Економічна ефективність виробництва зерна та шляхи її підвищення (на прикладі ФГ "Коваленко Т.М.")

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство аграрної політики України

Сумський національний аграрний університет

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Економіка підприємств»

На тему : «Економічна ефективність виробництва зерна та шляхи її підвищення» (на прикладі ФГ «Коваленко Т.М.»)

Зміст

Вступ

І. Теоретичні основи економічної ефективності виробництва зерна

1.1 Поняття і сутність економічної ефективності

1.2 Система показників економічної ефективності

1.3 Фактори підвищення ефективності виробництва зерна

ІІ. Умови та результативність виробництва зерна на прикладі ФГ «Коваленко Т.М.»

2.1 Організаційно-економічна характеристика підприємства

2.2 Структура та динаміка виробництва зерна

2.3 Показники економічної ефективності виробництва зерна

ІІІ. Обґрунтування шляхів підвищення ефективності виробництва зерна

Висновки і пропозиції

Список використаних джерел

Вступ

У розвитку багатьох галузей економіки нашої держави, і насамперед сільського господарства, дуже важливу роль відіграє збільшення обсягів виробництва зерна. Це пояснюється винятковим значенням його та різнобічним використанням. Зерно та продукти його переробки є основою харчування людей: воно є незамінним кормом при виробництві продукції тваринництва, а також основною сировиною для переробної промисловості. Зерно є важливим експортним продуктом і має забезпечувати значні надходження валютних коштів державі. Адже в процесі зберігання зерно майже не втрачає своєї якості а, отже, придатне для створення державних резервів продуктів харчування та кормів. Обсяги виробленого зерна в країні визначають рівень розвитку зернового господарства. Але у свою чергу на обсяги виробництва зерна впливають такі важливі фактори як розмір посівних площ, їх структура і урожайність. Ці положення і визначають актуальність обраної теми дослідження.

Об'єктом дослідження було обране фермерське господарство “Коваленко Т.М.” Білопільського району, як типове підприємство Сумської області.

Метою роботи стало вивчення стану виробництва зерна та його економічної ефективності, пошук резервів та опрацювання шляхів її подальшого зростання.

Основними завданнями роботи являються надання природно - економічної характеристики підприємства, аналіз структури та динаміки виробництва зерна, дослідження показників економічної ефективності виробництва.

Основними джерелами інформації, які послужили для написання курсової роботи були річні звіти господарства, періодична та наукова література. В ході написання курсової роботи були використані статистичні, економіко-математичні, розрахункові, монографічні методи дослідження та інші.

I. Теоретичні основи економічної ефективності виробництва зерна

1.1 Поняття і сутність економічної ефективності

Основною метою економічної стратегії розвитку агропромислового комплексу України є неухильне піднесення матеріального рівня життя населення. Досягнення цієї мети вимагає насамперед вирішення продовольчої проблеми на основі підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва. Тому основне завдання сільського господарства полягає в забезпеченні подальшого зростання і сталості виробництва для повнішого задоволення населення в продуктах харчування і промисловості - в сировині.

Проблема підвищення економічної ефективності агропромислового виробництва - визначальний фактор економічного і соціального розвитку суспільства на сучасному етапі розвитку економіки України.

Ефективність виробництва, як економічна категорія, відображає дію об'єктивних економічних законів, що проявляються в подальшому зростанні результативності виробництва. Економічна ефективність показує кінцевий корисний ефект від застосування засобів виробництва і живої праці, а також сукупних її вкладень на одиницю корисного ефекту.

Як економічна категорія, економічна ефективність дуже тісно пов'язана з необхідністю дедалі повнішого задоволення матеріальних і культурних потреб населення нашої країни. Тому підвищення ефективності суспільного виробництва характеризується збільшенням обсягів сукупного продукту та національного доходу з подальшим задоволенням потреб виробників галузей, а також суспільства в цілому при найменших сукупних витратах на одиницю продукції.

Сільське господарство має свої відмінності. Так, наприклад, в сукупності факторів досягнення високоефективного господарювання особливе місце відводиться землі - головному засобу виробництва. Отже, оцінка корисного ефекту в сільськогосподарському виробництві, а саме в рослинництві завжди стосується і співвідноситься до земельної площі, а в тваринництві - до продуктивності худоби.

Економічна ефективність сільськогосподарського виробництва означає одержання максимальної кількості продукції з 1 га земельної площі, від однієї голови худоби при найменших затратах коштів на виробництво одиниці продукції. Також в ефективності сільського господарства відображається якість продукції, а також здатність її задовольняти певні потреби споживача. Але при цьому для підвищення якості сільськогосподарської продукції потрібні додаткові затрати живої і уречевленої праці. [9, с.136].

Сільське господарство має великий економічний потенціал, насамперед значний обсяг діючих виробничих фондів. Тому поліпшення їх використання є одним з найважливіших завдань, вирішення якого сприяє підвищенню ефективності сільськогосподарського виробництва. Рівень ефективності, що виражається відношенням маси вироблених продуктів до трудових затрат об'єктивно спрямовується до свого максимуму, оскільки рівень здібностей працівників зростає, а умови сільськогосподарського виробництва під впливом науково-технічного прогресу постійно вдосконалюються [2, с.157].

Підвищення економічної ефективності забезпечує зростання доходів господарств, що є основою розширення і вдосконалення виробництва, підвищення оплати праці, та поліпшення побутових і культурних умов працівників галузі.

Підвищення ефективності сільського господарства має народногосподарське значення і є важливою передумовою прискорення розвитку агропромислового комплексу і подальшого підвищення результативності функціонування економіки України.

Економічну ефективність виробництва можна вивчати на різних рівнях. Тому виділяють: народногосподарську економічну ефективність; економічну ефективність сільськогосподарського виробництва; економічну ефективність виробництва окремих культур, видів продукції; економічну ефективність окремих агротехнічних заходів, впровадження досягнень науки і передової практики [6, с.138].

Вихідним критерієм народногосподарської ефективності виробництва є обсяг національного доходу з розрахунку на душу населення при найменших затратах живої і уречевленої праці.

Основний критерій економічної ефективності висвітлює головну мету виробництва і може використовуватись на всіх рівнях.

Для досягнення максимального збільшення виробництва окремих видів сільськогосподарської продукції потрібно визначити раціональні нормативи витрат відповідних виробничих ресурсів, необхідні витрати на підвищення якості і одержання екологічно чистої продукції, а також на охорону навколишнього середовища. Відповідно, економічну ефективність сільськогосподарського виробництва вивчають до вимог економічних законів, які його регулюють, і виробничими відносинами, в межах яких розвиваються різноманітні форми власності і види господарювання.

