Промислово-фінансові групи

Размещено на http://www.allbest.ru/

6

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВСТУП

Підприємства мають право на добровільних засадах об'єднувати свою виробничу, наукову, комерційну та інші види діяльності, якщо це не суперечить Антимонопольному законодавству України. Формою об'єднання можуть бути:

ь асоціації - договірні об'єднання, створені з метою постійної координації господарської діяльності. Асоціація не має права втручатися у виробничу і комерційну діяльність будь-кого з її учасників;

ь корпорації - договірні об'єднання, створені на основі поєднання виробничих, наукових та комерційних інтересів, з делегуванням окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників;

ь консорціуми - тимчасові статутні об'єднання промислового і банківського капіталу для досягнення спільної мети;

ь концерни - статутні об'єднання підприємств промисловості, наукових організацій, транспорту, банків, торгівлі тощо на основі повної фінансової залежності від одного або групи підприємств;

ь інші об'єднання за галузевим, територіальним та іншими принципами.

Об'єднання діють на основі договору або статуту, який затверджується їх засновниками або власниками. Підприємства, які входять до складу зазначених організаційних структур, зберігають права юридичної особи.

Рішення про створення об'єднання (установчий договір) і статут цього об'єднання погоджуються з Антимонопольним комітетом України в порядку, визначеному чинним законодавством. В об'єднання підприємств, що зареєстровані в Україні, можуть входити підприємства інших союзних республік та держав. Відповідно підприємства України можуть входити в об'єднання, зареєстровані в інших союзних республіках та державах. Порядок вступу в об'єднання у зазначених випадках здійснюється відповідно до законодавства України про зовнішньоекономічну діяльність.

Підприємства, які входять в об'єднання, можуть вийти з його складу із збереженням взаємних зобов'язань та укладених договорів з іншими підприємствами та організаціями. Вихід структурних підрозділів і самостійних підприємств із об'єднань може здійснюватись за згодою власника майна чи уповноваженого ним органу та з участю трудового колективу з наданням їм права підприємства. Відмову власника може бути оскаржено трудовим колективом до суду.

Одним із суб'єктів господарського права є промислово-фінансові групи (ПФГ), що являють собою об'єднання промислового й банківського капіталу. Законодавчий процес регулювання, створення та діяльності ПФГ пройшов кілька складних етапів, що суперечили один одному. При цьому змінювалося й поняття ПФГ.

ПРАВОВИЙ СТАТУС ПРОМИСЛОВО-ФІНАНСОВИХ ГРУП

Президент України 27 січня 1995 року своїм Указом “Про фінансово-промислові групи в Україні” затвердив положення про фінансово-промислові групи в Україні, яке називало великі об'єднання промислового та банківського капіталу фінансово-промисловими групами (ФПГ) і в пункті 2 пояснювало, що Фінансово-промислова група - статутна чи договірна юридична особа, створена шляхом об'єднання промисловими підприємствами, організаціями, банками та іншими суб'єктами підприємницької діяльності (передачі у власність, в управління, в тому числі довірче) майна, що їм належить (закріплене за ними), фінансових ресурсів, а також передачі права управління господарською діяльністю для централізованого управління виробничою, науковою, фінансовою та комерційною діяльністю [1, с 12]. Як видно, головними характеристиками даної дефініції були певна спрямованість на організацію управління господарською діяльністю групи, визначення досліджуваного об'єднання як юридичної особи, а мети його створення як централізованого управління виробничою, науковою, фінансовою та комерційною діяльністю.

Підвищена мотивація створення ФПГ повґязана з можливістю забезпечити контроль над підприємствами з метою налагодження вигідних технологічних і господарських звґязків. Багатьох господарських субґєктів приваблює перспектива спільної реалізації пріоритетних загальнонаціональних програм, отримання необхідної державної підтримки, освоєння довгострокових і перспективних інвестиційних проектів. ФПГ, які охоплюють промислові підприємства, дослідні організації торговельні фірми, банки та інші структури, засновані на внутрішніх договірних відносинах, стали своєрідним каркасом ринкової економіки багатьох країн.

