витрат:

- “Амортизація” - 12,71 грн. (174,59%);

- “Опалення” - 1,75 грн. (160,55%);

- “Ремонтний фонд” - 13,91 грн. (114,3%);

- “Заробітна плата” - 2,08 грн. (37,28%);

- “Матеріали на зашивку” - 2,16 грн. (180%);

- “Матеріали” - 3,21 грн. (526,2%).

Найбільш впливовий фактор, який привів до збільшення цих та деяких інших статей витрат є зменшення обсягу переробки зерна. Розглянемо й інші фактори збільшення витрат.

Таблиця 2.4 Витрати на переробку 1 т пшениці на СТОВ “Таврида” у 2007 році

№ з/п	Статті витрат	Витрати на переробку 1т пшениці, грн.	Відхилення
		планові	фактичні	Абсолютні, грн.	Відносні, %
1	Амортизація	7,28	19,99	12,71	174,6
2	Опалення	1,09	2,84	1,75	160,6
3	Ремонтний фонд	12,17	26,08	13,91	114,3
-	заробітна плата	0,23	1,79	1,56	678,3
-	відрахування на зарплату	0,09	0,85	0,76	844,4
-	послуги РЕМС	8,20	4,30	-3,90	-47,6
-	послуги котельної	0,01	0,00	-0,01	-100,0
-	послуги сторонніх організацій	0,00	0,01	0,01	-
-	матеріали	2,69	18,39	15,70	583,6
-	послуги РСУ	0,95	0,75	-0,20	-21,0
4	Заробітна плата	5,58	7,66	2,08	37,3
5	Відрахування на зарплату	2,16	3,09	0,93	43,1
6	Страхові витрати	0,72	1,15	0,43	59,7
7	Газація	0,27	0,16	-0,11	-40,7
8	Паливно-мастильні матеріали	0,00	0,24	0,24	-
9	Податки	0,02	0,02	0,00	0,0
10	Знос МШП	0,12	0,43	0,31	258,3
11	Інші послуги сторонніх організації	0,20	1,16	0,96	480,0
12	Електроенергія	16,50	16,97	0,47	2,8
13	Вода	0,11	0,10	-0,01	-9,1
14	Послуги ПРУ	1,95	2,11	0,16	8,2
15	Матеріали на зашивку	1,20	3,36	2,16	180,0
16	Матеріали	0,61	3,82	3,21	526,2
17	Послуги транспорту	0,25	1,23	0,98	392,0
18	Зарплата-ТО	0,52	0,4 4	-0,08	-15,4
19	Відрахування на зарплату-ТО	0,20	0,03	-0,17	85,0
20	Послуги РМЦ	0,00	0,37	0,37	-
	Усього:	50,95	90,89	39,94	78,4

У 2007 році на підприємстві була проведена дооцінка основних засобів, а також введення нового обладнання, що призвело до збільшення їх вартості, а отже збільшилися й амортизаційні відрахування.

Збільшення статті “Ремонтний фонд” зумовлене збільшенням витрат на заробітну плату, матеріали. Причиною збільшення витрат на матеріали став незапланований ремонт вальцьових верстатів для покращення якості продукції без зупинки виробництва. Це стало можливим в наслідок недостатньої завантаженості виробничої потужності.

Збільшення витрат на заробітну плату як основних робочих так і допоміжних, сталося в наслідок збільшення мінімальної заробітної плати. Цей фактор та підвищення цін на бензин призвели до збільшення транспортних послуг.

Таким чином, як наслідок збільшення витрат на оплату праці відбулося збільшення відрахувань на заробітну плату.

Фактором збільшення статті “Матеріали на зашивку” є попит на продукцію у мішках, що призвело до збільшення кількості борошна, яке розфасовується. Це, в свою чергу, вплинуло на збільшення витрат вантажно-розвантажувальної дільниці.

Збільшення статті “Матеріали” зумовлене збільшенням цін на матеріали.

Таким чином, збільшення витрат на переробку пшениці, в основному, сталося в наслідок зовнішніх факторів, які не залежать від підприємства. Тому при складанні калькуляції на 2008 рік необхідно врахувати зміні й знижувати за рахунок внутрішніх факторів.

2.3 Аналіз витрат на 1 грн. товарної продукції

Витрати на 1 грн. товарної продукції (рівень витрат) - важливий узагальнюючий показник витрат на виробництво продукції. Витрати на гривню товарної продукції, вигідний тим, що, по-перше, є дуже універсальним: може розраховуватися в будь-якій галузі виробництва, і, по-друге, наочно показує прямий зв'язок між витратами і прибутком.

Величина витрат на 1 грн. товарної продукції дає можливість контролювати зниження витрат не зважаючи на те, є ця продукція порівняльною чи не порівняльною, й погодити виконання плану за об'ємом й асортиментом з виконанням плану по витратам та прибуткам.

Витрати на 1 грн. товарної продукції визначаються відношенням загальної суми витрат на виробництво продукції до вартості товарної продукції в діючих цінах, тобто:

qi * Sодi

УЗ= *100коп , (2.1)

qi * Цоді

де qi - кількість і-го виду продукції у натуральних показниках; Sодi - собівартість одиниці і-го виду продукції, грн; Цоді - ціна одиниці і-го продукту, грн.