Розвиток сільського господарства, в галузі рослинництва здійснюється на основі впровадження досягнень науково-технічного прогресу, зокрема використання нових систем машин, високопродуктивних культур, мінеральних добрив, гербіцидів тощо. Особливе значення також має хімізація сільського господарства, що є важливою умовою впровадження інтенсивних технологій вирощування сільськогосподарських культур.

Необхідність визначення ефективності будь-якої галузі народного господарства, в тому числі і зернового виробництва, об'єктивно випливає з можливості досягти при визначеному напрямку науково-технічного прогресу, великої економії засобів і праці. Це особливо важливо в умовах обмеженого розміру ресурсів, так як, чим ефективніше в масштабах країни будуть використовуватись наявні ресурси, тим ширше будуть задоволені його потреби в різних видах продукції.

Основним критерієм економічного розвитку стає не кількісне збільшення факторів виробництва, а суттєве зростання ефективності виробництва на основі максимальної економії не тільки життєвої, але й уречевленої праці. Ринкова економіка вимагає становлення соціально орієнтованого підприємництва. Саме такі відмінності зумовлюють вияв нових тенденцій і закономірностей інтенсивного типу розширеного відтворення вимагають концепції інтенсифікації сільськогосподарського виробництва на одиницю продукції [4, с.150].

Зернопромисловий комплекс являє собою досить складну структуризовану структуру, в яку, крім зернового господарства, входять борошномельна, круп'яна, комбікормова, хлібопекарська та інші галузі промисловості. Тому концепція його розвитку передбачає модернізацію всіх галузей і складових, удосконалення економічних і технологічних зв'язків між ними, їх збалансований розвиток, кооперування виробництва, використання найновіших технологій, збільшення асортименту і поліпшення кінцевої продукції, підвищення економічної ефективності її виробництва і зниження цін на неї .

В умовах переходу економіки України до ринкових відносин ефективність виробництва зерна визначає його конкурентноздатність, як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках, тобто здатність до розширеного відтворення, зростання обсягів виробництва, збільшення кількості робочих місць, підвищення заробітної плати працівників та інше.

У цілому ефективність - це соціально-економічна проблема, позитивне вирішення якої зумовлює розвиток продуктивних сил і стан суспільства[7, с.255]..

1.2 Система показників економічної ефективності

Для оцінки економічної ефективності виробництва зерна використовують відповідний критерій і систему взаємопов'язаних показників, які характеризують вимоги економічних законів і вплив різних факторів.

Економічна ефективність виробництва зерна визначається відповідно як ефективність галузі, а також господарської діяльності сільськогосподарського підприємства і окремих заходів. Залежно від цього використовують різні економічні показники, які повинні бути органічно взаємопов'язані і відповідати критерію ефективності.

При оцінці економічної ефективності виробництва зерна в господарствах і підприємствах необхідно правильно визначити систему взаємопов'язаних показників, які повинні найбільш об'єктивно відображати її рівень. З цією метою широко використовуються як натуральні, так і вартісні показники виходу продукції з урахуванням її якості, які є вихідними при визначенні економічної ефективності виробництва зерна[6, с.259]..

Система показників економічної ефективності виробництва зерна включає такі показники, як урожайність, продуктивність праці, собівартість, ціна реалізації, рівень рентабельності.

Для одержання порівняних величин витрат і результатів обсяг виробленої однорідної і різнойменної продукції обчислюють у вартісному виразі. Найважливішими показниками, що характеризують обсяг виробництва зерна (результат) є вартість валової і товарної продукції господарства, на основі яких можна розраховувати чисту продукцію, а також прибуток.

Система показників економічної ефективності виробництва зерна першого порядку включає: урожайність - найважливіший результативний показник землеробства. Рівень урожайності відображає вплив економічних і природних умов, а також якість організаційно-господарської діяльності сільськогосподарських культур, її визначають на 1 га.

Для зернових культур важливе значення має показник урожайності, що характеризує чистий збір на 1 га продуктивної площі, а також собівартість - індивідуальні витрати товаровиробника на одержання продукції

Також існує система показників другого порядку, яка включає: вихід кормових одиниць та перетравного протеїну на 1 га посіву, на 1 ц зерна, ціну реалізації, прибуток з розрахунку на 1 ц, рівень рентабельності.

Кількісне співвідношення валового збору зерна до понесених витрат на його виробництво або урожайність до витрат на 1 га посіву визначають рівень економічної ефективності виробництва зерна[8, с.260]..

Показники економічної ефективності сільськогосподарського виробництва розраховують і порівнюють за окремі роки або в середньому за останні три, п'ять років, які повинні характеризувати ефективність використання землі як основного засобу виробництва, рівень продуктивності праці, тобто ефективність використання трудових ресурсів, фондовіддачу і фондомісткість продукції, окупність виробничих витрат, рівень рентабельності сільськогосподарського виробництва.

Для дослідження економічної ефективності виробництва зерна користуються певними визначеними методами. Всі агротехнічні заходи, меліорація земель, вкладення коштів на придбання і застосування техніки, затрати праці, організаційно-господарське удосконалення роботи підприємства відбиваються в підвищенні урожайності та збільшенні валового збору урожаю[3, с.450].

Отже, виходячи з вищесказаного, можна зробити висновок, що найважливішими показниками в зерновій галузі є урожайність та валовий збір урожаю. Для оцінки даних показників використовують два види спостережень:

по-перше, це поточне спостереження. Суть його полягає в безпосередній реєстрації фактів у міру їх виникнення. Прикладом такого спостереження може бути облік виконання робіт, облік виробництва продукції. За даними поточного обліку складають статистичну звітність, яку подають у формі укрупнених періодів - місяць, квартал, рік;

по-друге, це періодичне спостереження. Періодичним називають спостереження, при якому факти реєструються не регулярно, через певні проміжки (періоди) часу. Прикладом такого спостереження може бути заключний облік посівних площ, який проводять раз на рік після сівби ярих культур.

Показники ефективності визначаються за двома варіантами: співставлення валової продукції з трудовими та матеріальними затратами; співставлення чистої продукції з трудовими та матеріальними затратами.

Виходячи із завдань економічного аналізу ефективності сільськогосподарського виробництва для визначення економічної ефективності необхідно використовувати в комплексі різні економічні і статистичні методи.