Підприємства, що входять до складу ФПГ повґязані між собою численними звґязками з приводу фінансової, виробничої, збутової та іншої діяльності.

Існує багато інструментів інтеграції підприємств у ФПГ. До основних механізмів консолідації капіталу можна віднести такі:

а) холдингова форма управління акціонерним капіталом групи;

б) довірче управління головним підприємством акціями учасників групи;

в) взаємне володіння акціями учасників ФПГ;

г) довгострокові фінансові звґязки;

д) спільне відкриття акціонерної компанії (головного підприємства; торгового дому тощо).

Але 02.03.1995 року постановою Верховної Ради України “Про невідповідність Указу Президента України від 27 січня 1995 року № 85/95 “Про фінансово-промислові групи в Україні ”Чинним законам України” було відхилено попередній Указ [2, ст. 74]. Пізніше Верховна Рада України прийняла Закон України “Про промислово-фінансові групи в Україні” від 21 листопада 1995 року № 437/ 95-ВР, який пунктом 1 статті 1 затвердив нове поняття. Згідно з даною нормою Промислово-фінансова група (ПФГ) - об'єднання, до якого можуть входити промислові підприємства, сільськогосподарські підприємства, банки, наукові і проектні установи та організації всіх форм власності, що мають на меті отримання прибутку, та яке створюється за рішенням Уряду України на певний термін з метою реалізації державних програм розвитку пріоритетних галузей виробництва і структурної перебудови економіки України, включаючи програми згідно з міждержавними договорами, а також виробництва кінцевої продукції [3, ст. 88].

Відповідно до ст. 2 п. 7. Закону створення ПФГ забороняється у сфері торгівлі, громадського харчування. побутового обслуговування, матеріально-технічного постачання, транспортних послуг.

Поняття ПФГ більш конкретно характеризувало суть явища:

1. за суб'єктами - це “об'єднання, до якого можуть входити промислові підприємства, сільськогосподарські підприємства, банки, наукові і проектні установи та організації всіх форм власності, що мають на меті отримання прибутку”;

2. за характером створення (реєстрації) - “за рішенням Уряду України”;

3. передбачало його тимчасовість - “на певний термін”;

4. конкретизувало та доповнювало мету створення ? “реалізація державних програм розвитку пріоритетних галузей виробництва і структурна перебудова економіки України, включаючи програми згідно з міждержавними договорами, а також виробництва кінцевої продукції”.

Положення про створення (реєстрацію), реорганізацію та ліквідацію промислово-фінансових груп, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 20 липня 1996 року № 781.

ОСОБЛИВОСТІ ПФГ

Однією з особливостей ПФГ є наявність у ній головного підприємства.

Головне підприємство ПФГ -- це підприємство, створене відповідно до законодавства України, яке виробляє кінцеву продукцію ПФГ, здійснює її збут, сплачує податки в Україні та офіційно представляє інтереси ПФГ в Україні та за її межами. Відповідно, ним не може бути банк, кредитно-фінансова чи торговельна установа.

Але таке обмеження невиправдано. Адже в усьому світі фінансово-промислові групи (а не промислово-фінансові, як в Україні) -- це об'єднання підприємств навколо фінансового центру, основним завданням якого є залучення і акумулювання коштів, а також розробка інвестиційної політики і здійснення капіталовкладень. Як показує досвід, найперспективнішими є ті ФПГ, які очолюються банками. Вони активно застосовують різноманітні важелі прямого та фондового інвестування ефективно управляють корпоративними фінансами та інвестиційними проектами.

Далі йдуть учасники ПФГ -- підприємство, банк або інша наукова чи проектна установа, організація, створені згідно із законодавством України, або іноземна юридична особа, що входить до складу ПФГ, виробляє проміжну продукцію ПФГ або надає банківські та інші послуги учасникам і головному підприємству ПФГ і має на меті отримання прибутку.

Головне підприємство та учасники ПФГ зберігають статус юридичної особи, а також незалежність у здійсненні виробничої, господарської і фінансової діяльності відповідно до Закону та укладеної Генеральної угоди про сумісну діяльність.