На зміну рівня витрат на 1 грн. товарної продукції впливають безліч факторів, пов'язаних з формуванням яку чисельника так і знаменника наведеної формули.

Безпосередньо на зміну рівня витрат на 1 грн. продукції впливають фактори, які знаходяться з ним у прямому функціональному зв'язку:

- Зміна обсягу випущеної продукції: цей фактор впливає на загальну суму витрат через зміну середньої собівартості одиниці продукції у зв'язку зі збільшенням або зменшенням обсягу конкретного виду продукції (роботи, послуги). При зростанні обсягу продукції, яка має витратити на 1 грн. нижче, ніж на всю продукцію, величина витрат на гривню продукції в цілому знизиться, і навпаки;

- Зміна рівня витрат на виробництво окремих видів продукції: собівартість продукції по суті є сумою витрат на виробництво окремих видів продукції; відповідно, чим меншою є сума витрат на виробництво окремих видів продукції, тим нижчий рівень витрат на 1 грн. продукції, і навпаки;

- Зміна цін на продукцію: цей фактор здійснює зворотній вплив на рівень витрат на 1 грн. продукції, тобто зниження цін спричиняє збільшення витрат на 1 грн. продукції, і навпаки;

Вплив наведених факторів на зміну витрат на 1 грн. продукції можна визначити способом ланцюгових підстановок.

Розрахуємо витрати на 1 грн. товарної продукції та кількісний вплив факторів на СТОВ “Таврида”. Вихідні дані наведені в табл. 2.3.

Розрахунок витрат на 1 грн. товарної продукції та кількісний вплив факторів на СТОВ “Таврида”

Види продукції	Кількість, т (q)	Собівартість 1т, грн. (s)	Ціна 1т, грн. (Ц)
	план	факт	план	факт	план	факт
Борошно вищого ґатунку	36353,0	4982,085	1490,59	1584,27	1565,12	1000,00
Борошно першого ґатунку	24786,0	3479,249	1364,63	1450,39	1432,86	791,67
Крупа манна	826,0	31,200	1805,50	1918,98	1895,78	1500,00
Висівки	18259,0	3069,660	209,94	223,14	220,44	229,17
Усього:	80224,0	11556,194	4870,66	5176,78	5114,20	3520,84

Виходячи з даних таблиці 2.3, розрахуємо:

1. Відхилення фактичних даних від планових наступних факторів:

1.1. Абсолютні:

- кількість продукції

11 556,194 - 80 224,0 = -68 667,8206 т;

- собівартість продукції

5 176,78 - 4 870,66 = 306,12 грн.;

- ціни продукції

3 520,84 - 5 114,20 = -1 593,36 грн.

1.2. Відносні:

- кількості продукції

11556,194

( - 1) * 100% = - 85,6%;

80224,0

- собівартості продукції

5176,78

( - 1) * 100% = 6,3%;

4870,66

- ціна продукції

3520,84

( - 1 ) * 100% = - 31,1%.

5114,20

3. Собівартість товарної продукції

Планову, тобто qi * S0

qi * S0 =36 353,0 * 1 49,59 + 24 786,0 * 1 364,63 + 31,200 * 1 805,50 +

+ 18 259,0* 209,94 = 93 335 774,91 грн.;

Планову при фактичному випуску, тобто qi * S0

qi * S0 = 4 982,085 * 1 490,59 + 3 479,249 * 1 364,63 + 31,200 * 1 805,50 + 3 063,660 * 209,94= 12 873 650,02 грн.;

Фактичну собівартість, тобто qi * S1

qi * S1 = 4 982,085 * 1 584,27 + 3 479,249 * 1 450,39 + 31,200 * 1 918,98 + 3 063,660 * 223,14 = 13 682 733,03 грн.

Випуск товарної продукції:

За планом, тобто qi0* Ц0

q0* Ц0 = 36 353,0 * 1 565,12 + 24 786,0 * 1 432,86 + 826,0 * 1 895,78 +

+ 18 259,0* 220,44 = 98 002 603,56 грн.;

Фактичний при планових цінах, тобто q1* Ц0

q1* Ц0 = 4 982,085 * 1 565,12 + 3 479,249 * 1 432,86 + 31,200 * 1 895,78+ 3 063,660 * 220,44 = 13 517 339,14 грн.;

Фактичний випуск товарної продукції, тобто q1* Ц1

q1* Ц1 = 4 982,085 * 1 000,00 + 3 479,249 * 791,67 + 31,200 * 1 500,00 + 3 063,660 * 229,17 = 8 485 401,02 грн.

Розрахунок собівартості товарної продукції

Вид продукції	Собівартість товарної продукції,грн.	Випуск товарної продукції, грн..
	Q0 * S0	Q1 * S0	Q1 * S1	q0 * Ц0	q1* Ц0	q1* Ц1
Борошно вищого ґатунку	54187418,27	7426246,08	7892967,8	56896807,36	7797560,88	4982085,00
Борошно першого ґатунку	33823719,18	4747887,56	504
Крупа манна
Висівки
Разом

Размещено на Allbest.ru