Більшість досліджень, присвячених застосуванню статистично-математичних методів в економічних розробках по сільському господарству, умовно можна розділити на дві групи: в одних, головна увага приділяється теоретичним основам методів, в інших же розглядаються тільки обчислювальні схеми.

Необхідно пов'язувати обидва напрямки в застосуванні статистико-математичних методів для аналізу ефективності сільськогосподарського виробництва з урахуванням економічного пояснення одержаних результатів.

Метою такого аналізу показників ефективності є надання господарським і плановим органам, керівникам і спеціалістам окремих господарств різнобічного і достовірного матеріалу для розробки конкретних організаційно-технічних заходів, які забезпечують збільшення виробництва продукції при зниженні затрат праці й засобів на її одиницю. Особливо великого значення набуває виявлення і кількісна оцінка факторів, які в конкретних умовах найбільше впливають на рівень економічних показників. Найефективніше аналізувати фактори економічних показників за допомогою такого поєднання статистичних методів, як аналітичні індекси і групування, регресійно-кореляційний і дисперсійний аналіз[3, с.268]..

Індексний метод застосовують в тих випадках, коли узагальнюючий показник рівня або його динаміки розкладається на складові субіндекси (фактори).

Статистичні групування являють собою виділення з сукупності суспільних явищ якісно однорідних найважливіших типів, характерних груп і підгруп за однією або кількома властивостями для них ознаками. Групування - найважливіший етап всієї статистичної роботи з цифрами.

Кореляційний аналіз - це метод, який дає можливість кількісно оцінити залежність між показниками, що визначаються в умовах дії великої кількості факторів, частка яких невідома. При виявленні ж резервів підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва, як правило, всі фактори враховувати неможливо. Тому для їх вивчення рекомендують застосовувати саме метод кореляційного аналізу

За напрямом зв'язок між корелюючими величинами може бути прямим і зворотним. При прямому зв'язку факторна ознака змінюється в тому самому напрямі, що й результативна, наприклад, зв'язок між внесенням добрив і урожайністю сільськогосподарських культур, рівнем механізації виробничих процесів і продуктивністю праці. Якщо із збільшенням факторної ознаки результативна ознака зменшується або, навпаки, із зменшенням факторної ознаки збільшується, то такий зв'язок називають зворотним, наприклад, зв'язок між урожайністю і собівартістю продукції, собівартістю продукції і рентабельністю виробництва, продуктивністю праці і собівартістю продукції.

За формою розрізняють прямолінійний і криволінійний зв'язок. Прямолінійний кореляційний зв'язок характеризується рівномірним збільшенням або зменшенням результативної ознаки під впливом відповідної зміни факторної ознаки. Аналітично його визначають за рівнянням прямої лінії.

Кореляційний аналіз займає одне з вагомих місць серед інших методів, оскільки він дає можливість наглядно прослідити тенденції в динаміці досліджуваних явищ, а також визначити тісноту взаємозв'язку між факторними та результативними ознаками.

Іноді застосовують дисперсійний аналіз - розроблений математичною статистикою, метод вивчення кількісної залежності масових явищ від різних одночасно діючих факторів. Цей метод простіший і дає досить надійніший результат. За допомогою цього методу можна охарактеризувати з кількісного боку, навіть таких, які не виражені в числовому виразі, тобто належать до атрибутивних ознак.

Іноді важливе значення має застосування виробничо-аналітичного методу. Його суть полягає в розчленуванні загальної суми трудових і матеріальних затрат на окремі виробничі операції. Він дає можливість встановити, на яких саме роботах можна заощадити працю й кошти, на чому треба зосередити увагу[9, с.450]..

Найважливішим завданням економічного аналізу є дослідження процесу розвитку суспільних явищ у часі. Особливо це стосується вишукування резервів підвищення ефективності в господарствах.

Для об'єктивної оцінки економічних показників виробництва в динаміці слід застосовувати методи економічної і математичної статистики, тому що порівняння двох крайніх років, а іноді навіть і середніх даних не дає можливості виявити закономірність у русі того чи іншого показника діяльності господарського виробництва.

Важливо також не лише виявляти тенденцію у їх русі, а й кількісно виразити закономірність змін і визначити, який характер мають ці зміни.

Отже, за допомогою різних методів і методик можна визначити економічну ефективність зернового виробництва.

З усього вищесказаного можна зробити висновок, що на підвищення економічної ефективності зерна впливають зниження собівартості продукції, затрат праці, а відтак - підвищення рівня рентабельності виробництва зерна.

Аналізуючи фактори зниження собівартості продукції, важливо виявити перевиконання чи недовиконання плану та виявляти резерви здешевлення виробництва продукції. До них можна віднести: підвищення урожайності культур, економне використання паливо-мастильних матеріалів, запасних частин тощо.

При аналізі рентабельності основна увага звертається на окупність (прибутковість) окремих видів продукції та на їх собівартість. Для виявлення тенденції в зміні рівня рентабельності дані за поточний рік співставляються з даними за попередні періоди.

Таким чином, підвищення економічної ефективності виробництва зернових культур - це з однієї сторони, максимальне збільшення виробництва продукції, а з іншої - систематична боротьба за економію. Чим більше виробляється продукції і менше витрачатиметься ресурсів на її одержання, тим ефективніше виробництво і більша сума прибутку в господарстві.

економічний зерно собівартість рентабельність

1.3 Фактори підвищення ефективності виробництва зерна

Основними факторами, які впливають на валові збори зерна є посівні площі, їх структура та урожайність культури. Зважаючи на необхідність розробки організаційно-економічних і технологічних заходів щодо збільшення обсягів виробництва, підвищення ефективності, необхідно удосконалювати структуру посівних площ, враховуючи зональні особливості регіону. Також підвищити врожайність і збільшити виробництво продукції можна за рахунок використання зрошення, яке є тривало діючим фактором і сприяє підвищенню економічної родючості ґрунту.

Основним джерелом нарощування виробництва сільськогосподарської продукції є ефективність використання земельних ресурсів. При цьому інтенсифікація є основною формою розширеного відтворення, підвищення продуктивності праці та зниження собівартості продукції, яка здійснюється шляхом вдосконалення системи ведення галузі на основі науково-технічного прогресу.

До провідних напрямів інтенсифікації сільського господарства належить хімізація, яка передбачає широке використання різних видів продукції хімічної промисловості. Йдеться, зокрема, про застосування мінеральних добрив, засобів захисту і стимуляторів росту рослин.