ПФГ та головне підприємство і учасники ПФГ створюються і діють з дотриманням вимог законодавства України, у тому числі і законодавства про захист економічної конкуренції. У складі ПФГ може бути тільки одне головне підприємство. ПФГ не має статусу юридичної особи. Право діяти від імені ПФГ має виключно головне підприємство ПФГ.

Головне підприємство та учасники ПФГ укладають Генеральну угоду про сумісну діяльність щодо виробництва кінцевої продукції ПФГ, яка підлягає затвердженню Кабінетом Міністрів України.

Головне підприємство або учасник ПФГ не несе відповідальності за зобов'язаннями держави. Держава не несе відповідальності за зобов'язаннями головного підприємства або учасника ПФГ. Головне підприємство ПФГ не несе відповідальності за зобов'язаннями учасників ПФГ, учасники ПФГ не несуть відповідальності за зобов'язаннями головного підприємства ПФГ, якщо інше не обумовлено двосторонніми договорами, гарантіями, Генеральним угодою.

Підприємство, установа, організація можуть бути головним підприємством або учасником тільки однієї ПФГ. Відповідно до Закону у складі ПФГ може бути тільки один банк.

Пільги, що надаються головному підприємству та учасникам ПФГ згідно з Законом України про ПФГ:

1. Оподаткування проміжної та кінцевої продукції ПФГ здійснюється згідно з чинним законодавством України.

промисловий фінансовий

2. Головне підприємство та учасники ПФГ звільняються від сплати вивізного (експортного) мита і митних зборів у разі експорту проміжної продукції.

3. Головне підприємство та учасники ПФГ звільняються від сплати ввізного (імпортного) мита і митних зборів у разі імпортування проміжної продукції.

4. На банки - учасники ПФГ не поширюються обмеження щодо внесків комерційних банків до статутних фондів інших підприємств і організацій, встановлені частиною четвертою статті 3 Закону України "Про банки і банківську діяльність" ( 872-12 ), у частині інвестування коштів у розробку або розвиток і модернізацію виробництва кінцевої та проміжної продукції ПФГ. Набуті банками корпоративні права власності та інші майнові права в цих випадках зберігаються за банками після реорганізації або ліквідації ПФГ.

5. Використання головним підприємством або учасником ПФГ пільг, наданих цією статтею, не для виробництва кінцевої та проміжної продукції ПФГ є ухиленням від оподаткування і тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством, а також є підставою для ліквідації ПФГ або виключення учасника ПФГ із складу ПФГ.

СТВОРЕННЯ, РЕЄСТРАЦІЯ ТА ЛІКВІДАЦІЯ ПФГ

Ініціаторами створення ПФГ виступають підприємства, банки, наукові і проектні установи, інші установи та організації всіх форм власності. Ініціатори на добровільних засадах проводять загальні збори, на яких вони:

§ приймають протокольне рішення про намір створити ПФГ;

§ приймають Генеральну угоду про сумісну діяльність у виробництві кінцевої продукції ПФГ;

§ розробляють та затверджують техніко-економічний проект обгрунтування створення ПФГ;

§ розробляють проекти двосторонніх угод про поставки проміжної продукції ПФГ (або надання відповідних послуг);

§ визначають уповноважену особу ініціаторів створення ПФГ.

Генеральна угода про сумісну діяльність підписується керівниками всіх ініціаторів створення ПФГ і засвідчується їхніми печатками.

Генеральна угода включає: назву ПФГ; перелік затверджених у встановленому порядку державних програм, з метою реалізації яких створюється ПФГ; визначення головного підприємства ПФГ; місцезнаходження головного підприємства ПФГ; кандидатуру президента ПФГ, його права та обов'язки, порядок звільнення з посади; перелік учасників ПФГ; перелік кінцевої продукції ПФГ; термін дії угоди; взаємні зобов'язання учасників ПФГ; порядок прийняття рішень; порядок виходу зі складу ПФГ; інші умови діяльності ПФГ, які визнають необхідними ініціатори її створення.

Уповноважена особа подає Генеральну угоду та техніко-еко-номічне обгрунтування створення ПФГ відповідному галузевому міністерству чи відомству, Мінекономіки, Фонду державного майна та Антимонопольному комітету, які у двомісячний термін повинні скласти висновки стосовно поданих документів.