Важливим напрямом інтенсифікації сільського господарства є й меліорація - один із головних шляхів підвищення ефективності виробництва. Меліорація є комплексним і тривало діючим фактором, який сприяє підвищенню економічної родючості фунту. Зрошення земель під сільськогосподарськими культурами забезпечує їх продуктивність внаслідок збирання двох врожаїв за рік. Запровадження меліорації в поєднанні з впровадженням науково обґрунтованих систем землеробства, які враховують грунтово-кліматичні умови підприємства, дозволяє істотно підвищити ефективність рослинницької галузі[5, с.560]..

Одним з ефективних напрямів інтенсифікації сільськогосподарського виробництва є селекція. Впровадження нових сортів сільськогосподарських культур в умовах інтенсивного землеробства, коли досягається високий рівень агротехніки, має велике значення. Зокрема, за допомогою спрямованої селекції у рослин розвиваються цінні господарсько-біологічні ознаки, внаслідок чого досягають поліпшення якісних показників, підвищення стійкості рослин проти хвороб і несприятливих кліматичних умов.

Заходи по розвитку зернового виробництва можна поділити на дві групи. Перша, включає такі, які не потребують великих інвестицій: вдосконалення структури посівних площ, освоєння науково обґрунтованих сівозмін, проведення агротехнічних заходів в оптимальні терміни, вдосконалення організації виробництва. Друга група заходів пов'язана із значними витратами: внесення оптимальних доз добрив, застосування засобів захисту рослин, внесення гербіцидів, придбанням нової техніки.

Узагальнюючим показником рівня інтенсифікації в рослинництві є поточні витрати коштів на гектар посіву сільськогосподарських культур.

Високі ціни на добрива, паливно-мастильні матеріали, нову техніку та обладнання, змушують товаровиробників реально оцінювати свої можливості і вирощувати такі культури, які в нинішніх умовах дають найбільші прибутки в розрахунку на одиницю продукції. До них відносяться пшениця та ячмінь із групи зернових та зернобобових.

Для підвищення економічної ефективності виробництва зерна необхідна розробка, обґрунтування і запровадження ресурсозберігаючих низько затратних технологій. Суть інтенсивної технології полягає у створенні оптимальних умов для вирощування сільськогосподарських культур, проведення повного комплексу науково - обґрунтованих прийомів обробітку ґрунту та одержання врожаю.

В умовах диспаритету цін на промислову та сільськогосподарську продукцію, занадто високі ціни на паливно-мастильні матеріали, мінеральні добрива, засоби захисту рослин, важливо в кожному конкретному господарстві, з урахуванням забезпеченості матеріально-технічними ресурсами, використовувати такі технології, які б забезпечували зменшення затрат на одиницю продукції і збільшення виробництва власної високоякісної і екологічно безпечної продукції.

Аналіз показав, що навіть в умовах, що склалися, завдяки використанню спеціальних технологічних прийомів, можна добитися підвищення урожайності і економічної ефективності виробництва[4, с.138]..

В умовах ринкової економіки, освоєння нових форм господарювання, значного прискорення повинен набути науково-технічний прогрес в селекції, насінництві та науково - обґрунтовані технологи вирощування зерна, нерозривно пов'язані з проблемами екологізації, оскільки в умовах сьогодення, технології вирощування сільськогосподарських культур, що застосовуються в окремих господарствах, призводять до різкого погіршення як навколишнього середовища, так і отримуваної продукції. Як свідчить практика останніх років та закордонний досвід, інтенсивна технологія буде прогресивною при умовах, коли кожна технологічна операція застосовується з урахуванням особливостей конкретного року, поля, сівозміни, особливостей сорту або гібриду та інших факторів.

Труднощі у визначенні економічної ефективності основних факторів, які впливають на ріст урожайності зернових культур, на відмінну від виявлення економічної ефективності різних варіантів проектних рішень в промисловості, коли головне завдання полягає у виборі більш ефективного варіанту, визначення групи показників, полягає в тому, що тут головне завдання встановлює найбільш правильне відношення факторів у комплексі з урахуванням економічної ефективності кожного із них.

ІІ. Умови та результативність виробництва зерна на прикладі ФГ «Коваленко Т.М.»

2.1 Організаційно-економічна характеристика підприємства

Фермерське господарство « Коваленко Т.М » розташоване в селі Ганнівка - Тернівська Білопільського району в Сумській області. Господарство знаходиться в центральній частині лісостепової зони. Грунтово - кліматичні умови господарства типові для багатьох господарств правобережного Лісостепу. Середньорічна температура повітря становить +8⁰С. Найвища температура буває в липні. Інколи вона досягає до 38⁰С. Опади розподіляються по місяцях дуже нерівномірно. Середня кількість опадів за рік становить 480 мм, в т.ч. за вегетаційний період - 300 мм. Ґрунти за механічним складом середньо - і мало гумусні. Чорноземи типові мало гумусні займають 48% усіх земель, 30,3% - чорноземи типові середньо гумусні, решта - чорноземи типові слабо - та середньозмиті.

Підприємство з приватною формою власності, має розвинену галузь сільського господарства. Сільськогосподарське виробництво здійснюється при органічному поєднанні земельних, трудових, основних і оборотних фондів, крім того, економічні умови виробництва характеризуються розмірами і організаційною структурою, спеціалізацією і галузевою структурою, інтенсивністю виробництва.

Одним із основних показників, що характеризують розмір і діяльність господарства « Коваленко Т.М. » є структура товарної продукції (табл. 2.1). Вона дає змогу установити спеціалізацію господарства.

Відповідно до даних таблиці чітко виражена м'ясо-молочна спеціалізація із розвиненим виробництвом зерна. Дане господарство відноситься до вузько - спеціалізованих господарств. Було помічено загальну тенденцію до зниження виробництва ячменю. Так в 2006 році цієї продукції було вирощено на суму 88,2 тис. грн., тоді як в 2008 році цей показник склав лише 6 тис. грн. Підприємство відмовилось від вирощування соняшнику та інших зернових культур, натомість почало вирощувати жито і цей показник зріс на 65, 9 тис. грн. у 2008 році.

Таблиця 2.1 Структура товарної продукції

Види продукції	2006 рік	2007 рік	2008 рік	Відхилення 2008 р/2006 р
	тис. грн	%	тис. грн	%	тис. грн	%	±	%
Продукція рослинництва всього у т. ч.	263,20	53,79	32,10	6,52	102,00	20,99	-161,20	38,75
зернові та зернобобові всього у т. ч.	217,90	44,53	31,90	6,48	101,00	20,78	-116,90	46,35
пшениця	74,60	15,25	0,70	0,14	8,00	1,65	-66,60	10,72
ячмінь	88,20	18,03	10,10	2,05	6,00	1,23	-82,20	6,80
жито	0,00	0,00	21,10	4,29	87,00	17,90	87,00	0,00
інші зернові	42,70	8,73	0,00	0,00	0,00	0,00	-42,70	0,00
Соняшник	44,00	8,99	0,00	0,00	0,00	0,00	-44,00	0,00
Інша продукція рослинництва	1,30	0,27	0,20	0,04	1,00	0,21	-0,30	76,92
Продукція тваринництва всього у т. ч.	226,10	46,21	460,00	93,48	384,00	79,01	157,90	169,84
вирощування у живій масі ВРХ	111,00	22,69	235,00	47,75	190,00	39,09	79,00	171,17
свиней	0,00	0,00	46,80	9,51	0,00	0,00	0,00	0,00
овець	0,00	0,00	54,00	10,97	0,00	0,00	0,00	0,00
Молоко	95,60	19,54	118,90	24,16	188,00	38,68	92,40	196,65
Інша продукція тваринництва	19,50	3,99	5,30	1,08	6,00	1,23	-13,50	30,77
Промислова продукція	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00
Всього по підприємству	489,30	100,00	492,10	100,00	486,00	100,00	-3,30	99,33

Також спостерігається підвищення виробництва молока, що свідчить про поглиблення галузі. З 2007 року підприємство приступило до вирощування овець і свиней, але в 2008 році - відмовилось.

Відхилення по галузі рослинництва склало -161,20 або 38,75%, що свідчить про її скорочення, тоді як в галузі тваринництва спостерігається ріст продукції на 69,84%. Всього по підприємству спостерігається незначне відхилення, лише -3,30 тис. грн.

Основні та додаткові галузі підібрано раціонально: відходи продукції рослинництва використовуються у тваринництві і навпаки.

Спеціалізація відповідає природно - економічним умовам, в яких знаходиться підприємство.

Перейдемо до аналізу чисельності працівників на підприємстві (табл. 2.2). Згідно із даними таблиці середньорічна чисельність робітників у 2006 році становила 34 робітники. У 2008 році цей показник дорівнював 24 робітникам. Помічаємо загальну тенденцію до зменшення кількості робітників у галузі тваринництва. В галузі рослинництва у 2008 році порівняно із 2006 роком відбулося зменшення кількості на робітників на 1 робітника, що не є суттєвим, натомість, у порівнянні із 2007 роком, спостерігається збільшення цього показника на 4 робітника. Такі зміни викликали суттєві зміни фонду оплати праці. Середньорічна заробітна плата на 1 робітника у галузі тваринництва збільшилась на 4,27 тис. грн. у 2008 році порівняно із 2006 роком. Відповідно фонд заробітної плати також збільшився на 38, 30 тис. грн. У галузі рослинництва заробітна плата на 1 робітника, я також фонд оплати праці коливається. Так у 2008 році цей показник становить 89 тис. грн., тоді як у 2006 році лише 72,60 тис. грн. Проте можна спостерігати загальну тенденцію до збільшення заробітної плати на 1 робітника. Відхилення по фонду оплати праці складає 54,70 тис. грн. Виробництво валової продукції в розрахунку на 1 робітника має загальну тенденцію до зниження, так як чисельність робітників також зменшується з кожним роком.

Таблиця 2.2 Структура трудових ресурсів

Показники	2006 рік	2007 рік	2008 рік	Відхилення 2008 р/2006 р.
Середньорічна чисельність працівників	34,00	27,00	24,00	-10,00
в рослинництві	7,00	2,00	6,00	-1,00
в тваринництві	27,00	25,00	18,00	-9,00
Відпрацьовано люд-год	70,00	0,00	0,00	0
в рослинництві	15,00	0,00	0,00	0
в тваринництві	55,00	0,00	0,00	0
Відпрацьовано днів 1 працівником	0,29	0,00	0,00	0
в рослинництві	0,31	0,00	0,00	0
в тваринництві	0,29	0,00	0,00	0
Середньорічний фонд з/п по підприємству	188,30	161,00	243,00	54,70
в рослинництві	72,60	18,10	89,00	16,40
в тваринництві	115,70	142,90	154,00	38,30
Середньорічна з/п 1 працівника	5,54	5,96	10,13	4,59
в рослинництві	10,37	9,05	14,83	4,46
в тваринництві	4,29	5,72	8,56	4,27
Вироблено ВП в співставних цінах на 1 працівника	20,79	14,91	13,16	-7,63

Поряд із структурою трудових ресурсів варто розглянути структуру землекористування (табл. 2.3).

Дані свідчать про те, що загальна площа землі у 2008 році зменшилась порівняно із 2006 роком на 525 га. Зменшення спостерігається і в загальній площі ріллі. Рівень розораності свідчить про інтенсивне використання землі. Так, рівень інтенсивності використання ріллі становить 92,79 %у 2006 році. Проте у 2008 році цей показник склав 84, 34 %. Рівень інтенсивності використання інших с.-г. угідь незначний, але порівняно із 2008 роком значно збільшився, а саме на 8,46 %. Рівень освоєності свідчить про досить високий рівень. Найбільший показник спостерігається у 2007 році, а саме 90,35 %. Аналізуючи структуру земельного фонду, констатуємо, що вона в цілому погіршилась. Причиною цього могло стати розпаювання землі, передача землі в оренду або відведення під дачні ділянки.

Таблиця 2.3 Склад та структура землекористування

Показники	2006 рік	2007 рік	2008 рік	Відхилення 2008 р/2006 р
	га	%	га	%	га	%	±	%
Загальна площа землі	972,00	100,00	829,80	100,00	447,00	100,00	-525,00	45,99
С/г угіддя в т. ч.	902,00	92,80	749,80	90,36	377,00	84,34	-525,00	41,80
рілля	902,00	92,80	749,80	90,36	377,00	84,34	-525,00	41,80
Інші угіддя	70,00	7,20	80,00	9,64	70,00	15,66	0,00	100,00
Рівень розораності	100,00		100,00		100,00
Рівень освоєності	92,79		90,35		84,34

Перейдемо до розгляду таблиці забезпеченості основними фондами (табл.2.4). Відповідно до даних таблиці фондозабезпеченість зросла на 61,55 %, фондоозброєність на 5,25 %, фондоємність на 51,23 %. Це говорить про високе використання основних фондів. В той же час спостерігається значне зниження фондовіддачі на 34,88 %.