Для визначення можливості монополізації ринків у результаті створення ПФГ і складання відповідних висновків Антимонопольний комітет відповідно до встановлених законодавством повноважень може запитати також інші документи, перелік і порядок розгляду яких визначається Комітетом.

Уповноважена особа подає на ім'я Прем'єр-міністра України

такі документи:

- доручення ініціаторів представляти в Кабінеті Міністрів України проект створення ПФГ;

- Генеральну угоду про сумісну діяльність у виробництві кінцевої продукції, підписану всіма ініціаторами створення ПФГ;

- техніко-економічний проект обгрунтування створення ПФГ;

- висновки відповідного галузевого міністерства чи відомства, Мінекономіки, Фонду державного майна та Антимонопольного комітету про доцільність створення ПФГ, стосовно техніко-економічного обгрунтування та Генеральної угоди;

- документ про перерахування до державного бюджету державного мита. Кабінет Міністрів України приймає до розгляду проекти створення ПФГ за умов розрахункового обсягу реалізації кінцевої продукції ПФГ, еквівалентній сумі в 100 млн. доларів США за рік, починаючи з другого року після створення ПФГ. Цей термін може бути продовжено окремою постановою Кабінету Міністрів України у разі створення ПФГ для виробництва ново освоюваних видів кінцевої продукції та з довгостроковим циклом виробництва.

Кабінет Міністрів України в місячний термін приймає рішення про створення ПФГ або відмову в її створенні.

Щодо створення транснаціональної ПФГ рішення приймається у двомісячний термін.

Можливі такі способи формування ПФГ у добровільному порядку або через консолідацію пакетів акцій:

1) заснування учасниками групи акціонерного товариства відкритого типу (Рис.1);

Рис.1 - Заснування акціонерного товариства відкритого типу

2) передання цими учасниками (підприємствами та фінансово-кредитними установами) пакетів акцій, які перебувають в їх власності, у довірче управління одному з учасників групи (Рис. 2);



Рис.2 - Схема передання пакетів акцій у довірче управління

3) придбання одним з учасників групи пакетів акцій інших підприємств, а також установ та організацій, які стають учасниками групи (Рис. 3).

Рис.3 - Схема придбання одним учасником групи пакетів акцій інших підприємств

Реєстрація ПФГ проводиться Мінекономіки на підставі постанови Кабінету Міністрів України про створення ПФГ та затвердженої Генеральної угоди про сумісну діяльність у двотижневий термін. Після реєстрації ПФГ видається свідоцтво встановленого зразка.

Ліквідація ПФГ здійснюється шляхом прийняття постанови Кабінету Міністрів України:

Ш у зв'язку із закінченням затвердженого терміну її діяльності;

Ш через неможливість реорганізації ПФГ у випадках, передбачених ст. 6 Закону України "Про промислово-фінансові групи в Україні";

Ш з ініціативи учасників ПФГ.

Пропозиції щодо ліквідації ПФГ надсилаються до Кабінету Міністрів України. Постанова Кабінету Міністрів України про ліквідацію ПФГ є підставою для виключення ПФГ з Реєстру промислово-фінансових груп України.

СКЛАД ПРОМИСЛОВО-ФІНАНСОВИХ ГРУП

Узагальнений склад промислово-фінансової групи на Рис. 4.

Рис. 4. Склад ПФГ

За експертними оцінками, здатність ефективно конкурувати на світовому ринку мають лише компанії (чи їх групи) з оборотом кілька десятків мільярдів доларів. Тому за можливостями концентрації капіталу найбільші українські компанії значно поступаються провідним зарубіжним диверсифікованим ПФГ.

Важливим джерелом ресурсного забезпечення інвестицій є інтенсифікація використання наявного економічного потенціалу. Основними факторами підвищення віддачі від наявних виробничих фондів є такі:

* економія на витратах за рахунок кооперації в постачальницько-збутовій та маркетинговій діяльності, зниження потреби в оборотних коштах;

* підвищення конкурентоспроможності у звґязку із зміцненням партнерських відносин між технологічно-повґязаними підприємствами. При цьому істотним є поліпшення ритмічності виробництва як фактора, який розширює можливості збуту продукції на внутрішньому та зовнішньому ринках.