Таблиця 2.4 Оснащеність фондів та ефективність їх використання

Показники	2006 рік	2007 рік	2008 рік	Відхилення 2008 р/2006 р
Фонозабезпеченість, тис. грн	1,42	1,28	2,29	161,55
Фондоозброєність, тис. грн	40,56	39,49	42,69	105,25
Фондовіддача, грн	17,46	8,62	11,55	66,12
Фондоємкість, грн	0,06	0,12	0,09	151,23
Виробництво ВП в співставних цінах 2005 року на 1 середньорічного працівника, грн	20,79	14,91	13,16	63,31

Розглянемо таблицю, яка характеризує основні економічні показники по господарству (табл.2.5).

Усі показники зазнали суттєвих змін. Це відбулося в першу чергу через те, що валова продукція зменшувалась з кожним роком, а чисельність працівників, вартість основних фондів та площа с.-г. угідь коливалась. Відповідно валова продукція зменшилась на 56,31 %. Товарна продукція в розрахунку на 100 га с.-г. угідь збільшилась майже у 2 рази, а в розрахунку на 1 середньорічного працівника 40,72 %. Збільшення спостерігається і у валовому прибутку, а також чистому прибутку також майже у 2 рази. Рівень рентабельності у 2007 році становить 2,68, тоді як у 2008 році цей показник склав 5,55. Проте у 2006 році цей показник був нижчий на 0,32.

Таблиця 2.5 Динаміка основних економічних показників розвитку господарства

Показники	2006 рік	2007 рік	2008 рік	2006 рік в % до 2008 року
Валова продукція (в порівняльних цінах 2005 року)	706,98	402,53	315,94	44,69
на 100 га с.-г. угідь, тис. грн	94289,00	53684,40	83803,90	88,88
на 1 середньорічного робітника, тис. грн	20793,50	14908,40	13164,20	63,31
на 100 грн ОВФ, грн	51267,50	37753,30	30838,50	60,15
на 1 люд.-год, грн	10099,70	0,00	0,00	0,00
Товарна продукція	489,30	492,10	486,00	99,32
на 100 га с.-г. угідь, тис. грн	54,25	65,63	128,91	237,62
на 1 середньорічного робітника, тис. грн	14,39	18,23	29,25	140,72
Валовий прибуток	3,00	2,70	7,00	233,33
на 100 га с.-г. угідь, тис. грн	0,33	0,36	1,90	575,75
на 1 середньорічного робітника, тис. грн	0,08	0,10	0,29	3,60
Чистий прибуток	11,60	19,30	27,00	232,76
на 100 га с.-г. угідь, тис. грн	1,29	2,57	7,16	555,04
на 1 середньорічного робітника, тис. грн	0,34	0,71	1,13	332,35
Рівень рентабельності (+), збитковості (-), %	2,36	2,68	5,55	2,35

2.2 Структура та динаміка виробництва зерна

Фермерське господарство «Коваленко Т.М.» має добре розвинене зернове виробництво. На підприємстві вирощуються такі основні зернові культури як пшениця, жито, ячмінь та інші культури. Варто зазначити, що фермерське господарство приступило до вирощування жита лише в 2007 році, при цьому відмовившись від вирощування соняшнику та інших зернових культур. Такі зміни були пов'язані із загальним розміром витрат, понесених на виробництво соняшнику та жита. За даними річних звітів виробнича собівартість жита менша за виробничу собівартість соняшнику на 19,4 тис. грн.

Аналізуючи структуру посівних площ зернових культур, зазначаємо, що відхилення по культурам складає -287 га тобто посівна площа в 2008 році менша за посівну площу в 2006 році на 59,54% (табл.2.6). Спостерігається зменшення посівних площ під вирощуванням пшениці на 80 га та ячменю на 190 га. Такий стан викликаний був не лише несприятливими природними умовами, але й відсутністю якісного посівного матеріалу, який міг би забезпечити високий урожай і стійкість культури до зовнішніх факторів.

Таблиця 2.6 Структура посівних площ зернових культур

Показники	2006 рік	2007 рік	2008 рік	Відхилення 2008 року до 2006 року
	га	%	га	%	га	%	±	%
Зернові та зернобобові	482,00	100,00	158,00	100,00	195,00	100,00	-287,00	40,46
з них
пшениця	95,00	19,71	20,00	12,66	15,00	7,69	-80,00	15,79
жито	0,00	0,00	88,00	55,70	80,00	41,03		0,00
ячмінь	290,00	60,17	50,00	31,65	100,00	51,28	-190,00	34,48
інші зернові	62,00	12,86	0,00	0,00	0,00	0,00		0,00

Так як загальна площа землі зменшилась, відповідно будуть спостерігатися зміни і по іншим показникам, які пов'язані з площею ріллі. Наприклад урожайність, валовий збір зерна, прибуток тощо.

Урожайність - це один з найважливіших якісних показників, які безпосередньо впливають на розмір валового збору. Підвищення урожайності на даний час є найбільш актуальною проблемою для сільськогосподарських товаровиробників, оскільки підвищення врожайності впливає не тільки на збільшення валового збору, а й відповідно на зменшення собівартості продукції.

На зміну урожайності впливає ряд факторів, які можуть бути як залежними від людей, так і не зовсім їм підвладні (природно - кліматичні умови).

До “штучних” факторів можна віднести використання органічних і мінеральних добрив, використання хімічних засобів (пестицидів, гербіцидів тощо), застосування високоврожайних сортів, впровадження комплексної механізації, інтенсивних і індустріальних технологій тощо.

Як відомо, існує залежність показників економічної ефективності від рівня урожайності та концентрації виробництва. Розглянемо урожайність зернових культур (табл..2.7).

Таблиця 2.7 Урожайність зернових культур

Показники	2006 рік	2007 рік	2008 рік	Відхилення 2008 року до 2006 року
	ц/га	%	ц/га	%	ц/га	%	±	%
Зернові та зернобобові	13,98	100,00	9,56	100,00	14,68	100,00	0,70	105,01
з них
пшениця	14,84	106,15	5,30	55,44	25,46	173,43	10,62	171,56
жито	0,00	0,00	11,94	124,90	16,28	110,90		0,00
ячмінь	14,10	100,86	7,08	74,06	11,78	80,25	-2,32	83,55
інші зернові	11,58	82,83	0,00	0,00	0,00	0,00		0,00

Дані свідчать про те, загальна урожайність зернових та зернобобових культур в 2008 році, порівняно із 2006 роком збільшилась лише на 0,70 ц/га, що звичайно не є суттєвим, якщо враховувати значне відхилення площі ріллі під цими культурами. Спостерігається підвищення урожайності жита на 4,34 ц/га. Основною зерновою культурою є пшениця, відхилення урожайності якої складає 71,56 %. Так як площа ріллі під цією культурою зменшується з кожним роком, а урожайність збільшується має місце дотримання технологій вирощування, уміле керівництво при глибокій кризі, що склалась в агропромисловому комплексі в останні роки, використання мінеральних та органічних добрив тощо.

Динаміка збору зернових культур показує, що у зв'язку із взаємодією багатьох факторів ситуація в цілому погіршилась (табл.2.8). Так, зернових та зернобобових культур було зібрано на 3878 ц в 2008 році менше ніж в 2006 році. Зменшення спостерігається і у зборі пшениці, а також ячменю. Причиною стало значне зменшення посівних площ, погодні умови тощо.

Таблиця 2.8 Динаміка валового збору зернових культур

Показники	2006 рік	2007 рік	2008 рік	Відхилення 2008 року до 2006 року
	ц	%	ц	%	ц	%	±	%
Зернові та зернобобові	6740,00	100,00	1511,00	100,00	2862,00	100,00	-3878,00	42,46
з них
пшениця	1410,00	20,92	106,00	7,02	382,00	13,35	-1028,00	27,09
жито	0,00	0,00	1051,00	69,56	1302,00	45,49		0,00
ячмінь	4088,00	60,65	354,00	23,43	1178,00	41,16	-2910,00	28,82
інші зернові	718,00	10,65	0,00	0,00	0,00	0,00		0,00

Потреба в зерні постійно зростає і залежить від збільшення населення і розвитку тваринництва. Тому рівень одержання валового збору є важливим показником економічного розвитку господарств від яких залежить вирішення багатьох завдань сільськогосподарського виробництва. Але, на жаль, не завжди вдається отримувати заплановані обсяги валових зборів, оскільки в силу різних причин, ці обсяги зменшуються і не досягають потрібних меж виробництва.

2.3 Показники економічної ефективності виробництва зерна

Ефективність виробництва, як економічна категорія, відображає дію об'єктивних економічних законів, що проявляються в подальшому зростанні результативності виробництва. Економічна ефективність показує кінцевий корисний ефект від застосування засобів виробництва і живої праці, а також сукупних її вкладень на одиницю корисного ефекту.

Тому розглянемо динаміку виробничої собівартості на 1 ц продукції для того щоб мати уявлення яка собівартість припадає на 1 ц виробленої продукції (табл.2.9). Відповідно чим менша собівартість на одиницю продукції, тим вигідніше її виробляти.

За даними таблиці, загальна виробнича собівартість зменшилась на 56,14 тис. грн у 2008 році порівняно із 2006 роком, а саме зернові та зернобобові - на 26,81 тис. грн., пшениця на 37,27 тис. грн., ячмінь на 12,35 тис. грн. Зменшення виробничої собівартості пояснюється зменшенням витрат по основним показникам, такими як зменшення витрат на насіння, оплату праці, нафтопродукти, на інші матеріальні витрати тощо. Відповідно до даних таблиці у 2008 році виробнича собівартість зернових та зернобобових виявилась найменшою, а саме 3, 28 тис. грн.

Економічна ефективність зернових культур означає одержання максимальної кількості продукції з 1 га земельної площі. Чим вище виробнича собівартість на 1 га, тим меншу кількість землі ефективно обробляти, а значить тим меншу кількість продукції ми зможемо отримати. Дані таблиці 2.10 показують, що виробнича собівартість зернових та зернобобових збільшилась на 61,30 тис. грн. у 2008 році порівняно із 2006 роком. Виробнича собівартість пшениці зменшилась на 386,32 тис. грн., а ячменю на 191,72 тис. грн.

Таблиця 2.9 Динаміка виробничої собівартості зернових культур на 1 ц

Вид продукції	2006 рік	2007 рік	2008 рік	Відхилення +/-
Всього	143,44	79,15	87,31	-56,14
у тому числі зернові та зернобобові (всього)	30,09	22,44	3,28	-26,81
з них
пшениця	52,98	2,83	15,71	-37,27
ячмінь	19,99	33,05	7,64	-12,35
інші зернові	40,39			0,00
жито		20,84	60,68	0,00

Такі зміни пов'язані передусім із зменшенням посівної площі зернових культур, а також із виробничою собівартістю.

Таблиця 2.10 Динаміка виробничої собівартості зернових культур на 1 га

Вид продукції	2006 рік	2007 рік	2008 рік	Відхилення +/-
Всього	1956,53	712,42	1959,55	3,02
у тому числі зернові та зернобобові (всього)	420,75	214,56	482,05	61,30
з них
пшениця	786,32	15,00	400,00	-386,32
ячмінь	281,72	234,00	90,00	-191,72
інші зернові	467,74			0,00
жито		248,86	987,50	0,00

ІІІ. Обґрунтування шляхів підвищення ефективності виробництва зерна

Розроблено ряд напрямків, що спрямовані на підвищення економічної ефективності зернового виробництва і передбачають збільшення виробництва, поліпшення якості зерна, забезпечення більшої сталості зернового господарства, ефективного використання його виробничих ресурсів. Основним напрямком подальшого зростання зернового господарства є інтенсифікація зерна на основі внесення оптимальної кількості органічних, мінеральних добрив, розширення посівів високоврожайних сортів і гібридів, впровадження комплексної механізації, інтенсивних та індустріальних технологій, застосування прогресивних форм організації і оплати праці з урахуванням кінцевого результату. Велике значення має внесення оптимальних доз мінеральних добрив, які в конкретних природно-кліматичних та економічних умовах забезпечують найбільш повне використання потенційних можливостей високоврожайних сортів і гібридів зернових культур. Так, при комплексному поєднанні добрив з іншими заходами існує реальна можливість одержати урожайність озимої пшениці до 50-60 ц/га (середня урожайність озимої пшениці по Україні становить 30 ц/га).

В останні роки в АПК різко скоротилося застосування органічних та мінеральних добрив. Скорочення застосування добрив призвело до різкого зниження урожаїв польових культур. А тому збільшення норм внесення добрив і доведення їх до оптимального рівня є актуальним питанням для сільськогосподарських товаровиробників.