Орієнтація на використання додаткових виробничих потужностей та економія матеріальних та фінансових ресурсів, що виникають внаслідок внутрішньо групової кооперації, відіграє особливу роль у функціонуванні власного фінансового механізму ПФГ. Ця роль повґязана з реалізацією таких дій:

v виявлення ефекту кооперації;

v консолідації цього ефекту з урахуванням інтересів учасників ПФГ та його використання для фінансування інвестиційної активності групи;

v розподілу віддачі від цих інвестицій;

v послаблення податкового тиску на отримані додаткові ресурси. Для економії оборотних коштів і маневрування податковим навантаженням великі можливості дає застосування трансферних цін.

Результати зусиль ПФГ щодо концентрації капіталу для розвґязання проблем стабілізації виробництва та його технологічного оновлення здебільшого залежать від того, якою мірою вдасться залучити до цього ресурси найсамостійніших, з фінансового погляду, галузей вітчизняної економіки.

ЗНАЧЕННЯ ПФГ ДЛЯ РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

Створення ПФГ у нових ринкових умовах обумовлено історико-політичними умовами, що склалися і в яких знаходиться економіка. Фактично в Україні продукція переважно перероблялась на великих державних підприємствах, потужності яких було зосереджено в районних центрах, географічно віддалених від виробників сировини. Відсутність невеликих переробних підприємств призвело до того, що в сучасних умовах транспортування сировини на переробку великим підприємствам, значно віддаленим від товаровиробників, стало збитковим. Цінова політика держави і монопольне ставлення переробних підприємств до постачальників сировини спричинили значне скорочення виробництва продукції будь-якої сфери господарства. Наприклад, внаслідок такого відношення до товаровиробників поголів'я великої рогатої худоби в Україні зменшилось за останні роки майже в 3 рази. Слабка матеріально-технічна база, невизначеність в промисловій політиці, відсутність з боку держави заходів з підтримки вітчизняного товаровиробника призвело до значних негативних наслідків.

Як свідчить світовий досвід, функції держави полягають у стимулюванні процесу об'єднання промислового і фінансового капіталів, саме тому, на особливу увагу заслуговує питання державної підтримки створення промислово-фінансових груп, основними завданнями яких є:

- централізація фінансових ресурсів;

- розробка та впровадження інвестиційних та інноваційних програм;

- централізація закупівлі товарів, робіт, послуг;

- використання допоміжних фінансових інструментів;

- технічне переоснащення виробництва;

- впровадження прогресивних технологій;

- створення замкнутих циклів виробництва;

- гарантованість поставок та збуту;

- правове забезпечення діяльності;

- лобіювання інтересів.

Усі вище перелічені аспекти створення промислово-фінансових груп в подальшому нададуть ряд переваг підприємствам-учасникам та економіці в цілому:

1) зниження вірогідності банкрутства і підвищення стійкості підприємств, фінансово-кредитних і інших установ до взаємодії економічного і політичного характеру за рахунок об'єднання капіталу;

2) можливість створення сильної матеріально-фінансової і наукової бази, достатньої не тільки для виживання підприємств, організацій, фінансових інститутів в умовах кризи, а також, для подальшого їх розвитку і вдосконалення;

3) розширення можливості виробництва високоякісної і конкурентно- спроможної на світовому ринку продукції і її реалізації, кооперації між підприємствами в межах України і в країнах СНД, розвитку соціальної сфери;

4) перерозподіл управлінських функцій держави за рахунок передачі частини прав міністерств і відомств керівним органам ФПГ;

5) стабілізація процесів оподаткування і ціноутворення, зниження інфляції;

6) можливість протидії некерованому проникненню великих закордонних монополій в економіку України шляхом створення високоефективної імпортнозамінної продукції;

7) концентрація на міжгалузевій основі дієвої конкуренції між декількома промислово-фінансовими групами за державні замовлення.