Одним із шляхів підвищення ефективності виробництва зерна є виведення і впровадження в господарствах високоврожайних сортів і гібридів, стійких проти хвороб і придатних для вирощування на зрошуваних землях. Особливого значення у цьому зв'язку набуває поліпшення селекції і насінництва зернових культур. Для прикладу: в економічно розвинутих країнах підвищення врожайності сільськогосподарських культур на 50% забезпечується використанням добрив, на 25% - поліпшенням обробітку ґрунту і на 25% - впровадженням високоврожайних і перспективних сортів.

Отже, можна відмітити, що у підвищенні ефективності виробництва зерна значне місце займає оптимізація сортового складу. Під оптимальною розуміють таку структуру посівів, при якій на кожному полі, відведеному під відповідну культуру, висівають сорт, що забезпечує найбільш повне використання потенціальної родючості ґрунту. Підвищення ефективності виробництва зернових тісно пов'язане також з технічним переозброєнням галузі.

Одним із напрямків підвищення економічної ефективності виробництва зерна є комплексна оцінка ефективності сівозмін з різним насиченням зерновими культурами. Існуючі недоліки в ціноутворенні не дають змоги правильно враховувати реальні витрати ресурсів, поза оцінкою залишаються природно-біологічні ресурси, які відіграють важливу роль у збільшенні виробництва зерна. Певні недоліки має вартісна оцінка показників економічної ефективності, так як сучасні порівняльні ціни не відображають фактичний рівень рентабельності. Тому поряд з агротехнічною та економічною потрібно проводити енергетичну оцінку, яка дає змогу виявити резерви підвищення ефективності з урахуванням енергозбереження.

Узагальнені результати розрахунків енергетичної ефективності різних варіантів інтенсивних сівозмін показують, що найвищий коефіцієнт енергетичної ефективності отримали в зернопросапних сівозмінах з горохом і одним та двома полями кукурудзи - 2,63 і 2,66. Цей показник був високим і в сівозмінах з 100% насиченням зерновими, в тому числі 33,3%-66,6% озимої пшениці, 33,3% ячменю та по 33,3% гороху. Проведені розрахунки свідчать про доцільність впровадження господарствами, що спеціалізуються на виробництві зернових колосових і зернобобових культур трипільних схем сівозмін: чорний пар - озима пшениця - цукрові буряки; горох - озима пшениця - цукрові буряки. Для господарств з круп'янозерновим виробничим напрямком кращими є сівозміни з 100% насиченням їх зерновими, в тому числі 33,3% гороху, 33,3% озимої пшениці та 33,4% гречки або проса.

Інтенсифікація зернового господарства неможлива без комплексної механізації виробництва зерна. Вона є основою впровадження інтенсивних технологій вирощування зернових культур і забезпечує зростання продуктивності праці при виробництві зерна. Забезпеченість господарства надійною системою машин дає змогу якісно і в оптимальні строки виконувати всі види робіт, що сприяє підвищенню врожайності зернових культур і значно зменшує втрати зерна.

Комплексна механізація - основна база підвищення продуктивності праці в зерновому господарстві. Як показують підрахунки, запровадження всієї системи машин дасть змогу зменшити затрати праці до 0,67-0,09 люд.-год на 1 ц зерна.

Комплексна механізація передбачає виконання всіх процесів механічними засобами при збереженні ручного управління машинами. Система машин, як сукупність різних видів техніки, яка забезпечує послідовне і безперервне виконання робіт у виробничому процесі, є основою впровадження комплексної механізації сільськогосподарського виробництва, втілення найважливіших досягнень і тенденцій науково-технічного прогресу в сільському господарстві. Впровадження систем машин в усіх галузях, зокрема і в зерновій, має забезпечити збільшення виходу продукції при менших затратах праці і коштів на її одиницю, сприяти поліпшенню умов праці. При цьому треба враховувати зональні особливості сільськогосподарського виробництва і створювати сприятливі умови для життєдіяльності живих організмів.

Важливим напрямком підвищення економічної ефективності зернового виробництва є поліпшення якості зерна, особливо за рахунок сильних і твердих сортів пшениці з високим вмістом білка (15-17%) і клейковини (28-36%). Категорія якість продукції включає в себе сукупність властивостей , що характеризують міру спроможності даної продукції задовольняти потреби споживачів згідно з її цільовим призначенням. Якість зернових культур має важливе значення, оскільки закупівельні ціни на зерно встановлюються з урахуванням його якості. Збільшення виробництва і поліпшення якості зерна сприяють підвищенню дохідності зернового господарства, а отже, і зміцненню економіки сільськогосподарських підприємств. Однак, складне економічне становище сучасного сільського господарства і, особливо, відсутність необхідної кількості мінеральних добрив, засобів захисту рослин призвели до зниження родючості ґрунтів і погіршення основних показників ефективного господарювання в рослинництві - урожайності та якості продукції. Тому на сьогодні постає питання: яким чином компенсувати те, чого не вистачає в ґрунті, і як стабілізувати урожайність та підвищити якість зерна? Одним із можливих шляхів часткової компенсації азоту є використання бобових культур, які не тільки підвищують родючість ґрунту, а й поліпшують його структуру. Це в кінцевому результаті позитивно впливає на рівень урожайності, якість зерна і деякою мірою знижує шкодочинність від хвороб та шкідників. В нинішній ситуації, коли не вистачає азотних добрив, одним із основних шляхів поповнення ґрунту азотом є використання азотофіксуючих систем або створення міжвидових агрофітоценозів. При цьому значно покращуються якісні характеристики зерна озимої пшениці. Так, вміст білка в зерні озимої пшениці, що висівались після посіву гороху, був на 1,28%, а після однорічних трав на 0,78% вищим, ніж в чистих, сирої клейковини - 4,3%, скловидність - 5,2% відповідно.

Одним із шляхів підвищення економічної ефективності виробництва зерна є впровадження прогресивних форм організації і оплати праці. Підвищення рівня оплати стимулює особисту матеріальну заінтересованість у зростанні продуктивності праці і є реальною умовою збільшення виробництва продукції.

Отже, на основі комплексного використання всіх факторів інтенсивного розвитку зернового господарства (комплексної механізації, внесення оптимальних доз мінеральних добрив, гербіцидів, впровадження високоврожайних сортів, використання якісного насіння та інше), формується інтенсивна технологія виробництва зерна. Вона передбачає виконання комплексу агротехнічних і організаційних заходів, спрямованих на одержання високих урожаїв.