Можливості, які дає обґєднання підприємств України у промислово-фінансові групи, показано на схемі:



Функціонування ПФГ в Україні виявляє комплекс проблем корпоративного управління, а саме:

o вибір типу промислово-фінансового об'єднання;

o вирішення конфлікту інтересів учасників;

o вибір схем управління реальними власниками;

o позбавлення синдрому “маленької людини”

Особливим мотивом інтеграції підприємств у єдину корпоративну структуру є намагання скористатися потенційними плодами інтеграції без жорсткої централізації контролю над ресурсами. Проте більшість директорів підприємств намагаються уникнути концентрації акцій у руках великих зовнішніх інвесторів (у тому числі банків) під час розміщення акцій. Під впливом економічних умов ставлення до великих зовнішніх акціонерів еволюціонує в напрямку пошуку партнерів для взаємовигідного співробітництва.

Внутрішньогрупові відносини є “найвужчим місцем” ПФГ, що може спричинитись до негативних явищ, зокрема:

§ неповної реалізації інтеграційного ефекту;

§ збільшення “дистанції” між груповими проектами та їх практичною реалізацією;

§ появи проблеми головного підприємства ПФГ щодо реальних важелів впливу на підприємства -- члени групи;

§ відсутності стратегії спільної діяльності;

§ дефіциту надійної та оперативної інформації про роботу підприємств.

Виявляється нова роль центральних компаній ПФГ як консультативних служб або “клубів директорів” з їх подальшою трансформацією у штаби стратегічного планування та координування фінансових потоків. Орієнтиром є перетворення компанії на основне товариство стосовно інших учасників групи, одним з основних напрямків дій якої має стати акумулювання капіталу для подальшого інвестування.

ВИСНОВОК

Промислово-фінансові групи, концерни, холдинги, конгломерати та консорціуми, а також інші структури асоціативного типу, які базуються на внутрішніх договірних відносинах, є своєрідним каркасом економіки провідних індустріальних країн і світового господарства в цілому. Створення ПФГ в Україні сприятиме виявленню економічних пріоритетів, зміцненню господарських звґязків, підвищенню міцності промисловості та розвитку фінансової сфери, підвищенню конкурентоспроможності українських підприємств і виходу їх на світовий ринок, розвитку підприємств стратегічної орієнтації шляхом їх інвестування та реструктуризації.

Опираючись на Статтю 125 Господарського кодексу України, можна так визначити ПФГ:

1. Підприємство може бути учасником промислово-фінансової групи (або транснаціональної промислово-фінансової групи, якщо до складу групи входять українські та іноземні юридичні особи).

2. Промислово-фінансова група є об'єднанням, яке створюється за рішенням Кабінету Міністрів України на певний строк з метою реалізації державних програм розвитку пріоритетних галузей виробництва і структурної перебудови економіки України, включаючи програми згідно з міжнародними договорами України, а також з метою виробництва кінцевої продукції.

3. До складу промислово-фінансової групи можуть входити промислові та інші підприємства, наукові і проектні установи, інші установи і організації усіх форм власності. У складі промислово-фінансової групи визначається головне підприємство, яке має виключне право діяти від імені промислово-фінансової групи як учасника господарських відносин.

4. Промислово-фінансова група не є юридичною особою і не підлягає державній реєстрації як суб'єкт господарювання.

5. Порядок утворення та інші питання діяльності промислово-фінансових груп визначаються законом про промислово-фінансові групи (437/95-ВР), іншими нормативно-правовими актами.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

1. Закон України "Про промислово-фінансові групи в Україні" від 21 листопада 1995 р.

2. Зайцева Н.В. Цілі та задачі створення промислово фінансових груп на сучасному етапі розвитку економіки України // Актуальні проблеми економіки. - 2005. - №4(46) С.65-72.

3. Положення про створення (реєстрацію), реорганізацію та ліквідацію промислово-фінансових груп, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 20 липня 1996 р. № 781.

4. Чемерис С. Стратегії розвитку промислово-фінансових груп // Промислово-фінансові групи в Україні: проблеми створення, становлення та розвитку. Вісник ДУ “Львівська політехніка”, №312. - Львів, 1995, с.87-88.

Размещено на Allbest.ru